Тюркський чинник у формуванні номенклатури назв їжі, харчування, посуду і начиння українців Молдови

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 392(=161.2)(478):81.373.2

ТЮРКСЬКИЙ ЧИННИК У ФОРМУВАННІ НОМЕНКЛАТУРИ НАЗВ ЇЖІ, ХАРЧУВАННЯ, ПОСУДУ І НАЧИННЯ УКРАЇНЦІВ МОЛДОВИ

К.С. Кожухар

У статті на основі аналізу наукових джерел та зібраних автором польових матеріалів досліджено вплив тюркських запозичень на формування номенклатури назв їжі, харчування, посуду і начиння українців Республіки Молдова. З'ясовано, що чимало із зафіксованих найменувань-тюркізмів відомі українській літературній мові (кабан, кавун, із'ум, локшина, чарка) та її діалектам (тава, кабак), а також румунській мові та її діалектам (bostаn, jambon, zarzar / zarzar / zarzir; patlagea /patlajan), що свідчить про тісні міжкультурні та міжмовні контакти слов'янського, східнороманского і тюркського населення з давніх часів. Окремі назви (жанбон, зарзарики) є регіонально чи локально обмеженими. Наявність більше 30 найменувань тюркського походження дає нам підстави вважати, що роль тюркського чинника у процесі формування системи діалектних українських назв їжі, харчування, посуду і начиння в окресленому регіоні досить вагома.

Ключові слова: назви їжі, харчування, посуду і начиння, українці Республіки Молдова, міжкультурні і міжмовні контакти, тюркські запозичення.

тюркський запозичення молдова український

E. S. Cojuhari

TURKIC FACTOR IN SHAPING THE RANGE OF TITLES FOOD, DISHES AND UTENSILS OF UKRAINIANS IN MOLDOVA

On the basis of analysis of scientific sources andfield data collected by the author, was researched the influence of the Turkic borrowings on the formation of the nomenclature of the names of food, dishes and utensils of Ukrainians in Moldova. It was found that many of the titles recorded Turkisms are known by Ukrainian literary language (кабан, кавун, із'ум, локшина, чарка) and its dialects (тава, кабак) and by Romanian language and its dialects (bostаn, jambon, zarzar / zarzar / zarzir; patlagea / patlajan), which indicates a strong cross-language and cross-cultural contacts Slavic, and Turkic and east-roman population since ancient times. Some names (жанбон, зарзарики) are locally or regionally limited. The presence of more than 30 names of Turkic origin gives us reason to believe that the role of the Turkic factor in the formation of Ukrainian dialect system of food names, food, dishes and utensils in the circumscribed area is quite weighty.

Keywords: food names, food, dishes and utensils, Ukrainians of Republic of Moldova, cross-language and cross-cultural contacts, Turkic borrowing.

Е. C. Кожухарь

ТЮРКСКИЙ ФАКТОР В ФОРМИРОВАНИИ НОМЕНКЛАТУРЫ НАЗВАНИЙ ПИЩИ, ПИТАНИЯ, ПОСУДЫ И УТВАРИ УКРАИНЦЕВ МОЛДОВЫ

В статье на основе анализа научных источников и собранных автором полевых материалов исследовано влияние тюркских заимствований на формирование номенклатуры названий пищи, питания, посуды и утвари украинцев Республики Молдова. Выяснено, что многие из зафиксированных наименований-тюркизмов известны украинскому литературному языку (кабан, кавун, із'ум, локшина, чарка) и его диалектам (тава, кабак), а также румынскому языку и его диалектам (bostаn , jambon, zarzar / zarzar / zarztr; patlagea /patlajan), что свидетельствует о тесных межкультурных и межъязыковых контактах славянского, восточнороманского и тюркского населения с древних времен. Отдельные названия (жанбон, зарзарики) являются регионально или локально ограниченными. Наличие более 30 наименований тюркского происхождения дает нам основания полагать, что роль тюркского фактора в процессе формирования системы диалектных украинских названий пищи, питания, посуды и утвари в очерченном регионе достаточно весома.

Ключевые слова: названия пищи, питания, посуды и утвари, украинцы Республики Молдова, межкультурные и межъязыковые контакты, тюркские заимствования.

На формування номенклатури назв їжі, харчування, посуду і начиння українців Молдови значний вплив мали такі чинники, як міжетнічні і міжмовні контакти. Ці контакти, як відомо, можуть бути постійними і тимчасовими, внутрішніми (в межах одного національно-державного утворення) і зовнішніми (між сусідніми етнічними спільнотами на суміжних територіях), природними (при безпосередньому спілкуванні представників різних етносів, а відтак і носіїв різних мов) і штучними (в ситуації, коли вивчається мова), прямими (за умови спілкування білінгвів) і непрямими (коли є перекладач); добровільними і вимушеними (якщо виникають внаслідок завоювань) [32, 33]. Однак який би характер вони не носили, міжмовні контакти завжди виникають на ґрунті культурних контактів представників різних етносів1.

