Постать Григорія Давидовського у контексті розвитку хорової культури Вінниччини 1920-х років
Вивчення питання становлення та руху до професіоналізації хорового мистецтва Вінниччини початку ХХ століття. Розкриття диригентських та композиторських граней митця Давидовського. Суть концертної діяльності композитора у вінницький період його творчості.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 10.10.2018 |
| Размер файла | 24,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
УДК 78.071.1(477.44):783.8«192»
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
ПОСТАТЬ ГРИГОРІЯ ДАВИДОВСЬКОГО У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ХОРОВОЇ КУЛЬТУРИ ВІННИЧЧИНИ 1920-Х РОКІВ
Сізова Н.С.
Постановка проблеми. Провідні принципи хорового мистецтва Вінниччини, як й інших регіонів України, у другій половині ХІХ -- на початку ХХ століть формувалися у декількох галузях культурної діяльності, серед них однією із найбільш малодосліджених була концертна діяльність та вокально-хорова творчість композиторів Вінниччини.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення творчості майстрів певного регіону дозволяє створити повну картину становлення і розвитку українського музичного мистецтва. Саме тому дослідження творчості видатних діячів регіонів України стає дедалі популярним. Так, досягнення хорової культури окремих регіонів та їх представників висвітлені у працях І. Бер- мес [2], Я. Горака [4], І. Дем'янця [7], О. Майчика [13], Л. Кияновської [9].
Композиторська творчість митців Вінниччини представлена лише у монографії А. Завальнюка [8], присвяченій М. Леонтовичу. Питання окремих аспектів творчості інших митців частково висвітлені у дисертаціях М. Антошко [1], Т. Бур- дейної-Публіки [3], О. Черкашиної [22].
Дослідження творчості та концертної діяльності Г.М. Давидовського у вінницький період частково висвітлена у роботах Л. Семенко [15; 16].
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Висвітлення діяльності окремих особистостей, що відіграли важливу роль у формуванні культурного образу Вінниччини на тлі загальних історико-культурних процесів знаходиться лише на початковому етапі. Тому питання дослідження творчості композиторів Вінниччини початку ХХ століття постає актуальним і таким, що потребує своєї ґрунтовної розробки.
Мета статті. Спираючись на існуючі дослідження та матеріали, що містяться у Державному архіві Вінницької області, автор статті ставить за мету визначити місце композитора та диригента Г.М. Давидовського у концертному житті м. Вінниці 1920-х років.
Виклад основного матеріалу. У становленні професійного хорового музикування на Вінниччині значну роль відіграла організаційна, диригентська, педагогічна і композиторська діяльність Григорія Давидовського (1866-1952), чия творчість досить неоднозначно оцінювалася українськими митцями у 19 20-1930-х роках. Хорові мініатюри композитори ще на початку ХХ століття користувалися популярністю у багатьох українських і російських хорових колективах, та у середині 1920-х років розпочалася гучна кампанія зі цькування Г. Давидовського діячами, що підтримували ідеї так званої Російської Асоціації Пролетарських Музикантів (РАПМ). В «Українській музичній газеті» від 14 січня 1926 року М. Вериківський під псевдонімом Крем'янецький у статті «Давидов- ський і «давидовщина» дуже гостро критикує музику композитора, притримуючись традиційної ідеологічної позиції пролетарських митців. Автор статті віддає належне хормейстерській роботі композитора, який популяризував українську народну пісню ще за часів царату і здійснив колосальну працю для її збереження. Проте своє критичне відношення до творчості Г. Давидовського він пояснює відсутністю ідейного змісту у тих зразках народної пісні, які композитор добирає до опрацювання. Саме відсутність ідейності, на його думку, дозволила таким творам композитора бути популярними у царській Росії: «Давидовський задовольнявся здебільшого такими піснями, що і не натякали на які-б то не було ідеї. Тим власне і можна пояснити прихильне ставлення «власть предержащих» (за царату) до музи Давидовського. Ця муза якнайкраще припала їм до смаку, бо, з одного боку, вона захоплювала їх своєю «екзотикою», а з другого -- була цілком «благонадьожною» і не руйнувала їхнього уявлення про «лєніваго іконі рускаво хахла», здатного лише до «гречаників» та інших шедеврі доби малоросійства» [10, с. 11]. Далі Крем'янецький (М. Вериківський) приходить до висновку про те, що «муза Давидовського -- це наслідок певних, жахливих для всякої української справи, умов самодержав'я» [там саме]. Проблему критик вбачає у тому, що твори композитора міцно зрослися в уяві слухача з дореволюційним побутом, а тому усіх, хто захоплюється його музикою -- несвідомими, некультурними і консервативними. Найвідомі- ші твори Г. Давидовського -- хорові фантазії «Бандура» і «Кобза» -- автор статті вважає такими, що повинні вмерти, бо не здатні виконувати ідеологічних функцій, і виконуватися хіба що в історичних концертах.
