Мода: визначення, функції та риси у контексті сучасного суспільства споживання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мода: визначення, функції та риси у контексті сучасного суспільства споживання

Скорік В.А.

Мода є важливим явищем, дослідження якого сприяє розумінню специфіки соціального упродовж різних періодів його існування. Проте, розуміння важливості моди для функціонування суспільства у ході наукових досліджень обмежується зведенням цієї проблеми до формування колективного смаку щодо одягу та аналізу історії костюму. Дане дослідження присвячене понятійному визначенню моди, окресленню соціальних сфер, на які вона впливає, виділенню основних соціальних функцій моди та визначення її рис у контексті специфіки сучасного суспільства, яке можна характеризувати як суспільство споживання.

Мода - це соціальне явище, яке характеризує людську життєдіяльність і уможливлює дослідження специфіки і стану розвитку суспільства на різних етапах його існування. Моду можна визначити як панування у певний часовий проміжок тих чи інших смаків щодо одягу, предметів людського вжитку, стилю поведінки чи мислення, які пов'язані зі способами позиціювання індивідуального та функціонування різних сторін сфери соціального. Феномен моди дозволяє побачити місце індивіда у розгортанні суспільних процесів, а також характеризує різні сторони соціального життя, соціальних груп та масових утворень.

Філософський розгляд явища моди постає особливо важливим і потребує застосування міждисциплінарного підходу, що залучає до дослідження різні галузі гуманітарного знання: соціальну, економічну, культурологічну, лінгвістичну, психологічну, історичну та ін. Унаслідок того, що кожна із дисциплін висвітлює окремий аспект такого багатостороннього явища як мода, ігнорування якоїсь з проблемних областей науки можуть призвести до обмеженості в розумінні досліджуваної проблеми [5, с. 10]. Таким чином, аналіз явища моди у даній статті буде відбуватися з урахуванням вищезазначеної особливості міждисциплінарності, яка створює передумови для цілісного філософського дослідження. Такий підхід дозволяє адекватно ідентифікувати моду як об'єкт дослідження і зрозуміти її як специфічну форму соціальної регуляції, що обумовлює періодичну зміну і циклічний характер розвитку зразків масової поведінки. Це пов'язано з тим, що для процесу поширення і зміни модних зразків характерний, перш за все, ціннісне відношення людей до речей і до інших людей і пов'язане з цим відношенням розділення людей на групи [12]. Результативність залучення соціально-філософської методології до вивчення явища моди фіксується низкою критеріїв, використання яких дозволяє досліджувати моду за: дисциплінарною спрямованістю, стосунком концепції до певного філософського напрямку, належністю до конкретного історичного періоду тощо.

Тривалий період феномен моди перебував поза належною дослідницькою увагою, що може бути пов'язане із усталеним ставленням до моди як до поверхневого явища, яке є «несерйозним» та не потребує наукового пояснення, через що інтерес до цієї проблематики може бути задоволений рівнем повсякденного сприйняття споживача [10]. Проте, протягом останнього століття увага до цього явища значно інтенсифікувалася, що може бути пов'язане зі специфікою розвитку сучасного суспільства, у якому вплив моди виявляється все більш відчутним. Область, на яку поширений вплив моди, є вельми широкою, а обмеження її лише сферою одягу чи прикрас - значить мати дуже неадекватне уявлення про масштаби її проявлення. Навпаки, мода може суттєво змінює сутнісне наповнення будь-якої сфери, на яку вона впливає. Наприклад, стилі у мистецтві, теми та стилі в літературі, форми та теми у сфері розваг, перспективи у філософії, практики у бізнесі та дослідницький інтерес у науковій діяльності - цими напрямами не обмежується увесь перелік людської діяльності, який може піддаватися вагомому впливу з боку моди [13]. Природа контролю, якою наділена мода, санкціонує людську активність та виявляє свій імперативний характер через несприйняття критики та вимогу прихильності до правил, які вона впроваджує. Таким чином, вплив, який можна виявити у процесі дослідження моди, не може не свідчити про вагомість та важливість участі цього явища у суспільних процесах.

