Екранне мистецтво як спосіб маніпулювання культурними пріоритетами людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екранне мистецтво як спосіб маніпулювання культурними пріоритетами людини

Мірошниченко Ю.П.

У статті ми спробували з'ясувати, яку роль відіграє екранне мистецтво в житті людини, а також яким чином воно впливає на морально-культурні цінності.

Ключові слова: телебачення, мораль, цінності, мистецтво, культура.

We hear very often the dissatisfaction with the culture of modern television. Many people blame it for immorality ascribing to it all the troubles that take place in modern society. In this article we tried to understand what the role the television art plays in the human life. And also how it affects on the moral and cultural values.

Keywords: television, moral, values, art, culture.

Мирошниченко Ю.П. Экранное искусство как способ манипулирования культурными приоритетами человека

В статье мы попробовали определить, какую роль играет экранное искусство в жизни человека, а также каким образом оно влияет на морально-культурные ценности.

Ключевые слова: телевидение, мораль, ценности, искусство, культура.

екранне мистецтво моральний культурний

Останнім часом люди стали частіше цікавитися культурою, історичними досягненнями своїх націй. їх дедалі більше починає приваблювати те, що включає в себе все розумове і моральне, те, що може наблизити їх до цих абстрактних понять. Очевидно, що такий інтерес швидше за все викликаний тим, що отримувати свою культурну дозу стало значно легше. Адже в наш час культура, як і багато інших сфер після розпаду Радянського Союзу, почала комерціалізуватися. Культура перетворюється на товар у сучасному світі. Вона стала заручником новітніх технологій, які впливають на всі сфери людської діяльності. Не можна говорити, що це негативно впливає на її розвиток і кількість споживачів. Навпаки, це значно збільшує її споживчу аудиторію. На жаль, саме тут кількість починає домінувати над якістю.

Західні вчені значно раніше почали висувати свої теорії про вплив засобів масової інформації на культуру. Одним із перших це питання почав розглядати В. Беньямін. Він особливо гостро був стурбований тим, як медіа впливають на художнє мистецтво. Адже з новітніми технологіями можна було виробити копію будь-якого твору мистецтва, тим самим знищуючи ексклюзивність і неповторність тієї чи тієї роботи. Він вважав, що тепер «знецінюється геніальність, таїнство мистецтва і вічна цінність». Тепер культура зовсім інша. Якщо ж раніше вона задовольняла індивідуальні смаки, то тепер, як під конвеєр, випускають ту, яка розрахована на маси, заперечуючи всяку ексклюзивність. Для такої культури вже придумали і нову назву «де-арт», що означає деструктивне мистецтво, тим самим виключаючи її з різновидів мистецтва. Адже нова культура знищує всю ту цінність досягнень, яка до цього накопичувалася протягом тривалого відрізка часу [1, с. 303-305]. А. Моль називає механізми такого процесу створенням «уявних музеїв» за допомогою копій без жодних труднощів [2, с. 270].

Т. Адорно і М. Горкгаймер вважали, що культура в наш час змінила свої ціннісні орієнтири, вона набула нового вигляду, а саме трансформувалася в засоби масової інформації і тепер має велику економічну і політичну владу, а також чинить ідеологічний вплив на маси. Г. Шиллер дійшов таких висновків, що з появою ЗМІ люди дійсно стали більше уваги приділяти культурному розвитку. Враховуючи те, що людина почала поглинати занадто багато інформації, це своєю чергою, призвело до того, що вона зовсім перестала фільтрувати її, а водночас і розбиратися в ній. У результаті цього людина почала повністю втрачати індивідуальний смак. Точніше кажучи, став відчутним «зворотний ефект» [1, с. 88].

Телебачення, на думку М. Маклюена, є результатом появи таких видів мистецтва та явищ, як дії великих корпорацій, абстрактне мистецтво, швидке поширення таблоїдної преси, випуск «тактильних книг» кишенькового формату. Деякі дослідники зараховують до нових видів мистецтва і рекламу. М. Маклюен ж зі скептицизмом ставиться до надання рекламі такого статусу і називає її «печерним мистецтвом ХХ століття». В. Вильчек ж, навпаки, називає рекламу своєрідним мистецтвом [3].

Культурні вподобання суспільства можна вивчати, слідкуючи за рекламою, а саме за тим, наскільки часто вона з'являється на екранах. Рекламу не можна недооцінювати у здатності до формування мистецьких уподобань, так як повну картину культурних стереотипів відображають її тексти та образи. Хоча Т. Кузнєцова вважає неприпустимим, що, наприклад, бувають випадки, коли деякі національні символи використовують для реклами алкогольних напоїв або інших товарів, що сприяють отруєнню нашої нації. Адже це призводить до спотворення національно-культурних цінностей і сприяє тому, що «морально-духовні цінності замінюються явищами матеріального комфорту, поширеного споживацтва» [4, с. 53].

