Історія вивчення поняття "неформальна субкультура" як підсистема субкультури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історія вивчення поняття "неформальна субкультура" як підсистема субкультури

Вікторія Кухар

У статті досліджується історія вивчення поняття «неформальна субкуль тура» як підсистема субкультури. З'ясовано історію появи в науковому обігу поняття «суб культура» і процес становлення його історіографічної бази. Увага зосереджена на трьох най більш популярних неформальних субкультурах в Україні і розглянуто найважливіші праці, що характеризують хіпі, панків і готів. Дослідження показало, що, попри популярність цих неформальних субкультур в Україні, вони практично не вивчалися. Багато фактичного ма теріалу про субкультури і неформальні субкультури міститься у світовій мережі Інтернет, проте така інформація здебільшого не має наукового обґрунтування. Таким чином, нефор мальні субкультури, що стають дедалі популярнішими, потребують подальшого вивчення, адже вони є суттєвою складовою сучасної української суспільної історії і культури.

Ключові слова: Україна, українці, субкультура, неформальна субкультура, хіпі, панки, готи.

В статье исследуется история изучения понятия «неформальная субкуль тура» как подсистема субкультуры. Выяснены история появления в научном обороте поня тия «субкультура» и процесс становления его историографической базы. Внимание сосредо точено на трех наиболее популярных неформальных субкультурах в Украине и рассмотрены важнейшие труды, характеризующие хиппи, панков и готов. Исследование показало, что, несмотря на популярность этих неформальных субкультур в Украине, они практически не изучались. Много фактического материала о субкультурах и неформальных субкультурах содержится в мировой сети Интернет, однако такая информация в основном не имеет на учного обоснования. Таким образом, неформальные субкультуры, которые становятся все популярнее, требуют дальнейшего изучения, ведь они являются существенной составляю щей современной украинской общественной истории и культуры.

Ключевые слова: Украина, украинцы, субкультура, неформальная субкультура, хиппи, панки, готы.

This paper examines the history of study of concept «informal subculture» as a sub system of subculture. The history of emergence of the notion «subculture» in scientific use and the process of development of its historiographical base is analyzed. The author paid attention to three the most popular informal subcultures in Ukraine and examined the most important works which describe the hippies, punks and the goths. The research revealed that despite the popularity of these informal subcultures in Ukraine, they are scantily explored. Big factual material on subcultures and informal subcultures can be found in Internet, but such information has no scientific rationale. Thus, informal subcultures which have become increasingly popular warrants further study as they are a significant component of the modern Ukrainian social history and culture.

Key words: Ukraine, the Ukrainians, subculture, informal subculture, hippie, punks, goths. субкультура панк гот культура

Культура - історично визначений ступінь розвитку суспільства та людини, який відображається у результатах мате ріальної та духовної діяльності. У другій половині ХХ ст. на базі поняття «культу ра» з'явився новий термін - «субкульту ра» (підкультура), який отримав широке застосування в сучасній науці і харак теризує культуру групи або класу, що відрізняється від панівної культури або протистоїть їй. Формування різнома нітних субкультур зумовлене історично, адже у різні періоди існування людства маємо можливість простежити виник нення і становлення особливих суспіль них об'єднань за спільними інтересами, ідеями тощо.

Субкультура охоплює широке коло різноманітних соціальних угруповань, містить кілька підсистем, однією з яких є «неформальна субкультура», що ха рактеризує соціально-демографічні гру пи, своєрідно організовані і поширені здебільшого у молодіжному середовищі. Важливо наголосити, що поняття «не формальна субкультура» відрізняється від явища «субкультура», оскільки цей термін не передбачає вікових обмежень, як, наприклад, «молодіжна субкульту ра», і не є масовим явищем, яким на сьо годні стала «субкультура».

Актуальність заявленої нами про блематики полягає в комплексному дослідженні історії вивчення поняття субкультури, оскільки термін «нефор мальна субкультура» у сучасній науці є недостатньо вивченим і не має ґрунтов ної історіографічної бази.

Новизна дослідження - спроба про аналізувати існуючу на сьогодні історіо графічну базу понять «субкультура» і «неформальна субкультура».

Мета роботи полягає у вивченні іс торіографічної бази поняття «нефор мальна субкультура». Поставлена мета передбачає такі завдання: 1) з'ясувати історію появи в науковому обігу понят тя «субкультура»; 2) простежити процес становлення історіографічної бази по няття «субкультура» і виникнення його складової «неформальна субкультура»; 3) розглянути найважливіші праці до слідників, що вивчають неформальні субкультури хіпі, панків, готів; 4) підби ти підсумки і зробити загальні висновки дослідження.

