Шкільний театр у контексті культурно-освітньої діяльності ордену піарів на Волині (XVIII - перша половина ХІХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 2-737:792 (477.81/.82)«17/18»

Рівненський державний гуманітарний університет, м. Рівне

Шкільний театр у контексті культурно-освітньої діяльності ордену піарів на Волині (XVIII - перша половина ХІХ ст.)

Шеретюк Руслана Миколаївна, доктор історичних наук, доцент,

sheretyuk.r@gmail.com

Анотація

католицький орден театральний волинь

З'ясовано обставини постання римо-католицького чернечого ордену шарів на Волині та основні засади його культурно-освітньої діяльності впродовж XVIII -- першої половини ХІХ ст. Виявлено, що одним із її векторів стало включення у навчально-виховну програму сценічного та музичного мистецтва, що втілилося, зокрема, у функціонуванні шкільного театру. Розглянуто провідні аспекти значення шкільних театральних постановок для формування особистості вихованця піарського колегіуму на теренах Волині.

Ключові слова: Йосиф де Каласанс, орден шарів, Волинь, піарський колегіум, шкільний театр, музичне мистецтво.

Аннотация

Школьный театр в контексте культурно-образовательной деятельности ордена пиаров на Волыни (XVIII - первая половина ХІХ в.)

Шеретюк Руслана Николаевна, доктор исторических наук, доцент, Ривненский государственный гуманитарный университет, г. Ривне

Выяснены обстоятельства возникновения римо-католического монашеского ордена пиаров на Волыни и основные принципы его культурно-образовательной деятельности в течении XVIII - первой пол. XIX в. Выявлено, что одним из ее векторов стало включение в учебно-воспитательную программу сценического и музыкального искусства, что воплотилось, в частности, в функционировании школьного театра. Рассмотрены ведущие аспекты значения школьных театральных постановок для формирования личности воспитанника пиарского коллегиума на территории Волыни.

Ключевые слова: Иосиф де Каласанс, орден пиаров, Волынь, пиарский коллегиум, школьный театр, музыкальное искусство.

Annotation

School theater in the context of cultural and educational activity of piarist order in Volyn (XVIII - the first half of the nineteenth century)

Sheretyuk Ruslana, Doctor of Historical Sciences, Docent Rivne State Humanitarian University, Rivne

It was found out the circumstances of the rise the Roman Catholic monastic order of Piarists in Volyn and main fundamentals of its cultural and educational activities during the XVIII - the first half of the nineteenth century. It was revealed that one of its vectors was including in teaching and educational program theatrical and musical art, that embodied particularly in the functioning of school theater. It was considered the leading aspects of value of the school theatrical settings for the formation of pupil's personality of Piarist College on the territory of Volyn.

Key words: Joseph de Kalasans, Order of Piarists, Volyn, Piarist college, school theater, musical art.

Постановка проблеми. Сучасні реалії розвитку вітчизняної педагогічної думки, яка впродовж усієї своєї історії розвивалася в тісному зв'язку з кращими надбаннями світової педагогіки, актуалізують проблему гуманістичної спрямованості діяльності латинських шкіл в освітньому просторі України. Показовим у цьому контексті стало функціонування піарського шкільництва Волині яке, формуючись під впливом ідей Просвітництва, не лише вбирало в себе досягнення тогочасної педагогічної науки, але й спиралося у своїй практиці на художню складову, долучаючи своїх вихованців до надбань західноєвропейського мистецтва.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Історіографія означеної проблеми має певний доробок. Вона представлена дослідженнями вітчизняних і закордонних науковців: О. Буравського [2],

О. Волосатих [3], О. Прищепи [5], З. Рашевського [11], Л. Софронової [8], К. Шамаєвої [9] і ін., що, наголосимо, мають переважно узагальнюючий й опосередкований характер стосовно предмету даної наукової розвідки. Саме відсутність комплексного дослідження питання функціонування шкільного © Шеретюк Р.М., 2016 театру на теренах Волині в контексті культурно-освітньої діяльності ордену піарів упродовж XVIII - першої пол. ХІХ ст. спонукала звернутися до більш докладного студіювання вказаної проблеми.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні ролі та значення використання сценічного та музичного мистецтва в навчально-виховній програмі піарських колегіумів Волині впродовж XVIII - першої пол. XIX ст.

