Театральне мистецтво як формівний чинник громадського простору на прикладі міста Ужгорода

Размещено на http://www.allbest.ru/

Театральне мистецтво як формівний чинник громадського простору на прикладі міста Ужгорода

Розглянуто можливість використання театрально-видовищного мистецтва як одного з важливих чинників формування громадських просторів міста.

Сьогодні важливе місце в архітектурній науці займає дослідження громадських просторів. Тут варто згадати такого науковця та практика, як Енріке Пеньялоса, мера міста Богота [5]. В Україні слід згадати архітектора В. Зотова, що активно займається питаннями громадського простору [6]. Дослідження та публікації, пов'язані з громадським простором, рідко розглядають театральне мистецтво як твірний фактор цих просторів. Найбільш повною та вагомою працею, присвяченою архітектурі українського театру, слід вважати наукову роботу В.І. Проскурякова [1]. З іншого боку, дослідження, пов'язані з архітектурою театру, сконцентровані на театральних спорудах і рідко акцентують увагу на театрі як частині відкритого громадського простору. На цьому етапі розвитку міст Закарпаття спостерігається нестача або низька якість громадських просторів. Театральне мистецтво, інтегроване в архітектурне середовище, може дати потрібний поштовх для розвитку як театру, так і громадських просторів.

Мета цієї статті - розглянути можливість інтеграції театрального мистецтва в міське середовище як невід'ємної частини громадського простору.

Виклад основного матеріалу

Відкриті міські простори є дуже важливою складовою міського життя. Під громадським простором слід насамперед розуміти відкриті, загальнодоступні міські простори, створені для перебування в них людей, їхніх комунікацій та зустрічей.

Причиною відсутності громадських просторів у сучасних містах можна вважати пострадянську алергію на все колективне та комунальне. Тому міський простір, до якого ставляться як і до усього колективного - з відразою та недовірою - з часом деградував.

Громадський простір - це частина міста, яка не є ні домом, ні роботою, ні торговельним закладом, ні комунікацією між цими елементами.

Публічний простір для пішоходів - найважливіша частина міста, це священний простір [5].

Для існування громадських просторів, збереження та ефективного виконання своїх функцій вони повинні бути наповнені суспільним життям, динамікою. Зокрема елементами, що допоможуть досягти потрібної якості громадських просторів, можуть бути театр та видовищні мистецтва. Театральне мистецтво, інтегроване в міську структуру, має великий суспільно-комунікативний потенціал. Його можна розглядати як частину суспільного та святкового життя міста разом із фестивалями та карнавалами. Театр у міському просторі має інтерактивний характер та спонукає до співучасті глядача, що має позитивно та суттєво впливати на суспільне життя міста та міські простори, а також сприяти об' єднанню мешканців і встановленню колективного емоційного контакту [4]. Окрім того, функцією театру в міському просторі є культурне просвітництво та популяризація театрального мистецтва у різних прошарках суспільства. Можна припустити, що громадські простори з інтегрованою в них театральною функцією змінюють відношення мешканців до міста та посилюють їх ідентифікацію з містом.

Коли йдеться про громадський простір, насамперед згадують міську площу.

Площа - це простір, що органічно вливається в міську забудову та виконує специфічні функції. В середньовічних містах площа - це місце зосередження громадського життя, де зустрічаються люди різних соціальних статусів. Історично склалося так, що однією з найважливіших функцій міської площі були видовища. Власне міську площу можна розглядати як умовну сцену, де мешканці грають свої соціальні ролі. Однак є і менш метафоричне значення: площа має ознаки театрального простору під час різного роду вистав та видовищ. Площа-сцена була симультанним театральним простором з великим акцентом на імпровізацію та комунікацію з публікою [3].

Тут варто згадати явище мандрівних пересувних театрів, які насамперед обирали центральні площі міст для проведення вистав. У книзі Ю. Шерегія “Нарис історії українських театрів закарпатської України до 1945 року” наведено дані про те, що Закарпаття регулярно відвідували угорські та єврейські мандрівні професійні театральні трупи: “Маємо точні дані про те, що угорські професіональні театральні трупи під дирекцією приватних підприємців об' їжджали всі міста Угорщини, а одна з них мала приділений район Закарпаття, тобто міста Ужгород, Мукачеве, Берегово - як головні центри, та навіть не пропускали вони менші міста - Хуст, Севлюш, Тячів, Тересву, Бичків та Рахів” [2].

