Використання електронних експозицій у роботі музею історії бібліотеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ЕКСПОЗИЦІЙ У РОБОТІ МУЗЕЮ ІСТОРІЇ БІБЛІОТЕКИ

Віктор Соколов,

канд. іст. наук, головний бібліотекар Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого

Висвітлюються особливості функціонування музеїв історії бібліотек, специфіка та переваги електронних музейних експозицій у бібліотеках, значення музеїв історії бібліотек у розвитку науково-дослідної, експозиційно-виставкової та культурно-масової роботи книгозбірні, у збереженні та популяризації національної культурної спадщини, у підвищенні іміджу бібліотечної діяльності.

Ключові слова: історія бібліотек, бібліотечне краєзнавство, музей історії бібліотеки, бібліотечні інновації, електронні експозиції, бібліотечні віртуальні музеї.

музей історія бібліотека електронний експозиція

In the article the peculiarities of the organization and work of these museums, the specifics of the compilation and advantages of the electronic format museum exhibits, general features of the activity and the significance of museums in the history of libraries, in particular, in electronic form, in the development of scientific research, exhibition and cultural-mass work of bookshops, in raising the image of library activity.

The purpose of the proposed article is to highlight the specifics of the creation and functioning of the Museum of Library History, to determine the importance of using the electronic format of the museum exposition in its activities in raising the efficiency of the book-keeping, preservation and popularization of the national cultural heritage. In his work the author used methods of comparison, analogy, deduction, descriptive, analytical, typological and other methods of scientific research.

The article describes the socio-cultural factors of the formation of virtual museums of the history of libraries, the main stages of their creation; features of functioning, main features and forms of exhibit activity are analyzed; their significance in improving the efficiency of bookkeeping is disclosed. As a result of the analysis of sources, scientific materials and experience of libraries, the author identifies and describes the main positive features and advantages of the activities of virtual museums in the history of libraries. According to the researcher, the main advantages of the virtual museum history library are: availability for remote users having access to the Internet; acquaintance with documents and museum objects in electronic form; Providing free communication between users (by commenting and discussing the material), as well as obtaining additional information through the use of hyperlinks; simplification of the library's museum work component. The author of the article came to the conclusion that the active work of this museum appears in direct dependence on the development of the research activity of the library, the systematic study of local lore, the level of dispersal of library lore studies, cooperation and coordination of research and museum activities of libraries, museums and archives of the region.

Keywords: history of libraries, museum of library history, library innovations, library lore studies, library museums, virtual museums.

Вивчення історії свого краю, розвиток бібліотечного краєзнавства та краєзнавчої роботи книгозбірні загалом стимулює фахівців до наукових розвідок зі становлення та еволюції діяльності бібліотек певної місцевості, визначення основних етапів та особливостей розвитку тієї чи іншої книгозбірні, проявів її культурно-просвітницької місії в різні історичні періоди.

Розкриття історії бібліотеки має не тільки бібліотекознавчу, наукову, історичну цінність, а й загальноосвітнє, соціокультурне значення, адже бібліотека як соціальний інститут тісно пов'язана з суспільно-політичним та культурно-просвітницьким рухом країни, вона відображає засобами своїх фондів все різноманіття суспільного життя [23, с. 56]. Нині дослідження історії бібліотек та бібліотечної справи певного краю дедалі частіше стає провідним розділом плану науково-дослідної роботи (НДР) кожної ОУНБ. Тому й невипадково останнім часом посилюється увага бібліотекознавців, бібліотечних працівників до розкриття історії бібліотечної справи, розвитку окремих книгозбірень, а також до діяльності музеїв історії бібліотек (бібліотечної справи).

