Вплив творчості Вільяма Хогарта на звичаї англійського суспільства ХVШ ст

Вільям Хогарт був першим художником Англії, твори якого набули європейської популярності. Він відображував навколишній світ у всій повноті, бачив у ньому і прекрасне, і те, що робило життя англійців нестерпним. хогарт художник горілчаний провулок

Художня критика неодноразово відзначала влучність спостережень, гостроту оцінок художника. Його праці отримали гідну оцінку видатних сучасників - Свіфта і Філдінга, а згодом всесвітньовідомих англійських письменників XIX століття Діккенса і Теккерея.

Все це визначило зацікавленість, яку проявляють фахівці й пересічні глядачі до творчості видатного англійського художника у наш час.

Вільям Хогарт народився у Лондоні 10 листопада 1697 в сім'ї шкільного вчителя. З самого дитинства він проводив час у сусіда-художника, який писав вивіски, виконував інші незначні замовлення. Саме це і визначило подальшу долю Хогарта, про що він написав у своїх спогадах. Пізніше хлопця віддали на навчання до гравера Елліса Геймбла, майстерня якого знаходилася в новому районі Лондона. У житті Лондона відбивалися соціальні проблеми всієї Англії з протиріччями, контрастами розкошів й убогості. На той час Англія досягла великих успіхів у галузі науки, філософії та літератури, але зберегла брутальні звичаї свого населення. Саме з Лондоном пов'язане все життя і творчість Хо- гарта.

У майстерні Геймбла Хогарт отримав професійні навички і вперше відчув, якою виразною може бути лінія. У подальшому саме володіння лінією стане сильною стороною його творчості, а одна з глав трактату «Аналіз краси» отримає назву: «Про лінії».

У 1720 році Хогарт відкрив власну граверну майстерню. Але він не хотів бути ремісником, а мріяв бути художником. Тож наприкінці 1720-го він став учнем приватної академії Чероні і Вандербанка. Національна школа англійського живопису ще тільки починала формуватися.

Хогарта не задовольняло навчання в академії й він почав самостійно опановувати основи живопису. Художник вирішив створити свій власний метод, який досить швидко надасть йому знання. Він змушує себе запам'ятовувати цілі сцени, побачені на вулиці, сприймаючи фігури у взаємозв'язку та русі.

Хогарт не відразу визначився з родом занять. Він пробував сили в ілюструванні книг, створенні ескізів для килимарства. У 1728 році був написаний перший живописний твір, який відтворював сцену з театральної вистави «Опера жебрака». Тут вперше проявилася майстерність Хогарта-оповідача і яскравість характеристик, схильність до сатиричного мистецтва - те, що потім складе сильні сторони творчості Хогарта.

Самостійність суджень художника вже тоді призводила до конфлікту з іншими мистцями.

Написання сімейних портретів на замовлення не приносили Хогарту достатнього матеріального забезпечення. А жвавий інтерес до навколишнього життя підказав йому нові можливості. Хогарт писав: «Я звернувся до зовсім нового жанру, а саме до писання картин та створення гравюр на сучасні моральні теми - області, ще не випробуваної ні в одній країні і ні в які часи». Так виник перший відомий сатиричний цикл з шести робіт, що називався «Кар'єра продажної жінки». У 1731 році написав картини, а у 1732-у році перевів їх у гравюри. Назва серії свідчила сама за себе. В ній розповідалася трагічна історія молодої провінціалки, яка приїхала до Лондона і відразу ж потрапила до рук досвідченої звідниці. Багате життя утриманки багатія з часом змінилося на проживання у бідній комірчині, а далі - в'язниця й смерть у злиднях.

У квітні 1732 гравюри було виставлено у вітринах торговців гравюрами. Лондонцям хотілося побачити шість листів під назвою «Кар'єра продажної жінки», виконаних Хогартом. Особливо приваблювало те, що у гравюрах нібито було зображено відомих містянам людей.

