Культурологічна складова наукового доробку в багатовекторній діяльності Д. Овсянико-Куликовського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 130.2(477)«188/192»(045)

Дабло Любов Григорівна, старший викладач,

dablo-lg@yandex.ua

Анотація

куликовський психолінгвістичний потебня культурологічний

Аналізується формування культурологічної концепції Д. Овсянико-Куликовського; розглянуто різноплановість його наукової діяльності, показана точка зору сучасних вчених щодо культурологічної складової в теоретичному доробку вченого. Зазначено, що у науковій діяльності Овсянико-Куликовського щодо культурологічної проблематики превалює міждисциплінарний підхід. Доведено, що культурологічна концепція Д. Овсянико-Куликовського не мала однієї провідної ідеї, єдиного задуму. Підкреслено, що основою культурологічної концепції Д. Овсянико-Куликовського є психолінгвістична теорія мистецтва, основоположниками якої були О. Потебня, Д. Овсянико-Куликовський, В. Харцієв, Б. Лєзін.

Ключові слова: культура, культурологічна концепція, позитивізм, мораль, система цінностей.

Аннотация

Культурологическая составляющая научного наследия в многовекторной деятельности Д. Овсянико-Куликовского

Дабло Любовь Григорьевна, старший преподаватель, Мариупольский государственный университет, г. Мариуполь

Анализируется формирование культурологической концепции Д. Овсянико-Куликовського; рассмотрена разноплановость его научной деятельности, показана точка зрения современных ученых относительно культурологической составляющей в теоретическом наследии ученого. Отмечено, что в научной деятельности Овсянико-Куликовского по культурологической проблематике постоянно превалирует междисциплинарный подход. Доказано, что в культурологической концепции Д. Овсянико-Куликовского не было ведущей идеи, единого главного замысла. Подчеркнуто, что основой культурологической концепции Д. ОвсяникоКуликовского является психолингвистическая теория искусства, основоположниками которой были А. Потебня, Д. Овсянико-Куликовский, В. Харциев, Б. Лезин.

Ключевые слова: культура, культурологическая концепция, позитивизм, мораль, система ценностей.

Annotation

A culturological component of the scientific heritage in the D. Ovsyanyko-Kulikovsky's multi-vector activities

Dablo Lubov, Senior Lecturer, Mariupol State University, Mariupol

The article analyzes the formation of D. Ovsyanyko-Kulikovsky's culturological concept, considers the diversity of his scientific activity and shows the modern scientists' point of view on the cultural constituent in the scientist's theoretical heritage. It is noted that the research activities of D. Ovsyaniko-Kulikovsky on cultural issues always prevail the interdisciplinary approach. It is proved that D. Ovsyanyko-Kulikovsky's cultural concept was not monothematic; it had neither an advanced idea nor a main strategy. It is emphasized that D. Ovsyanyko-Kulikovsky's cultural concept is based on the psycholinguistic theory of art founded by O. Potebnia, D. Ovsyanyko-Kulikovsky, V. Khartsiiev, B. Liezin.

Key words: culture, culturological concept, positivism, morality, system of values.

Постановка проблеми. Кожна нова епоха переосмислює обрії і зміст української культури в межах великого історичного часу. Зміна історичних її меж особливо інтенсивно відбувається тепер, в умовах євроінтеграції, коли Україна стрімко розвиває соціально-політичні та культурні відносини з європейськими державами. З'являється нове бачення на різні сфери життя, що безумовно накладає відбиток на розвиток національної культури. Як відомо, лише рівень розвитку культури може долучити нашу державу до загальноєвропейської спільноти, сприятиме демократизації суспільства, всебічному розвиткові особистості. Щоб зрозуміти зміни в культурних процесах сучасності та уникнути помилок у майбутньому, необхідно розглянути діяльність науковців і громадських діячів минулого, які сприяли відродженню й оновленню української культури. В Україні таких імен було чимало і всі вони заслуговують певної уваги. Одним із таких видатних науковців був Д. М. Овсянико-Куликовський, який присвятив своє багатогранне і надзвичайно насичене життя та велику і складну інтелектуальну спадщину українському народові. Таким чином актуальним є питання щодо теоретичної спадщини Д. М. Овсянико-Куликовського, а саме його культурологічна складова.

