Народні художні промисли та сувенірні бренди Закарпаття у контексті розвитку етнотуризму

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАРОДНІ ХУДОЖНІ ПРОМИСЛИ ТА СУВЕНІРНІ БРЕНДИ ЗАКАРПАТТЯ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ЕТНОТУРИЗМУ

к. геогр. н. Габчак Н.Ф. (ЗакДУ)

Анотація

У статті проведено аналіз особливостей народних ремесел Закарпаття, пов'язаних з виготовленням сувенірної продукції, їх збереження та відродження в межах адміністративно-територіальних одиниць досліджуваної території. Доведено, що творення сувенірних брендів є важливою складовою розвитку етнотуризму.

Ключові слова: народні художні промисли, сувенірна продукція, етнотуризм.

Аннотация

В статье проведен анализ особенностей народного ремесла Закарпатья, которые связаны с изготовлением сувенирных изделий, их сохранением и возрождением в приделах административно-териториальных едениц изучаемой территории. Доказано, что изготовление сувенирных брендов является важной составной частью этнотуризма.

Ключевые слова: народное художественное ремесло, сувенирная продукция, этнотуризм.

Annotation

The article analyzes the characterieristics of Transcarpathian folk crafts associated with souvenir production, their preservation and revival within the administrative and territorial units of the study area. The production of gift brands is proved to be an important part of ethnotourism. Keywords: folk artistic crafts, souvenirs, ethnotourism.

Вступ та постановка завдання. Закарпаття по праву називають «західні ворота» у Європу, адже тут розташована крайня західна точка України с.Соломоново Ужгородського району, географічний центр Європи с.Ділове Рахівського району, гора Говерла (2061 м) - найвища точка Українських Карпат та чимало туристичних принад рівнинної та гірської частини Закарпаття. Такий географічний «стик» з Європою в переддень Євро-2012 забезпечить рекордну кількість туристів впершу чергу з ближнього зарубіжжя. І кожен з них наповнений неперевершеними враженнями красоти ландшафтів «Срібної Землі», чистоти повітря, незабутньою архітектурою обов'язково придбає на пам'ять сувенір - незамінну річ для туриста, бо в ній перегукується старовина, сьогодення і фольклор. Оскільки 80% території Закарпаття займають гори, то однозначно, що з покоління в покоління населення краю творило свою історію, яка виливалась у розвитку народного ремесла. Народні художні промисли досліджуваної території завжди були невід'ємною складовою культури і природно, увібрали в себе всі характерні риси та особливості, що притаманні етнографічним районам краю. Сьогодні вони є сервісним додатком до туризму, тобто кінцевим матеріальним продуктом туристичної індустрії. Тому питання їх територіального розташування, а також вивчення можливості їх раціональної реалізації залишається актуальним. Адже, туристично-привабливим регіон вважається тоді, коли має наявний потенціал: історично-культурний, архітектурний, археологічний, туристичний, рекреаційний, що вміло переданий закарпатськими майстрами в сувенірній продукції як важливої складової етнотуризму досліджуваної території.

Метою дослідження є вивчення особливостей народних ремесел, пов'язаних з виготовленням сувенірної продукції, їх збереження та відродження в межах адміністративно-територіальних одиниць Закарпаття.

Виклад основного матеріалу. Аналіз публікацій із цієї проблематики незначний і свідчить про необхідність її вивчення та оприлюднення в науковому світі. Серед вчених, які все ж таки розпочали дослідження в даному напрямі слід віднести: Шандора Ф.Ф., Камп І., Петрика Н., Олексійчука Т., Тиводара М.. За роки незалежності питання розвитку етнотуризму в Карпатському регіоні, зокрема Закарпатті не позначені появою серйозних досліджень. Аналіз фрагментального доробку українських вчених засвідчує, що етнічний туризм, творення сувенірних виробів Закарпаття не в повній мірі висвітлює всі питання пов'язані з етносами краю. Зроблено тільки спробу аналізу використання етносу в розвитку туризму і то в окремих адміністративно-територіальних одиницях, зокрема: Рахівському, Хустському, В.Березнянському, Воловецькому та Міжгірському районах. Питання творення сувенірних брендів досліджуваної території як важливої складової розвитку етнотуризму в цілому в науковій літературі висвітлено слабо, особливо із застосуванням логістичного підходу.

