Хрести в художній культурі Києво-Межигірської фаянсової фабрики. Ансамблі євхаристичних всенощників, настінні Розп'яття, напрестольні "Голгофи"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хрести в художній культурі Києво-Межигірської фаянсової фабрики. Ансамблі євхаристичних всенощників, настінні Розп'яття, напрестольні "Голгофи"

Ольга Школьна

кандидат мистецтвознавства, доцент

Анотація

Дослідження присвячене типологічному різноманіттю хрестів Києво-Межигірської фаянсової фабрики ХІХ ст. Розглянуто їх художні особливості, здійснено спробу уточнення датування окремих творів. На основі узагальнення даних джерельної бази архівів та музеїв України, зведено відомості про майстрів, що розробляли окреслений сегмент продукції Києво-Межигірської фаянсової фабрики.

Ключові слова: хрести, всенощники, Києво-Межигірська фаянсова фабрика, ХІХ століття, землі України.

Исследование посвящено типологическому многообразию крестов Киево-Межигорской фаянсовой фабрики ХІХ в. Рассмотрены их художественные особенности, осуществлена попытка уточнения датировки отдельных произведений. На основе обобщения данных источниковедческой базы архивов и музеев Украины, сведена информация о мастерах, которые разрабатывали очерченный сегмент продукции Киево-Межигорской фаянсовой фабрики.

Ключевые слова: кресты, всенощники, Киево-Межигорская фаянсовая фабрика, ХІХ столетие, земли Украины.

Research is devoted typological variety of crosses IKievo-MezhigorsThja of faience factory of ХІХ century. Their art features are considered, attempt of specification of dating of separate products is carried out. On the basis of generalisation of data of source study base of archives and museums of Ukraine, data about masters who developed the outlined segment of production IKievo-MezhigorsThja of faience factory are shown together.

Keywords: crosses, vessels for nightlong vigil, Kievo-Mezhigorskaja faience factory, ХІХ century, the earths of Ukraine.

Постановка проблеми. Асортимент хрестів Києво-Межигірської фаянсової фабрики комплексно ще ніколи не розглядався. Так історично склалося, що спеціально питанням зведення типології окремих пам'яток вказаної групи дослідники не займалися. Тож продукція виробництва сакрального призначення цього виробництва донині потребує окремого дослідження.

Аналіз останніх публікацій. У середині ХХ ст. відомий історик-архівіст Наталя Полонська-Василенко узагальнила відомості про асортимент Києво-Межигірської фаянсової фабрики. Серед іншого, авторка у своїй неопублікованій праці, що зберігається у ЦДАВОВУ [8], присвяченій даному виробництву, звела наявні на той час дані щодо фабрикації хрестів. Кілька розвідок нарисового характеру, присвячених хрестам у складі сакрального сегменту Києво-Межигірської фаянсової фабрики, протягом 2-ї пол. 1990-х - поч. 2000-х здійснила львівський мистецтвознавець Фаїна Петрякова [7]. Однак типологія хрестів та їх мистецька специфіка лишилася поза сферою уваги цієї дослідниці. Всенощникам (литійникам) було присвячено кілька публікацій Ольги Школьної в українських та російських виданнях початку 2010-х [14].

Виклад основного тексту дослідження. Для розуміння різниці між хрестами Києво-Межигірської фаянсової фабрики слід зупинитися на функціональному аспекті окремих творів та їх специфічній ролі в окремих наборах виробів. Зокрема, серед творів сакрального сегменту КМФФ виділяються ансамблі литійників (всенощників), які зберігаються у збірках Державного музею українського народного декоративного мистецтва (Київ) та Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького. хрест ритуальний фаянсовий фабрика

Вони являють собою ритуальну посудину, котра використовується під час церковного всенощного бдіння. Звідти й походить друга назва предмету. Всенощне бдіння стало головною відзнакою Єрусалимського уставу від початкового Студійського. За прийнятою нині практикою православної церкви Московського патріархату, всенощне бдіння здійснюється напередодні дванадцяти головних свят; великих свят; неділі; деяких середніх свят, відзначених в уставі хрестом у півколі; а також напередодні храмових (престольних, або намісних) свят. Найчастіше всенощне (нічне) бдіння здійснюється ввечері, між 17:00 й 22:00 годинами; у приходській практиці воно рідко триває понад три години. Довготривале всенощне бдіння виконується у монастирях та у грецькій церкві, де в окремих випадках інколи має тяглість близько 6-10 годин.

