Особливості створення вокально-сценічного образу актрисою Вікторією Васалатій у мюзиклі "Едіт Піаф. Життя в кредит"

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Харківський національний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського

Особливості створення вокально-сценічного образу актрисою Вікторією Васалатій у мюзиклі "Едіт Піаф. Життя в кредит"

Феденко Алевтина Юріївна

Анотація

У статті було досліджено вокально-сценічний образ, створений українською акторкою, співачкою, композитором і поетесою-пісняром Вікторією Васалатій у мюзиклі «Едит Піаф. Життя в кредит». Розвиток музичної та театральної культури другої половини ХХ- початку ХХІ ст. зумовлений низкою науково-технічних, соціальних та естетичних аспектів, які призвели до появи нових напрямків, стилів і жанрів, що відображують розмаїття і специфіку життя сучасного суспільства. На наш погляд, серед нових жанрів особливе місце посідає мюзикл - надзвичайно цікаве явище синтетичного музичного театру: тим чи іншим чином тут знайшли своє відображення практично всі попередні музично-театральні форми - від мінестрельного театру до оперети і рок-опери. Мюзикл неможливий без універсальних виконавців-так званих «синтетичних» акторів, які володіють здатністю поєднувати різного роду професійні вміння: мову, міміку, спів, танок, об'єднувати їх в єдину лінію сценічної поведінки. Сьогоденному виконавцеві, співакові, акторові потрібне вдосконалення вмінь через набуття професійного універсалізму.

Ключові слова: актриса, спів, мистецтво, вокально-сценічний образ, мюзикл, театр.

піаф васалатій мюзикл театральний

Актуальність теми зумовлена зростаючою популярністю жанру мюзиклу як у світовій, так і українській музичній культурі, браком значних наукових праць, в яких досліджується феномен створення вокально-сценічного образу акторами в сучасних українських мюзиклах.

Зацікавленість проблематикою вокального виконавства у мюзиклі та рок-опері напряму пов'язана із новими проявами сучасного мистецтва, яке наповнене синтетичністю і багато вимірністю, а також з необхідністю обґрунтування методологічного аспекту комплексу вимог до сучасного вокаліста-виконавця. Століття в якому ми живемо представлене інноваційними відкриттями, дослідженнями експериментального характеру, що знаходить своє відображення і в театральному мистецтві, і в музичному мистецтві, зокрема вокальному. При цьому, спостерігається поєднання практики минулого і технологій теперішнього, що в результаті створює синтезований музичний продукт нового формату.

Мета дослідження - охарактеризувати тенденції розвитку сучасних українських мюзиклів, презентувати персоналії актрис, що створюють вокально-сценічні образи в межах жанру і обґрунтувати необхідність створення системи універсальної підготовки актора мюзиклу згідно тенденцій сучасного театрального мистецтва.

Теоретичною базою роботи стали науково-методологічні розробки, присвячені проблемам сценічного перевтілення (Б. Захава, Н. Рождественська); методам сценічного мистецтва (Б. Брехт, Є. Вахтангов, А. Лобанов, К. Станіславський); процесам взаємодії музики та художньої концепції драматичної вистави (Т. Грум-Гржимайло, Л. Іванова, Н. Таршис, В. Шпаковська); розгляд мюзиклу в межах масової культури (С. Манько, В. Конен, І. Зайцева, А. Сохор, А. Цукер та ін.); розгляд виконавської складової жанру (акторська майстерність - К. Станіславський, А. Гончаров, І. Сілантьєва, вокальна - С. Сгібнева, Н. Дрожжина, Н. Полікарпова, О.-Л. Монд, танцювальна - Ю. Ястребов, В. Нікітін, О. Верховенко та ін.); української естради (М. Мозговий, В. Тормахова, О. Шевченко); осмисленню внутрішніх тенденцій і закономірностей музичного мистецтва, музичного твору, форми, мови і мовлення (Т. Вєркіна , О. Самойленко ).

В 2008 році на сцені Національного академічного українського драматичного театру імені Івана Франка відбулося народження мюзиклу «Едит Піаф. Життя в кредит», який став мистецької подією. Автор п'єси та віршів - Ю. Рибчинський, композитор та виконавиця головної ролі і пісень -Вікторія Васалатій. Постановку здійснив відомий в Україні актор і режиссер І. Афанас'єв, якого було запрошено з Америки.

Серед персоналій естрадних виконавців, творчість яких мало величезне значення для становлення і розвитку вокальної естради в ХХ столітті, одне з найпочесніших місць належить великої Едіт Піаф-співачці, чий голос є символом Франції. Мюзикл «Едит Піаф. Життя в кредит» можна визначити як пісенний естрадно-ліричний мюзикл особливого оповідного роду, для якого музика у вигляді мелодії і акомпанементу - емоційний «стрижень» оповідання, реалізатор ключового сенсу, який може бути переданий тільки через музичну інтонацію в єдності її композиторської та виконавської складових.

