Театральне мистецтво Кам’янця-Подільського в ХІХ-на початку ХХ століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

Театральне мистецтво Кам'янця-Подільського в ХІХ-на початку ХХ століть

Гуцал Р.С.

Неабияке значення для формування українського професійного театру й популяризації сценічного мистецтва серед найширших верств населення мало функціонування тимчасових театральних приміщень. Зокрема, на Поділлі такі мистецькі заклади регулярно діяли у Немирові, Баліі, Ярмолинцях. театральний музичний мистецтво поділля

Ключові слова: театр, театральне мистецтво, сценічне мистецтво, приватний театр, театральний осередок, професійний театр.

В современном украинском музыковедении особого внимания приобретают исследования культуры отдельных регионов Украины, поскольку в силу исторических процессов они имеют свою выразительную и неповторимую специфику. Поэтому весьма интересно рассмотреть музыкально-театральную жизнь Подолья, а именно древнего города Каменец-Подольского.

Ключевые слова'- театр, театральное искусство, сценическое искусство, частный театр, театральный центр, профессиональный театр.

The modern Ukrainian musicology emphasis is research culture of certainre gions of Ukraineas are sult of historical processes, they have their own expressive and unique specifi city. There fore it is very interesting to consider the musical-the atrical life Podolia, namely the ancient city of Kamenetz-Podolsk.

Great importance for the formation of the Ukrainian professional theater and performing arts popularization amongthe general population has been functioning temporary theater space. In particular, on the tailsuchartinstitutions regular lyacted NemiroffBalta, Yarmolintsy.

Key words'- theater, performing arts, private theater, performing arts center, a professional theater.

Постановка проблеми у загальному вигляді... Наприкінці XVIII ст. на Поділлі більшість правлячої державної, релігійної та господарської верхівки становила польська громада. Зрозуміло, що політика полонізації подільських земель, засилля польської культури, гальмувало розвиток української національної культури, але було в цих взаєминах чимало позитивного. Подоляни мали можливість пізнавати не лише польську, але й культивовану західноєвропейську культуру, музику, живопис, літературу, фольклор, що впроваджувався зусиллями польських діячів культури і мистецтва, які, в багатьох випадках, мали більше можливостей отримати гарну освіту, ніж українці.

Аналіз досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання цієї проблеми... Питання про стан і розвиток польської культури на Поділлі, зокрема виникнення і трансформації театрального мистецтва в Кам'янець-Подільському, мало вивчене в науці та краєзнавстві. Окремі аспекти цієї проблеми знайшли відображення в працях А.Веселовського, Р.Пилипчука, П.Денисовця [2], С.Чарнецького [4] та в працях істориків- краєзнавців М.Й.Ролле, М.Б.Петрова, які жили та працювали в Кам'янці.

Дана тема дослідження на сьогодні мало відома науковцям й може слугувати підґрунтям до розуміння витоків виникнення театру на Поділлі, шляхів його трансформації з церковного дійства-містерії, -- до вуличних вертепів, з них -- до магнатських приватних театрів і, нарешті, до створення публічного театру у Кам'янці-Подільському.

Формулювання цілей етапі.„Таким чином, метою поданої статті є вивчення і деталізація маловідомих фактів історичних витоків театрального мистецтва на Поділлі, а саме: в Кам'янці-Подільському, та надання цим фактам хронологічної послідовності.

Виклад основного матеріалу... Становлення театру на Поділлі відбувалось у тісному зв'язку з загальноєвропейським розвитком та під впливом української народної культури. На початку XVIII ст. при багатих панських маєтках у Тульчині, Барі, Ізяславі, Миньківцях, Меджибожі та Сатанові виникли перші приватні театри. Акторами-початківцями у цих закладах були і шляхтичі, і талановиті селяни, а спектаклі призначались для вузького кола глядачів.

Неабияке значення для формування українського професійного театру й популяризації сценічного мистецтва серед найширших верств населення мало функціонування тимчасових театральних приміщень. Зокрема, на Поділлі такі мистецькі заклади регулярно діяли у Немирові, Балті, Тинні, Ярмолинцях. Створювані як ситуативні сценічні площадки для гастрольних виступів мандрівних колективів (переважно під час ярмарків), такі тимчасові театри нерідко спричиняли утворення сталих театральних осередків у містах. Протягом ХІХ ст. культурні потреби міста та й всієї Кам'янець-Подільської губернії певною мірою задовольнялися приїздом на територію краю польських театральних труп.

