Книга художника в персональних проектах українських художників на початку XXI століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

КНИГА ХУДОЖНИКА В ПЕРСОНАЛЬНИХ ПРОЕКТАХ УКРАЇНСЬКИХ ХУДОЖНИКІВ НА ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ

Олег Грищенко

Книга художника в творчості митців, що програмно займаються її розвитком, переходить межі просто мистецького об'єкта і стає базою для персональних проектів. У собі книга художника об'єднує багато елементів із інших видів мистецтва, тож мистецькі концепції у цьому виді діяльності використовують не тільки мову графіки, а й інсталяції, скульптури, відео, живопису. Такі проекти потребують ретельного мистецтвознавчого аналізу, розуміння їхнього подальшого розвитку.

Дослідження книги художника в контексті її програмності для персональних проектів сучасних художників перебуває у стані активного становлення та розвитку. Як до групових, так і до персональних проектів, де основним медіа є книга художника, вступні статті спочатку стисло ознайомлюють зі самим явищем, його різновидами та формами подачі. Так, Катерина Загорська у статті до каталогу Павла Макова `'Авторські книжки” та щоденники” пише: “... з дослідами над часом пов'язаний і жанр щоденникових записів-нарисів, який виявляється одним із найпоширеніших прийомів, використовуваних у створенні книг митця. Адже щоденник не лише дає відчуття тієї інтимності (вважайте - “самотності"), до якої прагнуть автори. Саме щоденник якнайповніше розкриває ідею власного, не схожого на жоден інший, вибору важливого/неважливого, значущого/дріб'язкового, цікавого/тривіального” [3, с. 3]. Уже потім переходить до розгляду безпосередньо авторського стилю, особливості побудови його творчої концепції в рамках зазначеного вище трактування книги художника та її місця в проекті: “... книга, літературність, сюжетність дають лише певне об'єднавче начало, канву, яка допомагає під час роботи над серією...". Плюс щоденник наче навмисне провокує до створення нових і нових містифікацій. Дає змогу говорити від імені уявних персонажів, створюючи цим правдоподібну легенду” У попередній книзі Павла Макова “Утопія Хроніки” супроводжувальні тексти акцентують увагу на концептуальній, часто міфотворчій, особистій складовій проектів, майже не приділяючи широкої уваги формотворчим чи технічним питанням, а лише деколи згадуючи про це. Автор зосереджується на ідейній складовій своїх творів, надаючи описовим текстам притаманного художнього стилю: “Анатомія мішені, частина II”, “Три сестри” Насправді, ці три мішені я вперше зустрів у дворі середньої школи № 1 міста Харкова два роки тому. В жовтні 1998 року я розфарбував їх кольоровими пастелями, оточив вінками з квітів - і якось самі по собі вийшли `Три сестри". Ще трохи пізніше, уже в книзі “Анатомія мішені” мої “Три сестри” злилися не тільки з реальним підручником із анатомії 1905 року, а й із реальною історією життя Каті, Зої і Мусі” [5, с 88] Також публікація доповнена оригінальними виставками, що супроводжували попередні виставкові проекти Павла Макова, які дають змогу розуміння документального зрізу, але не висвітлюють авторські книги художника цілісно за 1995-2005 роки.

Публікації щодо більшості Проектів є статтями в періодичних виданнях культурних установ, як РАС (жовтень 2012/січень 2012), де описано проект Гамлета Зінківського в PinchukAitCentre [1, с. 22]. Він розглянутий фактажніше, з ухилом на концептуальні джерела творчості художника, уникненням детального розгляду стилістики, технічних особливостей та ролі книги художника в проекті загалом.

