Сценічна репрезентативність як атрибут концертно-хорового жанру: на шляху до створення хорового театру

PhD in Arts, lecturer of performing art chair of Mikhail Glinka Conservatory of Dnepropetrovsk

SCENIC REPRESENTATION

AS AN ATTRIBUTE CONCERT CHOIR GENRE: TOWARDS THE ESTABLISHMENT OF CHORAL THEATRE

The article raises questions of staging and scenic representation in genre of concert choir concerting. Theatricality is one of the trends of modern choral style in interpretations of music-choral artworks. In this article were extended specific terms of musicology and introduced new concepts: choral theater, choral performance, dramatized «made» choral concert, theater-choral artwork, theater-choral explication, technical-organizational score. There were identified the factors of theater representation of choral artworks. The choral concert is a major musical form and it contains the dramatic action. So today it has the greatest potential for the implementation of the conductor-director's version.

Key words: scenic representation, choral performance, theatricalization, theatrical and choral work, theatrical and choral explication, technical and organizational score.

Дослідження проблем сценічної репрезентативності в новітніх модифікаціях українського хорового концерту, явища театралізації в сучасних інтерпретаціях хорових творів є актуальними і важливими в сучасній українській науці. Із відокремленням хорового жанру від релігійного обряду, із появою композиторів, які творили спеціально для хору, підвищенням ролі диригента, що втручався у виконавський процес на правах режисера, уперше з'являється хоровий концерт як жанр, який є особливо відкритим у плані театралізації.

Академічне концертно-хорове виконання внутрішньо завжди орієнтоване на самодостатність музично-поетичного змісту твору. У той же час потенціал сценічної репрезентативності, іманентний хоровій музиці, особливо в такому жанрі, як масштабний хоровий концерт, не виключає і додаткових засобів театралізації. Важливу роль тут виконують авторські стилі диригентів-хормейстерів і керованих ними колективів, що накладають свій індивідуальний відбиток на співвідношення хору і театру, співвідношення, що йдуть углиб віків та залишаються актуальними сьогодні. Сценічна репрезентативність невід'ємний атрибут хорової концертності, що є принципом «мислення хором» як універсальним багатоголосним інструментом, де людські голоси різноманітної тембрової забарвленості й індивідуальності організовуються на основі антифонного діалогу. Разом з іншими атрибутами «концептуальністю, діалогічністю, віртуозністю й високим рівнем композиційної свободи» (з авторського варіанту визначення «хорового концерту» Г. Батичко [3; 14]), разом із багатошаровою і контрастно-змінною хоровою фактурою, що тяжіє до принципу хорової інструментовки, репрезентативність акцентує, виводить на перший план такі смислові чинники, як сценічність та театральність хорового твору.

Жанр хорового концерту є найпоказовішим явищем у сфері хорової музики аеарреПа. Багатоскладова ґенеза та різноманітні стильові інтерпретації роблять його основою для розвитку хорового театру в його національно специфічній трактовці. Тому мета нашої статті визначити рівень взаємодії сценічної репрезентативності та концертно-хорового жанру, що зберігає змістовно-константний «високий стиль» хорового концерту; охарактеризувати важливість образно-емоційного складника як передумови сценізації хорового концерту; розглянути сучасний хоровий концерт як виконавський феномен, для якого композиторський складник є підставою для можливої театралізації.

