Соціально-побутова пісенність заробітчанської тематики: етико-естетичні модуси

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-побутова пісенність заробітчанської тематики: етико-естетичні модуси

Н.Г. Мельник

Анотації

Н. Мельник. Соціально-побутова пісенність заробітчанської тематики: етико-естетичні модуси

У статті досліджується проблема відображення етико-естетичних принципів народу в соціально-побутовій пісенності заробітчанської тематики.

Суспільно-побутова (станова) пісня конденсує в собі народні оцінки суспільних явищ та репрезентує систематизоване, узагальнене сприйняття представників різних соціальних груп. Акцентовано на синкретичному поєднанні етичного та естетичного в фольклорному тексті та філософсько-психологічному характері заробітчанського фольклору.

У бурлацькій та сирітсько-наймитській пісні якнайкраще репрезентовані народні уявлення про залежність долі людини від її соціальної та економічної приналежності, специфічно потрактовано категорію свободи.

Осмислення ролі та поведінки цих соціальних типів підпорядковане побутуванням у народі традиційних уявлень про активність, значимість особистості, сформованих в козацькому середовищі. Тип козака як ідеального чоловіка, що вирішує глобальні суспільні завдання, відповідального за долю країни, диктує народні оцінки, зумовлені високими вимогами щодо діяльності особистості.

Емігрантська пісенність - одна з найцікавіших гілок заробітчанського фольклору, оскільки відображає світогляд особистості, яка перебуває в соціальних та етнографічних умовах, відмінних від усталених, унормованих. Емігрантська пісня утверджує народне переконання в тому, що людина, позбавлена рідного мікрокосму, стає національно та морально дезорієнтованою, загубленою, втрачає ознаки своєї духовної сутності. Вміння цінувати рідне, традиційне набирає в емігрантській пісенності моральної валідності, в той час як бажання залишити рідну домівку, навіть із причин цілком вмотивованих, викликає в народному середовищі негативну оцінку. Образ батьківщини набуває рис ідеалізації, чужина часто осмислюється через концепт "неволя". Побутові деталі, рідні краєвиди, усталені, унормовані традиційні стосунки між людьми набувають особливого значення, стають естетичною потребою емігранта.

Роздуми про важливість забезпечення духовних та матеріальних потреб особистості в мовах рідної країни, необхідність суспільної активності у власній державі - провідні в емігрантській пісенності.

Ключові слова: фольклор, бурлак, емігрант, заробітчанська пісня.

Summary

Melnyk N. Social and household melodiousness in the work migrant literary theme: ethical and aesthetic modes

This article studies the problem of mapping the person's ethical and aesthetic principles in social and household melodiousness of the work migrant theme.

Social and household (status) song comprises national assessments of social phenomena and represents systematic, generalized perception of different social groups. This paper focuses on syncretistic combination of ethical and aesthetic levels in folklore texts as well as philosophical and psychological peculiarities in folklore of work migrants.

Barge hauler and orphan recruitment folk songs represent in the best way the national idea of the man's destiny dependence on his social and economic identity, specifically interpreted by the category of freedom.

Understanding the role and behavior of these social types is based on traditional folk notions of person's activity and personality importance, formed in the Cossack society. Assessment of a Cossack as an ideal man that solves global social problems and takes responsibility for the fate of the country, determines these folk's estimates, due to the high individual requirements.

Work migrant melodiousness is one of the most interesting mainstreams of migrant folklore. It reflects the outlook of the individual who faces social and ethnographic conditions different from established national ones. Work migrant song affirms folk's belief that a person separated from the native microcosm, becomes nationally and morally disoriented, losing his spiritual essence features.

The ability to appreciate native traditional peculiarities gains in work migrant melodiousness high moral validity, while the desire to leave native parent house, even for reasons quite motivated by social and economical necessity is considered rather negatively in Ukrainian society of that period. On the one hand the image of the motherland obtains idealized characteristics and on the other hand a foreign land is often interpreted through the concept of "slavery". Personal details, native landscapes, well-established, traditional normalized relations among people become of particular importance and aesthetic needs for emigrants.