Символічне значення служби пов'язується з історією церкви (Вітхозавітної та Новозавітної), а також із очікуванням другого пришестя Ісуса Христа. За своїм богословським контекстом всенощне бдіння уособлює період від створення світу до пришестя Спасителя, та, згодом, зміну життя і духовних потреб людей. Колись, з перших століть християнської історії, на початку ритуалу священики співали молитву "Світло язичників та Слава Ізраїлю" Сімеона Богоприїмця. Згодом кульмінаційним моментом обряду стало читання Євангелія, а також церковний спів на знак подяки Святій Трійці. Молитви супроводжуються хресними кадіннями головної ікони свята та всіх присутніх, та запаленням двох свічок, що символізують невидиму присутність неділимого богочоловіка Ісуса Христа - Світоча миру.

Після зачитування Канону святкового дня священик, або помічник-пономар, чи навіть одразу кілька церковнослужителів виходять з невеличкими посудинками в руках і починають помазувати прихожан єлеєм. Згідно уставу, це має робитися від лампади, котра горить під іконою свята, або святого, у дні великих свят після Всенощного бдіння. Однак нині цей звичай трохи видозмінений. Протягом останніх двох століть прихожан поступово помазують під час полієлею (що означає "велика милість" або "велика олія"), а не по завершенні Всенощної; крім того, обряд провадять обов'язково також і в суботу.

При співі "Хваліть ім'я Господнє" у храмі запалюють всі лампади й панікадило (люстру); на всенощних під неділю від "хваління" переходять до Канону - низки тропарів (невеличких гімнів), що славлять Бога, Богоматір, святих. Цей жанр релігійної поетичної творчості з'явився близько VIII ст. й нині є найбільш важливою (після зачитування Євангелія) частиною Всенощного бдіння. Тропарі оповідають про прихід жон-мироносиць до Гроба Господня, де ті від янголів дізналися про Його воскресіння. В свято замість "непорочних" віршів співають "величання" святого або на честь події.

Після кількох віршів з псалмів Давида починається обряд Литії (поминання всіх мирян, що давали внески до храму, та небіжчиків іноків протягом певного часу після представлення [3]) та освячення хлібів. Це робиться у західній частині храму, аби всі віряни, разом із тими, що є у бабинці, мали змогу помолитися за свято. Обряд триває у темний час доби, на згадку про давні хресні ходи з приводу випробувань, котрі перші християни здійснювали уночі через небезпеку переслідування язичниками. Ще у катакомбний період, коли всенощне бдіння тривало до зорі, для підтримання сил молільників священик благословляв хліби, вино та єлей і роздавав їх присутнім.

На згадку про ті події та для освячення вірних церковники і нині моляться над 5-ма хлібами, пшеницею, вином та єлеєм [5], звертаючись до Всевишнього з проханням про примноження люду й про те, аби Господь освятив тих, хто це вкушає. Єлей (олія), освячений у цей час, вживається для помазання молящих, а пшениця використовується як харч. П'ять хлібів нагадують про чудо, котре здійснив Господь, коли він 5-ма паляницями нагодував 5000 чоловік. Йдеться про те, що Святим Духом оживляється всіляка душа й возвеличується чистотою; священно-таїнним чином осяюється Єдність Святої Трійці.

Після цього звучить дзвін, котрий розмежовує дві частини обряду. Друга частина, по суті, є вже утренею. Третя частина є подякою Божій Матері за звільнення Константинополя від аварів і персів у сьомому столітті н. е.

У звичаї починати новий день з вечора прослідковується біблійна традиція, відповідно до якої створення світу тривало з вечора: "І був вечір і був ранок, день один" (Бут. 1:5). "Литія" з грецької означає "загальне моління", коли читається обітниця: "Тобі Господи", про посвяту Йому свого життя. Утреня закінчується "відпуском" (прикінцевим виголосом), коли священик, звертаючись до молільників, промовляє: "Христос істинний Бог наш, молитвами пречистими Своїй Матері, святим славним апостолам [...] і всіх святих, змилується над усіма й спасе нас, як благий людинолюбець". Після цього починається завершальна частина "Година перша", коли після прочитування псалмів світло гаситься, й храм знову опиняється у напівтемряві.