Сценічна репрезентативність хорових творів є недостатньо вивчена у виконавському музикознавстві. Більш конкретні підходи до проблеми театралізації представлено в дисертації Ю. Мостової [11], де превалюють культурологічні аспекти, що групуються навколо інтерпретаційно-виконавських питань; Т. Овчинніковою [13] досліджено та розглянуто цілісне уявлення про хоровий театр як новий напрям сучасної російської музичної культури; Н. Кошкарьовою окреслено проблематику сценічної хорової композиції в сучасній музиці [7]; О. Ромашковою висвітлено сценічне дійство як жанровий феномен у музиці ХХ ст. [14]; Н. Киреєвою виявлено та вивчено комунікативні можливості хорової театралізації шляхом аналізу відношення «адресант адресат», вирішено проблему сценічної репрезентативності концертно-хорового твору в системі різних підходів, провідним із яких є естетико-комунікативний [6]. Досліджено видовище як феномен культури у філософському аспекті (роботи Л. Наумової [12], І. Бродової [4]), представлено основні принципи театралізації музики в драматичній виставі, визначено хоровий театру як жанру «взаємодійної» музики зі своїми закономірностями та структурою (Г. Супруненко [18]); розглянуто хоровий стиль як об'єкт виконавської інтерпретації (Г. Савельєва [15]); визначено трансформацію рольової функції хору в сучасній музичній виставі (Н. Михайлова [10]); проаналізовано явище хорової театралізації в сучасній музичній культурі (К. Станіславська [17]); розглянуто хоровий твір як аспект виконавської інтерпретації з погляду театралізації (Л. Байда [1]).

Концертно-академічний хоровий спів та його титульний жанр-репрезентант хоровий концерт, є внутрішньо театральними. Це добре знають практики хорового мистецтва хормейстери та хорові диригенти, артисти хору. Пропонуємо нагадати чинники, що вплинули на формування сценічної репрезентативності в хоровому жанрі. Поєднання театрального та музичного напрямів спостерігається зі самого початку розвитку культури в усіх без винятку народів. Свята Діоніса є основою грецького театру як першої форми театрально-хорового видовища. Хор, що складався із сатирів як засіб колективної творчості, є одним із перших театральних утворень Давньої Греції. Як прямий спадкоємець стародавніх видовищних обрядів, сценічна репрезентативність несе в собі властивість «стихію» гри (Н. Кошкарьова [7]). Українська фольклорна, обрядово-святкова традиція є зразком синкрезису хорового співу та руху. Популярна вистава староукраїнського лялькового театру вертеп, у якому народні пісні, хор, танці, театральне дійство були тісно переплетені з видовищним дійством. Перші українські драматурги ХІХ ст. щедро використовували елементи народної музично-театральної культури, органічно вводячи в дію хорові пісні і танці.

Ще однин чинник історична трансформація хорової моделі, її рухова функція. Експерименти з розташуванням хору, що йдуть від багатохорності культової музики пізнього Ренесансу та раннього бароко (венеціанська школа братів Габріелі, північно-німецька школа М. Преторіуса) зумовлені пошуком просторово-стереофонічних рішень щодо реального втілення у виконанні символіки високих, середніх та низьких регістрів голосів та музичних інструментів. У ранньому класицизмі «просторовий» розподіл компонентів музичного звучання (голосів та тембрів інструментів) доповнюється ідеєю «часового» контрасту. Пізніше виникають нові синтетичні жанри: музичний дивертисмент, у якому посилюється театральне начало, у тому числі й у хоровому співі, театралізований концерт, що йде від концерту у храмі і шляхом секуляризації відокремлюється як форма видовищної святкової програми. У композиторській творчості з'являється інтерес до втілення прийомів інструменталізації хорового письма у вигляді divisi партій, використання вишуканих різновидів хорової поліфонії, сольних та ансамблевих «вставок», особливих форм вокалізації.

Якщо розуміти хоровий концерт як цілісну інтонаційну систему, жанрово-стильовий змістовно-формальний комплекс, то умовою повноцінного функціонування цієї системи є співвідношення стабільності і мобільності її компонентів. Стабільність досягається урівноваженістю, пропорційністю у співвідношенні перелічених вище атрибутів, мобільність же виступає як чинник динаміки системи і полягає у випереджальному, домінантному виділенні якогось із них із цілісності. Атрибут сценічної репрезентативності генетично властивий не лише хоровому концерту як досить «молодому» жанру хорового музикування, що виник на основі концерту в церкві в пізньому Ренесансі і що заявив про себе як самостійна жанрова форма в бароко і класицизмі. Театральність внутрішньо властива хоровому мисленню і витікає з його специфіки. Окрім того, витоки театру як виду мистецтва його представники бачать саме в хорі: «На перших порах театр обмежується голосом і хором» [2, 33]. Це припущення, висловлене Ж.-Л. Барро, характеризує «театр з боку хору», де останній був історико-генетичною основою виникнення самого театру як виду мистецтва.