Reflecting on the importance of spiritual and material needs of the individual, his social activity in his own native country are the leading mainstreams in emigrant songs.

Keywords: folk, barge hauler, emigrant, work migrant song.

Останні десятиліття свідчать про активізацію інтересу до етнокультурної спадщини українського народу, відзначаються прагненням українців зрозуміти свою національну вдачу, зберегти та розвинути духовну та матеріальну культуру. У цьому сенсі продуктивним, на нашу думку, є вивчення українського соціально-побутового фольклору з погляду відображення в ньому традиційних етико-естетичних засад та їх трансформацій.

У розгалуженій системі фольклору твори соціально-побутової тематики займають чільне місце, адже вони є результатом постійного розвитку національної свідомості, відображенням народної культури соціально-побутових відносин. Соціально-побутовий фольклор - це окремий пласт усної традиційної культури, який об'єднує значну кількість творів і відображає результати осмислення народом різних явищ, подій чи обставин суспільного життя, пропонуючи цілісне, узагальнене, типове їх розуміння. Традиційно твори цієї спрямованості пов'язані з відображенням соціально-побутових проблем, проте їх глибокий аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є результатом філософського осмислення проблем буття людини, її місця в світі.

Глибоко розуміючи, що народна пісня є концентрацією традиційних уявлень про красу та добро в духовному та матеріальному світі, до пісенної скарбниці зверталися в своїх дослідженнях В. Антонович, М. Драгоманов, М. Костомаров, І. Франко, О. Потебня, М. Сумцов, Г. Ващенко та інші вчені.

Фольклор не лише зберіг традиційні уявлення про добро і зло, справедливість та несправедливість, співчуття й байдужість, прекрасне та огидне, високе й низьке, трагічне та комічне, героїчне, але й надав їм стрункості, універсальності, здатності до функціонування в різних сферах ментального життя. І. Франко, Ф. Колесса, В. Гнатюк, О. Потебня, М. Сумцов, М. Гайдай, С. Грица, В. Гусєв, Н. Шумада збагатили науку цінними концепціями та окремими спостереженнями з цієї проблеми.

Так, М. Гайдай наголошує на важливості вивчення морально-етичних поглядів і принципів в процесі аналізу елементів художньої свідомості, виокремлює складові народної естетики, відображені у фольклорі. Науковець справедливо вказує на залежність етичних, естетичних принципів від колективної естетичної норми та індивідуальної естетичної позиції народних творців чи виконавців пісні [2, 19]. В. Буряк справедливо вважає народну пісню естетичною за своєю сутністю, оскільки вона виражає традиційну оцінку дійсності. Вчений акцентує увагу на здатності фольклорного тексту до збереження народних уявлень про трагічне, гармонійне, при цьому наголошуючи на їх визначальній ролі в традиційній естетичній концепції [1, 35].

На синкретизм фольклорної картини світу (переплетення релігійного, магічного, антропеїчного, утилітарного, етичного та естетичного світоглядів) указує Я. Гарасим у дослідженні "Національна самобутність естетики українського пісенного фольклору". Дослідник зазначає: "Генеза фольклорної картини світу у період зародження основ суспільного унормування етнічного буття <…> відзначається очевидним світоглядним синкретизмом - тісним переплетенням релігійного, магічного, апотропеїчного, утилітарного, етичного, естетичного світоглядів [3, 196-197].

При наявності у вітчизняній фольклористиці грунтовних досліджень образно-символічної структури, тематичної багатогранності соціально-побутової пісні, досі немає цілісного наукового обґрунтування проблеми її етико-естетичних основ, яке б не лише виявило традиційні ціннісні орієнтації, притаманні кожному пісенному пласту (козацькому, рекрутському солдатському, наймитському, бурлацькому, емігрантському та ін.), але й простежило зміни, які відбулися на світоглядному рівні.

