Жанри пісенної лірики як відображення естетичного ставлення людини до дійсності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Жанри пісенної лірики як відображення естетичного ставлення людини до дійсності

О.О. Малахова

У статті здійснено спробу пояснити сутність і шляхи формування естетичного ставлення людини до дійсності. Подано схему взаємозв'язку жанрів пісенної лірики та мистецтва загалом як носіїв естетичних кодів. Виявлено шляхом літературознавчого аналізу особливості відображення у провідних жанрах пісенної лірики естетичного ставлення людини до дійсності.

Естетичне ставлення людини до дійсності (ЕСЛД) найяскравіше характеризує сутність суб'єкта, вирізняє індивіда серед інших живих істот. Його становлення - тривалий процес, який формується протягом життя, підпадаючи під вплив численних зовнішніх факторів. Квінтесенцією ЕСЛД є мистецтво - носій естетичних кодів суспільства, відображення його інтересів, смаків і переконань. У пісенній ліриці як галузі мистецтва означений феномен реалізується через жанрові різновиди пісні.

У сучасних умовах постгуманістичного суспільства феномен ЕСЛД залишається відкритим актуальним науковим питанням. Серед дослідників, які займалися вивченням цієї проблеми, немає одностайності щодо концепцій естетичного ставлення до дійсності. На наш погляд, найбільш цінними є наступні: «об'єктивно-суб'єктивна» (А. Буров, В. Єрмі- лов, М. Каган, М. Чернишевський), «природнича» (І. Астахов, Н. Дмітрієва, М. Овсянніков) і «суспільна» (Ю. Борєв, В. Ванслов, Л. Столовій). У мережі Інтернет інформацію про ЕСЛД висвітлено на сайтах «КАРЕЛІЯ», «Н-SCIENCES», «STUDFILOSED», «5гг5» тощо. Під ЕСЛД ми розуміємо унікальну форму пізнання світу, обумовлену практичною діяльністю, цілеспрямованим пошуком суб'єкта, що викликаний його духовними і матеріальними потребами та домінує при виборі людиною способу життя, стилю поведінки тощо.

Жанри пісенної лірики - стереотипи художньо-естетичної класифікації літературних творів - досліджено в роботах таких літературознавців, як 0. Дей, В. Короті-Ковальська, 0. Мозгова та інші, а також музикознавців Т. Попової, А. Сохора, В. Цукермана та інших. Проте питання взаємозв'язку ЕСЛД і жанрів пісенної лірики у наукових розвідках висвітлено недостатньо. Тому мета статті полягає у виявленні шляхом літературознавчого аналізу міри відображення ЕСЛД у таких жанрах пісенної лірики як рок, реп, шансон, авторська й естрадно-популярна пісня, пісні до кінофільмів, мюзиклів.

Отже, протягом життя суб'єкт шляхом практичного (через працю, побут, людські стосунки, мистецтво тощо) та духовного (через природу, мистецтво тощо) пізнання світу набуває досвід, який трансформується в ЕСЛД. Відбувається ланцюгова реакція, внаслідок якої ЕСЛД теж здатне справляти вплив, і, насамперед, під його дією формуються матеріальні та духовні потреби суб'єкта, зумовлюючи появу мистецтва, зокрема, такого його різновиду масової культури як пісенна лірика.

Естетичне «переживання» будь-якого витвору мистецтва, як і його створення, вимагає усієї людини, бо воно включає й вищі пізнавальні цінності, й етичну напругу, й емоційне сприйняття. «Мистецтво звернене не лише до почуттів, але і до інтелекту, до інтуїції людини, до усіх витончених сфер її духу. Художні твори є не лише джерелом естетичної насолоди, але і витоками знання: через них пізнаються, відтворюються в пам'яті, уточнюються істотні сторони життя, людські характери, міжособистісні стосунки людей. Тому основною функцією мистецтва є його синтетична місія, яка забезпечує цілісне, повнокровне й вільне сприйняття та відтворення світу, яке можливе тільки за умови поєднання пізнавальних, етичних, естетичних і всіх інших моментів людського духу» [2]. Отже, мистецтво - акумулятор естетичного коду народу, якому воно належить, прояв суспільної свідомості, котра «є національною і за складом мислення художника, і за своїм змістом, і за формою» [5, 145-150]. Мистецтво неповторне та універсальне у своєму аксіологічному аспекті.

