Кураторство у симпозіумному русі: проблеми та перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРАТОРСТВО У СИМПОЗІУМНОМУ РУСІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Зіненко Т.М.

Досліджується система кураторства в сфері симпозіумного руху (на прикладі симпозіумів художньої кераміки). Особлива увага приділяється аналізу особистостей кураторів симпозіумів та їхньої ролі у розвитку сучасного мистецтва. Концептуальні засади симпозіумного руху дають підстави визначити, що симпозіуми як явище зародилися в умовах подальшої демократизації сучасного мистецтва та вирішували проблему творчого спілкування художників у спеціально створених умовах, що зумовило активізацію мистецького життя.

Постановка проблеми. Симпозіуми художньої кераміки стали помітною подією у мистецькому житті України останньої чверті - початку XXI століття. Особливого значення набуває дослідження кураторського аспекту симпозіумного руху, оскільки саме від постаті куратора, від розробленої ним ідеї залежить успішність втілення мистецького проекту.

Значення художнього симпозіуму як культурологічного феномену полягає в тому, що така форма спілкування митців у вигляді пролонгованого діалогу, дискусії на задану тему - є дуже актуальною й потрібною. За умови чіткої та добре продуманої організації, саме формат симпозіуму як майданчику для творчого спілкування стає важливим важелем впливу на гостросоціальні процеси налагодження соціокультурних відносин між мистецтвом і широкою аудиторією. Стимулюючи у глядачів інтерес до кераміки як мистецтва, симпозіуми сприяють загальному естетичному вихованню населення регіону, в якому вони проводяться.

Організаційні складові влаштування симпозіумів художньої кераміки сьогодні включають у себе фактори, що забезпечують соціально-економічний, інтелектуальний й духовний розвитку соціуму, який споглядає мистецькі твори. Провідними сутнісними ознаками, у таких умовах, стають неперервність процесу набуття нових знань і досвіду, людьми, що причетні до організації та проведення керамічних симпозіумів.

Означене вище вимагає нових підходів до визначення місця й ролі у процесі підготовки та проведення заходу постаті ідейного натхненника та організатора симпозіуму. Це може бути куратор або кураторська група як колегіальний орган координації проекту. Вивчення симпозіумів художньої кераміки неможливе без окреслення специфіки кураторської діяльності, так як фігура куратора є невід'ємною складовою складного багатоступеневого процесу підготовки й реалізації симпозіуму. Особливу складність роботі куратора надає не тільки специфіка відбору художників у творчу групу у відповідності з темою та завданнями проекту, але й грамотна побудова експозиції підсумкової виставки, в просторі якої синтетично поєднані як традиційні, так і інноваційні художні форми. Окремим чинником виступає кураторська стратегія, яка дає змогу визначити роль куратора симпозіуму як головного ініціатора та організатора симпозіумів.

Аналіз останніх публікацій і джерел. Не дивлячись на те, що кураторство як інституція сучасного мистецтва, сформувалося досить недавно - проблема розвитку, оцінки та специфіки кураторської діяльності неодноразово піднімалася у мистецтвознавчих наукових статтях, збірниках, монографіях - але так і не знайшла свого відображення як явище сучасного мистецтва. Базовими для розуміння проблем вивчення кураторського руху є низка робіт, що досліджують природу кураторської діяльності та окремі аспекти її функціонування. Теоретично-термінологічну складову кураторської діяльності досліджують мистецтвознавці Б. Гройс, М. Гельман, В. Савчук, М. Фрай, О. Сидор-Гібелинда, Г. Вишеславський, М. Протас, Єгоров [1]; аналізом методів і засобів займаються мистецтвознавці О. Холмогорова, М. Бірюкова, О. Прилашкевич [7]; з'ясуванням ролі куратора в сучасному арт-процесі займаються провідні критики Т. Шехтер, Р. Мартінес, Ф. Перрен, В. Мізано.