Образливим терміном «давидовщина» послуговувався і С.Людкевич, щоб висловити своє досить критичне й несприйнятливе ставлення до композиторської творчості хормейстера. У статті «Михайло Вербицький та українська суспільність» С. Людкевич зневажливо зауважує, що «за Стеценком та Леонтовичем пхається на одну дошку Кошиць та Давидовський» [12, с. 345]. В іншій статті, аналізуючи репертуар хорових колективів, що представили свою роботу на конкурсі в Стрию, галицький композитор в якості прикладу так званого «обниженого» репертуару наводить хор «Бандура» Г. Давидовського, називаючи його одним з безглуздих «шлягерів» [11, с. 561]. Слід зазначити, що хорова сюїта «Бандура» була одним із ранніх і найбільш популярних творів Г. Дави- довського, який неодноразово видавався не лише в Україні, але й за кордоном, і виконувався багатьма хоровими колективами.
Для відновлення історичної справедливості стосовно спадщини хормейстера і композитора вважаємо за доцільне різнобічно розкрити місце і роль Г. Давидовського у розвитку професійного хорового музикування й подальшого розширення репертуару хорових колективів.
Протягом свого тривалого творчого життя Г. Давидовський заснував понад тридцять п'ять хорових колективів, які активно популяризували українську народну пісню, сам був автором оригінальних світських і церковних хорових мініатюр і хорових сюїт; обробок українських, російських, білоруських, єврейських, молдавських, грузинських, вірменських, сербських, хорватських, чорногорських, грецьких, польських, чеських, болгарських народних пісень; творів для фортепіано; камерно-вокальної лірики; опер «Під згуки рідної пісні» і «Перемога пісні».
Вінницький період творчості Г. Давидовського був нетривалим (1919-1921 рр., друга половина 1924-1925 рр.), але досить плідним, що втілилося у заснуванні ним Художньої хорової капели. Слід зауважити, що хормейстер залишив по собі досить великий епістолярний спадок, який зберігається в архівах Вінниці й Києва, проте саме своє перебування у Вінниці він практично не описує, згадуючи лише про заснування ним у місті хорової капели. У 1924-25 роках він був регентом Казанського собору автокефальної церкви, тому відсутність в його спогадах, написаних саме за часів «войовничого атеїзму», згадок про своє керівництво церковним хором можна пояснити. Відсутність записів про роботу з організованою ним Художньою капелою ми схильні пояснювати особистісними причинами, які Г. Давидовський свідомо замовчував.
До Вінниці хормейстер прибув вже відомим і досвідченим музикантом, який володів значним диригентським і композиторським досвідом. Музичну освіту Г. Давидовський отримав на капельмейстерському факультеті Петербурзької консерваторії у класах А. Лядова та М. Римсько- го-Корсакова (1891-1896), а згодом -- на факультеті сольного співу у класі Є. Іванова-Смоленського (1897-1902). Ще до початку навчання у консерваторії він організував свій перший хор у рідному селі Мельня на Сумщині (Організований Г. Давидовським хор із сільської молоді існував до кінця життя композитора, про що є свідчення в біографії, написаної його родичами [6]). Під час навчання був керівником створених ним Українського студентського хору, до складу якого входило 130 учасників, і хору робітників заводів і фабрик, що знаходилися за Невською заставою, який складався з 600 чоловік. Керував також хором робітників Олександрівського чавуноливарного заводу. Для цих колективів він створив низку власних перших хорових композицій, які стали надзвичайно популярними на початку ХХ століття. До роботи у Вінниці Г. Давидовський побував з гастролями у Франції, де також створив капелу (1902-1903); викладав спів в музичному училищі, керував хором жіночої гімназії та створив капелу в Баку (1905-1907); працював викладачем і керівником хорів у Ростові-на-Дону (1908-1910) та Санкт-Петербурзі (1903-1905, 1910-1911).
