Оборонні споруди Галицької землі Руського воєводства як об’єкти культурної спадщини (1434 - 1772 рр.)
Комплексне вивчення оборонних об’єктів Галицької землі Руського воєводства. Виявлення, ідентифікація і систематизація укріплень за архетиповими ознаками у групи. Рекомендації по їх збереженню, охороні, експонуванню, позначенню на місцевості, музеєфікації.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.12.2018 |
| Размер файла | 52,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОХОРОНИ ПАМ'ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ
ЦЕНТР ПАМ'ЯТКОЗНАВСТВА
УДК 623.1/.3(477)+719(477)"1434/1772"(043.3/5)
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
ОБОРОННІ СПОРУДИ ГАЛИЦЬКОЇ ЗЕМЛІ РУСЬКОГО ВОЄВОДСТВА ЯК ОБ'ЄКТИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ (1434 - 1772 рр.)
Спеціальність 26.00.05. - Музеєзнавство. Пам'яткознавство
Федунків Зеновій Богданович
Київ - 2017
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Центрі пам'яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам'яток історії та культури.
Науковий керівник:
КОТ Сергій Іванович, кандидат історичних наук, Інститут історії України НАН України, керівник Центру досліджень історико-культурної спадщини України, провідний науковий співробітник.
Офіційні опоненти:
ГАВРИЛЮК Світлана Віталіївна, доктор історичних наук, професор, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, проректор з науково-педагогічної і навчальної роботи та рекрутації;
МАШТАЛІР Вадим Віталійович, кандидат історичних наук, Генеральний штаб ЗСУ, полковник.
Захист відбудеться 3 жовтня 2017 р. об 13:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.252.01 у Центрі пам'яткознавства НАН України і УТОПІК (адреса: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 19).
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центру пам'яткознавства НАН України і УТОПІК (адреса: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 21, корп. 19).
Автореферат розіслано "...." серпня 2017 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук А.О. Горькова.
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Галицька земля утворена на землях, які почергово належали Білій Хорватії (IX - Х ст.), Київській Русі (кін. X - ХІ ст.), Галицькому (XII ст.) і Галицько-Волинському (ХІІІ ст.) князівствам. Після захоплення у 1349 р. частини Галицько-Волинського князівства Польщею відбулася її інкорпорація до Польського королівства на правах особистого домену короля. Королівською власністю вона залишалася майже століття. Згідно з Єдлинським привілеєм Владислава Ягайла, який набув чинності 1434 р., колишній королівський домен отримує нову офіційну назву - Руське воєводство (лат. Palatinat Russiae, пол. Wojew6dztwo Ruskie) з землями Львівською, Перемиською, Сяноцькою, Галицькою і Холмською. Галицька земля стала однією з адміністративно-територіальних одиниць нижчого рівня Корони Королівства Польського, проіснувала 338 років і була ліквідована після першого поділу Речі Посполитої (1772).
Історичні події, внутрішньополітичні і зовнішньополітичні відносини між державами Східної Європи у XV - XVIII ст. впливали на складні внутрішньодержавні процеси, що відбувалися на землях України, які входили до складу Корони Королівства Польського і Речі Посполитої й слугували історичним тлом для розвитку оборонної архітектури. У досліджуваний період на території Галицької землі було фортифіковано й модернізовано значну кількість міст, замків, сакральних комплексів й закладено нові. Упродовж XVI - 1-ї пол. XVIII ст. ці об'єкти зберігають оборонну функцію, а з сер. XVIII ст. - поступово занепадають, часто перетворюючись на руїни.
Розгалужена мережа оборонних споруд і комплексів склалася внаслідок різних історичних процесів, що відбувалися на теренах українських земель впродовж багатьох століть. Тільки незначна їх кількість зберіглася до наших днів як цілісна об'ємно-розпланувальна оборонна структура або як фрагменти цієї структури, а у більшості випадків - у формі археологічних залишків. Рештки оборонних мурів, башт, фрагменти давніх укріплень є унікальними документальними свідченнями численних історичних подій, пов'язані з визначними історичними постатями, становлять значну історико-архітектурну цінність, розкривають розвиток військового мистецтва та будівельних технологій. Системне дослідження й забезпечення збереження оборонних споруд і укріплень, як об'єктів культурної спадщини повинне зайняти належне місце у пам'яткоохоронній галузі України.
До цього часу окремі оборонні споруди історичної Галицької землі досліджувались переважно вибірково з позицій археології, історії, архітектури тощо у контексті вивчення історичних подій, архітектурно-містобудівного аналізу історичних населених місць або розвитку військово-інженерної справи, проте досі їх не систематизовано і не досліджено комплексно. Тому на сьогоднішній день не створено цілісної картини розвитку оборонної архітектури Галицької землі. Відсутні також дані про локалізацію багатьох об'єктів, не встановлено стан збереженості наявних оборонних споруд і укріплень, ці оборонні об'єкти досі не каталогізовано.
Фактори історичного розвитку вплинули на типологічну характеристику оборонних об'єктів. На сьогодні назріло завдання побудови класифікаційної моделі оборонних об'єктів, для чого необхідним є ґрунтовне попереднє вивчення фахових історико-архітектурних розвідок, а також ідентифікація різночасових фортифікаційних складових оборонних комплексів (фрагментів оборонних стін, башт, бастіонів, брам тощо).
Більшість історичних міст Галицької землі мали оборонні споруди певного типу, але частина з них зберіглася тільки на археологічному рівні, тож завдання їх ідентифікації та теоретичної реконструкції історичного вигляду потребують наукового вирішення.
Актуальність дослідження обґрунтована також великою кількістю історичних, картографічних, топонімічних, топографічних, археологічних, іконографічних, етнографічних джерел, які потребують ретельного вивчення. Здобутки історіографії, накопичення нових даних у ході наукового пошуку, натурних обстежень визначають потребу їх об'єктивного аналізу на сучасному науковому рівні.
Актуальності темі додає необхідність зупинити руйнування збережених фортифікаційних споруд, нищення через не усвідомлення їх цінності як важливих пам'яток культури. Комплексний історичний, архітектурно-містобудівний, фортифікаційний аналіз оборонних споруд сприятиме вирішенню питання їх збереження, охорони та музеєфікації як ефективного методу використання цієї цінної складової історико-культурної спадщини України. Це має особливе значення з огляду на незадовільний сучасний стан збережених об'єктів.
Існуюча практика охорони культурної спадщини засвідчує, що багато проблем музеєфікації фортифікаційних споруд в Україні залишаються невирішеними. Недостатність методичних розробок та потреба у реалізації досвіду застосування принципів організації сучасних музеїв просто неба в Україні актуалізує вироблення відповідних рекомендацій у цьому напрямі.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до наукової теми, затвердженої Центром пам'яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам'яток історії та культури і відповідає науковому напряму Центру пам'яткознавства: "Актуальні проблеми збереження нерухомих пам'яток України з урахуванням регіональних особливостей (південно-східний, західний, північний, центральний регіони)" 0115и 002874 та "Культурна спадщина у формуванні соціогуманітарного простору в Україні на початку ХХІ століття" 0216Ш 02328, програмі складання Державного реєстру нерухомих об'єктів історико-культурної спадщини та підготовки багатотомного енциклопедичного видання "Звід пам'яток історії та культури України", що здійснюється відповідно до Указів Президента України №1328 від 11.12.2000 р. і №1156 від 28.11.2007 р.