Іншим джерелом є культурологічні та мистецтвознавчі статті на великих мистецьких інтернет-ресурсах, як наприклад “ArtUkraine”, де творчості Олега Грищенка присвячені матеріали дослідниць сучасного українського мистецтва Катерини Носко і Поліни Ліміної. У їхніх статтях творчість художника розглянута розлогіше і, крім аналізу зв'язків з попередніми проектами, широко висвітлена роль книги художника в загальному виставковому концепті, її взаємодія з іншими експозиційними об'єктами |6|. Це описано у статті `"Плоди Олега Грищенка: спроба не-інтерпретацїГ: "Арт-буки пронизують усю експозицію, займають центральне місце в кожному міні-проекті. Можна наділити їх функцією розповіді про інші твори мистецтва, адже вони оголошують глядачеві назву проекту, додають візуальної і текстової інформації. Проте важливо, що арт-буки не є поясненням чи трактуванням до виставки, і хай наявність традиційної для багатьох форми книги не вводить в оману. Арт-бук виступає самостійним твором мистецтва, який можна порівняти з кінематографом, адже він так само створює з кількох форм одну суттєво нову” [2]. Але у таких публікаціях часто трохи поверхнево вжито визначення “Арт-бук” як похідне від англійського "`Artist's Book”, і під ним мається на увазі саме книга художника як явище, хоча, на думку Михайла Погарського. таке трактування не є правильним, адже "Art Book” для англомовного мистецтвознавства потрактовано як усі книги про мистецтво з урахуванням художніх альбомів та монографій [7, с. 441. Матеріали про персональні виставки, де книга художника є провідним медіа, також публікують провідні інформаційні видання України. Тут цей мистецький феномен пояснюється впливом змісту на форму та зроблені спроби віднайти причини такого трактування книги: "Поштовхом до її (книги художника. - О. Г) створення стаю відео з цвинтаря. Люди розкладати на могилах цукерки - данину пам'яті про загиблих родичів, а маленька дівчинка їх підбирала. Іронічний і доволі світлий сюжет, який апелює до плодів як до чогось, що гниє, гине і розпадається на зерна, що проростають і стають новим життям” [8].

Попри активне зацікавлення темою книги художника, в сучасному українському мистецтві, у публікаціях не часто можна натрапити на ґрунтовний аналіз втілення форми книги у концептуальних проектах сучасного мистецтва чи відстежити джерела впливу на авторів із західної традиції “Artist's Book ". У більшості дописів акцентовано на ідейній складовій та можливостях її впливу на розширення розуміння книги як культурного медіа.

Мета статті - охарактеризувати і проаналізувати можливості книги художника у виставкових проектах, де вона є головним концептуальним елементом, розглянути художні можливості та місце таких проектів у сучасному мистецькому житті.

В Україні можна простежити чітку різницю між груповими експозиціями книги художника й авторськими проектами. В більшості випадків головним завданням організаторів і кураторів спільних виставок є ознайомлення глядача із самим явищем, різноманітністю у тлумаченні форми та її змісту книги, матеріалів, які застосовують автори. Персональні виставки, де книга художника є концептуальним стержнем, вирізняються стрункістю ідейного та формального втілення проекту.

Чи не єдиним художником, який ще із 1990-х років програмно працює з книгою художника у персональних проектах, є Павло Маков. Книга настільки природно входить у майже всі його проекти, що, здається, нема жодного, де це медіа не відіграє вагомої ролі. Так, навіть ранні графічні серії офортів були включені у видання “Хроніки Утопії” 2005-го року. Згодом, на груповій виставці “Книжковий обід 07/08”, вона була трактована як книга художника, і кожен із глядачів міг залишити у ній відгук, малюнок або, будь-який інший спосіб вплинути на трансформацію її зовнішнього вигляду. Таким чином, автор вводить класичне поліграфічне видання, що було випущене широким накладом, у поле книги художника шляхом набуття унікальності окремого примірника.

Першим широким зрізом добірки книг художника Павла Макова була його персональна виставка "Авторські книжки, карти та мініатюри” в Арт-центрі Павла Гудімова "Я Галерея”, де були представлені такі книги художника, як "Задача № 1”, “Книга Води”, "Фонтан виснаження. Квітневі війни”, "Анатомія Мішені. Частина І. Антропологія”, "Анатомія Мішені. Частина II. Три сестри”, Книга-килим “Три Сестри”, "Книга Троянд”, “Книга Дванадцяти кораблів”, "Книга днів”, “SudetischeNaghtigair, "Олов'яний щоденник "Битва за піраміду”, “Празький щоденник", '`Щоденник з мішенями", "Олов'яний щоденник '`Утопія Облога Пентагон}'”. Всі твори були створені у 1994-2004 роки й увійшли у виданий до проекту' каталог "Авторські книжки та Щоденники”. На відміну від подальших проектів, щ книги не були створені спеціально під окрему виставку, а зібрані та представлені як зріз напрацювань автора в роботі з книгою художника і графічних серій, що об'єднуються цілісним авторським баченням художника з його середовищем, власними історіями та містифікаціями ДЛЯ втягнення глядача у сюжети й алегорії, які переходять із твору в твір, набуваючи дедалі розлогіших можливостей трактування.