У Вінницю хормейстер прибув, скоріш за все, у травні 1919 року з Житомира, де викладав на Всеукраїнських диригентських курсах. Це був період, коли в місті було встановлено більшо- вистьку владу (березень-серпень). Незважаючи на складну політичну й матеріальну ситуацію, у місті на той час досить активно розвивалося концертне життя. Головним завданням Г. Да- видовського у місті було створення хорової капели, проте тут він викладає диригування, вокал, теорію музики у консерваторії, продовжує працювати над власними творами та обробками народних пісень, бере участь у постановці опер «Запорожець за Дунаєм» і «Катерина» у співпраці з Гнатом Юрою та Амвросієм Бучмою, М. Кру- шельницьким та Б. Крижанівським, М. Литви- ненко-Вольгемут, М. Садовськимта багатьма іншими відомими діячами української культури, які на той час працювали у Вінниці. хоровий мистецтво диригентський композиторський
Архівні документи свідчать, що Г. Давидов- ський був запрошений Подільською губнарос- вітою для створення у місті Художньої капели. У звіті відділу мистецтв за травень-червень 1919 року Подгубнаросвіти зазначається, що «після проби голосів організовано Художню капелу, яка вже приступила до роботи. Проводиться також викладання сольного співу і теоретичних предметів. У майбутньому ця робота буде складати частину Народної консерваторії» [5, арк. 52]. У цьому ж звіті також додається, що надалі планується й організація Народної опери, адже одночасно з хоровою капелою було створено й симфонічний оркестр.
До Художньої капели увійшло 50 осіб. Репетиції проводилися майже щоденно, спочатку у приміщенні місцевої «Просвіти», а згодом -- у залі Першої жіночої гімназії [17]. Свій перший концерт новостворений колектив дав вже не при більшовиках, а за два тижні після повернення у місто влади Української Народної Республіки. До програми концерту увійшли твори Г. Дави- довського (поема «Україна», фантазії «Бандура» і «Кобза», уривки з опери «Під звуки рідної пісні»), а також гімн «Ще не вмерла Україна» в його гармонізації [18]. У концерті брала участь спеціально запрошена до капели солістка Львівського оперного театру А. Козак.
У газеті «Шлях», випуск якої з'явився вже після звільнення міста від більшовиків, розповідається, що проведення занять і репетицій Художньої капели українською мовою стурбувало місцевий «чрезвичайний» комітет, озброєні представники якого прийшли заарештувати «контрреволюційний» хор. Співаки про це дізналися заздалегідь і не прийшли на співанку. Після цього музичний відділ змушений був домовлятися з «чекістами», щоб вони не втручалися у мистецькі справи [19]. Можливо тому за влади більшовиків у місті Художня капела так і не дала концерт.
У місцевій пресі перший концерт Художньої капели Г. Давидовського було названо «перемогою мистецтва». Автор М. вказує, що «народні пісні підняті на високі щаблі мистецтва й набирають великого загальнолюдського значення і сили. Тільки, підіймаючись на такі щаблі поступу й мистецтва, народна творчість стає могутньою силою» [20]. Показовим є той факт, що оригінальні хорові твори Г. Давидовського дописувач газети сприймає народними піснями, що свідчить про їх стилістичну єдність з українською народнопісенною творчістю. Окрім того, у пресі неодноразово вказувалося на високий рівень виконавської майстерності хору й диригента, чистоту строю і техніку виконання.
31 серпня і 7 вересня 1919 року у Літньому театрі Товариства «Просвіта» концерти Художньої капели повторилися, а 15 вересня відбулася у Вінниці українська прем'єра опери Г. Давидовського «Під згуки рідної пісні» [5]. У газеті «Шлях» від 27 серпня 1919 року зазначалося, що виступи капели проходили з повним аншлагом, а власні композицій Г. Давидовського користувалися особливою прихильністю публіки. «Прекрасна мелодійна музика цього талановитого композитора, як в хорових номерах, так і в ансамблях (дуетах, тріо), а також і в сольних аріях і романсах слухалась з великою увагою... Капела прекрасна, дисциплінована, і з честю виконала своє завдання. Техніка співу стоїться надзвичайно високо. І не можна не згадати про прекрасного організатора д.[обродія] Давидовського, котрий організував свою капелу, як справжній фахівець свого діла» [21].
