Конфесійно-географічний аналіз культових будівель в Україні як об’єктів паломництва та релігійного туризму

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 338.48-6:2-522

Конфесійно-географічний аналіз культових будівель в Україні як об'єктів паломництва та релігійного туризму

Андрій Ковальчук

Львівський національний університет імені Івана Франка

Проаналізовано функціонування культових будівель в Україні як об'єктів релігійно- паломницького туризму. Висвітлено конфесійні та регіональні особливості структури та динаміки культових споруд. У сучасній релігійній статистиці терміном «культова будівля» охоплено значно ширше коло приміщень. Найцікавішими для релігійних туристів і паломників є культові будівлі, що мають значну історико-духовну та архітектурно-мистецьку цінність. Такі культові будівлі, зазвичай, є пам'ятками архітектури. На пам'ятки архітектури багаті західні і північно-центральні області України, окремими осередками є вони на Сході і Півдні.

Ключові слова: культова будівля, орендоване приміщення, пристосоване приміщення.

Analysis of the functioning of religious buildings in Ukraine as objects of religious and pilgrimage tourism. Faith and regional peculiarities of the structure and dynamics of the cultic buildings have been reported. Deals with religious and regional characteristics of the structure and dynamics of religious buildings. In modern religious statistics, the term “cult building” covers a much wider range of facilities. The most interesting for tourists and religious pilgrims are religious buildings that have significant historical and spiritual, architectural and artistic value. These religious buildings usually are architectural monuments. In architectural monuments rich western and north-central regions of Ukraine, some cells they are in the East and South.

Key words: cultic building, rented premises, accommodated premises.

Проанализированы функционирования культовых зданий в Украине как объектов религиозно-паломнического туризма. Освещены конфессиональные и региональные особенности структуры и динамики культовых сооружений. В современной религиозной статистике термином «культовое здание» охвачено более широкий круг помещений. Интересными для религиозных туристов и паломников являются культовые здания, имеющие значительную историко-духовную и архитектурно-художественную ценность. Такие культовые здания, как правило, являются памятниками архитектуры. Памятниками архитектуры богатые западные и северо-центральные области Украины, отдельными очагами они размещены на Востоке и Юге страны.

Ключевые слова: культовое сооружение, арендованное помещение, приспособленное помещение.

Культові будівлі (КБ) конфесій в офіційних статистичних даних відповідних державних органів України раніше називали культовими спорудами (КС). Хоча сьогодні вважають, що слово «споруда» русизм, вживатимемо терміни «культова будівля» і «культова споруда» як синоніми.

Що таке культова споруда чи будівля? Це приміщення, що слугує місцем збору окремих громад віруючих різних релігій, релігійних напрямів, течій і окремих конфесій, належним чином збудоване та облаштоване для ствердження догм свого віровчення та здійснення відповідних релігійних обрядів-поклонінь. Іншими словами, культова споруда (ще називають іншими термінами, наприклад: храм, святилище, святиня та ін.) - це приміщення, означене і посвячене для проведення богослужінь та виконання релігійних обрядів: у православ'ї та греко-католицизмі - собор, церква, каплиця; у католицизмі - костьол (костел), базиліка, санктуарій; у лютеранстві - кірха; у баптизмі і п'ятидесятництві - дім молитви; у Свідків Єгови - зал царства; в ісламі - мечеть; в іудаїзмі - синагога; в караїмів - кенаса тощо. Крім духовного значення, КБ також виступають основним нерухомим майном конфесій. Від їхньої наявності часто залежить розвиток конфесії загалом чи діяльність її окремих релігійних організацій. Зрештою, КБ є одними із найчисельніших об'єктів релігійного туризму і паломництва. Хоча далеко не всі КС і не завжди є об'єктами релігійно-паломницького туризму, цікаво побачити загальну картину їхньої чисельності, поширеності, конфесійної приналежності тощо. Цим питанням і присвячена стаття.