Концептуальні підходи до розуміння симпозіумів художньої кераміки містяться у працях: О. Голубця, О. По- шивайла [4; 5], О. Клименко, О. Роготченка, Л. Лисенко, О. Лагутенко, Ф. Петрякової, В. Гудака, В. Данилейка, Могилевського, В. Онищенка, О. Перця, В. Титаренка, Н. Олійник, Р. Шмагала. Також для повнішого розуміння особливостей симпозіумного руху були опрацьовані іншомовні джерела, серед авторів яких є В. Мейланд, Н. Воронов, В. Малолетков, Л. Андреева, С. Кавецкая, Є. Власова, Д. Осіньскі, П. Конеза, Т. Ломанова, Ю. Башинова та ін.

Значний інтерес становлять публікації кураторів та учасників і членів журі симпозіумів: О. Пошивайла, О. Міловзорова, В. Малолеткова, П. Печорного, Н. Чопен- ко, В. Колтигіна, А. Гориславця, Б. Росі, I. Рогової, Т. Пунанс, В. Мотрій, О. Татарінцева, Т. Литвиненко, Т. Пунанс, Барріос, Т. Даунори, А. Георхіо, М. Вакуленка, О. Липи, З. Чегусової, А. Ботанової, В. Підгори, В. Петрашика [6], І. Бекетової, О. Ханка, С. Лупій.

Джерелами для з'ясування ролі куратора в системі симпозіумів художньої кераміки є конкретні реалізовані мистецькі проекти, робочі матеріали симпозіумів, каталоги та статті у періодичних виданнях.

Виклад основного матеріалу. Більшість дослідників розглядають кураторську діяльність щодо проведення симпозіумів як важливу складову сучасного мистецького процесу. Виходячи з цієї тези, особливим елементом методів дослідження симпозіумів художньої кераміки як явища сучасної культури є дослідження практики кураторської діяльності посередництвом вивчення та аналізу конкретних подій. Важливим джерелом висвітлення даного питання є інтерв'ю з кураторами-практиками.

Пов'язаним з даним блоком дослідження є фактори, що торкаються питань менеджменту у художній сфері: художнього проектування під час організації та проведення симпозіумів; особливості функціонування мистецького середовища.

Для аналізу ефективності роботи куратора симпозіумів необхідно використати структуру загальних критеріїв кураторської діяльності, запропоновану мистецтвознавцем А. Єгоровим [1]. Вони наступні: а) вміння чітко формувати проблему та швидко й адекватно на неї реагувати; б) вміння провокувати ситуацію, задаючи «правильні» (тобто цікаві й інтелектуальні) питання; в) високий професіоналізм, уміння наводити вагомі й переконливі аргументи [1].

Існує декілька підходів до розуміння самого поняття «кураторство» як у сфері художньої кераміки, так і у сфері мистецтва в цілому. Куратор виступає своєрідним режисером проекту симпозіуму. Роль куратора полягає в здійсненні керівництва всім процесом реалізації симпозіуму: від концептуальних положень і умов на початку проекту - до підсумкової виставки й видання каталогу на завершення симпозіуму. Але й на цьому роль куратора не вичерпується. Виходячи з того, що симпозіуми - явище системне й періодичне - куратор мусить бути стратегом і тактиком, здатним панорамно уявляти майбутню творчу групу, передбачати складні ситуації, бачити кінцеву мету симпозіуму та засоби її досягнення. Праця куратора - це нескінченний всесезонний творчий пошук, обмін інформацією з колегами та потенційними учасниками симпозіуму, спілкування з постачальниками сировини та матеріалів, музейниками, технологами. Тобто, куратор - це той, хто генерує ідею, втілює її в життя і потім знає, що з нею робити далі.

Специфіка інституту кураторства в сфері симпозіум- ного руху не отримала й досі належної теоретичної інтерпретації та не осмислена належним чином у контексті наукового знання. Тобто, ми стикаємося з проблемою невідповідності існуючого проблемного поля конкретних явищ ступеню дослідження цієї проблеми. Тобто, мистецтвознавче обґрунтування художньо-естетичних та організаційно-практичних методів і підходів до проведення симпозіумів художньої кераміки як явища сучасної культури не відповідає вимогам часу та не відображає динамічні процеси у сфері сучасного мистецтва.