М. Маклюен стверджує, що телебачення впливає взагалі, майже на всю культуру. Він вважає, що телебачення наділене такою властивістю, як «всепроникаючий демонізм», і каже про згубний вплив цього виду ЗМІ на дитячу свідомість, оскільки ТБ заповнило їхній час та мізки і вони вже не бачать сенсу в читанні книг. Науковець підкреслює, що спілкування людей починає відбуватися через міфологізацію, через вплив телебачення. Міф чинить найбільш ефективний вплив на суспільство, створюється міфологічна реальність, яку нав'язують суспільству [3]. Телебачення - це як продовження нашого кругозору, хоча насправді все те, що ми бачимо на екранах, не висвітлює нашу точку зору і особисте бачення тієї чи тієї проблеми. Але тут вже починає діяти телевізійний «міф», коли людина сприймає чужу думку як свою, саме така психологія аудиторії, яка дивиться на телеекран. Хоча б взяти ті самі новини. Як би вони не повинні були ґрунтуватися на реальних подіях, новини все-таки ніколи не будуть відображати всю реальність без винятку [5, с. 66~68]. Телебачення саме собою багатофункціональне явище, що, з одного боку, виробляє міфи, а з другого - поширює [5, с. 251]. Телебачення виключає таку людську необхідність, як спілкування, пряма передача інформації відходить на другий план, оскільки перегляд телепередач повністю задовольняє комунікативні потреби людей. Засоби масової інформації отримують відмінну можливість керувати людською свідомістю, оскільки її обеззброює той факт, коли вигадане особистість починає сприймати за справжнє [6, с. 178].

Б. Балаш же розглядає телебачення з другого боку: вона вважає, що воно створює продукт витончених мистецтв, так вона називає кіно. Якщо, наприклад, картини художника, книги письменника або музика композитора, які не були визнані за життя самого творця, все одно зберігаються і можуть стати популярними через багато років серед іншого більш освіченого покоління, то тут справи йдуть інакше. Адже екран відштовхує продукт, який став не до вподоби глядачеві одразу, в момент його народження. Цей вид мистецтва позбавляють шансу відродитися через багато років. Тільки та аудиторія, яка знаходиться тут і зараз, вирішує, чи давати життя тому чи тому кінопродукту. Через це кінотворцям потрібно повністю покладатися на сьогоднішній світ, розуміти і сприймати його смаки, адже більш сприятливого місця і часу для цього вже не буде. «Сфотографоване мистецтво», саме так автор називає кіномистецтво, а його сценою є вся природа. Телебачення, крім нових художніх творів, також дало людині можливість по-іншому подивитися на світ і розпочати новий етап художнього сприйняття. Під час появи екранного мистецтва виникають такі поняття, як кінематографічна культура або кінематографічна точка зору. Також існує культура глядацького сприйняття, оскільки людина повинна не тільки спостерігати за подіями, які відбуваються на екрані, але й робити свої власні висновки. Ми по-своєму розуміємо фільми, які з'явилися на світ багато років тому. Таким чином, наприклад, фільм, який був трагічним для минулого покоління, у нас може викликати усмішку. Це доводить той факт, що мистецтво дуже точно визначає культурно-духовні цінності свого часу [7, с. 36, 45-49].

Таким чином, ми бачимо, що культуру на телебаченні можна розглядати під різними кутами. Одні бачать в екранному мистецтві замах на свідомість людини, сприймають його як шлях мало чи не до деградації суспільства і падіння моральності, та й взагалі не зараховують його до різновидів мистецтва. Інші ж, навпаки, вказують на ті безмежні можливості, які подарували нам нові технології. Адже телебачення - це шанс творити нові твір мистецтва, нехай і незвичайним способом. Воно дійсно відображає морально-культурні цінності сучасного суспільства. Хоча деякі сприймають це як нав'язування їм певних пріоритетів. Тут вже відбувається змішування понять, які все-таки варто розділяти. Екранне мистецтво вбирає в себе ті складники, які створило суспільство поза екраном. Воно просто виробляє той продукт, який буде їстівний для аудиторії, яка, по суті, сама ж його і створила. Тому телевізійне мистецтво - це відображення нас самих. І в разі невдоволення цим продуктом критикувати насамперед варто самих себе, як творців.

Джерела

1. Беньямін В. Твори мистецтва в епоху його технічної відтворюваності / В. Беньямін. - М., 1996. - 546 с.

2. Моль А. Мистецтво і ЕОМ / А. Моль, В. Фокус, М. Касслер. - М.: Світ, 1975. - 372 с.

3. Маклюен М. З появою супутника планета стала глобальним театром, в якому немає глядачів, а є тільки актори [Електронний ресурс] // Кентавр. - 2003. - № 5. - URL: http://old.mgimo.ru/kf/ME DIA/art017.htm.

4. Кузнєцрва Т. В. Радіомовлення національної культури сучасними ЗМІ: тенденції та перспективи / Т. В. Кузнєцова; [гл. ред. О. М. Холод]. - К.: КиМУ, 2011. - С. 50-58.

5. Саппак В. С. Телебачення і ми / В. К. Саппак. - М., 1988. - 345 с.

6. Вильчек В. М. Телебачення і художня культура / В. М. Вильчек, Ю. В. Воронцов. - М.: Знание, 1977. - 485 с.

7. Балаш Б. Кіно. Становлення і сутність нового мистецтва / Б. Балаш. - М.: Наука, 1968. - 432 с.

Размещено на Allbest.ru