Твори українських художників і скульпторів другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. у зібраннях провідних художніх музеїв Сполучених Штатів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Твори українських художників і скульпторів другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст. у зібраннях провідних художніх музеїв Сполучених Штатів

В зібраннях багатьох провідних художніх музеїв США є роботи митців другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст. - вихідців з України. Серед них як етнічні українці та українці за місцем народження (О. Архипенко, Д. Бурлюк, І. Похитонов, К. Малевич), так і художники, чиє життя тривалий час проходило в Україні та творчість яких тісно пов'язана з Україною (О. Екстер, В. Кандинський). Переважна більшість з них має світове ім'я, оскільки вони були засновниками та яскравими представниками авангардистських течій модерністського мистецтва: кубізму, футуризму, абстракціонізму, експресіонізму, супрематизму.

Водночас в експозиціях багатьох художніх музеїв США ці митці називаються або американцями (О. Архипенко в Музеї сучасного мистецтва (МоМА) і Детройтському інституті мистецтв), або росіянами: у кращому випадку з додаванням «народжений в Україні» (К. Малевич в МоМА, О. Екстер в Художньому музеї Філадельфії (щодо останньої: місце народження не відповідає дійсності), або просто «росіянами» (І. Похитонов у Художньому інституті Кларків у м. Вільямстаун, О. Екстер в МоМА).

Винятком є Музей мистецтва Метрополітен у Нью-Йорку, в якому О. Архипенко подається як «американець, народжений в Україні», та Художній музей Філадельфії, в якому Давид Бурлюк вказаний як «українець». Утім, картина останнього «Acloseshave» (1910) числиться у російській колекції.

Якщо такий етикетаж є справою зазначених музеїв, хоч його зміст і не завжди релевантний біографічним даним митців, то для українського широкого загалу знання щодо долі шедеврів видатних співвітчизників є тим більш важливим.

Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчує, що, незважаючи на кількість публікацій, присвячених українським митцям зазначеного періоду, досліджень, які прив'язують їхню творчість до репрезентації у музеях, майже немає. Поодинокі публікації подібного спрямування (Л. Ломницька [1]) не містять специфікації щодо художніх музеїв США, у т.ч. провідних.

У більш широкому контексті інформативною можна вважати книгу «Український модернізм 1910-1930» колективу авторів. Вміщуючи біографічні дані і мистецтвознавчий аналіз творчості таких художників як К. Малевич, О. Екстер, Д. Бурлюк, книга також надає стислу інформацію щодо виставок їхніх робіт у США [2]. Втім, предметом нашої статті є не представленість робіт українських митців зазначеного періоду на виставках, а їх наявність у зібраннях провідних художніх музеїв цієї країни.

Не містить такої інформації і книга «Українські митці у світі. Матеріали до історії українського мистецтва ХХ століття» автором-упорядником якої є Г. Стельмащук [3]. Попри енциклопедичний характер, оскільки мова йде про ХХ століття, це виключає її використання в контексті даної статті.

Хронологічно кореспондує статті монографія Г. Романенко і В. Шейка «Еволюція художніх і літературних об'єднань України: історико-культурологічний вимір» [4]. Проте вона жодним чином не прив'язана до музеєзнавчого аспекту щодо творів українських художників.

Публікації, присвячені окремим представникам українського мистецтва др. пол. ХІХ - перш. пол. ХХ ст. [5], інформації, що нас цікавить, не містять.

Отже, аналіз останніх досліджень засвідчує, що, незважаючи на певну кількість публікацій, присвячених українським митцям зазначеного періоду, досліджень, які прив'язують їхню творчість до репрезентацій у музеях США, немає.

Мета статті полягає в уведенні до широкого культурологічного дискурсу маловідомої інформації стосовно репрезентації творів українських митців др. пол. ХІХ - перш. пол. Хх ст. у провідних художніх музеях США.

Виклад основного матеріалу. В контексті даної статті під провідними художніми музеями США розуміються художні музеї цієї країни, які вже багато років входять до ТОП-100 найбільш відвідуваних художніх музеїв світу (Музей мистецтва Метрополітен у Нью-Йорку, Музей вишуканих мистецтв Сан - Франциско, Музей Соломона Ґуґенгайма, Музей сучасного мистецтва (МоМА), Художній музей Філадельфії), а також ті, в яких кількість щорічних відвідувань сягає кількох сотень тисяч.