Народні художні промисли - одна із історично зумовлених організаційних форм народного декоративно-прикладного мистецтва, яка являє собою товарне виготовлення художніх виробів при обов'язковому застосуванні творчої ручної праці [3]. Народні промисли кожного народу є національним надбанням, а їх здобутки - багатством, створюваним як для сучасників, так і відродження цих промислів є завданням державного значення, що мають яскраво виражену етноресурсну орієнтацію. Розвиток етнотуризму має важливе значення для розвитку економіки України, зокрема для особливостей Закарпаття. Ця галузь господарства придатна для нових форм власності і здатна принести найбільшу віддачу. Розвиток етнотуризму тісно взаємопов'язаний з розширенням сфери дії ринкових відносин, адже вона орієнтується на «туриста-споживача».

Національно-культурне розмаїття Закарпаття не тільки сприяє розширенню знань про окремі етапи та сторінки становлення й розвитку окремих етнографічних груп чи народностей краю, а й цілком закономірно призведе до створення реального наукового підґрунтя, спрямованого на об'єднання націй. Закарпаття має всі наявні можливості для розвитку етнотуризму, особливо їх коротко- та середньо тривалого різновидів. Багаті рекреаційні ресурси, їх компактне поєднання і розміщення урізноманітнюють види рекреаційних занять починаючи від лікувально-оздоровчого до культурно-розважальних через таку важливу складову як пізнання. Кожен напрям характеризується територіальною зосередженістю та індивідуальністю.

Багаті етнічні особливості досліджуваної території упродовж століть відображались у працях місцевих майстрів - вишивальниць, різьбярів по дереву та каменю, ткачів, майстрів декоративного розпису, ковалів, художньої обробки шкіри та лозоплетіння. Вони створювали речі, необхідні людям у побуті, а кращі з них поправу отримали назву творів народного мистецтва. Це безперечно тісно пов'язано із словом «сувенір». Сувенір (фр. від лат. приходжу) - подарунок на згадку, річ пов'язана зі спогадами. Сувенірні товари - це високохудожні вироби тонкої роботи, які виготовляються найчастіше із дорогоцінних металів, ювелірного каміння чи інших довговічних матеріалів (емаль, кераміка, товари декоративно-прикладного мистецтва) [1,3]. Сувенір - незамінний артефакт будь-якої туристичної подорожі. Закарпаття - край у якому різноманіття та кількість сувенірної продукції конкурує з найбільшими світовими ринками сувенірної продукції. Його сувеніри характеризуються відмінною якістю, оскільки кожен -- є ексклюзивним втіленням багатої історії та культури краю. Справжність сувеніру визначається лише в тому випадку, коли тримаючи його в руках виникає питання щодо його історії та значення. Автентичні українські сувеніри мають чималий попит за кордоном і тому кожен іноземець вважає святим придбати набір закарпатських цінностей. Розвиток сувенірного бізнесу у Карпатах має свою історію [4].

Найдавнішим народним ремеслом Закарпаття - виготовлення ложок. Науковець Ужгородського національного університету Ф.Шандор доводить, що саме цей вид ремесла найбільш притаманний Перечинщині та Іршавщині, де досі існують поселення невизнаного народу в Україні - народу волохів, так званих «білих циган», які є нащадками стародавніх дакійських племен. Більшість з них носить назву «Каналош», що в перекладі з угорської означає «ложкар». Це народне ремесло відслідковується за писемними історичними згадками перших ярмарків на Закарпатті та етимологією прізвища «Каналош» десь приблизно 900 років тому.