Питання створення та функціонування музеїв історії бібліотек розглядаються у працях Л. Коваль, В. Лащевської, К Мавричевої та ін. [6-8; 12; 15]. Ю. Демченко, С. Колосова, Т Кузнецова обґрунтовують думку, що організація музеїв історії бібліотек пов'язана, насамперед, з активізацією краєзнавчої діяльності книгозбірень [4; 9-11]. Практичний досвід організації та формування музею історії бібліотеки проаналізовано у публікаціях К. Гарєєва, Ю. Петрух- но, С. Шемаєва [1; 2; 20; 21; 26-30]. Дослідження теоретичних та організаційних питань роботи музею історії бібліотеки було здійснено С. Шемаєвим у його дисертації та наукових статтях [26-30]. Він розробив концептуальні засади створення музею, основні типові положення його роботи, методику складання необхідної документації, які було реалізовано під час підготовки експозиції Музею історії Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г Короленка [26].

Загальні принципи організації та функціонування музейних експозицій в електронній формі розглядаються в роботах Е. Акуліча, О. Беззубової, А. Грінкевича, Т. Гафар, Е. Єременко, І. Лосієвського, Т. Максимової, В. Саркісова, О. Черченко та ін. Віртуальні музеї є об'єктом численних досліджень за кордоном, особливо в Італії, Франції, у низці англомовних країн. Питання створення, функціонування музеїв історії бібліотек та використання ними електронних форм музейної експозиції, на жаль, ще недостатньо вивчаються вітчизняними фахівцями бібліотечної справи.

Мета запропонованої статті - розкрити специфіку створення та функціонування музею історії бібліотеки, визначити важливість використання електронного формату музейної експозиції у піднесенні ефективності роботи книгозбірні, збереженні та популяризації національної культурної спадщини.

Тривалий час бібліотекарі вважали організацію музею історії бібліотеки (або бібліотечної справи певної місцевості) привілеєм великих книгозбірень [15]. Проте, в останні десятиліття набуває поширення створення таких музеїв не тільки регіональними та обласними, а й міськими, районними, сільськими бібліотеками. Їхні експозиції будуються на широкому історико-культурному матеріалі, що дає змогу показати становлення книгозбірні як елемента розвитку національної культури певного регіону. Як правило, бібліотечний заклад, що організовує музей історії установи, виділяє для нього «музейний куточок» або частину приміщення, де збираються, зберігаються, систематизуються експонати, представлені у вигляді експозиційно-тематичних комплексів, головним завданням яких є відображення реальності минулого, що забезпечується достовірністю оригінальних предметів або невеликою кількістю їхніх копій. У фонді музею може бути від кількох сотень (для ефективної діяльності музею необхідна наявність приблизно 500 оригінальних пам'яток історії та культури, що становлять наукову, історичну або художню цінність) до кількох тисяч одиниць зберігання, але склад копій не повинен перевищувати 10-15 % від загальної кількості документів-оригіналів. Обов'язковою умовою створення, діяльності окремого структурногопідрозділу музейного типу є наявність зібраних і зареєстрованих в інвентарній книзі музейних предметів (колекцій), кількість та історико-культурна цінність яких уможливлює організацію їх публічного показу у формі науково-розробленої та документованої експозиції, а також наявність окремих приміщень, придатних для розгортання експозиції та зберігання фондів, у т. ч. - спеціального обладнання, що забезпечує збереження меморіальних документів, музейних предметів.

Музей історії бібліотеки може функціонувати як самостійний підрозділ (відділ або сектор), існувати у вигляді невеликого «історико-краєзнавчого куточка» на абонементі чи в читальному залі або діяти у вигляді постійних експозицій. Статус бібліотеки змінюється, коли поряд з книгою формування і розкриття історичних документів, речей та ілюстративних матеріалів стає одним з головних пріоритетів її діяльності. У такому випадку бібліотека бере на себе широкі науково-дослідницькі, музейні та архівні функції й отримує новий соціальний статус «бібліотеки-музею». У такому випадку всі підрозділи реалізують свої проекти на єдиній концептуальній основі, використовуючи як музейні, так і бібліотечні методи і форми роботи [17, с. 4].