Насамперед зазначимо, що у сучасній релігійній статистиці терміном «культова будівля» охоплюють значно ширше коло приміщень, ніж це виходить із наведеного вище визначення. Релігійним громадам однозначно не вистачає святинь, збудованих роками і століттями раніше, а зведення нових споруд призводить до певних труднощів, передусім фінансових, і не встигає за динамікою утворення нових релігійних організацій. Зокрема, 2011 р. в Україні діяло приблизно 36 тис. релігійних організацій за наявності близько 15,5 тис. КС. За всі попередні роки незалежності збудовано близько 6 тис. нових КБ. Ще 2,4 тис. перебувають у стані будівництва (табл. 1). Враховуючи останню цифру, кількість культових споруд сягає приблизно 18 тис., що становить 1/2 від чисельності релігійних громад. Отож віруючі пристосовують під КБ різноманітні приміщення: від звичайних житлових квартир до виробничих складів тощо. Тим більше, що віровчення деяких конфесій не передбачає спеціальних споруд: богослужіння здійснюють у будь-якому приміщенні чи навіть під відкритим небом, «на природі».

Крім цих двох груп КБ (власне культових будівель і приміщень, пристосованих під молитовні), у релігійній статистиці вирізняють групу приміщень, орендованих під культові. їх не мало, не багато - близько 7 тис. не надто менше, ніж пристосованих під молитовні приміщень (останніх 7 718). Оці три групи в сумі дають 30 тис., що становить 84 % від чисельності релігійних організацій. А кількість тих споруд, що в статистиці називають культовими будівлями (тобто власне КБ і приміщень, пристосованих під молитовні), налічує 23 159, або 64,6 % від чисельності релігійних організацій.

Культові будівлі за правом власності поділяють на: 1) такі, що повністю належать самій конфесії (новозбудовані конфесіями будівлі і будівлі, передані державою у конфесійну власність); 2) КС, передані державою конфесіям у користування, у тім числі у почергове. Почергово кілька (дві і навіть три) релігійні організації використовують 279 храмів, що обслуговують 561 громаду, з яких 394 знаходиться у Львівській області, 74 - у Закарпатті, 60 - у Тернопільській, 18 - в Івано- Франківській, 10 - у Рівненській, 3 - в Кіровоградській і 2 - в Одеській областях (справжній приклад релігійної толерантності західноукраїнців). В інших регіонах України почергового богослужіння не спостерігаємо.

Кількість орендованих під релігійні потреби приміщень не така вже й велика - 6 963, або 23,1% усіх «релігійних» будівель в Україні. Якщо ж аналізувати їхню конфесійну приналежність, то бачимо, що для більшості конфесій України оренда приміщень під культові будівлі є ефективним розв'язанням проблеми із нестачею останніх. Зокрема, для багатьох малих і середніх (за кількістю громад і віруючих) конфесій України, які мають не надто давню історію або є зовсім новими для нашого пострадянського суспільства, частка орендованих приміщень становить більше половини, а часто сягає 90-100 % усіх потреб у нерухомому майні. Як ілюструє табл. 1, кількість орендованих приміщень переважає над кількістю власне культових споруд у багатьох нехристиянських конфесій, зокрема:

- язичників, іудеїв, орієнталістських та неоорієнталістських (буддистів, кришнаїтів та ін.);

- неохристиян, зокрема; конфесій харизматичного напряму;

- окремих невеликих конфесій у баптизмі та п'ятидесятництві та ін.

Натомість великі православні і католицькі церкви, а також об'єднані релігійні організації у протестантизмі роблять ставку на традиційні КБ.

