Оперна студія Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки

OPERA STUDIO OF M. GLINKA DNIPROPETROVSK CONSERVATORY

The given article is written to reveal some points concerning to historical developpement of the artistic education of Opera Studio Dnipropetrovsk Conservatory by M. Glinka. The basic characteristic features of the teaching process are emphasized at the contemporary stage of the Opera Studio Dnipropetrovsk Conservatory by M. Glinka function. Dnepropetrovsk Music College by M. Glinka, which was founded in 1898 and is one of the oldest higher educational institutions. Today institution combines conservatory, school and central music school. Opera Studio Dnipropetrovsk Conservatory by M. Glinka - separate musical theater repertoire which includes works of Ukrainian and world classics. Graduates of the fifth course of Conservatory by Mikhail Glinka pass stat state exams, performing major roles in Dnepropetrovsk Opera and Ballet Theatre. In 2014 students of fifth course at first took part in regional Festival of Theatre «Sicheslavna».

Key words: vocal, scenic speech, breathing, theatrical art, actor, solo singing, voice formation.

Виклад основного матеріалу

Дніпропетровська консерваторія ім. М. Глінки впевнено вийшла на світову музично-театральну арену, її випускники заслужено здобули славу вокальних та інструментальних зірок і прикрашають своїми виступами сцени найкращих театрів та філармоній України та світу. Діяльність оперної студії відображає сучасні тенденції в розвитку музично-театральної освіти, зростання професійних вимог до персони майбутнього актора-вокаліста, сприяє становленню індивідуальності та жанрового розмаїття у виконавській практиці. Виховання актора-вокаліста XXI століття - це процес формування цілісного сприйняття і правильного розуміння професійної орієнтації у сучасному мистецтві та соціумі; здатність до творчого самовиявлення в умовах сучасного видовищного ринку. Метою сценічного виховання студентів є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності. Виховання студентів спеціалізації «академічний спів» направлене на розвиток виконавських здібностей, уміння сприймати, відчувати та розуміти жанрово-професійні напрямки, помічати позитивне та негативне, діяти самостійно, залучаючись, тим самим, до різних видів художньої діяльності. Але процес сценічного виховання студентів не зводитися до розвитку окремих якостей (інтелектуальних, фізичних та інших), тому педагогічна концепція оперної студії Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки базується на розвиваючому навчанні, що сприяє гармонійному розвитку особистості. Фундаментом для цього є дисципліни конкретного професійного циклу, що залучені до учбових планів оперної студії: «культура мови», «майстерність актора», «танок», «сценічний рух». А також - презентації творчих проектів, відвідування вистав музичних та драматичних театрів Дніпропетровщини, філармонійних концертів, вивчення теоретичних дисциплін музично-естетичного циклу.

Взаємодія педагогіки і театру має глибокі історичні й соціальні корені. Навчання і виховання молоді із застосуванням елементів театрального мистецтва у педагогічній діяльності здійснювалося і в давні і в новітні часи (Аристотель, Квінтіліан, Платон, Сократ, Цицерон, Я.А.Коменський, С.Полоцький). До вивчення феномену акторської майстерності в діяльності вокалістів, педагогічної майстерності зверталися: М. Донець-Тессейр, Л. Руденко, Г. Гаркуша, Є. Мірошниченко, Л. Хомутова, А. Терещенко, Ю. Станішевський, Т. Швачко, Н. Корнієнко, Н. Єрмакова, Л. Дашківська, Л. Барабан, О. Красильникова, В. Антонюк, В. Арканова, О. Чепалов (виховання актора-вокаліста); О. Абдулліна, Є. Барбіна, І. Зязюн, Н. Тарасевич, Р. Хмелюк (у контексті психолого-педагогічних проблем становлення майбутніх викладачіів); М. Барахтян, Л. Спірін (формування професійних умінь); В. Кан-Калик, O.Леонтьєв (культура і акторська майстернісь спілкування); А. Капська, P. Короткова (оволодіння культурою мовлення); В. Абрамян, П. Галахова, Г. Переухенко, К. Фролова, Н. Пінська, З. Селенкова, П. Переяславець, (театральна педагогіка); І. Дмитрик, Г. Олійник та інші (формування педагогічної техніки і технології, логіко-емоційної виразності читання).

