Мистецька доля Володимира Луціва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мистецька доля Володимира Луціва

Марта Шевченко

Стаття розкриває життєвий і творчий шлях діяльності Володимира Луціва з Великої Британії в різних іпостасях - і як співака, і як бандуриста, і як культурно-мистецький діяча у сфері пропагування українського мистецтва.

Ключові слова: мистецтво, культура, святкування, імпрези, маестро, артист, менеджер.

Мета статті - розкрити особливості творчої діяльності В. Луціва, його особистий внесок у популяризацію історичних та сучасних надбань України у світі. мистецтво луців творчий

Володимир Луців наш краянин. Народився він 25 червня 1929 року у невеличкому Прикарпатському містечку Надвірна, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. Однак, доля розпорядилась так, що все своє подальше життя довелось проводити за межами України, де його ім'я, як відомого співака і як талановитого музиканта, буквально, до вчорашнього дня залишилось невідоме. Тепер він приходить до нас, власне, як блискучий музикант-бандурист, співак, і як культурно-мистецький діяч.

Свою творчу діяльність В. Луців почав у капелі бандуристів імені Миколи Леонтовича (місто Госляр, 1947). Згодом 1948 року він переїхав у Великобританію, де навчався вокалу у коледжі Святої Трійці (Лондон, 1951-1952), а потім у консерваторії святої Кекилії (Рим, 1952-1957) [3].

Вагомим джерелом у вивченні життя і діяльності Володимира Луціва є архівні матеріали, що зберігаються у фонді В.Луціва в Музеї історії Надвірнянщини, які « охоплюють документи творчої спадщини співака - фоно- і відеотеку, багату книгозбірню мистецьких видань діаспори, листи та кореспонденцію, а також нотний архів та концертні бандури майстрів братів П. і О. Гончаренків та В. Гляда» [1, 8].

Перше повернення Володимира Луціва на рідну землю, після еміграції відбулося під час гастролей Візантійського хору в 1990 році. З того часу щороку митець мандрує маршрутом Лондон - Україна, розширяючи свою діяльність, перебуваючи тут по кілька місяців [2, 22].

Як митець-вокаліст В. Луців знайшов себе на ІІІ Міжнародному Європейському пісенному конкурсі у Бельгії, де здобув перше місце.

Не так все було гладко в житті артиста. Скажімо, він мав конфлікт з владними структурами, які хотіли представити його як російського співака, що спричинило до розриву контракту. Маючи професійну вокальну освіту, він співає як соліст з хором «Гомін», паралельно організовує концертні турне по Європі, Канаді, США, Австралії, фестивалі, де сам бере що найактивнішу участь, одержуючи високі нагороди. В. Луців збирає також збірки цінних українських видань, які слугували йому великою користю у його культурно-мистецькій та громадській діяльності. Так, Володимир Луців був координатором святкування 1000-ліття Хрещення України в Римі (1988), також одним з координаторів повернення Глави УГКЦ кардинала Любачівського на Батьківщину (1991), перепоховання патріарха Й. Сліпого (1992), відзначення 400-річчя Берестейської Унії (Рим, 1996) [6, 189].

Громадська діяльність Володимира Луціва за межами рідної землі мала велике значення. За вагомий внесок у популяризацію та формування її позитивного міжнародного іміджу нашої держави був відзначений високими нагородами першими особами уже Незалежної України. 2002 року маестро Луців засновує іменний благодійний культурно-мистецький фонд, який опікується талановитою молоддю прикарпатського краю. Згодом В. Луців стає почесним громадянином Надвірної.

Важливим для української діасори Великобританії є часопис «Українська Думка», що виходить у Лондоні, і її постійним автором є Володимир Луців, який виступає на її сторінках із публікаціями, мистецького та громадського характеру. Крім того, є автором книги «Від Бастриці до Темзи», де показав історію життя української діаспори на чужині.

Слід відзначити, що шлях артиста у велике мистецтво розпочався у Німеччині, куди його закинула доля в час воєнного лихоліття. Власне, тут він познайомився з відомим українським бандуристом Григорієм Назаренком - тодішнім першим керівником Капели бандуристів ім. Т. Шевченка, що послужило поштовхом для вибору подальшого життєвого шляху, на якому В.Луців утвердив себе як бандурист, як співак і як культурно-громадський діяч. Г. Назаренко прищепив любов до бандури, навчив гри, відкрив у ньому блискучого виконавця українських козацьких дум. Володіючи прекрасним голосом, В. Луців здобув музичну освіту при Лондонській консерваторії, став популярним, виконуючи пісні англійських та італійських композиторів, концертував не тільки в Лондоні, Манчестері, а й багатьох містах Європи, Канади, Америки, Африки, Австралії.

