У сучасному мистецькому просторі важливо зберігати носії культурної спадщини через дослідження творчих доробок визнаних майстрів та діяльності авторських мистецьких шкіл, де особливе значення, через образність, символізм, традиції і зміст, мають твори саме декоративно-прикладного мистецтва. Малодослідженою темою і цій сфері, є народне художнє різьблення Півдня України, що пояснюється відсутністю відомих осередків на цій території. Саме тому важливо дослідити творчість митців-різьбярів даного регіону у різні часи, серед яких слід відокремити майстра художньої обробки деревини з Миколаєва, Євгена Зайцева (1940-2001 рр.).

У контексті дослідження художнього дерево - різьблення на Півдні України, можна відокремити декілька книг, каталогів та публікацій, що вийшли друком наприкінці XX ст. та на початку XXI ст. Основні з них: М. Станкевич Українське художнє дерево XVI - XX ст. (2002) [11]; В. Малина Народне мистецтво Півдня України. Кінець XIX - початок XX ст. (2006) [5]; Поезія дерева: очерки (2016) [8]. Відомості про роботи Зайцева Євгена Петровича знаходимо в каталогах виставок народних майстрів (1977, 1981, 1982, 2007), книзі "Народне мистецтво Півдня України, кінець XIX - початок XX ст." (2006), енциклопедії сучасної України (Т.10) [3], статті "Улюблена справа Євгена Зайцева" у науково - публіцистичному альманаху "Шлях до визнання" (2011) [7].

Одним із відомих майстрів декоративно-прикладного мистецтва Півдня України у 70-90-х роках XX ст. був Заслужений майстер народної творчості Євген Петрович Зайцев [3]. Його твори у дереві сповнені теплом, філософською мудрістю і народністю.

З 1977 року Євген Петрович був учасником 51 виставки. Його твори експонувалися на 31 обласних, 13 республіканських, 4-х всесоюзних і 3-х міжнародних виставках, неодноразово був нагороджений дипломами міжнародних виставок. Приймав участь в оформленні кутка відпочинку "Будинку дитини" (скульптури Баба Яга і Дідько), дитячого містечка "Казка" (скульптури Карлсон, Буратіно) у м. Миколаєві.

Але перш за все майстер став відомим завдяки декоративним панно у дереві, виконаним у барельєфі на основі традиційних мотивів народного різьблення. Ці панно зображають простих людей - "мужичків", які працюють, відпочивають, грають на музичних інструментах, згадують минуле та інше. Кожен з них займається своєю улюбленою справою і є щасливою людиною. Саме ці архетипи образів мають автопортретні схожі риси.

Євген Петрович також дуже любив класичну музику Бетховена, Чайковського, Шуберта, яка надихала його на нові ліричні твори у дереві.

За своє життя майстер створив біля 100 робіт. Найбільш улюбленими були образи народних майстрів - ремісників: "Корабельних справ майстер", "Коваль", "Бондар", "Кравець", "Водолаз", "Бакенщик", "Скляр", "Винороб". Приділяв увагу художник і екологічним проблемам, які відображені в роботах "Захистимо природу!", "Моління дощу", "Привіт, птах!". У його філософських роботах через образи мислителів яскраво відображено ставлення художника до його розуміння суті буття. Це роботи "Древо пізнання", "Піднімається", "Дисонанс", "Вихід" та ін.

Не рідко головними персонажами творів були образи слов'янської і давньогрецької міфології та фольклору: "Відун", "Дідько", "Пігмаліон", "Тімоня". Цікаві й історичні образи, які стали символами мудрості: "Сократ", "Давид", "Пророк". Не оминув увагою Євген Петрович і історичні події. Сюжети про Велику Вітчизняну війну розкриті в роботах "У той травневий ранок", "Згадай, дідусю!".

Розповідаючи про його твори, слід детальніше проаналізувати і виявити основні образно-змістові та композиційно-пластичні характеристики.