Проблема сценічної репрезентативності концертно-хорового твору може бути розглянута в різних аспектах, із різних поглядів, оскільки вона є однією з глобальних не лише у вузькоспеціальному значенні щодо хору або театру, хорового твору і його сценічного (концертно-сценічного) подання, але й до системи зародження, функціонування та типів співвідношення в різні епохи і періоди самих видів мистецтва, їхніх жанрових і стильових особливостей. Сценічна репрезентативність хорового твору, що закладена в самій його музиці, і є театралізацією. Цей вид театралізації Т. Овчиннікова розглядає як «внутрішній»: «внутрішня театралізація формується на базі комплексу засобів виразності твору, який сприяє «пожвавленню» аудіального простору» [13, 145]. Тут підкреслюється момент, пов'язаний з аудіальним простором, простором звучання. На основі наявного в хоровому творі аудіального простору виникає інший його вид аудіовізуальне. Утворюється друга форма хорової театралізації, яку Т. Овчиннікова визначає як «зовнішню»: «шляхом введення сценічних компонентів народжуються різноманітні види аудіовізуальної хорової музики. У результаті зустрічного руху хорової музики й кіно з'являються хорові кінотвори, хоровими творами «омузичується» драматичний театр, народжується хоровий театр» [13, 146].

На підставі попередніх розробок сутності розглядуваного явища, ми запропонували доповнення до розуміння різновидів та складників хорового театру і визначення цього та суміжних понять. Найзагальнішим із них є поняття «хоровий театр» особливий синтетичний різновид мистецтва, заснований на поєднанні двох начал музично-хорового та театрально-режисерського. Він, як окремий різновид музично-сценічного дійства, базується на специфічних особливостях камерного акапельного хорового звучання, при якому діє принцип потенційно рівномірного розподілу музичного матеріалу між усіма виконавцями (у хорі представниками хорових груп та солістами із «зон» різних партій). До цього долучаються спеціально дібрані акторські прийоми і диригентсько-режисерське бачення театрально-хорової концепції виконуваного твору.

Хоровий театр існує у двох різновидах: хоровій виставі і театралізованому «збірному» хоровому концерті. Хорова вистава виникає в результаті модифікації одного окремого хорового твору, як правило, достатньо масштабного, у театрально-хорове видовище. Цей різновид має великі комунікативні можливості, використовує комплекс музичних і театральних виразних засобів, спрямованих на досягнення драматургічного синтезу. Театралізований «збірний» хоровий концерт це ще не хорова вистава в повноцінному її драматургічному прояві з розвитком сюжетної лінії, конфліктом, надзавданням, складною техніко-організаційною партитурою. За музично-видовищною та жанровою функцією це, скоріш за все, дивертисмент, що складається з окремих номерівмініатюр, іноді пов'язаних однією ідеєю, тематикою, навіть сценарною канвою.

Матеріалом для створення хорового театру та його різновидів можуть бути хорові твори, що містять жанрову спрямованість до театралізації у вигляді сюжетних ліній та діалогічності у поетичній та музичній мовах, картинність, яка сприяє можливості створення відповідних візуальних сценічних ефектів. Назвемо цю групу творів театрально-хоровими. Суттєво, що театралізація у цих творах здійснюється на основі «хору як головної дійової особи» (Т. Овчиннікова [13]) хорової вистави. Вона, як і хоровий концерт-дивертисмент, підкоряється певним законам, головним із яких є незмінне збереження музично-хорової частини при різних режисерських трактуваннях і постановочних рішеннях вистави.

