Мейерхольд і Херсон: нотатки театрального життя провінційного міста

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕЙЄРХОЛЬД І ХЕРСОН

Анна Білик

Нотатки театрального життя провінційного міста

Херсон -- не Росія і не Європа.

А. Чехов

...не Вологда і ще не Париж.

В. Брюсов

Постановка проблеми. Історія провінційних театрів України потребує належного теоретичного обґрунтування. Дослідження даного питання пов'язане як з вивченням творчості визначних особистостей у Херсоні, так і з аналізом культурної ситуації міста, яке на початку ХХ ст. завдяки діяльності Вс. Мейєрхольда та О. Ремізова долучається до модернізму, а згодом, як відомо, стає батьківщиною вітчизняного і російського футуризму.

Аналіз останніх досліджень. Незважаючи на велику кількість загальних праць про діяльность Вс. Мейєрхольда, початок його режисерської роботи в Херсоні досі є питанням маловивченим. Антрепризі Вс. Мейєрхольда у провінції присвячені публікації вітчизняних театрознавців -- М. Гринишиної, Г. Веселовської. Утім, культурна ситуація міста, часу антрепризи та феномен глядацької аудиторії Херсона потребують спеціального аналізу, що й визначає актуальність даного дослідження.

Мета даної статті -- показати становлення режисерської та антрепренерської діяльності Вс. Мейєрхольда в умовах провінційного міста та виявити вплив режисера на формування херсонської театральної публіки.

Виклад основного матеріалу дослідження. Херсон ще у середині ХІХ ст. був містом, в якому, за словами О. Афанасьєва-Чужбинського, «громадське життя не мало ніякого розвитку» [1, с. 300]. Дореволюційний Херсон -- губернський центр із майже відсутньою культурою дозвілля. Норма відпочинку городян -- післяобідній сон, а влітку однією з популярних розваг мешканців міста була зустріч щовівторка пароплав із Одеси [1, с. 337-339]. Технічні зрушення кінця ХІХ ст. змінили усталений провінційний ритм міського життя. Дійсно, кардинальні й суттєві зміни в усіх галузях науки та техніки, особливо удосконалення старих і поява нових засобів зв'язку та пересування, швидко поклали край надто уповільненому існуванню у провінції. 1872 року у Херсоні відкрилася міська бібліотека. Наприкінці ХІХ ст. за ініціативи В. Гошкевича починає діяти губернський археологічний музей. Інже- нер-технолог М. Мельников, який відвідав херсонську сільськогосподарську виставку 1890 р.(як експерт з технічного і кустарного виробництва), назвав її «вдалою» з точки зору технічних новинок [2, с. 41].

Внаслідок економічного росту з другої половини ХІХ ст. у місті з'являються навчальні заклади різного профілю. «На межі ХІХ-ХХ ст. у губернському центрі діяло сім спеціальних середніх закладів: земське сільськогосподарське училище, учительська семінарія, комерційне училище, училище торгівельного мореплавства, дві фельдшерські школи. На початку ХХ ст. у Херсоні виникають нові навчальні заклади: жіноча гімназія, єврейське училище» [3, с. 44]. З відкриттям навчальних закладів збільшився прошарок інтелігенції, пожвавішало літературне життя. Так, у місті діяв гурток О. Русова, до складу якого входили Л. Василевська (Дніпрова Чайка), М. Чер- нявський, А. Конощенко та ін. Результатом їхньої діяльності став альманах «Степ».

1889 року у місті за проектом архітектора Домбровського був побудований театр. Оскільки власної трупи місто не мало, театр здавався в оренду. Час від часу Херсон відвідували знані гастролери.

Істотне пожвавлення міського театрального життя 1902 р. пов'язане з відкриттям у Херсоні сезону трупи Вс. Мейєрхольда й О. Кошевєрова. Напередодні обидва вийшли зі складу МХТ. Причини були різні, серед них не останньою -- фінансова: Вс. Мейєрхольд і О. Кошевєров не увійшли до числа акторів-пайовиків театру. Можливо, херсонська антреприза деякою мірою компенсувала б втрачене, до того ж нова справа певним чином задовольняла режисерські амбіції Вс. Мейєрхольда на відміну від Художнього театру, де, як відомо, К. Станіславський, навпаки, їм не потурав.