Об'єктом дослідження є сучасні українські неформальні субкультури другої половини ХХ - ХХІ ст., їхні уподо бання та ментальність; предметом - іс торія вивчення поняття «субкультура» і його підсистеми «неформальна субкуль тура».

Існує велика кількість теоретич них праць, присвячених вивченню по няття «субкультура». Дослідженням субкультури займалися такі вчені, як М. Соколов, О. Глушкова, Т. Щепанська, К. Мюллер та ін. [20; 4; 23; 15]. В Україні це явище вивчали М. Закович, Н. Слюса- ревський, О. Божок, О. Білецька, В. Ра- дзієвський [7; 19; 3; 2; 17]. Тут варто зазначити, що поняття «неформальна субкультура» окремо не вивчалося, а лише в контексті субкультури. Чимало інформації із зазначеної тематики мож на отримати зі світової мережі, але вона є не завжди достовірною і її авторство часто неможливо визначити. Враховую чи це, матеріали з Інтернету необхідно використовувати обережно, максималь но їх перевіряючи.

Питання субкультури постало спо чатку як міждисциплінарне та міжгалу зеве, адже викликало науковий інтерес у істориків, психологів, кримінологів, соціологів, медиків, юристів, мистецтво знавців, філософів, філологів, педагогів, політологів та багатьох інших фахівців. З часом почало домінувати у культу рологів. Наукове осмислення поняття «субкультура» у сучасній культурології почалося в 60-х роках ХХ ст. Нині явище субкультури розглядається у багатьох галузях і інтерпретується по-різному.

Вважається, що термін «субкульту ра» у науковий обіг увів американський соціолог Т. Роззак ще у 30-х роках ХХ ст. Також першість приписують американ ському досліднику М. Гордону, який тлумачив це поняття як «підрозділ на ціональної культури, сформований ком бінацією таких соціально важливих фак торів, як класова належність, етнічний фон, місце проживання (регіон, місто, село) та віросповідання, і який стано вить у даній комбінації функціонуючу єдність, що справляє поєднаний вплив на індивідуума» [1 ].

У 1950 р. американський соціолог Д. Рісмен у своїх дослідженнях харак теризував це поняття як групу людей, що цілеспрямовано вибирає манери, цінності та стиль. Пізніше Д. Хебдідж написав книгу «Субкультура: значення стилю», зауваживши, що субкультура співорганізовує людей зі схожими сма ками, яких не задовольняють загально прийняті стандарти, норми і ціннос ті [22].

Незважаючи на те, що поняття «субкультура» виникло ще у 30-х роках ХХ ст., як предмет наукового вивчення сформувалося воно в другій половині 1960-х років. Це пов'язують зі сплеском соціально-політичної активності молоді («студентська революція» у Франції, рух бітників і хіпі в США і Європі, діяльність хунвейбінів у Китаї та ін.). Наприкінці 60-х років з'ясувалося, що старше поко ління є чужим для молодих, а про нове покоління нічого не відомо. Відбувся розрив між поколіннями, і старше поко ління опинилося перед фактом, що воно не має уяви про потреби, запити та ідеа ли своїх дітей.

Передусім варто відзначити, що по няття субкультури спочатку викорис товувалося американськими і європей ськими соціологами щодо кримінальної сфери. Згодом це поняття перекинулося на молодіжні об'єднання. Саме звідси й починається формування стереотипу негативного сприйняття субкультур.