Розуміння та визначення моди залежить від уявлень про її основні функції та риси, адже питання: «Що мода «робить» у суспільстві?» пов'язане із розумінням того, що представляє її сутнісне наповнення. Між розумінням понять функцій та рис стосовно моди існує відмінність, яка полягає у тому, що функціональна складова може розглядатися як відносно стала, у той час як риси існування моди можуть піддаватися змінам і бути залежними від низки зовнішніх умов.

Найбільш вичерпно функціональна складова була описана Блумером: він зауважив, що мода зумовлює колективне пристосування до мінливого світу з мінливими можливостями і заміщує роль звичаю, існування якого характерне для традиційних статичних та ізольованих суспільств [13]. Так, мода забезпечує відбір серед багатоманіття моделей культурних схем одну, яку унормовує і робить значливою для конкретного суспільства [16]. Із виділенням однієї моделі серед інших відбувається упровадження інновації, адже це впливає на домінування певного способу існування однієї із суспільних сфер, наприклад: оновлення виробленої продукції, заміни старих технологій новими, надання переваги певним художнім стилям, способу поведінки та ін. Важливою функцією моди, що пов'язана із часовістю, є впорядкування процесу переходу від минулого до майбутнього, що дозволяє у процесі колективного відбору нової моделі адаптувати індивіда та соціальні групи до змін; із цим пов'язане сприйняття поточного модного зразка як актуального та бажаного із одночасним запереченням та визнанням недоречним та застарілим щойно минувшого. Мода здатна виконувати функцію соціального диференціювання та нівелювання; диференціювання здійснюється на перших етапах домінування певного модного зразка, нівелювання - коли зразок набуває масового характеру і охоплює велику кількість людей. Зіммель обґрунтовував ідею моди як способу задоволення індивідом потреби у соціальній опорі, потребу у індивідуальному розмежуванні, соціальній диференціації та виділенню із загальної маси, тому постає однією із форм життя, яка регламентує тенденції до соціального вирівнювання та соціального розрізнення в межах однієї діяльності [7, с. 267]. Найбільш очевидною функцією моди видається соціалізуюча, тобто здатність долучати індивіда до певної спільності, що пов'язане із потребою у активній участі у соціальному житті, ідентифікацією себе як частини соціуму. Важливим під час розгляду соціалізації є не тільки змістовне наповнення деяких модних стандартів, а розуміння необхідності слідування певним соціальним поведінковим стандартам, участь у соціальному житті як такому. Про механізми класового слідування певним габітуальним зразкам або їхньому запереченню йшлося Бурдьє, у якого мода постає наслідком взаємодії двох полів споживання і виробництва [14]. Вагомий функціонал у контексті розгляду моди відводиться комунікативній функції, яка сприяє формуванню в індивідів згоди щодо ціннісних орієнтирів, які пов'язані з модним зразком. Її можна розуміти у контексті передачі модних стандартів від одних людей до інших, що супроводжується частою зміною повідомлень щодо прихильності стосовно цінностей, які уособлює актуальний культурний зразок, а також їхнім необмеженим поширенням. Важливу роль у процесі обміну повідомленнями відіграє ціннісна функція, яку виконує мода: під її впливом здійснюється привласнення значень повідомленням, під посередництвом яких відбувається комунікативний процес. Модний стандарт пов'язують із атрибутивними і денотативними цінностями, у результаті чого відбувається вапоризація культурного зразка: наділення його цінностями із перетворенням на «новомодний», а також девалорізація, у результаті якої відбувається позбавлення ціннісного виміру інших «старомодних». Із ціннісним виміром розгляду моди як явища важливим також є їхня характеристика як престижних. Престиж «новомодних» культурних зразків підвищується, а тих, що щойно вийшли із моди - знижується, що відбувається одночасно зі зміною ставлення до цінностей у аспекті їхньої престижності. «Входження у моду» та «вихід із моди», таким чином, пов'язані зі збільшенням чи зменшенням престижності культурних зразків та цінностей, які вони позначають [5, с. 164]. Найбільше уваги престижності модного культурного зразку було приділено у межах соціально-філософських теорій, яким була характерна тенденція пов'язувати моду з класовими структурами; особливу увагу приділяли дослідженню моди як соціально-статусному явищу, тому такий підхід виділяє функцію вираження соціально-статусного розрізнення. Це підтверджують погляди Веблена, який підкреслював, що мода мала стосунок лише до індивідів, які мали привілейований статус у суспільстві [4].