Сценічне мистецтво на засадах тогочасного професійного європейського театру в Кам'янці-Подільському презентував наприкінці XVIII ст. Антоній Змієвський. Цей театральний діяч безпосередньо пов'язував театральну культуру Правобережної України з першим польським національним театром (Театр Народови у Варшаві), створеним Войцехом Богуславським [1, с.103]. Діяльність на українських теренах А. Змієвський розпочав 1797 р. в Житомирі виступами очолюваного ним колективу, а в 1798 р. антрепренер організував перший на Поділлі постійний театр, який працював протягом двох років у Кам'янці-Подільському в переобладнаному приміщенні колишнього уніатського капітулу, у якому було влаштовано театральну та бальну зали.

Наступним керівником Кам'янець-Подільського театру (фактично, мандрівної антрепризи, яка базувалася у місті протягом 1800--1803 рр.) був Лотоцький. Очолюваний ним колектив, імовірно, відвідував Київ ще наприкінці XVIII ст.: відомо, наприклад, що 1800 р. він прибув до Кам'янця-Подільського саме з Києва [1, с.104]. Вистави відбувалися у театральному приміщенні -- уже згадуваній будівлі колишнього уніатського капітулу. Згодом споруду було передано православній духовній семінарії.

Кам'янецький театр мав в репертуарі п'єси і водевілі французьких авторів, які були в моді у тогочасної світської публіки. В газеті «Киевская старина» за 1906 р., були опубліковані тексти афіш із яких відомо, що на сцені ставились п'єси Мольєра, зокрема «Дон Жуан», опера «Нова Українка» невідомого автора [5, а.27], ставились спектаклі польських драматургів, у тому числі і Адама Міцкевича. Також знайдено відомості про те, що на сцені театру відбулись постановки опер «Жизнь за царя» М.Глінки та «Русалки»

О.Даргомижського [5, а. 36]. У цьому ж приміщенні відбувались танцювальні вечори, місцева публіка часто зустрічалась з видатними польськими літераторами, такими як Маурицій Гославський, Францішек Ковальський, Тимон Заборовський, Северин Маліновський, Адольф Янушкевич.

Цілковито в руслі театральної практики, театральні вистави на сцені Кам'янець- Подільського театру поєднувалися з концертними номерами музикантів-виконавців. Так, у вересні 1835 р. в антрактах вистав скрипаль Луїджі Тоніні виконував Варіації К. Ліпінського на теми з опери Дж. Россіні «Попелюшка» і Концертні варіації Ш. О. Беріо. Виступали й інші музиканти: флейтист Мукк, піаніст Гаман, скрипаль Реут [1, с. 108].

Однак після 1831 р. театр занепадає: «...є тут [в Кам'янці] театр, але який! Коли дощ іде, то глядачі не можуть обійтися без парасолів. Вітер свище по тих кутках і разом із п'яними акторами та фальшиво граючим оркестром творять не зовсім приємну гармонію» [4, с.232].

Новий етап розвитку театрального мистецтва настав після розгрому Кирило- Мефодіївського братства у 1847 р., коли під урядову заборону не потрапили українські театральні вистави. В другій половині ХІХ ст. українські мандрівні театри поширюються в Україні. Вже в 1890 р. їх начисляють понад тридцять, причому кращими в ті часи вважалися театри Кропивницького (під управою Садовського і Саксаганського), Суслова, Суходольського, Разсудова-Кулябки, Гайдамаки, Мирова-Бедюха, Мирославського і Глазуненка, Ярошенка, Мороза, Колесовського та ін. [4, с.234].

Сплеск нової хвилі зацікавленості театром сталася в Кам'янці на початку ХХ ст., коли в 1906 р. відбулись гастролі театральної трупи Миколи Садовського у приміщенні будинку, де був перший публічний театр. Мешканці міста насолоджуватись грою досвідчених акторів -- М.Заньковецької, О.Мар'яненка, О.Герцика, В.Верховинця, а також молодих акторів- початківців. У їх виконанні дивились: «Мартина Борулю» і «Суєту»; «Лісову квітку» і «За двома зайцями»; «Хазяїна» і «Наталку Полтавку»; «Наймичку» і «Не так сталося, як жадалося»; «Бурлаку» і «Безталанну». Публіка зустрічала гру шквалом оплесків, не бракувало і схвальних відгуків місцевої преси. А через 12 років, у лютому 1919 р., театр Садовського переїхав до Кам'янця-Подільського разом з правлячою верхівкою УНР [3].