Музей історії бібліотеки може мати такі основні напрями (види) діяльності: дослідження особливостей розвитку книгозбірні та формування її колекцій як окремого напряму НДР; вивчення бібліотеки як об'єкта історико-культурного, меморіального (іноді також - архітектурного) надбання міста і екскурсійної діяльності; участь бібліотечних і музейних установ у створенні спільних музейних експозицій у бібліотеці; організація власних виїзних експозицій у бібліотеках та музейних установах [11, с. 20-21].

Музейно-експозиційний напрям роботи бібліотеки щодо розкриття історії діяльності останньої посилюється, коли об'єктом бібліотечного середовища стає музейний простір пам'ятки архітектури - будівлі, в якій розташована книгозбірня. Вона розглядається вже як предмет історико-культурного, архітектурного надбання й екскурсійно-туристичної діяльності. Наприклад, будівля Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого, яка була спеціально побудована і урочисто відкрита 19 листопада 1911 р. для розташування в ній Київської міської публічної бібліотеки, дає можливість організовувати систематичне проведення екскурсій залами книгозбірні з демонстрацією постійно діючої експозиції, присвяченої історії становлення цього бібліотечного закладу. Недаремно у 1985 р., після кількарічного збирання музейних предметів, тут було відкрито Музей історії бібліотеки (за деякими відомостями, - єдиний на той час музей історії бібліотеки на території СРСР) [13, с. 49]. Для Музею були розроблені особливі меблі та експозиційні стенди у дизайнерському стилі [22]. Нині на першому поверсі головного корпусу Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого представлено декілька експозиційних стендів, документи яких розкривають історію становлення книгозбірні. Бібліотека, використовуючи музейні предмети, розкриває їх суть і побутування, створює атмосферу проникнення в історичне середовище за допомогою багатого книжкового фонду, що уможливлює повніше розкриття розвитку книгозбірні як сховища духовної, історичної та літературної спадщини. Живий обмін думками, дружня бесіда з бібліотекарем-екскурсоводом сприяють залученню відвідувачів до лав читачів. Бібліотекарі-екс- курсоводи стають постійними провідниками-кон- сультантами з питань історії бібліотеки, бібліотечної справи загалом. Інформація з історії книгозбірні розміщується в альбомах, звітах, в архівних документах, у виданнях бібліотеки, інших публікаціях, що становлять частину експозиційних матеріалів. На жаль, відсутність деяких тематичних розділів експозиції, відповідних експозиційно-музейних та виставкових комплексів найцікавіших документів стосовно історії бібліотеки та бібліотечної справи, позбавляє користувачів потрібної інформації, завдає суспільству певного духовного збитку, а працівники книгозбірні, не використовуючи унікальних документів у музейній та виставково-експозиційній роботі, втрачають оригінальний досвід діяльності, творчі знахідки, забувають людей, які самовіддано працювали для розбудови і розвитку бібліотеки. Тим самим, як зазначає С. Колосова, втрачається історичне коріння, імідж бібліотеки, зменшується її привабливість, зникає повага до професії бібліотекаря [9; 10].

Музей історії бібліотеки (бібліотечної справи) в якості окремого науково-дослідного та культурно-освітнього структурного підрозділу книгозбірні - це культурно-просвітницький заклад, що збирає, вивчає, зберігає, експонує та популяризує письмові, фото-, фоно-, відеодокументи, речі, книжкові та інші пам'ятки культури, знання, інформацію про розвиток бібліотек(и) в наративній, візуальній та писемній формі. Даний структурний підрозділ своїми специфічними засобами розкриває історію становлення бібліотек(и), її(їх) значення та місце в інформаційно-документному забезпеченні функціонування сфер освіти, науки, культури, а також у процесах задоволення інформаційних, культурно- освітніх, дозвіллєвих потреб користувачів шляхом всебічного вивчення розвитку бібліотечної справи певної місцевості (села, міста, району, області, регіону), внеску видатних бібліотечних працівників, вчених, меценатів та інших діячів у розвій бібліотек(и) [27, с. 79-80]. За функціональними ознаками музей історії бібліотеки можна класифікувати як різновид бібліотечних музеїв історико-краєзнавчого типу, проте, за предметно- тематичною ознакою його діяльність збігається з роботою музею книги.