Під українськими митцями др. пол. ХІХ - перш. пол. ХХ ст. розуміються представники образотворчого мистецтва вказаного періоду, які або народилися в українських землях (у складі Російської імперії), або частина творчого життя яких була пов'язана з Україною.

Одним з найбільш відомих у світі українських скульпторів є, безперечно, Олександр Архипенко (1887-1964). Засновник кубізму в скульптурі, Олександр Архипенко народився у Києві 30.05.1887 р. Протягом 1902-1905 рр. навчався в Київському художньому училищі, проте не закінчив його через відрахування за участь у студентських протестах. У 1906 р. певний час відвідував студію пейзажиста С. Світославського. Але у тому ж році виїхав з України спочатку до Москви, потім - до Парижу, а у 1923 р. - до США, де згодом отримав громадянство. Останнє дає підстави американським музеям подавати його як американця.

Незважаючи на те, що більша частина життя О. Архипенка пройшла в США, в провідних художніх музеях цієї країни його робіт відносно небагато.

У Музеї мистецтва Метрополітен (The Metropoliten Museum of Art), який містить найбільше зібрання творів мистецтва в США й одне з найбільших у світі, знаходиться п'ять скульптур роботи Олександра Архипенка раннього періоду його творчості, всі зі статусом шедевру: бронзові «Гондольєр» (1914) і «Оголена жіноча фігура» (1921), мармуровий «Жіночий торс» (1920), срібні «Жінка, що стоїть» (1925) і «Минуле» (1926). Також малюнок «Колінопреклоніння» (1948) і кілька літографій. Майже всі роботи надійшли до музею в якості дарування, зокрема від його дружини, або за заповітом власників приватних колекцій.

У Музеї сучасного мистецтва (The Museum of Modern Art) у Нью-Йорку знаходиться скульптура О. Архіпенка, «Жінка, що розчісує волосся» (1915). Відлита у бронзі статуетка висотою 35 см є однією з авторських реплік композиції, що виготовлялась скульптором у трьох розмірах - 35,63 і 108 см. Крім цієї скульптури зі статусом шедевра в МоМА представлено близько 20 робіт Архіпенка. Серед них ще чотири скульптури: «Мадонна і скеля» (1912), «Гондольєр» (1914) (обидві - дарування музею Френсіс Архіпенко Грей), «Статуя на трикутниковій базі» (1914) і «Боксінг» (1914).

Крім того, дві живописні роботи «Фігура в русі» (1913) і «Стакан на столі» (1920), три гравюри, а також десять літографій.

Найбільш відома робота «Жінка, що розчісує волосся» надійшла до Музею у складі колекції Лілі Пламер Блісс - подруги Еббі Олдріч Рокфеллер - дружини відомого магната Джона Д. Рокфеллера молодшого і засновниці МоМА (1929). Колекцію було придбано музеєм у спадкоємців Лілі Блісс. Передача колекції тривала протягом 1934-1941 рр. поступово у прив'язці до виплат суми 600 тис. дол. кількома траншами.

Крім Музею сучасного мистецтва у Нью-Йорку, роботи Архипенка представлені у зібранні Дет - ройтського інституту мистецтв (The Detroit Institute of Arts) - одного з найбільших художніх зібрань США. Це дві скульптури: «Тарас Шевченко» («Український поет Тарас Шевченко») (1935), «Оголена жінка, що сидить» (1929), і літографія «Дві оголені жінки» (1922).

Менш відомим за Архипенка був його старший співвітчизник художник-пейзажист Іван Похи - тонов (1850-1923). Іван Павлович Похитонов народився на хуторі Мотронівка Бобринецького повіту Херсонської губернії. Навчався у Миколаєві, Одесі. Його пейзажі високо оцінював Ілля Репін, а російський колекціонер П. Третьяков придбав для свого зібрання кілька робіт Похитонова. Значна кількість робіт Івана Похитонова зберігається у Київському музеї російського мистецтва, натепер: Національний музей «Київська картинна галерея».

Мініатюрний пейзаж (1887) Івана Похитонова є у зібранні Художнього інституту Кларків (The Clark Art Institute) у м. Вільямстаун, штат Массачусетс. Інститут Кларків було засновано підприємцем і колекціонером Робертом Стерлінгом Кларком (1877-1956) - старшим із братів Стерлінгів Кларків (нащадків засновника імперії швейних машинок «Зінгер») - та його дружиною Френсін. Спочатку Інститут знаходився у Нью - Йорку, однак у 50-ті роки колекцію було перевезено до Вільямстауна та відкрито 17 травня 1955 р.