Всенощна насичена спогадами про священні події та істотно перегукується з юдейським вечірнім релігійним сакральним обрядом "Седер", що в перекладі означає "порядок". У своїх молитвах і діях вона за певною послідовністю розгортає цілісну і величну картину Божих благодіянь. У Литії в ретроспекції розглядаються події від створення світу, починаючи від багатьох знакових моментів давньої священної історії. Особливу увагу приділено новозавітним часам: народженню, чудесам і воскресінню Спасителя. Святкові богослужіння Всенощної покликані нагадувати про початкове значення християнських святинь. Саме на Литіях більше, ніж на літургіях, розкривається суть і значення євхаристії.

Аби зрозуміти призначення окремих посудин в ансамблі всенощників, необхідно звернутися до традиції літургії. Центральними предметами фаянсових посудин для цього таїнства є таріль для причащання їжею - п'яти просвор, що символізують тіло Христа, і чаша для червоного вина, котра символізує кров Христову, пролиту за спасіння всього людства в ім'я нового заповіту на знак спомину про Господа.

Випуск ставників-всенощників (до 70 см заввишки), різноманітних хрестів (у середньому завдовжки 17,5-24,5 см) був заснований на Києво-Межигірській фаянсовій фабриці наприкінці 1820-х. Надзвичайно цікавим в плані фактурного вирішення є "гіпюровий" всенощник (всенічник, литійник) блакитного кольору, зі збереженими всіма предметами для виконання ритуалу (експозиція НМУНДМ). Такий тип декорування, згідно прейскурантам фабрики, зустрічається починаючи з 1840-х.

Варіант цього литійника утворює єдину групу з кадильницею (лампадкою), яка є важливим елементом відправлення всенощної служби. Зверху на пласкій частині рондо-таці кльошеподібної вази на ніжці, що нагадує за формою частину геридону, височіє хрест. Під ним, в центрі символічного столу, розташовано тарілку для просвор; навпроти хреста - чаша для вина, символічної євхаристії (вкушання плоті і крові Христа, причащання). Між чашею й тарілкою вздовж центральної вісі з цих чотирьох предметів розташовані дві однакові посудини для єлею. За ними, обабіч хреста, височіють два свічника, які разом з хрестом утворюють "задник", що "запіраміднює" композицію. Єдиний варіант литійника, у якому лишилися цілими всі форми ансамблю знімної "надбудови", зберігається саме у НМУНДМ.

Можливо, існували й більш ранні вироби цієї групи, які, на жаль, поки не оприлюднені. Адже форми підставки-таці на ніжці від всенощника (вартістю 1 крб. 20 коп.) й окремі предмети "надбудови" (5 предметів загальною вартістю 1 крб. 87,5 коп., де 1 предмет коштував 37,5 коп.) наявні в асортименті виробництва починаючи з 1822-го [11, арк. 34-34 зв.]. Таці під всенощник (тобто самі "столи" на ніжці) у кількості 5 штук фігурують й у залишках форм на фабриці у Межигір'ї станом на 01. 01. 1826. їхня вартість тоді складала 37, 5 коп. за штуку [12].

У колекції ДНІМ зберігся люстрований всенощник з дарчим написом, датований 1830м. Крім ошатного люстрування, предмети оздоблені соковитими, пластично промодельованими елементами. Взагалі, виготовляти литійники на КМФФ почали ще до 1827-го, коли в реєстрах інвентарю фабрики фігурували підставки ("таці") під всенощники. Поза- як їх було дві (вартістю 4 крб. та 3 крб. [12, арк. 77 зв. - 78]), варто припустити, що і різновидів готових виробів цієї категорії товару існувало два типи.