У країнах СРСР дослідження моло діжних субкультур не розвивалося перш за все через певні ідеологічні установки. Наявність багатьох молодіжних груп у соціалістичному суспільстві не визна валася або ж ці групи розглядалися як девіантні. У кінці 70-х років ХХ ст. од ним із перших, хто намагався розповісти суспільству про існуючі на той час специ фічні угруповання, був В. Пирожков. У своєму дослідженні він розглядає кримі нальну субкультуру, до якої входять не повнолітні, яких залучають туди у свою злочинну діяльність «ватажки банд» і «демонстративно оберігають 'їх від ал коголю, наркотиків та інших проявів людської слабкості, готуючи до головно го - безоглядної відданості ватажкові і злочинної діяльності. Таким чином, ми бачимо нову генерацію «благопристой них» кримінальників з «ідейним ухилом». Також дослідник наголошує: «Криміналь на субкультура, як і злочинність, має без ліч причин. Цілісної концепції причин та умов її виникнення і функціонування поки немає. Це значною мірою пов'язано з невивченістю соціальних процесів не тільки в молодіжному середовищі, але і в духовній сфері суспільства в цілому... живучість кримінальної субкультури впливає на порушення принципів соці альної справедливості, крах соціальних ідеалів у молоді, помилки в роботі з не повнолітніми, нерозуміння особливос тей 'їхнього віку (в тоталітарних умовах зробити це неможливо), прагнення до спілкування і гуртування в цілях самови раження і самоствердження» [16]. У пра ці В. Пирожков зробив глибокий і ґрун товний аналіз, детально описав причини і витоки кримінальної субкультури, струк туру, закони, норми і правила, традиції, ритуали, загальні і власні імена, систему цінностей і навіть значення татуювань у неповнолітніх і молодих правопорушни ків. Проте його дослідження стосувалося поняття кримінальної субкультури, яку він розглядав як існуючу проблему, котру слід вирішити.

Важливо зауважити, що публіка ція праці В. Пирожкова неодноразово заборонялася під приводом того, що в країні (радянській) розглянутих у ній явищ бути не може, бо в ній немає про фесійної та організованої злочинності.

Те, що майже не досліджувалася тема неформальної ініціативи в радян ській історіографії, обумовлювалося, по-перше, політичною кон'юнктурою, згідно з якою дослідження громадської активності молоді відбувалося лише в межах офіційних організацій; по-друге, відсутністю фактологічного матеріалу внаслідок замовчування інформації про неформальні об'єднання в СРСР.

Перші соціологічні заміри в моло діжному середовищі України почали робити на початку 70-х років. Зокре ма, відділ соціологічних досліджень Ін ституту філософії АН УРСР протягом 1971-1985 рр. регулярно відслідковував проблеми соціальної та професійної орі єнтації шкільної молоді, головним чи ном випускників 8-х та 10-х класів. Ці дослідження допомогли виявити довго тривалі тенденції цілісної деформації та накопичення негативних явищ у моло діжному середовищі [11, 54].

У 80-х роках ХХ ст. відбувається змі на акцентів у радянських дослідженнях суспільної активності молоді, яка була пов'язана з початком перебудови. З од ного боку, відбулося значне пожвавлен ня інтересу до діяльності неформальних об'єднань, започаткувалося систематич не їх вивчення, намітилась тенденція відходу від ідеологічних стереотипів, з другого - суттєвими рисами значної кількості літератури цього періоду за лишалися її політична заангажованість, замовчування важливих процесів у мо лодіжному середовищі.

З середини 80-х років соціологія та психологія молоді звертають свою увагу на актуальні проблеми побуту, вільно го часу, ставлення до неформальних об'єднань, політичних та соціальних процесів. До проблематики неформаль ного молодіжного руху звернулися і сус пільствознавці, трактуючи субкультуру як особливий життєвий стиль з певними цінностями [11, 55]. Дослідники у своїх працях починають вживати поняття «неформальні об'єднання молоді», «не формали», тут важливо наголосити, що так називали представників різних суб- культурних молодіжних рухів в СРСР 80-90-х років XX ст., тому поняття «суб культура», «молодіжна субкультура» і «неформальна субкультура» не мають чітких розмежувань, швидше за все, вживаються як одне і те ж. Дослідники В. Семенова, М. Топалов, І. Андреєва, Л. Новікова, Г. Вохмінцева, В. Чупров, Г. Хохряков, В. Левічева, М. Черниш спробували не аналізувати кожну не формальну групу окремо, а простежити соціально-історичні витоки цього яви ща, описати типи цих груп, проблеми і протиріччя їх існування на даному ета пі, а також подальші перспективи їх роз витку в умовах демократизації радян ського суспільства. Дослідники видали інформаційний збірник для тих, хто ці кавиться гострими проблемами життя молоді [18, 4].

Однак, на нашу думку, численні пу блікації тих років ще не досягали належ ного рівня наукового опису й аналізу, за лишаючись на рівні публіцистики, хоча відбувалося освоєння нового, раніше за критого матеріалу.