Виклад основного матеріалу дослідження. Постать засновника ордену піарів, святого Йосифа Каласанса, а також його просвітницькі ідеї, що лягли в основу місіонерської діяльності цієї чернечої спільноти, здійснили неабиякий вплив на духовно-культурне життя багатьох європейських країн, в т.ч. і України.

У листопаді 1597 р. у Римі іспанський священик Йосиф де Каласанс заснував першу в Європі безкоштовну публічну школу. На той час ніхто не підтримував і не вірив у потребу й можливість організації безкоштовної народної освіти, але Йосифу де Каласансу вдалося створити мережу шкіл, де учнів навчали латини, рідної мови, математики і низки природничих наук. Цим освітнім установам Йосиф де Каласанс дав назву «благочестиві школи» (scuole pie), а товариство (згодом і чернечий орден) відповідно став називатися орденом піарів [12].

1621 р. у Римі постав римо-католицький чернечий «Орден Духовних Регулярних Убогих Матері Божої Благочестивих Шкіл» (лат. Ordo Clericorum Regularium Pauperum Matris Dei Scholarnm Piarnm), або орден піарів (піаристів). Головний вектор його діяльності полягав у навчанні і вихованні дітей та юнацтва. Саме тому, крім трьох традиційних для католицького чернецтва обітниць (безшлюбності, бідності і послуху), піари давали ще й четверту: присвятити своє життя справі безкоштовного навчання і виховання дітей. Йосиф де Каласанс під іменем «Йосиф Богоматері» став першим верховним генералом ордену піарів, призначеним спочатку на 9 років, а з 1632 р. - пожиттєво.

Упродовж нетривалого часу освітні осередки цього ордену набули значного поширення не лише в Гталії, але й за її межами; після Риму численні піарські школи були засновані в Г енуї і Савоні, 1626 р. - у Неаполі, а 1630 р. - Флоренції. Вже 1631 р. перша благочестива школа з'явилася у Моравії, у м. Мікулов.

1641 р. польський король Владислав IV Ваза звернувся до керівництва ордену з проханням надіслати його представників для просвітницької роботи в Польщі, де вони й облаштувалися вже 1642 року. А 1665 р. була заснована Польська провінція піарів, 1695 р. - Литовська віце-провінція. 1736 р., у зв'язку зі зростанням чисельності монастирів і ченців, вона реорганізована у провінцію, до складу якої, зокрема, входили піарські монастирі у волинських міських поселеннях Брест- Литовського воєводства: Дубровиці та Любешові. Крім них, на Волині функціонував ще один чернечий осередок піарів - у містечку Межирічі Корецькому, що знаходився на території Волинського воєводства.

Навчально-виховна діяльність освітніх осередків римо-католицького ордену піарів Волині впродовж XVIII - першої пол. XIX ст. мала вагоме значення для розвитку духовно-культурного життя населення. У першу чергу це пов'язано з тим, що робота їх викладачів орієнтувалася на кращі досягнення європейської освіти, а самі школи були доступні для представників різних верств населення краю, незалежно від їх етнічної та конфесійної приналежності. Заслуговує на увагу те, що саме піари не лише відкрили на Волині безплатні школи для дітей, але й зробили значний внесок у демократизацію освіти краю. У них не було ні етнічної, ні станової, ні релігійної дискримінації. Це надає особливої вагомості тодішній унікальній системі шкільництва піарів.

Піарські школи у Любешові (1693 р.), Межірічі Корецькому (1720 р.) та Дубровиці (1740 р.) славилися як взірцеві. Високий науково-педагогічний потенціал викладацького складу, належне матеріальне забезпечення стали невід'ємними складовими функціонування цих освітніх установ. Піарські колегіуми очолювали непересічні особистості, що зробили вагомий внесок у розбудову освіти і культури Волині. Засади навчально-виховної діяльності цих піарських шкіл орієнтувалися на кращі досягнення тогочасної європейської освіти і науки [10; 211-212]. Зокрема, органічною складовою навчально-виховної програми піарських колегіумів Волині було використання музичного та сценічного мистецтва, що втілилося, передусім, у функціонуванні шкільного театру.