Литійник, подарований збірці Катеринослава у 1910-у організатором цілої системи освіти Дмитром Миском, з роду козаків (можливо, представники його родини мешкали в Межигір'ї), прикрашений написом (рос. мовою): "Сей всеночник подарен в церковь Св. Апостола Андрея селения Мостищи [5 однойменних населених пунктів знаходяться на теренах етнічної Росії] мастером Императорской Киево-Межигорской фаянсовой фабрики Леонтием Бегуновским ноября 30 1830 года". Відомо, що автором цього литійника був Дмитро Суско (ДНІМ, КД-8). Про те, що такий майстер на фабриці працював, свідчать дані про склад приписних до фабрики мешканців, серед яких у 1858-у (час передачі підприємства купцям Барським) фігурує під № 249 Захар Дмитрович Суско, 27 років, поденник (фахівець, котрого запрошували на тимчасові або непостійно тривалі роботи) [10].

Важливо відзначити, що обидва відомі нам готові предмети цієї групи не були декоровані золотом. Тільки дарчий підпис по рельєфу "виноградного грона" другого екземпляра майстра, що на той час очолював творчу частину фабрики, Леонтія Бєгуновського, виконаний золотою фарбою.

У формах цього всенощника, що має відбиту верхню частину "надбудов" сакрального посуду (з фондів ДНІМ), добре прослідковується специфіка моделювання площини верхнього "столу"-ставника, на якому символічні предмети розташовувалися на семи невеличких колах-"подіумах". Таке членування поверхні із встановленням окремих ритуальних знімних посудин ніби "закільцьовувало" всю композицію у рондо, котра виглядала довершеною за рахунок хресного благословіння, різновеликих об'ємів, що вибудовувалися ієрархічно за висотою.

У збірці НМУНДМ, крім єдиного литійника (ФС-214, з шести частин, повна висота з елементами-"надбудовами" - 50 см, діаметр - 32, 2 см), зберігаються також численні самостійні хрести (усього 21 од. зб., одна з яких має бути переатрибутована) з Розп'яттями (частина з них, судячи з так званих "сліпих списків" [9], походить з колекції О. Гансена). Щонайменше три настінні хрести "Розп'яття" і один напрестольний хрест у вигляді так званої "Гори", тобто "Голгофи", а також сім лампад зберігаються у СОХМ (Сумському обласному художньому музеї). Чотири хрести наявні у НМІУ (Національному музеї історії України).

Відносно датування цієї групи виробів КМФФ існують певні складнощі: у книгах обліку та інвентаризації НМУНДМ окреслена група експонатів датована 1840-ми - 1860-ми. З реальних дат за маркуванням і хронограмами на писанках не зустрічається жодної, на одному хресті - 1827-й (ФС-789). Один хрест з колекції НМІУ позначений 1848-м, зі збірки СОХМ - 1854-м. (Ф-310).

Завдяки колекції НМУНДМ стосовно цих хрестів відомо, що на КМФФ виготовлялися здебільшого настінні предмети (12 одиниць, від 17,5 до 24,5 см заввишки). Однак уважне вивчення цієї групи показує, що один експонат - це частина напрестольної "Голгофи", долішня "Гора" якої коричнево-сірого кольору повернулася нещодавно у розбитому вигляді з Німеччини (куди була вивезена під час Другої світової війни). Під час звірення інвентарних номерів предметів з'ясувалося, що хрест і "Гора" мають один на двох шифр ФС-1239, з індексами "а" і "б", себто дійсно становлять єдиний ансамбль (атрибуція О. Школьної за сприяння співробітника фондів НМУНДМ, А. Титаренко).

Зустрічається й виключно "настінне Розп'яття" (ФС-794, 17,5 х 17,5 см), що виглядало як пласт з горельєфним зображенням Ісуса Христа у терновому вінку з однієї сторони [8]. Для кріплення тонкокерамічної частини одного з виробів цієї групи (ФС-795, 19 х 11 см - сам хрест, 29 х 16,5 см - його оправа) слугувала дерев'яна основа у формі хреста. Експонат з колекції НМУНДМ виробництва КМФФ цікаво порівнювати з "Розп'яттям" зі збірки Національного музею історії України фабрикації Волокитинського фарфорового заводу, датованого 1850-ми. Розмір останнього вражаючий - 79 х 68,5 см (він складався з кількох частин, які з'єднувалися між собою на манер конструктора; це порцелянові прямокутні плитки, колір оздоблення яких імітує дерев'яну поверхню дошки). Цей хрест був переданий у 1955-у головою Волокитинської сільради [фото Г. Івашків, 4].