У 1990 р. російські дослідники А. Гро мов і О. Кузін у своєму дослідженні на магаються з'ясувати питання, хто такі «неформали» і чому вони виникли. Для того, щоб визначити, кого відносити дослідники провели опи тування серед людей різного віку і про фесій. Щодо історії виникнення явища вчені вважають, що воно з'явилося ще у часи античності, на підтвердження пропонують для розгляду тексти давніх філософів і письменників. Варто наго лосити, що у дослідженні автори ви окремлюють уже відому на той час не формальну субкультуру хіпі, тоді вона називалася Системою. Цим «неформа лам» А. Громов і О. Кузін присвятили окремий розділ. Також вони вперше да ють ґрунтовний аналіз впливу рокової музики на формування неформальних об'єднань [5, 5 - 11].

З розпадом Радянського Союзу укра їнська суспільна наука отримала широкі можливості для розвитку. Так, відразу було створено Український науково-до слідний інститут проблем молоді, який очолив О. Яременко. Спеціалісти Інсти туту протягом 1991-1997 рр. відслід ковували молодіжну ініціативу. Серед досліджень, розроблених Інститутом в галузі формування та становлення мо лодіжного руху, слід відзначити праці В. Головенька. Крізь призму соціаль но-економічних та політичних транс формацій досліджують у своїх роботах молодіжне середовище М. Головатий та О. Яременко [11, 55 - 56].

Серед російських дослідників, які спеціалізуються на проблематиці моло діжного неформального руху, необхідно особливо відзначити роботу російської вченої Т. Щепанської «Символіка моло діжної субкультури» (1993), яка є, по суті, одним із найґрунтовніших досліджень вітчизняного середовища хіпі. Дослід ниця зосередила свою увагу в основно му на символіці молодіжних угруповань, моделюючи зв'язок між символікою і соціальною структурою суспільства. Матеріалами для дослідження слугува ло середовище міського андеграунду під назвою «Система» (пізніше - хіпі).

Характерною рисою на початку ХХІ ст. стало формування нових на уково-теоретичних підходів до вивчен ня проблеми суспільно-політичної ді яльності неформальних молодіжних об'єднань. Запропонована М. Соколо вим концепція соціокультурної страти фікації тлумачить субкультуру переду сім як явище соціально-психологічне і мистецьке. Згідно з цією концепцією субкультура - це не що інше, як карти на світу, що є спільною для певної вели кої групи людей. Значну роль у генезі й еволюції субкультур відіграє мистецтво, воно відображає картини світу різних субкультур, а також своєрідним чином формує і змінює 'їх [20].

З 2000-х років в українській науці по чали досліджуватися найрізноманітніші субкультури, серед яких: вікові (дитячі, підліткові, молодіжні тощо), професійні (адміністративні, юридичні, фінансові тощо), музичні (рок, реп, поп тощо), со ціальні (бідності, багатства), девіантні (конфлікті, кримінальні). Розглянемо праці, які присвячені неформальним субкультурам, оскільки на сучасному етапі це явище розмежовується з понят тям «субкультура» і має своїх окремих представників. У своєму дослідженні визначаємо неформальну субкульту ру як соціально-демографічні групи, своєрідно організовані і поширені пе редусім серед молоді, що відрізняють ся нестандартними одягом, зачіскою, сленгом, уподобаннями в музиці, мане рами поведінки тощо, представниками неформальних субкультур називають об'єднання хіпі, панків, готів, металістів, емо та ін. Враховуючи це, для прикладу обрано три найбільш популярні нефор мальні субкультури в Україні - хіпі, пан ків і готів.

Субкультуру хіпі почали досліджу вати, починаючи з 60-х років ХХ ст. Найбільш ґрунтовно вивчав це явище американський дослідник Скіп Стоун, у своїй праці «Хіппі від А до Я» він роз повідає детально історію зародження, становлення і розвитку хіпі в США, опи сує ідеї, стиль, уподобання, зовнішній вигляд тощо. Також вивченням життя і побуту хіпі займалася американська до слідниця Шейла Кейвен, зокрема, вона вивчала комуни хіпі у Хейті (район у місті Сан-Франциско). В Україні явище хіпі досліджував Д. Громов. У своїй праці «Хиппи Советской Украины» він описує процес становлення українських-ра- дянських хіпі, зазначаючи, що виникли вони водночас з американськими у 60-х роках ХХ ст. і відрізнялися лише за по літичними переконаннями.