Про особливості побудови книг художника Павла Макова пише Катерина Загорська: "Містифікація - це ледь не найулюбленіший прийом Павла Макова. Довго шукати приклади не доводиться... "Фонтан Виснаження. Aprilwars "12 примірників цієї книги було знайдено в затопленому підвалі будинку на розі Нетеченської вулиці, майже за рік після Великої Повені 21 червня 1996 року, того дня, коли впала стіна". Дві фотографії будинку додані. Тобто, ми ознайомлюємося не лише 3 конкретною річчю -- нас вплутують в історію. Причому "історію ", себто в `історичні події". Ми дізнаємося про повінь, паралельно згадуючи відомі нам повені, що сталися за останнє, скажімо, десятиріччя, і спричинені ними руйнівні наслідки, почуваємося враженими через те, що "Aprilwars так поталанило, мимоволі дивуємося витівкам долі й навіть намагаємося створити логічний ланцюжок із закономірностей і чудес. Ми сприймаємо книгу не як набір сторінок, а як частина навколишнього світу'” [3, с 4] Далі К. Загорська, на прикладі ще кількох книг, розкриває головні принципи, за якими працює автор: "... Або інші харківські "знахідки" - Книга Дванадцяти Кораблів та Книга Троянд "Книга Дванадцяти Кораблів була знайдена в листопаді 1999 року на горищі будинку № 111 по вулиці Іскринській. Починаючи з січня 2000 року тривають реставраційні роботи, досі відреставровано та законсервовано 25 сторінок. Історія створення Книги невідома, як невідомо і те, яким чином вона потрапила до будинку №111 по вулиці Іскринській... На жаль, тексти, що збереглися, надруковані незрозумілою мовою й прочитанню не Підлягають”. У випадку цих двох книжок нас вплутано не лише в історичні події, й у лінгвістичну' загадку. Ми починаємо перейматися походженням "незрозумілої мови", її носіями, питаннями, пов'язаними з їхнім місцезнаходженням та проблемами їхнього фатального зникнення” [3, с 5].

У наступних проектах Павло Маков використовує книгу художника, яка балансує між класичним виданням широким накладом і унікальним мистецьким об'єктом, на який книга може перетворитися, потрапивши до рук власника-колекціонера. У цьому контексті варто ретельно розглянути проект `Тижневик” (уперше експоновано в "Я Галерея", Київ 2013), де автор переводить книгу художника у площину повноцінного поліграфічного продукту, що має можливості утилітарного використання, як тижневик для повсякденного використання. Візуальну' основу тижневика становлять листи з відбитками офортних пластин, які використовували як технічний елемент для створення великих графічних панно проекту "Ковдра, Город, Башта, Хрест, Доля”, що був презентований у ПінчукАртЦентрі в 2012-му році. Листи, які спершу використовували як допоміжний матеріал, після їхнього нагромадження почали трактувати як документ щоденної роботи художника над естампами. Особливістю використаних аркушів є те, що більшість із них вирвані з фабричних щоденників з уже розграфленими для записів лінійками. Зібравши 365 листів в одну книгу та додавши показники календарних днів, художник пропонує майбутньому власникові тижневика робити власні записи прямо на репродукціях оригінальних авторських листів [5]. Таким чином, основою виставкового проекту' стала книга художника, яка, по суті, не була наявна в експозиційному просторі як об'єкт, а лише оригінальні аркуші з неї були представлені у вигляді графічної серії в традиційній подачі на стінах галереї. Тут Павло Маков продовжу є притаманну йому манеру втягувати глядача у власні історії, але через надання книзі художника утилітарної форми спрощує цей процес і дає змогу продовжувати його поза виставковими площами. На цьому прикладі ми бачимо широкі можливості варіювання з волі одного автора можливості подачі книги художника у власних персональних виставкових проектах.