Метою дослідження є комплексне вивчення оборонних об'єктів Галицької землі Руського воєводства (1434-1772 рр.): виявлення, ідентифікація і систематизація оборонних споруд і укріплень за архетиповими ознаками у групи, а також розробка рекомендацій по їх збереженню, охороні, експонуванню, позначенню на місцевості, музеєфікації.
Відповідно до поставленої мети визначено такі основні завдання:
1. Проаналізувати історіографію, джерельну базу, результати попередніх експедиційних обстежень оборонних споруд Галицької землі, підсумувати стан наукової розробки теми та погляди науковців щодо ролі фортифікаційних споруд у захисті теренів краю.
2. Визначити територіальні межі історичної Галицької землі у різні хронологічні періоди її функціонування з 1434 - до 1772 рр.
3. Виявити чинники, які впливали на формування оборонних комплексів, споруд і укріплень й функціонування системи оборони Галицької землі. Реконструювати картину становлення та розвитку оборонного будівництва Галицької землі упродовж досліджуваного періоду.
4. Здійснити наукову ідентифікацію оборонних споруд Галицької землі, розкрити основні тенденції їх розвитку. Класифікувати цінні історичні споруди оборонної архітектури регіону відповідно до комплексу показників, які їх типологічно характеризують.
5. Визначити рівень збереженості оборонних споруд історичної Галицької землі та їх цінність, як об'єктів культурної спадщини. Розробити пропозиції щодо збереження і охорони оборонних споруд, їх консервації, реставрації, музеєфікації, пристосування до сучасних потреб.
Об'єкт дослідження - розвиток та регіональні особливості оборонної архітектури в Україні, охорона пам'яток національної культурної спадщини.
Предмет дослідження - історія формування та архітектурно-фортифікаційна характеристика оборонних комплексів міст, замків, сакральних укріплених комплексів та окремих споруд на території історичної Галицької землі Руського воєводства і питання їх збереження, охорони й музеєфікації.
Хронологічні межі дослідження визначаються часом існування Галицької землі, як адміністративно-територіальної одиниці у складі Руського воєводства Корони Королівства Польського і Речі Посполитої (1434-1772).
Територіальні межі дослідження визначаються трьома історичними періодами існування Галицької землі, як адміністративно-територіальної одиниці. За сучасним адміністративно-територіальним поділом це Івано-Франківська область (окрім Долинського і Рожнятівського районів), Бучацький, Монастириський, Підгаєцький, Теребовлянський, Тернопільський і Скалатський райони й окремі населені пункти Гусятинського, Заліщицького, Козівського і Чортківського районів Тернопільської обл.
Методика дослідження ґрунтується на загальнонаукових методах - історичних (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, ретроспективний), системному, типологічному, пізнавальному і спеціальних методах дослідження, як натурні обстеження, теоретична реконструкція, статистично-графічний метод.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що в дисертації на основі вибраної методики, аналізу статистичних даних визначено передумови та особливості функціонування оборонних споруд Галицької землі.
У дисертації вперше визначено територіальні межі історичної Галицької землі у різні хронологічні періоди її функціонування; виявлено 248, класифіковано 216 архітектурно-містобудівних оборонних комплексів, які функціонували на досліджуваній території у XV - XVIII ст., досліджено їх архітектурно- фортифікаційні та інші характеристики; з'ясовано закономірності розвитку і простежено загальні риси і локальну своєрідність оборонного будівництва в контексті прогресу вогнепальної зброї на прикладі укріплень міст, замків, оборонних сакральних комплексів історичної Галицької землі; розроблено комплексні рекомендації щодо їх охорони, збереження і використання.
Практичне значення роботи полягає в тому, що основні положення дисертації можуть бути використані: 1) при розширенні списку об'єктів культурної спадщини, що потребують збереження й охорони; 2) при опрацюванні опорних історико-архітектурних і генеральних планів міст, історичних населених місць, на території яких знаходяться досліджувані об'єкти; 3) для підготовки узагальнюючих праць, підручників і науково-методичних посібників з архітектурно-містобудівної спадщини; 4) при опрацюванні проектів реставрації, музеєфікації існуючих і нововиявлених об'єктів культурної спадщини - цінних фортифікаційних споруд.
Основні теоретичні положення роботи сприятимуть заповненню прогалини в дослідженнях оборонної архітектури Західної України, спонукатимуть до занесення окремих оборонних споруд у Державний реєстр нерухомих пам'яток, допоможуть у науковій інвентаризації, законодавчому та нормативному забезпеченню заходів зі збереження об'єктів культурної спадщини, забезпеченню захисту історичного середовища оборонних комплексів шляхом встановлення зон охорони у системі історичних міст і сільських поселень. Результатами досліджень доповнено регіональний контекст періоду 1434-1772 рр. у розділі оборонної архітектури в історії й теорії архітектури України, що може бути використано у нормативних і спеціальних лекційних курсах для спеціальностей 191 "Архітектура та містобудування", 032 "Історія та археологія".
Особистий внесок здобувача визначається самостійно виконаним дослідженням з локалізації меж Галицької землі як адміністративно-територіальної одиниці у складі Руського воєводства Королівства Польського і Речі Посполитої у різні історичні періоди; ідентифікацією, вивченням та комплексним аналізом окремої групи об'єктів культурної спадщини, що пов'язані з розвитком системи оборони краю; введенням до наукового обігу широкого кола архівних джерел та літератури; виявленням і описом ряду раніше невідомих об'єктів оборонного зодчества.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації у 2014-2016 рр. оприлюднено у формі доповідей й обговорено на трьох міжнародних наукових конференціях: 1) Міжнародна наукова конференція "Галич і Галицька земля" (Галич, 30-31 жовтня 2014 р.); 2) VII-th International Conference "Current issues in research, conservation and restoration of historical fortifications" (Lviv-Chefm: 6-7.VI. 2015); 3) VIII-th International Conference "Current issues in research, conservation and restoration of historical fortifications" (Lviv-Chelm: 27-31. V. 2016). На чотирьох всеукраїнських наукових конференціях: 1) IV Всеукраїнська науково-практична конференція Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника "Археологія & Фортифікація Середнього Подністров'я", присвячена 180-й річниці від дня народження В.Б. Антоновича (Кам'янець-Подільський, жовтень 2014); 2) Всеукраїнська наукова військово- історична конференція "Воєнна історія України. Галичина та Закарпаття" (Ужгород, 5-6 червня 2014); 3) V Всеукраїнська науково-практична конференція, приурочена 125-й річниці заснування Кам'янець-Подільського державного історичного музею- заповідника "Археологія & Фортифікація України" (Кам'янець-Подільський, жовтень 2015); 4) Всеукраїнська науково-практична конференція "Актуальні проблеми розвитку архітектури, містобудування, дизайну та мистецтва", присвяченій 45-річчю архітектурного факультету ПолтНТУ (Полтава, 16-18 травня 2016 р.).