Щодо міжетнічних і міжмовних контактів місцевого українського населення, то найбільш тісними і довготривалими вони були зі східними романцями і відповідно з діалектами румунської мови. Цілком закономірно, що прошарок східнороманських запозичень є досить вагомим в місцевих діалектних українських найменуваннях їжі, харчування і начиння, що знайшло відображення в наших розвідках 2. Більш детальний і глибокий аналіз запозичених назв виявив, що частина з них має тюркське походження3.

Мета статті - з'ясувати вплив тюркського чинника на формування номенклатури назв їжі, харчування, посуду і начиння в системі харчування українців Молдови.

Досягнення мети потребує вирішення наступних завдань:

дослідити час і характер міжетнічних контактів місцевого українського населення з тюркським;

виокремити тюркські запозичення із зафіксованих діалектних назв продуктів харчування, страв, напоїв, посуду та кухонного начиння в українських говірках окресленого україномовного ареалу;

проаналізувати та систематизувати виявлені тюркізми в рамках відповідних груп і мікрогруп.

Джерелами дослідження послужили наукові праці, польові записи, здійснені автором впродовж 1994-2015 рр. в 30 українських / українсько-молдовських селах республіки, а також перекладні й етимологічні словники та інші лексикографічні праці.

Проблема запозичень українською мовою з тюркських досліджена досить глибоко [див.: 2, 4, 5, 11, 16, 24, 31 та багато ін.]. На думку вчених, тюркізми 4 почали проникати до слов'ян з кінця IV ст. н. е.. Тюркомовні народи - гуни (4-5 ст.), авари- обри (6 ст.), булгари (6-7 ст.) і хазари (7-10 ст.) були витіснені печенігами (9-11 ст.), ті - кипчаками-куманами-половцями (11-13 ст.), останні ж - кримськими татарами і ногайцям Золотої Орди, які просувалися в центральну і південно-східну Європу.

Діалектно неоднорідні мови гунів, аварів, булгар і хозар, що відносяться до булгарскої групи тюркських мов, активно контактували зі східнослов'янськими територіальними діалектами ще за часів Київської Русі. Певний вплив на східнослов'янські діалекти мали печенізька і половецька мови, про що свідчать такі давньоруські писемні пам'ятки, як «Повість минулих літ», «Київський літопис», «Галицько-Волинський літопис», «Слово о полку Ігоревім» та ін.. Дослідники давніх пам'яток писемності виявили близько 1500 половецьких і печенізьких запозичень. Тюркські впливи на слов'ян посилилися в період формування окремих слов'янських народностей, а також у часи чумацтва та за козацької доби. Загалом у сучасній українській мові налічується близько 4000 тюркізмів (без урахування антропонімікума), половина з яких відноситься до загальновживаної лексики [4, с. 641; 5, с. 687-688]. Серед виявлених запозичень є назви рослин, тварин, одягу і прикрас, транспорту, військової, соціально-адміністративної, побутової, сільськогосподарської та іншої лексики, включно назви їжі і начиння. Всі вони зафіксовані в різних лексикографічних джерелах, у тому числі і словниках [8, 15 та ін.].

Історія міжетнічних і міжмовних контактів українського і тюркського населення в межах сучасних кордонів Республіки Молдова потребує хоча б побіжного ретроспективного погляду в глибину віків і декількох зауважень щодо історії української етнічної спільноти на цих теренах.

Етнічна палітра Карпато-Дністровських земель з давніх-давен була розмаїтою й мінливою. «Середина IV--II тис. до н. е. дарувала світові неповторні зразки трипільської культури. II-IV ст. - черняхівську культуру. У III ст. під впливом римських завойовників у цьому регіоні романізуються гети і даки. З V - VII ст. в епоху Великого переселення народів на ці землі активно переселяються слов'яни» [17, с. 19-20].

Науковці схиляються до думки, що українське населення краю сформувалося із двох складових: нащадків слов'янського населення, що мешкало на території Пруто-Дністровського межиріччя впродовж багатьох століть, і переселенців з «материкової» України, котрі мігрували в різні часи під впливом соціально-економічних, політичних, релігійних та інших чинників [13, 14, 17, 18, 27].

Відомості про присутність слов'янського населення на цих землях знаходимо в історичних, археологічних, антропологічних на інших дослідженнях, які свідчать, що, починаючи з V-VII ст., на територію Пруто-Дністровського межиріччя з північного сходу, з середнього Дніпра і з Бузько-Дністровського межиріччя почали проникати слов'яни-анти. Із Західної Волині і Прип'ятського регіону прийшли склавени. В нижньому Подністров'ї склавени і анти співіснували з місцевим осілим населенням і кочівниками [3, 10, 17, 25, 28 та ін.]. Візантійський автор Прокопій писав, що «... варвари гуни, анти і слов'яни (склавени - К. К.), що жили по Істру, .завдавали римлянам незцілимої шкоди.» [23, с. 295].