Мінливість характеру моди може бути проявлена у разі залучення одного з найбільш показових в аспекті виявлення зміни сутності моди критерію систематизації концепцій за етапами розвитку суспільства (класичний - більш широко, а також етапи масового та пост масового суспільств). Характерним є те, що кожна із зазначених груп концепцій тяжіла до відображення сутності моди такою, якою вона була у певну епоху [6, с. 73]. Ефективність використання цього підходу полягає у тому, що, аналізуючи різні за історичним хронометражем та специфікою суспільства, можна виявити ті сутнісні риси моди, які були домінуючими на кожному із цих етапів, а отже - зафіксувати риси моди у контексті сучасності. З часу формування індустріального суспільства мода постає у ролі явища, що формується в умовах розгортання промислової революції, виникнення масового потокового виробництва, повалення феодальних станових бар'єрів, посилення географічної та соціальної мобільності, зростання культурних контактів, урбанізації, розвитку засобів зв'язку, транспорту та масової комунікації [9, с. 13]. Ураховуючи вищенаведену специфіку низки сфер людської життєдіяльності в умовах сьогодення, а також функціональну навантаженість моди, можна свідчити про їхню взаємодію, яка виступає тлом для формування сучасного суспільства споживання та виникнення специфічних рис моди, що виявляють її сутнісне розуміння у сьогоденні.

Так, серед основних рис існування моди у сьогоденні можна виділити значне скорочення часу, за який певний культурний зразок уважають модним. Про це свідчить тривалість домінування культурних схем у XXI ст., яка перебуває у межах від декількох місяців до одного року. До прикладу, у XIX ст. період, за якого культурний зразок можна було характеризувати як модний, міг залишатися актуальним упродовж декількох десятиліть. Скорочення періоду, під час якого модний об'єкт виконує свої функції у суспільстві, може бути пов'язаний із інтенсифікацією процесу виробництва, яка пов'язана зі зміною функції продукту виробництва. Вироблена річ, відтак, має задовольняти не стільки первинні потреби у процесі використання, скільки бути спроможною відображати інтенції споживача стосовно самопозиціювання, а також брати участь у створенні релевантного намірам споживача повідомлення, яке у подальшому буде сприяти комунікативному процесу. Зменшення циклу, протягом якого річ, яка була вироблена, і мала підтверджувати статус вписаної у модні критерії, призвів до ситуації «fastfashion» [17, с. 384]. «Швидка мода», яка концептуально з'явилася поряд із іншими видами «швидкого» задоволення своїх бажань, значно скоротила цикл життя виробленої речі, непридатність якої почала визначатися її нездатністю відповідати духу сучасності та тим ціннісним критеріям, які споживач очікує отримати по придбанню. Утім, хоча «fastfashion» можна вважати наслідком явища перевиробництва, його вплив не обмежується лише одним ставленням до матеріальних предметів.

