Місце діяльності і творчої спадщини всесвітньо відомого художника Є.М. Лисика у львівському театральному часі, просторі, сценографії й архітектурі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Місце діяльності і творчої спадщини всесвітньо відомого художника Є.М. Лисика у львівському театральному часі, просторі, сценографії й архітектурі

Висвітлено діяльність і творчу спадщину Є.М. Лисика у львівському та світовому театральному просторі, часі, сценографії й архітектурі.

Необхідність фахово висвітлити мистецьке явище, яке в театрознавчих дослідженнях, рецензіях і в практичній діяльності національного і світового театру отримало назву “феномен Лисика”, зумовлено тим, що це явище у Львові, Україні і світі перебуває дотепер поза єдиною теорією візуалізації театрального образу. А саме осмислення таких феноменів, як Є. Лисик та його творчість, вкрай потребує як українська сценографічно-архітектурна практика, так і українська сценографічно-архітектурна наукова теорія.

Аналіз наукових досліджень та публікацій

У близько 200 статтях в газетних виданнях, 100 статтях у спеціалізованих журналах, близько 20 книгах, енциклопедіях, збірниках, буклетах, альбомах, в докторській дисертації професора В. Проскурякова, кандидатських дисертаціях Б. Гоя і Д. Яреми широко висвітлено життя і творчу діяльність Є.М. Лисика [1-6]. Але за винятком розвідок проф. В. Проскурякова і архітектора Д. Яреми [7-10], практично немає публікацій про місце його діяльності і спадщини як у Львівському, так і світовому театральному часі, просторі, сценографії і архітектурі. А такі публікації є вкрай необхідними для визначення засад і тенденцій формування концепції національного театру майбутнього.

Виклад основного матеріалу

XV ст. - початок театральної діяльності у Львові, коли школа при Львівській архікатедрі проводить театральні вистави, участь в яких беруть її учні.

Тоді із сценічним простором і театральними візуальними ефектами експериментують Ф. Джорджіо, Д. Цезаріні, С. Серліо, Браманте і Перуцці в Італії. Найдавнішими повідомленнями про шкільні театральні вистави у Відні є про ті, що відбувалися у 1540 р. у навчальних закладах Шоттенклостеру. А в Японії вже в XIV-XV століттях виникають спеціальні школи традиційного театру - Но.

У 1550 роки школа Домініканського монастиря та існуюча при ній світська школа ставлять театральні вистави.

1660 року львівські вірмени за допомогою учнів своєї семінарії ставлять класичне античне мораліте з 5 частин з інтермедіями, насичене східними та античними переказами [8, с. 3].

У Відні відбуваються ще грандіозніші вистави - наприклад, у виставі на честь нареченої імператора Леопольда І - Маргарити Іспанської - було задіяно понад 1000 учасників при 5000 глядачах. Також з'явився перший театр, збудований Дж. Бурначіні (1665-1666). В Англії із сценічним простором експериментує Ініго Джонс, який будує театр для В. Шекспіра (1617-1639). В Італії збудовано театри - Олімпіко у Венеції, Фарнезе в Пармі, театр в Сабіонетті. В Японії в цей період друкують п'єси з кольоровими ілюстраціями. Також найвищого розвитку досягає виготовлення масок і реквізиту [9, с. 295-325].

У 70-ті рр. XVIII ст. у Королівській кам'яниці на пл. Ринок у Львові відбувається вистава славетного англійця (Шекспір?), пантоміма, механічний феєрверк.

А в 1780-1783-ті рр. у Львові працює варшавський театр під проводом Томаша та Агнешки Трусколавських.

1781 року трупа комедіанта Андраша грає в будинку єзуїтського колегіуму.

1782 року у Львові гастролює театр Хулвердінга із Семигороду, в репертуарі якого драматичні твори Лессінга, Мюллера, Гольдоні, Вайса, Вольтера, Шекспіра, Гете.

В 1783 році у греко-католицькій семінарії відбуваються театральні постановки популярних на той час польських п'єс Богомольця.