Публікації. Основні результати дослідження викладені у 24 публікаціях, з них: 3 - монографії, у фахових наукових виданнях України - 8, у закордонних фахових виданнях - 2, 13 - публікації, що додатково відображають результати дослідження. Особистий внесок здобувача у працях, написаних у співавторстві, полягає у постановці проблеми, аналізі результатів авторських досліджень, теоретичних реконструкціях об'єктів оборонної архітектури досліджуваної території.
Впровадження результатів дослідження здійснене: у виконаних автором науково-дослідних роботах, опублікованих у розділах до "Зводу пам'яток історії та культури України"; у дипломних проектах студентів, виконаних під керівництвом автора в Інституті архітектури, будівництва і туризму Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів та висновків, списку використаних джерел та літератури з 681 найменування, 6 додатків, які містять таблиці, схеми, ілюстрації та описові додатки, а також, перелік впроваджень результатів дослідження. Обсяг основного тексту складає 200 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність роботи, визначено мету, завдання, предмет та об'єкт дослідження, а також сформульовані наукова новизна роботи, її практичне і теоретичне значення та форми апробації одержаних результатів.
У розділі 1 "Історіографія, джерельна база і методологічні основи дослідження" проаналізовано стан наукової розробки теми, джерельну базу та окреслено методику дослідження.
Підрозділ 1.1. "Стан наукової розробки теми". Проведено аналіз історіографічних джерел. Зокрема, розглядаються праці загальнотеоретичного характеру, з конкретних проблем охорони і реставрації нерухомих пам'яток, з основ сучасного пам'яткознавства і пам'яткоохоронної діяльності, а також широкий комплекс робіт з різних аспектів дослідження об'єктів оборонної архітектури.
Остання чверть ХХ - початок ХХІ ст. є періодом активного розвитку національної теоретично-правової бази у сфері охорони і реставрації нерухомих пам'яток. Найвагомішими роботами цього періоду, які присвячені розробці методики пам'яткоохоронних, реставраційних досліджень, методиці регенерації архітектурно-містобудівних комплексів, архітектурно-археологічних досліджень є праці М. Бевза, В. Вечерського, Б. Возницького, Ю. Дубика, В. Ієвлевої, Б. Колоска, Н. Кондель-Пермінової, Г. Логвина, Ю. Лукомського, І. Могитича, Р. Могитича, В. Петрика, Л. Прибєги, А. Пучкова, О. Рибчинського, Я. Тараса, В. Тимофієнка та ін.
Окрему вагому групу становлять публікації, присвячені основам сучасного пам'яткознавства і пам'яткоохоронної діяльності українських та зарубіжних вчених В. Акуленка, С. Гаврилюк, Л. Гріффена, Г. Денисенко, С. Заремби, В. Константинова, С. Кота, К. Кузнєша, В. Машталіра, Г. Міхальської, П. Мольського, А. Скшинської, О. Титової, Я. Теодоровіч-Черепінської, Л. Федорової, Я. Янчиовського та ін.
При розгляді стану вивчення досліджуваної проблеми аналізуються роботи, у яких оборонні споруди висвітлюються в контексті: загальних аспектів оборонної архітектури Галицької землі, правових актів, економічної історії краю, соціальних досліджень історії Галицької землі, історичної географії, процесу урбанізації, історії населених пунктів, військової історії, історії визвольних рухів і шляхетсько-магнатських міжусобиць, історії духовних святинь, етнографічних і лінгвістичних досліджень, генеалогічних і геральдичних, іконографічних досліджень, історичної картографії, історичної топографії, картографічних і планіметричних досліджень. Перші спроби фіксації та описів фортифікаційних пам'яток беруть початок від ХУШ ст., зокрема слід вказати на праці Ф. Бюшінга, Е. Куропатницького, К. Несецького та ряду ін. Протягом XIX ст. певну увагу їм присвячено у дослідженнях С. Баронча, А. Прохаски, Л. Татоміра, А. Шнайдера, О. Чоловського. Проте більш детально їх почали вивчати вже у XX ст. В першу чергу, це праці Р. Афтаназі, Б. Ґверкена, М. Горна, Е. Горнової, В. Грабовецького, П. Домбковського, С. Кравцова, В. Лозінського, О. Мацюка, Р. Могитича, О. Пламеницької, Т. Поляка, П. Ричкова, П. Сіреджука, Б. Томенчука, А. Яблоновського та ін.
Конкретним аспектам дослідження оборонних комплексів, споруд і укріплень та вивченню окремих об'єктів присвячені праці Ю. Адамчика, М. Бевза, Я. Богдановського, Б. Ґверкена, О. Годованюк, А. Грушецького, О. Жукової, Є. Килимника, Д. Кузнєш-Крупи, К. Кузнєша, З. Лукомської, Ю. Лукомського, Ф. Марковського, О. Мацюка, В. Нагірного, Ю. Нельговського, І. Могитича, Р. Могитича, О. Оконченко, З. Пілярчика, Є. Пламеницької, О. Пламеницької, Л. Поліщук, Т. Поляка, Л. Прибєги, Т. Трегубової та ін.
Історіографію структуровано за проблемно-хронологічним принципом, що надало можливість виділити найбільш актуальні та інформаційно насичені блоки досліджуваних проблем.
Наукові дослідження, які проводяться українськими і закордонними вченими протягом кількох останніх десятиліть і стосуються історичних оборонних об'єктів Галицької землі, лежать в площині міждисциплінарних досліджень, пов'язані із знаковими подіями минулого, історією розвитку окремих комплексів, періодизацією за стильовими епохами, виявленню їх ролі у формуванні історичних населених місць, торкаються питань, пов'язаних із конструктивними особливостями укріплень, досліджуються окремі типологічні групи фортифікаційних споруд в окремі історичні періоди тощо. Проте дотепер відсутні комплексні дослідження, спрямовані на виявлення історичних передумов спорудження, особливостей функціонування, загальної систематизації, типологічної класифікації об'єктів, недостатню увагу приділено їх архітектурно-фортифікаційним особливостям, композиційно-просторовому укладу та ін.
