Св. Никандр, Св. Стратонік чи Св. Ієрон? (до проблеми атрибуції фрескового образу в південній внутрішній галереї Софії Київської)

Мал. 1. Схема першого поверху Софійського собору з позначенням місця розташування образу св. Ієрона

Сприяти бодай частковому розв'язанню цього питання покликані епіграфічні дослідження, адже написи-дипінті чи їх залишки, що є підписами до фрескових образів, а також написи-графіті, що містять імена святих, дозволяють обґрунтовано атрибутувати зображені на стінах храму постаті, тож у цьому контексті є надзвичайно цінним історичним джерелом [докл. див.: 5, с. 105-126]. Не зайвим буде наголосити, що залучення графіті для визначення образів святих на фресках Софійського собору вперше здійснив С. Висоцький, чиї напрацювання в цьому напрямку були прийняті, переосмислені та доопрацьовані сучасними вченими.

Останніми роками дослідження стінописного ансамблю Софії Київської здійснювалися незалежно як російськими вченими Н. Герасименко, А. Захаровою, В. Сарабьяновим [1; 2; 3], так і українськими - Н. Нікітенко, В. Корнієнком [див.: 7]. Попри приблизно однакову методику роботи, що передбачає комплексний підхід, з урахуванням результатів вивчення поверхні фрески на предмет виявлення епіграфічних пам'яток та іконографічних аналогій, атрибуція однофігурних фресок і, відтак, програми розписів, часто кардинально різняться між собою. Причиною цьому є відмінність як у загальних підходах до обробки матеріалу, так і в деяких деталях методики дослідження. Зокрема, відмінність сучасних досліджень українських науковців полягає в акцентуванні уваги та першочерговості врахування саме інформації епіграфічних пам'яток (звісно, за їх наявності), яка співставляється з іконографічними особливостями зображеного на фресці святого/святої. Російські мистецтвознавці на першочергове місце зазвичай ставлять саме пошук іконографічних аналогій та логіку розміщення постатей, пов'язаних між собою житіями або днями пам'яті святих, а інформація графіті в цьому випадку виконує другорядну роль. Якщо ж вона суперечить пропонованій на підставі іконографічних особливостей атрибуції - взагалі ігнорується. Тим більше, що частина графіті та дипінті, які збереглися на фресках собору, російськими дослідниками не була виявлена. В цьому є певна об'єктивна складова, адже в силу віддаленості від досліджуваної пам'ятки вивчення стінопису Софії Київської ними проводиться нашвидкоруч під час короткотермінових відряджень. Проте ще багаторічний дослідник софійської епіграфіки С. Висоцький наголошував, що вивчення цих пам'яток має відбуватися на місці та тривалий час, а не «наскоками».

З огляду на це, автором статті, спільно з Н. Нікітенко, ще з 2006 р. проводяться планомірні епіграфічні дослідження Софійського собору, внаслідок яких було виявлено понад 7 тисяч графіті ХІ - початку XVIII ст., в тому числі й тих, що містять імена святих. Також дослідженню підлягають збережені дипінті та їх фрагменти на поверхні фрескового тиньку. Така робота вже дозволила атрибутувати більше півтори сотні однофігурних фрескових образів храму, вона продовжується і надалі. З-поміж результатів нових досліджень - остаточна атрибуція образу воїна-мученика, який розташований на північній площині арки-переходу від південної до західної внутрішніх галерей Софійського собору. Висвітленню результатів цього дослідження і присвячена наша стаття.

Хронологічно першим цей образ воїна в рожевому хітоні та світло-зеленому гіматії був атрибутований у ХІХ ст. Ф. Солнцевим, де він значиться як св. Никандр [4, рис. 18, 1]. Важко зараз визначити, на які дані спирався дослідник при такій ідентифікації образу, можливо, він бачив залишки напису-дипінті, які інтерпретував як ім'я Никандр.

Мал. 2. Образ св. Ієрона Мелітинського у Софії Київській

іконографічний епіграфічний фресковий софійський

Справа в тому, що мучеників з таким ім'ям було декілька, проте саме за іконографічними особливостями впевнено можна визначити, що св. Никандр в образі воїна-мученика - це один з 33-х мелітинських мучеників. Св. Никандр входив до дружини св. Ієрона, який разом зі своїми воїнами постраждав за Христа бл. 290 р. За відкрите сповідування віри святі були піддані тортурам, а потім їм відсікли голови. Тіла святих поховали християни, а голову св. Ієрона викупив християнин Хрисанфій та, за деякий час, побудував на місці страти мучеників храм і повернув туди голову святого мученика. Пам'ять св. мучеників Церква править 7 (20) листопада.

Утім, попри відносну логічність такої атрибуції святого, російські дослідники Н. Герасименко, А. Захарова та В. Сарабьянов поставили під сумнів пропоновану Солнцевим ідентифікацію цієї постаті. Їх сумніви викликало кілька обставин. Першою з них була невідповідність позначеного у Солнцева образу св. Никандра з іконографією мучеників з таким ім'ям, які не були воїнами (постать св. Никандра Мелітинського з якихось причин не розглядалась взагалі). Другою обставиною було те, що над образом цього «св. Никандра» добре збереглось фрескове погрудне зображення святого з чітко видимим написом-дипінті ХІ ст., на підставі чого він однозначно ідентифікується як св. диякон Єрмил. Виходячи з наведених посилань та спираючись на те, що парним св. Єрмилу є образ св. Стратоніка, який був воїном, дослідники дійшли висновку, що на фресці зображений саме св. Стратонік. Така атрибуція посилювалась посиланням на іконографію [1, 46-47].

Дійсно, образ святого з південної галереї віддалено схожий на образ св. Стратоніка у арці-переході між приділами Михайлівським та Йоакима й Анни. Тут він зображений якраз навпроти св. Єрмила [7, с. 190-192]. Образи цих святих у вівтарній частині храму надійно ідентифікуються завдяки виявленим на них графіті [6, с. 46, 64]. Тож, на перший погляд, така атрибуція святого виглядає цілком логічною та обґрунтованою.

Тим не менше, під час такої атрибуції була проігнорована наявність на цій фресці напису-графіті, який був на той час попередньо прочитаний як ім'я «Симон». Таке прочитання спонукало нас гіпотетично ідентифікувати виконаний на стіні образ як св. Симеона Перського, який постраждав разом з Ісааком та Вахтисієм у 339 р. у Персії за Сапора І. Не маючи змоги з об'єктивних причин повторно дослідити цей напис у 2012-2015 рр. і будучи змушеними спиратись на попередньо пропоноване прочитання, яке видавалось нам на той час припустимим, така атрибуція як гіпотетична була повторена в монографії, присвяченій дослідженню образів святих на фресках Софії Київської [7, с. 296]. Наприкінці 2015 р. цей напис мені вдалося дослідити повторно в оригіналі та прочитати текст. Це дозволило впевнено інтерпретувати образ на фресці.

Складові напису-графіті пошкоджені вибоями, що частково закриті шпаклівкою, вони сильно затерті, тож рельєф прорізів незначний. Тим не менше, шість літер графіті ідентифікуються доволі впевнено: ангеръы. За палеографічними ознаками цей напис датується в межах другої чверті ХІ - кінця ХІІ ст., тож виконувався тоді, коли напис-дипінті був видимий і автор графіті орієнтувався на нього. Не довіряти цьому текстові немає підстав. З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином: а(гиосъ) Игеръы(ъ), тобто, `святий Ієрон".

Мал. 3. Підпис-графіті до фрескового св. Ієрона Мелітинського