При передачі державою культових будівель часто вирішальним є конфесійно- історичний принцип: католикам передають споруди, які колись були збудовані католиками, православним - православними, іудеям - іудеями тощо. Щодо сучасного будівництва, то новозведених культових споруд за останні два десятиліття незалежності України (починаючи із 1.01.1992 р.) можна нарахувати 5 903. Ще 2 403 споруди сьогодні будують. Незважаючи на всю публічність і показовість такого будівництва і на те, що в багатьох поселеннях нова церква є чи не єдиною новозбудованою спорудою за останні 22 роки (крім плебанії, звичайно), наведені цифри не є надто великими. В сумі новозбудовані і незавершені КС становлять 8 306 одиниць, або 1/5 всіх потреб у культових будівлях. Коли б не КС, збудовані і збережені попередніми поколіннями, а також приміщення, пристосовані під молитовні й орендовані приміщення, то священнослужителі (насамперед великих, розгалужених конфесій) не мали б змоги ефективно задовольняти потреби віруючих. релігійний будівля туризм архітектура

Потреби у культових будівлях можна визначити, виходячи із формул, запропонованих у таких працях [3, с. 195; 4, с. 168-169]. Це показник оптимальної заповненості певної території культовими спорудами та показник рівня забезпеченості культовими спорудами.

Оптимальну заповненість певної території культовими будівлями можна визначити за формулою:

К(0 = S/Q х P(t), (1)

де К - кількість культових будівель на заселеній території площею S;

Q - кількість віруючих, що може вмістити одна КБ для задоволення їхніх духовних потреб одночасно (середні за розмірами православні храми, наприклад, будують у розрахунку на 500-800 віруючих);

Р - густота віруючих (або ж прихожан, адже не всі віруючі відвідують КБ, і навпаки, не всі прихожани є віруючими) на певній території.

Очевидно, що кількість прихожан і кількість КБ будуть змінними у часі. Окрім того, КС можна використати для обрядів кілька разів упродовж певного часу, за який прихожанин повторно її відвідає. Тому К і Р залежатимуть від часу t, тобто К = =f (t) і Р = f (t). Проте внаслідок відсутності точних даних щодо кількості віруючих в Україні, ця формула має обмежене використання: з достатньою точністю її можна використати лише щодо конфесій, де ведеться точна й скрупульозна статистика віруючих, наприклад: деяких протестантських конфесій.

Іншим показником є рівень забезпеченості культовими будівлями - кількість КБ, що припадає на певну кількість громад віруючих, або на певну кількість релігійних організацій. Математично цей показник можна подати формулою:

Z = K/R х 100 %, (2)

де Z - рівень забезпеченості КБ певної конфесії чи групи конфесій на певній території;

К - кількість КБ певної конфесії чи групи конфесій на певній території;

R - кількість релігійних громад (релігійних організацій) певної конфесії чи групи конфесій на певній території.

Унаслідок того, що при визначенні рівня забезпеченості КС не враховують кількість віруючих-прихожан (припускають, що діяльність усіх членів однієї громади здатна забезпечувати одна КС незалежно від її параметрів), то формула (2) має ширше практичне застосування, ніж формула (1).

За попередніми дослідженнями, станом на 1.01.1997 р. в Україні функціонувало 11 987 КБ, із яких конфесіям у користування передано 4 837 споруд (у тім числі 475 - у почергове), у власність - 5 515, а 1 545 КС збудовано за 1992-1996 рр. Рівень забезпеченості КБ становив 64,6 %, тобто на 100 громад віруючих припадало трохи більше, ніж 64 культові будівлі. Рівень забезпеченості всіма спорудами - орендованими, пристосованими і культовими - по Україні 1997 р. становив 90,7 %. Найвищий рівень забезпеченості спостерігали у Закарпатській реформатській церкві (96,9 %), УГКЦ (86,2 %), старообрядців Білокриницької згоди (82,0 %), УПЦ (77,2 %); найнижчий - у деяких протестантських і нехристиянських конфесій [3, с.195-196].

З того часу зросла кількість як КБ, так і власне релігійних організацій. Однак унаслідок того, що кількість культових споруд зростала значно повільніше, ніж власне релігійних громад, то рівень забезпеченості власне КБ сьогодні є в півтора раза нижчим - 43,1 %. А рівень забезпеченості пристосованими під культові та орендованими приміщеннями, а також власне КБ разом не надто знизився: з 90,7 % до 84,0 %. Це відбулося внаслідок того, що суттєво зросла частка орендованих і пристосованих під культові приміщень.