Аналіз публікацій. Провідними дослідниками наукового доробку вченого кінця ХІХ - початку ХХ ст. є А. Вєтухов, А. Горнфельд, Т. Райнов. Особливу наукову цінність являють дослідження С. Ольденбурга, П. Сакуліна. Проблемою наукового спадку Д. Овсянико-Куликовського займалися такі вчені, як М. Анікін. І. Ілюхін, А. Ковалівський, М. Осьмаков, М. Бойко, Р. Золотарьов, Ю. Манн, Н. Безлепкін, В. Крутоус, Н.Нікітіна. Серед українських вчених необхідно виділити доробок А. Волощенка, Я. Грицака, І. Гуржія, Я. Дашкевича, О. Реєнта, В. Сарбея, Г. Касьянова, О. Ладиги. Л. Чувпило, Л. Левчук, Я. Голобородька, А. Гужви, О. Цивкач, Ю. Арешенкова. Відтак, історіографія досліджуваної теми дає право стверджувати, що вивчення теоретичної спадщини Д. Овсянико-Куликовського є затребуваним. Водночас, поза увагою науковців залишилася культурологічний аспект теоретичної спадщини вченого, тому метою роботи є висвітлення культурологічної концепції цієї постаті.

Виклад матеріалу. На нашу думку, це досить складне завдання, адже у науковій діяльності Овсянико-Куликовського щодо культурологічної проблематики постійно превалює міждисциплінарний підхід, тобто - свідоме чи інтуїтивне - «перехрещення», власне, культурології з мовознавством, психологічною проблематикою, передусім, це стосується феномену творчості та - частково, з естетикою і мистецтвознавством.

Д. Овсянико-Куликовський був чи не першим українським гуманітарієм, який почав використовувати міждисциплінарний підхід і показав його можливості саме в процесі аналізу культурологічної проблематики і його науковий доробок не лише час від часу привертав і привертає увагу дослідників, але відігравав неабияку роль упродовж майже століття. Опрацювання широкого масиву першоджерел та дослідницьких праць стосовно означеної теми засвідчило, що визначити єдину, центральну парадигму культурологічної концепції теоретичної спадщини Д. Овсянико- Куликовського, на нашу думку, досить складно. Адже вчений змінював, і то не одноразово, переглядав пріоритетність напрямів своєї наукової діяльності і навіть світоглядні орієнтації й принципи. Так, упродовж історичного та науково-технічного розвитку людства, що тривали тисячоліттями, в поняття культура вкладали не лише духовний, але й практичний зміст, усе більше пов'язуючи термін «культура» з поняттям міри олюдненості суспільних відносин. За останні два тисячоліття присутність і вплив культури набули таких грандіозних масштабів, що сучасна культурологія в науковому обігу послуговується широким спектром термінологічних визначень різних напрямів культури: духовна, матеріальна, елітарна, масова, популярна, політична, культура спілкування, побуту, умов праці, особистості, поведінки, сервісу тощо. Найважливіша мета культури в інтегрованому розмаїтті її сфер і напрямів - виховання гідної людини, формування її світогляду як свідомого і морального члена суспільства.