Наприкінці VII в ІХ ст. на території Дністровсько-Прутського межиріччя існувала слов'янська культура Лука-Райковецька, яка в Х ст. заступилася давньоруською культурою. А вже в ХІ ст. уличі і тиверці, які «седяху бо по Дністру, приседяху к Дунаєві.» [20, с. 14.], разом з волинянами, деревлянами, полянами, білими хорватами, частково сіверянами фактично були праукраїнцями [12, с. 56].

Починаючи з ХТТ ст., слов'яни півночі Молдови відомі під назвою «русини» 5. З ХГУ ст. збільшення українського населення відбувається за рахунок активної міграції в межі Молдовського князівства переселенців з Галичини і Покуття. У XVni-ХІХ ст. українці переселялися здебільшого з Буковини, Поділля, а також з центральних і південних губерній України - Полтавської, Катеринославської, Херсонської та ін. [див.: 13, 14, 17, 27 та ін.]. Натомість, як уважають дослідники, у Бессарабії склалися три етнографічні групи українців-переселенців: русини із Галичини і Буковини, українці з Поділля і Волині та українці - вихідці із Слобожанщини [13, 14, 17, 27]. Впевнені, що перераховані чинники значною мірою і спричинили діалектну строкатість говірок місцевих українців.

Щодо міжетнічних контактів з тюрками, то в період раннього середньовіччя (V-Vm ст.) романці і слов'яни активно контактували з гунами, печенігами, торками, половцями, монголами, котрі неодноразово проходили через регіон в процесі міграцій, володарюючи над цими землями впродовж багатьох століть [3, 10, 21, 25, 28, 29, 36, 37].

З 1538 по 1812 рр. Молдовське князівство знаходилося під турецько-фанаріотським владарюванням. До російсько-турецької війни 1806-1812 рр. «межиріччя складалося з декількох територіальних частин, які мали різний політичний статус і відрізнялися розмаїттям етнодемографічного ландшафту (тут і далі переклад з рос. К. К.)» [6, с. 69]. На території між Прутом і Дністром знаходилися Кілійська, Ізмаїльська, Аккерманська, Бендерська і Хотинська райї, які входили до складу Османської імперії. Етнічну палітру рай складали молдовани, русини, малороси, вірмени, греки, цигани, євреї, російські старообрядці зі «значною питомою вагою представників мусульманського турецького населення (переклад з рос. К. К.)» [29, с. 384]. Власне Бессарабію, відому до війни як Буджак і Онглос, у другій половині того ж XVI ст. турки заселили підкореними ними ногайцями. У XVII ст. ногайці почали просуватися в глиб території, захоплюючи все нові землі. У 1672 р. північний кордон розселення ногайської орди в Дністровсько-Прутському межиріччі пролягав по так званій лінії Халил-паши на перетині Верхнього Троянового валу з річкою Ботною [13, с. 39]. У середині XVIII ст. турецькі райї і буджацькі ногайці в Пруто-Дністровському межиріччі займали землі загальною площею 25 495 кв. км, або 55,7 % території» [30, с. 58]. Не решті земель «у межах пруто-дністровських цинутів Молдовського князівства, які знаходилися в центральній і південно-західній частині межиріччя», етнічну більшість складали молдовани [29, с. 168]. Зазначимо, що й на цій території були українські та українсько-молдавські села. Однак зоною молдовсько-українського взаємовпливу були «цинути північної частини межиріччя» [29, с. 168]. Північні райони республіки Молдова (Глодянський, Єдинецький, Окницький, Ришканський, Сорокський, Фалештський, Флорештський) і нині є зоною активних молдовсько-українських етнокультурних взаємовпливів, а територія Буджака (Ґаґаузія і Татар- клійський р-н) - ґаґаузько-болгарсько-українських контактів.

Таким чином, вже слов'янські племена антів і скловенів, пізніше уличів і тиверців, яких заступили русини, а згодом і українці, впродовж багатьох століть активно контактували не тільки зі східними романцями, а й з тюрками, що не могло не відбитися на місцевих українських говірках. Відомі дослідники населення краю А. С. Афанасьєв-Чужбинський і П. Несторовський, характеризуючи мову тутешніх руснаків і малоросів, звернули увагу не тільки на те, що «говор малорусский... весьма древний, не поддавшийся последующим переменам ...” [1, с. 5], але й на те, що сусідство «с чуждыми по крови племенами налагало заметные следы на него [18, 149]. Таке сусідство позначилося насамперед на словниковому рівні. П. Несторовський писав, що в лексичному відношенні мова бессарабських русинів «представляет немало заимствований из языков: польскаго, молдавскаго и великорусскаго. Помимо того, есть группа слов, иногда целых выражений, довольно загадочнаго происхождения. Быть может, эта последняя тюркскаго происхождения» [18, с. 154]. Імовірність тюркського коріння у слів «загадкового походження» дослідник пояснював тим, що «в течение некотораго периода времени русины близко стояли с народом тюркской расы (туркам и татарам) 6» [18, с. 154].