Підрозділ 1.2. "Джерельна база". Проаналізовано й охарактеризовано значну кількість історичних, картографічних, топонімічних, топографічних, археологічних, іконографічних джерел. Серед них архівні джерела, а саме: матеріали фондів №5
Галицького гродського суду і №6 Галицького земського суду ЦД!А у м. Львові. Ф. 5. (Фонд Галицький гродський суд (Judicium castrense Haliciense), м. Галич, Галицької землі Руського воєводства. 1512-1784 рр. Спр. 1-901; ЦД]А у м. Львові. Ф. 6. (Фонд Галицький земський суд (Judicium terrestre Haliciense), м. Галич, Галицької землі Руського воєводства. 1435-1788 рр. Спр. 1-359., фондів №17 Теребовлянського гродського суду і №18 Теребовлянського земського суду ЦД!А у м. Львові. Ф. 17. (Фонд Теребовлянський гродський суд (Judicium castrense Trembovliense), м. Теребовля, Галицької землі Руського воєводства 1533-1784 рр. Спр. 1-791; ЦД!А у м. Львові. Ф. 18. (Фонд Теребовлянський земський суд (Judicium terrestre Trembovliense), м. Теребовля, Галицької землі Руського воєводства, 1648-1784 рр. Спр. 1-14. Akta grodzkie і ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardynskiego we Lwowie w skutek fundacyi sp. Alexandra hr. Stadnickiego. Wyd. staraniem Galicyjskiego Wydzialu Krajowego. Т. 1-24. Lwow, 1870-1931; Жерела до історії Україи-Руси. Т. 1 (Львів: 1895. 402 с.), Т. 4 (Львів: 1898. 479 с.), Т. 5 (Львів: 1901. 137 с.). Центрального державного архіву (ЦДІА) у м. Львові, а також ряд інших фондів, в яких зосереджено документи XIV - XVIII ст. центральних і місцевих установ, організацій, інституцій, храмів, окремих урядовців, власників населених пунктів, з допомогою яких з'ясовано дати отримання селами міського статусу, в окремих випадках час спорудження чи перебудови оборонних споруд і укріплень, їх конструктивні особливості; Державного архіву Івано-Франківської області (ДАІФО); Державного архіву Львівської області (ДАЛО) та ін. Використано матеріали відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки, а, саме: фондів №141 О. Чоловського і №144 А. Шнайдера, які містять інвентарні описи міст і сіл XVII - XIX ст., люстрації з інформацією про фортифікаційні укріплення, оригінали історичних документів, виписки з рідкісних часописів, що стосуються історії населених пунктів Галицької землі. Опрацьовано опубліковані документи, історичні й пам'яткоохоронні дослідження кінця XIX - початку XX ст., які набули значення джерельної інформації Czolowski A. Dawne zamki i twerdze na Rusi Halickiej // Teka konserwatorska. Lwow, 1892. S. 65-132; Jablonowski A. Polska XVI wieku pod wzgl^dem geograficzno-statystycznym. T. 7: Ziemie ruskie. Rus Czerwona. Cz. 1. Warszawa, 1902; Liboryusz Naker. 1497 // Liske X. Cudzoziemcy w Polsce. Lwow, 1876. S. 336; Szaraniewicz I. Rys wewn^trznych stosunkow Galicyi Wschodniej w drugiej polowie pi^tnastego wieku. Lwow, 1869. 129 s.; Zabytki wojewodstwa Stanislawowskeigo. Wykaz z lat 1920-1929. Warzsawa, 1998. 140 s.. Досліджувалися матеріали історичної картографії Beauplan G. Deliniatio specialis et accurata Ukrainae cum suis palatinatibus ac distictibq provincysq adiacentibus. Gdansk, 1650. URL: http://gallica.bnf.fr/ark:/12148 (дата звернення: 27 липня 2016); Beauplan G. Ukrainae pars novae, Pokutia vulgo dicitur per Guil. Le Vasseur de Beauplan SRM Poloniae archit. militarem etc. Amsterdam, 1662. URL: http://www.bibliotekacyfrowa.pl; Mig fon. Karte des Kцenigreichs Galizien und Lodomerien, 1779-1782. - Австрійський військовий архів. Відень. - Sygn. B IXa. 390 (оригінал). Wien, 1782. URL: http://mapire.eu/; The Second Military Survey (1806-1869). Historical Maps of the Habsburg Empire. 1869. URL: http://mapire.eu/en/map/secondsurvey.; джерелознавчі матеріали польських архівів і бібліотек (Archiwum Glowne Akt Dawnych w Warszawie; Narodowe Archiwum Cyfrowe; Fototeka Instytutu Historii Sztuki Uniwersytetu Jagiellonskiego; Biblioteka Jagiellonska Uniwersytetu Jagiellonskiego. Zbiory rzadkie; Dolnosl^ska Biblioteka Cyfrowa (Wroclaw) та ін.
Узагальнені й систематизовані результати аналізу джерельної бази засвідчили існування різноманітних та багатопланових за своїм змістом документів, які відкривають можливість для комплексних досліджень, диференціації й систематизації результатів аналізу отриманих даних.
Підрозділ 1.3. "Методологічні основи дослідження". Розглядається комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, використаних в процесі роботи. В основу покладено принцип історизму, об'єктивності і системності, а також міждисциплінарний підхід, який обумовлений комплексним характером дослідження. Для вирішення поставлених завдань застосовано загальнонаукові методи: логіко-теоретичного аналізу й критичного підходу, морфологічного аналізу, структурного аналізу, дедуктивний та індуктивний методи, проблемно- хронологічний, порівняльно-історичний, ретроспективний, статистичний. Також використано методи аналізу різноманітних груп джерел, методи компаративного аналізу. Крім того, у дослідженні використані архітектурні методи: натурних досліджень, графічного дослідження, моделювання, еволюційний, типологічний (аналіз типів та видів фортифікаційних споруд). Важливою складовою методики дослідження оборонних споруд обрано методи ідентифікації та теоретичної реконструкції - створення гіпотетичної моделі окремих досліджуваних об'єктів. На основі отриманих результатів дослідження формуються рекомендації по збереженню, музеєфікації, пристосуванню досліджених споруд.
У розділі 2 "Формування оборонних комплексів Галицької землі у системі оборони південно-східних рубежів Руського воєводства 1434-1772 рр." охарактеризовано процеси формування, розвитку і занепаду фортифікаційних об'єктів та головні причини регресу оборонної архітектури з сер. ХУШ ст., які крилися у недоцільності подальшої розбудови захисних систем споруд через зникнення потенційної загрози нападу, а також у відсутності технічних можливостей оборони перед потужною артилерією. У 1-й пол. ХУШ ст. на теренах Галицької землі на місці замків, або у окремих випадках, на інших локаціях з'являються репрезентативні палаци.
Підрозділ 2.1. "Адміністративно-територіальний устрій Галицької землі".
Період існування Галицької землі, як адміністративно-територіальної одиниці у складі Руського воєводства Корони Королівства Польського і Речі Посполитої (1434 - 1772) поділено у дисертації на три часові частини: перша - від створення Руського воєводства (1434) і приведення адміністративно-територіального устрою Руського королівства відповідно до права Польської Корони (поділ на воєводства, землі і повіти) до Люблінської унії (1569), друга - від Люблінської унії і створення Речі Посполитої (1569, відбулася значна зміна адміністративно-територіальних одиниць нижчого рівня, скорочення кількості повітів Галицької землі і незначне зменшення її території) до зайняття престолу королем Станіславом Понятовським (1764), третя - від адміністративно-територіальної реформи Станіслава Понятовського (1764, зміна меж повітів Галицької землі) до першого поділу Речі Посполитої (1772, припинення існування Руського воєводства і Галицької землі, поділ території землі на кілька повітів у складі Королівства Галичини і Володимерії, яка стала частиною Священної Римської імперії).