Щоправда, покладати великі надії на тогочасний Херсон сенсу не було. А. Чехов у листі від 13 березня 1902 р. до О. Кніппер писав: «Я би хотів зустрітися з Мейєрхольдом і поговорити з ним, підтримати його настрій; адже у Херсонському театрі йому буде нелегко! Там немає публіки для п'єс, там потрібен ще балаган. Адже Херсон -- не Росія і не Європа» [4, с. 52].

На той час колишні актори МХТ не мали ані режисерської практики, ані досвіду ведення театральної справи. Від Марії Мусатової, актриси і дружини О. Кошевєрова, яка мала родинні зв'язки у Херсоні, Вс. Мейерхольд дізнався про вільне сценічне приміщення [5], оренда якого була безкоштовною, антрепренери сплачували лише за опалення [6, с. 153]. Принагідно зауважимо, що Н. Соловцову, а згодом М. Лубківській, які паралельно тримали антрепризу в Одесі, оренда (включно з опаленням) Міського театру коштувала 45 500 крб [7, с. 52].

Сезон 1902/1903 рр. трупи Вс. Мейєрхольда й О. Кошевєрова, за словами Н. Волкова, був «копією Художнього театру» -- режисери-початківці не прагнули до нових трактувань, але використовували «готові» мізансцени [6, с. 162]. Згідно з договором з міською управою, вистави мали відбуватися не менше чотирьох разів на тиждень, а у святкові дні -- не менше 10 ранкових вистав з пільговою оплатою для учнів. «Так по-московські пройшли: „Три сестри" (4 рази), „Дядя Ваня” (2 р.), „Чайка” (5 р.), „Затоплений дзвін" (5 р.), „Геншель" (2 р.), „Одинокі" (2 р.), „Крамер" (3 р.), „Штокман" (3 р.), „Гедда Габлер" (1 р.), „Дика качка" (1 р.), „Міщани" (3 р.), „Смерть Іоанна Грозного" (5 р.), „Цар Фьодор" (2 р.)» [6, с. 162-163].

Незважаючи на відсутність у Херсоні великої кількості культурно-мистецьких осередків та університету, зазвичай активної студентської публіки, репертуар МХТ, презентований Вс. Мейєрхольдом, як то кажуть, знайшов свого глядача. Херсонці вперше побачили на місцевому кону «Смерть Іоанна Грозного» О. К. Толстого, «Три сестри» та «Чайку» А. Чехова, «Міщан» М. Горького, «Затоплений дзвін» Г. Гауптмана тощо. Часопис «Театр и искусство» повідомляв: «Антрепренери міського театру, О. С. Кошеверов і Вс. Е. Мейєрхольд, вперше очоливши театральну справу, ведуть її без усяких широкомовних реклам, без гучних, ніколи взагалі не здійснюваних обіцянок, тихо, скромно, на нових для провінції засадах, з рідкісною сумлінністю, енергією і любов'ю» [9, с. 148]. У Херсоні, як у будь-якому провінційному місті, найкращою рекламою зазвичай ставали чутки та усна рекомендація «сусіда». Попри відносно невеликий прошарок потенційних відвідувачів глядацької зали, за словами І. Пєвцова, у місті мешкали 300 театралів, які не пропускали жодної вистави, отже -- «матеріальний успіх трупи був дуже великий» [10, с. 27]. Саме ця невелика група поширювала славу театру серед 2-х тис. відвідувачів. «Потім ці дві тисячі залучили ще п'ять тисяч, які ніколи не ходили до театру. Це було справжнє підняття культури в місті» [10, с. 27]. З огляду на зазначене, увиразнюється специфіка антрепренерської діяльності Вс. Мейєрхольда і О. Кошевєрова: вони «довели, що театральну справу в провінції можна вести за „новим курсом", тобто без звичайної бенефісної системи <...> без реклами і модних переробок підтримувати інтерес публіки виключно серйозними художньо-літературними п'єсами» [9, с. 148].

Поза сумнівом, херсонська публіка по-справжньому зацікавилася «товариством нової драми». Звісно, давався взнаки й комплекс мешканців маленького міста щодо столичних гостей. Невипадково містяни гордо називали антрепризу «Херсонський художній театр» [11, с. 72]. Проте водночас у цих словах відчувалася елементарна вдячність артистам, які чесно робили свою справу. Херсон, відірваний від великих театральних міст, надто часто годував публіку виступами театральних халтурників. Так, до Вс. Мейерхольда антрепризу тримала Малиновська. Третина її трупи складалася з місцевих аматорів. Відповідним був і репертуар: «Трільбі» Джорджа Дюморьє, «Шахта „Георгій"» Є. Карпова, «Всі ми жадаємо кохання» М. Федорова тощо. Про світові літературні тенденції, зокрема про драматургічний модернізм, херсонський глядач навіть уявлення не мав.