М'які скельні породи цеоліту, що оконтурюють Рахівський, Тячівський, Хустський райони зумовили розвиток художньої обробки каменю. З бісеру виготовляють намисто, в межах Марамароського кристалічного щита, де збирають так звані «грагоміди», тобто діамант, або гірський кришталь Карпат (Міжгірський та Воловецький райони).

Німецька доба XXIII ст. лишила виразний слід у створенні сувенірів та їх оригінальності і вона по праву вважається початком «сувенірної епохи» Закарпаття. Розвиток виноградарства зумовив необхідність створення дубових діжок, а отже, майстрів-бондарів. На щорічних фестивалях вина великим попитом туристів користуються такі сувеніри як велика, мала й мініатюрна діжки, дерев'яні та кам'яні кухлі для вина. Виникнення промислової деревообробки та виробів із шкіри теж припадає на так звану «німецьку цивілізацію».

Період Шенборнів тісно пов'язаний з пивоварінням із хмелю, що дозволило отримати нові сувеніри такі як оригінальні скляні пляшки, пивні кухлі з цікавими історичними орнаментами. Кожна нація вкладала в свої сувеніри притаманну тільки їй духовну ідентифікацію. Так, с.Руська Мокра Тячівського району - німецьке поселення, де сувенірним брендом - виготовлення штучних квітів із дротиків.

Початок XX ст. для Закарпаття ознаменувався тим, що угорський уряд вів активну боротьбу із православ'ям і жителі Хусщини того часу зіткнулись з проблемою працевлаштування, як результат некатолицьке населення освоїло нове ремесло - лозоплетіння (с.Іза, с.Кошельово). І сьогодні вироби із лози на всіх фестивалях та виставках краю є цікавим сувенірним брендом. Народні умільці плетуть не тільки із лози, а й з листя сухої кукурудзи (с.Вишків, м.Хуст, с Вілок).

Радянська доба привела до занепаду сувенірної справи на Закарпатті і тільки в 90-і роки знову надихнули місцевих умільців на відродження народних промислів - це поява перших приватних кооперативів, що поступово відроджували «сувенірну справу». Сьогодення досліджуваної території це - безліч фестивалів на яких основним атрибутом є сувенірна продукція, яка з кожним роком збільшується в попиті. В багатьох містах краю відкриті сувенірні крамниці, які залюбки відвідують туристи, а в них відображено весь закарпатський менталітет. Як повідомляє «Турінформ Закарпаття» середня сума коштів, яку витрачає турист в Закарпатті на придбання сувенірів складає 35-50 грн., дослідження проводились серед туристів, гідів - екскурсоводів у основних місцях, які відвідують туристи - м.Мукавево, м.Ужгород, м.Берегово впродовж жовтня-листопада 2011 року [5].

Історичні особливості Закарпаття та «прихід» різних національностей внесли свої корективи у розвиток того чи іншого виду ремесла, а отже, залишило свій відбиток на поняття узагальнення та виокремлення сучасних категорій сувенірного промислу даного регіону.

Пріоритет належить народним художнім промислам. Аналіз та оцінка їх територіального поширення та спеціалізації дозволила нам згрупувати їх за певними традиційними видами в межах адміністративно-територіальних утворень:

1) килимові вироби (Тячівський, Ужгородський, Рахівський райони);

2) художнє ткацтво (практично у всіх районах);

3) художня вишивка (Берегівський, Іршавський, Свалявський, Великоберезнянський);

4) в'язальні вироби (Воловецький, Іршавський, Тячівський, Рахівський, Берегівський, Ужгородський, Великоберезнянський);

5) кераміка, гончарство (Ужгородський, Іршавський, Виноградівський, Тячівський райони);

6) ковальство і литво (Іршавський, Хустський, Свалявський, Ужгородський, Тячівський, Виноградівський райони);

7) обробка та виготовлення сувенірів з дерева (Берегівський, Іршавський, Воловецький, Свалявський, Тячівський, Великоберезнянський, Хустський, Ужгородський, Рахівський райони);

8) художня обробка каменю (Іршавський район);

9) ювелірне мистецтво (Іршавський, Ужгородський, Тячівський райони, міста Ужгород та Мукачево);

10) художнє виготовлення меблів (Ужгородський, Іршавський та Рахівський райони);

11) обробка кістки та рогу (Ужгородський, Іршавський, Тячівський райони);

12) обробка шкіри ( Іршавський та Рахівський райони);

13) декоративний розпис (Іршавський район);

14) плетіння із рослинних матеріалів (Хустський, Ужгородський, Берегівський, Мукачівський, Іршавський райони).