Територія Галицької землі окреслена у дисертації відповідно до трьох історичних періодів її існування, як адміністративно-територіальної одиниці: 1) 1434 - 1569 рр. - шість повітів (Галицький, Коломийський, Теребовлянський, Снятинський, Червоногородський і Коропецький) Руського воєводства Польської Корони, 2) 1569-1764 рр. і 3) 1764-1772 рр. - по три повіти (Галицький, Коломийський і Теребовлянський) Руського воєводства Речі Посполитої.
Підрозділ 2.2. "Історичні передумови формування і розвитку оборонних об'єктів Галицької землі в контексті військової історії". Формування системи оборони Галицької землі проходило під впливом ряду зовнішньополітичних і внутрішньополітичних чинників. Зокрема, вказується на наступні: військово- історичний (агресивні військові дії сусідніх держав, власні воєнні дії проти інших країн, події пов'язані з переділом власності); технічний (розвиток вогнепальної зброї, поява далекобійної артилерії і удосконалення стратегії облоги); значне зростання рівня воєнно-теоретичної підготовки в галузі артилерії, картографії, інженерії у XVII ст. в Польщі; суспільний (колонізація шляхтою незаселених територій Галицької землі, зміцнення королівських землеволодінь та збільшення кількості магнатів, активізація національно-визвольного руху, активізація опришківського руху); концепція організації державного захисту; законодавчі ініціативи центральної і місцевої влади.
Підрозділ 2.3. "Розвиток системи оборони і занепад фортифікаційного будівництва Галицької землі у XV - ХУІІІ ст.". Встановлено зв'язок між постійними небезпеками, яким піддавалась Галицька земля, і прискореному, кількісному і якісному розвитку оборонної архітектури у містах, маєтках знаті, сакральних спорудах. Визначено місце оборонних комплексів Галицької землі Руського воєводства у системі оборони південно-східних рубежів Речі Посполитої 1434-1772 рр.
З середини XIV ст. на досліджуваній території в результаті втрати державності відбулися зміни в адміністративно-територіальному поділі й статусі поселень, зникли великі гради, з'явилися дрібні міські поселення на базі польського і магдебурзького права, в яких споруджували дерев'яно-земляні укріплення, в основі архітектури котрих залишалися давні руські традиції, збагачені впливами Західної Європи. Перехід від давньоруської до європейської системи оборони проявився у появі нових оборонних споруд - замків (мисові, нерегулярні укріплення, наприклад, Бучацького замку, 1397 р.).
З середини XV ст. вежі-донжони еволюціонують в круглі оборонно-житлові башти великого діаметру з бійницями різної форми і діаметру, вдосконалюються в'їзні вежі й інші елементи оборонних споруд. Об'єкти оборонної архітектури XV ст. характеризуються використанням вежевої і баштової систем оборони. У XV - XVI ст. дерев'яні укріплення замків посилюються кутовими кам'яними баштами. Також у XVI ст. поширюються форталіції з укріпленим баштами одним фронтом. З середини XVI ст. спостерігається звернення до давньоруського архаїчного типу земляних оборонних укріплень (ці риси зберігаються до початку XVIII ст.). Разом з тим цей період характеризується початком нового бастіонного будівництва на території сучасної Західної України, яке поширюється завдяки західноєвропейським фортифікаторам на міські і замкові укріплення. В Галицькій землі спорудження бастіонних об'єктів набуває розвитку дещо пізніше - у першій половині XVII ст.
XV - XVII ст. - це також період модернізації старих мисових укріплень з тенденцією до розширення меж оборонних об'єктів (наприклад, Бучацький, Галицький і Язлівецький замки). Поряд з нерегулярними домінуючого значення набувають регулярні оборонні укріплення.
Аналіз історичних документів XV - XVIII ст. дозволяє виділити чотири найважливіші періоди активізації оборонного будівництва: перший - 1530-1594 рр., другий - 1600-1610 рр., третій - 1624-1648 рр., четвертий - 1658-1660-і рр.
Перший період був пов'язаний з ініціативами магнатів і шляхти з метою убезпечення феодальних садиб від волоських і татарських нападів. У другий і третій періоди з ініціативи королівських урядовців і феодалів відбудовуються, модернізуються фортифікаційні споруди старостинських, магнатських і шляхетських резиденцій, а також ці періоди характеризуються найбільшою розбудовою "кресових" замків, у тому числі на території Галицької землі. У четвертий період оборонне будівництво активізують воєводи, великокоронні і польні гетьмани з допомогою італійських, німецьких, голландських, французьких військових інженерів й архітекторів. Бастіонна система оборони в Галицькій землі поступово витісняє баштову і баштово-бастейну, хоча й не набула масового характеру. Оборонні об'єкти нового типу стали складовою частиною "магнатської системи фортець" Речі Посполитої.
Розділ 3 "Ідентифікація та класифікація об'єктів оборонного зодчества Галицької землі Руського воєводства 1434-1772 рр."
Підрозділ 3.1. "Виявлення й ідентифікація історичних оборонних комплексів і споруд Галицької землі" присвячений виявленню й історико- архітектурному вивченню втрачених, недосліджених і не введених на сьогодні у науковий обіг оборонних комплексів Галицької землі, а також ідентифікації в сучасних умовах об'єктів, які попередньо досліджувалися фахівцями.
Дослідження включали такий комплекс дій: 1. Підтвердження у результаті натурних досліджень існування замку, міських, монастирських укріплень за рівнем збереженості оборонних споруд (фрагментами споруд, доступними підземними залишками, збереженими наземними археологічними залишками, слідами укріплень, абрисом укріплень, які відслідковуються за конфігурацією вулиць, планувальною структурою міських дільниць, ландшафтним оточенням); 2. Документальне підтвердження існування споруд за історичними, наративними, іконографічними джерелами; 3. Виявлення та ідентифікація оборонного комплексу за картографічними джерелами; 4. Ідентифікація і каталогізація об'єктів за попередніми науковими дослідженнями (історико-краєзнавчими, археологічними, архітектурно-інвентаризаційними, архітектурно-реставраційними тощо). Загалом виявлено й ідентифіковано 248 оборонних комплексів і споруд.
Підрозділ 3.2. "Класифікація оборонних комплексів і споруд Галицької землі". Класифіковано історичні архітектурно-містобудівні оборонні комплекси (міста з оборонною функцією, замки, оборонні сакральні комплекси) і оборонні споруди Галицької землі. На основі аналізу попередніх міждисциплінарних досліджень для класифікації і характеристики об'єкта і предмета дослідження у дисертації запропоновані такі критерії: суспільна ознака (для міст), функціональне призначення (для замків, сакральних оборонних комплексів), період закладення, характер власності, розташування або координати у просторовій структурі (у ландшафтному середовищі, гідрографічному середовищі, системі містобудівних утворень, стратегічних місцях, на торгових шляхах), архітектурно-фортифікаційний, матеріал спорудження оборонних укріплень, розпланувально-геометрична конфігурація периметральних укріплень, об'ємно-просторова структура оборонних споруд і укріплень. Для міст з оборонною функцією також застосовано соціально- економічний критерій. Виділено три способи розташування оборонних комплексів
Галицької землі в історичній системі розселення: на торгових шляхах, в системі річкових (берегових) ліній оборони, на прикордонних територіях.