В якості окремого різновиду культурно-просвітницької діяльності книгозбірні музей історії бібліотеки - це особливе комунікаційне середовище, де наочними засобами, зокрема і в електронній формі, подається інформація про історичний розвиток бібліотеки та бібліотечної справи. Воно пов'язане з культурною, науковою та виробничою діяльністю певної місцевості. Основною метою його функціонування є формування у відвідувачів інтересу до історії свого краю, до роботи бібліотек(и) шляхом виявлення, вивчення, систематизації, зберігання, популяризації, публікації та музейного експонування документальних матеріалів, що стосуються розвитку бібліотечної справи краю (села, міста, району, регіону) та її організаторів (бібліотекарів, діячів науки, освіти, культури, інших видатних осіб, котрі зробили вагомий внесок у розвиток бібліотек(и) [3, с. 87-88]. Музей історії бібліотеки - це культурний, інтелектуальний та інформаційний центр, який висвітлює основні етапи розвитку окремої книгозбірні, бібліотечної справи певної місцевості в поєднанні з розкриттям загальних тенденцій становлення освіти, науки й культури [7, с. 674-675].

Створенню музею історії бібліотеки передує ціла низка заходів: 1) попереднє проведення наукових досліджень з історії книгозбірні та бібліотечної справи певної місцевості (міста, району, області, регіону); 2) ознайомлення з основними напрямами музейної діяльності та краєзнавчої роботи; 3) опрацювання масиву різних матеріалів, документів з відомостями про осіб, які зробили вагомий внесок у розвиток бібліотеки, бібліотечної справи певного регіону; 4) створення робочої групи з організації музею або окремого музейного підрозділу бібліотеки; 5) виділення та пристосування окремих приміщень для експозиції, зберігання музейних експонатів або частини відповідно обладнаного простору у фондосховищі, читальному залі тощо; 6) розроблення, затвердження та заповнення відповідної музейної документації; 7) складання плану робіт на найближчі п'ять років; 8) створення структурованої експозиції та введення експозиційно-виставкових комплексів до соціальних комунікацій бібліотеки, зокрема проведення екскурсій, лекцій, презентацій та ін.; 9) організація випуску відповідних календарів пам'ятних дат, буклетів, листівок та іншої рекламної продукції; 10) розроблення і поступове формування електронних експозицій музею, створення багатофункціональної електронної бази даних; 11) налагодження взаємозв'язків з іншими закладами культури з метою проведення спільних тематичних виставок, здійснення обміну матеріалами за суміжними темами, організація спільних досліджень, а також наукових заходів - конференцій, семінарів, круглих столів, практикумів тощо [27, с. 82-83].

Організація музею історії бібліотеки допомагає краще усвідомити цінність інноваційних можливостей сучасної книгозбірні, її соціальну значущість, дає можливість бібліотеці знайти своє творче обличчя, істотно підвищити затребуваність її фондів. Функціонування музею історії бібліотеки істотно розширює спектр діяльності книгозбірні, додаючи до бібліотечних форм роботи музейні та архівні: створення експозицій, проведення екскурсій, збирання меморіальних колекцій та архівних документів, поглиблення та розширення науково-дослідної та видавничої діяльності тощо [5].

Музей історії бібліотеки виконує низку соціальних функцій. Виокремимо деякі з них.

Меморіальна функція музею історії бібліотеки полягає у збереженні зібраних документів з метою їх передачі наступним поколінням. Вона проявляється у формуванні, збереженні та популяризації документів як носіїв культури, історичної пам'яті. При цьому слід пам'ятати, що публічна бібліотека разом з музеєм не просто транслює культуру, а постійно відтворює духовні цінності з метою їх багаторазового повторного використання як у текстовій формі, так і в формі мовної комунікації, сприяючи культурній наступності поколінь. Меморіальна функція реалізується через збір, зберігання, вивчення, експонування меморіальних та інших музейних предметів з метою увічнення пам'яті про видатних діячів бібліотечної справи, представників науки, культури, мистецтва, які брали активну участь у житті бібліотеки та про історичні події, що справили вплив на розвиток книгозбірні. Вона передбачає три загальних напрями діяльності: бібліотечно-інформаційну діяльність, музейну і науково-дослідну. Причому спостерігається тісний їх взаємозв'язок у всіх сегментах бібліотечної роботи, що підтверджує гармонійність бібліотечно-музейної структури як єдиного поліфункціонального культурного закладу.