Цікаво, що волокитинське "Розп'яття" натуралізоване і менш характерне для більш умовної традиції трактування хрестів з Розп'яттями, що побутували у вжитку православних українців починаючи з XVII ст. Характерним прикладом зображення такого предмету може бути гравюра Леонтія Тарасевича "Нестор-літописець", виконана у київській друкарні Києво-Печерської лаври у 1763-у, де зображено настінний хрест із Розп'яттям у келії ченця-літописця.

Основний різновид латинського за формою "Хреста з Розп'яттям" з колекції НМУНДМ являє собою монохромний, тонований суцільно у один основний колір хрест, оздоблений кількома пластичними елементами-зображеннями - "Розп'яттям" і черепом з одного боку (символічна ознака гори Голгофи, розташована на аверсі) та "Всевидячим Оком" і голубом ("Святим Духом" у променях, розташованім на реверсі) [6]. їх тло, згідно збірці НМУНДМ - біле, світло-сіре, жовте, брунатне, зелене (відведення країв при цьому коричневе, червоне, чорне, блакитне). У колекції О. Гансена зберігались невеликі напрестольні хрести з фаянсу "кольору вершків" (за матеріалами ЦНБ) [7].

Нині у СОХМ, куди потрапила частина колекції Межигір'я О. Гансена, зберігається кілька хрестів: з них два "Розп'яття" на молочному тлі й одне - на коричневому. Згадані перші два (Ф-308 і Ф-310) мають дірочку для кріплення до стіни вгорі від лику Христа, а також додаткове розфарбування "сяянням", що нагадує півнімб на завершенні горішнього і бічних рамен. Один з цих двох хрестів є найбільш пізнім із предметів означеної групи з хронограмою (рос. мовою) "1854 год". Третій хрест (Ф-312), зважуючи на відсутність отвору для кріплення до стіни, міг бути напрестольним, і, швидше за все, входив до ансамблю так званої "Голгофи". В аналогічній речі з колекції НМУНДМ, яка має ідентичний колір і датується 1827-м, вгорі просвердлена дірочка (ФР-789).

Цікаво, що варіанти рішення символу святого духа у вигляді "Ока провидіння" в сяянні на звороті хрестів і трактування німбів у Ісуса Христа на реверсі є різним. Окрім "дископодібного", "зубчастохвилястого", "гостропроменевого" завершення німба у київській збірці НМУНДМ зустрічається й "солярне - сонцеподібне". У цьому випадку голову Христа вінчає терновий вінець; кров юшить в Ісуса не лише з ран на руках, ногах і грудях (слід від удару списом), але й крапає з чола.

Відчувається, що підкреслений натуралізм пов'язаний із бажанням художника досягти певної екзальтації образу, аби дати можливість набожним вірянам глибше відчути страждання Спасителя за них. Судячи з відсутності конструктивних елементів для кріплення, дані взірці також могли бути частиною напрестольної "Голгофи".

У цьому хресті краплі крові стікають з ран Христа ніби "декоративно", маленькими розрізненими цяточками. Виразно і охайно, деталізовано розписане обличчя Ісуса, якому надано "галицьких" рис. Можливо, враховано смаки замовника, який побажав мати оригінальну річ - наприклад, для домашньої каплички.

Наталя Полонська-Василенко писала, що фаянсові хрести прикріплювали до дерев'яних хрестів. Згадувала дослідниця і про "Голгофи" виробництва КМФФ [8, с. 66]. В інвентарі форм підприємства у сер. 1822-го значиться одна "Гора з хрестом" вартістю 1 крб. 85 коп. [11, арк. 28-43 зв.]. Вона ж, і в ту ж ціну, фігурує також і на початку 1827-го [24, арк. 62 зв.

