Синдбадіада в мультиплікації: інтерпретація сюжету й образу головного героя

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 791.221.8:82-343

СИНДБАДІАДА В МУЛЬТИПЛІКАЦІЇ: ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СЮЖЕТУ Й ОБРАЗУ ГОЛОВНОГО ГЕРОЯ

О.О. КУХАРЕНКО

Синдбад-мореплавець із «Тисячі й однієї ночі» став чи не найпопу- лярнішим героєм художнього й мультиплікаційного кінематографа. Мета статті -- класифікація анімаційних фільмів, у яких фігурує персонаж всесвітньо відомої збірки східних казок [3, с. 263-344]. Вона є своєрідним продовженням попередньої праці, в якій досліджувалися образ Синдбада й інтерпретація літературних сюжетів у художньому кіно. Методом дослідження обрано змістову частину екранних творів про мореплавця, яка, окрім трансформації сюжетів, характеризує й образ головного персонажа.

Екранна Синдбадіада розпочалася з мультиплікації. Причому до першого художнього фільму створено кілька анімаційних -- у США й Радянському Союзі. 1935 р. достатньо відома на той час студія «Celebrity Producrions» випустила короткометражний фільм Вісник ХДАК. Випуск 45. 2014 режисера Юбі Айверкса «Синдбад-мореплавець». В основі цієї музичної стрічки, що триває 7,5 хв., -- фантазія творців про зустріч мореплавця з піратським кораблем. Після того, як розбійники захопили судно, Синдбад потрапляє на острів. Із пальми спостерігає за тим, як пірати намагаються закопати скарби. Його вдруге беруть у полон і прив'язують до стовбура дерева, який виявляється лапою гігантського птаха. Синдбад із піднебесся падає на корабель разом із кинутими птахом скарбами.

Для такого сюжету образ героя не є важливою складовою. На його місці міг бути будь-який персонаж, що в жодному разі не позначилося на змісті. Тому мультиплікатори акцентували увагу на дії, а не образах. У мультфільмі використані традиційні комедійні прийоми, т. з., «геги», які згодом стали класичними: щоб наздогнати корабель, капітан піратів силою своїх легенів дме на парус (цей прийом був запозичений у відомій радянській стрічці «Ну, постривай!»); Синдбад відбиває битою гарматні ядра як бейсбольні м'ячі; розбійник кидає ядро на зразок шару в боулінгові -- моряки падають подібно до кеглів.

Інший американський мультфільм про популярного персонажа -- моряка Попая -- та його зустріч із Синдбадом. Уперше Попай з'явився на екрані 1933 р. у фільмах студії «Fletcher Studіos». А на третій рік свого існування був створений і цей фільм, що так і називався «Моряк Попай і Синдбад-мореплавець». Незвичайність сюжету полягала в тому, що Синдбад в інтерпретації режисера Дейва Флей- шера виявився негативним героєм, який вступає в протиборство з По- паєм і зазнає нищівної поразки.

Острів Синдбада населений реальними й міфічними персонажами, серед яких нескладно впізнати й тих, котрі належать до літературного першоджерела -- птах Рух, дракони й гігантські змії, велетень, якого для гумористичного ефекту створили з двома головами.

Птах Рух, за наказом Синдбада, розбиває корабель Попая й викрадає його дівчину Олів Ойл. Потрапивши на острів, Попай перемагає левів, що охороняють вхід, гігантського птаха, двоголового велетня й, нарешті, самого Синдбада. Господар острова представлений найбільшим злом, тому морякові Попаю попередньо необхідно з'їсти банку консервованого шпинату. Це той трюк, що переходить із одного фільму про Попая до іншого. Також використані популярні в американській мультиплікації «геги»: птах Рух несе Попая на сусідній острів, там відбувається виверження вулкану, а потім моряк із шаленою швидкістю приносить на гігантській таці запеченого птаха; дерево падає на одну голову велетня, а ґуля виростає на іншій.

Що стосується Синдбада, то герой цей переходить до інших фільмів про Попая і трансформується в сучасного персонажа на ім'я Блуто. Це головний суперник моряка за серце його дівчини Олів, який, звичайно ж, уже не є Синдбадом.

