Пластична анатомія людини в академічному рисунку
Проблеми, що виникають у навчальному процесі під час застосування знань із пластичної анатомії в процесі зображення академічних завдань. Визначення пропорційних співвідношень у людини, відмова від ідеальних постатей і абстрактних пластичних канонів краси.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.03.2019 |
| Размер файла | 1,2 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ПЛАСТИЧНА АНАТОМІЯ ЛЮДИНИ В АКАДЕМІЧНОМУ РИСУНКУ
Василь Магаляс
професор
Анотація
Стаття висвітлює проблеми, що виникають у навчальному процесі, зокрема аналізує застосування знань із пластичної анатомії в процесі зображення академічних завдань.
Ключові слова: канон, модуль, об'єм, пропорції, принципи.
Статья освещает проблемы, возникающие в учебном процессе, в частности анализирует применение знаний по пластической анатомии в процессе изображения академических задач.
Ключевые слова: канон, модуль, объем, пропорции, принципы.
The article deals with the problems that arise in the learning process, analyzing in particular the application of plastic anatomy knowledge in delineation of academic problems.
Keywords: canon, module, volume, proportion, principles.
Закономірності будови людського тіла намагалися визначити ще в Давньому Єгипті. Вчення про пропорції вдосконалювали й майстри грецького класичного мистецтва, але більшого розвитку воно досягло лише в епоху Відродження. Завжди вважалося, що ідеальною формою тіла людини є та, в якій усі частини мають правильні співвідношення. А тому вона стає зразком та каноном у зображенні. Канон має й одиницю виміру - т. зв. модуль, а співвідношення всіх частин тіла людини називають пропорціями.
Незважаючи на те, що природна форма людського тіла залишається незмінною, краса і пропорційність у різні епохи сприймалися художниками по-різному, тому й канонів було безліч, а через це змінювалися й модулі. Так, у єгипетському каноні за модуль брали довжину середнього пальця руки. У греків, а пізніше у видатного представника доби Відродження Леонардо да Вінчі за канон правила голова, а у Вітрувія (І ст. н. е.) - кисть руки, натомість у Альберті - стопа, тимчасом як А. Дюрер визначав та застосовував свій канон виключно за математичними розрахунками.
Одні канони наближалися до натурних відношень, тому що будувалися на основі вивчення живого тіла, інші були надуманими. Але в навчальному і творчому процесі для художника важливі були не абсолютні, а відносні розміри людини, за якими визначаються характерні людські риси в зображенні. зображення пластичний анатомія канон
На сучасному етапі розвитку академічного навчання рисунка і визначенні пропорційних співвідношень у зображеннях почали відмовлятися від пошуку ідеальних постатей і абстрактних пластичних канонів краси. Адже надуманість багатьох із них не відповідає сьогоденню, а тому розглядатимемо лише ті, що мають науково анатомічну основу та підтверджуються постійним практичним вивченням.
Ознайомлюючись із канонами минулого, можна визначити два основні їхні принципи. У першому за модуль обиралася частина тіла, не пов'язана з його членуваннями в суглобах, а в другому - навпаки, із суглобним членуванням.
Наприклад, єгиптяни не прагнули бачити красу людського тіла через усі визначення співвідношень розмірів її частин. Таке сприйняття людського тіла бачимо й у мистецтві Давньої Греції. За модуль виміру греки брали звичайне членування тіла людини. Наприклад, Поліклет застосовував ширину долоні, тому голова в його каноні складала 1/8, обличчя - 1/10, а голова і шия разом складали 1/6 людського зросту.
За такими визначеннями пропорційності людського тіла працювало чимало майстрів образотворчого мистецтва, але ми розглядаємо лише основні та важливі визначення, які б стали допоміжними і доступними в процесі навчання рисунка.
Вивчення пропорцій - не загальне математичне конструювання, бо таке визначення збіднило б художника у сприйнятті життєвої багатогранності та наблизило його творчість до банальності й шаблонності. Але, з іншого боку, в різноманітності індивідуальних рис людини можна розкривати й закономірну будову та пропорційність. Звичайно, однією з найважливіших відмінностей у будові тіла є статеві ознаки. Особливості тіла чоловіків й жінок зберігаються попри расові чи конструктивні відмінності. Характерні статеві ознаки будови тіла людини починають формуватися в десятирічному віці, а завершується цей процес у 24 роки. В результаті формування всіх пропорційних співвідношень людини визначаються ще й другорядні статеві ознаки, важливіші, ніж первинні, бо вони є наслідком особливої формації кісткової основи скелета, ступеня розвитку м'язів і кількості жирових відкладень, а також відмінностей у волосяному покриві тіла.