Кураторство симпозіумів художньої кераміки як система, що супроводжує творчий процес симпозіуму, зародилося в другій половині минулого століття. Кураторство передбачає певне коло обов'язків, підпорядкованих практичній функції - організувати та провести симпозіум. Із розвитком симпозіумного руху з'явилася потреба у професійних кураторах симпозіумів - людях, що мають фундаментальні знання: з історії, технології, мистецтва виготовлення керамічних творів - володіють спеціалізованими навичками у сфері підготовки та організації конкретних проектів. Наприклад, історик мистецтва можебути і куратором і автором дослідницьких або критичних текстів, тобто, поєднувати у своїй особі декілька ключових позицій.

Термін «куратор» не зародився на ниві сучасного мистецтва. Він історично пов'язаний з музейно-виставковою діяльністю і з її репрезентацією в суспільному просторі. Фігура куратора мистецьких проектів стала особливо актуальною наприкінці ХХ ст. в часи активізації симпозіумного руху в сфері художньої кераміки. Це пов'язано як з інституалізацією сучасного мистецтва за західною моделлю, так і з тим, що саме куратор визначає структуру та рамки співвідносин між художником і суспільством, саме в компетенції куратора задавання рівня того чи іншого проекту. З іншого боку, куратор виступає в ролі режисера симпозіумного дійства: він створює мистецьке середовище і формує творчу групу; інтерпретує спосіб показу художніх творів (що є важливим у процесі підготовки підсумкової групової виставки), займається аранжуванням цілісної симпозіумної ситуації та приведенням її у відповідність до концептуальних засад конкретного проекту. Тобто, внутрішній і зовнішній діалог художників - учасників симпозіуму між собою та з глядацькою аудиторією, вибудовується за посередництва фахівця, що організовує та структурує їхню співпрацю. Цим фахівцем і є куратор симпозіуму.

У сучасному мистецтві, термін «куратор» поєднує в собі багатосторонню діяльність, що включає в себе: дослідження, атрибуцію; організацію виставок; закупівлю творів тощо. Сучасні симпозіуми художньої кераміки, які проводяться в спеціально облаштованому для них просторі - це сезонні заходи, що вимагають вирішення низки організаційних питань. Ці питання вимагають від куратора професійного підходу в різних сферах: від формування концептуальних засад до підбору сировини та матеріалів: організації випалу, дозвілля та побуту. Куратор несе повну персональну відповідальність за виконання завдань, що стоять перед симпозіумом. Практика останніх десятиліть свідчить, що колегіальні органи (оргкомітети, вистав- коми тощо) поступилися місцем постатям індивідуальних кураторів. У таких умовах, велику роль відіграє харизматичність, лідерські якості, менеджерський досвід, психологічна врівноваженість і стресостійкість самого куратора.

Симпозіум як явище сучасного мистецтва, неможливий без інтриги, без провокативності й «сюрпризності», що зачіпають, збурюють художника, змушуючи змінити звичний комфорт на невідомі умови та обстановку симпозіуму. Таку «хитку рівновагу» здатні утримувати лише сильні харизматичні особистості, здатні віднаходити вісь симетрії в наскрізь асиметричному просторі. Тобто, вагомим критерієм успіху куратора симпозіумів виступають його особистісні та фахові риси. До професійних характеристик успішності куратора треба віднести й вміння вибудовувати грамотну систему показу творів на підсумковій виставці та їхньої адекватної презентації. У цю систему входить і головна характеристика - вміння куратора: не втілювати в життя готові доктрини, а формувати та піднімати нові питання й проблеми та вирішувати їх посередництвом симпозіуму, диктуючи таким чином, новітню моду в сфері керамічного мистецтва. Увесь методологічний апарат симпозіуму як явища спрямований на створення унікального захопливого середовища для спонукання вільної творчості, технологічного експерименту та креативного художнього мислення.

Важливим аспектом організації симпозіумного руху є визначення та характеристика етапів підготовки та реалізації конкретного проекту. Загалом, таких етапів чотири.