Виникає запитання: чому один з найпопулярніших героїв арабських казок в інтерпретації американських мультиплікаторів є негативним. До речі, Синдбад був не єдиним персонажем із «Тисячі й однієї ночі», який фігурував у пригодах Попая. У цьому ж 1937 р. й двома роками пізніше виникли ще два фільми: «Моряк Попай, Алі- Баба й сорок розбійників» та «Аладін і його чарівна лампа». Причому в першому фільмі Алі-Баба взагалі відсутній, оскільки Попай веде двобій із головним розбійником Абу-Хасаном, а в другому -- Аладін, як і Синдбад, є негативним героєм.

Імовірно, що головною стала політична складова, оскільки для американців персонажі східних казок асоціювалися із самим Сходом, більшість представників якого, як і нині, була дуже негативно налаштована до Сполучених Штатів. Однак стосовно протистояння По- пая і Синдбада існує переконливіша причина, яку розкриває ще одна стрічка під назвою «Великий і поганий Синдбад». Створено її 1952 р., коли образ головного героя став власністю вже іншої студії «Famous Studіos». Сценарист Ісидор Клейн і режисер Сеймур Кнейтел дали друге життя фільму 1937 р. Було знайдене цікаве обрамлення: Попай веде трьох своїх небожів до Морського музею, де вони бачать статую Синдбада, названого «найзначнішим у світі моряком», й дивуються: «Хіба не Попай найзначніший моряк?» На що той розповідає їм стару історію таким чином, що фільм 15-річної давнини використовується від першого до останнього кадра. Наприкінці розповіді племінники зі скульптури Синдбада роблять статую Попая.

Цей додатковий сюжет у вигляді обрамлення пояснює, чому Синдбад перетворився на негативного персонажа. Головна причина полягає в його професії, оскільки на звання кращого мореплавця в цьому разі претендує ще й головний герой мультфільму -- моряк Попай.

Радянська стрічка про Синдбада з'явилася на студії «Союзмуль- тфільм» у 1944 р. «Синдбад-мореплавець» -- це чорно-білий мальований анімаційний фільм, створений режисерами Валентиною й Зіна- їдою Брумберг за мотивами арабських казок. Слід зазначити, що над фільмом працювала група, яка в подальшому досягла значних успіхів у мультиплікації. Сестер Брумберг значно пізніше назвали «бабусями російської анімації» і з ними пов'язували становлення мультиплікаційного мистецтва. Художник-постановник Леонід Амальрик

Вісник ХДАК. Випуск 45. 2014 у подальшому прославився створенням фільмів «Сніговик-пошто- вик», «Кицькин дім», «Дюймовочка». Видатними мультиплікаторами стали Ламіс Бредіс і Борис Дьожкін. Музику до фільму створили вже відомі на той час композитори Юрій Нікольський і Микита Богословський, а озвучили мальованих героїв популярні актори Лев Свердлін і Борис Ліванов.

Сьогодні стосовно цього сказали б, що фільм створювався з розмахом і мав здобути успіх у глядача. Однак цього не сталося. І причин тут декілька. По-перше, стрічка створювалася в складні воєнні роки, що не могло не позначитися на якості зйомки та монтажу. По друге, чорно-біле зображення для екранізації казки з «Тисячі й однієї ночі» було недоречним. І по-третє, сюжет, створений сценаристами «за мотивами», був недостатньо цікавим і досконалим. Тому «Синдбад-мо- реплавець» не міг досягти рівня інших стрічок сестер Брумберг, таких, наприклад, як «Пропала грамота», що була знята лише роком пізніше. Фільм, який задумувався як початок циклу, що мав складатися з декількох подорожей Синдбада, цілком закономірно так і залишився єдиним. Про задум саме циклу мультфільмів свідчить фінальний титр: «Кінець першої подорожі».