Загалом, будова жіночого скелета порівняно з чоловічим вирізняється меншим зростом, ширшим тазом, вужчими плечовими відрізками, меншими розмірами кистей рук та стоп. Форми ж чоловічого тіла виявлені сильніше, а ноги та руки значно довші порівняно з тулубом, але у спортсменок ці пропорційні співвідношення більше наближаються до чоловічих через надмірні навантаження на загальний руховий апарат, що перешкоджає відкладенню жирів.
Виміри людського тіла визначаються в такий спосіб, щоб за розмірами всієї постаті було легко визначити розміри окремих складових частин, а за всіма окремими величинами - розміри загальної форми.
Уже згадувалося, що в історії образотворчого мистецтва було безліч канонів, багато з яких не стали ужитковими через недостатню наочність та незручність у практичному застосуванні. Але провідні позиції у творчості художників зайняли канони Ш. Ріше, К. Кольмана та Г. Фріча.
Для більшої наочності порівняймо характеристику будови тіла чоловіків і жінок.
Спираючись на всі виміри тіла людини, Ш. Ріше зробив висновок, що у побудові зображення за модуль потрібно брати загальну висоту голови, яка вміщується у висоті постаті 7,5 разів, а тулуб з головою за своєю довжиною дорівнює нижнім кінцівкам, що відповідає чотирьом головам, бо дві частини нашого тіла наче заходять одна на одну за розміром, який чітко відповідає половині голови.
Основні співвідношення пропорцій людського тіла за каноном Ш. Ріше такі:
- довжина нижніх кінцівок дорівнює 3,5 голови;
- довжина стегна дорівнює 2 головам;
- довжина гомілки зі стопою дорівнює 2 головам;
- ширина плечового поясу дорівнює 2 головам;
- верхня кінцівка від пахової впадини до середнього пальця дорівнює 3 головам;
- передпліччя з кистю руки дорівнює 2 головам;
- відстань між ключичними ямками дорівнює 1 голові;
- ширина грудної клітини на рівні пахової впадини складає 1,5 голови;
- віддаль між вертелами складає 1,5 голови;
- довжина стопи перевищує висоту голови на 1/7 частину.
К. Кольман визначав свій канон за децимальною системою вимірів, а тому висоту всієї постаті людини розділив на 100 рівних частин, визначивши 10 великих пропорційних відрізків тіла, кожен з яких становить 10 частин:
1) від верхньої частини голови (маківки) до основи носа;
2) від основи носа до верхньої межі грудини;
3) від верхньої межі грудини до її нижньої межі;
4) від нижньої межі грудини до пупка;
5) від пупка до верхньої межі лонного (лобкового) зрощення;
6) далі - до середини стегна;
7) від середини стегна - до колін;
8) від колін - до нижньої межі гомілкової кістки;
9) далі - до нижньої межі литки;
10) від нижньої межі литки - до підошви стопи.
Таким чином, на висоту голови припадає 13 ділень (тобто 13 % загального зросту), і вона 7,7 разів вкладається у висоті постаті.
К. Кольман чіткіше визначив і мінливе розміщення пупка, адже він може бути зміщений на 2-3 ділення вгору або вниз, причому розміщення на високому рівні надає більшої стрункості постаті.
Третій канон - Г. Фріча - дозволяє наблизитися при зображенні до точнішої побудови постаті людини. За основу (канон) тут узято загальну довжину хребта - досить сталий розмір у постаті людини. Довжина хребта ділиться на 4 частини (модулі), за допомогою яких визначається канон усіх пропорційних співвідношень у побудові людської постаті.
Великого значення в зображувальному процесі набувають і пропорційні знання всієї анатомічної будови людини за канонами відомого російського анатома П. Карузіна. Він розширив та поглибив сучасну науку пропорцій людського тіла: додав до канонів Г. Фріча виміри довжини стопи, вніс виправлення у розміри ширини плечового відділу та стегон, конкретизував усю схему розмірів пропорцій голови й обличчя, першим визначив межі розрізу рота, волосяного покрову, сформулював конструктивну та об'ємну форму підборіддя. Отже, постать людини на рисунку, побудованому за канонами П. Карузіна, максимально наближається до реальності.
У вивченні анатомічної будови людей великого значення надають суглобам, які також впливають на рельєф поверхневих форм та об'ємів як у спокійному стані натури, так і при незначному русі.