Як у Львові, в м. Дьєрі (сучасна Угорщина) був театр дерев'яно-каркасної конструкції. Також в цей час імператор видав наказ, щоби у віденських театрах вистави ставилися німецькою мовою. В Безансоні в цей час К.-Н. Леду будує свій театр-палац.

У 1787 році з ініціативи чеського театрального діяча Генріха Булли під театр передано старий францісканський костел Св.Хреста.

Тоді ж створено Варсінгаз у Будапешті - перший спеціалізований театр Угорщини. В цей же період (1784-1790 рр.) розбудовується і перша кам'яна театральна споруда у Східній Словаччині, у м. Кошице. У Відні відкриваються перші приватні театри-споруди.

У 1787 році після закриття театру у Варшаві директор королівських видовищ В. Богуславський, який розпочинав свою кар'єру ще в театрі Трусколавських, прибув до Львова із своєю трупою і став давати 40 вистав на рік в театрі Булли.

З 1794 р. у Львові працює перший професійний театральний живописець Мюллер.

1795 р. - початок будови редутової зали за проектом архітектора Мерца для театру в костелі францисканців, який капітально реконструюється. Завіса оновленого театру тріумфально піднеслася на 1 листопада 1796 року. Декоратором сцени в цьому театрі працював також А. Смуглевич.

1 травня 1796 р. італійський майстер Мараіно на гроші мецената графа Казимира Пжевуцького розпочинає будівництво літнього театру для трупи В. Богуславського.

У 1787-1799 рр. у Львові з населенням у 40 тис. мешканців було 1850 місць в стаціонарних видовищних спорудах і будинках і 4500 при літніх амфітеатрах, театрах і сценах.

На початку ХІХ ст. починає виходити щорічний рукописний театральний альманах. У Львові гастролюють житомирський, варшавський, гродненський, краківський, кам'янецький театри. Львівські трупи виступають у Парижі, Відні, Варшаві, Одесі та інших містах Європи.

28 березня 1842 р. - відкриття театру графа С. Скарбека у Львові. Проектували і будували театр Л. Піхль і Й. Зальцман, першим сценографом став Ф.Л. Польман. Театр вміщував 1460 осіб, а за площею забудови (7, 278 м2) стояв на першому місці в Європі.

У Дрездені будується новий театр (1841 р.) В цьому ж році новий театр для міста Харкова збудував архітектор А.Тон. В Кракові було реконструйовано будинок, який відомий як “Театр старий”, а в Варшаві в 1840 був збудований Великий театр.

В 1864 році розпочав творчу діяльність театр “Руська Бесіда”, перший професійний український театр в Галичині. Театр відкрився мелодрамою “Маруся” за однойменною повістю Г. Квітки-Основ'яненка. Першим директором став Омелян Бачинський, а першим декоратором Ф.Л. Польман. Деякі вчені доводять, що саме Ф. Польман був вчителем перших в Україні професійних сценографів: К. Устияновича та А. Яблоновського, що працювали в цьому театрі після смерті німецького майстра [9, с. 171-176].

У цей час Шарль Гарньє будує Паризьку оперу. З 1858 року львівські і краківські театри отримали газове освітлення, варшавський - з 1864 року. А в Японії в цей час реконструювався на європейський взірець театр Кабукі. На сцені з'являються ліхтарі, а в партері стільці для глядачів.

З середини і до кінця ХІХ століття головними місцями театрального спілкування були театр у колишньому костелі францисканців - “Зимовий”, театр графа С. Скарбека, театральна зала у

будинку народного Дому, театральна зала товариства “Фронзін” у готелі “Жорж”, літній театр в Єзуїтському парку, в парку Залізна вода, сцени і театри в подвір'ї на вул. Ягеллонській.

13 січня 1901 р. вперше опущено завісу, написану Г. Семирадським - “Парнас” - для глядачів Великого театру, що будувався протягом 1896-1901 рр. (рис. 1).