Восени 1920 року капела працювала у Вінниці та містечках краю. Успіх від її концертів дозволив місцевій пресі назвати Художню капелу Г. Давидовського найвідомішим музичним колективом на Поділлі [14, с. 24].
У 1921 році Г. Давидовський отримав запрошення на роботу до Києва, де він також керував хоровою капелою та викладав диригування, вокал та інші дисциплін у Вищому музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка.
Висновки. Головним внеском Г. Давидовського у розвиток хорової культури Вінниччини стала не його композиторська творчість, а створення ним на професійних засадах Художньої капели. На основі цього колективу згодом було створено Вінницьку капелу імені Миколи Леонтовича, що у модифікованому вигляді стала базовим колективом організованої у 1937 році Вінницької обласної філармонії.
Список літератури
1. Антошко М. О. Вінниччина як складова художньої культури Поділля 60-х років XIX - першої половини XX століття: дис. ... канд. мистецтвознавства: 26.00.01 / М. О. Антошко; Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Міністерство культури і туризму України. - К., 2011. - 16 с.
2. Бермес І. Л. Український хоровий рух у контексті соціокультурних процесів ХІХ - початку ХХІ століття: дис. ... докт. мист-ва 26.00.01 - Теорія та історія культури / І. Л. Бермес; Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка. - Дрогобич, 2014. - 435 с.
3. Бурдейна-Публіка Т. В. Становлення і розвиток професійних форм музичного життя Вінниччини як складової культури Подільського краю: дис. ... канд. мистецтвознавства: 26.00.01 / Т. В. Бурдейна-Публіка; Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка. - Львів, 2010. - 284 с.
4. Горак Я. Р. Анатоль Вахнянин і становлення музичного професіоналізму в Галичині (друга половина XIX - початок XX ст.): автореф. дис. ... канд. мистецтвознав.: 17.00.03 / Я. Р. Горак; Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. - К., 2003. - 20 с.
5. ДАВО. P-254. Оп. 1. Спр. 623 а.
6. ДАВО. Р-5388. Оп. 1. Спр. 1.
7. Дем'янець І. Й. Мистецька діяльність Андрія Гнатишина: автореф. дис. ... канд. мистецтвознав.: 17.00.03 / І. Й. Дем'янець; Львів. нац. муз. акад. ім. М. В. Лисенка. - Л., 2009. - 20 с.
8. Завальнюк А. Ф. Микола Леонтович. Документи, листи, духовні твори: до 130-ї річниці від дня народження [монографія] / А. Ф. Завальнюк. - Вінниця: Нова книга, 2007. - 269 с.
9. Кияновська Л. О. Галицька музична культура ХІХ - ХХ століття: Навчальний посібник. - Чернівці: Книги - ХХІ, 2007. - 424 с.
10. Крем'янецький. Давидовський і «давидовщина» / Крем'янецький // Українська музична газета. - 1926. - 14 січня. - С. 11-12.
11. Людкевич С. П. З хорового життя Стрийщини / С. П. Людкевич // Дослідження, статті, рецензії, виступи: упор. З. Штундер. - Том ІІ. - Львів: Дивосвіт, 2000. - 861 с.
12. Людкевич С. П. Михайло Вербицький та українська суспільність / С. П. Людкевич // Дослідження, статті, рецензії, виступи: упор. З. Штундер. - Том І. - Львів: Дивосвіт, 1999. - 495 с.
13. Майчик О. І. Композиторська творчість західноукраїнських хорових диригентів-практиків другої половини XX ст.: автореф. дис. ... канд. мистецтвознав.: 17.00.03 / О. І. Майчик; Львів. нац. муз. акад. ім. М. В. Лисенка. - Л., 2010. - 16 с.
14. Музика масам. - 1929. - № 1.
15. Семенко Л. І. Музика віри: 140 років з дня народження Г. М. Давидовського / Л. І. Семенко // Вінницький край. - 2006. - № 1. - С. 115-122.
16. Семенко Л. І Їх поєднала пісня Леонтовича ... (Нариси з історії музичного життя в Україні 1910-1930-х років) / Л. І. Семенко. - Вінниця: ПП «Едельвейс і К», 2007. - 272 с.
17. Хроніка // Шлях. - 1919. - 23 травня.
18. Хроніка // Шлях. - 1919. - № 4 - 19 серпня.
19. Хроніка // Шлях. - 1919. - 22 серпня.
20. Побіда мистецтва // Шлях. - 1919. - 26 серпня.