Найважливішим завданням освіти в оперній студії Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки на сучасному етапі є підвищення якості виховання та навчання студентів-вокалістів, їхня підготовка до професії. Успішне вирішення цього завдання значною мірою залежить від викладачів, їхньої професійної кваліфікації. Специфіка педагогічної роботи в оперній студії полягає в тому, що основним знаряддям праці викладача є власна персона, професійна зрілість якої дозволяє знаходити оптимальні рішення в постійно змінній сценічній ситуації і яка врешті-решт визначає результати всієї практичної діяльності викладача. Зрозуміло, що педагогічна діяльність у оперній студії - творчий процес, оскільки вона не зводиться до повторення колись засвоєного матеріалу і оскільки в ньому постійно виникає щось нове. Властивості педагогічної майстерності: гуманістична спрямованість діяльності викладача, професійні знання, вміння та навички, педагогічні здібності (забезпечують швидкість самовдосконалення), педагогічна техніка (гармонізує структуру педагогічної діяльності).

Творчість студента-вокаліста - це процес створення нового сценічного образу на основі перетворення музичного матеріалу: нового результату або оригінальних шляхів і мета дій його одержання. Визначені характеристики творчості в оперній студії Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки: новизна і перетворення. Вокально-акторська творчість - процес створення і перетворення особистості майбутнього співака-актора. Педагогічна сценічна творчість виявляється в науковій діяльності педагога і в творчій педагогічній роботі (оригінальне вирішення вокально-акторсьих завдань, розробка нових виконавських методів, прийомів, застосування сценічного досвіду в нових умовах XXI ст., удосконалення системи роботи з студентами, імпровізація в постановочному процесі). У багатьох ситуаціях викладачу доводиться діяти не за «статутом», а приймати рішення на основі особистих практичних знань і цінностей, використовувати всю свою акторську майстерність, здібності. Чим багатша людина як особистість, тим вона цінніша як приклад для студентів, бо сприяє вдосконаленню діяльності, створенню умов для творчості й розвитку. оперний театральний мистецтво академічний

Розглядаючи багатоспектральну діяльність оперної студії, необхідно наголосити на системному характері навчання, в основі якого функціонує режисерсько-диригентська лабораторія. До її складу входять - головний режисер Дніпропетровського академічного театру опери та балету, народний артист України Юрій Чайка; головний режисер Дніпропетровського академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка Анатолій Канцедайло; режисер Харківського Національного академічного театру опери та балету ім. М. Лисенка Олексій Дугінов; викладачі Максим Козолуп; Олександр Мішин; балетмейстери Віра Ніколаєва, Сергій Клепач, Юрій Войніков; головний диригент Дніпропетровського академічного театру опери та балету, народний артист України Володимир Г аркуша; лауреат міжнародного конкурсу Максим Кузін; концертмейстери Галина Прудченко, Ірина Серьогіна, Людмила Рибак, Ірина Єрецька, Надія Костроміна. Консультанти з вокалу - народна артистка України та СРСР, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка Н. Суржина, заслужена артистка України Л. Гавриленко, лауреат міжнародного конкурсу вокалістів ім. А. Дворжака О. Гопка. Саме ці викладачі в різні роки сприяли і сприяють підвищенню у світогляді студентів пріоритетності творчого компоненту, заснованого на вихованні самостійності студентів та оволодінні комплексом теоретичних та практичних знань. Перспективність такого підходу є несумнівною, адже він дозволив зробити процес навчання у оперній студії випереджуючим, оптимальним з точки зору того, що по закінченню Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки вокалісти виходять на сучасний рівень виконавства, знаходять свої пріоритети.