Заробітчанський фольклор - самобутня перлина української народної творчості. Дослідники визначають характер заробітчанської пісенності як філософсько-психологічний, відзначаючи глибинність підходів народного генія щодо осмислення ролі особистості в суспільстві.

Мета статті - визначення етико-естетичних засад української народної заробітчанської пісні.

Хронологічно явище заробітчанства яскраво виявляє себе в другій половині XIX - на початку XX ст., і знаменує собою певні еволюційні зміни в економічному, політичному та культурному житті українського народу.

Традиційною є класифікація заробітчанської пісенності на: 1) пісні, що зображують долю наймита; 2) пісні, які подають долю заробітчанина на бурякових та тютюнових плантаціях, змальовують наймитсько-строкарську, відробіткову форму заробітчанства; 3) емігрантські пісні [4, 16].

Давніші бурлацькі пісні хронологічно та змістовно близькі до козацьких. У них натрапляємо на почуття, настрої, які наближають образ бурлака до образу козака (людини, яка має власну гідність, небайдужої до долі країни). Пізніші твори ілюструють поширення настроїв пригніченості, песимізму, свідчать про примирення з долею злидаря і нещасної людини, подають картини морального приниження, репрезентують перевагу в житті прагматизму. Ознаки особистої та суспільної пасивності, які відзначаємо в текстах солдатських та рекрутських пісень, буйним цвітом розквітають у бурлацьких.

У бурлацькій та сирітсько-наймитській пісні якнайкраще, на нашу думку, репрезентовані народні уявлення про залежність долі людини від її соціального статусу.

Цікаво проаналізувати народні акценти щодо оцінки бурлаком, наймитом, сиротою цінності свого життя. Як правило, вони вважають життя, підпорядковане чужим потребам, марним та безперспективним. Бурлацька, наймитська, сирітська пісня ілюструють специфічне трактування категорії свободи. Настрої приреченості, пасивності, усвідомлення стану невільництва як довічного, нездатність до пошуку кращої долі - провідні мотиви названих циклів. За народним баченням, незалежно від даної Богом, матір'ю при народженні долі, людина має право вільно вибирати свій шлях у житті. Народ тонко розрізняє причини, чому бурлак, наймит, сирота погоджуються на тяжку підневільну працю. Причини злидарювання, поведінка бурлака під час служби глибоко аналізуються, оцінюються. Бідність, нещастя часто в народній свідомості трактуються як моральна розплата бурлака за негідний спосіб життя.

Пісенні зразки ілюструють народне ставлення до невільницького життя, а також репрезентують традиційні уявлення про долю людини-заробітчанина. Неволя у будь-якому виявленні ? неприйнятна національною свідомістю, хоча шляхи її уникнення різняться, в залежності від середовища, в якому виник той чи інший твір. У ставленні до бурлака, наймита, сироти з одного боку спостерігаємо співчуття, з іншого - натрапляємо на критичну оцінку їхньої поведінки.

Осмислення ролі та поведінки цих соціальних типів підпорядковане побутуванням у народі традиційних уявлень про активність, значимість особистості, сформованих в козацькому середовищі. Тип козака як ідеального чоловіка, що вирішує глобальні суспільні завдання, відповідального за долю країни, диктує народні оцінки, зумовлені високими вимогами щодо діяльності особистості. У пісні наявні мотиви співчуття до долі наймита, розуміння його тяжкого соціального становища та причин, які змушують обрати шлях наймицтва. Та поряд із цим натрапляємо на розуміння взаємопов'язаності між особливостями психологічного складу людини та її приналежністю до певної суспільної верстви. Людина, яка дозволяє принижувати власну гідність, не може бути оцінена позитивно.

Мотиви протесту в наймитській пісні поодинокі. Вони рідкісні і набирають значення "наївної помсти". Претензії персонажа щодо власного становища, як правило, не сягають вище мінімальних вимог нормального харчування, вчасного розрахунку за роботу, полегшення умов праці.