Отже, хорова концертність у поєднанні з камерністю виконавського складу передбачає таку специфіку звукової партитури твору, за якої найбільше виявляється театральна діалогічність та музична образна поліфонія, що складають разом підґрунтя для створення цілісної хорової вистави. Міра «режисерського вторгнення» до концертно-хорового твору залежить від розуміння виконавцями диригентом-хормейстером та хористами-акторами потенційних можливостей звукової партитури, трактовка якої завдяки «гнучкості» жанру може сягати від незначних елементів театралізації до автономної режисури, де власне хоровий твір трактується лише як одна зі складників створюваного театрально-хорового видовища. Звідси принципова поліфункціональність хорової вистави як синтетичного жанру, створюваного на базі «первинного» хорового концерту.

Для здійснення театралізації хорового концерту потрібне створення комунікативної системи «штучних побудов» (Ю. Лотман [9]), спрямованих на забезпечення «зовнішнього» впливу «внутрішніх» інтенцій автора і виконавців. Адресатом створюваного музичного «повідомлення» стає безпосередньо слухач, якому «внутрішня» музична мова подається під «зовнішньою» у видовищно-візуальному та додатковому словесному розшифруванні. Хоровий твір «не перекладається» іншою мовою, адже він завжди існує як самодостатньо музичний, а, вступаючи на територію інших за морфологією видів мистецтва, демонструє акцент на їхньому синтезі, представленому формулою «театральність і музика» (Т. Куришева [8]).

Можна виявити низку факторів, які дають підстави для створення сценічної репрезентативності твору. Хоровий концерт можна вважати відкритим до театралізації, якщо: жанрова основа містить ознаки неорелігійної, програмної, неофольклорної моделей (Г. Батичко нараховує близько 20 жанрових підвидів хорового концерту [3, 15]), не кажучи вже про представлені в них різновиди жанрово-інтонаційних констеляцій; жанрові знаки поєднано через «наджанр» пісню, піснеспів, який у синкрезисі є невідривним від дійства-обряду; осучаснення архаїки акцентує ґенезу хору, який є «театром колективного музично інтонаційного висловлювання» (С. Казачков [5]); стилістичний синтез створює складну в інтонаційному відношенні тканину, що може бути прояснено для слухачів через введення візуального ряду.

Змістовна логіка концертно-хорових творів потенційно містить широкий спектр завдань власне диригентської та режисерської інтерпретації, які узагальнюються в понятті «театрально-хорова експлікація». Зміст цього поняття витікає зі самого слова «експлікація» (лат. explicatio розгортання, роз'яснення) і похідні від неї «експліцитність», «експліцитний» (англ. ехріісії має відкрите вираження, маркований) [16, 704] театральною мовою означають теоретичне розроблення підготовлюваного спектаклю або будь-якої іншої сценічної дії і означає симбіоз обґрунтованих теоретичних і практичних поглядів на диригентсько-хорове та режисерсько-акторське рішення конкретного авторського твору. Експлікація є різновидом інтерпретації і означає внутрішній міжмистецький діалог, який встановлюється між музичною частиною твору і його можливим сценічним утіленням. Режисерська експлікація припускає: 1) замітки і роздуми режисера з приводу п'єси, підготовлюваної до постановки; 2) виконавський аналіз (приблизно те ж, що робить виконавець-музикант, розбираючи «для себе» підготовлюваний до виконання твір); 3) розроблення «у загальних рисах» усієї атрибутики спектаклю ескізи декорацій, костюмів, гриму, дійових осіб, мізансцен тощо; 4) визначення стилістичних і жанрових особливостей драматургії, які необхідно передати акторам для втілення режисерського задуму в часі-просторі вистави. Диригентська інтерпретація хорового концерту як театралізованого дійства реалізується в техніко-організаційній партитурі докладно розписаній режисерській частині, що внесено до музичної партитури у вигляді відповідних ремарок. Під техніко-організаційною партитурою розуміється застосування ідей науково-технічної галузі (освітлення, реквізит і декорації, відео- і аудіоефекти, лазерно-графічні прилади, комп'ютерне програмування тощо), які фіксуються в хоровій партитурі під час експлікаційно-інтерпретаційної роботи диригента-хормейстера (диригента-режисера).