Перші шкільні театри на теренах Речі Посполитої організовані римо-католицьким орденом єзуїтів наприкінці XVI ст. [6; 37-380]. Дослідник історії польського шкільного театру З. Рашевський твердить, що практично кожен тамтешній єзуїтський колегіум мав власний театр. Їхні сцени були прекрасно декоровані та обладнані, зокрема, спеціальними пристроями для регулювання світла. Всього ж, за даними цього науковця, впродовж XVII ст. на теренах Речі Посполитої функціонувало 59 єзуїтських шкільних театрів, на сценах яких відбулося майже 4 000 вистав [11; 44].

У тогочасному поліконфесійному середовищі Речі Посполитої театральні постановки вихованців єзуїтських колегіумів на етапі їх утвердження як обов'язкової складової навчально-виховної системи «Товариства Ісуса» викликали неоднозначні думки і навіть критичні зауваження. Так, введення сценічного мистецтва в систему підготовки молодого покоління заперечували представники протестантських кіл. Якийсь час шкідливого впливу театру побоювалися керівники ордену піарів, мотивуючи це тим, що він буде відволікати молодь від занять. Саме тому впродовж перших двох десятиліть перебування представників цієї чернечої спільноти в Польщі (1642-1659 рр.) в їх освітніх закладах шкільного театру не було [8; 31]. Однак із 1660 р. піари починають активно використовувати мистецтво сцени у своїй навчально-виховній роботі. Відомо, що вже наприкінці XVII ст. у Польщі нараховувалося 23 піарські шкільні театральні сцени, що функціонували впродовж усього XVIII ст. [11; 46].

Аналізуючи репертуар польського шкільного театру, російська дослідниця Л. Софронова у монографії «Поэтика славянского театра XVII - первой пол. XVIII в.: Польша, Украина, Россия» наголошує на тому, що він, на відміну від тогочасного репертуару української або російської театральної сцени, більше тяжів до світської тематики. Саме тому на його сценах, зокрема і піарських, ставилися переважно п'єси зі складними сюжетами, почерпнутими з античної історії та середньовічних хронік. Релігійна тематика шкільних постановок була представлена п'єсами різдвяного та великоднього циклів. Зрештою, з плином часу польський шкільний театр звернувся до класичного світського репертуару, зокрема, французької трагедії та комедії [8; 32]. Відомо, що в середині ХУНТ ст. на театральних підмостках піарських навчальних закладів Волині ставили п'єси Мольєра, Корнеля, Вольтера [2]. Це було виявом впливу французького Просвітництва, зокрема, цих його славетних представників, на життя польського, литовського, українського й білоруського народів. Водночас наголосимо на тому, що в культурній практиці XVII-XVIII ст. шкільний театр відігравав подвійну роль. З одного боку, він був інституцією з розвинутою естетичною програмою, а з іншого - допоміжною частиною загальної дидактичної програми. Відтак, він став не лише явищем мистецтва, але й засобом виховання, розгорнутим педагогічним прийомом, що застосовувався під час викладання двох із семи вільних мистецтв - поетики і риторики.

По-перше, участь у шкільних виставах допомагала учням оволодівати знаннями, розвивати їхню пам'ять і уяву. По-друге, шкільний театр слугував дієвим інструментом у процесі оволодіння ораторським мистецтвом, без якого освіта того часу була немислима. Крім того, театральна сцена вдосконалювала дикцію учнів та полегшувала обов'язкове в шкільній практиці запам'ятовування сентенцій стародавніх авторів, знаннями яких колишні вихованці піарських колегіумів згодом хизувалися під час публічних зібрань й урочистих подій приватного життя [8; 34].