Щоб побачити детальну картину забезпеченості (Z) культовими спорудами сучасних конфесій, необхідно визначити: 1) рівень забезпеченості КБ пристосованими та орендованими приміщеннями (Z1); 2) рівень забезпеченості КБ і пристосованими будівлями (Z2); 3) рівень забезпеченості власне КБ (Z3) (див. табл. 1). Причому до уваги беремо релігійні організації загалом, а не релігійні громади, що становлять приблизно 96 % від усіх РО (оскільки статистику кількості орендованих і пристосованих під культові приміщення беремо в розрахунку на всі релігійні організації, а не лише на громади).

Отже, найкраще забезпечені всіма будівлями (показник Z1) виявилися неорелігійні організації (неоорієнталістські, неохристиянські), іудейські конфесії, УПЦ МП; найгірше - мусульмани. Забезпеченість культовими будівлями і будівлями, пристосованими під культові (показник Z2), загалом по Україні становить 64,6 %, а найнижчим є у язичників, мусульман, деяких неорелігійних конфесій. Забезпеченість власне культовими будівлями (показник Z3) також найнижча в язичників, мусульман, невеликих нехристиянських і неохристиянських конфесіях. Тобто показники Z1 і Z3 для новітніх в українському суспільстві конфесій будуть діаметрально протилежними. Це пояснюють тим, що саме ці конфесії роблять ставку на орендовані та пристосовані приміщення і мають мало власних КС. Окрім того: мусульманські конфесії, харизматичні громади, деякі новітні синкретичні секти мали значний (можна сказати вибухоподібний) приріст релігійних організацій, порівняно із динамікою набуття нових культових будівель. Водночас віровчення деяких конфесій, передусім тих, хто шанує та обожнює природне середовище (наприклад, українських язичників), дає змогу, а іноді й вимагає проводити обряди не в приміщеннях, а просто неба, в оточенні природних ландшафтів, лише частково впорядкованих самими віруючими, або й взагалі невпорядкованих. Крім одного-двох головних храмів, для віруючих таких конфесій в інших рукотворних (антропогенних) об'єктах немає потреби. Натомість православні, католицькі і традиційні протестантські церкви забезпечені власне культовими спорудами порівняно краще (див. табл. 1).

Якщо проаналізувати показники забезпеченості за регіонами України, то можна відстежити також цікаві особливості. В абсолютному визначенні найбільше власне КБ функціонують у західній частині України: Галичині, Закарпатті, Волині, Поділлі, Буковині (табл. 3). Найменше - традиційно у Південній і Східній Україні. Сучасна просторова диференціація рівня забезпеченості власне КБ (показник Z3) нагадує картину релігійної активності населення України кінця минулого століття. АР Крим, м. Київ і Запорізька область належать до регіонів із мінімальним рівнем забезпеченості КБ - 20 %, тип 5 (табл. 2). Більша частина території України на захід і південь від Житомирської та Вінницької областей належить до типу 4 із низьким (20-40 %) рівнем забезпеченості КС, за винятком Сумської області. Остання, а також майже всі області західної частини України мають середній (40-60 %) рівень забезпеченості КБ (тип 3), або вище середнього (60-80 %, тип 2). І лише Тернопільська область із високим рівнем забезпеченості КС (81,1 %) належить до типу 1. Таке відставання Сходу і передусім Півдня України пояснюємо не тільки тим, що культові будівлі збереглися краще у Західній Україні, а й тим, що із південного сходу на захід і на північ збільшується релігійність населення: західняки охочіше будують святині, доповнюючи старі КБ новими.