Пріорітетні напрямки роботи оперної студії передбачають: теоретичні основи акторської майстерності в вокально-сценічній діяльності; стан розробки проблеми акторської майстерності в працях диригентів, режисерів, вокалістів, хормейстерів, педагогів та нормативних документах освіти; елементи педагогічної і вокально-акторської майстерності; акторська майстерність студента-вокаліста і практична діяльність викладача оперної студії; акторська майстерність викладача оперної студії як категорія сучасної педагогічної технології; практичні рекомендації використання акторських здібностей при поглибленні вокально-сценічної практики.

Практична школа оперної студії - це методологічно сформована концепція музично-театральної освіти студентів вокалістів. Основою концепції є синтез виконавсько-сценічних, науково-методичних, художньо-освітнянських та психологічно-емоційних чинників. Актуальна запитаність яких неможлива без репертуару, різноманітного за жанрами, стилістичними напрямками, формами. Проблема репертуару майбутнього актора-вокаліста - більш, ніж актуальна. 21 століття - це нові форми, нові художні образи, нова стилістика, а відтак, - нова інтонаційна мова, нові типи фактур, нові структурні, гармонічні, метроритмічні утворення. Опера, оперета, класична естрада, мюзикл, ревю, телевізійні шоу, вуличні та корпоративні концерти, записи дисків, педагогічна діяльність. Співаючий актор чи граючий вокаліст? Ці напрямки тяжіють до нових музично-художніх виконавських технологій та діалогу із публікою. Так, протягом минулих років репертуар оперної студії складався наступним чином: сцени та дуети із вистав «Любовний напій» Г. Доніцетті, «Русалка» О. Даргомижський, «Русалка» А. Дворжак, «Фальстаф», «Трубадур» Дж. Верді, «Євгеній Онєгін» П. Чайковський, «Снігуронька», «Казка про Царя Салтана», «Царева наречена», М. Римський-Корсаков, «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні, «Юлій Цезарь» Г-Ф. Гендель, «Казки Гофмана» Ж. Оффенбах, «Генсель та Гретель» Е. Хумпердінк, «Лакме» Л. Деліб, «Італійка у Алжирі» Дж. Россіні, «Дон Паскуале» Г. Доніцетті, «Сільва», «Маріца» І. Кальман.

Такі процеси, як обмін художнім досвідом між музично-театральними структурами в результаті комунікації, посилення міжжанрового взаємозбагачення, динаміка розвитку яких зумовлена потребами сучасної сценічної практики активно впливають на творче зростання студентів-вокалістів. Вже кілька років між оперною студією консерваторії та Дніпропетровським академічним театром опери та балету відбуваються унікальні акції: випускники 5 курсу складають державний іспит за фахом «оперна студія» у виставах зазначеного театру. Під диригуванням В. Гаркуші та режисурою Ю. Чайки випускники створили образи: Керубіно - Ірина Петрова, Барбарина - Надія Єременко («Весілля Фігаро» В.-А. Моцарт); Леонора - Юлія Мінчун («Трубадур» Дж. Верді); Франк - Володимир Гаркуша, Фогельзанг - Роман Бобкін, Зільберкланг - Олена Гуцаленко, Херц - Юлія Худієнко («Директор театру» В.-А. Моцарт); Іоланта - Ганна Архипова-Радушева («Іоланта» П. Чайковський); Рита - Юлія Борисова («Рита або Пиратський трикутник» Г. Доніцетті); Тетяна Ларіна - Катерина Антихевич, Фаузія Єременко, Євгеній Онєгін - Олександр Клименко, Євген Заморський, Лєнський - Андрій Коробейник («Євгеній Онєгін» П. Чайковський); Віолетта - Тетяна Дідур, Юлія Тинна, Жорж Жермон - Максим Данилов («Травіата» Дж. Верді); Тетяна Позивайло («Кармен» Ж. Бізе); Недда - Тетяна Улькіна, Каніо - Олег Журавель, Беппо, людина з Прологу - Ігор Воєводін («Паяци» Р. Леонкавалло); Графиня - Ольга Синякова («Весілля Фігаро» В.-А. Моцарт); Зупан - Олександр Пасєка («Маріца» І. Кальман, режисер В. Денисенко, диригент Ю. Бєднік, Дніпропетровський академічний український музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка). У 2014 році у супроводі студентського симфонічного оркестру «Festival» було виконано оперу М. Римського - Корсакова «Моцарт та Сальєрі». Диригент - заслужений діяч мистецтв України Дмитро Логвін, Юрій Суббот (Сальєрі), Олег Журавель (Моцарт). Географія працевлаштування випускників Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки така: Ірина Петрова (Київський Національний академічний театр опери та балету ім. Т. Шевченка) [3, 4]; Назар Немченко, Надія Єременко, Роман Бобкін, Юлія Мінчун, Фаузія Єременко, Олена Гуцаленко, Олександр Клименко, Андрій Коробейник, Тетяна Позивайло (Дніпропетровський академічний театр опери та балету); Юлія Борисова, Максим Данилов, Євген Заморський, Максим Козолуп (Київський академічний український музично-драматичний театр ім. П. Саксаганського), Ганна Новобранець (Сумський театр драми та музичної комедії ім. П. Щепкіна); Тетяна Дідур (Миколаївський академічний театр драми та музичної комедії); Юлія Тинна (Криворізький академічний театр драми та музичної комедії ім. Т. Шевченка); Катерина Антихевич, Олександр Пасєка (Дніпропетровський академічний український музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка); Ганна Архипова-Радушева (Криворізький академічний театр драми та музичної комедії ім. Т. Шевченка, Кримський академічний музичний театр). Тетяна Улькіна та Галина Охотнік виступають на сцені Дніпропетровського Будинку органної та камерної музики, Наталя Деканенко виконує два номери у виставі Дніпропетровського академічного театру опери та балету «Ой, вже ця оперета!».