Головна ідея бурлацько-наймитської пісні: "Ой наймите, наймитоньку, перестань служити" сконцентрувала в собі народне ставлення до підневільної служби загалом. Народ категорично засуджує працю на інших.

Емігрантська пісенність - одна з найцікавіших гілок заробітчанського фольклору, оскільки відображає світогляд особистості, яка перебуває в соціальних та етнографічних умовах, відмінних від усталених, унормованих. Емігрантська пісня утверджує народне переконання в тому, що людина, позбавлена рідного мікрокосму, стає національно та морально дезорієнтованою, загубленою, втрачає ознаки своєї духовної сутності.

Масова еміграція до Прусії, Угорщини, Америки, Канади, Бразілії була викликана нестерпним економічним та психологічним становищем, яке склалося на західній Україні в середовищі зубожілого селянства. Маючи надію змінити власне життя на краще, селянин від'їжджав у далекі світи. Однією з найважливіших причин еміграції було прагнення забезпечити родину матеріально.

Ой Канадо, чужий краю, знайдем, де нас діти?

Бо ми в себе на рідному не маєм чим жити

[7, № 4125]

Поряд із бажанням заробити, причиною еміграції в пісні виступає прагнення досягнути певної особистої свободи. Архетипічно закодоване в українській ментальності уявлення про необхідність вільного існування людини своєрідно виявляється саме в емігрантській пісні: людина шукає свободи поза межами батьківщини. На відміну від інтерпретації даної проблеми в "героїчну добу" (козак активно виборює власну свободу, яка в свідомості народу тісно пов'язана з національною), герой емігрантської пісні спрямовує свою енергію на пошук волі на чужині:

І тих панків, ти шляхтичів, котрі із нас жили

Вже пропало, вже не будем так їм ся кланяти,

Ані руки вже не будем панків цюлювати

[8, 403].

Вміння цінувати рідне, традиційне набирає в емігрантській пісенності моральної валідності, в той час як бажання залишити рідну домівку, навіть із причин цілком вмотивованих, викликає в народному середовищі негативну оцінку.

Поряд із розумінням безвихідності становища селянина, яке змушує його від'їжджати в чужі краї, народна творчість визначає поштовхом до мандрівки прагнення "легкого хліба". Таке рішення народною свідомістю часто трактується як зрада батьківщини, за котру обов'язково покарає доля.

Не хтіли-сте шанувати житненького хліба -

Тепер мовчи, ніц не кажи, чого тобі біда!

[8, 401].

Провідний настрій сцен, які змальовують від'їзд заробітчанина - трагічний:

1) Ой поїдем в Аргентіну, поїдем у гості.

Та залишим в Аргентіні свої білі кості

[7, № 4127].

Оптимістичні мотиви в емігрантській пісні - досить рідкісне явище. Як правило, тексти відображають почуття страху перед майбутнім, відчай, що їх відчуває людина, від'їжджаючи на чужину. Також, за народним розумінням, людина, яка полишає рідний край, не лише ніколи не зазнає щастя, а й, вірогідно, буде покарана долею. Рішення про від'їзд на кордон оцінюється народною свідомістю як вибір на користь морального чи аморального. Справді, людина, позбавлена традиційних зв'язків із середовищем, часто втрачає моральні орієнтири. Довга розлука, за піснею, сприяє моральній деградації, призводить до розпаду родини.

Дослідники феномену емігрантства акцентують увагу на амбівалентності української свідомості, появі внутрішніх суперечностей, що виникають в інооточенні: "конфлікт між етнокультурною асиміляцією і транскордонною конвекцією, що забезпечує перенесення в еміграційне поле компонентів національної культури, породжує відчуття роздвоєності, вимушеного або добровільного балансування між "своїм" і "чужим". Причому не лише у світоглядному аспекті, індивідуальному сприйманні (любов до материнської землі, неприйняття політичного режиму на Батьківщині), а майже на всьому культурному просторі діаспори, де кожна українська сутність (особистість, символ, традиція) вступає в контакт з інородним буттям (логосфера, побут, звичаї, смаки, уявлення, стереотипи поведінки тощо)"[6, 211].