З-поміж зафіксованих нами назв їжі, харчування, посуду і начиння, які побутують в українських діалектах Республіки Молдова, ми виокремили найменування тюркського походження і систематизували їх наступним чином:

І. Назви продуктів харчування, страв і напоїв:

назви рослин - фруктів, овочів, що вживаються в їжу, і страв із них: ал'ич'а - сорт сливи ^ з азербайдж. aluca «алича, дрібна слива»; баклажани / баклажани сені - баклажани ^ з тур. patlikan (див. також патл'ажел'а та ін.); боштан - гарбуз ^ з тур. bostan - город; гарбуз - кавун (в українській літературній мові лексема гарбуз вживається у значенні «гарбуз». Пор.: рос. арбуз «кавун», білорус. гарбуз «гарбуз», польс. harbuz «кавун», болг. карбуз, македон. карпуз, сербохорв. карпуз(а) «гарбуз») ^ з тюрк. мов: половецьке харбуз, карбуз, крим.-татар. къарпуз, тур. karpuz, ґаґауз. karpuz - кавун; жардел'і / жердел'і, зарзар'і / зарзур'і / дзардзур'і / дзердзур'і / зерзер'і - абрикос-дичка (дерево і плід) ^ з тур. zerdali, ґаґауз. zerdeli; кабак - гарбуз; кабач'ок ^ із тюрк. мов: тур., татар., чаг., ґаґауз. kabak; кавун, каун - кавун ^ із тюрк. мов: тур. kavun, kaun - диня,татар. (казанське) каун - кавун; диня; узбек. ковун; ногайськ. ковын, чуваш. кавун - гарбуз;

киз'іл', к'із'іл, к'із'іл'- кизил ^ тур. kizil«червоний», похідне від тур. kiz «червоніти, розпалятися»; патладж(`)ел'а / патлаж(`) ёл'а / патлажан - помідор; син'а патладж(`)ел'а - баклажан ^ з тур. patlikan;

назви продуктів і страв з борошна: булгур - 1) пшенична крупа, 2) каша для начинки голубців, перців ^ із тюрк. мов: тур., огуз, ґаґауз. bulgur; зарзарики - пончики (похідне від зарзар'і, утворене за допомогою метонімічного перенесення значення за зовнішньою подібністю з абрикосом - зарзар'ами); лапша, локша з тюрк. мов.: тур. (півн.) lakrn; татар., уйгур., казан. лак- ча «локшина, дрібні шматки тіста, зварені в бульйоні»;

назви тварин, риб, їх частин, м'ясних і рибних страв:

балик - копчене м'ясо ^ з тюрк. мов: крим.-татар. balyk -риба, тур., ґаґауз. balik - риба, киргиз., казах., татар., якут, балык, узб. балик тощо; бугай - племінний бик ^ імовірно давньоруське запозичення з тюрк. мов: татар. буга, тур. boga, азерб., каракалпак. буга, узб., уйгур. бука; жанбон - копчений особливим способом свинячий окіст ^ з тюрк. мов: тур. iambas, гагауз. janbon; кабан ^ з тюрк. мов kaban; ковбаса - ковбаса ^ з тюрк. мов: тур. kulbasti - м'ясо, смажене на рашпорі; смажені котлети; татар. kolbasa - ковбаса; каварма - особливим способом приготовлене бараняче м'ясо ^ з тюрк. мов: гагауз., тур. kavurma - смажене м'ясо (пор. також kavurmak «смажити, розпікати»); курд'ук - жирове відкладення біля хвоста у овець, курд'учний жир - з тюрк. мов: тур. kujruk - хвіст, каз. куйрыц, кум. къуйрукъ, тат. кирг. куй- рук, тув. кудурук «хвіст; курдюк», очевидно, споріднені з монг. gudurug (худурук) «хвіст»;

назви молочних страв: йогурт / йоґурт - кисломолочний продукт, недавнє запозичення, можливо за посередництвом російської мови з тюрк. мов: тур. yogurt, гагауз. yuurt (пор. польс., чес. jogurt, рос. йогурт, болг. йогурт);

назви солодощів: із'ум ^ із тюрк. мов, наімовірніше з турецької: тур uzum “виноград» споріднене з азерб. чаг. syzyM, крим.-тат. juzum, уйг. озум, монг. уzуm; курага - сушені абрикоси без кісточок ^ з тюрк. мов, очевидно через російське посередництво з кумикської мови: кумик. kuraga (або kuraga) «сушені абрикоси», аз. курага зводяться до тюрк. *kur «сухий» (пор. огуз.

kur, тур. kuru і т.д.); халва ^ з перс. через арабо-тур. посередництво: тур. helva; азерб. haлва^; узб. халво; туркм. халва;

6) номінація спецій і приправ: саламаха - приправа до мамалиги з пір'я молодого часнику з сіллю і соняшниковою олією. Етимологія остаточно не з'ясована. Зафіксовано в північно-тюрк. діалектах solomat, телеут. salamat «каша», казах. салма «суп».