Акумулюючи в собі цінності, досягнення, досвід людства, по-своєму коригуючи або змінюючи їх, воно «народжується зовсім не від потреби людини заретушувати недоліки прекрасного в дійсності ... Потреба, яка народжує мистецтво в естетичному значенні слова (витончені мистецтва), є та ж сама, яка дуже ясно висловлюється в портретному живописі. Портрет пишуть не тому, що риси живої людини не задовольняють нас, а для того, щоб відновити наш спогад про живу людину, коли її немає поруч, і дати про неї певну інформацію тим людям, які не мали змоги її бачити» [6, 166]. За допомогою витворів мистецтва, зокрема такого продукту, як пісенна лірика, кожна людина має змогу долучитися до суспільно-естетичних процесів, котрі через фізичну й часову обмеженість (з одного боку) і нескінченний потік інформації (з іншого) не могла спостерігати реально.

Специфіка художніх образів, які консолідує і продукує пісенна лірика, полягає в тому, що вони «призначені саме для матеріалізації ЕСЛД, до будь-якої її сфери (природи, праці, моральних і політичних відносин, релігійного життя тощо). Художній образ повинен одночасно і відображати естетично цінні явища дійсності, і виражати оцінку їх автором» [4, 48]. Звідси випливає, що пісенна лірика - це найбільш концентроване вираження ЕСЛД.

В. Соловйов у роботі «Перший крок до позитивної естетики» зазначає, що «людина виробляє своє ставлення до явища виходячи з того, чи підпадає воно під ідеал загальної солідарності або суперечить йому, чи спрямовано до здійснення істинного єднання або протидіє йому» [3, 63]. Отже, людина, наділена розвиненим естетичним ставленням, має володіти й особливим типом узагальнення, що будується не на раціонально-логічній основі, а на підставі емоційно-оцінного ставлення, котре виникає у зв'язку із сприйняттям конкретного чуттєвого вигляду предметів чи явищ.

Ю. Борєв стверджує: «Якщо людина вирішить усупереч закону Архімеда пливти з каменем на шиї - вона потоне. Художник вільний при виборі теми, засобів, форми образної думки, але, якщо він порушить закони естетики, які діють з непохитністю законів фізичного світу, його творіння виявиться за межами мистецтва. Естетика нормативна, оскільки вона узагальнює закони самого мистецтва. Її висновки мають силу об'єктивних законів. Проте закони мистецтва не абсолютні - вони історично мінливі» [1, 15]. Отже, підпорядковуючись зовнішнім чинникам, як от фактор часу, політична ситуація, суспільна мораль, пісенна лірика водночас диктує свої правила, формуючи у людей естетичні смаки, ідеали, почуття, котрі здатні впливати на політику, суспільство - відбувається своєрідний «коло- обіг компонентів пісенної лірики в суспільстві».

Пісенна лірика - жанровий різновид такої галузі мистецтва, як література, й утворюється шляхом синтезу віршів і музики. Вона є особливою формою ЕСЛД, яка, незважаючи на хронологічну обмеженість у звучанні, поклала на себе місії: 1) каталізатора суспільного життя й процесів, котрі в ньому відбуваються; 2) інформатора внутрішнього стану, почуттів і переживань реципієнтів; 3) релаксатора, провідника в «інший» ідеальний світ, що кожна людина творить або обирає залежно від потреб, і який проявляється в тому чи іншому жанрі.

Пісня - засіб самовираження поета й композитора (її авторів). Власне, справжніми митцями стають лише ті, кому вдається охопити, збагнути, випередити свій час, закарбовуючись у пам'яті сучасників і спрямовуючи творчі пошуки в майбутнє. Варто зазначити, що сприймання, слухання, відтворення пісенної лірики, так само як і створення, вимагає від реципієнта наявності не лише естетичного «хисту», а й усебічної освіченості. Для розуміння будь-якої пісні (якісної чи то її стилізації) необхідно володіти певним набором естетичних кодів, бути причетним до низки чинників, щоб збагнути наявну глибинну сутність закладеної в неї інформації.

Черпаючи з попереднього досвіду, з відфільтрованих естетичних кодів окремі риси та якості, людина таким чином штучно створює естетичні ідеали, збагачує своє життя естетичними смаками, наповнює естетичними почуттями та естетичними насолодами, які диктують їй моральні засади, правила поведінки, покликані формувати нові витвори мистецтва, зокрема нові зразки пісенної лірики. І залежно від того, наскільки ці зразки відповідають матеріальним і духовним потребам реципієнтів, продукти пісенної лірики на підставі проаналізованих рейтингів популярності можна поділити на топові (завжди актуальні шлягери й хіти), резервні (до них звертаються лише в моменти душевних коливань чи з нагоди конкретного свята) та фонові (відображають індивідуальний стиль улюблених виконавців, однак для реципієнтів не є естетично цінними).