За суспільною ознакою досліджувані міста згруповано у резиденціальні (старостинські, магнатські, єпископські), торгово-промислові (торгові центри, ремісничі осередки, центри солевидобування), міста-центри господарських ключів магнатів, підцентри у латифундіальних володіннях шляхти.
За функціональною ознакою у Галицькій землі визначено три основних типи замків: резиденціальні (шляхетські цивільно-оборонні двори, старостинські, "великопанські резиденції" (магнатські, шляхетські)), управительські й бойові. Оборонні сакральні комплекси і споруди поділяються на монофункційні (оборонні синагоги, оборонні костьоли, обороні церкви) і поліфункційні (родові каплиці у замкових комплексах, парафіяльні комплекси, монастирські комплекси).
За архітектурно-фортифікаційним критерієм виділено дві головні ознаки класифікації оборонних комплексів і споруд: спосіб укріплення і система оборони. За наявністю (відсутністю) укріплень і способом оборони серед досліджуваних визначено три типи міст: відкрите місто, укріплене місто, місто-фортеця; запропоновано умовний поділ на чотири типи замків: "форталіція"; "каструм"; протобастіонний і бастіонний замки; три типи оборонних сакральних комплексів і споруд: монастир-кастель; монастир-конвент; оборонні храми. Оборонні
укріплення і споруди, застосовані в оборонних комплексах Галицької землі, хронологічно вписуються у періоди розвитку вежевої, баштової, стінової, баштово-бастейної, бастейної, бастіонної ранньої і бастіонної класичної систем оборони.
У фортифікаційній концепції оборонних міст Галицької землі застосовувалися три принципи використання природних перешкод: розташування на схилах між річками, висотне домінування ("подільський" принцип), розташування у низинах в оточенні водних і заболочених перешкод ("волинський" принцип).
На території Галицької землі домінував прямокутний абрис міських укріплень (Михальче (тепер село Городенківського р-ну Івано-Франківської обл., міський статус отримало бл. 1439 р.), Добрилів (тепер село Добротів Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл., 1616), Хоростків (тепер місто Гусятинського р-н, Тернопільської обл., 1565) та ін.). Аналогічні міським регулярні укріплення використовувались також під час спорудження замкових комплексів. Також підтверджено будівництво чотирикутних замків у пізніх бастіонних фортецях, зокрема замковий комплекс (1680-і) Станіславівської фортеці.
Підрозділ 3.3. "Базові фортифікаційні споруди та їх різновиди в оборонних комплексах Галицької землі". Оборонні споруди, як головні складові частини замкових і фортечних комплексів, виконували важливу функцію, пов'язану із безпекою людей, збереженням житла, майна і продуктових запасів. Їх архітектура формувалась під впливом соціально-політичного фактору й залежала від наявності матеріальних, природних і людських ресурсів, топографії місцевості, кліматичних умов, професіоналізму будівничих й відображала загальні тенденції розвитку військово-інженерної думки. Для споруд Галицької землі XV - XVIII ст. характерні наступні системи оборони: стінова, вежева, баштова, баштово-бастейна, бастейна, бастіонна. Базові оборонні споруди об'єднано у групи залежно від системи оборони, яку у певній комбінації вони визначають.
За різними джерелами виявлені типологічні характеристики башт у різних оборонних комплексах Галицької землі. Башти за планувальною структурою: круглі, чотиригранні, п'ятигранні, шестигранні, восьмигранні; за функціональним призначенням - зали судових засідань, архівосховища, в'язниці, склади майна "скарбці", склади зерна "шпихліри", склади для зберігання пороху. Поширеним на території Галицької землі різновидом башт у 1-й пол. XVII ст. стала протобастіонна споруда пунтоне у вигляді кількаярусної, п'ятикутної у плані башти, орієнтованої висхідним кутом в напільний бік з відкритим верхнім ярусом. На відміну від Волині в Галицькій землі не існувало традиції будувати барбакани - оборонні споруди баштового типу, призначені для захисту в'їзних брам.
Серед мурованих укріплень Галицької землі у XVI ст. вирізнялися розташовані в наріжниках, винесені в напрямку передполя, масивні, приземисті муровані бастеї з трьома боями, верхній із яких залишався відкритим. Додатковими укріпленнями оборонних споруд бастейового типу в Галицькій землі були ангули (наприклад, Бучацького, Теребовлянського, Язлівецького й Галицького замків).
Школи бастіонної фортифікації визначають тип укріплення і споруди, а також форму, розміри та їх пропорційне узгодження. В Галицькій землі виявлено старо-, новоголандську і французьку школи бастіонної фортифікації. Малі бастіони Підзамоцького замку, Калуських міських укріплень можуть бути співставлені з конструкціями італійських белюардів.
У розділі 4 "Питання охорони, збереження і використання об'єктів фортифікаційної спадщини Галицької землі" здійснено детальний архітектурно- фортифікаційний аналіз оборонних споруд Галицької землі на прикладі історичного міста-фортеці Богородчани, укріпленого міста Калуша, міста-фортеці і замку Маріямполя та оборонного монастиря Скит Манявський й запропоновано конкретні заходи по збереженню їх фортифікаційної спадщини.
Підрозділ 4.1. "Основні засади охорони і збереження пам'яток оборонної архітектури історичної території Галицької землі". Досліджувані оборонні споруди і укріплення категоризовано залежно від стану збереження й технічного стану. З обстежених 74 міських і замкових оборонних укріплень і споруд зберегли цілісну об'ємно-планувальну структуру у Тернопільській області - 8 замків, Івано- Франківській - 2 замки. Як архітектурно-археологічні об'єкти збереглися - 18, з них 2 - міські оборонні споруди і укріплення, 16 - замкові. У вигляді археологічних об'єктів збереглися - 46, в тому числі 17 - міські укріплення, 29 - замкові. З 19 обстежених замкових оборонних споруд і укріплень 7 перебувають в аварійному стані, 11 - у незадовільному, 1 - у доброму.
До Державного реєстру нерухомих пам'яток України (пам'ятки містобудування і архітектури національного і місцевого значення) включено 53 досліджуваних у дисертації оборонних комплекси або окремі споруди і укріплення замків, монастирів, оборонних сакральних споруд: 26 - у Івано- Франківській обл., 27 - у Тернопільській. Серед них 45 - пам'ятки національного значення, 8 - пам'ятки місцевого значення. Під загрозою подальшого руйнування або повного знищення перебувають оборонні споруди і укріплення 18 обстежених замків, які повністю або частково зберегли об'ємно-планувальну структуру оборонних укріплень. 16 з них є пам'ятками місцевого або національного значення: замки у Буданові, Бучачі, Галичі, Золотому Потоці, Івано-Франківську, Микулинцях, Підзамочку, Пневі, Чернелиці, Чорткові, Язлівці; руїни замку у Маріямполі, Ниркові, Теребовлі; окремі оборонні споруди у Приозерному, Раківці. Замки у Надвірній і Довгому (Янові) не внесені до реєстру пам'яток.