Процесу становлення авторської режисерської школи притаманний ряд особливостей: режисер Максим Козолуп створив модерн-версію опери «Весілля Фігаро» В.-А. Моцарта. Партії виконали: Граф Альмавіва (Ігор Воєводін), Графиня (Ольга Синякова), Фігаро (Роман Лещов), Сюзанна (Маріанна Рябошлик), Марцелліна (Інесса Мухіна), Бартоло (Юрій Суббот), Барбарина (Сусанна Белякова). Домінуюча акторська майстерність викладача оперної студії Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки, режисера М. Козолупа - це вирішення різноманітних педагогічних завдань, успішна емоційно насичена організація навчально-виховного процесу й отримання відповідних результатів. Але її сутність полягає також в певних професійних і особистісних якостях, які породжують цю діяльність і забезпечують її ефективність. Тому М. Козолуп прагне того, щоб він, як педагог був в постійному творчому пориві оптимізації як професійного так і особистісного потенціалу, оскільки режисерсько-педагогічна майстерність - це своєрідний сплав особистої культури, знань і світогляду викладача, його всебічної теоретичної підготовки з досконалим володінням прийомами навчання і виховання, виконавською технікою і досвідом.

Іншій групі - режисеру та балетмейстеру Вірі Ніколаєвій, музичному керівнику Галині Прудченко властиве бажання відкривати для національної музичної сцени невідомі твори. Займаючись творчою діяльністю, створюючи нове, викладачі Г. Прудченко та В. Ніколаєва перш за все звертаються до імпровізації, сутність якої складає швидке і гнучке реагування на виникаючі сценічні завдання. Режисерсько-педагогічна імпровізація Г. Прудченко та В. Ніколаєвої завжди пов'язана з творчістю: в умовах сценічної імпровізації йде процес самоактуалізації і мобілізації творчих сил і здібностей, відбувається творчий саморозвиток викладачів і студентів. Відмінною ознакою сценічної імпровізації є те, що вона має загально-педагогічну цінність, режисерську значущість, є показником якості творчого навчання і виховання студентів вокалістів. Практика доводить, що в основі сценічної імпровізації лежать загальнокультурні і психолого-педагогічні знання, вміння і навички, творча домінанта, спеціальні знання, сутність вокально-акторської імпровізації, вміння і навички імпровізування. Ці напрямки визначають складові готовності педагогів Г. Прудченко та В. Ніколаєвої до сценічної імпровізації: психолого-педагогічні знання, знання предмета і методики його викладання, розподілену увагу, розвинена уяву, творче самопочуття (натхнення, творчий пошук), вміння спілкуватися, володіння мовленням, вміння перевтілюватися, рефлексивні вміння, розвинену інтуїцію, вміння швидко приймати рішення і миттєво публічно їх реалізовувати, вміння органічно переходити від експромтного до запланованого. Світ рампи побачила версія опери «Ластівка» Дж. Пуччіні Партії виконали: Г. Охотник (Магда), Прюньє (М. Єфименко), Е. Абдулліна (Лізетта), П. Мала (Іветта) [1, 4].