Оскільки головне завдання пісенної лірики полягає в тому, щоб задовольняти естетичні смаки представників суспільства, то, зважаючи на це, відбувається поділ пісень на жанри. Адже ЕСЛД найбільш яскраво виявляється саме в жанрових різновидах пісенної лірики. Так, приміром, серед наймасовіших сучасних жанрів пісенної лірики, які по-різному характеризують ЕСЛД, можна виділити наступні: естрадно-популярна пісенна лірика, авторська пісня, рок, реп, шансон, пісні до кінофільмів, мюзиклів. Охарактеризуймо кожен із них.

Естрадно-популярна пісенна лірика призначена для активного і пасивного відпочинку людей. Її аудиторію задовольняє поверхове слухання. Це легка музика, здебільшого ненав'язлива й проста для запам'ятовування: «<...> день / День змінює ніч, / Ніч змінює день» (муз. і вір. Е. Приступа). Означений жанр має найбільшу слухацьку аудиторію найрізноманітнішого віку, професій, соціальних статусів, наповнює ефіри популярних каналів радіо й телебачення, молодіжних клубів, заходів приватного та загальнонаціонального рівня. «Гуляць дык гуляць, / Ажыць дык жыць. / Араць дык зерня кідаць. / Любыць жы дык любіць, детак радіць / І Бацькаушіну шанаваць» (муз. Н. Неронський, вір. Ю. Савойї), - надавання переваг такому типу музики свідчить про спрощений рівень ЕСЛД, який полягає у невибагливості художнього смаку реципієнтів, у їхній одержимості танцювальним музичним ритмом, вузьким колом тематочних проблем (переважно мотив кохання, зустрічі-розлуки, свята). «Узелок завяжется, / Узелок развяжется. / А любовь - она и есть, / Только то, что кажется» (муз. С. Коржуков, вір. М. Таніч). Характерні риси: проста рима, стала система образів, анафори, перенасичення віршованого тексту рефренами (зокрема, приспівами), відсутність сюжету тощо.

Означений тип пісенної лірики належить до масової культури, а отже, головні її функції - розважальна й комунікативна. Наприкінці XX століття внаслідок історичних подій слов'янська пісня, отримавши відкритий доступ до західної культури, зазнала істотних змін, що призвели до збільшення кількості виконавців і відповідно авторів, авторів- виконавців, звуження ідейно-тематичного наповнення творів. Просякнення електронного звучання в пісенну культуру, поширення фонограм - усе це сприяло зменшенню вибагливості до виконавців у професійному значенні, натомість зосередивши увагу на оформленні виступів, зовнішності, особистому житті артистів.

Пісні до кінофільмів і мюзиклів є проявом вишуканого ЕСЛД, адже стоять на порубіжжі масової та елітарної культур. Власне, чимало відомих пісень («Березы», «Выкрутасы», «Екватор», «Заря», «Я тебя никогда не забуду», «Mamma Mia!», «Метоіу» тощо) отримали визнання й стали естрадно-популярними завдяки мюзиклам і кінофільмам. Саме родовід ідейно-тематичного наповнення цих жанрів (переважну більшість мюзиклів написано на кращі зразки класичної літератури) сприяє зростанню аудиторії реципієнтів й посилює зацікавлення до пісенної лірики як витвору мистецтва. Простота популярної пісні й інтелектуальне наповнення текстів задовольняють смаки найбільш неординарно-вишука- ного слухача.