театральний сценографія національний

Рис.1. Львівський Оперний театр

театральний сценографія національний

У Галичині виготовляються декорації фабричним методом. На початку ХХ ст. у Відні працювало 16 театрально-концертних кафе, 40 барів з музичним супроводом, 23 розважальні заклади у центрі, 2 вар'єте, 2 цирки, 30 кінотеатрів, багато театрів. В Москві В. Майєрхольд створює товариство Нової драми, в Берліні утворюється кабаре Schall und Rauch.

На початку ХХ ст. у Львові великою популярністю користується театр “Колізей”. Його будову фінансували Абрагам і Яків Германи, а здійснювали її серед інших Аллен Лагож і Артур Шлеєн. Знана пізніше, в 30-х роках ХХ ст. як театр “Новосьці”, споруда вміщувала 1054 глядачів. У театрі, який мав свою постійну публіку, ставили тільки драматичні вистави [9, с. 157-160].

У 10-ті роки ХХ ст. - особливою популярністю у мешканців Львова користуються різноманітні камерні театралізовані вистави.

У 1908-1910 рр. відкрилося вар'єте з театром в будинку під назвою “Казино де Парі”.

У Відні перший кабаретовий театр відкрився у 1912 році, але зразу ж число їх сягає 9 (“Сімпл”, “Феміна”, “Нахріхт” та ін.). У Вільнюсі починають будувати Міський театр. У Варшаві окупаційна російська влада закрила ляльковий театр за шопки. В Москві утворилася студія МХАТ під керівництвом К. Станіславського.

У 1914-1916 рр. побудований музичний інститут ім. М. Лисенка за проектом І. Левинського та А. Лушпинського. У залах цього інституту, інтер'єри якого розробили скульптори Г. Кузневич, художники О. Новаківський і М. Сосенко, гастролюють професійні театри.

У цей самий період під будівлю першого українського театру викуповується ділянка (теперішня площа М. Шашкевича) перед музичним інститутом ім. М. Лисенка. Проект розробив професор І. Левинський із партнерами, але театр так і не був побудовано - завадила І Світова війна.

У 1920 році утворився Український незалежний театр у Львові, який працював у залі музичного інституту ім. Лисенка. До Львова прибув Йосип Стадник та Олександр Загаров з дружиною, який і очолив цей театр.

У 1922-1925 роках у Львові видається журнал “Театр. Мистецтво”.

У 1929 році Спілку українських лялькарів запросили для заснування Всесвітньої спілки лялькарів у Прагу.?

У цей час у Німеччині Вальтер Гропіус проектує тотальний театр для Піскатора, де вперше як сценографічний прийом застосовує кінопроектори. У Петрограді К. Малевич ставить виставу “Містерія-Буфф” В. Маяковського в інсценізації В. Мейєрхольда. В Берліні і Цюриху виходять маніфести дадаїстів.

21 вересня 1930 р. у с. Шнирів під Бродами народився Євген Микитович Лисик [10, с. 5-10].

У 1938-1939 р. за проектом архітектора Даніеля Кальмуса збудовано єврейський театр з літнім театральним майданчиком.

У 1939 р. - часу приєднання земель Західної України до СРСР - у Польщі на той час існувало 15 стаціонарних театрів .

У 1939 р. у будинку Великого театру було створено українську оперну і балетну трупи.

У листопаді 1939 р. відкрився Перший український радянський театру ім Л. Українки у Львові (кер. В. Блавацький, Й. Стадник). Створено Львівський державний театр опери та балету.

У 1939-1940 рр. у Львові проходять вистави польського та єврейського театрів.

У 1941-1944 рр. у Львові працює Український театр (реж. В. Блавацький). Декоратором в цей період працює видатний Мирослав Радиш.

У липні 1941р. у Львові створено літературно-мистецький клуб.

У 1942-1944 рр. проходять вистави Клубового театру у Львові (мист. кер. В. Блавацький) (Львівський оперний театр).

У 1941-1944 рр. проходять вистави театру малих форм “Веселий Львів” (кер. Зенон Тарнавський).

З 1944 р. відновилася робота радянських театрів м. Львова та інших міст Галичини. До Львова було переведено театр ім. М. Заньковецької та Харківський театр юного глядача. Було створено театр оперети у Львові, який згодом перевели до Одеси, звідки приїхав Російський драматичний театр Радянської Армії.