Науково-дослідна функція музею історії бібліотеки передбачає: формування знань з теорії і методики збирання, зберігання, обробки та використання музейних предметів; організацію роботи в архівах, бібліотеках, музеях та інших закладах з метою виявлення і опрацювання матеріалів, що відповідають потребам музею; розроблення концепцій, програм з розвитку музею та участь у відповідних проектах інших установ, підприємств, організацій; проведення наукових конференцій, симпозіумів, семінарів, практикумів; виконання НДР відповідно до профілю музею і бібліотеки; формування на базі музею дослідницької лабораторії з історії бібліотек регіону, історії бібліотечної справи, бібліотечних музеїв і музейних бібліотек, а також з питань розвитку бібліотечного краєзнавства; реалізацію цільових дослідницьких проектів; привернення уваги вчених до вивчення історії бібліотеки та різних аспектів її діяльності тощо.

Музей історії бібліотеки (бібліотечної справи) сприяє виконанню нею таких функцій: 1) культурологічної (залучення широкого кола користувачів до національних надбань культури і наукової думки; збереження й висвітлення історії бібліотеки у контексті історичного розвитку міста, регіону, країни загалом, осмислення досвіду роботи книгозбірні у світлі досягнень науки, освіти, культури та ін.); 2) інформаційної (використання результатів діяльності музею у науково-освітній, громадській сфері та у поширенні інформації, знань з історії бібліотеки; налагодження систематичного обміну інформацією з музеями, бібліотеками, архівами; участь в організації спільних заходів, конференцій, семінарів, круглих столів та ін.; представлення та поновлення музейних експонатів на сайті бібліотеки тощо); 3) освітньої (проведення екскурсій та лекцій для учнів середніх шкіл, гімназій, ліцеїв, коледжів і студентів вишів; залучення молоді до заходів з патріотичного виховання; формування у громадян інтересу до наукової творчості, інтелектуальної праці); 4) інтеграційної (інтеграція та консолідація ресурсів бібліотек, музеїв, архівів в електронному середовищі; поглиблення партнерської взаємодії між освітніми та культурними закладами краю; розроблення спільних програм підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців бібліотек, музеїв, архівів тощо); 5) комунікаційної (сприяння розвитку координації та кооперації діяльності бібліотек, бібліотечних музеїв; поглиблення контактів, співпраці з музеями, архівами та іншими культурними, освітніми закладами; встановлення зв'язків зі ЗМІ; організація та проведення спільних заходів з різними асоціаціями, спілками, товариствами тощо); 6) екскурсійно-туристичної (екскурсійне обслуговування відвідувачів; налагодження співпраці з туристичними агенціями; включення музею до складу туристичних маршрутів міста, області та ін.).

У простір сучасної бібліотеки включені не тільки книги і люди, але й комп'ютери, відеопрогра- вачі та інша електронна медіатехніка, за допомогою якої користувачеві і бібліотекарю відкривається новий віртуальний простір, що значно розширює фізичні можливості приміщення бібліотеки. Завдяки ІТ бібліотечний заклад у процесі своєї еволюції долає обмеженість своїх «фізичних меж» і приєднується до єдиного світового інформаційного простору. Тому для повномасштабного розкриття унікальних фондів, документів з історії бібліотеки, задля охоплення більшого кола потенційних відвідувачів бібліотеки у своїх музеях створюють експозиції в електронному форматі, цілі виставкові комплекси за окремими або за усіма темами чи періодами розвитку книгозбірні. У цифровій формі вони отримують краще представлення на сайті бібліотеки, ніж в реальних експозиціях, розміщених у спеціально зроблених стендах. Наприклад, електронний формат Музею історії Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого у трьох розділах має можливість компактно представити на сайті усі етапи розвитку книгозбірні (перший період: від заснування (1866) до 1940-го року; другий: 1941 - 1990 рр.; третій: 1991 - 2016 рр.) на відміну від експонатів експозиційних стендів, розміщених на першому поверсі головного корпусу. Вони охоплюють лише початковий період діяльності Бібліотеки [19].