Аналіз стану збереження оборонних споруд підтвердив фізичне існування більшості з них, як архітектурно-археологічних об'єктів. Тому, як показує практика, найкращим способом збереження архітектурно-археологічної пам'ятки і реалізації її експозиційно-пізнавальної цінності є музеєфікація та показ об'єкта як музейного експонату на місці створення. Дослідження таких об'єктів культурної спадщини вимагає комплексного підходу: нерозривного пов'язання археологічних досліджень, реставраційного проектування і виконання робіт з реставрації та музеєфікації. Під час реставрації оборонних споруд і укріплень необхідно зберігати риси фортифікаційних споруд, характерні для усіх етапів функціонування, не порушуючи цінних нашарувань необоронних періодів.
Підрозділ 4.2. "Особливості фортифікаційних споруд історичних міст Богородчан, Маріямполя, Калуша й оборонного монастиря Скит Манявський".
Досліджено, що за способом укріплення історичне місто Богородчани є "ідеальним" ("citta ideale") містом-фортецею. Богородчанська фортеця будувалась за попередньо розробленим проектом, абрису периметральних укріплень підпорядкована розпланувальна характеристика середмістя, відповідно усі елементи міста композиційно взаємопов'язані. За школами фортифікації оборонні споруди міста-фортеці належать - до староголландського типу міських укріплень; за об'ємно-просторовою структурою і композицією - до комплексів із цитаделлю і оборонним вузлом, за абрисом оборонних ліній - до регулярних укріплень з розпланувально-геометричною конфігурацією периметральних укріплень у формі пентагона, фортифікації за системою оборони - бастіонні класичні.
Історичне місто Калуш було закладене, як місто ідеальне, споруджене на основі існуючого поселення шляхом релокації розпланувального ядра. Оборонні споруди Калуша будувалися за проектом одночасно з іншими головними розпланувальними елементами середмістя згідно з ідеєю ренесансного "ідеального міста". За способом укріплення Калуш - укріплене місто; за об'ємно-просторовою структурою і композицією належить до комплексів із цитаделлю і оборонним вузлом. Відповідно до часу їх зведення за архітектурно-фортифікаційним критерієм оборонні споруди Калуша є регулярними стіновими (замок) і регулярними протобастіонними (міські укріплення), за матеріалом спорудження - дерев'яно- земляні, за абрисом оборонних ліній - регулярні прямокутні. Міський оборонний периметр поєднував риси середньовічних укріплень з елементами ранньої бастіонної системи оборони. Зроблено припущення, що міські і замкові укріплення Калуша вписуються у три будівельні етапи. Архаїчні риси оборонних споруд XVI ст. зберігалися впродовж кількох століть до їх занепаду. Руйнування оборонних споруд розпочалося перед поділом Польщі 1772 р.
Розпланувальна структура історичного міста Маріямполя відповідала урбаністичній моделі міста-резиденції XVII - XVIII ст. і складалась з чотирьох взаємопов'язаних елементів: середмістя; монастиря, укріпленого автономними спорудами; бастіонного замку та системи міських бастіонних фортифікацій з в'їзною брамою. За функціональним критерієм Маріямпольський замок - резиденціальний (в межах першої лінії оборони), після реконструкції та спорудження другої лінії оборони і палацу у формі в'їзної брами з прибрамними приміщеннями набуває рис "великопанської резиденції" типу "ра^20 іп Йі1е 22а". За розташуванням у ландшафтному середовищі належить до мисових замків; у гідрографічному середовищі - до замків, розташованих у вигині річки. За матеріалом спорудження укріплень - земляний з кам'яним і цегляним ескарпуваням, за абрисом периметральних укріплень в межах внутрішньої лінії - регулярний квадратний, за об'ємно-просторовою структурою - замкнутий, в межах зовнішньої лінії - регулярний, незамкнутий; за характером власності - приватний (магнатський). За фортифікаційними характеристиками Маріямпільський замок був унікальною спорудою серед оборонних об'єктів Руського воєводаства, аналогів якої не має будь-яка інша оборонна споруда сучасної території Західної України. Його особливість у подвійній лінії різночасових бастіонних укріплень в межах міських бастіонних споруд.
Манявський скит є прикладом оборонного монастирського ансамблю XVII - XVIII ст., розпланування якого пристосовано до особливостей складного рельєфу гірської місцевості, розпланувальна структура оборонних споруд і укріплень - нерегулярна, компактна, система оборони - баштова.
За результатами проведених теоретичних і натурних досліджень запропоновано конкретні заходи щодо охорони, збереження оборонних споруд вказаних комплексів: консервація, реставрація цінних історичних оборонних споруд і укріплень; фіксація історичної містобудівної (у даному випадку - оборонної) форми у громадському просторі шляхом розкриття збереженої автентичної субстанції підземного рівня об'єктів і створення загальнодоступного або частково доступного резервату; позначення на туристичному маршруті за допомогою знаків-символів або сучасної архітектурної форми втрачених елементів оборонної системи; експонування існуючих (нововиявлених) оборонних укріплень, як цінних елементів історичного середовища; музеєфікація існуючих (нововиявлених) цінних елементів історичної об'ємно-розпланувальної структури укріплень; відтворення втрачених елементів оборонних споруд; експонування історичної об'ємно-розпланувальної форми фортифікаційних об'єктів способом окреслення поверхні (трасування абрисів); пристосування збережених оборонних споруд під сучасну функцію, яка б сприяла продовженню їх існування, як об'єкта культурної спадщини; комплексна модернізація, впорядкування, благоустрій території; створення комплексного музею історичних споруд і укріплень (міських і замкових) на прикладі історичного міста-фортеці Маріямполя, який дасть можливість зберегти фортифікаційні об'єкти, як цілісні історико-містобудівний і природний комплекс. оборонний галицька руське воєводство
Пропонуються основні засади програми регенерації історико-архітектурного простору міста в межах міських укріплень і створення комплексного середовищного музею історичного міста Маріямполя, який поєднає цінні історичні фортифікаційні архітектурно-містобудівні комплекси і ландшафт, сприятиме відтворенню культурно-історичного середовища періоду найбільшого його розквіту XVII - XVIII ст.
ВИСНОВКИ
Результатом проведеного дослідження стали наступні висновки, які відповідають поставленим завданням:
1. Виявлено, що у сучасній українській історіографії немає роботи, у якій би розглядалося окреслене у завданнях дисертації коло питань на території історичної Галицької землі впродовж усього її існування. Простежено помітне відставання ступеня дослідженості оборонних споруд Галицької землі у порівнянні з територією інших земель історичної території Польської Корони і Речі Посполитої XV - XVIII ст.