Якщо зараховувати до власне КБ ще й пристосовані під культові будівлі (показник Z2), то картина суттєво зміниться. Здебільшого регіони України (за винятком вже згадуваних АР Крим, м. Київ і Запорізької області) належать до типів 3 і 2, тобто мають середній або вище середнього рівні забезпеченості КБ. Сумська, Донецька, Житомирська і Тернопільська області належать до типу 1, із високим рівнем забезпеченості КС (понад 80-90 %). Якщо ж брати до уваги орендовані, пристосовані і культові будівлі, що використовують усі релігійні організації України (показник Z1), то бачимо доволі оптимістичну картину. Релігійні організації майже усіх регіонів України мають високий чи вище середнього рівень забезпеченості КС (за винятком столиці й АР Крим), а віруючі Донецької, Сумської, Житомирської і Хмельницької областей забезпечені нерухомим майном більше, ніж на 100 % (табл. 3).

Важливе значення мають КБ, що становлять велику мистецьку цінність та є офіційно визнаними пам'ятками архітектури. Ці святині, зазвичай, мають давню славну історію і приваблюють релігійних туристів. Хоча цікавими також є деякі модерні храми, збудовані у наш час, однак основою для релігійно-паломницького туризму є саме КБ - пам'ятки архітектури. їх не так уже й багато - 3 947 споруд, що становлять 25,6 % культових будівель конфесій, або 17,0 % культових та пристосованих під культові приміщень, або 13,1 % усіх приміщень, що використовують для релігійних потреб (власне КС, пристосованих під молитовні та орендованих приміщень загалом).

Спадаючий ряд кількості КБ - пам'яток архітектури належить традиційним в Україні конфесіям, не тільки православним і католицьким, а й усім тим, хто має давню історію на українських землях: УПЦ МП (1 762 культові споруди, пам'ятники архітектури), УГКЦ (1 250), УПЦ КП (445), РКЦ (225), УАПЦ (191), старообрядцям Білокриницької згоди (13), іудеям (11), Духовному управлінню мусульман Криму (10), Закарпатській реформатській церкві (10), Всеукраїнському союзу об'єднань ЄХБ (7), Вірменській апостольській церкві (6), Всеукраїнському союзу церков ХВЄ п'ятидесятників (4), Німецькій євангелічно-лютеранській церкві (3), релігійним організаціям караїмів (3), Російській істинно православній церкві (2), Українській уніонній конференції церкви адвентистів сьомого дня (1), пресвітеріанській церкві (1), Українській лютеранській церкві (1), іншим православним (2), загалом двадцять конфесій.

Зазначимо, що у середині 1990-х років, коли сучасна релігійна ситуація в Україні більш-менш встановилася, із 11 897 КБ до пам'яток архітектури належало 3 464 споруди (29,1 %). Вони належали 13-ти конфесіям: УПЦ МП (1 509 культових споруд - пам'ятників архітектури), УГКЦ (1 247), УПЦ КП (281), УАПЦ (200), РКЦ (169), мусульманам (11), старообрядцям Білокриницької згоди (11), Закарпатській реформатській церкві (10), іудеям (8), Всеукраїнському союзу об'єднань ЄХБ (7), Всеукраїнському союзу церков ХВЄ п'ятидесятників (4), Німецькій євангелічно- лютеранській церкві (4), Вірменській апостольській церкві (3) [3, с. 198]. Як бачимо, за останні15-20 років кількість КБ, що належать до пам'яток архітектури і приваблюють релігійних туристів, зросла на півтисячі (приблизно на 14 %). Збільшилася також кількість конфесій, до яких ці пам'ятки архітектури належать. Як раніше, так і сьогодні найбільше культових будівель - пам'яток архітектури зосереджено у таких регіонах, як: Галичина, Волинь, Буковина, Закарпаття, Поділля, Чернігівщина і Сумщина, м. Київ і Київщина, м. Одеса; найменше - у південно-східних областях (див. табл. 3). Найвідомішими серед туристів і паломників є архітектурні ансамблі (включають не тільки головні храми, а й інші споруди) Києво-Печерської, Почаївської та Святогірської лавр, св. Софії, Крехівського і Гошівського монастирів; кафедральні собори у Києві, Львові, Одесі та багатьох інших містах; синагоги Правобережної і Західної України; мечеті та кенаси Криму та багато інших.