Музейна експозиція в електронному форматі у бібліотечних музеях пропонується переважно як послідовність «вікон», що відкриваються на сайті бібліотеки [14, с. 65]. Така музейна експозиція бібліотеки створюється у вигляді інформаційно-пошукової, довідкової та навчальної адаптивної гіпермедіасистеми, доступної в мережі Інтернет. Віддалений користувач знайомиться з експонатами музею через опції основного меню, отримуючи інформацію про музей бібліотеки і його експонати, про видатних осіб, географічні й архітектурні об'єкти, що згадуються в експозиції, про книги та інші документи. За допомогою супровідних текстів під час віртуальної екскурсії є можливість переходу до безпосереднього ознайомлення зі змістом оцифрованих першоджерел. У електронному форматі можна представляти лише частину матеріалів з фонду музею історії бібліотеки; знайомити відвідувачів з виставками, які в різний час проходили в бібліотеці; створювати спеціальні експозиції з використанням експонатів музею. Водночас електронні технології дають змогу представляти набагато більше музейних матеріалів, ніж у реальних експозиційно-виставкових стендах, оскільки можливості віртуальної експозиції значно більші завдяки гіперпосиланням та додатковій інформації, яка долучається до експонатів.

Перші спроби представлення музейних експозицій в електронному форматі у наших бібліотеках були зроблені у 1990-х рр. Це були, по суті, власні сайти бібліотек, сторінки на сайті, сторінки «ВКонтакті», оптимізовані для експозиції музейних експонатів - документів з історії книгозбірні, матеріалів оглядових або тематичних екскурсій залами бібліотеки, електронного ресурсу у вигляді документів та артефактів, повних або часткових текстів окремих видань, різних фото-, відеоматеріалів тощо. Наприклад, в Одеській національній науковій бібліотеці (ОННБ) ідея створення віртуального музею історії книгозбірні виникла лише у 2014 р., коли фахівці ОННБ розпочали роботу з підготовки до відзначення 185- річчя заснування бібліотеки (1829). Зібравши численні рукописні, друковані, ілюстративні матеріали, які, в хронологічній послідовності розкривали основні етапи розвитку діяльності книгозбірні, вони за допомогою новітніх технологій почали робити електронні копії цих документів. Створений ресурс розміщувався на сайті книгозбірні, що відкрило до нього доступ і для віддалених користувачів. Так, поступово почалося створення віртуального музею історії ОННБ, який на сьогодні розкриває лише перший період діяльності наукової книгозбірні (1829-1919 рр.). Загалом же, в історії ОННБ фахівці виокремили чотири періоди. Перший період розкриває становлення та розвиток бібліотеки у ХІХ ст. - від заснування у 1829-му і до 1920 р. (коли в Одесі остаточно було встановлено радянську владу і бібліотека вступила в принципово інший період свого життя). Другий - охоплює історію книгозбірні з 1921-го і по 1945 р., коли бібліотека працювала у буремні роки становлення радянського суспільства. Третій період присвячений сталому розвитку та становленню бібліотеки як загальнодержавної установи у 1945-1991 рр. Четвертий (1991-2014 рр.) розкриває діяльність бібліотеки в незалежній, демократичній Україні у нових політичних, соціально-культурних, технологічних умовах, коли книгозбірню було визнано національною установою. Кожен розділ музею має два рівні: на першому надається загальна інформація та представлено ілюстративний матеріал, а на другому - розширена інформація, яку запропоновано до слів, котрі виділені жовто-коричневим кольором [24].