У 1944-1945 рр. сформувалася трупа Львівського театру ляльок, який з 1947 р. працював у будинку колишньої палати ремісників на пл. Данила Галицького [7-10].

У 1947-1949 рр. Є.М. Лисик навчався в училищі альфрейних робіт.

З 1953 р. Є.М. Лисик працює в декораційному цеху Львівського театру опери і балету, де його першим вчителем став головний художник Ф.Ф. Нірод.

У 1956 р. Є.М. Лисик поступив у Львівський інститут прикладного і ужиткового мистецтва.

У 1958 р. засновано польський народний театр у Львові, який з 1959 р. має своє постійне місце діяльності - Дім вчителя.

У 1965 р. у Львові відбулася постановка балету “Спартак” (композитор А. Хачатурян). Сценографічне вирішення балету Є.М. Лисика стала початком творчого шляху майстра, його концептуальним мистецьким маніфестом. За роки своєї творчості Євген Микитович створив 7 сценографічних вирішень цього балету (рис. 2).

Рис. 2. Сценографічні вирішення балету “Спартак” (композитор А. Хачатурян) Є.М. Лисика для Львівського театру опери і балету ім. І. Франка: а -1965р., балетмейстер А. Шикера; б -1987р., балетмейстер С. Дречин

Починаючи з 1962 і до 1991 р. Є.М. Лисик створив майже до 90 сценографічних образів балетних, оперних, драматичних та інших вистав у 19 театрах, 15 містах, 8 країнах [10, с. 19-42] (рис. 3, таблиця)

Таблиця 1. Статистичні параметри результатів творчості Є.М. Лисика в Україні і світі

Рис. 3. Приклади сценографічних вирішень Є.М. Лисика протягом 1962-1991 р.: а - опера “Війна і мир "; б - балет “Лускунчик"; в - балет “Створення світу"; г - балет “Цвіт папороті"

Таблиця 2

У грудні 1987 року отримав статус театру колектив однодумців, які розпочали свою працю ще у 1985 році. Новий театр - Львівський український молодіжний театр ім. Л. Курбаса - розмістився в приміщенні будинку, що на початку століття мав назву “Казино де Парі”.

У 1989 р. в музеї народної архітектури і побуту у Львові збудовано ландшафтно-фольклорний театр на 3500 місць, художньо-мистецьке середовище першої вистави для якого створив колектив художників Львівського оперного театру під керівництвом Є.М. Лисика [9, с. 393-395].

Рис. 4. Ландшафтно-фольклорний театр у музеї народної архітектури і побуту у Львові; збудований у1989 р.; арх. В. Проскуряков, сценограф Є. Лисик

З 1990 р. - розпочинає свою діяльність у Львові Львівський духовний театр “Воскресіння”.

1991 р. - виходить перше число часопису “Театральна Бесіда”.

1991 р. - у Львові помер Є.М. Лисик.

1970-ті, 80-ті, 90-ті, рр. - у Львові працюють експериментальні, студійні, різноманітні за статусом і жанровою палітрою театри: при клубі творчої молоді ім. В. Івасюка, “Дідова криниця”, театри “Гаудеамус”, “Мімограф”, “Маски”, “Сучасник”, театр з елементами шоу і балету “Акварієс” і багато інших.

Виходять спеціалізовані монографії, присвячені Львівському театру: “Львівський театр опери та балету ім. І. Франка”, “Львівський театр ім. М. Заньковецької”, “... А музи не мовчали”, “Львівський театр. Час і архітектура”.

У 1992 р. на конференції “Український театр. Минуле і сучасність” у Національному музеї Львова вперше було виголошено доповідь про Євгена Микитовича Лисика - “Феномен Лисика”. Під час цієї конференції було організовано виставку архітектурних проектів за назвою “Дім Лисика”.

У 1994 р. у Львові як окремі експонати демонструвалися фрагменти сценографії балету “Створення світу”, виконані Є.М. Лисиком. Вперше “На малярці” художники Т. Риндзак,?