21. Хроніка // Шлях. - 1919. - 27 серпня.
22. Черкашина О. В. Театр опери та балету і Державна консерваторія у Вінниці як феномени національної культури першої половини XX ст.: дис. ... канд. Мистецтвознавства: спец. 26.00.01 - «Теорія і історія культури» / О. В. Черкашина; Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв. - К., 2012. - 241 с.
Анотація
Стаття присвячена вивченні питання становлення та руху до професіоналізації хорового мистецтва Вінниччини початку ХХ століття. У ній розкрито диригентські та композиторські грані митця Григорія Митрофановича Давидовського. Спираючись на матеріали, що містяться у Державному архіві Вінницької області, автор статті досліджує концертну діяльність композитора у вінницький період його творчості. Висвітлені основні аспекти діяльності композитора та диригента на тлі культурно-історичних подій, що відбувалися у місті у зазначений період. Визначена роль концертної діяльності Г.М. Давидовського та її вплив на організацію професійних засад хорової творчості краю.
Ключові слова: хорова культура Вінниччини, Григорій Давидовський, хоровий спів, концертна діяльність, окружна капела ім. М. Леонтовича.
Статья посвящена изучению вопроса становления и движения к профессионализации хорового искусства Винниччины начала ХХ века. В ней раскрываются дирижерские и композиторские грани Григория Митрофановича Давидовського. Опираясь на материалы, которые содержатся в Государственном архиве Винницкой области, автор статьи исследует концертную деятельность композитора в винницкий период его творчества. Освещенны основные аспекты деятельности композитора и дирижера на фоне культурно-исторических событий, происходящих в городе в указанный период. Определена роль концертной деятельности Г. Давидовського и ее влияние на организацию профессиональных принципов хорового творчества края.
Ключевые слова: хоровая культура Винниччины, Григорий Давидовский, хоровое пение, концертная деятельность, окружная капелла им. Н. Леонтовича.
The article is devoted to the study of the formation and movement towards the professionalization of the choral art of Vinnytsya region at the beginning of the twentieth century.The study reveals the conductor's and composer's faces of the artist Grigory Mitrofanovich Davydovsky. Based on the materials contained in the State Archives of the Vinnytsia region, the author explores the concert activity of the composer in the Vinnytsia period of his work.The main aspects of the work of the composer and conductor on the background of cultural and historical events of the city are highlighted.The role of concert activity of G.M. Davydovsky and its influence on the organization of professional principles of the choral creativity of the region. Keywords: choral culture of Vinnytsya region, Grigoryi Davydovsky, chorus, concert activity, district chorusof М. Leontovich.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Шляхи розвитку російської культури XX століття, її демократизм і змістовність та зв'язок з мистецтвом передвижників. Нові течії в скульптурі, архітектурі, живописі, літературі та музиці. Кіноавангард 1920-х років, вдосконалення науки і просвітництва.
реферат [37,0 K], добавлен 26.11.2010Актуальність дослідження, визначення його об’єкта, предмета, мети, завдання, хронологічні межі та джерельна база. Особливості еволюції сфери гостинності Києва другої половини ХІХ – початку ХХ ст. в контексті становлення і розвитку туризму в Україні.
автореферат [36,8 K], добавлен 27.04.2009Становлення Олександра Порфировича Архипенка як митця. Мистецтво зі Всесвіту. Період формування юного Архипенка. Новаторство як скульптора і художника. Традиційні тенденції у творчості митця. Роль О. Архипенка в українському мистецтві та його визнання.
реферат [30,4 K], добавлен 21.03.2011Літературна діяльність Тараса Шевченка, його постать на тлі світової культури і літератури. Рання творчість та становлення митця. Шевченко - хранитель душі нації. Історичний портрет митця: невідомий Шевченко. Мистецька спадщина Шевченка-художника.
реферат [21,5 K], добавлен 09.11.2013Історичні умови й теоретичні передумови появи науки про культуру. Основні підходи до вивчення культур в XIX - початку XX століття. Перші еволюціоністські теорії культур, метод Е. Тайлора. Критика теорії анімізму, еволюційне вивчення культури Г. Спенсера.
реферат [30,2 K], добавлен 16.06.2010Аналіз історико-культурних умов та особливостей розвитку українського народного мистецтва 1920-1950-х років. Вивчення мистецької спадщини Катерини Білокур, яка представляє органічний синтез народної і професійної творчості у царині декоративного розпису.