Але за змістом екранізована подорож не відповідає ні першій, ні будь-якій іншій подорожі Синдбада, описаній у літературному першоджерелі. Вітрильний човен, на якому пливе герой, розбивається об скелястий берег. А згодом хвилі викидають на берег скриню, в якій Синдбад знаходить послання з вимогою подорожувати на острів Се- рендиб, де необхідно відкрити таємницю каменя. У гавані він намагається знайти корабель, який пливе на схід, однак запрошують його до себе капітани, що пливуть іншими шляхами. На тому кораблі, що подорожує на схід, не виявляється місця. Долаючи труднощі, герой все ж потрапляє на судно, але невдовзі стає полоненим піратів. Однак піратський корабель відносить до магнітної скелі, він втрачає кермо й уся команда гине. Лише Синдбаду дивом удається врятуватися й випливти на острів, який і є Серендибом. Він намагається розгадати загадку чудесного каменя, але провалюється до підземелля, де знаходить глечик, який охороняє дракон. Переслідуючи героя, жахливий звір перетворюється на воду, леопарда, змію, але Синдбад, убивши останню, виходить переможцем із цього двобою. Із відкритого глечика з'являється джин і погрожує вбити мореплавця. Герой вдається до хитрощів: він не хоче вірити в те, що джин справді міг уміститися в невеликій посудині. Коли той доводить це наочно, Синдбад знову закорковує глечик і випускає джина лише після того, як той дає клятву виконати будь-яке бажання свого рятівника. Отримавши від джина корабель, герой пливе назустріч новим пригодам. екранний анімаційний фільм сюжет

Отже, можна констатувати, що згадані анімаційні стрічки не внесли нічого нового до літературного образу головного героя. Синдбад, як і раніше, сприймався цілком відповідно до текстів «Тисячі й однієї ночі». Але прагнення стати мореплавцем, а не лише купцем, який подорожує морем до нових земель, ставало дедалі виразнішим.

Уперше в мультиплікації Синдбад постає героєм у японській стрічці, створеній на студії «Тоей Доґа». Фільм «Арабські ночі: Пригоди Синдбада» був одним із перших повнометражних кольорових анімаційних фільмів, які дещо пізніше в усьому світі стали називатися на японський манер -- аніме. А режисер Ябусита Тайдзи (1903-1986) вважається одним із основоположників цього жанру. Мультиплікатори до створення фільму ставилися достатньо серйозно, оскільки написати сценарій запропонували Кіта Моріо -- не просто письменнику, а лауреату найпрестижнішої в Японії літературної премії імені Рюноске Акутагави за 1960 р. Однак спроба виявилася не дуже вдалою, оскільки на цьому етапі підхід до мультиплікації мало чим відрізнявся від роботи над художнім кіно. Тому, як для мультфільму, дія дуже затягнута, а значна кількість пісень і танців робить її ще аморфнішою, подібною до театрального дійства.

Коли дослідник історії японської анімації стверджує: фільм про Синдбада є екранізацією «класичного фрагмента «Казок 1001 ночі»» [2, с. 87], складається враження, що автор узагалі не читав цих казок, оскільки припустити, незнання ним екранного твору ми не можемо. Тому слід зазначити, що сюжет «Пригод Синдбада» є витвором фантазії Кіта Моріо. Таким чином, на автора сценарію вплинула популярна в той час американська стрічка «Сьома подорож Синдбада» (1958). Якщо це дійсно так, то стає зрозумілим, чому для Моріо головний персонаж є саме героєм. Хоча, звісно, створена ним літературна основа фільму значно поступається голлівудському сюжетові.

Друзі Синдбад і Алі знаходять на березі викинутого хвилею старого, котрий, помираючи, розповідає про таємничий острів, береги якого усіяні дорогоцінним камінням. Коли капітан відмовляється взяти їх на корабель, друзі таємно потрапляють на судно й ховаються в глекові.

Візир султана наказує кинути мореплавців до темниці. Однак принцеса не лише звільняє бранців, а й сама вирушає з ними в плавання. Візир переслідує втікачів і наздоганяє їх лише на острові. Але через потоп вороги гинуть, а Синдбад зізнається, що знайшов найцінніший скарб, маючи на увазі принцесу.

Не позбавлений зміст і суто казкових мотивів: мореплавці рятують китеня від риби-меча, а кит визволяє їх, коли корабель потрапляє до пастки моря, порослого водоростями. Але цей мотив жодним чином не стосується казок про подорожі Синдбада. Єдиний момент, який пов'язує з ними фільм, полягає в тому, що герой чіпляється за лапи гігантського птаха (судячи з усього, це і є Рух) і таким чином рятується від летючих медуз.