Та поступово атмосфера участі в загальному дійстві, активного руху поступиться байдужому та пасивному спогляданню глядача. Втрату міською площею своїх театральних функцій можна пов'язати з процесом урбанізації. Поступово, із зростанням кількості населення, площі стають замалими та затісними. Вулиці та площі поступово починають виконувати лише утилітарну функцію комунікаційних коридорів. Саме тому починають з'являтись вузькоспеціалізовані театральні споруди, а площі відповідно втрачають театральні якості. Цей факт підкріплюється тим, що театральні споруди в Україні та світі здебільшого розміщувались на місці торгових площ у центральній частині міста з найзручнішим зоровим сприйняттям [1]. Тобто, можна припустити, що театральна споруда частково виконує функції площі, з тією лише різницею, що комунальний простір переміщується з екстер'єру в інтер'єр. Однак відмінності між театральним дійством на площі та в залі суттєві. Якщо міська площа була місцем одночасної зустрічі усіх прошарків населення, то комунальні інтер'єри - чи театр, чи палац, чи будинок - обмежують відвідувачів соціальним статусом та пригнічують свободу інтерпретації простору. Крім того, з'являється бар'єр між актором та глядачем, а відвідувач театру, своєю чергою, стає пасивним споглядачем. Тобто мова вже йде про новий вид мистецтва [3]. Отже, у міру розвитку міст архаїчні форми театральних видовищ поступаються місцем регулярним та численним театральним виставам, що проводяться в спеціалізованих спорудах. Та сьогодні дуже важко провести чітку межу між театральною виставою та сучасним мистецтвом. Деякі форми сучасного мистецтва стають частиною театрального мистецтва і, навпаки, відбувається процес взаємопроникнення та адаптації. Невід'ємна ознака сучасного театру - взаємовплив та взаємопроникнення пошукових форм театру та сучасного мистецтва, яке тяжіє до просторовості та дієвості. З іншого боку, такі жанри сучасного мистецтва як акціонізм, перфоманс, хепенінг мають ігрову природу, що споріднює їх з явищем сучасного театру. Сучасний театр часто вимагає від глядача активної комунікації з акторами та публікою, а поділ на глядачів та акторів є умовним. Театральні вистави в спеціалізованих спорудах сьогодні, поруч з технологіями кінематографу, що стрімко розвиваються, виглядають дещо комічними та архаїчними. Так чи інакше театральне мистецтво не витримує такої потужної конкуренції. Натомість театральні дійства, інтегровані безпосередньо в середовище, можуть бути логічним продовженням розвитку театрального мистецтва.

Отже, театр, що в силу деяких соціально-культурних процесів з площі мігрував у спеціалізовану споруду потенційно може повернутись на площу, тобто стати повноцінним, а можливо, і формотвірним елементом громадського простору (рис. 1).

Рис. 1. Схема міграції театрального простру ідеї, висвітлені в цій статті, було апробовано в конкурсному та дипломному проектуванні

У 2013 році студент кафедри дизайну архітектурного середовища Р.Р. Свистович під керівництвом проф. В.І. Проскурякова та асист. А.М. Хіра виконав дипломний проект на тему “Дизайн і аранжування просторів, середовища, ландшафту у м.Ужгород для видовищно-розважальних заходів”. Основною ідеєю проекту є пошук територій в центральній частині Ужгорода для проведення масових видовищно-розважальних заходів. Саме тому проектована структура розташована на березі річки Уж, неподалік пішохідного мосту, який не має ніякого функціонального насичення, окрім відділення річки від набережної, та більшу частину року не є заповненим водою. Проектована споруда є інтегрованою в дамбу, з рівня набережної є її логічним продовженням та розширенням, а на нижчих рівнях утворює комплекс із трьох напіввідкритих трибун із супутніми приміщеннями, мобільної плаваючої сцени та ландшафтних елементів дизайну. Метою проекту є концентрація видовищно-розважальних функцій на доступній для мешканців та гостей міста території, з врахуванням особливостей розташування ділянки на березі річки. Так утворено культурний осередок міста Ужгорода, в якому проектована споруда вдало доповнює вже існуючі об'єкти, оскільки на цій території та в місті загалом мало просторів для видовищно-розважальних заходів (рис. 2).

Рис. 2. Фрагмент дипломного проекту на тему “Дизайн і аранжування просторів, середовища, ландшафту у м. Ужгород для видовищно-розважальних заходів ", виконаного у 2013 р. студентом Р.Р. Свистовичем

Також у 2013 р. студентка кафедри дизайну архітектурного середовища С.Ю. Кадар за керівництвом проф. В.І. Проскурякова та асист. А.М. Хіра виконала дипломний проект на тему: “Дизайн предметно-просторової і середовищної організації площі Лялькового театру в м. Ужгород з розробкою конструкцій для масових видовищ”. Основним завданням проекту була реорганізація Театральної площі в м.Ужгороді з метою перетворення її на місце проведення дозвілля та відпочинку, а також адаптація її для проведення видовищно-розважальних заходів. Оскільки проектовану ділянку перетинають доволі потужні пішохідні зв'язки, одним з основних завдань було, не порушуючи їх, організувати простір так, щоб різноманітність заходів, що проводитимуться на цій території, збільшилася. Тому запропоновано перемістити сцену із заходу на південь площі. Таке розміщення в разі проведення сценічного дійства дасть змогу зібрати на площі більшу кількість людей.

Керуючись бажанням не втручатися у простір площі, пропонується залишити її без змін, окрім влаштування деякого озеленення, яке, знову ж таки, не порушувало би існуючих пішохідних зв'язків.