На першому етапі розробляється ідея, концепція та

проект симпозіуму художньої кераміки. Цей етап передбачає аналіз наявних і потенційно задіюваних ресурсів: 1) приміщення для творчої праці (а також приміщення для зберігання сировини, для сушки тощо); 2) приміщення для житла учасників симпозіуму, 4) харчування, медичне обслуговування, побут; 5) сировина, матеріали (формувальна маса, глини, поливи, ангоби, шамот, пігменти, барвники, гончарні круги, турнетки, скульптурні станки тощо); 6) печі для випалювання творів (електричні, газові, дров'яні, «раку» тощо); 7) транспортне забезпечення (перевезення учасників, перевезення сировини й матеріалів, готових творів на виставку); 8) фінансове забезпечення (відшкодування відрядних витрат, призначення стипендій учасникам тощо); 9) інформаційний супровід та підтримка (співпраця із зМі); 10) можливість видання каталогу симпозіуму.

Перший етап найважливіший, оскільки визначає теоретичне підґрунтя майбутнього симпозіуму. Концепція є по суті, програмним документом, у якому прописується та обґрунтовується структура конкретного мистецького проекту. В концепції містяться відповіді на основоположні, наскрізні питання функціонування симпозіуму. Будь-який симпозіум конструюється як певний простір, і межі цього простору чітко зазначаються в концепції. В ідеалі, концепція має охоплювати всі етапи життєдіяльності проекту і повинна передбачати подальшу долю створених на симпозіумі робіт.

Прикладом наукового підходу до розроблення концепції симпозіумів є «Концепція Національного симпозіуму гончарства «Опішне - 2001», розроблена доктором історичних наук О. Пошивайлом [2, с. 7-23]. Основні моменти цієї концепції використані та творчо опрацьовані організаторами наступних симпозіумів. У концепції, розробленій О. Пошивайлом, чітко визначено предмет симпозіуму як «науково-мистецької акції національного масштабу, спрямованої на комплексне пізнання традицій і досягнень минулого і плідний розвиток сучасного» керамічного мистецтва України. Подане термінологічне визначення мистецьких явищ. Виходячи з кураторської концепції симпозіуму, проводиться наступний етап підготовки проекту. Організатори як правило обирають такі шляхи запрошення художників до участі: через широке інформаційне сповіщення про майбутню подію всіх зацікавлених осіб через ЗМІ та шляхом розсилки анонсів майбутніх симпозіумів у виші, творчі спілки тощо. Проводиться в два етапи: спочатку дається оголошення широкому загалу художників і потім, серед присланих заявок спеціальна експертна комісія відбирає учасників симпозіуму; через персональне запрошення конкретних художників до участі у певному проекті.

Перший метод передбачає, як правило, два етапи: спочатку свої заявки подають усі бажаючі, потім їх розглядає експертна рада і рекомендує до участі певних художників. Другий метод - простіший і надійніший, оскільки позбавляє організаторів певних ризиків - але менш ефективний. Цей метод зазвичай використовують у «камерних» симпозіумах художньої кераміки - вузькоспеціалізованих і з невеликою кількістю учасників.

До симпозіумів першого типу відносяться «Інтерсимпозіуми в Опішному» (2010-2014), симпозіуми художньої кераміки «Поезія гончарства на майданах і в парках України» проводилися за другим типом (за персональними запрошеннями).

На другому етапі відбувається безпосередня підготовка до проведення: 1) готуються та розсилаються інформаційні листи, 2) проводиться відбір учасників та формування складу творчої групи; 3) відбувається приведення до належного стану відповідної матеріально-технічної бази; 4) формується програма симпозіуму. Найголовнішим завданням другого етапу підготовки симпозіуму є формування творчої групи художників, прогнозування комфортності їхнього психологічного стану, моніторинг і зведення до мінімуму усіх можливих ризиків. Завданням куратора на цьому етапі є також складання планів розміщення учасників у майстернях, з метою їхньої найефективнішої праці, планування випалів та інших робочих моментів. Куратор керамічних симпозіумів, окрім мистецтвознавчих і організаційних питань, повинен володіти знаннями з технології виготовлення керамічних творів, щоб науково обґрунтувати терміни, відведені на різні технологічні етапи.

Під час розроблення програми симпозіуму організаторам необхідно оптимізувати процес співвідношення творчої праці та відпочинку. Аналіз досвіду проведених симпозіумів дає підстави стверджувати, що перевантаження програми різноманітними обов'язковими дійствами за участю художників не сприяє нормалізації психологічного мікроклімату в колективі учасників і в кінцевому результаті впливає на якість створених робіт.