Досліджували неформальну субкуль туру панків А. Кокарев, Крейг О'Хара, О. Бочаров, О. Аксютіна, О. Стромская та ін. Тут варто виокремити працю аме риканського дослідника К. О'Хари, який вважається авторитетним дослідником явища неформальної субкультури пан ків. У своєму дослідженні «Философия панка: больше чем шум» він деталь но описує історію виникнення панку у США і Британії, вплив цього явища на молодь, суспільство і його розвиток. Ро сійський дослідник А. Кокарев у своїй книзі «Панк-рок від А до Я» теж дослі джує історію панку, порівнюючи радян ських панків з панками США і Велико британії, проте в основному акцентує увагу на становленні і розвитку інозем них панків. В Україні це явище окремо практично не досліджувалося, а лише в контексті, поряд з іншими неформаль ними субкультурами.

Протягом останніх років з'явилося чимало досліджень про неформальну субкультуру готів. Зокрема, це явище досліджували С. Лєвікова, М. Шима- новський, Н. Корпач, С. Мичко, М. Кло- потенко та ін. Дослідниця С. Лєвікова вважає, що готична субкультура була пов'язана з музичною сценою і походить від панку. У своєму дослідженні «Го тика как она есть, или о старой-новой молодежной субкультуре» російська до слідниця подає детальний опис історії виникнення, становлення готів і те, в якому стані вони перебувають на сучас ному етапі. В основному весь теоретич ний матеріал, який характеризує понят тя готичної субкультури, представлений в інтернет-джерелах, зокрема, варто від мітити сайт під назвою «Готиковедение», де зроблений ґрунтовний аналіз явища субкультури готів і розглядаються ціка ві факти щодо існуючого світогляду цієї неформальної субкультури. Багато ста тей написані соціологами, психологами, культурологами, рідко - істориками, а іноді й аматорами, які навіть не намага ються вникнути у суть поняття. В Укра їні окремі дослідження про субкультуру готів можна зустріти лише в Інтернеті, але представлену там інформацію необ хідно використовувати обережно, мак симально її перевіряючи.

Наостанок зазначимо, що багато фактичного матеріалу про субкультури і неформальні субкультури міститься у світовій мережі Інтернет, котра віді грає визначальну роль у житті багатьох людей, адже пропонує широкі можли вості для спілкування; в ній легко зна йти людей зі спільними інтересами.

В результаті такого спілку вання окремі групи людей автоматично і мимоволі можуть формувати специфіч ні субкультури. Проте інформація, яка міститься у Всесвітній павутині, є до сить неоднозначною, і далеко не завжди наявний у ній матеріал неупереджено і об'єктивно оцінює ту чи іншу нефор мальну субкультуру, також рідко можна виявити авторство розміщених статей та прослідковується проблема поганих перекладів і редагування текстів, що по гіршує їхню якість.

Отже, виходячи з поставлених за вдань, бачимо, що дослідники різних га лузей в різні роки намагалися знайти по яснення явища «субкультура». Оскільки існувало безліч підходів і інтерпретацій до визначення терміна, він і надалі ли шається не до кінця сформованим й у подальшому зазнаватиме змін. Ці зміни будуть пов'язані не тільки з розширен ням поняття, але і з розвитком культури та медіапростору, в якому ці субкульту- ри знаходяться і розвиваються. У про цесі дослідження дійшли висновків, що, порівняно з іноземними дослідниками, в Україні феномен субкультури вивчений недостатньо і часто аналізується в його вузькому значенні. Також з'ясували, що поняття «неформальна субкультура» окремо не вивчалося, лише в контексті, поряд із субкультурою, а інколи взагалі ці терміни не розмежовувалися дослід никами. У даному дослідженні нами ви значено неформальну субкультуру як соціально-демографічні групи людей, своєрідно організовані і поширені пе редусім серед молоді, що відрізняють ся нестандартними одягом, зачіскою, сленгом, уподобаннями в музиці, мане рами поведінки тощо, представниками неформальних субкультур називають об'єднання хіпі, панків, готів, металістів, емо та ін. Враховуючи це, для прикладу обрали три найбільш популярні нефор мальні субкультури в Україні - хіпі, пан ків, готів - і спробували розглянути 'їхню історіографічну базу. Дослідження по казало, що, попри популярність цих не формальних субкультур в Україні, вони практично не вивчалися. Натомість в іноземних дослідженнях неформальні субкультури вивчаються давно й існує чимало ґрунтовних праць, що стосують ся хіпі, панків і готів. Багато матеріалів про вказані неформальні субкультури можна знайти в Інтернеті, проте така ін формація здебільшого не має наукового обґрунтування.