Інший принцип використовує Гамлет Зінківський у проекті "Книга людей”, що був представлений у ПінчукАртЦентрі в 2011-му році. З одного боку, за концепцією побудови книги він дуже близький до Павла Макова (тут варто зауважити, що Гамлет Зінківський допомагав Павлові Макову працювати над такими проектами, як '`Дон Роза"), з іншого боку' користується інакшою стилістикою виражальних засобів. “Книгу людей" у експозиційному просторі автор подає у закритій вітрині, таким чином, що глядач бачить тільки один, обраний художником, розгорт, не маючи прямого, тактильного доступу до книги. Такий “музейний" підхід до презентації книги яскраво контрастує зі стилем її виконання -- постекспресюністичне малювання з великим впливом наіву. Книга схожа на графічний нотатник, інтимність якого підкреслена рукописним шрифтом. Зміст книги - це портрети та розповіді про жителів Харкова -- середовище художника. Кожна сторінка -- це історія окремої людини, але через неможливість читання книги у виставковому просторі автор переводить спілкування з глядачем з лінійно-наративного на нелінійне.

Спеціально до виставки Гамлет Зінківський створив спеціальну інсталяцію з 1000 портретів випадкових перехожих, а також щоденник, що містить зображення 80 вигаданих осіб. До кожного портрета додано короткий текст, що описує персонажа і в абстрактній поетичній манері розповідає історію, базовану на реальних життєвих випадках [1, с. 22]. Графічна серія портретів створена на сірникових коробках, де зображення героїв з власної книги повністю повторює стилістику, але уже без супроводжувальних текстів. Таким чином глядач, знаючи про наявність історій до кожного портрета за презентованим розгортом, може сам продовжити створення цих історій.

Даний проект є прикладом, коли уже готова книга художника стає основою, навколо якої вибудовується простір персонального проекту', створюється спеціальна графічна серія, спрямована на розкриття її концепції, розширення способів сприйняття. Водночас книга залишається унікальним рукотворним об'єктом, створеним в одному примірникові, може бути представлена окремо без втрати ідейної та формальної цілісності й, на відміну' від графічної супроводжувальної серії, яка без посилання на першоджерело свого виникнення (книгу художника) не може повноцінно розкрити зміст проекту.

Книгу художника, як програмне медіа для власних персональних проектів використовує Олег Грищенко (автор статті). Закінчивши майстерню книжкової графіки в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, ще з студентських років художник мав досвід участі у групових виставках книги художника (“Книга художника" Музей книги та друкарства України, 2010). Надалі робота над експериментальною подачею книги, її форми та експозиційних можливостей знайшла втілення у академічних звітних виставках: МихаЙЛЬ Семенко “Справа про Труп" та “Книга Чорнозему" (2011), Григір Тютюнник `Три зозулі з поклоном” (2012), Олесь Ульяненко “Сталінка” (2013).

Літературні тексти були основою для подальших проектів у галузі книги художника О. Грищенка. У цих творах широко розкрита техніка деревориту' як, приміром, у ілюстраціях до “Сталінки" та в авторському проекті “Плоди”, що був представлений в Арт-центрі “Я Галерея” (2015). Саме в цій однойменній персональній виставці автор бере за основу книги художника як стрижневий елемент, навкруг котрого вибудувано експозиційний простір. Книги, що виконані у вигляді класичного кодексу, рівномірно розміщені по периметру галереї на спеціальних поличках, тож відвідувачі можуть без перешкод їх торкатися, гортати сторінки, читати та розглядати зображення. Кожна книга є метафорою слова “плід" і пояснює різні його розуміння. Додатковим елементом є мистецький об'єкт, котрий автор трактує як винесену зі сторінок книги в простір галереї ілюстрацію, що допомагає трактувати зміст проекту'.