Головна мета віртуального музею історії бібліотеки - привернення уваги користувачів до книгозбірні як центру суспільного і культурного життя, зосередження інформації про розвиток бібліотек(и) та культури певного краю, а також популяризація книги, читання, бібліотечної професії. Його основними завданнями є: пропаганда та збереження культурної спадщини, що має національне і регіональне значення, шляхом визначення особливо значущих подій у розвитку бібліотеки у вигляді реконструкції в оцифрованому вигляді комплексу документів і артефактів; розширення доступу до суспільно-значущої інформації шляхом створення музейно-виставкової експозиції в електронному форматі з наданням можливості віддаленого доступу до текстів та експонатів музею. Віддалений відвідувач такого музею може самостійно отримати необхідну інформацію, переглянути цікаві для нього відео- та фотоматеріали, скористатися архівними даними, а також зберегти інформацію на своєму комп'ютері.

Не всяку електронну колекцію на сайті можна називати віртуальним музеєм. Головним критерієм віртуального музею є комплексний підхід до його структури, яка наближається до традиційної, а також наявність інтерактивного програмного забезпечення, що моделює віртуальну екскурсію [25, с. 114]. Використовуючи інтернет-технології, музеї з історії бібліотек пропонують знайомство з документами й артефактами в електронному вигляді, у них з'являється можливість успішного вирішення багатьох традиційних музейних проблем, пов'язаних зі зберіганням, забезпеченням безпеки, широкого, швидкого і легкого доступу до експонатів.

Переваги віртуальних бібліотечних музеїв полягають у забезпеченні оперативної зміни, виправлень і доповнень експозиції, в наданні, через гіперпосилання, можливості перейти на сайти інших музеїв і бібліотек з метою ознайомлення з їхніми експонатами. Тут істотно урізноманітнюється подання інформаційних ресурсів, посилюється ефект присутності, а також спрощується доступність до першоджерел, які можуть включати в себе фотографії, малюнки, картини, діаграми, графіки, записи, відеоматеріали, газетні статті, книги та багато інших матеріалів, що зберігаються у файловому сервісі. Таким чином, бібліотекарі, використовуючи комп'ютерні технології, відтворюють найкращі культурні традиції за допомогою більш яскравих і образних музейних форм, що стимулює заінтересованість, потяг до знань у відвідувачів, закріплює в свідомості особи відомості про розвиток культури певної місцевості [18, с. 29].

Бібліотечні установи, що мають електронний формат музею власної історії, здатні активніше формувати новий творчий стиль закладу, його більш привабливий імідж для користувачів; краще розкривають інформаційний, науково-освітній та культурний потенціал своїх фондів; успішніше пропагують документи, які можуть бути в подальшому використані в науково-дослідній діяльності користувачів. Музейні експозиції, представлені у цифровій формі, дають змогу залучати до книгозбірні додатковий контингент читачів, більш ефективно та цілеспрямовано вести інформаційно-бібліотечну, культурно-освітню, просвітницьку діяльність серед населення. Співробітники книгозбірні, які є відповідальними за роботу музею, глибше розуміють проблеми розвитку не тільки самої бібліотеки, але й історії закладів освіти, науки, культури краю, активніше ведуть пошук шляхів їх вирішення.