— 63]. У книзі обліку продукції підприємства за 1835-й значаться готові "Гори з хрестами" (7 од.) по 2 крб. за од. [13]. У 1841-у були продані дві "Гори з хрестом" по 1 крб. 70 коп., одна

— у березні, друга - в червні. 1848-м датується хрест з хронограмою з колекції Національного музею історії України у м. Києві; 1854-м - хрест зі збірки НХМУ. Тобто цей сегмент продукції фабрикували в Межигір'ї щонайменше протягом 1826-1854-го. І, відповідно, згодом він був або поступово уцінений, або спрощений у виготовленні задля подешевшання, у розрахунку на більший попит. За єдиним повністю вцілілим експонатом з колекції СОХМ відомо, що це були хрести з черепами під ними, на підставках у вигляді скелі.

При однаковому розмірі хреста та гори-підніжжя вони різняться за розмірами та формою. Враховуючи те, що "Голгофа", нарівні з ковчегами, трунами та моделями храмів, здавна вживалася у церковному побуті як дарохранительниця і дароносиця (для причащання хворих і вмираючих вірян), можна висловити припущення, що розмір "Гори" залежав від потреб релігійної спільноти для Святих Дарів.

Фото предмета, що ідентифікується з "Голгофою", зберігається в архіві НМУНДМ [1]. Це частина світлини з вітрини № VIII виставки Києво-Межигірської фаянсової фабрики 1925-го, яка відбувалась у Всеукраїнському історичному музеї ім. Тараса Шевченка. Як бачимо, підніжжя-гора тут була меншою, аніж сумський експонат. Аналогічний ансамбль хреста з підставкою зберігається й у НМУНДМ, тільки він інакше розфарбований (темніший: тут гора має сіро-коричневе забарвлення). Він потребує реставрації і поки що не має експозиційної цінності.

Хрести фігурують у світлині з колекції Оскара Гансена, надрукованій в журналі "Искусство" за 1911 р., що склала основу збірок НМУНДМ та Сумського обласного художнього музею. На світлині зображено щонайменше 8 одиниць, всі - латинського типу, без підставок; і шість із них - з Розп'яттям. "Гір" (тобто "Голгоф") серед них немає [13, арк. 59-67].

На виставці 1925-го вже було представлено близька тридцяти хрестів-"Розп'ять" різного розміру, серед яких фігурували одна "Голгофа" та хрест, що входив до складу всенощника (орієнтовно 29, 1 та 1 предмет відповідно). Тоді ж експонувалося майже чотири десятки ікон (за підрахунками за світлинами - сукупно 39 од.).

Поруч з іконами також фігурував всенощник, виконаний "в приємному бузковому тоні". Нині подібний до цілого зразку з НМУНДМ експонат, але з відламаними частинами "надбудов" та без євхаристичних посудин від ансамблю, зберігається також у колекції ДНІМ. Обидва - бузкові різних відтінків [2].

У "сліпих списках" колекції О. Гансена початку ХХ ст. зафіксовано 15 хрестів (з яких 11 "Розп'ять", 1 хрест великий - імовірно, від всенощника, і один малий, та одна "Голгофа). Нині, за даними зберігача фаянсу Л. Федевич, на 28. 02. 2014, у СОХМ зберігається шість хрестів КМФФ.

За документами ЦДАВОВУ [9, арк. 60-67], колекція Гансена, розташована за адресою вул. Велика Підвальна, 14, у 1919-у налічувала 15 хрестів і повинна була бути передана до 3-го Державного художнього музею в Сумах. У збірці НМІУ нині наявні сім хрестів (здебільшого прикрашених релігійними сюжетами). Дані надано зберігачем фондової групи Ольги Іванової 29. 01. 2014. Колекція НМІУ відбрунькувалася від збірки Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка, котра у переважній кількості походила зі збірки О. Гансена.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, варто зазначити, що ще з 1822-го, під час керівництва Івана Єрмоленка, котрий очолював підприємство до 1827-го, після Х. Краніха, Х. Вімерта, Г. Новицького на КМФФ вже виготовляли всенощники. Автором розпису окремих литійників був Леонтій Бєгуновський (станом на 1830-й). Хрести, що, очевидно, йшли як парні до образів, виготовлялися протягом кінця 1820-х (у колекції НМУНДМ зберігається експонат, датований 1827-м) - сер. 1850-х (останній датований твір має хронограму "1854").