Отже, основний розвиток структури передбачено в напрямку річки Уж. Перепад висот між рівнем площі та берегової лінії викликав потребу в проектуванні монолітних сходів, котрі, окрім плавного сполучення води і суші, мають рекреаційну функцію, а також використовуються як трибуни. В товщу трибун інтегровано приміщення глядацького VIP-залу, а також кафе з невеликою терасою. На водному плесі розташовуватиметься збірно-розбірна сценічна платформа, пристосована до сезонних змін рівня води в р. Уж (рис. 3).

Рис. 3. Фрагмент дипломного проекту на тему “Дизайн предметно-просторової і середовищної організації площі лялькового театру в м. Ужгород з розробленням конструкцій для масових видовищ ", виконаного у 2013 р. студенткою С.Ю. Кадар за керівництвом проф. В.І. Проскурякова та асист. А.М. Хіра

Варто також згадати дипломний проект на тему “Аранжування архітектури центральної площі в м.Ужгород для театрально-видовищних потреб з розробкою сценографічних варіантів”, виконаний у 2013 році студентом кафедри дизайну архітектурного середовища Я.Р. Гривнаком під керівництвом проф. В.І. Проскурякова, доц. Гоя Б.В. та асист. А.М. Хіра. Цей проект також зосереджений на пошуку альтернативних територій для проведення масових видовищ в центральній частині міста. Саме тому розвиток структури, насиченої рекреаційно-розважальними елементами та пристосованої до проведення театрально-видовищних дійств, відбувається в напрямку пішохідного мосту через річку Уж (рис. 4).

Рис.4. Дипломний проект на тему “Аранжування архітектури центральної площі в м. Ужгород для театрально-видовищних потреб з розробкою сценографічних варіантів ", виконаний у 2013 р. студентом Я.Р. Гривнаком за керівництвом проф. В.І. Проскурякова, доц. Б.В. Гоя та асист. А.М. Хіра

Ще один приклад - останній у цій статті - конкурсний пошуковий проект організації площі Народної в м. Ужгороді, розроблений авторами А. Хіром та О. Сінкевич для ініціативного конкурсу, організованого ГО “Міст”. Площа Народна - простора, оточена парком та сквером територія - знаходиться у центрі міста та у безпосередній близькості до набережної, але, на жаль, сьогодні має здеградований характер та не є громадським простором. Головною ідеєю авторів є насичення площі активним громадським життям, а саме надання їй нових функцій, і не лише офіційно-репрезентативного характеру, що зумовлено нав'язуванням певних функцій навколишнім середовищем, а навпаки - це пропозиція свободи інтерпретації простору. Умовно площу розділено на 3 частини. Перша частина - площа безпосередньо перед будівлею адміністрації. Логічним буде припущення, що саме в цій частині найбільшою є пішохідна активність, транзит та взаємна комунікація мешканців міста. Саме тому цю частину вкрито кам'яним мощенням. На ній передбачено точкові фонтани та приклади освітлення, вмонтовані у покриття, які у вимкненому стані не помітні. Далі мощення переходить у газон. Третя частина - штучно сформований рельєфний ландшафт, обрамлений деревом підвищеної зносостійкості та газоном (рис. 5).

Конфігурація площі дає змогу адаптовувати її під театрально-видовищні заходи як симультанного, так і фронтального та глибинного типів. На площі передбачено різні види громадської активності: рекреації, проведення відкритих лекцій, театральних вистав, перфоменсів, виставок, громадських обговорень. Видовище розглянуто в цьому проекті як основний елемент, що формує архітектуру площі.

Рис. 5. Фрагмент конкурсного проекту організації площі Народна в м. Ужгороді. Автори проекту А. Хір, О. Сінкевич

Висновки

громадський театральний простір мистецтво

1.Сучасне театральне мистецтво тяжіє до повернення у відкритий міський простір із спеціалізованих споруд.

2.Театральне мистецтво можна розглядати як основний та невід'ємний творчий елемент громадських просторів міста.

3.У місті існує велика кількість (зокрема і в центральній частині) просторів, що потенційно можуть стати громадськими та використовуватись для масових театрально-видовищних потреб.

4.Кафедрою дизайну архітектурного середовища Інституту архітектури "Львівської політехніки" розроблено велику кількість наукових, дипломних та конкурсних проектів театрально-видовищних просторів, що є цінною науково-методичною базою.

Література

1. Проскуряков В.І. Архітектура українського театру. Простір і дія: Монографія. - Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2001. - 464 с.

2. Шерегій Ю. Нарис історії українських театрів закарпатської України до 1945 року. - Пряшів: Поліграф, 1993. - 30-32 с.

3. А. Раппапорт. Пространство города и театра. http://papardes.blogspot.com.

4. Хренов Н.А. Зрелище как средство комуникации. Социально-психологические аспекты взаимодействия искусства и публики. - М., 1981. - с. 80-95

5. Пеньялоса Е. Шлях до міста, в якому ми хочемо жити. - 22.03.2012. - Київ, http://texty.org.ua.

6. Зотов В., лекція “Благоустрій міста: ПРО СПРАВЖНЄ”. 14.03.2013, Центр міської історії, Львів.

Размещено на Allbest.ru