З урахуванням вище сказаного хорові концерти (як і хорові твори взагалі) можна розподілити на дві групи: 1) у творах, у яких сценічна репрезентативність виведена з глибинного атрибута жанру, у яких зберігається академічна специфіка концертно-хорового жанру з додаванням сценічних ефектів, ми говоримо про сценізацію, або імпліцитність театрального складника в хоровому творі; 2) у творах, у яких автором або інтерпретаторами здійснена комплексна розробка засобів, що сприяють створенню синтетичного музично-театрального результату (неакадемічного, театрально-хорового), ми вже маємо явище театралізації або експліцитності в трактування твору.

Отже, центральним і основним моментом у роботі виконавців над створенням театралізації хорового твору мусить бути принцип виявлення його сценічного потенціалу, тобто акценту на сценічній репрезентативності як атрибуті хорової концертності, зробленого самим автором музики. Важливу роль тут відіграє і літературний текст, за канвою якого з більшим чи меншим ступенем узагальненості або деталізації будують його композиторське втілення. Можливості хорової театралізації, як показує творча практика, є доволі широкими: з одного боку це може бути академічний твір, для якого театралізація є додатковим компонентом, з іншого власне театрально-хоровий твір, у якому сам автор визначає і детально розписує в партитурі всі прийоми театралізації. Такий твір є інтегральним цілим і поліфункціональним у морфологічному плані. Професійне виховання музикантів у наш час не може існувати без знань та застосовування теоретичних та практичних досліджень у галузі театральних систем і різних напрямів окремих театральних шкіл. На наш погляд, знання про прийоми роботи актора над роллю за системою К. Станіславського, принципи мистецтва уявлення В. Мейєрхольда, прийоми театральної естетики Л. Курбаса є необхідною умовою сценічно-виконавської реалізації хорового твору. Ці загальні установки надалі можуть бути конкретизовані на матеріалі окремого твору, вибір якого для театралізованої постановки завжди треба мати на увазі інтерпретаторам диригентові-хормейстеру і режисеру.

Література

1. Байда Л. А. Театралізація хорового твору як аспект виконавської інтерпретації / Л. А. Байда // Наукові записки. Педагогічні та історичні науки : збірник наук. статей. К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. Вип. 88. С. 3-9.

2. БарроЖ.-Л. Размышления о театре : пер. с фр. / Ж.-Л. Барро ; [предисл. Т. И. Бачелис, примеч. М. Г. Марецкой]. М. : Иностр. лит., 1963. 303 с.

3. Батичко Г. І. Хоровий концерт в контексті сучасної музичної культури : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : 17.00.02 / Г. І. Батичко. К, 1993. 20 с.

4. Бродова И. Основные принципы театрализации музыки в драматическом спектакле : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. искусствоведения : 17.00.02 / И. Бордова. К., 1990. 19 с.

5. Казачков С. А. Дирижер хора артист и педагог / С. А. Казачков ; Казан. гос. консерватория. Казань, 1998. 308 с.

6. Киреева Н. Ю. Хоровая театрализация: коммуникативные аспекты : дисс. на соискание уч. степени канд. искусствоведения : 17.00.09 / Н. Ю. Киреева. Саратов, 2010. 252 с.

7. Кошкарева Н. В. Хоровая композиция в современной отечественной музыке : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. искусствоведения : 17.00.02 / Н. К. Кошкарева. М., 2007. 34 с.

8. Курышева Т. Театральность и музыка / Т. Курышева. М. : Советский композитор, 1984. 201 с.

9. Лотман Ю. М. Внутри мыслящих миров // Семиосфера: Культура и взрыв. Внутри мыслящих миров. Статьи. Исследования. Заметки / Ю. М. Лотман. СПб, 2000. С. 150-391.