Розрізняють два види кісткових з'єднань у загальній структурі скелета людини: розривні та нерозривні. До перших належать з'єднувальні хрящові сполучення кісток черепа, тазу і малорухомих ділянок хребта, а до других - рухомі з'єднання ліктьових суглобів, колінних і кульшових кісток.
Упродовж еволюційного розвитку людини під впливом роботи м'язів суглоби нерозривних з'єднань значно розвинулися, що характерно тільки для вищих хребетних.
Ми розглянули декілька канонів, але слід зауважити, що їх не потрібно нав'язувати художнику за зразки, бо з усієї маси загальних анатомічних знань пропорцій людського тіла він застосує лише ті, які відповідають його творчим задумам, бо знання анатомії, пропорцій та правил надає художникові широку свободу у виконанні свого твору. Отже, знання пластичної анатомії, співвідношень частин людського тіла набуває для молодого художника великого значення як у навчальному, так і в творчому процесі.
Але, незважаючи на безліч течій в образотворчому мистецтві, цікавість до знань із пластичної анатоми як допоміжної дисципліни у навчанні рисунка не зменшувалась ні в минулому, ні в наші дні.
Сприйняття будь-якого предмета чи об'ємних форм визначається лише в умовах погодження та вивчення їхньої будови. А тому практичні дослідження людського тіла є найбільш актуальними, адже вони вивчають складні загальноанатомічні системи: кісткову, нервову, судинну та м'язову. Перші дві системи - кісткова й м'язова - є складовими частинами рухового апарату людини.
Згадані особливості анатомічної будови людського тіла набувають дуже широкого значення для відтворення зовнішньої форми людини, що є основою усіх знань з пластичної анатомії, необхідних для художника. І при такому вивченні необхідно поєднувати теоретичні знання із практичною роботою в рисунку, живописі і скульптурі. У навчальному процесі студентам необхідне також виконання альбомів із зображенням натурних препаратів (скелетів, муляжів, анатомічних гіпсів, кістково-воскових моделей), але головну роль у цій роботі відіграють рисунки з живої натурної форми людини. Так, наприклад, студенти скульптурного факультету опрацьовують усі характерні навчальні завдання, які вони реалізовують у матеріалі, бо їм, можливо, більше, ніж іншим, необхідні знання з анатомічної будови й пластики людського тіла безпосередньо у процесі їхньої фахової роботи.
У вивченні пропорцій і канонів визначаються основні поверхневі м'язи, які формують поверхневий об'єм голови, тулуба, рук та ніг, що і дає загальне тривимірне сприйняття при практичному виконанні художником зображення натури.
Література
1. Герчук Ю. Основы анатомической грамоты. - М., 1998.
2. Дейнека А. Учитесь рисовать: Беседы с изучающими рисунок. - М., 1961.
3. Кардовский Д. Пособие по рисованию. - М.--Л., 1938.
4. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие. - М., 1957.
5. Даниэль С. Восприятие в рисунке. - Л., 1990.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Проблеми та закономірності формування культури святкового православного ритуалу на прикладі Києва, роль церковного хору у цьому процесі. Місце громадських та неформальних релігійно-патріотичних організацій у процесі популяризації церковно-співочої справи.
статья [27,0 K], добавлен 31.08.2017Роль і значення традиційних теоретико-методологічних підходів культурології у розв'язанні проблеми культуротворчості. Аналіз історичного, діалектичного, еволюційного, функціонального, етнопсихологічного, дослідження культуротворчої активності людини.
статья [43,9 K], добавлен 24.11.2017Тотожність індивіда і роду - основна риса первісної людини. Феномен вільного громадянина в античній культурі. Розвиток ідей теоцентризму в період Середньовіччя та антропоцентризму в епоху Ренесансу. Образ людини в українській культурі Новітнього часу.
реферат [35,5 K], добавлен 23.11.2010Культура - могутній фактор соціального розвитку. Внутрішня суть людської особи як система його цінностей. Проблеми духовного розвитку людини сьогодні - обов'язкова умова виживання суспільства. Вплив художньої культури на думки, почуття, поводження людей.
лекция [21,2 K], добавлен 20.01.2012Ефективність розвитку пізнавально-творчої активності учнів у процесі проведення занять з художньої культури. Стимулювання в навчально-виховному процесі пізнавально-творчої активності учнів шляхом використання спеціально підібраних педагогічних засобів.