У 1919 р. під час перебування в місті уряду УНР до Кам'янця-Подільського переїхав український театр під керівництвом Й.Стадника, а згодом до міста переїхала відома театральна трупа на чолі з М.Садовським, якого міністерство преси та інформації УНР призначило уповноваженим для організації народних театрів і хорів, які мали творити культурницьку роботу для обслуговування військ на фронті і в тилу.

Влітку 1919 р. Пушкінський народний дім перетворився у справжній театр після того, як міське приміщення театру, що знаходилось в Старому місті, згоріло в 1918 р., театральна трупа перемістилась в Пушкінській народний дім (тепер Будинок культури). Трупи М.Садовського та Й.Стадника презентували свої вистави, часто влаштовував свої концерти Український національний хор. Поряд із виставами та концертами в будинку відбувались важливі політичні, культурницькі та громадські зібрання, збори та з'їзди. Оскільки Пушкінський народний дім згуртував навколо себе кращі мистецькі сили України, було прийнято рішення про перейменування будинку в Шевченківський театр.

Саме 1919 р. став зоряним в історії Шевченківського театру та, на жаль, з листопада того ж року, коли Кам'янець на декілька місяців перейшов під владу радянської адміністрації, українське театральне життя в місті почало завмирати, українські вистави ставились все рідше, а глядачів на них приходило все менше. Адміністрація байдуже ставилась до потреб українських труп, актори місяцями не отримували платні і опинились в жахливому матеріальному становищі. Врешті-решт, весною 1920 р. професійні українські театральні трупи залишили місто. Остання вистава трупи М.Садовського відбулась 13 травня 1920 р. і після того в Шевченківському театрі деякий час спектаклі проводили місцеві аматорські колективи.

У 1920-і роки Шевченківський театр був місцем проведення масових політичних та агітаційних акцій, а театральне життя в ньому ледь жевріло. Час від часу в будинку проходили вистави місцевих українських та єврейських аматорських гуртків, та популярністю у населення вони не користувались. Від культурницького сну місто збудив концерт кобзарів Української художньої капели в січні 1928 р., та хорової капели «Думка» [5, а.32], що здійснювала велике турне містами України. А на початку 1930 - х рр. театральне життя зовсім згасло.

Висновки

Таким чином, у статті розглянуто етапи театральної діяльності в Кам'янці- Подільському, де тривала робота різних маєткових осередків і аматорських мистецьких угрупувань. Об'єднуючись із пересувними антрепризами польського походження, розквіт яких припадає саме на початок ХІХ ст., вони поступово формували професійний напрям у тогочасному музичному і театральному мистецтві серед українського населення, що призвело до синтезу культур і виокремилось в своєрідне явище -- українське професійне театральне мистецтво. Шкода, що із зміною політичного устрою в країні на початку ХХ ст., і історичною ситуацією в Кам'янці-Подільському, коли великим культурницьким потоком направилась інтелігенція зі столиці в невелике Подільське місто, а згодом далі за кордон, призвело до того, що деякий час мистецьке життя Кам'янця вирувало в усіх його проявах і занепало в очікуванні нового історичного етапу.

Список використаних джерел і літератури

1. Волосатих О. Ю. Музична й театральна культура Поділля першої половини ХІХ століття / Ольга Юріївна Волосатих // Часопис національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. -- № 1 (10). -- НМАУ ім. П.І.Чайковського, 2011. -- С. 101 -- 115.

2. Денисовець П. М. З історії театрального життя Поділля першої половини ХІХ ст. / П.М. Денисовець // VIII Подільська істор.-краєзн. конф.: тези доповідей: секція істор. Дожовтневого періоду. -- Кам'янець-Подільський. -- 1990. -- С.36 -- 38.

3. Назаренко Є. Театр Садовського на Поділлі / Є. Назаренко // Подільські вісті. - 1992. - 17 вересня.

4. Чарнецький С. Театр / С. Чарнецький // Історія української культури / За загал. ред. І.Крип'якевича. -- 4-те вид. -- К. : Либідь, 2002. -- 656 с.

5. ДАХО (Державний архів Хмельницької обл.) Р-3432.-- оп. 1. -- спр.3. -- 37а.

Размещено на Allbest.ru