дипломная работа [100,1 K], добавлен 26.10.2010Визначальні риси світової культури другої половини ХХ ст. Ідеологізація мистецтва та її наслідки для суспільства. Протистояння авангардного та реалістичного мистецтва. Вплив масової культури на формування свідомості. Нові види художньої творчості.
реферат [37,1 K], добавлен 13.12.2010Загальні риси розвитку культури. XIX століття увійшло в історію світової культури як доба піднесення і розквіту літератури, образотворчого мистецтва, музики, духовності. У XIX ст. завершується процес формування наукового світогляду європейської людини.
реферат [37,2 K], добавлен 10.02.2009Етапи розвитку української культурологічної думки ХХ ст. Складнощі формування національної культурологічної школи. Архітектура і образотворче мистецтво барокової доби в Україні. Культура України в 30-40-х роках ХХ ст. Розвиток мистецтва у період війни.
контрольная работа [36,7 K], добавлен 21.02.2012Зміст жанру "музична кінострічка", її роль в контексті культури першої половини ХХ століття. Музичний кінофільм як форма для екранізації мюзиклів, оперет. Особливості впливу музичних кінострічок на розвиток естрадно-джазового вокального мистецтва.
статья [23,0 K], добавлен 24.04.2018Авангардизм – напрямок у художній культурі 20 століття. Його батьківщина та основні школи. Нове в художній мові авангарду. Модернізм - мистецтво, яке виникло на початку XX століття. Історія українського авангарду, доля мистецтва та видатні діячі.
курсовая работа [48,8 K], добавлен 20.02.2009Історичний огляд становлення іспанської культури. Стародавні пам'ятники культури. Музеї сучасного мистецтва в Мадриді. Вплив арабської культури на іспанське мистецтво. Пам'ятки архітектури в мавританському стилі. Розквіт іспанської музичної культури.
реферат [21,1 K], добавлен 08.01.2010Характеристика і розгляд співпраці громадського діяча Є. Чикаленка з російським істориком Д. Яворницьким. Аналіз їхніх мемуарів, щоденників та листування. Відзначення позитивного впливу обох діячів на розвиток української культури початку XX століття.
статья [19,0 K], добавлен 14.08.2017"Вітер свободи" - важливий культурний феномен 80-х років. Аналіз розвитку українського мистецтва, починаючи з 80-х років. Особливості сучасного українського мистецтва. Постмодерністські риси української літератури та живопису 80-90-х років ХХ ст.
контрольная работа [41,2 K], добавлен 26.09.2010Експресіонізм, модернізм, реалізм та сюрреалізм як напрямки розвитку мистецтва XX ст. Найвидатніші художники епохи, факти їх біографії й твори (Пабло Пікассо, Сальвадор Далі). Зарубіжний театр XX ст. Історія розвитку та діяльності театру Бертольда Брехта.
презентация [2,4 M], добавлен 17.05.2014Характерні риси просвітництва Ренесансу в Україні. Історичні умови розвитку культури Литовського періоду. Розвиток усної народної творчості, театрального мистецтва і музики. Стан тогочасної освіти та літератури, архітектури, скульптури та живопису.
лекция [104,4 K], добавлен 22.09.2010Визначення закономірностей розвитку творчості І.М. Крамського шляхом аналізу типологічних і стилістичних особливостей картин. Своєрідність трансформації у творах художника загальнокультурних традицій епохи. Внесок митця в переосмислення жанрової системи.
дипломная работа [204,3 K], добавлен 25.06.2011Стан та розвиток культури в другій половині 90-х років ХХ ст. Українська книга доби незалежності. Розвиток театрального мистецтва, кінодраматургії та бібліотечної справи. Вплив засобів масової інформації та їх проблематика в культурній галузі України.
курсовая работа [50,7 K], добавлен 23.11.2014Умови розвитку культури українського народу в другій половині XVII – кінці XVIII ст., вплив на неї національно-визвольної боротьби. Становлення літератури, театральної та музичної творчості. Розвиток архітектури та образотворчого мистецтва України.
лекция [17,4 K], добавлен 01.07.2009Передумови і труднощі культурного піднесення XVI–XVII століття. Особливості релігійної ситуації в Україні. Розвиток літератури і книгодрукування, створення учбових закладів, формування нових галузей науки. Становлення професіональної художньої культури.
реферат [40,6 K], добавлен 08.12.2010