Стосовно питання «Хто ініціює створення споживчої моделі, що у подальшому перетворюється на загально-значливий взірець, бажаний для наслідування?» можна говорити про вплив двох соціальних структурованих груп: виробничої та споживчої. Перша характеризує представників індустрії, яка задіяна у виготовлені речей, що матимуть або будуть позбавлені атрибуту «модності». Проте, вплив лише однієї сфери виробництва на формування запитів у суспільстві стосовно моди не може вичерпно описати процес набуття культурним зразком загальнозначливості, адже важливу участь у цьому процесі також беруть споживачі. Стосовно цього питання наступною сутнісною рисою моди у розрізі сучасності є зміна соціальної групи, яка постає джерелом формування моди на певний культурний зразок. Так, опис моди Зіммелем як засобу соціальної демонстрації, яким вищі класові групи підкреслюють своє привілейоване становище, може характеризувати період існування індустріального суспільства, але в умовах масовізації та переходу послуг та товарів у формат більш доступних для широкого вжитку, критерії оцінювання об'єкта в аспекті стосунку до сфери моди починають набувати характеру стихійності. Так, формування модних стандартів в XVII ст. відбувалося «згори»: їх упроваджували представники вищих соціальних верств. В умовах сучасного суспільства масового споживання створення домінуючих культурних зразків може відбуватися у межах соціальних груп будь- якої стратифікації; важливим у такому випадку постає не класова приналежність, а ідентичність: вікова, тендерна, субкультурна, етнічна і т.д. [6, с. 81].

Рисою, яка характеризує моду у період суспільства масового споживання, є її здатність залучати до повторного обороту цикл видимостей, повторювати відтворювані раніше форми із їхнім збереженням на рівні знаків. Споживання речей та явищ відбувається не з точки зору їхнього функціонального призначення, а з позиції розуміння їх як знаків, що виступають чинником соціальної самоідентифікації та заміщують реальність [8, с. 118]. Значливим, тому, постають різні рівні включеності зразка у сферу широкого споживання: «бути модним» - у випадку широкого споживання, «бути латентно модним» - перебувати на етапі подальшого входження у сферу широкого споживання, «бути тим, що вийшов із моди» - втратити поширеність у споживанні масами. У такому контексті йдеться про розуміння модного культурного зразка як симулякру, який спростовує необхідність в унікальності, особливості та автентичності, а також трансформує ціннісне ставлення до предметів споживання [3]. Перетворення моди на продукування симулякрів призводить до відсутності референта, а отже - відсутності посилання на означуване [11, с. 144].

Сутність моди, таким чином, полягає у процесі постійної зміни та чергування знаків; цей процес позбавлений сенсу та детермінованості, руйнує референційні зв'язки між речами та значеннями, на які вони вказують та уможливлює приведення будь-яких форм у стан вихідної повторюваності [2, с. 170].

З аспекту інформаційного впливу на зміну специфіки моди можна говорити про збільшення ролі незалежних лідерів думок, місце яких останніми роками закріплюється за користувачами соціальних Інтернет- мереж, що мають велике охоплення читачів - блогерами [15, с. 39]. Таке явище є виключно характеристикою останніх років XXI століття, адже з II пол. XX ст. по І дес. XXI ст. панівну позицію у формуванні суспільної думки щодо моди посідали ЗМІ [1]. Така риса моди в умовах сучасності могла бути зумовлена зростанням темпів поширення користування Інтернет-мережею та підвищенням рівня довіри користувачів до електронних джерел інформації авторського характеру, які наразі складають конкурентну сторону для традиційних джерел інформації (телебачення, газет та журналів) або модифікують їх із переведенням та адаптацією в Інтернет-просторі.