На особливу увагу заслуговує й те, що шкільний театр на теренах Речі Посполитої, зокрема Волині, сприяв оволодінню учнями латинської мови. Переслідуючи саме цю навчальну мету, в тамтешніх піарських колегіумах упродовж XVIII ст. ставили театральні п'єси виключно латиною. Прикметно, що задля цього на латину перекладали праці видатного італійського поета і драматурга, яскравого представника західноєвропейської літератури доби рококо П. Метастазіо (1698-1782 рр.). Для них характерна піднесеність художніх образів, тонка передача ліричних станів героїв, поетична вишуканість мови та композиційна стрункість. Однак діяльність орденського шкільного театру не обмежувалася суто дидактичними завданнями. Вона мала за мету моральне та ідейне виховання молоді. У першу чергу це пов'язано з тим, що театральні постановки відповідним чином впливали на учнів, готували їх до активного суспільного життя, допомагали їм поглибити розуміння не лише релігійних догматів, але й принципів громадянської поведінки, показували їм приклади не лише доброчесного життя, але й служіння вітчизні [8; 35]. У цьому контексті показовим є репертуар піарських освітніх закладів Волині, до якого входили п'єси, передусім, патріотичного змісту, зокрема, драми-панегірики, що прославляли видатних полководців і державних діячів Речі Посполитої. Зрештою, публічні театралізовані виступи вихованців піарів були знаковими подіями культурного життя тогочасної Волині [5; 59]. Так, важливою складовою культурного життя містечка Межиріча Корецького на Волині став шкільний театр при місцевому піарському колегіумі (1720 р.). Сценічним майданчиком для вистав, презентованих учнями Межиріцького піарського колегіуму, була спеціальна театральна будівля, споруджена наприкінці 1780-х рр. у палацовому парку місцевих поміщиків Стецьких. У ній знаходилася зала, що вміщувала кількасот осіб.

Музичний супровід вистав забезпечувався оркестром, утримуваним власниками містечка Стецькими. У його складі було чимало вільнонайманих музикантів чеського та німецького походження. О. Волосатих наводить, зокрема, такі імена іноземних виконавців цього оркестру: валторніст Конятка (чеського походження) і німецький музикант на прізвище Гросс. Серед керівників цього колективу, досить відомого на Волині першої пол. ХІХ ст., найчастіше згадуються скрипаль Камінський, а після 1820 р. - Антоні Ліпінський, брат славетного скрипаля-віртуоза. Відомо також, що диригентом на концертах часом виступав сам власник містечка Межиріча Корецького Людвік Стецький. За припущенням О. Волосатих, саме музиканти цього оркестру навчали музики вихованців Міжиріцького піарського колугіуму, оскільки викладач співу за італійською методикою у цьому навчальному закладі з'явився власне за безпосередньої участі Стецьких [3; 71].

Це підтверджується матеріалами студії К. Шамаєвої «Чеські музиканти на Волині», де йдеться, зокрема, про те, що в 20-х рр. ХІХ ст. у піарській школі Межиріча професійні музиканти навчали її учнів грі на клавікордах. Тут проходила музично-педагогічна діяльність Антона-Леопольда Г алерта, який здобув музичну освіту у Празі, а також Йозефа-Войцеха Нудера, про якого збереглася наступна інформація: «учитель музики на клавікордах, років 48, вчився у Празі та Відні, виконує роботу з користю для юнацтва» [9; 4]. Зрештою, про високий рівень музичної підготовки вихованців межиріцьких піарів свідчить те, що вони брали участь в оперних виставах на сцені місцевого театру. Наприкінці 20-х рр. ХІХ ст. ними поставлено оперу В. Богуславського та Я. Стефані «Удаване диво, або Краків'яни та гуралі» [3; 71].

Наголосимо й на тому, що традиція шкільного театру, започаткована ченцями ордену єзуїтів на теренах України в ХVІ ст., згодом підхоплена й активно розвинута отцями-піарами впродовж ХУНТ - першій пол. ХІХ ст., стала не лише невід'ємною складовою системи тогочасного латинського шкільництва [1; 9], але й базою для формування вітчизняної шкільної драми [7; 133].

Висновки

Отже, 1621 р. у Римі заснований римо-католицький чернечий орден піарів, головний вектор діяльності якого полягав у навчанні і вихованні дітей та юнацтва. Впродовж кінця ХУІІ - першої пол. ХІХ ст. осередки цього ордену функціонували на теренах Волині, зокрема, в Любешові, Дубровиці та Межирічі Корецькому. Тамтешні піарські школи славилися як взірцеві, оскільки засади їхньої навчально-виховної діяльності орієнтувалися на кращі досягнення тогочасної європейської освіти і науки.