Звертаючись, безпосередньо, до тематики народних промислів і вірувань, майстер завжди керувався формоутворюючими принципами побудови об'ємно - просторової композиції, надаючи образам динаміки, настрою і філософського змісту. Передача об'єму одна із найважливіших складових у роботах Євгена Зайцева, що компактніше організує простір і форму. Цей принцип здійснюється за допомогою конструкції, положення фігури, завдяки тонуванню і висвітленню виступаючих поверхонь.

Іншою художньою особливістю його робіт є передача настрою за виразом міміки рис обличчя. Відчуваються моменти спогадів, роздумів і радості, створюючи оригінальні філософсько-комічні сюжети. Характерною ознакою є "селянський тип" людей з широкими щоками, великими руками і масивними формами, що створені немов єдиним рухом різця і є особливістю традиційного народного різьблення. У деяких роботах яскраво виражені автопортретні риси художника. Немов театральні сцени з головним персонажем на подіумі, твори розкривають сутність теми, усі тонкощі ремесла і душевний стан, надаючи їм живого сприйняття. Найкраще цей стан людини втілений у образи музикантів, що грають на народних інструментах "Гусляр", "Сурмач", "Баяніст", "Гравець бубну".

Майстер у роботах вільно використовує можливості матеріалу і технологічні властивості основних порід дерева, де комбінує хвойні і листяні породи, додає інкрустацію металом, перламутром або кісткою. Для передачі перспективи і підкреслення основного образу у роботах Є.П. Зайцева завжди присутня фігурна дерев'яна рама різних конструкцій, що також додає оригінальності твору.

Усі його панно мають невеличкий розмір, в межах 50x40 см., й побудовані конструктивно, де гармонійно поєднано накладні, різьблені і прорізні форми, застосовуючи деревину липи, сосни, кедру, маслини, вільхи.

Для композиційної рівноваги та підкреслення чіткості форми, майстер неодноразово використовує круглі або напівкруглі форми токарської роботи. Ці деталі, як говорив сам майстер, не виконувались спеціально для певної роботи, а були випадковим матеріалом, що могло бути частиною будь-якої старої конструкції меблів або невдалих форм виробництва. Для композиційної виразності робіт Євген Петрович використовував майже все: тонкі металеві ланцюжки, ободи стільців ("Відпочиваючий" 1981 р.), залишки старого лозоплетіння ("Дерев'яних справ лівша" 1980 р.) та інше. Це було пов'язано із дефіцитом дерев'яних матеріалів для роботи і відображає соціально-економічний стан України у 8090 роках XX ст. Не дивлячи на важке становище, майстром були створені найкращі його твори, серед яких "Жнець", "Сіяч", "Мельник", "Рибалка", "Маляр" і багато інших.

Євген Зайцев у дереві створив власну концепцію формотворення і своєрідну композиційну стилістику, в основі якої були образи і елементи народного різьблення XIX - початку XX ст. південноукраїнських міст. Майстер використовував елементи домового (корабельного), геометричного, контурного, прорізного і рельєфного різьблення [6], якими з давніх часів прикрашали народні іграшки, прядки, скрині, культові фігурки і дерев'яні хати [11].

Якщо детально звернути увагу на орнаментику, спостерігається певна закономірність її композиційного розташування і символічність форм.

Неодноразово у дерев'яних панно використовуються елементи солярної символіки і землеробства, мотив "дерево життя", традиційні рослинні мотиви народного мистецтва та інше. До солярних символів, насамперед, слід віднести коло з шістьма променями, що має назву "колесо Юпітера". Він є розповсюдженим зображенням в археологічному та етнографічному матеріалі та використовувався у орнаментиці давніх слов'ян до початку

XXст., що відображено у фундаментальній праці академіка Рыбакова "Язичництво давніх слов'ян" [9, с.295-297]. Символіка шестипроменевої розетки пов'язана не лише із зображенням сонця, але й має зв'язок із небом, грозою, блискавкою та громом. Позначався він на фронтонах і віконних рамах будинків, на прядках і гончарних виробах тощо [9, с.305]. Цей символ нерідко ототожнювався також з колесом, колісницею, святом сонцестояння, що було відомо з культових уявлень племен бронзового віку.