10. Михайлова Н. М. Трансформація рольової функції хору у музичній виставі (на прикладі театральної практики останньої третини ХХ початку ХХІ століть) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : 17.00.03 / Н. М. Михайлова. Харків, 2012. 17 с.

11. Мостова Ю. В. Театралізація хорових творів як метод художньої інтерпретації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : 17.00.01 / Ю. В. Мостова. Харків, 2003. 20 с.

12. Наумова Л. М. Видовище як феномен культури. Філософський аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : 09.00.04 / Л. Наумова. Харків, 2004. 18 с.

13. Овчинникова Т. К. Хоровой театр в современной отечественной музыкальной культуре: дисс. на соискание уч. степени канд. искусствоведения : 17.00.02 /

Т. К. Овчинникова. Ростов-н/Дону., 2009. 178 с.

14. Ромашкова О. Н. Действо как жанровый феномен русской музыки XX века : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. искусствоведения : 17.00.02 / О. Н. Ромашкова. Тамбов, 2006. 23 с.

15. Савельева Г. Хоровий стиль як об'єкт виконавської інтерпретації (на прикладі концертних програм Камерного хору ім. В. Палкіна) / Г. Савельєва // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти : зб. наук. статей (на честь 55-річчя Л. В. Шаповалової) / ХДУМ ім. І. П. Котляревського ; [ред. та упоряд. Л. В. Шаповалова]. Харків, 2010. Вип. 29 : Когнітивне музикознавство. С. 510-522.

16. Современный словарь иностранных слов. Около 20 000 слов М. : Русский язик, 1993. 741 с.

17. Станіславська К. І. Явище хорової театралізації у сучасній музичній культурі / К. І. Станіславська [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.rusnauka.com/8_DN_2011/MusicaAndLife/5_82154.doc.htm

18. Супруненко Г. В. Хоровой театр как жанр «взаимодействующей» музыки и его воплощение в творчестве отечественных композиторов на рубеже XX-XXI веков : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. искусствоведения : 17.00.02 / Г. В. Супруненко. Нижний Новгород, 2012. 24 с.

References

1. Bajda L. A. Teatralizaciya horovogo tvoru yak aspekt vy'konavs'koyi interpretaciyi / L. A. Bajda // Naukovi zapy'sky'. Pedagogichni ta istory'chni nauky' : zbirny'k nauk. statej. K. : Vy'd-vo NPU im. M. P. Dragomanova, 2010. Vy'p. 88. S. 3-9.

2. Barro Zh.-L. Razmyshleny'ya o teatre : per. s fr. / Zh.-L. Barro ; [predy'sl. T. Y'. Bachely's, pry'mech. M. G. Mareczkoj]. M. : Y'nostr. ly't., 1963. 303 s.

3. Baty'chko G. I. Horovy'j koncert v konteksti suchasnoyi muzy'chnoyi kul'tury' : avtoref. dy's. na zdobuttya nauk. stupenya kand. my'stecztvoznavstva : 17.00.02 / G. I. Baty'chko. K, 1993. 20 s.

4. Brodova Y'. Osnovnye pry'ncy'py teatraly'zacy'y' muzyky' v dramaty'cheskom spektakle : avtoref. dy'ss. na soy'skany'e uch. stepeny' kand. y'skusstvovedeny'ya : 17.00.02 / Y'. Bordova. K., 1990. 19 s.

5. Kazachkov S. A. Dy'ry'zher hora arty'st y' pedagog / S. A. Kazachkov ; Kazan. gos. konservatory'ya. Kazan', 1998. 308 s.

6. Ky'reeva N. Yu. Horovaya teatraly'zacy'ya: kommuny'katy'vnye aspekty : dy'ss. na soy'skany'e uch. stepeny' kand. y'skusstvovedeny'ya : 17.00.09 / N. Yu. Ky'reeva. Saratov, 2010. 252 s.