Поліна Ліміна у статті, присвяченій виставці, зазначила: “Кожен із міні-проектів поєднує у собі кілька форматів, що дає змогу глядачеві пересуватися між трьома просторовими вимірами та, відповідно, збільшувати кількість можливих точок зору. Крім цього, художник робить об'єкти на межі кількох форм: наприклад, серія “Книга рам" демонструє таке поєднання живопису та різьблення, що воно виглядає гармонійно і природно, але, водночас, докорінно змінює суть твору. Схожі трансформації можна споглядати в “Рушнику" - об'єкті, який є книгою 3 технікою вишивки, що дає змогу набути третього -- ЗОВСІМ іншого - значення. Я б ризикнула назвати це “пост-книгою" [2]. Надання можливості прямого доступу до книги є програмною позицією художника, адже таким чином глядач може повністю бути залучений до сприймання мистецького твору додавши тактильність і часово-просторове сприйняття. Режисура послідовного гортання споріднює книгу з відеомистецтвом. Це розкривається наглядно в таких книгах, представлених на виставці, як `'Збирачка”, '`Мама пише” і `'Вітрила” Основою цих книг є відео з архіву автора. Відеоряд, що представлений в експозиції як артефакт, першоджерело твору, є відправною точкою візуального наповнення книги.

Такий складний експозиційний проект, що міксує в собі естамп, відео, живопис та скульптурні об'єкти, набуває концептуального і композиційного цілого за допомогою книги художника. В такому контексті форма книг максимально спрощена (брошурований кодекс), але за змістом виходить далеко за класичне розуміння поліграфічного видання, навіть у розумінні самвидаву, з текстом, наративом, певним сюжетним розвитком. Унікальність таких Проектів базується саме на розмитті цих меж.

Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що книга художника стає невід'ємною частиною персональних Проектів художників, які використовують її синтезувальні можливості у виставковому просторі. Книга художника об'єднує різні медіа для ширшого показу ідей, що закладені у твори. Найщільніше вона відображена у виставкових проектах Павла Макова художника старшого покоління, котрий активно працює у цій галузі ще з 1990-х років. У своїх персональних проектах автор оперує широкими можливостями книги художника - від використання нетрадиційних конструктивних форм до поліграфічного видання великим накладом Роботи художників молодшого покоління Гамлета Зінковського та Олега Грищенка є традиційнішими книжковими формами, але водночас в експозиційному просторі власних персональних виставок Представляють книгу художника у поєднанні з іншими, інколи непередбачуваними візуальними ресурсами: відео, інсталяції, скульптурні об'єкти, наївний живопис тощо Таким чином, можна зауважити, що книга художника стає важливим об'єднувальним медійно-концептуальним об'єктом в експозиційних проектах, де розмиваються кордони жанрів мистецтва, та допомагає в їх трактуванні.

книга художник мистецький культурний

ЛІТЕРАТУРА

1. Гельдхоф Б. 20 номінантів: Гамлет Зінковський / Бйорн Гельдхоф. // РАС. - 2011 - С 22.

2. Ліміна П. “Плоди" Олега Грищенка: спроба не-інтерпретації [Електронний ресурс] / Поліна Ліміна // ArtUkraine. - 2015. - Режим доступу до ресурсу: http://armkraine.com.ua/a/plodi- olega-grishchenka--sproba-ne-interpretacii/#.Wq67-6huZPY.

3 Маков П. “Авторські книжки” та щоденники / Павло Маков. -- Київ: Дух і Літера 2007. - 44 с.

4 Маков П. Тижневик / Павло Маков. - Київ: Артбук, 2012. - 360 с.

5. Маков П. Utopia. Хроніки 1992-2005 / Павло Маков. - Київ: Дух і Літера, 2005. - 200 с.

6. Носко К. Олег Грищенко: “Народне мистецтво - свого роду медитація" [Електронний ресурс] / Катерина Носко // ArtUkraine. - 2015. - Режим доступу' до ресурсу: http://artukraine.com.Ua/a/oleg-grishchenko/#.Wq66r6huZPY.

7 Погарский М. В Феномен книги художника / Михаил Валентинович Погарский - Москва: Международное объединение “Книга художника”, 2014. - 232 с.

8. Прокопенко М. Плоди пам'яті і досвіду [Електронний ресурс] / Марія Прокопенко // День - 2015. - Режим доступу до ресурсу: http://rn.day kyiv.ua/uk/photo/plody-pamyati-i-dosvidu.

Размещено на Allbest.ru