ІІ. Назви посуду та кухонного начиння:

баклага, баклажка «посуд для води або ін. рідини» ^ з тюрк. мов: татар. баклак «вид посуду», крим.-татар. бакла «мірка для зерна; ґаванос - 1) глиняний глек (від 2 до 12 л.) для зберігання сухих і рідких продуктів; 2) посудина для заквашування овочів; 3) велика кружка (1,5 л) для води ^ з тюрк. мов gavanos «банка» (пор. болг. гаваноз «горщик», молд., рум gavanos «глиняний глечик; казан - 1) відро, 2) чавунний посуд, звужений донизу для приготування перших і других страв, а також для інших цілей; казан горшечний ^ з тюрк. мов: тур. cazan, ґаґауз. kazan, крим.- тат., татар., кирг., телеут. казан ^ * kazyan (< kazyan), спорідненого з монг. garum “казан», тур. kazmak «копати, довбати»; тава / тавич'ка / тавеч'ка - 1) прямокутне деко для випікання пирогів; 2) кругле деко з зубчиками для випікання хліба; 3) сковорода; тавава /тавалуца - сковорода ^ з тур. tava (taba) «сковорода», ґаґауз. tava - велика мідна або чавунна сковорода (пор.: болг. тава «лист, жаровня», македон., сербохорв. тава «сковорода»; таган, таганок - триніг для казана з тюрк. мов tagan (пор: болг. тиган «сковорода»); таз / тазик / таз'ік - 1) таз (для варення); 2) металева кругла відкрита посудина; тасек - полумисок (глиняний) ^ з тюрк. мов: тур. tas «чаша, чашка, миска, таз», тат., крим.-татар. тас - «великий таз для обмивання», азерб. тас «таз, чаша»; тапс'щ, тапц'^а/тепс'щ -- 1) сковорода, 2) деко, 3) форма для випікання хліба з тур. tepsi «таця, страва», ґаґауз. tepsi - 1) деко, сковорода, 3) таця (пор. угор. tepsi «лист, жаровня» ^ з тур.); сапетка - плетений кошик ^ з тюрк. мов: тур. sepet - корзина; крим.-татар. sapat; сусак - посудина з висушеного декоративного гарбуза для зберігання сипучих продуктів, насамперед солі ^ з тюрк. мов: ґаґауз. susak - посуд з висушеного декоративного гарбуза для зберігання сухих і рідких продуктів; башк. gegke, сэсэк;

тур. susak «спраглий; відро, ківш» (від su «вода»), киргиз. сууса «хотіти пити», татар. сусау; ч^авун / ч^ауник - чавунна посудина сферичної форми для приготування других страв; чаун - великий череп'яний горщик сферичної форми ^ з тюрк. мов: ґаґауз. gaun, gu(v)en - 1) котел, казан, 2) чавун; чуваш. tsugun; кар. крим.-татар. чоуун; балкар. чоюн та ін.; ч(')арка - чарка, демінутив від чара «чаша, чарка» в пам'ятках давньоруської писемності фіксується з XII ст. За однією з версій тюрк. походження (пор.: алт., татар. cara - велика чашка).

Як аналізовані запозичення потрапили в досліджувані українські говірки? Вважаємо, що було кілька шляхів: безпосередньо з тюркських мов або через мови-посередники. Оскільки українські говірки на теренах Молдови впродовж багатьох століть функціонують в оточенні молдовських говірок, а отож і активно контактують з ними, однією з найголовніших мов-посередників була румунська мова та її діалекти. На сучасному етапі і в румунській літературній мові, і в молдовських діалектах присутня досить велика кількість тюркізмів: bostan, jambdn, zarzar /zarzar /zarzir; patlagea /patlajan тощо [див.: 9, 34, 35 та ін.]. Хочемо наголосити, що тюркські мови в більшості випадків також були мовами-посередниками в процесі запозичень перерахованих назв з перської й арабської мов. Однак це тема наступної статті.

Щодо територіального аспекту функціонування проаналізованих назв, то зауважимо, що більшість із зафіксованих тюркізмів відомі українській літературній мові (бугай, кабан, кавун, ізюм, локшина, халва, чарка та ін.) та її діалектам (тавa, саламaха, m6aK тощо).

Окремі характеризуються вузько локальним вживанням. Наприклад, жанбдн готують тільки в одному із 30 обстежених сіл Іванча Оргеївського р-ну. Страва, і відповідно, назва jambon відома молдовській народній кухні, а відтак і молдовським говіркам. Однак у доступних нам джерелах ми не знайшли страви, подібної до зафіксованої в українському с. Іванча. Тут, за інформацією Рябої Лариси, жанбон готують на великі свята - Різдво і Великдень: «зaдній клуб кабанa, їгд присдлюют, по тому зо три місяці каптЯт у годжякдві і перед сaмою Шскою тиждень вимдчуют, а у субдту перед Шскою місили кісто, росшчували їго і туди завертали кусок жамбону і пекли у печі». Або інша страва - зарзарики (див. фото). Це круглі пончики, які готують із квасного тіста і смажать у великій кількості олії. За подібністю до зарзарів - діалектної назви абрикосів, борошняна страва отримала вузько локальне найменування. Воно зафіксоване тільки в с. Булаєшти того ж Оргеївського р-ну. Ці старовинні українські села знаходяться в зоні молдовських кодр (центр республіки, район дисперсного розселення українців).