Таким чином, неформальні субкуль- тури притаманні Україні і тому потре бують подальшого вивчення, адже вони є суттєвою складовою сучасної україн ської суспільної історії і культури.

Література

1. Leech К. Youthquake. The growth of a counter-culture through two decades. - London, 1973. - P. 7.

2. Білецька О.О. Трансформаційні про цеси української молодіжної субкультури наприкінці ХХ-ХХІ ст. // Актуальні про блеми історії, теорії та практики художньої культури: збірник наукових праць. - К., 2010. - Вип. 24. - С. 139-144.

3. Божок О.І. Феномен субкультури в багатогранності буття культури // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інсти тут»: збірник наукових праць. - К., 2009. - С. 17-21.

4. Глушкова О.М. Теоретические аспек ты анализа субкультуры. - Режим доступу: http://archvuz.ru/2009_22/35

5. Громов А.В., Кузин О.С. Неформалы: кто есть кто? - М.: Мысль, 1990. - 269, [2] с.

6. Громов Д. Хиппи советской Украи ны. - Режим доступу: http://www.hippy.ru/ lvivponaduse3.html

7. Закович M.M. «Субкультура» та її функції / Культурологія: українська та зарубіжна культура. Навчальний посіб ник. - Київ: Знання, 2007. - Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/cultural_science/ zakovich_kulturologiya/part1/107.htm

8. Клопотенко М.А. «Готи» - молодіжна субкультура. - Режим доступу: http://udau. edu.ua/library.php?pid=444

9. Кокарев А.И. Панк-рок от А до Я. - Режим доступу: http://bookre.org/ reader?file=84575

10. Крейг О'Хара. Философия панка: больше чем шум / Перекл. з англ. Ольга Ак сютина, Александр Артюх, Ира Пуховская, Артем Черных, подонок икс, Чесноков Пал Саныч. - М.: НОТА-Р, 2003. - 220 с.

11. Кулік В., Голобуцька Т., Голобуцький О. Молода Україна: сучасний організований молодіжний рух та неформальна ініціатива: дослідження / Кулік [та ін.]. - К.: Центр до слідження проблем громадянського суспіль ства, 2000. - 457 с.

12. Кэйвен Ш. Коммуна Хиппи в Хейте. - Режим доступу: http://voov.narod.ru/books- way/1/27.htm

13. Левикова С.И. Готика как она есть, или о старой-новой молодежной субкуль туре // Философские науки. - 2006. - № 7. - С. 79-92.

14. Левикова С.И. Готика как она есть, или о старой-новой молодежной субкуль туре // Философские науки. - 2006. - № 8. - С. 91-101.

15. Мюллер К. Молодіжні субкультури /

Переклала Софія Онуфрів // Ї. - 2002. -

№ 24. - Режим доступу: http://www.azh.com. ua/lib/molodizhni-subkultury

16. Пирожков В.Ф. Законы преступного мира молодежи (криминальная субкульту ра). - Режим доступу: http://www.e-reading. ws/chapter.php/75561/0/Pirozhkov_-_Zakony_ prestupnogo_mira_molodezhi.html

17. Радзієвський В.О. Кримінальна суб культура молоді як соціокультурне яви ще. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ portal/Soc_Gum/Vdakk/2011_3/41.pdf

18. Семенова В.В. Истоки неформально го движения / Неформальные объединения молодежи вчера, сегодня... А завтра? - М., 1988. - 67 с.

19. Слюсаревський Н.М. Субкультура як об'єкт дослідження // Соціологія: теорія, ме тоди, маркетинг. - 2002. - № 3. - С.117-127. - Режим доступу: http://www.countries.ru/ library/typ ology/subk_ukr.htm

20. Соколов М. Субкультурное измере ние социальных движений: когнитивный подход. - Режим доступу: http://subculture. narod.ru/texts/book2/sokolov.htm

21. Стоун С. Хиппи от А до Я / Пер. Ца рев Р.Ю. - Красноярск, 2000. - Режим досту пу: http://hiplib.ru/hippies-from-a-to-z/

22. Субкультура или записки из под полья. - Режим доступу: http://sub-cult.ru/ index.php/chtivo/statji/1556-subkultura-ili- zapiski-iz-podpolja.html

23. Щепанська Т. Теорія субкультур / Пе реклала Лідія Ліщак // Ї. - 2005. - Число 38. - Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n38texts/ schepanskaj a.htm

Размещено на Allbest.ru