Виступаючи механізмом передачі накопичених суспільством цінностей і традицій, культура, разом із тим, покликана забезпечити максимальну можливість для творчості, що відповідає назрілим суспільним потребам, зростанню духовного і матеріального багатства суспільства і кожної людини. Головний критерій культурного прогресу в гуманістичному суспільстві визначається тим, наскільки історична активність мас за своїми цілями і засобами стає творчою діяльністю, що ґрунтується на досягненнях матеріальної і духовної культури. Культура об'єктивно вбирає в себе все краще, створене людством, і розвиває, своєю чергою, світову культуру. Ця теза переконливо простежується на прикладі творчого шляху Д. Овсянико-Куликовського: впродовж десятків літ він мав нестримну жагу до знань, прагнув постійно збагачувати та поглиблювати свої пізнання у маловивчених галузях наук, а з іншого боку, постійно працював над науковими статтями, дисертаціями, книгами, збагачуючи і вітчизняну і світову культуру.

Особливістю пізнавально-освітнього шляху (сходження) вченого було те, що його з дитинства оточувала атмосфера пошани до історичного минулого, громадської діяльності, набутків науки, освіти, культури. Як вже зазначалося, ще до гімназії він мав доброго, розумного й високоосвіченого вчителя. Це був Марсікані (медик за фахом і кандидат наук), він вчив Д. Овсянико-Куликовського не лише лічби та грамоти, але й здатності до самостійного мислення, основам здорового та достойного життя і навіть раннім пробам власного хисту до творчості: пропонував описати якусь подію чи предмет. Важливо зазначити, що до гімназії, - одразу у третій клас - майбутній вчений прийшов не лише підготовленим, а й сповненим вираженої зацікавленості гуманітарними дисциплінами, що і визначило його подальший вибір профілю навчання в університеті: це була філологія, історія; далі санскрит, сходознавство, ведична культура. І то вже було поглиблене вивчення цих дисциплін і предметів, цілеспрямована робота над першоджерелами.

Студентські роки Д. Овсянико-Куликовського минали в Петербурзькому та Одеському університетах, студент «фундаментально переймався лінгвістичними аспектами, приділяв значну увагу слов'янським мовам, вивчав сучасну філософію, знайомився з економічними роботами різних напрямів і орієнтацій, цікавився питаннями діяльності громад, розмірковував над проблемами культури, дискутував із важливих політичних новин і тенденцій, добре орієнтувався у розмаїтості інтелектуально-світоглядних течій ІІ пол. ХІХ ст.» [1; 17]. Безперечно, тут ще рано говорити про якісь концептуальні конструкти, але не можна не відчувати свідомого наближення майбутнього науковця до кола проблем і явищ, що належать до сфери культури, а значить і до тематичного змісту культурології, наведеного нами вище як визначення суті і ролі цієї науки.

Як свідчить історично-звітна довідка про 100 років існування історико-філологічного факультету Харківського Імператорського університету (1805-1905 рр.), конкретно її розділ «кафедра східних мов та порівняльного мовознавства», ознайомлення, роздуми та дискусії студентського періоду швидко переросли в наукову діяльність, що принесла молодому науковцю вагомі успіхи, перші кар'єрні досягнення і навіть ранню славу. Зокрема в цьому документі зазначено, що Д. Овсянико-Куликовський «...вищу освіту здобув у Новоросійському університеті на історико-філологічному факультеті: закінчив курс у 1876 р.» зі ступенем кандидата, подавши твір «Про мову

Повісті давніх літ», наступного 1877 року залишений в університеті і на свій кошт поїхав за кордон для підготовки до кафедри порівняльного мовознавства і санскриту. За кордоном пробув 5 років, займаючись переважно санскритом та текстом Зен-Авести [2; 21]. Так формувалась і навіть реалізовувалась одна зі складових майбутньої культурологічної концепції натхненного дослідника далеких епох і стародавніх мов та давньої культури, що наріжним каменем увійшли до підмурку світового культурного потенціалу.

Після повернення з європейського стажування наполегливий сходознавець приділяє увагу старо- і новоіранським мовам, давньоєврейському письму та ведичній міфології - захистив невеликий етюд «Розгляд міфа про Сокола, що приніс квітку Соми», і в результаті, будучи обраним на посаду приват-доцента, здобув право і розпочав читати лекції з санскриту та порівняльного санскриту і давньоіранських мов.