Завдяки створенню та функціонуванню музейних експозицій в електронному форматі у бібліотеках розгортаються та посилюються такі інноваційні напрями НДР, як: вивчення історії бібліотечної справи та краю (зокрема, проведення верифікації всіх історичних матеріалів та пошук архівних документів); персоніфікація історичних досліджень (залучення мемуарних матеріалів, листування очевидців тощо); створення корпоративних електронних ресурсів з історичної тематики, оскільки вивчення історії окремої бібліотеки неможливе без дослідження історії бібліотечної справи певної місцевості (до корпоративних електронних ресурсів з історичної тематики можуть належати біографічні та біобібліографічні покажчики, тематичні каталоги, бази даних музейних предметів і експонатів, джерел з історії бібліотеки, матеріалів за підсумками НДР, персо- налій (бібліотекарів, користувачів, істориків, краєзнавців), електронні виставки, профільні сайти); залучення до НДР фахівців з різних галузей науки, які допомагають більш точно виокремити головні етапи історії бібліотеки, сконцентрувати дослідницьку увагу на особливо цінних музейних предметах; активізація творчого потенціалу молодих бібліотекарів, які часто мають більш креативний погляд на вирішення дослідницьких та організаційних питань [1, с. 22-23]. Наявність електронного формату бібліотечного музею посилює мотивацію працівників книгозбірні до застосування найсучасніших музейних форм і методів діяльності, спонукає їх до професійного удосконалення, сприяє усвідомленню цінності бібліотечної професії, прагненню підвищити соціальну значущість книгозбірні, розширити її можливості. Окрім того, запровадження інноваційних форм і методів музейної роботи стимулює особистісну активність бібліотекаря, розвиток його творчих здібностей.

Як показує досвід, електронний формат функціонування музею історії бібліотеки дає можливість набагато легше долати проблеми, що виникають під час організації роботи такого підрозділу: звужується коло невирішених питань, зумовлених недосконалістю сучасного нормативно-правового регулювання музейної діяльності бібліотеки (зокрема, стосовно визначення правового статусу існування та діяльності музею, відображення музейної діяльності в статуті бібліотеки, усунення цілої низки складнощів з обліком музейного фонду в бібліотеці). Електронний формат музейно-експозиційної діяльності бібліотеки не потребує пошуку додаткових площ, спеціального обладнання, він покращує умови збереження музейних експонатів, спрощує користувачам доступ до них та ін. Проте, постають питання щодо розроблення норм робочого часу на «музейну частину» бібліотеки і відповідного фінансування музейної діяльності; проведення спеціального навчання бібліотекарів методиці оформлення музейних експозицій в електронному форматі, а також залучення до створення інноваційних музейних експозицій низки фахівців з програмування, з комп'ютерної техніки та ін. Існують також певні труднощі з веденням бухгалтерського обліку. Для організації ефективної діяльності музею історії бібліотеки, у тому числі - віртуального, бракує методичних розробок, які розкривали б особливості музейної роботи в сучасній бібліотеці, специфіку створення експозицій та бібліотечно-музейних виставок, упорядковували б опрацювання предметів музейного значення з огляду на специфіку бібліотеки тощо.

Повільність усунення окреслених проблем пов'язана з тим, що музейні експозиції в бібліотеках, здебільшого, створюються з ініціативи співробітників бібліотек, а їм досить важко переконувати місцеві адміністрації, керівництво району або міста у значущості, «духовній рентабельності» свого проекту. Хоча інколи ініціаторами заснування музею виступають представники влади, які розуміють, що повноцінне функціонування музею бібліотеки не тільки сприятиме висвітленню важливих подій, фактів з історії книгозбірні, ознайомленню користувачів з видатними постатями науки і культури, з особливостями бібліотечної професії, а й позитивно впливатиме на розкриття колективного досвіду культурно-освітньої діяльності попередніх поколінь. І майбутнє тут, безперечно, за віртуальними музеями. Сайт, що пропонує електронний формат музейної експозиції, може стати бажаним «веб-місцем» для зустрічей, дискусій в Інтернеті дослідників з історії, краєзнавства, бібліотечної, музейної та архівної справи, знавців та любителів старовини. Адже інноваційний музей історії бібліотеки привертає увагу більш широко - го кола читачів, уможливлює ознайомлення з документами та музейними предметами в електронній формі, робить реальним, через вихід у мережу Інтернет, вільне спілкування між користувачами (через коментування та обговорення матеріалу), а також отримання додаткової інформації шляхом використання гіперпосилань. Безумовно, плідна робота бібліотечного музею великою мірою залежить від рівня НДР бібліотеки, проведення нею систематичних краєзнавчих досліджень, від кооперації та координації своєї діяльності з усіма культурно-освітніми інституціями.

Бібліографічні посилання