У 2014 році оперна студія Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки вперше узяла участь у 22 фестивалі-конкурсі на вищу театральну нагороду Придніпров'я «Січеславна». Режисер - Ю. Чайка, диригент - В. Гаркуша. «Паяци» Р. Леонкавалло. Тетяна Улькіна - Недда, Олег Журавель - Каніо, Ігор Воєводін - Пролог. Студентське тріо отримало відзнаки у номінації «Надія Січеславни». Зазначимо кілька рядків із оглядової статті: «Чудовий приклад співпраці консерваторії та професійної сцени. Це гарна нагода для випускників проявити себе у виставі чинного репертуару, показати свої таланти уже в професійному колективі. Практично не викликає зауважень робота Тетяни Улькіної в партії Недди. Перед нами була не студентка-випускниця, а зріла артистка, котра з вражаючою легкістю веде вокальну партію, і рухається, і творить переконливий сценічний образ героїні» [2, 6].

Оригінальна авторська методика навчання вокально-акторській професії належить викладачу оперної студії, солістці європейських оперних театрів, італійській співачці Наталі Маргарит-Фронтоліні: усвідомлення власних вокально-акторських почуттів від впливів природного сценічного існування. Педагогічна діяльність викладача оперної студії Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки Н. Маргарит-Фронтоліні кваліфікується як експериментальна. Як і в будь-якому виді творчості, в ній своєрідно поєднуються нормативні (що випливають із встановлених законів, правил) і евристичні (створені під час власного пошуку) елементи. В роботі викладача Н. Маргарит-Фронтоліні чимало нового, змінного, варіативного, індивідуального. Адже вона використовує свій виконавський досвід роботи на сценах оперних театрів Італії, Франції, Німеччини, Великобританії, Швейцарії, Японії у синтезі із українськими вокально-акторськими традиціями. Викладач декларує, що маючи багато спільного з іншими видами творчості (наукова, художня, технічна), сценічна є своєрідною, пов'язаною із характером процесу, із його результатом - особистістю студента. Сьогодні режисерсько-педагогічна творчість жорстоко обмежена в часі. Н. Маргарит-Фронтоліні не чекає, доки прийде «осяяння», і навчає студентів необхідності швидко приймати рішення, орієнтуючись і на логічну обґрунтованість, і на інтуїцію, і на акторські здібності. Однак викладач зазначає: правильність інтуїтивно прийнятого рішення значною мірою залежить від досвіду студента, його знань, умінь, виконавської майстерності й творчого підходу до професійної діяльності. У цьому сенсі творчість проявляється в таких аспектах: вміння вільно застосовувати відомі дидактичні засоби в нових стандартних (або нестандартних) ситуаціях; здатність оптимально вирішити ситуацію іншим шляхом, відмінним від уже відомих, здатність до імпровізації, як прояву акторської майстерності. Тому зазначимо: сьогодні оперна студія Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки є сформованим професійним театром.

Література

1. Андреев А. Перша ластівка / А. Андреев //Городянин, Д., № 26 (448), C. 23. 2014.

2. ГарбузюкМ. Надія Січеславни / М. Гарбузюк І І - Театр плюс, Д., № 288, С. 6. 2014.

3. Іващенко Н. Співає Ірина Петрова / Н. Іващенко 11 - Наше місто, Д., № 49, С. 4. 2004.

Размещено на Allbest.ru