М. Риндзак, О. Зінченко-Лисик знайомили Львів як з засадами творчості театральних художників взагалі, так і з деякими аспектами творчості й біографії Є. Лисика.

З 1995 р. окремим завданням на курсове та дипломне проектування в інституті архітектури Національного університету “Львівська політехніка” стає персональна тема “Дім Лисика”. Цього ж року вийшло 8 число часопису “Галицька брама”, присвячене художнику Є. Лисику.

2 червня 1996 року у Палаці мистецтв у Львові відкрилася перша персональна виставка Євгена Лисика з 80 творів (пастель, темпера, вугіль, олівець).

У 2000 р. у Львові вийшла книга О. Паламарчук і В. Пилип'юка “Львівська опера” (видавництво “Світло і тінь”).

2000 р. у Львові пройшов мистецький тиждень, присвячений 70-й річниці з дня народження художника Є. Лисика (заходи відбувалися у Палаці мистецтв, на “Малярці”, у Львівській опері).

2001 р. 30 березня відбулася міжнародна конференція, присвячена 225-й річниці професійного театру у Львові.

2002 р. у видавництві Львівської політехніки видано монографію В. Проскурякова “Архітектура українського театру. Простір і дія”, доповнену розділом про формування національної сценографії [9].

У 2005 р., у ювілейний для Є.М. Лисика рік, вийшов присвячений йому біобібліографічний покажчик.

Починаючи з 2005 р. на кафедрі дизайну архітектурного середовища Львівської політехніки ведуться постійні дисертаційні дослідження, присвячені театральному мистецтву, в яких висвітлюється також діяльність Є.М. Лисика, а з 2013 р. стали вестися дисертаційні розвідки, присвячені виключно феномену Лисика.

Висновки

Театральна діяльність Є.М. Лисика за своєю унікальністю і маштабом не має аналогів ні в Україні, ні в світі за всіма критеріями, що визначають рівень такої діяльності: часу, простору, сценографії, архітектури.

Щодо часу, в якому творив митець, можна сказати таке: Є. Лисик творив як художник сцени і сценограф 29 років: від 1962 року, коли він створив одноактний балет для театру опери і балету у Львові і до останньої - вечора старовинної та сучасної хореографії, на якому було представлено балетні мініатюри з “Привалу кавалерії”, “Гамлета”, “Пахіти”.

Театральний простір, у якому діяв митець, простягався від театру в Челябінську (Росія) на сході і до Варшави (Польща) на заході, від Санкт-Петербурга на півночі до Державного театру опери та балету в Анкарі (Туреччина) на півдні.

Є.М. Лисик створював сценографію балетно-оперного середовища дії; сценографічне вирішення у драматичних, фольклорних виставах; сценографію концертів, фестивалів, фільмів, вечорів хореографії; оперетти.

Для своїх сценографічних рішень Лисик використовував, аранжував, трансформував сцени театрів опери і балету, драмтеатрів; пристосовував сцени концертних залів, палаців, студійних просторів; створював середовище театральної дії в павільйонах кіностудій, ландшафтних театрах, під відкритим небом тощо.

Література

театральний сценографія національний

1. Ракитина Е., Лысик Е. // Театр. - 1976. - №1. - С. 111-114.

2. Островский Г. Монументальная сценография // Творчество. - 1984. - №3 - С. 18-19.

3. Володченков Р.... из театра “Имперский балет”. Вести из московских театров // Балет. - 2004. - С. 10-11.

4. Освійчук В., Лисик Є. // Просценіум. - 2001. - №1 - С. 36-44.

5. Медвідь Л., Лисик Є.: Монументальність, простір, час // Просценіум. - 2004. №1-2 (8-9). С. 23-27.

б.Проскуряков В.І. Принципи розвитку архітектурної типології українського театру: дис. ... д-р арх.:18.00.02 / В 2-х т. - К.: КНУБА, 2002. - Т.1. - 485 с. Т.2. - 269 с. (486-755 с.).

Размещено на Allbest.ru