курсовая работа [52,5 K], добавлен 08.03.2012Аналіз причин та етапи трансформації протягом століття змісту професії балетмейстера в напрямку образно-пластичної режисури з залученням широкого спектру театральних засобів виразності на базі досвіду світового театру. Сучасний стан і перспективи.
статья [23,2 K], добавлен 24.11.2017Вишивання як народний вид мистецтва. Історія розвитку і використання вишитого рушника у обрядах українського народу. Вагоме значення кольорової символіки та зображення геометричних (абстрактних), рослинних, зооморфних (тваринних) фігур на рушнику.
презентация [2,6 M], добавлен 13.04.2014Технологічна культура як філософія нового бачення світу, її зміст та функціональні особливості, значення на сучасному етапі розвитку суспільства, місце особистості. Система технологічної освіти у вихованні технологічної культури в навчальному процесі.
реферат [19,0 K], добавлен 18.05.2011Палеоліт - початковий і найбільш тривалий період в історії людства. Ускладнення системи поведінки й культури первісної людини цього періоду. Сила звичаїв і племінних традицій, що регулювала життя і поведінку людини. Свідомість первісного суспільства.
реферат [26,7 K], добавлен 18.12.2009Французька і німецька просвітницька концепція культури. Суть культури як вияву у людині божественного порядку в теорії Гердера. Кантівське розуміння "розумної людини". Шиллер про роль мистецтва в рішенні конфлікту між фізичним і духовним життям людини.
презентация [170,3 K], добавлен 04.10.2015Аналіз феномену духовного, який реалізується у сферi культури, спираючись на сутнісні сили людини, його потенціал. Особливості духовної культури, що дозволяють простежити трансформацію людини в духовну істоту, його здатність і можливість до саморозвитку.
контрольная работа [31,8 K], добавлен 03.01.2011Дослідження комунікативних аспектів професіоналізму сучасного бібліотекаря, типи й особливості їх поведінки з читачами. Визначення бар'єрів спілкування, які виникають між бібліотекарем і користувачем. Культура і мовний етикет бібліотечних працівників.
курсовая работа [56,1 K], добавлен 16.05.2011Дослідження поняття, функцій та форми культури. Вивчення ролі та соціального впливу культури. Поняття світогляду. Світоглядне самовизначення та світоглядний вибір. Позитивний та негативний вплив преси, радіо, телебачення та Інтернету на світогляд людини.
презентация [1,1 M], добавлен 08.02.2015Вплив культурної спадщини на процес формування національної ідентичності (НІ). Особливості НІ мешканців Канади. Приклади фольклорної спадщини народів Канади і аборигенного населення. Роль національних свят у процесі виховання рис національного характеру.
статья [21,7 K], добавлен 27.08.2017Особливості інтелектуального осмислення сутності культури, яке досягається в процесі сумлінного, ненавмисного вивчення цього явища у всьому його обсязі. Мислителі Древньої Греції, Рима й християнства про культуру. Проблеми культури в працях просвітителів.
реферат [28,7 K], добавлен 27.06.2010Ставлення до природи, часу, простору, спілкування, особистої свободи та природи людини у культурі Бірми. Типи інформаційних потоків. М’янма як один з центрів буддійської культури. Особливості висококонстектуальних і низькоконстектуальних культур.
эссе [20,8 K], добавлен 02.05.2013Символічні зображення природи. Нежива природа. Символічні зображення тварин і рослин. Природа в церковному образотворчому мистецтві Візантії і Середньвічної Європи. Зображення природи в іконописі і західноєвропейському живописі: Епоха Відродження.
реферат [26,4 K], добавлен 21.11.2008Мова в житті людини. Функції мови. Українська мова серед інших мов. Сучасна українська літературна мова. Основні стилі сучасної української літературної мови. Територіальні діалекти української мови. Що дадуть нам знання української літературної мови.
реферат [30,1 K], добавлен 26.11.2008Соціологія культури як один з найпарадоксальніших напрямів соціологічної думки. Концепції культурно-історичного процесу. Поняття культури в системі соціологічного знання. Визначення її місця в культурно-історичному процесі. Класифікація культур по типу.
контрольная работа [131,2 K], добавлен 15.06.2009Визначення спільних рис подіумної сценографії із театральною. Аналіз особливостей сприйняття кольорів на основі психічних характеристик людини. Дослідження ролі освітлення та кольорової гами оформлення подіуму в успішності організації показу мод.
курсовая работа [36,4 K], добавлен 09.12.2010