Образ батьківщини набуває рис ідеалізації, чужина часто осмислюється через концепт "неволя". Побутові деталі, рідні краєвиди, усталені, унормовані традиційні стосунки між людьми набувають особливого значення, стають естетичною потребою емігранта.

Традиційним в емігрантській пісні є оцінювання народом праці на чужині як рабської. Народна свідомість об'єктивно висвітлює роль емігранта як дешевої робочої сили, безправного, позбавленого нормальних умов життя. Наприклад:

1) Ой Канадо, Канадочко і ти Манітобо,

Жиє в тобі руський нарід, мов тая худоба

[7, № 4120].

Рабське становище - естетично неприйнятне для персонажа пісні. Виходячи з аналізу явищ суспільного та духовного буття, спираючись на традиційні світоглядні уявлення, народна свідомість визначає формулу оцінки емігранства: "Вандрівництво - ізрадництво, вандрівництво - горе". Провідною ідеєю емігрантської пісні є думка: "Не виїжджайте до тої страшної біди!"

Емігрантська пісня утверджує народне переконання в тому, що людина, яка перебуває поза межами свого етносу, - бездольна, нещаслива. Відчуття приниженості, непотрібності, комплексу меншовартості - один із провідних мотивів цього тематичного циклу. Роздуми про важливість забезпечення духовних та матеріальних потреб особистості в мовах рідної країни, необхідність суспільної активності у власній державі - провідні в емігрантській пісенності. Життя людини у власній державі, у межах рідної культури набирає в народній свідомості рис ідеального.

Сьогодні, в часи переоцінки традиційних світоглядних засад, проблеми, що їх висвітлює фольклорна спадщина заробітчанської тематики, набирають особливої актуальності. етичний заробітчанський пісенність

Проаналізований матеріал дає підстави зробити висновок про те, що формування етико-естетичних народних засад - динамічний процес, який передбачає трансформацію традиційних оцінок діяльності в залежності від історичних, політичних, суспільних умов доби.

Список використаних джерел

1. Буряк В. Естетичний аспект індивідуального самовираження сучасної фольклорної пам'яті / Володимир Буряк // Записки наукового товариства ім. Т. Шевченка. - Т. 223 (CCXXIII). Праці етнографії та фольклористики.- Львів. - 1992. - С. 33 - 44.

2. Гайдай М.М. Етичні та естетичні принципи у слов'янській народній баладі / Михайло Михайлович Гайдай. - К.: Наукова думка, 1972. - 19 с.

3. Гарасим Я. Національна самобутність естетики українського пісенного фольклору / Ярослав Гарасим. - Львів, НВФ "Українські технології", 2010. - 276 с.

4. Грица С.Й. Наймитські та заробітчанські пісні / Софія Йосипівна Грица // Наймитські та заробітчанські пісні. - К.: Наукова думка, 1975. - С. 9 - 44.

5. Грица С.Й. Фольклор у просторі і часі / Софія Йосипівна Грица. - Тернопіль, 2000.- 224 с.

6. Життя етносу: соціокультурні нариси [навчальний посібник] / [Попов, Ігнатов В. О., Степико М.Т. та ін.]. - К.: Либідь, 1997. - 240 с.

7. Коломийки [упорядкув., передм. і примітки Н.С. Шумади. Нот. матеріал упоряд. З. І. Василенко]. - К.: Музична Україна, 1973. - 439 с.

8. Наймитські та заробітчанські пісні [упорядкув. С.Й. Грица, О. І. Дей, М.Г. Марченко]. - К.: Наукова думка, 1975. - 516 с.

Размещено на Allbest.ru