В минулому столітті на Закарпатті діяло більше 100 фабрик, майстерень, комбінатів, які виробляли сувенірну продукцію - керамічні вироби, ліжники, вишиванки, вироби з рослинних матеріалів, музичні інструменти. В останні роки в зв'язку з економічною кризою істотно скоротився випуск продукції художнього народного ремесла. Безперечно це приводить до знищення його матеріально-технічної бази, втрати традицій, талановитих майстрів, які є носіями унікальних знань і вмінь. До слабких сторін та проблем розвитку даної галузі відносимо: 1) важкий фінансово-економічний стан виробництв сувенірної продукції; 2) брак інвестування; 3) відсутність маркетингової діяльності, досвідчених менеджерів у галузі народних промислів, низький рівень керування; 4) падіння попиту на справжні художні вироби, нагромадження на ринку підробок і продукції низького художнього рівня; 5) старіння майстрів народних художніх промислів, традицій і спадковості; 6) надто високі ціни на сувенірну продукцію. сувенірний декоративний прикладний мистецтво

До сильних сторін слід віднести перспективи відродження й розвитку сувенірної продукції краю: 1) наявні багаті сировинні ресурси; 2) сприятливі умови для підготовки молодих майстрів; 3) розширення мережі творчих осередків - гуртків, студій декоративно-прикладного мистецтва; 4) активізація фестивально-виставково-ярмаркової діяльності; 5) відкриття сувенірних крамниць. Дослідження з даної проблематики дозволило виокремити два різновиди закарпатських сувенірів: перші - так звані авторські, з національним акцентом, які підкреслюють майстерність та талант самого автора; другі - сувеніри, що виокремлюють закарпатський колорит, дух, менталітет місцевих жителів [6].

За даними «Турінформ Закарпаття» найбільшим туристичним попитом користується кераміка (розписані тарелі із зображенням архітектурних пам'яток), роботи з дерева та магнітики із зображенням краєвидів, архітектурної спадщини тощо. Зменшилась кількість туристів, які купляють картини так як ускладнились митні вимоги щодо їх перевезення через кордон. Турист повинен пред'явити письмове підтвердження, що дане полотно не є історико-культурною цінністю.

Висновок. Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що через етнічну різнобарвність досліджуваної території важко визначити якийсь один сувенірний бренд краю, як от до прикладу: з Києва везуть - «Київський торт», з Парижу - Ейфелеву вежу, з АР Крим - мушлю, з Косова та Коломиї - килим чи писанку, в Петриківки - шкатулку з художнім орнаментом. На жаль, в переддень Євро-2012, Закарпаття разом з фахівцями в туристичній галузі перебуває в творчому пошуку щодо «бренду» номер один сувенірної та подарункової продукції, які б відобразили повну глибину історії краю, багаті традиції, трудові навички багатьох поколінь, а й відповідно користувались значним туристичним попитом.

Література

1. Антонович Є.А. та ін. Декоративно-прикладне мистецтво. - Львів, 2002. - С.18-19.

2. Найден О.С. Український народний сувенір: Історія. Семантика. Образна своєрідність. Функціональні особливості. - К., 2000. - 53с.

3. uk. wikipedia.orq

4. www. zolotoe - pero.com / souvenir/

5. www. tourinform.org.ua /ru /the news/ 1088 - suveniry - 2011

6. www. mukachevo. net./ news/vieny/43510

Размещено на Allbest.ru