Більш складним для сприймання пересічними громадянами жанром пісенної лірики через доступну лише «обраним» специфічну систему образів і мотиви, а також внаслідок перенасичення важким звучанням музичних інструментів є рок-музика. У рок-культурі відображення ЕСЛД базується на зовнішніх і внутрішніх факторах. До перших належить атрибутика, що проявляється у особливостях зовнішнього вигляду, специфічному одязі, прикрасах, транспорті тощо, котрі символізують рух: «По родным дорогам, / Темным и убогим, / К черту в пасть, / Чтоб пропасть, / А потом воскреснуть / И на том же месте / Крест вознести золотой!» (муз. С. Маврин, вір. М. Пушкіна). Емоції виражаються через систему образів і, найперше, музично-ритмічний супровід пісенної лірики. Висока гучність, низькі частоти і жорстка сила ритму вирізняють цей тип музики, дію якого на організм людини можна прирівняти до впливу наркотичних засобів, здатних змінювати свідомість індивіда. Тривале звучання рок-пісень може викликати у реципієнтів агресію, гнів, бажання самогубства, втрату самоконтролю. Згідно з вимогами жанру, тексти пісень мають певне коло образів і специфічні сюжетно-композиційні особливості. У репертуарі виконавців (гурти «Арія», «Воплі Відоплясова», «Сплін», «Океан Ельзи», «Rammstein», «Deep Purple» тощо) простежується широкий спектр мотивів: від філософських до соціальних («Може, в неї дивне ім'я, / Може, десь на неї чекаю не я, / Дівчина із іншого життя», муз. і вір. С. Ва- карчук). Відверто провокативні тексти відлякують поверхових слухачів. Ліричний герой - боєць, категорично налаштований на пошуки справедливості у світі й Всесвіту: «На іголкі на іголкі / Рвецца месяц рвецца тонкі. / Мы кідаем свае мары / На іголкі на іголкі» (муз. С. Митнік, вір. Р. Жигаров). Проте, на нашу думку, цей жанр пісенної лірики відображає не лише агресію і протесту ЕСЛД, а й бажання виконавців (чоловіків, рідше, жінок) зреалізувати себе в ролі захисників батьківщини, продемонструвати у мирний час через тексти пісень і уривчасті музичні ритми інстинктивну бійцівську силу.

Іншими, більш «поміркованими», буденними варіантами вищезгаданого жанру є шансон і авторська пісня (у значенні: створення її і виконання авторами під власний акомпанемент). У пісенній ліриці цих типів музичний супровід відіграє роль фонової мелодії і щодо тексту є вторинним. Ліричний герой - людина досвідчена, сповнена життєвої мудрості, яка знає ціну правди. Пісенна лірика цих типів рекламує комплекс людських цінностей (чесність, незрадливість, дружба, відданість, повага, гумор тощо), які відбивають ідеальне уявлення авторів про ЕСЛД.

Шансон можна назвати сучасним варіантом народної пісенної лірики через швидкість поширення й адаптування її в суспільстві, тому серед провідних засобів цього типу на першому місці жарти і подекуди наявність нецензурної лексики для більш реалістичного відтворення життєвої правди. Шансон вирізняється злободенною тематикою, сюжетністю, багатоманітністю художніх засобів, грою слів: «Это не я имею машину. / Это она имеет меня» (муз. і вір. Г. Зарєчний). Цей жанр, незважаючи на благородство його походження (chanson - фр. пісня), в Україні та Росії переважно асоціюють з представниками певних соціальних прошарків - людей, які чи то з різних причин опинилися за ґратами, чи то пов'язаних із кримінальним світом, - відповідно і відображати ця пісенна лірика повинна те ЕСЛД, яке відчувається по той бік життя: «Владимирский централ (ветер северный) / Этапом из Твери (зла немеряно) / Лежит на сердце тяжкий груз» (муз. і вір. М. Круг). Однак через стрімке зниження якості пісні в умовах сучасного постгуманістичного суспільства, саме шансон починає займати позиції інтелектуальної «серйозної» пісні, призначеної, поруч із авторською піснею, для роздумів над сенсом буття, духовними і матеріальними цінностями тощо.

Авторська (інша назва - бардівська) пісня - це створена поетом-композитором пісенна лірика, яка виконується ним під власний музичний супровід: «Цієї ночі небеса такі прозорі - / Господь їх звечора ще хмаркою протер, / Щоб нам обом одні і ті ж світили зорі, / Іще вологі після дощику в четвер» (муз. і вір. І. Жук). Означена пісня найбільше наближена до вірша у класичному його розумінні. Злегка оздоблений музичним акомпанементом, текст авторської пісенної лірики залишається віч-на-віч із реципієнтом, і, щоб викликати до себе зацікавлення, бажання багаторазового прослуховування, він має бути неординарним, естетично позитивним, літературно вишуканим: «Пролетала рядом мечта / Быстрее выстрела. / Много умных книг прочитать - / Еще не выстрадать» (муз. і вір. 0. Розенбаум). До того ж Володимир Висоцький зазначав, що він не співає, а ритмізовано читає власні вірші: «Здесь вам не равнина, здесь климат иной - / Идут лавины одна за одной, / И здесь за камнепадом ревет камнепад ...» (муз. і вір. В. Висоцький). Така пісенна лірика найчастіше збагачена сюжетом, складається з чотирьох і більше строф, насичена тропами, засобами інтертекстуальності тощо.