Це перехід до ще одної, тепер вже діяльносної місії в царині самої культури - поширення знань про світові культурні надбання і витоки, виховання в людині цивілізованості, високої культури мислення та ставлення до загальнолюдських цінностей.

Окреслене освітньо-теоретичне тло, на якому сходила зірка слави майбутнього вченого, дає можливість відносно цілісно побачити багатовекторну діяльність Д. Овсянико-Куликовського. Таке розмаїття напрямів діяльності науковця, на нашу думку, може служити поясненням того, що культурологічна концепція Д. Овсянико-Куликовського не була, так би мовити, монотематичною, концентрованою та означеною певним колом конкретних проблем. Вона ніби не мала однієї провідної ідеї, єдиного головного задуму та й не могла мати з двох причин: його освіта, обдарованість, наукова і громадська діяльність, тобто його потенціальна спроможність була вельми потужною, з вираженим у ній домінуванням інтегративно-комплексного бачення суспільних явищ і проблем, що не дозволяла йому вважати свої знання, відкриття й теоретичні розробки кінцевим результатом своєї діяльності, яку він свідомо спрямовував насамперед на покращення освітньої ситуації в усій Російській імперії; присутність, роль і вплив культури на усі без винятку сфери людського буттювання настільки органічні й вирішальні, що виокремити якість особливі ланки чи аспекти культурологічного програмування і не можливо і не доцільно. Культура - не тло і аура суспільного життя і прогресу, процвітання чи виживання, вона невіддільна життєдайна система забезпечення матеріальних і духовних умов подальшого вдосконалення людини і людства.

Аналізуючи наукові праці вченого, сучасні дослідники розглядають точку зору, згідно з якою в доробку Д. Овсянико-Куликовського переконливо прочитується його культурологічна концепція. Зокрема В. Крутоус у праці «Руйнація естетики» зазначає стосовно культурологічної концепції Д. Овсянико-Куликовського: «Головні свої надії вчений покладав на союз науки і високої оновленої моралі (гуманності). Антиметафізична, антифілософська спрямованість позитивізму, однак, все більше відчувалась самими його прихильниками як обмеженість, як зяяння, позбавленність міцної опори в корінних началах буття і духа. Звідси виникало вельми співчутливе ставлення до деїзму людей науки, визнання (поза наукою) прав релігій. Важливі місце і роль у забезпеченні загального прогресу відводилось «людинознавству» (антропології) в особі, з одного боку, наукової психології, а з іншого - мистецтва, художньої творчості» [3; 196].

Слід зауважити, що сучасний дослідник вважав таку позицію вченого спробою вирішити протиріччя у протиборстві тогочасних умонастроїв оптимізму та песимізму. Йдеться про те, що на зламі ХІХ-ХХ ст. позитивізм, притаманний світоглядним переконанням Д. Овсянико-Куликовського, передбачав віру в науку, розум, суспільний поступ, у той час як політичні прояви та криза європейської культури давали підстави для песимістичних узагальнень і прогнозів. У таких суспільно-політичних умовах й під впливом вказаних чинників формувалась й була розроблена культурологічна доктрина видатного дослідника психології творчості з урахуванням ідейних тенденцій свого часу.

Аналогічні спроби знайти ключові концепти щодо покращення загальної культурно-історичної ситуації робили й представники різних наукових шкіл та суспільно-політичних сил, але, як підкреслює В. Крутоус, «Культурологічна концепція Д. Овсянико-Куликовського несла на собі, в той час, відбиток драматизму - в ній бурхувала енергія серйозних внутрішніх напружень. Головних проявів драматизму було два. Перший: загострена, концентрована увага до опозиції «норма / анормальне (патологічне)» в психіці окремої особистості, а також у соціумі, в культурі. Прояв другий полягав у радикальному антиестетизмі Д. Овсянико-Куликовського. Знаменита тріада «Істина - Добро - Краса» є, - вважав він, - застарілою та оманливою, яка, до того ж, неправомірно возвеличила красу» [3; 196].