До 1827-го фабрика вже випускала міні-дароносиці "Голгофи" - "Хрести з горою" (відомі у реєстрах виготовлених речей, у тому числі 2-го сорту). Хрести виробляли мінімум п'яти типів: настінні "Розп'яття" стандартні, а також більшого і меншого (останні компонувалися в дерев'янім обрамленні) розмірів; напрестольні в ансамблях Всенощни- ків та "Голгофи" (з "Горою" - випускалися, щонайменше, до 1848-го включно).

Перспективи подальших досліджень варто пов'язувати з пластичним моделюванням ліпних деталей групи церковного начиння КМФФ.

Література

1. Архів НМУНДМ, ф. 1, оп. 3, спр. 4, од. зб. 1. Виставка художньо-промислова. Межигірська кераміка. Вітрина № ІХ.

2. Архів НМУНДМ, ф. 1, оп. 3, спр. 4, од. зб. 8. Виставка художньо-промислова. Межигірська кераміка. Вітрина № ІІІ.

3. Всенощное Бдение. Великая Вечерня // Православная энциклопедия, Том "Русская Православная Церковь" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://poiskslov.com/word/ всенощная/

4. Івашків Г. Керамічні іконостаси, рельєфи, ікони // Історія релігій в Україні. - 2010. -- Кн. ІІ. - С. 703.

5. Литійник [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://hohlopedia.org.ua/tserkovno_obryadovoji_terminologiji/page/lytiynyk.1023/

6. Отрох Н. Від витворів мистецтва до друкарського штампу: до історії виробництва фарфору і фаянсу в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/Ltkp/2011_66/teor/teor2.pdf

7. Петрякова Ф. Фаянсові хрести, лампади, хатні ікони Києво-Межигір'я (1840-1850) // Історія релігій в Україні: Праці одинадцятої міжнародної наукової конференції. - Львів, 1619 травня 2001 р. / Інститут релігієзнавства - філія львівського музею історії, Львівське відділення інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України, Відділ релігієзнавства інституту філософії ім. Г. Сковороди; ред. кол. : В. Гаюк, Я. Дашкевич, Л. Моравська. - Львів, 2001. - С. 336-343.

8. Полонська-Василенко Н.Д. Нарис з історії заснування Києво-Межигірської фаянсової фабрики // ЦДАВОВУ. Ф. 3806. Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна (1884-1973) - історик, археолог, архівіст. 9. Оп. 2. Спр. 3806. Нарис з історії заснування Києво-Межигірської фаянсової фабрики. Б/д. На 90 арк.

9. Центральний державний архів Вищих органів влади та управління. Ф. 166. Народний комісаріат освіти. 10. Оп. 1, од. зб. 707. Справа про передачу націоналізованого музею О.Г. Гансена в м. Сумах і Києві Головному управлінню мистецтв та національної культури. 14 лютого - 8 травня 1919 р. На 214 арк. Арк. 60-67, 117.

10. Центральний державний історичний архів України у Києві. Ф. 581. Києво-Межигірська фаянсова фабрика. Ф. 581, оп. 1, спр. 68. Списки крестьян - мастеровых и поденщиков Киево- Межигорской фабрики. За 1857 г. Нач. 1858 г. на 37 л.

11. ЦДІАУК, ф. 581, оп. 1, спр. 191. Описи всему капиталу Императорской Киево-Межигорской фаянсовой фабрики, принятому директором Бородиным июля дня 1822 г. На 53 л.

12. ЦДІАУК, ф. 581, оп. 1, спр. 333. Инвентарь Императорской Киево-Межигорской фаянсовой фабрики. 1927 г. На 104 арк. Арк. 61-88.

13. ЦДІАУК, ф. 581, оп. 1, спр. 955. Книга для записи прихода и расхода фаянсовых изделий 1-го, 2-го и 3-го сорта прежней выделки. 1835 г. На 120 арк. Арк. 59-67, 75-75зв.

14. Школьна О. Взаємозв'язок всенощників православної традиції та єврейських хлібниць з кіарами в українському фаянсі ХІХ - початку ХХ століття // Історія релігій в Україні: науковий щорічник / упоряд. О. Киричук, М. Омельчук, І. Орлевич. - Львів, 2011. - Кн. ІІ. -- С. 579-587: іл.

Размещено на Allbest.ru