7. Koshkareva N. V. Horovaya kompozy'cy'ya v sovremennoj otechestvennoj muzyke : avtoref. dy'ss. na soy'skany'e uch. stepeny' kand. y'skusstvovedeny'ya : 17.00.02 / N. K. Koshkareva. M., 2007. 34 s.

8. Kurysheva T. Teatral'nost' y' muzyka / T. Kurysheva. M. : Sovetsky'j kompozy'tor, 1984. 201 s.

9. Lotman Yu. M. Vnutry' myslyashhy'h my'rov // Semy'osfera: Kul'tura y' vzryv. Vnutry' myslyashhy'h my'rov. Stat'y'. Y'ssledovany'ya. Zametky' / Yu. M. Lotman. SPb, 2000. S. 150-391.

10. My'hajlova N. M. Transformaciya rol'ovoyi funkciyi horu u muzy'chnij vy'stavi (na pry'kladi teatral'noyi prakty'ky' ostann'oyi trety'ny' XX pochatku XXI stolit') : avtoref. dy's. na zdobuttya nauk. stupenya kand. my'stecztvoznavstva : 17.00.03 / N. M. My'hajlova. Harkiv, 2012. 17 s.

11. Mostova Yu. V. Teatralizaciya horovy'h tvoriv yak metod hudozhn'oyi interpretaciyi : avtoref. dy's. na zdobuttya nauk. stupenya kand. my'stecztvoznavstva : 17.00.01 / Yu. V. Mostova. Harkiv, 2003. 20 s.

12. Naumova L. M. Vy'dovy'shhe yak fenomen kul'tury'. Filosofs'ky'j aspekt : avtoref. dy's. na zdobuttya nauk. stupenya kand. filosof. nauk : 09.00.04 / L. Naumova. Harkiv, 2004. 18 s.

13. Ovchy'nny'kova T. K. Horovoj teatr v sovremennoj otechestvennoj muzykal'noj kul'ture: dy'ss. na soy'skany'e uch. stepeny' kand. y'skusstvovedeny'ya : 17.00.02 / T. K. Ovchy'nny'kova. Rostov-n/Donu., 2009. 178 s.

14. Romashkova O. N. Dejstvo kak zhanrovyj fenomen russkoj muzyky' XX veka : avtoref. dy'ss. na soy'skany'e uch. stepeny' kand. y'skusstvovedeny'ya : 17.00.02 / O. N. Romashkova. Tambov, 2006. 23 s.

15. Savel'yeva G. Horovy'j sty'l' yak ob'yekt vy'konavs'koyi interpretaciyi (na pry'kladi koncertny'h program Kamernogo horu im. V. Palkina) / G. Savel'yeva // Problemy' vzayemodiyi my'stecztva, pedagogiky' ta teoriyi i prakty'ky' osvity' : zb. nauk. statej (na chest' 55-richchya L. V. Shapovalovoyi) / XDUM im. I. P. Kotlyarevs'kogo ; [red. ta uporyad. L. V. Shapovalova]. Xarkiv, 2010. Vy'p. 29 : Kognity'vne muzy'koznavstvo. S. 510-522.

16. Sovremennyj slovar' y'nostrannyh slov. Okolo 20 000 slov M. : Russky'j yazy'k, 1993. 741 s.

17. Stanislavs'ka K. I. Yavy'shhe horovoyi teatralizaciyi u suchasnij muzy'chnij kul'turi / K. I. Stanislavs'ka [Elektronny'j resurs]. Rezhy'm dostupu : http://www.rusnauka.com/8_DN_2011/MusicaAndLife/5_82154.doc.htm

18. Suprunenko G. V. Horovoj teatr kak zhanr «vzay'modejstvuyushhej» muzyky' y' ego voploshheny'e v tvorchestve otechestvennyh kompozy'torov na rubezhe XX-XXI vekov : avtoref. dy'ss. na soy'skany'e uch. stepeny' kand. y'skusstvovedeny'ya : 17.00.02 / G. V. Suprunenko. Ny'zh-ny'j Novgorod, 2012. 24 s.

Размещено на Allbest.ru