Набувши, за словами рецензента Аргуса, «доволі вдалого досвіду введення театральної справи в провінції» [9, с. 148] за перший сезон, Мейєрхольд вирішив на наступну зиму залишитися в Херсоні, але цього разу без О. Кошевєрова. Надихнувшись книгою німецького дослідника Едгара Штейгера, він назвав керовану ним театральну справу «Товариством нової драми». «Його союзником, сподвижником, а почасти і його теоретиком став О. М. Ремі- зов, друг Мейєрхольда з юнацьких пензенських літ, тоді, в Херсоні -- ще початківець-літе- ратор, захоплено перекладав Пшибишевського і пристрасно сповідував символістські ідеї. У „Товаристві нової драми” Ремізов став чимось на зразок завідувача літературною частиною» [12, с. 35]. Мейєрхольд і Ремізов визначили коло авторів нового театру: Чехов, Горький, Гауптман, Ібсен, Шніцлер, Пшибишевський і Метерлінк -- всі були знайомі херсонському глядачу з попереднього сезону. «„Нова драма” ставить за мету створення такого театру, який йшов би з напрямами, що схвилювали філософію і мистецтво, охоплений жагою, у пошуках нових форм для вираження вічних тайн і смислу нашого буття <...>» [13, с. 36]. Театр для О. Ремізова -- це священна містерія. «І актор, і глядач, як одна людина, охоплені екстазом, зануряться в єдине дійство <...> Театр не забавка і не розвага, театр не копія людського убозтва, театр -- культ, обідня, в таїнствах якого прихована, можливо, Спокута. Про такий театр мріє „Нова драма”» [13, с. 37]. Натомість В. Брюсов у листі до О. Ремізова писав: «Справа Ваша у Херсоні абсолютно безнадійна. З По, Бодлера, Метерлінка тут нічого не вийде, бо це вже не Вологда і ще не Париж» [13, с. 165]. Побоювання були й у Мейєрхольда. Не випадково на початку сезону він звернувся до місцевої влади з проханням надати грошову субсидію. «Якщо мені видадуть субсидію, -- заявляв очільник трупи, -- то я широко покажу чарівну красу мистецтва, яке мені дорого. Новий склад моєї трупи значно перевершує попередній, у ньому багато талановитих акторів, і я кажу це як режисер» [11, с. 72].

Репертуар театру складався з творів А. Чехова («Дядя Ваня», «Три сестри», «Вишневий сад», «Чайка»), Г. Ібсена («Привиди», «Нора», «Ляльковий дім», «Жінка з моря»), Г. Гауптмана («Перед сходом сонця», «Колега Крамптон», «Затоплений дзвін», «Червоний півень»), а також «Снігу» С. Пшибишевського, прем'єра якого відбулася 19 грудня 1903 року. Ініціатива цієї постановки належала О. Ремізову, який разом з дружиною Серафімою здійснив переклад п'єси з польської. Після прем'єри Ремізов писав: «У постановці проявилося велике художнє чуття режисера Мейєрхольда, який зумів поєднати в тоні, фарбах і пластиці символіку драми з її реальним сюжетом, любовне ставлення акторів до своїх ролей -- все це передало символіку снігу та озимини, заспокоєння і нестримну жагу, показало виснажену душу і завзяте серце творця „Тоски”» [13, с. 38].

Цю постановку можна вважати першим кроком до символістського театру. То був сміливий художній експеримент. Недарма О. Ремізов не стільки аналізував гру акторів, скільки передавав власне відчуття від того чи іншого образу: «Бронка -- Мунт -- біла, чиста сніжинка, так міцно притулившись до смарагдово-вогненної, живої, лише приспаної озимини; <...> біла, чиста ... прозріла, затужила пташка, яка летіти, летіти хоче, але крилами тільки б'ється об землю і так сумує, і так жадає ... крила свинцем повні <...> Казимир -- Певцов -- прозоро-блакитна крижина, занесена в тепле море від полярних бур <...> Душа, відступивши від жител -- трун і людей -- пружинних скелетів, душа, якій зрозумілі приховані звуки і зримі туманні далі, душа, яка пізнала вищий закон у неминучій загибелі, в пеклі й у воскресінні <...>» [13, с. 39]. режисерський літературний трупа драматургія