Декоративне панно "На городі" та "Сторож"

Саме його ми зустрічаємо у багатьох декоративних творах: "Баклушник" (1984 р.), "Вололаз" (1986 р.), "На городі" (1982 р.), "Гусляр" (1985 р.), "Книголюб" (1986 р.), "Кравец" (1981 р.), "Маляр" (1983 р.), "Пічник" (1990 р.), триптиху "Хліб" (1985 р.), "Чобітар" (1987 р.) та інші.

Іншим видом солярних знаків, що зображені у творах Євгена Зайцева, були символи коловороту сонця. Вони мають хрестоподібну форму у колі або подвійне коло із двома випуклими частинами ("Гончар" 1985 р., "Моя хата в центрі" 1985 р.). Нерідко зустрічаються накладні і різьблені розетки у вигляді кола із дванадцятьма променями, що виконані у техніці геометричного різьблення ("Ріпник" 1983 р., "Лісоруб" 1982 р.).

Як і в давнину, солярні знаки на художніх творах майстра зображуються разом із символікою землеробства та представлені безліччю форм. Розглянемо окремі з них.

Найдавнішою формою землеробства була ідеограма поля - пересічений хрест-навхрест ромб або ромб із чотирма променями, який символізував чотири сторони світу, що було важливою віхою в пізнанні Всесвіту [9, с.49]. Саме цей символ, у багатьох варіаціях, зображений на відомих творах "Гусляр", "Гончар", "Гравець бубну", "Квітоньки, квіточки", "Лісоруб" та інші.

Усі ці символи збагачують твори Євгена Зайцева змістовністю і роблять їх дійсно народними.

У 1992 році Е.П. Зайцеву було присвоєно почесне звання "Заслужений майстер народної творчості України". З 1993 по 2001 роки він працював на кафедрі декоративно-прикладного мистецтва Миколаївської філії Київського національного університету культури і мистецтв у напрямку обробка дерева на посаді доцента, пізніше професора.

Саме під час роботи у філії Євген Петрович багато уваги приділяв студентам, вчив їх відчувати матеріал, розвивати творче мислення, експериментувати. Під його керівництвом студентами було оформлено внутрішній фасад інтер'єру і коридори головного корпусу Миколаївської філії університету.

Сьогодні, його учні продовжують розвивати традиції народного різьблення південного регіону України у самостійній творчості - величезну справу найталановитішого майстра. Це Миколаївські художники - різьбярі: Олександра Партека, Володимир Гусєв, Юрій Одробінський, Тарас Завіруха, Олександр Докукін, Тетяна Тесленко, Олександр Косолап та ін.

Його роботи зберігаються у колекціях Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна, Миколаївського обласного краєзнавчого музею "Старофлотські казарми", в музеї Президента України. Багато робіт зберігаються у приватних колекціях за кордоном - Німеччина, Франція, Канада, Америка, Санкт-Петербург.

Підсумовуючи дослідження художніх особливостей дерев'яного різьблення майстра народної творчості Євгена Зайцева слід відзначити наступні засади:

1. Визначено, що звертаючись, безпосередньо, до тематики народних промислів і вірувань, майстер завжди керувався формоутворюючими принципами побудови об'ємно-просторової композиції, надаючи образу динаміки, настрою і філософського змісту.

2. Встановлено, що в основі композиційної стилістики його робіт були образи і елементи народного різьблення XIX - початку XX ст., традиційні мотиви слов'янської міфології і фольклористики. Застосування цих елементів значно збагатило образно-змістове рішення робіт, посилюючи їх декоративний характер. У 70-90 роках XX ст. ця тенденція розповсюдилась і на інші сфери декоративно-прикладної творчості Півдня України, зокрема у ткацтві, гончарстві, кераміці, художньому металі, писанкарстві тощо.

3. Заснована авторська мистецька школа "художнього різьблення по дереву" Євгена Зайцева на базі Миколаївської філії Київського національного університету культури і мистецтв мала велике значення для розвитку народного мистецтва на Півдні України кін XX ст. та зародження нової плеяди майстрів-різьбярів і викладачів декоративно-прикладного мистецтва, заснування кафедри дизайну.

Список використаних джерел