Цей пейзаж І. Похитонова, якого у каталозі музею названо російським художником [6, 254], було придбано 1933 р. Робертом Кларком на виставці, яку проводила Американська художня асоціація. Перед тим пейзаж знаходився у приватній колекції місіс Вільям Стерсберг.

З відомістю Архипенка, безперечно, може конкурувати інший український митець Казимир Малевич (1878-1935). Українець за лінією матері, Казимир Малевич народився в Києві, отримав початкову художню освіту у Київській школі малювання. Будучі за лінією батька польського походження, сам визначав свою етнічну ідентичність як українську [2, 63-68].

К. Малевич - один з найвідоміших представників світового авангарду, розробник власної версії абстрактного живопису - супрематизму.

У Музеї сучасного мистецтва (МоМА) Казимир Малевич визначається як «руський, народжений в Україні». Тут знаходиться його «Біле на білому» («Білий квадрат») (1918) - картина, що, згідно з задумом художника, ілюструє завершальну стадію супрематизму.

Інша картина Малевича «Точильщик» («Принцип метушіння») (1912), що репрезентує т.зв. ку - бофутуристичний період у творчості художника, знаходиться в Художній галереї Єльського університету м. Нью-Гейвен, штат Коннектикут (The Yale University Art Gallery). Художня галерея Єльського університету - найстаріший університетський музей США, заснований у 1832 р.

Молодшим сучасником Малевича був Давид Бурлюк (1882-1967) - український художник і теоретик футуризму. Д. Бурлюк народився на хуторі Семиротівка Лебединського повіту Харківської губернії. Навчався в Одеському художньому училищі. Засновник кількох мистецьких об'єднань в Україні до моменту виїзду за кордон, спочатку до Японії, потім до США (1922).

У зібранні Художнього музею Філадельфії (The Philadelphia Museum of Art) є картина Д. Бурлю-ка «Acloseshave» (1910), назва якої може перекладатися і як «Небезпечна бритва», і як «Небезпечне становище». Картина надійшла до музею у 1941 р. як дар відомого американського критика і колекціонера Крістіана Брінтона.

У кількох музеях США представлено роботи ще однієї художниці, чиє життя і творчість тісно пов'язані з Україною: Олександри Екстер (1882-1949). Олександра Олександрівна Екстер (дівоче прізвище - Григорович) народилась у м. Білосток Гродненської губернії (на тепер територія Польщі). Невдовзі її батьки переїхали до Києва, де вона провела усе дитинство та юність, а також закінчила Київське художнє училище.

Олександра Екстер - яскрава представниця футуризму в живопису.

У МоМА представлено картини О. Екстер: «Композиція» (1916), «Конструкція» (1923) і «Кубістич - на оголена» (1912) та ще близько 20 робіт: ескізів до театральних вистав і книжкових ілюстрацій.

Картина Екстер «Динамічна конструкція» (1921-1922) знаходиться у Галереї Олбрайта Нокса (The Albright-Knox Art Gallery) м. Баффало, штат Нью-Йорк.

Дві роботи О. Екстер знаходяться також у Художньому музеї Філадельфії, якому їх було подаровано у 1964 р. подружжям Ліссім.

Кілька робіт О. Екстер є в Музеях вишуканих мистецтв Сан-Франциско (The Fine Arts Museums of San Francisco) - музейному комплексі, до якого входять Музей де Янга у парку Золоті Ворота і Палац Почесного легіону в парку Лінкольна. До Музеїв вишуканих мистецтв Сан-Франциско ескізи Олександри Екстер надійшли серед 40 дизайнерських театральних речей російських художників, які у 1977 р. подарувало подружжя Лобанових-Ростовських.

Творчість художниці представлена й у Художньому музеї Водсворт Атенеум (The Wadsworth Atheneum Museum of Art) м. Хартфорд, штат Коннектикут.

Найбільше ж у провідних художніх музеях США представлено роботи Василя Кандинського (1866-1944) - художника, дитинство і юність якого пройшло в Україні. Кандинський Василь Васильович народився у Москві, але, коли йому було п'ять років, родина переїхала до Одеси. Тут він провів усе дитинство і юність, допоки не виїхав до Києва, де навчався у художній школі Мурашка. Але з Одесою не поривав тісних зв'язків: з нею було пов'язано майже сорок років його життя. Тут з'явилися його перші роботи, тут він брав участь у Салонах Іздебського - художніх виставках, що набули настільки широкої відомості, що у них взяти участь прагнули митці не тільки зі столиць імперії, але й зарубіжжя. Кандинський був членом Товариства південноросійських художників - першого об'єднання живописців на українських землях, що входили до складу Російської імперії [7].

У Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку знаходяться близько 150 робіт Василя Кандинського: книжкових ілюстрацій, літографій, акварелей, а також декілька картин, зокрема, «Картина зі стрільцем» (1909).

Роботи В. Кандинського знаходяться й у Музеї Соломона Ґуґенгайма (Solomon R. Guggenheim Museum) - одному з найбільших зібрань абстрактного мистецтва, створеного американським бізнесменом Соломоном Робертом Ґуґенгаймом. До колекції абстрактного мистецтва, що належала Соломону Ґуґенгайму, входила картина Василя Кандинського «Блакитна гора» (1908-1909).

Картини В. Кандинського також представлені в експозиції Нової галереї Нью-Йорка (Neue Galerie New York) - відкритого у 2001 р. музею, присвяченого виключно німецькому та австрійському мистецтву ХХ ст. Роботи Кандинського увійшли до зібрання Галереї серед робіт представників об'єднання експресіоністів «Синій Вершник» (Василь Кандинський, Пауль Клее, Огюст Маке, Франц Марк), заснованого Кандинським разом із Ф. Марком у Мюнхені у 1911 році [8].

Роботи В. Кандинського представлені в зібранні Детройтського інституту мистецтв, у Художній галереї Єльського університету, а також у Музеї Нортона Саймона (The Norton Simon Museum) м. Пасадена, округ Лос-Анджелес, штат Каліфорнія.

Музей Нортона Саймона містить одне з найбільших художніх зібрань США, яке було створене в результаті об'єднання кількох приватних колекцій. У Музеї також зберігається архів художників групи «Синя четвірка» («Die Blaue Vier») - Василя Кандинського, Пауля Клеє, Ліонеля Фейнінгера і Олексія Явленського.

Роботи В. Кандинського знаходяться також у Музеях вишуканих мистецтв Сан-Франциско (The Fine Arts Museums of San Francisco) м. Сан-Франциско, штат Каліфорнія.

Висновки. Отже, огляд зібрань провідних художніх музеїв США засвідчує, що у чималій кількості з них представлені твори українських митців друг. пол. ХІХ - перш. пол. ХХ ст. Переважно це роботи представників авангардних напрямків модерністського мистецтва: О. Архипенка, К. Малевича, Д. Бурлюка, О. Екстер, В. Кандинського. Частково це пояснюється біографічними особливостями митців (за виключенням К. Малевича всі інші у післяреволюційні роки були змушені емігрувати до європейських країн і США). Там їхня творча кар'єра склалась успішно, що сприяло насиченості творами цих митців приватних колекцій, здебільшого з яких роботи і потрапляли до художніх музеїв. Натомість, отримавши або придбавши ці твори (і архіви), окремі музеї з тих, про які йшла мова у статті, не завжди коректно відображають в етикетажі етнічну ідентичність українських митців або країну їхнього походження. За таких обставин для українського широкого загалу знання щодо долі шедеврів видатних співвітчизників набуває особливого значення. Сприяти цьому мають викладені у статті матеріали.

Література

1. Ломницька Л. Шедеври Архипенка у музеях світу [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://meest-online.com/culture/shedevry-arhypenka-u-muzeyah-svitu/

2. Український модернізм.1910-1930 /Альбом. - Хм.: Галерея, 2006. - 288 с.

3. Стельмащук Г. Українські митці у світі / Галина Стельмащук. - Львів, «АПРІОРІ», 2013. - 520 с.

4. Романенко Г. Еволюція художніх і літературних об'єднань України: історико-культурологічний вимір / Романенко Г., Шейко В. - К.: ІК АМУ, 2008. - 208 с.

5. Горинь Б. Олександр Архипенко / Богдан Горинь. - К.: Вид-во «Атлант ЮЕмСі», 2007. - 63 с.

6. Nineteenth-Century European Paintings at the Sterling and Francine Clark Art Institute. Vol. 2. - Sterling and Francine Clark Art Institute, Williamstown, Massachusetts, 2012.

7. Абрамов В.А.В.В. Кандинский в художественной жизни Одессы: Документы. Материалы / В.А. Абрамов. - Одесса: Изд-во «Глас», 1995. - 66 с.

8. Зайченко О.Г. Особливості становлення співробітництва художника з галеристом в умовах формування вітчизняного арт-ринку. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2016. №4. К.: Міленіум. С. 79-85

Размещено на Allbest.ru