Проте зі спогадів Віри Юренєвої, яка грала Бронку зі «Снігу» в Одесі, дізнаємося про аж ніяк не теплий прийом вистави з боку херсонської публіки: «<...> напередодні, неподалік, а саме у Херсоні, цю ж п'єсу виконувала трупа Мейєрхольда, і до початку нашого спектаклю ми в театрі одержали інформацію про те, що херсонська публіка свистіла під час вистави, не зрозумівши ні задуму режисера, ні п'єси» [14]. Однак, ймовірно, ця історія була вигаданою, адже «Сніг» впродовж сезону зіграли тричі, чого б не сталося за відсутності публіки. У місцевій пресі виставу, навпаки, називали вдалою [16, с. 178]. Ремізов же про реакцію публіки писав таке: «Публіка дивувалася, робила вигляд, що все розуміє або тупо-гидливо морщила вузький лоб, після чого багато сміялася: „Потрібно насамперед море приборкати! ха-ха- ха!”А все ж щось тягнуло <...>» [13, с. 39]. На відміну від херсонців, миколаївці під час гастролей театру поводилися по-іншому: «„Снігу” не пощастило. Публіку обухом по голові дало. До жалості», -- зазначав О. Ремізов [13, с. 39].

Поряд з новою драмою Вс. Мейєрхольд ставить «Безприданницю», «Ліс», «Шалені гроші», «Снігуроньку» О. Островського, «Сон літньої ночі», «Шейлока» В. Шекспіра, «Лихоз розуму» О. Грибоєдова. У цих постановках він часом намагався, як йому здавалося, відійти від традиційної інтерпретації давніх творів. Щоправда, тогочасні «експерименти» не гарантували адекватного сприйняття з боку критики та публіки. «Дивні комічні сцени „Сну літньої ночі”, які дихають здоровим, легким гумором, були перетворені на грубий балаган з писком, криком і ревом ремісників, а закохані парочки нагадували сварливих базарних торговців, а не витончених представників того часу», -- йшлося в одному з відгуків [16, с. 178]. Проте театральні новації все ж влаштовували публіку, інакше вистава не йшла би сім разів. Слід також зазначити, що у Херсоні, на відміну від театральних міст, наслідком руйнування стереотипів класичної драматургії був не гучний скандал, але скромний протест публіки і поодинокі негативні відгуки у пресі.

Тогочасні театральні експерименти Вс. Мейєрхольд здійснював й у власних акторських роботах, відмовляючись від звичної для російського театру системи амплуа. Проте переважна більшість створених ним характерів підтримки у критиків не знайшла. «Особливо постраждав „Ліс”, через примху антрепренера, який надумав „своя рука -- владика” грати Аркадія Ща- сливцева, незважаючи на те, що у трупі був актор на це амплуа» [16, с. 178]. Чацького з «Лиха з розуму» О. Грибоєдова Мейєрхольд зробив «характерним неврастеніком», що також було не прийнятим для рецензента. Шейлок Мейєрхольда був таким переконливо «негативним», що критик Я. Болотін назвав його «вищою мірою огидним», підтримавши протест частини публіки проти «такого спотворення шекспірівського образу» [16, с. 178]. «Виконання ролі Шейлока Мейєрхольдом являє собою щось небачене у театральних літописах. Замість трагічної фігури Шейлока, який мстить за всю пригнічену націю. Шукає справедливості і в захваті промовисто вигукує: „О, мудрий суддя! О Соломон!”<...> Мейєрхольд показав мерзенного, дрібного єврейчи- ка, нелюда, в якому не залишилося нічого людяного, який жадає лише крові» [16, с. 178].

Збитків у другому сезоні театр не зазнав, збори становили без малого 30 000 рублів [17, с. 192]. Проте зароблених грошей не вистачало на реалізацію подальших планів Мейєрхольда. 10 липня 1904 р. у листі до К. Бабаніна він писав: «Скажу Вам під найсуворішим секретом: задумав перебратися до Москви<...>Найважче у здійсненні цієї мрії -- матеріальна сторона. На відкриття в Москві театру -- а я хочу заснувати Новий театр -- потрібні гроші, а ось їх-то здобути дуже важко. У мене ж особистих коштів немає. Гроші мої -- моя енергія, ініціатива, знання, мистецтво. Крихти карбованців моїх заощаджень пішли на ідеалізм у провінції. Такий театр не може окупити себе» [18, с. 48].Однак розпрощатися з провінцією він тоді не зміг, наступним був Тифліс.