Таким чином, моду можна розуміти як важливе соціальне явище, що може характеризувати людську життєдіяльність, уможливлювати дослідження специфіки і стану суспільства, а також потребує залучення міждисциплінарного підходу в процесі аналізу. Область, на яку поширений вплив моди, не вичерпується областю використання одягу, а розповсюджується на мистецтво, науку, філософію, сферу розваг, характер людської взаємодії, спосіб облаштування індивідом простору довкола себе. Важливими для розуміння моди постають її функції та риси; функціональна складова явища є сталою та меншою мірою піддається змінам, у той час як риси моди виявляються залежними від конкретного періоду існування суспільства, у межах якого виявляється унікальність специфіки моди. Серед функцій моди можна виділити створення та підтримку єдиноманіття та різноманіття культурних зразків, сприяти інноваціям, підтримувати комунікативні процеси, диференціювати та нівелювати соціальні групи, соціалізувати індивідів, створювати та підтримувати престиж культурної моделі, сприяти колективному відбору однієї культурної моделі із низки інших, а також здійснювати перехід від минулого до майбутнього. В умовах сучасного суспільства споживання мода набуває своєї специфіки, риси якої в умовах розвитку суспільства на різних його етапах будуть відрізнятися. Так, спостерігається зменшення часу актуальності певного культурного зразка, що призводить до ситуації fastfashion; вплив на моду може відбуватися «знизу» зі зменшенням значливості класової стратифікації та виходом на перший план ідентичностей різного характеру; модні об'єкти стають симулякрами - серійними копіями; простежується зменшення значливості ЗМІ у процесі набуття зразку критерію модності, поряд із чим підвищується соціальна важливість окремих Інтернет-користувачів - лідерів думок.

мода соціальний суспільство

Список використаних джерел

1. Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры / Ж. Бодрийяр. - М.: Культурная революция; Республика, 2006. - 269 с.

2. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть / Ж. Бодрийяр. -М.: «Добросвет», 2000. - 387 с.

3. Бодрийяр Ж. Симулякры и симуляция / Ж. Бодрийяр. - Тула, 2013 -204 с.

4. Веблен Т. Теория праздного класса / Т. Веблен. - М.: Прогресс, 1984. - 202 с.

5. Гофман А. Б. Мода и люди. Новая теория моды и модного поведения / А. Б. Гофман; 3-є изд. - СПб.: Питер, 2004.

6. Гурова О. Ю. Социология моды: обзор классических концепций / О. Ю. Гурова // Социологические исследования. - 2011. -Вып.8. -С.72-82.

7. ЗиммельГ. Мода // Избранное. -Т.2. -М.: Юристь, 1996. -514 с.

8. Кандзюба М. Проблема симулякрів в культурі: культурологічний аспект / М. Кандзюба // Вісник національного університету «Львівська політехніка». - Л., 2009. - №636. - С.118-123.

9. Килошенко М. И. Психология моды: теоретический и прикладной аспекты / М. И. Килошенко. - СПб.: СПГУТ, 2001. - 192 с.

10. Липовецкий Ж. Империя эфемерного. Мода и ее судьба в современном обществе / Ж. Липовецкий. - М.: Новое литературное обозрение, 2012. - 336 с.

11. Панкратова А. Симулякр четвертого порядка как итог процесса симуляции / А. Панкратова // Вопросы теории и практики. - Тамбов: Грамота, 2014. - №11 (49): в2-хч.-Ч.1, - С.142-145.

12. Тихонова А. Мода як соціальний феномен в сучасному соціологічному дискурсі / А. Тихонова // Збірник наукових праць з гуманітарних дисциплін «Славута». - Дніпропетровськ, 2011. - Вип.4-5. [Електронне джерело]. - Режим доступу: http:// slavutajournal.com.ua/arxiv-nomeriv/slavuta-vipusk-4-5-2011/ aktualni-problemi-sociogumanitamix-nauk

13. Blumer Н. Fashion: From class differentiation to collective selection // Sociological quart / H. Blumer. - Columbia, 1969. - Vol.10, N3. -P.275-291.

14. Bourdieu P. Distinction: a Social Critique of the Judgement of Taste / P. Bourdieu. - USA: Harvard University Press, 1984. - 604 p.

15. Harcup T. Dictionary of Journalism / T. Harcup. -Oxford: OUP,

2013. - Language Arts & Disciplines - 368 p.

16. International Encyclopedia of the Social Sciences. - N.Y., 1968. -Vol.5.-562 p.

17. Saunier Р. Y., Iriye A. The Palgrave Dictionary of Transnational History. From the mid-19th centuryto the present day / A. Iriye, P.- У. Saunie. - Basingstoke: Palgrave MacMillan, 2009. - 1232 p.

Размещено на Allbest.ru