Як невтомний організатор, В.Луців відкрив дорогу багатьом українським колективам Великобританії на солідні мистецькі сцени, фестивалі, гастролі. Впродовж більше 50 років В. Луців співпрацює з Візантійським хором, створеним у Голандії 1956 року видатним українським диригентом Мирославом Антоновичем [5, 77?78].

З рідною Батьківщиною наш славний краянин зустрівся аж на початку дев'яностих, ніби повернувшись «Від Темзи до Надвірної».

Не так давно, а саме, 26 червня 2011року у Львівській філармонії імені Станіслава Людкевича відбувся творчий вечір на вшанування видатного українського співака, бандуриста, культурно-громадського діяча Володимира Луціва. Вечір проходив під егідою Управління культури Львівської державної адміністрації, та Культурно-мистецького фонду ім. В. Луціва (м. Надвірна).

Якраз, тут, на концерті і відбулося ближче знайоство з маестро В.Луцівим. Вступне слово про нього виголосив проректор Львівської академії мистецтв професор Роман Яців. Наступним був виступ начальника Львівського управління культури Сергія Бурка, зазначивши, що постать Володимира Луціва шанують у професійних мистецьких колах, захоплюються його новими творчими проектами.

І ось ведуча творчого вечора Інна Павлюк запросила до слова Володимира Луціва. Гість поділився своїми спогадами про дитячі роки, свій життєвий шлях, який привів його у велике мистецтво. Не оминув у своїх спогадах і проекту, зв'язаного з відзначенням Берестейської Унії, що проходив у Римі 2002 року. В.Луців особисто побував у Америці, Канаді, Англії, де зумів зібрати зведений хор в кількості 620 співаків. Святкування проходило 4 дні у Соборі Святої Софії та на Площі Святого Петра, артистів вітав сам Папа Римський. Неймовірне враження залишилось від видовища із запаленими свічками у формі Хреста. Все дійство було знято на відео Богданом Пливовецьким. Завершив свій виступ В. Луців словами « Аналізуючи все своє життя я дякую батькам, дружині Лесі, духовенству і всім, хто підтримував мої проекти для добра справи, для добра України».

Тут же після виступу Володимира Луціва, слово взяла директор його фонду Ольга Максим'юк. З виступу О. Максим'юк присутні довідались, що основною метою фонду є пошук талантів з малозабезпечених родин Надвірнянського району віком 15 до 20 років у номінаціях : митець, культурний діяч, науковець, громадський діяч, щорічно виділяючи їм стипендії. На сьогодні за досягнуті успіхи в навчанні нагороджено 38 дівчат і юнаків.

Тут же, на вечорі були запрошені на сцену цьогорічні номінанти для нагородження ? Колодніцька Ксенія (номінація «Мистецтво»), Білак Наталія (номінація «Громадський діяч» та Шевчик Андрій (номінація «Наука»).

Володимир Луців запевнив, що «фонд в подальшому витворить достойну українську еліту».

Вражаючим емоційним моментом вечора став відеозапис у виконанні Володимира Луціва ? дума «На смерть бандуриста» (записана у Львові 1990 році). Прекрасний національний стрій, дзвінкий голос артиста, все це злилось у єдиному пісенному пориві, що, здавалось, маестро зрісся з долею свого улюбленого інструмента-бандурою і з долею України. Пальці вправно вигравали технічні перебори, доповнюючи і відтворюючи трагедію долі. «...Чи тебе спалити, чи на могилі положити?...Козаки подорожні будуть їхати і почують, і прибудуть до могили моєї... Кобзо моя...!» ? виривалося з грудей виконавця. У співі В. Луців поєднав власну долю і бандури з вічною тугою на чужині за рідним краєм. Ця дума, вперше почута, а пізніше перейнята від Григорія Назаренка, була для Володимира Луціва символом-молитвою всього творчого життя: «Цим твором він перевернув усе в моєму єстві... Для мене то було пережиття, яке визначило всю мою подальшу долю» [4, 22].

Продовжила бандурну вервицю свята завідувач кафедри народних інструментів та фольклору Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, кандидат мистецтвознавств Віолетта Дутчак думою з поеми «Сліпий» Федора Глушка. Її спів про трагічну долю пронизували до глибини душі кожного. Вона зуміла перенестися в ту епоху і відтворити правдиво образно своїм могутнім голосом і емоціями стан душі тогочасного героя «отамана молодого, сироту Степана...», його трагічну долю. Утікаючи з турецької неволі «Турки-яничари ловили// До стовпа в'язали,// Очі виймали,// Гарячим залізом випікали,// В кайдани забили,// В тюрму посадили// І замуровали». Цим було все сказано. Нічого не додати і не відняти...