Едіт Піаф у виконанні Вікторії Васалатій являє собою зразок психологічно складної і цікавої особистості, що має сильний характер, шалений темперамент і гостре мислення. Складно зробити висновки, чим більше привертає актриса-вокальними тонкощами або драматичним умінням.

У мюзиклі Вікторія Васалатій абсолютно відверта з глядачем-здається, що вона співає тільки про те, що сама пережила і відчула. Її голос звучить потужно і свіжо, а пісні з репертуару Едіт Піаф « Падам,падам» , «Мілорд», «Клоун», «Бродяга», «Інкогнито», змушують плакати і аплодувати глядачів. Розпочинаються пісні напівговором у низькому регістрі у динаміці mezzopiano, завдяки чому створюється відчуття задавленості, пригніченості. Йому контрастує крик, сповнений болю у високому регістрі на forte. При цьому кожна нота скандується з придиханням, з підсиленим скандуванням складів, приблизною артикуляцією, нерівністю звуковедіння. Піаф була геніальною співачкою, майстром естрадного вокала. Вікторія Васалатій, маючи голос з красивим, насиченим обертонами тембром, співачка вражає нас і прекрасною вокальною технікою.

Голос В. Васалатій має чисто естрадну експресивність. Вона впевнено себе почуває в трагічних піснях мюзиклу, зберігаючи ту ж експресію і пристрасність, що і Едіт Піаф. Її сильний польотний голос широкого дихання як ніякий інший нагадує голос французької співачки. Співачці вдалося розкрити внутрішній світ і складну гаму переживань французького горобчика. Вікторія Васалатій буквально вживається в цей складний психологічний образ, передає співом найтонші нюанси його розвитку. І музичний матеріал поступово прискорюється, вихлюпується в крик, і заключна частина, де музика передає граничне спустошення героїні, - все це постачає чимало труднощів для вокалістки. В. Васалатій немов хоче достукатися в душі глядачів, змусити їх співпереживати.

Виконавський стиль Вікторії Васалатій відображає узгодженість форми і змісту всіх елементів її вокально-сценічного образу, який будується на ототожненні з самої Піаф. Вона ідеально володіє мовою і манерами свого сценічного персонажа-жінки-пристрасної, відчайдушної, безстрашної. Актриса, як і Едіт Піаф використовує принцип природності і простоти в творчості. Міміка і жести, вокал є органічним вираженням драматургії тексту, висловлюючи біль і радість любові, страждання і тугу розлуки, що розкривають потаємний сенс пісень-все це надає глибокий сенс мюзиклу. Васалатій блискуче володіє умінням перевтілюватися, передаючи глядачам характер сценічної героїні. Вона серйозно підійшла до втілення образу Едіт Піаф. Не тільки сам вокал, а й вихід на сцену, рухи, жести, паузи передають образ французької співачки [2, 174].

До того ж, Вікторія під час роботи над роллю ставила перед собою і деякі специфічні завдання: «Поряд з чисто голосовими і драматичними моментами, а також акторськими прийомами, під час роботи над створенням дуже непростого характеру Едіт Піаф, я досить значну увагу приділяла пластичному рішенню цієї ролі, тому у моїй Едіт, як це не дивно, багато хореографічних знахідок, спроб і певних досягнень »...[3, 4].

Яскрава сценічність і музикальність, виразне інтонування, глибокий драматизм виконання та психологічна достовірність при зовнішній стриманості поведінки на сцені стали визначальними рисами виконавської манери Вікторії Васалатій.

Вишуканість французького шансону, енергетика, театральність - підкорюють, заохочуючи глядачів бути активними співтворцями. Вся глядацька зала перетворюється на місце дії. Актори і публіка - єдиний ансамбль, мета якого - осягнути загадку на ім'я Піаф. Зала підспівує артистам на сцені, сміється і сумує, співчуває і обурюється разом з ними. Дух паризьких вуличок і площ, що колись уперше почули дивовижний голос маленької Едіт, відтворений завдяки сучасному сценічному обладнанню. Видовищність вар'єте, хвилюючий драматизм непростої долі актриси, тема протистояння Смерті, яка хоче відібрати талант - голос, значить відібрати саме життя, і проникливий ліризм мінорної тональності сценічної атмосфери, в якій, попри все, лунає мелодія непереможеної людської душі, вимальовує незабутній світ цього мюзиклу. Режисеру І. Афанас'єву вдалося створити яскраве сценічне шоу з високою виконавською культурою та глибоким змістом, одна з тем якого - митець і його талант, вибір і відповідальність. На прем'єрі 2008 року режисер зазначав, що на сучасному Бродвеї немає колективу за творчим рівнем тотожного Національному театру імені Івана Франка під орудою художнього керівника Б. Ступки [1, 4]. Видатний актор і художник рідкісної інтуїції Б. Ступка завжди підтримував творчий пошук талановитої молоді і знав, кому доручити втілення захоплюючої сценічної ідеї. Отже, мюзикл «Едит Піаф. Життя в кредит» подарував публіці нову зірку столичної сцени - Вікторію Васалатій, яка змогла вдало поєднати драматичну, вокальну та хореографічну майстерність для розкриття вокально-сценічного образу

Едіт Піаф у мюзиклі та стати справжньою універсальною актрисою. Мюзикл став уроком майстерності і для майбутніх драматичних акторів, і для тих, хто опановує секрети мистецтва саме цього унікального жанру мюзиклу.