Слід уточнити, що багатосерійний мультфільм вийшов під тією самою назвою, що й стрічка 1962 р. Незважаючи на те, що сценаристом був Синіті Юкімуро, а режисерами Фуміо Рикія та Куніхіко Оказакі -- зовсім інші творці, та й студія була інша, тут діють ті ж персонажі, що й у фільмі, створеному на «Тоей Доґа». Серіал демонструвався один сезон протягом року, із жовтня 1975 р. до вересня 1976 р., і містив 52 епізоди загальною тривалістю 20 год. 48 хв. -- 24 хв. кожна серія. Звичайно, якщо детально проаналізувати зміст кожної з них, то можна було б знайти деякі паралелі з літературним джерелом, але таке дослідження не виявить нічого нового стосовно трактування образу головного героя.

Немає сенсу детально розглядати й короткометражну стрічку «Roc-A-Bye Smbad», що з'явилася в США того ж року в серії аніма- ційних музичних фільмів, де маленький хлопчик на іграшковому пегасі подорожує в часі та просторі.

Протягом 1965-1966 рр. на американському телебаченні транслювався мультиплікаційний серіал «Синдбад-молодший» («Smbad Jr.») -- 102 серії, тривалістю 5 хв. кожна. У ньому розповідалося про пригоди сучасного хлопчика, якого чомусь назвали сином Синдбада- мореплавця, та його кумедного папуги на прізвисько Солоний. Хлопчик мав магічний пояс, який достатньо затягнути, щоб його господар отримав надзвичайну силу. Цей пояс начебто дістався герою від його батька. Однак літера «S» на блясі, як і дія пояса, більше нагадують іншого героя -- Супермена.

Першим, хто порушив цю традицію, став чехословацький аніма- тор Карел Земан (1910-1989). Коли на початку 70-х рр. він вирішив екранізувати подорожі Синдбада, то був уже не просто народним артистом і видатним творцем, а й одним з основоположників чехословацької лялькової мультиплікації. Карел Земан постійно експериментував із технікою зйомки, намагався поєднувати графічну й об'ємну анімацію, живих виконавців з мультиплікаційними персонажами. Фільм про Синдбада належить до пізнього періоду творчості й знятий із використанням плоских фігур-маріонеток. Така техніка не була новаторською, її використовували ще в найперших радянських мультфільмах, але Земан уважав, що саме ця форма найбільше відповідає сутності східної казки.

У 1971 р. на екрани вийшов короткий (усього на 14 хв.) мультиплікаційний фільм «Пригоди Синдбада-мореплавця» («Dobrodrustvi namornik a Smdmbada»), вже потім названий «Перша подорож Синдбада-мореплавця». Наступного року з'явилася «Друга подорож...», ще за рік -- одразу 3 фільми. Усі вони мали подвійну назву: окрім чергової подорожі -- третьої, четвертої, п'ятої, ще й власну -- «У країні гігантів», «Магнітна гора», «Килим-літак». І в 1974 р. була закінчена робота ще над двома короткометражними стрічками -- «Морський султан» і «Приборкання джина», які стали черговими шостою та сьомою подорожами. Після цього 7 коротких фільмів було змонтовано в один повнометражний під назвою «Тисяча й одна ніч».

Цікаво, що 1977 р. з титрів зникло ім'я Яна Тршиски. Він озвучив оповідача, власне Синдбада. Але після підписання дисидентської Хартії-77 Тршиска змушений був емігрувати. Тому його ім'я вирізали, а закадровий голос, звичайно ж, залишився.

У час, коли вся команда знемагає від голоду і спраги, герой спіймав величезну рибу, але він відпускає її, оскільки риба промовляє до нього людською мовою. Далі, як і в казці, корабель підпливає до острова, але мореплавці не розводять на ньому багаття, а намагаються розбити кокосовий горіх. Зі сліду від сокири починає бити криваве джерело -- велетенський кит прокидається, а люди падають у море. Це єдиний мотив із «Тисячі й однієї ночі», використаний у фільмі, присвяченому першій подорожі.