Тільки в Ґаґаузії і в Тараклійському районі, які знаходяться в Буджацькому степу, українці готують каварму. Це пояснюється їх активними контактами з ґаґаузьким населенням, у яких каварма є традиційною національною стравою.

Частина проаналізованих запозичень має значно ширшу територію побутування. Наприклад, українці північних, центральних і лівобережних районів кавун називають гарбузом. А гарбуз, в свою чергу, - боштаном чи кабаком.

Висновки

В результаті аналізу номенклатури назв їжі, харчування, посуду і начиння, що побутують в україномовному середовищі Республіки Молдова, на даному етапі дослідження ми виявили більше 30 найменувань тюркського походження.

Це дає нам підстави вважати, що роль тюркського чинника у процесі формування системи діалектних українських назв їжі, харчування, посуду і начиння в окресленому регіоні досить вагома.

Наявність значного корпусу тюркських запозичень спричинена міжкультурними і міжмовними контактами, які сягають сивої давнини.

Більшість із зафіксованих тюркізмів відома українській літературній мові (бугай, кабан, кавун, із'ум, локшина, халва, чарка) та її діалектам (кабак, саламаха, тава, тепс'(ц')і)а), інші мають регіонально або ж локально обмежене функціонування (жанбон, зарзарики тощо).

Чимало з виявлених тюркізмів наявні в сучасній румунській мові та її діалектах (bostаn, jambon, zarzar / zarzar / zarzir; patlagea /patlajan), що свідчить про тісні етнічні та мовні контакти слов'янського, східнороманского і тюркського населення з давніх часів.

Окремого дослідження потребує питання про мову-посередник в процесі запозичення і засвоєння виявлених в українських місцевих говірках тюркізмів.

Спеціального розгляду вимагає також питання лінгвогео-графічного аспекту функціонування тюркських запозичень в мовному просторі Республіки Молдова та на більш широкому тлі.

Примітки

Природа мовних контактів, їх роль в історії мов і культур етносів розглядаються у низці праць, у тому числі в монографіях та дисертаційних дослідженнях. Див.: У Вайнрайх [39], Ю. Жлуктенко [11], П. Ковалів [16], Є. Семчинський [26], Г. Халимоненко [31], Е. Хауген [38], О. Чередниченко [32, 33] та ін..

Про східнороманські запозичення в українських говірках Республіки Молдова див.: Кожухарь Е. С. Восточнороманский компонент в украинских говорах севера Молдовы // Славянские культуры в инонациональной среде. - Кишинев, 1995. - С. 154-157; її ж: Украинский говор села Дану // В земле наши корни (История, традиции и фольклор сел Дану, Николаевка и Каменкуца Глоденского р-на). - Кишинев: Штиинца, 1996. - С. 117-132; її ж: Украинские говоры севера Молдовы // Ежегодник Института межэтнических исследований Академии наук Республики Молдова.

Кишинев, 2000. - Т 1. - С. 112-127; її ж: Восточнороманские заимствования в названиях пищи и продуктов питания в украинских говорах Республики Молдова // Славянские чтения. - Кишинев, 2014. - С. 17-30; її ж: Локальные особенности названий пищи и питания в украинском говоре села Булаешты Оргеевского района Республики Молдова. Revista de etnologie si culturologie.

Chisinau, 2014. - Vol. XVI. - С. 50-59; Кожухар К. Східнороманські запозичення в назвах продуктів харчування, страв, посуду і начиння в українських говірках Республіки Молдова // Спільність молдавської та української культур. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції . - Чернівці, 2014; її ж: Назви їжі і харчування в говірці села Булаєшти Оргеївського району Республіки Молдова // Етнокультура порубіжжя: локально-територіальні особливості. Одеські етнографічні читання. - Одеса: Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2014. - С. 193-210; Cojuhari E. Pastele fainoase in sistemul аНте^аг al ucrainenilor din Republica Moldova: nominate traditionala regionala // Rezumatele comunicarilor ale conferintei §tiin(ifica cu participare international «Probleme actuale ale arheologiei, etnologiei §i studiului artelor». Chisinau, 31 mai - 1 iunie 2012. - Chisinau, 2012. - Р 45-46; Cojuhari, E. Imprumuturi estromanice in numele de alimente si ustensile in dialecte ucrainene din Republica Moldova // Rezumatele comunicarilor Conferintei §tiin(ifice cu participare international (editia a V-a), 22-24 mai 2013. - Chisinau, 2013, - Р. 44 та ін..