До Херсона Вс. Мейєрхольд повернеться за чотири роки. 1908 року він здійснив гастрольну подорож за маршрутом: Київ, Харків, Катеринослав, Полтава та Херсон. В афіші театру зазначене «Товариство нової драми» під керівництвом Вс. Мейєрхольда і Р. Унгерна». В. Веригіна згадувала, що у Херсоні Мейєрхольда любили, і квитки на вистави були розпродані заздалегідь [19, с. 150]. Херсонці побачили вистави «Життя людини» Л. Андреева, «Перемога смерті» Ф. Сологуба, «Електра» Г. Гофмансталя, «Балаганчик» О. Блока та ін.

Під час гастролей сталося прикре непорозуміння -- вчасно не привезли костюми до вистав. У місцевій костюмерній знайшли опереткове вбрання, ним і скористалися. У «Перемозі смерті» Сологуба «Аркадьєв майстерно загорнувся у римську тогу, перетворивши її на свого роду мантію. Здавалося, все йшло більш-менш благополучно. Закінчився перший акт. У другому <...> прямуючи на сцену, я якраз натрапила на актора, який грав брата королеви, й завмерла -- на ньому був оперетковий костюм Паріса» [19, с. 150].«Незважаючи на те, що „Балаганчику" Блока Мейерхольд зробив деяку „передмову”, публіка все-таки була здивована і приймала виставу як кумедний курйоз» [20, с. 411].

Рецензент Г. Елькінд оцінював гастролі Вс. Мейерхольда у Херсоні таким чином: піднесене очікування змінилося на розчарування [20, с. 411]. В. Веригіна вважала інакше: «Після таких вистав ми нервово сміялися, Всеволод Емільович також сміявся, але в його сміхові відчувалася гіркота. Пригода з костюмами зашкодила зборам. Втім, все одно був успіх. Коли ми виїжджали, Мейерхольда проводжав величезний натовп» [19, с. 151].

Висновки

Отже, можна стверджувати, що антреприза Вс. Мейерхольда заклала основи театральної культури в Херсоні. Він був першим антрепренером, який, незважаючи на негативні прогнози колег щодо розвитку театральної справи у місті, довів, що належний репертуар зрощуе театральну аудиторію. Мейерхольд спромігся навчити «балаганну» публіку належно сприймати твори класичної та сучасної драматургії та розпочав власні експерименти у царині «умовного театру».

Література

1. Афанасьев (Чужбинский) А. С. Собрание сочинений [Текст] : в 9 т. Т. VII. Поездка в Южную Россию. Очерки Днепра / Александр Афанасьев (Чужбинский); ред. П. В. Быков. -- СПб. : Книгоиздательство Герман Гоппе, 1893. -- 452 с.

2. Мельников Н. П. Выставки вообще. Заметки о Херсонской выставке 1890 г. [Текст] / Н. П. Мельников. -- О. : Типолитог. М. Гринбаума, 1891. -- 116 с.

3. Шушляннікова Н. В. Розповіді з історії Херсонського краю [Текст] / Н. В. Шушляннікова. -- Херсон : Вид-во ХДУ, 2003. -- 207 с.

4. Переписка А. П. Чехова и О. Л. Книппер [Текст] : в 2 т. / Сост., коммент. З. П. Удальцовой. -- Т. 1. -- М. : Изд. дом «Искусство», 2004.

5. Мусийко В. Херсонский эксперимент Мейерхольда [Текст] / В. Мусийко // Гривна. -- 2002. --10 окт.

6. Волков Н. Д. Мейерхольд [Текст] : в 2 т. Т. 1 : 1874-1908 / Н. Д. Волков. -- М.; Л. : Academia, 1929. -- 407 с.

7. Двадцатипятилетие одесского городского театра : 1887-1912 гг. -- О. : Тип. «Одесского листка», 1912. -- 57 с.

8. Станиславский К. С. Собраний сочинений [Текст] : в 9 т. -- М. : Искусство, 1995. -- Т. 7: Письма : 1874-1905 / К. С. Станиславский; сост. Г. Ю. Бродская; коммент. З. П. Удальцовой; вст. ст. А. М. Смелянского. -- 735 с.