Найпоказовішим елементом останнього фільму є тема кохання головного героя, й не лише його. У 5-й серії Синдбад віддає принцесі та її коханому килим-літак, щоб вони могли втекти від переслідувачів, а в останній -- донька султана визволяє героя з в'язниці. І коли той, за допомогою джина, приносить її батькові дорогоцінні подарунки й просить руки принцеси, вона не погоджується до того часу, поки не дізнається, що претендентом є не хто інший, як її коханий Синдбад. Він наказує джинові на високій горі біля берега моря побудувати розкішний палац для себе й дружини. Коли ж глек несподівано розбивається, а джин здобуває свободу, закохані власними зусиллями будують собі домівку.

Із початку й до кінця ці сюжети є фантазією сценариста, оскільки в першоджерелі теми кохання взагалі немає. Хоча в четвертій подорожі з «Тисячі й однієї ночі» Синдбад навіть одружується, але це радше є необхідною комерційною угодою, компромісом, вигідним для купця, але не героя. А ще -- необхідністю сюжету оповіді, в якій після смерті дружини героя мають опустити на дно провалля згідно зі звичаями, що існують серед мешканців країни.

Виникає запитання: чому жоден художній чи мультиплікаційний фільм так і не взяв казковий сюжет за основу, не створив зміст із максимальним наближенням до початкової літературної оповіді? Відповідь одна -- для нашого часу сюжети оповіді ХІІ-XIV ст. є відверто застарілими. Екранні мистецтва потребують насиченішого й дина- мічнішого сюжету з мотивами кохання, особливо якщо це стосується казки.

Головний герой у літературному першоджерелі є купцем, його основне заняття -- торгувати й отримувати прибуток. Із часом воно відходить на другий план, поступаючись спочатку потягом до мандрів, а потім -- пошуками можливості повернутися додому. У Синд- бада-героя мета глобальніша -- досягти далеких земель, щоб когось урятувати, позбавити закляття, десь відновити рівновагу в суспільстві. Саме таких мотивів, конче необхідних глядачеві ХХ-ХХІ ст., бракує казці «Тисячі й однієї ночі», водночас і тим екранним творам, які максимально до неї наближені. Тому навіть у фільмах Земана, котрий ставив за мету екранізувати літературне джерело, переосмислюються сюжети. Екранні твори «за мотивами», запозичували з казок «Тисячі й однієї ночі» лише ім'я головного героя, який за допомогою кінематографа з купця перетворився на героя, капітана, улюбленця долі й жінок. Можна прогнозувати, що й надалі цей процес триватиме у зв'язку з вимогами часу й умовами створення кінематографічних та анімаційних екранних творів.

Список літератури

1. Бенешова М. Мастера чехословацкого кукольного фильма / Мария Бенешова // Вопр. киноискусства. -- М. : Изд-во АН СССР, 1961. -- Вып. 5. -- С. 241-278.

2. Иванов Б. А. Введение в японскую анимацию / Борис Иванов. -- 2-е изд. -- М. : Фонд развития кинематографии; РОФ «Эйзенштейновский центр исследований кинокультуры», 2002. -- 336 с.

3. Сказка о Синдбаде-мореходе : ночи 536--566 // Книга тысячи и одной ночи : [в 8 т.] / пер. с араб. М. А. Салье. Т. 5. -- М. : Гослитиздат, 1959. -- С. 263-344.

Анотація

Доведено, що трансформація образу Синдбада в мультиплікації відбулася відповідно до вимог часу й умов створення екранних творів. Ключові слова: мультиплікація, «Тисяча й одна ніч», Синдбад. Доказывается, что трансформация образа Синдбада в мультипликации состоялась соответственно с требованиями времени и условиями создания экранных произведений.

Ключевые слова: мультипликация, «Тысяча и одна ночь», Синдбад.

It wttl be that transformation of appearance of Smbad іп makmg of ammated cartoon took place іп accordance wtih the reqrnrements of time and terms of creation of CRT works.

Key words: makmg of arnmated cartoon, «Thousand and one mght», Smdbad.