Третій етап - це безпосередня творчість учасників в умовах симпозіуму. До організаційних моментів цього етапу відносяться: зустріч, поселення, розподіл майстерень, проведення необхідних технологічних проб сировини та матеріалів, творча праця, організація харчування, відпочинку та розваг; реалізація програми симпозіуму; організація випалу, транспортування готових творів, облаштування підсумкової виставки, робота журі, організація аукціонів (за потреби), співпраця з ЗМІ, від'їзд учасників тощо).

Стосовно третього (подієвого) етапу, - то тут роль куратора полягає в чіткій координації дій усіх служб і структур, причетних до проведення симпозіуму. За умови успішного менеджменту попередніх етапів, у цей час, куратор повинен зосередитися на безпосередньому спілкуванні з художниками, на вивченні особливостей їхньої творчої манери та зробити все можливе для найпліднішої праці кожного учасника. Окрім того, важливими факторами є: максимальний рівень забезпечення митця необхідними засобами для роботи; делікатне спонукання до експерименту; провокативне сприяння розкриттю творчого потенціалу художника; залучення його до загального організму симпозіуму.

Окремим аспектом третього етапу є підготовка і проведення підсумкової виставки та організація роботи журі (за необхідності). У цьому контексті роль куратора є визначальною, оскільки підсумкова виставка є мірилом успішності конкретного симпозіумного проекту. Куратор може використовувати традиційні методи побудови експозиції, або використовувати різноманітні дизайнерські підходи до її презентації. Паралельно зі стадією підбору та оброблення матеріалу ведеться робота з художниками, що своїми роботами створюють простір виставки. Виходячи з концепції, експозиція може оформлюватися мінімальними засобами, вимальовуватися декількома штрихами - а може вимагати створення масштабних інсталяцій. Як приклад застосування таких новітніх нестандартних прийомів, можна навести побудову експозиції Всеукраїнського молодіжного симпозіуму «Мистецький липень у Опішні» (2004). Художник А. Собянін, автор концепції виставки, запропонував розмістити твори учасників у коридорному підвальному приміщенні, зробивши з нього, за допомогою поліетиленової плівки обмежений простір, заходячи в який глядач переміщувався в середовище самого твору, що перебував у процесі виготовлення та сушки [9]. Інший приклад - проведення підсумкових виставок симпозіуму на заводах «Зевс-кераміка» та заводу керамічних мас (Слов'янськ, 2005), де простір заводських цехів і діюча промислова лінія, завдяки присутності керамічних творів, перетворили все приміщення в тотальну інсталяцію, яка повністю змінила заводське середовище [8, с. 1-48].

Четвертий етап вимагає від організаторів зусиль у плані як збереження, атрибуції та популяризації мистецьких творів, так і сприяння становленню позитивного реноме художників-учасників На цьому етапі особливу роль відіграє те, якою структурою проводиться симпозіум. Якщо це - музей, то маса питань збереження й атрибуції вирішуються позитивно, а якщо симпозіум організовують приватні особи чи компанії, то дане питання стоїть дуже гостро. Куратору, в цьому контексті, необхідно чітко окреслити позицію щодо подальшої долі виготовлених на симпозіумі творів. Стосовно популяризації творчості, то найдієвішою формою є видання каталогу симпозіумних робіт, створення фільму та написання критичних статей про симпозіум. Каталог у таким умовах слугує своєрідним літописом симпозіуму. В каталогах, як правило, розміщені фотографії творів, учасників, організаторів, членів журі, їхні думки про даний проект і критичні статті.

У плані досягнення мети завершального етапу симпозіуму піднесення мистецького рівня художньої кераміки як мистецької сфери - видання каталогу та збереження і подальше експонування робіт мають відігравати визначальну роль. Крім того, на цьому етапі активізується ще одна кураторська функція - популяризація, репрезентація створених художниками на симпозіумі робіт, спілкування зі ЗМІ, колегами, гостями. Куратор, по суті, є «обличчям симпозіму» для соціуму.