9. Аргус : Провинциальная летопись. Херсон [Текст] / Аргус // Театр и искусство. -- 1903. -- № 6. -- С. 148.

10. Певцов И. Н. Литературно-театральное наследие [Текст] : Воспоминания о И. Н. Певцове / М. : Всерос. театр. о-во, 1978. -- 340 с.

11. Линский М. Провинциальная летопись. Херсон [Текст] / М. Линский // Театр и искусство. -- 1904. -- № 3. -- С. 72.

12. Рудницкий К. Л. Режиссер Мейерхольд [Текст] / К. Л. Рудницкий.-- М. : Наука, 1969.-- 527 с.

13. Ремизов А. Товарищество новой драмы [Текст] / А. Ремизов // Весы. -- 1904. -- № 4.

14. Юренева В. Записки актрисы [Текст] / Вера Юренева. -- М. ; Л. : Искусство, 1946. -- 237 с.

15. К сезону в провинции. Херсон [Текст] // Театр и искусство. -- 1904. -- № 3. -- С. 60.

16. Болотин Я. Провинциальная летопись [Текст] / Я. Болотин // Театр и искусство. --

17. К сезону в провинции. Херсон [Текст] // Театр и искусство. -- 1904. -- № 9. -- С. 192.

18. Переписка Вс. Мейерхольда [Текст] : 1896-1939 / Всеволод Мейерхольд; сост. В. П. Коршунова, М. М. Ситковецкая. -- М. : Искусство, 1976. -- 464 с.

19. Веригина В. П. Воспоминания [Текст] / В. П. Веригина. -- Л. : Искусство, 1974. -- 247 с.

20. Элькинд Гр. Провинциальная летопись [Текст] / Гр. Элькинд // Театр и искусство. --

21. Мгебров А. А. Жизнь в театре [Текст] : в 2 т. -- М.; Л. : Academia, 1932. -- Т. 2 : Старинный театр. Театральная лирика предреволюционной эпохи и Мейерхольд. Пролеткульт /

Анотація

У статті охарактеризовано соціокультурну ситуацію Херсона у контексті антрепренерської та режисерської діяльності Вс. Мейєрхольда. Проаналізовано репертуар першого (1902/1903 рр.) й другого (1903/1904 рр.) театральних сезонів, відбито гастролі Вс. Мейєрхольда 1908 р. в місті. Піднято питання щодо стосунків Вс. Мейєрхольда з глядацькою аудиторію міста, пресою та владою. Показана роль О. Ремізова, консультанта з літературної частини трупи, у популяризації драматургії модернізму у «Товаристві нової драми». Одним із завдань статті є історичний огляд основних змін театральної культури Херсона. Межі статті дозволили лише окреслити загальні контури, питання, особливості театральної культури української провінції початку ХХ століття.

Ключові слова: Вс. Мейєрхольд, Херсон, антреприза, публіка, провінційний театр.

В статье дана характеристика социокультурной жизни Херсона в контексте антрепренерской и режиссерской деятельности Вс. Мейерхольда. Проанализирован репертуар первого (1902/1903 гг.) и второго (1903/1904 гг.) театральных сезонов, отражены херсонские гастроли Вс. Мейерхольда 1908 года. Поставлен вопрос об отношениях Вс. Мейерхольда со зрительской аудиторией города, прессой и властью. Показана роль А. Ремизова, консультанта по литературной части труппы, в популяризации модернизма в «Товариществе новой драмы». Одной из задач статьи является исторический обзор основных изменений театральной культуры Херсона. Рамки статьи позволили лишь очертить общие контуры вопроса особенностей театральной культуры украинской провинции начала ХХ века.

Ключевые слова: Вс. Мейерхольд, Херсон, антреприза, публика, провинциальный театр.

The article characterizes social and cultural life in Kherson within the period of Vsevolod Meyerhold producing and director's activity in the town. The author's analyzing the repertoire of the first (1902/1903) and the second (1903/1904) seasons, is reflecting Meyerhold's troupe Kherson tour in 1908. Also the abstract raises the problem of Meyerhold relations with domestic audience, periodicals and municipals, shows A. Remizov, a literary consultant, role in the modernism popularization among the «New drama company» member ship. One of the main article aims is to give a historical overview of the major changes in the Kherson theatre culture. The article allows setting uponly the contours of the Ukrainian provincial theatrical culture of theearly 20th century.

Keywords: Meyerhold, Kherson, private theatre company, audience, provincial theatre.

Размещено на Allbest.ru