Принагідно зазначимо, що практичну цінність праці В. Крутоуса вбачаємо і в тих висновках, якими він завершує вступну частину свого дослідження: по-перше, не перебільшуючи історичне значення самої концепції видатного культуролога-мислителя, слід вважати її хоча й малою та досить специфічною, але ж таки повноправною частиною загального дискурсу, що розгорнувся на рубежі ХІХ-ХХ ст. з приводу соціокультурної кризи європейського, а можливо і світового масштабу; по-друге, охоплені концепцією досвідченого вченого не втратили своєї актуальності і дотепер, вже майже століття після безповоротного виходу з наукових рефлексій та культурно-мистецьких пошуків ідей і методів оновлення й вдосконалення принципів культуротворення. Підсумовуючи таким чином зміст власної преамбули, автор наголошує: «З огляду на ці причини культурологічна концепція Д. Овсянико-Куликовського, її внутрішня логіка, аргументація та висновки заслуговують, на мій погляд, більш пильного, більш детального розгляду» [3; 206].

У даному контексті слід підкреслити, що вихідною позицією для Д. Овсянико-Куликовського у його міркуваннях щодо майбутнього культури та й самої людської спільноти було питання моралі: він був глибоко переконливий, що без докорінного перегляду усталених на той час підходів і ставлення до проблем моралі і сутності морального регулювання суспільних явищ і процесів культура не зможе виконувати свою роль і відповідати суспільному призначенню.

На питання, як же можна вберегти від девальвації абсолютне в критеріях моралі, автор концепції стверджував, що тільки шляхом переносу акценту з мотивів на сутність об'єктивного діяння («факт»), котре оцінюється більш об'єктивно, однозначно, без ситуативних відтінків (Вбивство, наприклад, - завжди зло, хоча суб'єкт міг вчинити його й не навмисно). Вчений торкається й іншої проблеми: коли злочинець зазнає покарання, то суспільство постає немовби на одному рівні з порушником закону, воно ніби мститься йому, захищаючи безпеку загалу.

Сутність поглядів Д. Овсянико-Куликовського на роль і моральність закону можна висловити так: «Мораль - критерій виключно людський, тому й стоїть на сторожі людського буття та дотримання «рівня гуманності», а от же за своїми функціями має залишатись антропоцентричним науковим поняттям» [4; 344].

Важливо мати на увазі, що для осмислення культурологічної концепції Д. Овсянико-Куликовського її слід розглядати як певну систему цінностей, яка, окрім вище наведених тез, має ще кілька важливих постулатів: центральне місце в ній відведене опозиціям «норма/патологія», «здоров'я/хвороба», причому, патологічне й хворобливе навіть превалюють над своїми гармонійними протилежностями - нормою та здоров'ям. Обґрунтовуючи й розвиваючи цю тезу, автор концепції розробив власну періодизацію окультурення Homo sapiens: первісний етап - звіринність, тваринний стан; наступний, найтриваліший період культурної еволюції - етап становлення людства, це історичний час, сповнений атавізмами, «хворобами зростання», проявами регресу та виродження. Його можна називати «несповна розуму», божевіллям людства. Вчений дійшов висновку, що лише на етапі новітньої історії починає домінувати свідомий прогрес як логічна форма розвитку і як доказ сформованості пріоритетних атрибутів людяності - інтелекту й моралі. За великим рахунком, це і був вихід із безумства, тобто психічне одужання.