Висновки. Сучасна кураторська діяльність у сфері симпозіумного руху як явища сучасної культури, отримала досить всебічне, хоча й фрагментарне висвітлення. Спостерігаються різноманітні підходи дослідників до теоретичного обумовлення особливостей функціонування кураторів і кураторської практики в умовах симпозіумів у різних сферах мистецтва загалом і художньої кераміки, зокрема. Це свідчить про актуальність і своєчасність дослідження даної проблематики та вказує на необхідність подальшого розроблення проблеми.

Сфера художньої кераміки є досить специфічним компонентом сучасного художнього життя, оскільки вимагає цілої системи знань із технології виготовлення керамічних творів та особливостей творчих потреб художників-керамістів. Тому кураторами можуть виступати: мистецтвознавці, художники-керамісти; музейні працівники та професійні арт-менеджери, Але частка «випадкових» людей у ролі кураторів керамічних симпозіумів зведена до мінімуму.

Подальші перспективи розвитку симпозіумного руху передбачають кардинальні зміни у підготовці організаторів симпозіумів як професійних управлінців, так і технологів, художників і мистецтвознавців. Необхідно розв'язати протиріччя між суспільною потребою професіоналізації управління мистецькими проектами та наявним рівнем і технологією підготовки, яка є фрагментарною, несистемною, забезпечується в основному за рахунок післядипломного етапу, що порушує цілісність професійної підготовки фахівця.

Не секрет, що в кожному зі складних історичних періодів мистецтво виконує невдячну функцію стабілізатора і консерватора минулого й, одночасно - середовищем для збурення і народження нових ідей. Проблематика сучасного мистецтва - царина небезпечно-провокативна та ризикована. Але для того, щоб давати оцінку і більше того, бачити, що із сучасного мистецтва переживе не тільки нас, а й віки і тисячоліття, треба мати не лише внутрішню силу, сміливість і мужність, але й володіти потужною системою знань, мати також і добре розвинене інтуїтивне відчуття - всі ці якості є складовими професійної компетентності куратора мистецьких проектів. художній симпозіум кераміка мистецький

Динамічний розвиток симпозіумного руху в сфері художньої кераміки наприкінці XX - на початку ХХІ століття вимагає від організаторів симпозіумів художньої кераміки як явища сучасної культури чіткої структури їхнього проведення, розроблення методів і прийомів реалізації, застосування передових методик досягнення максимальної ефективності проекту в сучасному культурному процесі.

Список використаних джерел

1. Егоров, А. О профессии куратора [Электронный ресурс]. Дата обращения 23. 01.2014.

2. Робочі документи (програми, запрошення, умови участі, списки учасників, протоколи тощо) і Національного симпозіуму гончарства - Національний архів українського гончарства (НАУГ). - Ф. 1. - Оп. 4. - Од. зб. 6. - 1385 арк.

3. Робочі документи (програми, запрошення, умови участі, списки учасників, протоколи тощо) ІІІ Всеукраїнського симпозіуму монументальної керамічної скульптури в Опішному «Поезія гончарства на майданах і в парках України». - Національний архів українського гончарства (НАУГ). - Ф. 1. - Оп. 4. - Од. зб. 5. - 245 арк.

4. Пошивайло, О. ІІ Національний симпозіум гончарства «Опішне - 2001». Програмні документи. - Опішне: Українське Народознавство, 2000. - 48 с.: іл.

5. Пошивайло, О. Монументалізація українського гончаротворення // Український керамологічний журнал. - 2002. - № 1. - С. 5-6.

6. Петрашик, В. KNOW HOW чи мистецтво інсталяції (про А. Собяніна) // Образотворче мистецтво. - 2007. - № 4. - С. 142-143.

7. Прилашкевич, Е. Е. Этика куратора // Обсерватория культуры: журнал-обозрение. - 2008. - № 5 (сентябрь-октябрь). - С. 54-58.

8. Україна соборна: Всеукраїнський симпозіум художньої кераміки «Слов'янськ - 2005»: Каталог (автор текстів та упоряди. Т. Зіненко). - Київ: ВХ [Студіо], 2005. - 48 с.

Размещено на Allbest.ru