2. Визначено територіальні межі історичної Галицької землі у три хронологічні періоди її функціонування: перший - 1434-1569 рр.; другий - 1569-1764; третій - 1764-1772). Згідно з адміністративно-територіальним устроєм кожного періоду визначено перелік досліджуваних об'єктів з оборонною функцією.
3. Доведено, що головними чинниками формування і вдосконалення оборонних комплексів Галицької землі були: військово-історичний (агресивні військові дії сусідніх держав, зовнішньополітичні війни, події пов'язані з переділом власності), технічний (розвиток вогнепальної зброї, поява далекобійної артилерії і удосконалення стратегії облоги), суспільний (колонізація шляхтою незаселених ділянок Галицької землі, зміцнення королівських землеволодінь та збільшення кількості магнатів, активізація національно-визвольного руху, активізація опришківського руху), концепція організації державного захисту і законодавчі ініціативи центральної і місцевої влади.
...Подобные документы
Вивчення найвідоміших комплексів архітектурних пам'яток Праги. Занесення історичного центру Праги до переліку об'єктів світової культурної спадщини. Втілення готичної архітектури у Кафедральному соборі св. Віта. Головні визначні споруди у Празі.
презентация [7,3 M], добавлен 15.10.2019Вплив культурної спадщини на процес формування національної ідентичності (НІ). Особливості НІ мешканців Канади. Приклади фольклорної спадщини народів Канади і аборигенного населення. Роль національних свят у процесі виховання рис національного характеру.
статья [21,7 K], добавлен 27.08.2017Архітектурні стилі храмобудування на Волині: древня кафедральна Успенська церква, князівські поховання у соборі. Монументальні споруди навколо собору: фортеці і оборонні укріплення церковна школа у замочку. Релігійно-культове значення Успенського собору.
дипломная работа [132,1 K], добавлен 20.05.2012Класифікація історико-культурних пам’яток Києва, основні напрями державної політики у сфері їх охорони. Діяльність громадських об’єднань, її характер та напрямки реалізації. Охорона об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Києві, стан справ у даній сфері.
дипломная работа [131,6 K], добавлен 05.06.2014Матеріально-енергетичний вплив ближнього космосу та залежність зміни клімату, ландшафту і біологічних процесів, що відбуваються на Землі, від характеру й ступеня сонячної активності. Особливості культурної еволюції та її відмінність від біологічної.
реферат [15,5 K], добавлен 18.03.2009Аналіз феномена культурної дипломатії, що її втілює українська діаспора у Іспанії. Сприяння і промоція української мови, мистецтва та культурної спадщини через проведення культурних і мистецьких заходів, пропагандистській роботі культурних інституцій.
статья [23,4 K], добавлен 27.08.2017Історія створення музею-садиби та мета його діяльності: збереження особливого культурного середовища, яке було за життя вченого. Комплекс М.І. Пирогова як взаємозв'язана система об'єктів культурної спадщини і пам'яток садово-паркового мистецтва.
презентация [7,7 M], добавлен 18.12.2015Ситуація навколо АР Крим та м. Севастополя та питання щодо долі об'єктів культурної спадщини та культурних цінностей загалом, що перебувають на їх території. Досвід радянської евакуації найцінніших експонатів музеїв України. Безпека культурних цінностей.
статья [64,7 K], добавлен 07.08.2017Зростання ролі культурної політики як фактора економічної та соціальної інтеграції Європи. Діяльність Європейського Союзу з метою збереження культурної спадщини народів, розвитку мистецтва. Цілі створення та характеристики нової європейської ідентичності.
статья [29,9 K], добавлен 20.08.2013Пам'ятки історії, архітектури та культури. Державний історико-архітектурний заповідник. Принципи історизму та системного підходу до об'єктивного висвітлення явищ минулого. Висвітлення архітектурної спадщини міста. Історичні споруди XVII століття.
творческая работа [30,1 K], добавлен 12.05.2011Умови формування та розвитку українського кіномистецтва. Найвизначніші діячі та їх внесок до культурної спадщини. Розмаїтість жанрів і тем, реалізованих в кінематографі 1900-1930 рр. Національні риси, мистецька та історична цінність створених кінокартин.
курсовая работа [65,2 K], добавлен 11.03.2011Теоретичні основи та суть поняття "культурна сфера", її територіальна організація. Загальна характеристика культурної діяльності в Україні та основні заклади комплексу культури. Перспективи розвитку високоефективної культурної сфери в Україні.
курсовая работа [510,0 K], добавлен 13.10.2012Сутність культурної еволюції як процесу формування поведінки людини та її генезис. Елементарний засіб передавання досвіду, які мають тварини. Мистецтво як самосвідомість культури. Етапи культурної еволюції людства. Дослідження цивілізації Тойнбі.
реферат [17,8 K], добавлен 18.03.2009Розвиток культурної спадщини Прибузького краю. Дослідження популярності танцювального мистецтва на Півдні України. Показ національного характеру народу за допомогою танцю. Використання кубанської фантазії на теми південноукраїнських козацьких мелодій.
статья [21,2 K], добавлен 24.11.2017Народне декоративно-прикладне мистецтво як органічна складова національної культури, що базується на етнічній специфіці та народності. Історія розвитку та традицій писанки, як атрибуту культових народних обрядів, пов'язаних із весняним пробудженням землі.
статья [14,9 K], добавлен 09.11.2010Живопис, архітектура, скульптура, література, декоративно-ужиткове мистецтво, музика, театр, кіно як культурна спадщина. Роль бібліотек в збиранні, організації зберігання й громадського користування друкованими творами. Найвідоміші музеї та галереї.
презентация [25,4 M], добавлен 04.04.2018Утворення прізвиськ в англійській мові як сприйняття людиною навколишнього середовища. Роль денотата в соціальному полі. Соціопрагматичні функції прізвиськ: соціальні ідентифікація, демаркація, контроль, ідентифікація, принижування та возвеличування.
статья [31,7 K], добавлен 24.04.2018Бароко, як явище в культурі, яке проникло на українські землі у XVII-XVIII ст. Відображення бароко у літературі, архітектурі, пластичному мистецтві. Меморіальна пластика, як одна з характерних рис доби бароко. Розум бароко – явище складне і суперечливе.
реферат [57,9 K], добавлен 19.11.2010Держави-члени, асоційовані члени та постійні представництва при штаб-квартирі ЮНЕСКО. Ключові цілі та завдання ЮНЕСКО. Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні. Перелік офіційних мов секретаріату, генеральної конференції та виконавчої ради ЮНЕСКО.
презентация [2,0 M], добавлен 27.07.2017Характеристика народних символів України, що позначаються на формуванні національної свідомості людей і виховують почуття любові до своєї рідної землі. Символіка традиційного одягу українців. Вишиванка. Рушник. Народні символи здоров'я, щастя та достатку.
курсовая работа [95,2 K], добавлен 13.12.2013