Нам хочеться сподіватися, що естетика мюзиклу буде однією із домінант у подальшому творчому пошуку франківців. І до їх знакових музичних вистав, які є прикрасою репертуару театру, приєднаються нові - актуальні, талановиті, незабутні.

Отже, вокально-сценічна творчість актора мюзиклу є художньо-змістовною домінантою творчої концепції сучасної режисури. Тому виникає необхідність створення універсальної системи підготовки актора мюзиклу згідно тенденцій сучасного театрального мистецтва. Виховання універсалізму повинно бути одним із завдань вокальної педагогіки, зрештою, корисність цього вміння можна пізнати в дії, у проявленні творчої свободи в різних жанрах сучасної музики: академічної, народної, естрадної, а також в роботі над сучасними мюзиклами та рок-операми, котрі є дзеркалом стилів. Прояв універсальності дає можливість розкриття різних образів. Термін «універсалізм» має декілька філософських тлумачень. Одним із них, є те, що підтверджує нашу позицію -- «володіння різнобічними знаннями, відомостями, навичками» [5, 352].

Основою сучасних досліджень дедалі частіше стають проблеми, пов'язані з вокальним виконавством. Очевидно, настав час для роз'яснень, оскільки часто самі науковці зазначають значний розрив між практикою і теорією. Вокальне виконавство з урахуванням вимог сучасного композиторського письма мюзиклів знаходиться на стадії невпинного розвитку, співаки в процесі вивчення подібних творів змушені пізнавати нові стилі, в межах яких - специфічні прийоми, застосування яких є обов'язковою передумовою повного представлення вокально-сценічного твору. До позиціонування даної проблеми призвело суттєве поновлення мистецьких смаків в стилістичному відношенні, а також значна трансформація засобів музичної виразності і системи технічних прийомів.

У сценічній роботі співак зіштовхується з різноманітними завданнями вирішення яких можливе за умови практичного залучення не виключно вокальних навиків, а використання театральних, акторських, хореографічних засобів та засобів імпровізаційного характеру. Ключову роль у сценічній роботі в мюзиклах відіграють емоційні переживання, вміння перевтілення, гри тембрами образними і вокальними, танцювальні навички. Складові процесу, що уможливлюють виконання творчих завдань, є загальновідомими, проте, для використання всіх вище названих рушіїв, потрібне спеціальне навчання.

Співак вимушений, як зазначають самі автори музики творів цих жанрів, виходити за рамки класичних технологій вокалу в якості засобу виразності виступають театральні прийоми драматичного характеру. Музичні реалії переповнені багатогранністю бачень, технік, і, як наслідок, психологічних станів, вимагають, і від виконавців відповідної підготовки. Синтез співацьких манер ми також розглядаємо, як можливість оволодіння специфічною технікою співу, без стильових обрамлень. Це складне мистецтво співу, характерною рисою котрого є новація й експериментальність.

Таким чином, мюзикл є тим універсальним музично-театральним жанром, який динамічно розвивається, шукає нові форми, постійно оновлюючи художньо-естетичні та технологічні механізми впливу на публіку. Судячи з найширшого розмаху синтезуючих процесів, що їх демонструє сучасний мюзикл, його відкритість, органічне засвоєння різноманітних новацій та здатність відгукуватися на найактуальніші виклики, що хвилюють буквально всіх, можна з упевненістю припустити, що втрата глядацького інтересу йому не загрожує.

Список використаних джерел

1. Вергеліс О. Народна артистка. Едіт Піаф відкрили «кредит» у Національному театрі імені Івана Франка / О. Вергеліс // Дзеркало тижня. - 2008. - № 20(699). - 31 трав. - 6 черв.

2. Дрожжина Н. В. Вокальне виконавство в системі музичного мистецтва естради : дис... канд. мистецтвознав. / Дрожжина Наталія Володимирівна ; Харк. держ. ун-т мистецтв ім. І. П. Котляревського. - X., 2008. - 220 с.

3. Зінченко Н. Вікторія Васалатій: Як і Піаф, співочу кар'єру починала на вулиці/ Н. Зінченко// День. - 2008. -.№ 102. - 11черв.

4. Манько С.Б. Мюзикл і рок-опера в українському соціокультурному просторі / С.Б. Манько // Культура України: зб. наук. пр. / за ред. В.М. Шейка; Харків. держ. акад. культури. - Харків, 2012. - Вип. 39. - С. 268-276.

5. Юцевич Ю. Є. Музика. Словник-довідник_/ Ю. Є. Юцевич. - Тернопіль: Навчальна книга-Богдан,2003. - 352 с.

Размещено на Allbest.ru