На вечорі звучало також «Повстанське танго» у виконанні дуету О. Цимбала і Марти Шпак. «Повстанське танго» Володимир Луців мав у своєму репертуарі ще у 60-ті роки, записав на плівці і довідався що авторами слів і музики були Ольга Ільків та Марта Пашківська (проінформувала ведуча). Буквально після пісні, піднімається старенька, маленька, в чорному беретику пані і підносить букет квітів пану Луціву. Це була вона - Ольга Ільків, якій в цьому році 21 червня виповнилось 91 рік. Пані Ольгу запросили на сцену. Весь зал і учасники концерту співали «Многая літа».

Впродовж невеликого антракту проходили зустрічі-спогади гостей, які приїхали з відусіль. Ознайомлення ближче з творчою спадщиною Володимира Луціва відбувалося у формі буклетів та компакт-дисків із записами найкращих пісень, спілкування, фотографування з самим маестро Володимиром Луцівим.

У концерті вшанування брали участь: народний чоловічий хор «Дзвін» Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького, камерний оркестр Львівської музичної школи ім С. Крушельницької, керівник Марта Гуневич, фортепіанний дует Дрогобицького університету ім І. Франка, фольк-гурт «Марвінок», випускниць Львівського університету ім. І. Франка спеціальності етномузикологія, тріо бандуристок «Львів'янки», бандурист, лауреат міжнародних конкурсів Роман Антонюк, оркестр народних інструментів Львівської філармонії «Високий Замок», керівник Андрій Яцків. Звучали пісні у виконанні заслуженої артистки України, солістки ансамблю пісні і танцю Міністерства Внутрішніх справ Марти Шпак та дитячого фольклорно-етнографічного ансамблю «Маленькі бойки» Перегінського Народного дому Івано-Франківської області, керівник Наталія Шпак (мати солістки).

Заключне слово подяки організаторам концерту висловив Володимир Луців.

Фіналом свята стала пісня «Журавлина доля» сл. і муз. М. Шпак у її виконанні. У пісні відзеркалилась доля самого маєстро, який пройшов шлях «Від Бистриці до Темзи».

Треба сказати, що перед тим, свій 80-літній Ювілей 2009 року, Володимир Луців теж святкував на Україні, в містах Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Надвірній (Івано-Франківської обл). Вітали його в Інституті Мистецтв Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника такі колективи Капела бандуристів інституту мистецтв - керівник В. Дутчак, Муніципальна Капела бандуристів Народного дому - керівник М. Шевченко. А також відбулася творча зустріч В.Луціва з студентами університету.

Отже, Володимир Луців - співак-бандурист, менеджер, як культурно-мистецький діяч, зробив вагомий внесок у популяризацію історичних та духовних надбань України у світі. І на даний час не полишає працювати як подвижник, зокрема - як засновник власного фонду в Надвірній, що займається підтримкою талановитої прикарпатської молоді, яка в майбутньому неодмінно стане достойною національною елітою.

Література

1. Дутчак В. Співак-бандурист Володимир Луців / Віолетта Дутчак // Мистецько-творча спадщина почесного громадянина м. Надвірної, співака і бандуриста Володимира Луціва [Каталог укл.Т. Гавриленко, О. Струтинська]. - Надвірна, 2004. - С. 7-8.

2. Карась Г. Володимир Луців - менеджер українського мистецтва (рефлексії з нагоди 80-річчя митця) / Ганна Карась // Мистецтво. Вісник Прикарпатського університету. - Івано-Франківськ: Плай, 2010. - Вип. 17 - 18. - С. 18 - 23.

3. Луців В. Архівні документи особового фонду В. Луціва (м. Надвірна, Івано-Франк. обл.)

4. Луців В. Від Бистриці до Темзи: Спогади, документи, публікації, листи / В. Луців. - Львів: Дивосвіт. - 1999. - 608с.

5. Покальчук Ю. Українці у Великій Британії. /Ю. Покальчук / Львів: Кальварія, 1999. - 140 с.

6. Скрипка Х. Думовий епос у звукозаписах Володимира Луціва (Великобританія) / Христина Скрипка // Музикознавчі студії інституту мистецтв Волинського національного університету ім. Лесі Українки та національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського. Збірник наукових праць. - Луцьк: 2010. - Вип.6. - С. 187 - 195.

Размещено на Allbest.ru