Вибір теми для створення серії був не випадковим. Питання, порушене Хогартом, глибоко хвилювало його прогресивних сучасників. Новим було те, що Хогарт переніс ці проблеми в мистецтво живопису, створив серію полотен, об'єднаних однією сюжетною лінією і розкрив точку зору художника на події. Хогарт так описував свої твори: «Я намагався розробляти свої сюжети як драматичний письменник, картина була для мене сценою, чоловіки й жінки - моїми акторами, які за допомогою певних рухів і жестів розігрують пантоміму».

Хогарт зумів загострити увагу глядача на вузлових моментах оповіді, надав достовірності подіям, позначивши місце дії та вводячи безліч деталей, які й надали переконливості його розповіді.

Поява серії «Кар'єра продажної жінки» була закономірним результатом попереднього шляху Хогарта. Позначилася і практика роботи над книжковими ілюстраціями, і спостереження сцен міського життя, і його близькість до театру і літературних кіл. Художник розпочав боротьбу за викорінення пороків суспільства, бо вважав свої роботи надійним засобом виправлення моралі. А щоб донести задум до широкого кола глядачів, Хогарт відтворив свої полотна у гравюрах, що розходилися країною великими накладами.

За першою серією в 1735 році з'явилася друга: «Кар'єра марнотратника». Вона складалася з 8 невеликих картин і розповідала про багатого неробу. Прагнучи засвоїти аристократичні манери, він оточив себе вчителями співу, фехтування тощо. Потім розтратив спадок, потрапив до боргової в'язниці і, втративши розум, помер у божевільні. Хогарт знову виступив як мораліст і викривач пороків.

Багато сил митець віддавав керівництву художньою школою, яка дісталася йому у спадок від його тестя Торнхілла, що помер у 1734 році. В руках Хогарта ця школа стала важливим художнім центром Лондона.

На той час Хогарт вже був однією з найпомітніших фігур у Лондоні. Своїми гравюрами він завоював широку популярність в англійців. Джонатан Свіфт гаряче схвалює його роботи, що викривають «огидне збіговисько дурнів».

Новаторський дух художніх поглядів Хогарта, сміливо висловлений в його трактаті «Аналіз краси» і втілений в численних полотнах та гравюрах, навряд чи міг припасти до смаку тим, хто був вихований на сліпому наслідуванні мистецтва старих майстрів, авторитет яких вважався в Англії незаперечним. Тому далеко не всі художники схвалювали творчість Хогарта.

Наприкінці 1730-х років і на початку 1740-х Хогарт створює ряд гостроса- тиричних творів, як, наприклад, «Сплячі прихожани», «Мандрівні актриси». В аркушах «Чотири пори доби» зображені чотири сцени вуличного життя Лондона. У гравюрі «Злий музикант» митець зіштовхує представника «витонченої музики» з «криками» міської вулиці. У цих роботах блискуче виявилися сильні сторони його таланту: вміння виявити в навколишньому житті характерне і в яскравих образах втілити побачене.

1740-й рік розпочинає період творчої зрілості художника. Хогарт створює низку своїх кращих творів і як портретист, і як сатирик.

На адресу «поціновувачів» високого мистецтва Хогарт спрямував сатиру в картині «Великосвітський смак». Між 1742 і 1744 роками він працює над шістьма картинами своєї відомої серії «Модний шлюб». Але гравюри, виготовлення яких він доручив французьким майстрам Скотень, Равені і Барону, були готові лише в 1745 році.

«Модний шлюб» за глибиною задуму і досконалістю художнього втілення - одна з найзначніших серій Хогарта. У порівнянні з попередніми серіями, образи «Модного шлюбу» такі вагомі, що за ними стоять вже не окремі особи, а цілі соціальні групи та їхні взаємини. Хогарт будував мізансцени так, щоб вони яскраво виявляли задум майстра і характер кожної дійової особи. Картини логічно розвивають і завершують події: багате придане пущено на вітер; світські прийоми, гулянки і зради - ось зміст життя героїв «Модного шлюбу». Кінець серії сумний: чоловіка на дуелі вбиває коханець дружини, графиня вмирає, прийнявши отруту. Мораль серії: де почуття продажні так само, як титули, не може бути ні благополуччя, ні щастя.