Туристично-ресурсний потенціал релігійно-паломницького туризму збільшується за рахунок новозбудованих святинь. Нагадаємо, що новозбудованих КС налічують близько 6 тис., ще 2,4 тис. будують. Найінтенсивнішим будівництвом КС відзначаються православні і протестанти, а серед конфесій: УПЦ МП, УГКЦ, УПЦ КП, Всеукраїнський союз об'єднань ЄХБ, Всеукраїнський союз церков ХВЄ п'ятидесятників, свідки Єгови, адвентисти; найменше будують культових споруд іудеї, язичники, інші нехристияни (крім мусульман), невеликі конфесії неохристиян. Серед регіонів, що найбільше дбають про будівництво КС, відзначаються Волинь, Поділля, Закарпаття, Галичина, Буковина; найменше - південно-східні області: Запорізька, Миколаївська, Луганська, Херсонська (див. табл. 3).

Розглянувши конфесійно-географічну характеристику КБ з точки зору релігійно- паломницького туризму, можна зробити такі висновки.

1. Серед усіх споруд релігійної сфери України культові будівлі є найчисельнішими,

їх найчастіше використовують у релігійно-паломницькому туризмі. Водночас КБ можуть містити мощі святих, чудотворні ікони та інші паломницькі об'єкти і можуть самі належати до монастирів чи інших архітектурних комплексів. Таке поєднання паломницьких об'єктів в одному місці є підставою для утворення і функціонування паломницького та релігійно-туристичного центру, що притягує до себе потоки віруючих і туристів.

2. Не всі споруди релігійного призначення є культовими. Релігійні організації пристосовують під КС будь-які доступні приміщення, а також їх орендують. Співвідношення між власне культовими спорудами, пристосованими приміщеннями та орендованими приміщеннями (загальною чисельністю 30 тис.) становить приблизно 2:1:1.

3. Найбільше культових будівель, а отже, й об'єктів паломництва - у західних областях, найменше - на півдні і сході України. Така ж географія новозбудованих КБ. Тому у Південних і Східних регіонах більше використовують орендовані та пристосовані приміщення, які, зазвичай, не надто цікавлять туристів.

4. Найкраще забезпечені культовими спорудами великі й історично традиційні для українських земель конфесії: православні, католицькі, давні протестантські. Вони ж продовжують сучасне будівництво КБ. Новітні і малі конфесії мають небагато власне КБ, збіднюючи таким чином матеріально-ресурсну базу релігійно-паломницького туризму.

5. Найцікавішими для релігійних туристів і паломників є культові будівлі, що мають значну історико-духовну та архітектурно-мистецьку цінність. Такі культові будівлі, зазвичай, є пам'ятками архітектури. На пам'ятки архітектури багаті західні і північно-центральні області України; окремими осередками є вони на сході і півдні. Водночас КБ як пам'ятки архітектури належать лише 20-ти конфесіям із понад сотні, що діють у сучасній Україні.

Список використаної літератури

1. Звіт про забезпеченість церков і релігійних організацій України культовими бу-дівлями та приміщеннями, пристосованими під молитовні станом на 1 січня 2011 року (Форма № 2). Затверджено наказом Держкомнацрелігій від 28 лютого 2011 р. № 9.

2. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 1 січня 2011 року (Форма № 1). Затверджено наказом Держкомнацрелігій від 28 лютого 2011 р. № 09.

3. Ковальчук А. С. Географія релігії в Україні : монографія / А. С. Ковальчук. - Львів : Видав. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. - 308 с.

4. Ковальчук А. Культові будівлі як об'єкти релігійно-паломницького туризму в Україні / А. Ковальчук // Географія і туризм: національний та міжнародний досвід : матеріали VI Міжнар. наук. конференції. - Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. -С. 166-172.

Размещено на Allbest.ru