Ретроспективна панорама, створена Д. Овсянико-Куликовським, прямолінійна у всій своїй безпощадній правдивості з негативістським присмаком у ставленні до глибокого минулого. Це пояснюється багатим наочним матеріалом у дослідника, який вивчав епохи дикунства, варварства, ранньої та зрілої цивілізації, стародавні звичаї і ритуали, танці, хорові співи, перші спроби мовно-тілесно-рухового спілкування та зародження й еволюцію свідомого мовлення.

Для розкриття змісту ідей культурологічної концепції Д. Овсянико-Куликовського доцільно звернутись до роботи Н. Нікітіної «Філософія культури російського позитивізму початку століття», де розглянуті погляди багатьох тогочасних вчених та факти вирішення на їхній методологічній основі фундаментальних проблем культури. Окремі параграфи присвяченні культурологічним розробкам Д. Овсянико-Куликовського, якого автор книги презентує в розділі «Культура як творчість мови. Лінгвістична теорія мистецтва» у такому контексті: «...послідовники (О. Потебні), представники Харківської школи психолінгвістики (Д. Овсянико-Куликовський, Б. Лєзін, В. Харцієв та ін.) бачили у вченні О. Потебні як «згущені думки» прямий розвиток принципів махізму стосовно мистецтва. У більш явній формі махістські принципи аналізу культури містяться в методології робіт Д. Овсянико- Куликовського - одного з найяскравіших представників вітчизняної школи психолінгвістичної теорії мистецтва» [5; 104].

Висновки

Отже, канонічною основою культурологічної концепції Д. Овсянико-Куликовського є психолінгвістична теорія мистецтва, основоположниками якої були О. Потебня, Д. Овсянико- Куликовський, В. Харцієв, Б. Лєзін та ін.; світоглядним підґрунтям теоретичних засад концепції був новий позитивізм, перенесений з Європи махістами, в основі якого лежали ідеї взаєморозуміння та співчуття; провідною метою програмових засад концепції мислилось подолання соціокультурної кризи, що назріла наприкінці ХІХ ст. і проявилась на початку ХХ ст.; наріжними опорами в плані реалізації ідей культурно-мистецького розвитку суспільства вчений вважав тандем «наука-мораль» за умов неодмінного радикального оновлення останньої; відверто полемічними моментами концепції сприймаються надмірно концентрована увага до опозиції «норма/патологія», особливо до анормального, а також категоричне заперечення права на наукове визнання категорії «краса», «прекрасне», тобто по суті самого поняття естетики як такої; вся діяльність видатного вченого-гуманітарія - наукова, дослідницька, теоретична, публіцистична, просвітницька, мемуарна - була спрямована на покращення культурно-освітньої ситуації в усьому поліетнічному обширі євроазіатської колоніальної держави.

Список використаної літератури

1. Голобородько Я. Ю. Південний ареал. Консорціум літературної Таврії : роман-монографія / Я. Ю. Голобородько ; ред. О. Шарговська. - Київ : Факт, 2007. - 400 с.

2. Овсянико-Куликовский Д. Н., профессор сравнительного языкознания историко-филологического факультета Харьковского университета // Историко-филологический факультет Харьковского университета за 100 лет его существования (1805-1905) / ред. М. Халанского, Д. Багалея. - Харків : Тип. А. Дарре, 1908. - 585 с.

3. Крутоус В. П. Эстетика и время. Книга взаимоотражений / В. П. Крутоус. - СПб. : Алетейя, 2012. - 670 с.

4. Овсянико-Куликовский Д. Н. Воспоминания / Д. Н. Овсянико-Куликовский // Литературнокритические работы : в 2 т. / Д. Н. Овсянико-Куликовский ; сост., примеч., подгот. текста И. Михайлова. - М. : Худож. лит., 1989. - Т. 2. - С. 306-486.

5. Никитина Н. Н. Философия культуры русского позитивизма начала века : пособие для студентов высш. учеб заведений / Н. Н. Никитина. - М. : Аспект Пресс, 1996. - 136 с.

Размещено на Allbest.ru