Реп-музика як жанр походить із танцювальної музики: нерівний ритм, відсутність звичної для пісні мелодійності, заміненої речитативом: «Якось він її залишив просто-просто / Посеред пустого міста, на зупинці. / Мегаполіс схожим став на тихий острів: / Де юрба, там хвилі сині, хмарки ниці» (муз. і вір. А. Хливнюка).

У «Словнику музичних термінів» Юрія Юцевича зазначено, що в репі «... скоромовно промовляється текст, який не завжди має змістове навантаження і супроводжується характерними рухами тіла» [7, 188]. «І колькі думак, столькі тварау я налічу, / І колькі сэрцау, столькі сварак - аднаго хачу: / Каб больш ніхто, каб больш ньїколі, каб больш нідзе, / Каб больш яскравых кветак у сляпой ваде» (муз. і вір. Vinsent). Отже, специфіка означеного жанру полягає в намаганнях створювати тексти на гостро соціальні теми, на кшталт протистояння індивіда суспільству, боротьба зі шкідливими звичками, конфлікти в особистому житті: «Я не помню тебя звали как / Так что вникай / Давай ка не звони сюда, а» (муз. і вір. Вутонн). Музичний супровід у репі займає рівноправні позиції поруч із віршами, містячи контрапункт, який, власне, і запам'ятовується.

Отже, ЕСЛД визначає світогляд кожної людини, формує систему її ціннісних орієнтирів, моральних пріоритетів тощо. Мистецтво як один із ключових проявів ЕСЛД шляхом поділу на галузі та жанрові різновиди з притаманними лише їм ознаками якнайкраще характеризує естетичний світ реципієнтів. Оскільки пісенна лірика охоплює всі верстви населення, різні вікові та соціальні групи, національності, то саме шляхом дослідження естетичних ідеалів, смаків, почуттів, насолод у контексті пісенної лірики можна прослідкувати естетичне ставлення кожної людини до дійсності.

Проте подекуди у творчості окремих виконавців проаналізованих типів пісенної лірики важко провести чітку жанрову межу через те, що в їхньому репертуарі простежується експериментування з пісенною лірикою. У різних жанрах працюють І. Дорофеева, Г. Лепс, Селянський рай Тодося Осьмачки (повість «Старший боярин»)0. Розенбаум, поєднує у піснях читання репу з фрагментами естрадно-популярних пісень дует Потап і Настя Каменських та інші. Це свідчить про поліаспектність, відкритість і взаємодоповнення жанрів пісенної лірики та можливість варіювання людиною свого естетичного ставлення до дійсності.

З цього випливає, що реципієнти не обов'язково мають зупинятися у власному виборі на одному типі пісень чи вподобаному виконавці - взаємопроникнення жанрів пісенної лірики відкриває індивіду шлях до творчого пошуку й естетичного самовдосконалення.

естетичний лірика пісенний дійсність

Список використаної літератури

1. Борев Ю. Б. Эстетика : учеб. / Ю. Б. Борев -- М. : Высш. шк, 2002. -- 511 с.

2. Соловьев В. С. Первый шаг к положительной эстетике // Литературная критика / В. С. Соловьев. -- М.: Современник, 1990. -- С. 59--65.

3. Стотика I. Г. Структура і особливості естетичного ставлення людини до дійсності / І. Г. Стотика, 0. В. Стотика // Міжнародна науково-практична конференція «Нові виміри сучасного світу». -- МГПУ, 2008. -- С. 48--52.

4. Філософія. Курс лекцій : навч. посіб. / В. А. Бус- линський, П. І. Скрипка, В. Ю. Алексеев, Л. М. Кусок. -- К.: Либідь, 2002. -- 508 с.

5. Чернышевский Н. Г. Эстетическое отношения искусства к действительности : диссертация / Н. Г. Чернышевский // Марксистско-ленинская эстетика. Хрестоматия. -- Минск : Вышэйшая шк., 1975, --С. 164--166.

6. Юцевич Ю. Е. Словарь музыкальных терминов / Ю. Е. Юцевич. -- 3 изд. перераб., доп. -- К. : Муз. Україна, 1988. -- 263 с.

Размещено на Allbest.ru