Однією зі складових культурно-освітньої праці ордену піарів на Волині стало функціонування шкільного театру. Його діяльність була багатоаспектною. По-перше, театральні постановки в піарських колегіумах стали виявами західноєвропейського мистецтва, до набутків якого ченці-піари активно залучали своїх вихованців. По-друге, шкільний театр виконував дидактичну функцію, що полягала в розвитку пам'яті і уяви учнів, вдосконаленні дикції та полегшенні запам'ятовування сентенцій античних авторів, оволодінні ними знаннями, зокрема латини, а також набутті ораторських здібностей. По-третє, діяльність шкільного театру спрямовувалася на досягнення головної мети ордену - морального виховання учнів. Зрештою, театральні вистави учнів піарських колегіумів Волині ставали непересічними культурними подіями краю. У контексті розвитку вітчизняної культури кінця ХУІІ-ХУІІІ ст. орденський шкільний театр при піарських освітніх закладах Волині, відіграв надзвичайно вагому роль, оскільки кращі його традиції послужили основою для формування і розвитку української шкільної драми.

Список використаної літератури

1. Антонович Д. Триста років українського театру. 1619-1919 / Д. Антонович. - Прага : Укр. громад. видавничий фонд, 1925. - 278 с.

2. Буравський О. А. Культурно-освітня діяльність римо-католицьких орденів на Правобережній Україні наприкінці XVIII -- першій пол. ХІХ ст. / О. А. Буравський [Електронний ресурс]. -- Режим доступу:http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/ 46613/2011 _60_12.pdf?sequence=1 (30.10.2016).

3. Волосатих О. Ю. Музична й театральна культура маєтків Правобережної України (перша пол. ХІХ ст.) /

О. Ю. Волосатих // Часопис Нац. муз. акад. України ім. П. І. Чайковського. -- 2012. -- № 4 (17). -- С. 62-76.

4. Огнєва О. Любешівська школа піарів: вчителі та учні / О. Огнєва // Історія релігій в Україні. -- Тези III круглого столу (Львів, 3-4 травня 1993 р.). -- Київ -- Львів, 1993. -- С. 83-84.

5. Прищепа О. П. Польські школи в культурному довкіллі міських поселень Правобережної України наприкінці XVПI -- початку ХІХ ст. / О. П. Прищепа // Meritum. -- 2013. -- № 5. -- С. 53-62.

6. Резанов В. И. К истории русской драмы. Экскурс в область театра иезуитов / В. И. Резанов. -- Нежин : Типография В. К. Меленевского, 1910. -- 473 с.

7. Семчишин М. Тисяча років української культури (Історичний огляд культурного процесу) / М. Семчишин. -- Нью-Йорк -- Париж -- Сідней -- Торонто : Наук. товариство ім. Т. Шевченка, 1985. -- 579 с.

8. Софронова Л. А. Поэтика славянского театра XVП -- первой пол. XVШ в.: Польша, Украина, Россия / Л. А. Софронова. -- М. : Наука, 1981. -- 261 с.

9. Шамаєва К. Чеські музиканти на Волині / К. Шамаєва // Велика Волинь: Наук. зб. Товариства дослідників Волині. -- Житомир-Малин, 2001. -- Т. 24. -- С. 4-6.

10. Шеретюк Р. «Благочестя і освіта»: Просвітницькі ідеї Йосифа де Каласанса та їхній вплив на духовно- культурне життя Волині (XVII -- перша пол. ХІХ ст.) / Р. Шеретюк, Н. Стоколос // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Наук. зап. Рівнен. держ. гуманіт. ун-ту. Вип. 27. -- Рівне : РДГУ, 2016. -- С. 208-214.

11. Raszewski Z. Krotka historia teatru polskiego / Z. Raszewski. - Warszawa : Panstwowy Instytut Wydawniczy, 1977. - 280 s.

12. Saint Joseph Calasanz // Annus lubilaei Scholarum Piarum [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://scolopi.org/en/calasanz/ (18.11.2015)

Размещено на Allbest.ru