Створені Хогартом образи висміюють і викривають різні вади, але при цьому вони не карикатурні. Художник стверджував, що на відміну від карикатуристів, він пише характери. І хоча у Хогарті хотіли бачити перш за все мораліста, його образне мислення перетворювало твори на гостру сатиру суспільства, що була значно глибшою за виховну мету.

Це період, коли Хогарт створює ряд своїх найважливіших творів. Його сатира стає гострішою, теми більш значущими. Так, у 1746 році ним написане полотно «Похід у Фінчлі», де зображено сцену відправлення каральної експедиції до Шотландії в 1745 році у зв'язку зі спробою відновити на англійському троні династію Стюартів.

У 1751 році з'являється одна з найстрашніших гравюр художника: «Горілчаний провулок». Художник закликав до боротьби з грізним суспільним злом - пияцтвом, що перетворилося в тодішній Англії на справжнє лихо: дешевий джин залишався єдиною втіхою, доступною для міської бідноти. У найпох- муріших фарбах змальовує Хогарт сцену, де з рук п'яної жінки падає немовля. Задумана як контраст до попередньої гравюри, «Пивна вулиця» повинна була давати уявлення про загальне процвітання за відмови від споживання джину. Свої гравюри 1750-х років він, насамперед, адресує людям з народу і продає їх за низькою ціною. Так створюються серії «Чотири ступеня жорстокості» і «Старанність і лінощі». Це історія про двох підлеглих, один з яких стає лорд-мером, а інший закінчує свій шлях на шибениці.

Звертання Хогарта своїм мистецтвом до широких мас було новим і сміливим кроком для тодішньої Англії. Його трактат «Аналіз краси» теж призначався широкому колу читачів. Попри особистий успіх (в 1757 році Хогарт отримав звання «королівського художника», замінивши на цьому не надто значному посту Торнхілла-молодшого), недоброзичливі відгуки колег зробили нестерпними останні роки його життя (митця не стало у жовтні 1764 р.). І все ж у нього вистачило сил та енергії створити ряд чудових творів, які заслуговують на визнання. Насамперед, це чотири картини серії «Вибори», де зображено передвиборчу кампанію в невеликому містечку. Тут процвітають підкупи, явні й замасковані. Гідним фіналом є загальний розгул з нагоди обрання депутата.

У своїх роботах митець демонструє вади англійської парламентської системи XVIII століття. До кращих творів цього часу варто віднести й офорт «Суд». Не дивно, що цю гравюру фахівці порівнюють з творами Домьє.

Створюючи свої полотна і графічні серії, висміюючи вади суспільства, Хогарт завжди залишався на позиціях гуманіста. Його критика надихала на покращення умов життя, творення. Діяльність Вільяма Хогарта повсякчас виявляла яскраві ознаки його творчої манери.

Литература

1. Воронихина Л. Н. Уильям Хогарт. - М.-Л. : Государственное издательство изобразительного искусства, 1963. - 52 с.

2. Герман М. Г. Уильям Хогарт и его время / М. Г. Герман. - Л. : Искусство, Ле- нингр. отд-ние, 1977. - 226 с. - (Из истории мирового искусства).

3. Кроль А. Е. Уильям Хогарт. Л.-М. : Советский художник, 1965, С. 127-138.

4. Хогарт В. Анализ красоты. - М.- Л., 1958.

5. Hogarth W. The Analysis of Beauty. With the Rejected Passages from the Manuscript Drafts and Autobiographical Notes. Edited with an Introduction by Joseph Burke. Oxford : Clarendon Press, 1955. - 244 р.

Размещено на Allbest.ru