Окремі зауваження про тюркські запозичення в українських говірках Республіки Молдова містяться в перерахованих вище роботах, а також див.: Cojuhari E. Orientalisme in denumirile produselor alimentare in dialectele ucrainene din Republica Moldova // Probleme actuale ale arheologiei, etnologiei §i studiului artelor. Rezumatele comunicarilor Conferintei §tiintifice international (editia a VII-a), 26-28 mai 2015. - Chisinau, 2015. - Р. 72; Кожухарь Е. Заимствования из тюркских языков в названиях пищи и утвари в украинских говорах Республики Морлдова // Международная научно-практическая конференция, посвященная 24-й годовщине образования Комратского государственного университета. «Наука. Образование. Культура». 11 февраля 2015 год. - Комрат, 2015. - С. 280-284. http://kdu.md/ru/8-novosti/578-sbomik-nauchnykh- statej-posvyashchjonnyj-24-letiyu-kgu.html

Тюркізмами, як правило, називають різновид лексичних запозичень, слово, його окреме значення, вираз і т. д., запозичені з тюркських мов або через їхнє посередництво з інших мов (переважно з арабської і перської), або утворені за їх зразкам [4, с. 641].

Найбільш докладно історію, культуру і побут бессарабських русинів описав П. Несторовський у своїй відомій праці «Бессарабские русины (историко-этнографический очерк)» [18].

В історії бессарабських русинів П. Несторовський виділяв 5 періодів: 1) русько-галицький з Х ст. до половини ХТТТ ст.;

татарський (друга половина ХТТТ с. - перша половина XTV ст.);

литовсько-руський (друга половина XIV ст.); 4) молдовський (від XV ст. до початку XVrn ст.); 5) турецько-татарський (від початку XVni ст. до 1812 р.); 6) російський від 1812 р.

Список використаної літератури та джерел

1. Афанасьев-Чужбинский А. С. Поездка в Южную Россию [Текст] / Александр Афанасьев-Чужбинский. - Ч. Т: Очерки Днепра. - 265+ТТ с.; Ч. ТТ: Очерки Днестра. - 438+ТТ с. - СПб., 1861.

2. Болдырев Р. В. Некоторые вопросы историко-этимологического изучения тюркских лексических элементов украинского языка [Текст] / Р. Болдырев // Тюркизмы в восточнославянских языках. - М.: Наука, 1974. - С. 44-61.

3. Бырня П. П. Рафалович И. А. Проблемы этнической истории Днестровско-Карпатских земель в конце Т - начале ТТ тысячелетия н.э. [Текст] / Павел Бырня, Исаак Рафалович // Славяно-молдавские связи и ранние этапы этнической истории молдаван. - Кишинев: Штиинца, 1983. - С. 79-93.

4. Гаркавець О. М. Тюркізми [Текст] / Олександр Гаркавець // Українська мова : Енциклопедія. - Київ: Вид-во «Українська ециклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. - 824 с. - С. 694-695.

5. Гаркавець О. М. Українсько-тюркські мовні контакти [Текст] / Олександр Гаркавець // Українська мова: Енциклопедія. - Київ: Вид-во «Українська ециклопедія» ім. М. П. Бажана, 2000. -752 с. - С. 687-688.

6. Грек И. Этнодемографическая и этноязыковая политика Российской империи в Пруто-Днестровском междуречье в ХІХ - начале ХХ вв. [Текст] / Иван Грек // Русин, 2012. - № 1 (27). - С. 69-79.

7. Гриценко П. Ю. Моделювання системи діалектної лексики [Текст] / Павло Гриценко П ; АН Української РСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні . - К. : Наукова думка, 1984 . - 227 с. : табл.

8. Грінченко Б. Словарь української мови [Текст] / Борис Грінченко . - К. , 1958-1959. - Т І-ІУ

9. Дикционар диалектал (кувинте, сенсурь, форме) [Текст] /: ын 5 в. / Ред. респонсабил Удлер Р. - Кишинэу: Шти- инца, 1985 - 1986: В. І. (А-Г), 1985; В. ІІ. (Д-К), 1985; В. Ш. (Л-П (Прас)). 1986; В. IV (П (Прасади кы) - Т). 1986; В. V. (У-Я). 1986.

10. Дубровский А. Д. Славяно-молдавские политические и этноязыковые контакты в раннем средневековье [Текст] / А. Д. Дубровский // Исторические исследования: материалы II междунар. науч. конф. (г. Чита, декабрь 2013 г.). - Чита, 2013. - С. 52-58.

11. Жлуктенко Ю. О. Мовні контакти [Текст] / Юрій Жлук- тенко - К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1966. - 135 с.

12. Залізняк Л. Про історичні витоки українського народу [Текст] / Леонід Залізняк // Українознавство: Календар- щорічник - 2001. - Київ, 2000. - С. 53-60.

13. Зеленчук В. С. Население Бессарабии и Поднестровья в ХІХ веке. - Кишинев: Штиинца, 1979. - 288 с.

14. Зеленчук В. С. Розселення та чисельність українського населення Молдавії ^V - ХІХ ст.) [Текст] / // Народна творчість та етнографія. 1978. - № 4. - С. 24-30.

15. Етимологічний словник української мови [Текст] /: В 7 т - К., 1982-2006. - Т І--VII [редкол.: О. C. Мельничук (голов. ред.) та ін.] - К.: Наук. думка: Т. 1 (А - Г). - 1982.631 с.; Т 2 (Д - Копці). - 1985. - 570 с.; Т 3 (Кора - М).1989. - 550 с.; Т. 4 (Н - П).- 2003. - 656 с.; Т. 5 (Р - Т).2006. - 704 с.; Т 6. (У - Я). 2012. - 568 с.

16. Ковалів П. Лексичний фонд літературної мови Київського періоду Х-XIV століть. Запозичення [Текст] / Пантелеймон Ковалів - Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т Шевченка, 1964. - Т II. - 329 с.

17. Кожухар В. Г Українці Молдови: сторінки історії [Текст] / Віктор Кожухар // Українці Молдови. Історія і сучасність. (Наукові дослідження і матеріали). - Кишинів, 2008. - С. 19-44.

18. Несторовский П. Бессарабские русины (историко-этнографический очерк) [Текст] / - Варшава: Типография «Сатурнъ», 1905. - 176 с.

19. Никогло, Д. Система питания гагаузов в ХХ - начале ХХ века [Текст] / - Кишинев, 2014. - 212 с.

20. Повесть временных лет [Текст] / Ч. 1: Текст и перевод / Подг. текста Д. С. Лихачева; Перевод Д. С. Лихачева, Б. А. Романова; Ч. 2: Приложения / Ст. и комм. Д. С. Лихачева. - М.; Л., 1950 (сер. “Лит. памятники”).

21. Полевой Л. Л. Очерки исторической географии Молдавии XIII--XIV вв. [Текст] / Кишинев: Штиинца, 1979.242 с.

22. Полевой, Л. Л., Бырня, П. П. Средневековые памятники XIV--XVII вв.: Археологическая карта Молдавской ССР [Текст] / Лазар Полевой. - Кишинев: Штиинца, 1974. - Вып. 7.

23. Прокопий из Кесарии. Война с готами [Текст] /- М., 1950.

24. Рогаль М. С. Тюркські лексичні запозичення в українських літописах кінця XVII - початку XVIII ст. / М. С. Рогаль // З історії української та інших слов'янських мов (Зб. ст.). - К., 1965. - С. 171-192.

25. Свод древнейших письменных известий о славянах [Текст] /. Т I (1-VI вв.). М., 1994. - 472 с.

26. Семчинський, С. В. Семантична інтерференція мов [Текст] / Станіслав Семчинський. - К.: Вища школа, 1974. - 255 с.

27. Степанов В. Труды по этнографии населения Бессарабии ХІХ - начала ХХ вв. Очерки истории этнографического изучения бессарабских украинцев [Текст] / Вячеслав Степанов. - Chisinau: Pontos, 2001. - 264 с.

28. Тельнов Н., Степанов, В., Руссев, Н., Рабинович, Р. И... разошлись славяне по земле.. Из истории Карпато- Днестровских земель VI - XIII вв. [Текст] / Николай Тельнов. - Кишинев: Бизнес-элита, 2002. - 240 с.

29. Хайдарлы Д. И. Население Пруто-Днестровского междуречья и южных районов левобережья Днестра в XVIII в. Этнодемографические и исторические аспекты [Текст] / Дан Хайдарлы. - Кишинев, 2008. - 581 с.

30. Хайдарлы Д. И. Расселение и численность молдаван до конца XIX в. [Текст] / Дан Хайдарлы // Молдаване. - М., 2010. - 542 с. - С. 55-68.

31. Халимоненко Г. І. Тюркська військова лексика у мовленні українського козацтва [Текст] / : дис. . канд. філол. наук : 10.02.01 / Григорій Халимоненко. - К., 1993. - 142 с.

32. Чередниченко О. Мовні контакти у сучасному світі [Текст] / О.І. Чередниченко // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка : Іноземна філологія. - Київ.: Вид.-полігр. центр «Київський університет», 2006. - Вип. 40. - С. 4-6.

33. Чередниченко О. Про мову і переклад [Текст] / Олександр Чередниченко - Київ: Либідь, 2007. - 248 с.

34. Dic^ionar explicativ al limbii romane [Текст] / Edi^ia a II-a. - Bucure§ti: Univers enciclopedic, 1998. - 1194 p.

35. Dic^ionarul limbii romane moderne [Текст] / - Bucure§ti, 1958. - 961 р.

36. Istoria Moldovei. Epoca preistorica §i antica: (pina la sec.V) [Текст] / // Acad. De §tiin{e la Moldovei, Inst.Patrimoniul Cultural, Centrul Arheologie. - Ch.: S. n., „Tipografia Centrala”. - Chisinau, 2010. - 632 p.

37. Postica Gh. Civiliza^ia medievala timpurie din spa^iul pruto- nistrean (secolele V-XIII) [Текст] / Gheorghe Postica. Teza de doctor habilitat in §tiin{e istorice, - Chisinau, 2006. - 413p.

38. Haugen,E. Bilingualism in the Americas [Текст] / - N. - Y., 1956. - 159 p.

39. Weinreich U. Languages in Contact [Текст] / - N. - Y., 1953 (Рос. переклад і коментар Ю. О. Жлуктенка: Вайнрайх У Языковые контакты. - К. Вища школа, 1979. - 364 с.).

Размещено на Allbest.ru