Особливості дизайну меблів-трансформерів у країнах Західної Європи кінця ХХ - початку ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ДИЗАЙНУ МЕБЛІВ-ТРАНСФОРМЕРІВ У КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ КІНЦЯ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

І. М. БОСИЙ

Розвиток новітніх технологій виробництва предметів меблів та застосування сучасних нетрадиційних або модифікованих традиційних матеріалів призвів до появи нових підходів у створенні меблевих дизайн-форм на рубежі ХХ - ХХІ століть. Широку популярність меблі- трансформери отримали у другій половині ХХ століття, коли масова забудова великих міст типовими серіями житлових будинків привела до появи великої кількості малогабаритних квартир, що викликало необхідність поєднувати в одній кімнаті функції спальні, вітальні, дитячої і кабінету. Наявність тісних приміщень стала передумовою гострої потреби в меблях, які могли б забезпечити сім'ям комфортне проживання в таких умовах. Саме завдяки різноманітним способам трансформації меблів інтер'єр здатний виконувати багато додаткових функцій.

Разом з потребами багатофункціональності меблів-трансформерів актуальними є вимоги портативності і компактності цих об'єктів як предмета «зникаючого» інтер'єру, оскільки важливі не самі меблі, а їхнє призначення. Таким чином, у наш час постає потреба формування сучасного предметно-просторового середовища засобами меблів-трансформерів, потенціал яких ще остаточно не досліджений і не вичерпаний, особливо з появою новітніх електронних технологій, що застосовуються для трансформації. У зв'язку з цим постає питання визначення особливостей формоутворення, вияв основних конструктивних відмінностей та визначення концептуальних напрямів створення меблів-трансформерів на прикладі західноєвропейських проектів.

Питання особливостей формоутворення, конструктивних рішень та концептуальних напрямів меблів-трансформерів у західноєвропейському дизайні середини ХХ - початку ХХІ ст. представлені в роботах М. Каневої, Дж. Міллер, Дж. Купера, Г. Жано, Ю. Дмитрієва, Г. Гутмана, В. Краєва, Н. Струговщикової. Однак найбільш значними є праці М. Каневої та Дж. Міллер.

М. І. Канева монографію «Меблі-трансформер. Історичні прототипи інтерактивної меблів майбутнього» присвятила розгляду конструктивних і художніх особливостей сучасних меблів з елементами трансформації від часів Стародавнього Єгипту до сучасних тенденцій. Вона виводить класифікацію за принципами трансформації в дизайні меблів, що становить методологічну базу для подальших досліджень. Однак велика кількість інформації про конструктивні і художні особливості меблів-трансформерів західноєвропейських дизайнерів були підкреслені в роботах, що присвячені загальним питанням формування дизайну меблів. Джудіт Міллер [4] аналізує всі стилі від стародавніх часів до сучасних тенденцій, розглядає більш ніж 3000-річну історію меблевого мистецтва. В кожному розділі книги є інформація про меблі з елементами трансформації.

Автор дослідження розглянув фотоматеріали колекцій музеїв меблів: Hofmobiliendepot у Відні; Gordon Russel Museum в Вустере; Medieval Merchant's House в Хемпширі; Grunderzeit Museum, Берлін; Nagytetenyi Castle Museum, Будапешт. Вивчення фотоматеріалів з ряду електронних ресурсів дав можливість зібрати значну частину фактичного матеріалу для аналізу розвитку принципів трансформації обідніх столів.

Мета роботи - проаналізувати особливості формоутворення, концептуальні напрями та конструктивні рішення сучасних меблів-трансформерів дизайнерів Західної Європи.

В останні десятиліття ХХ століття проявилась тенденція концептуальної та експериментальної розробки «самоорганізованого житла» на основі перетворення технізованого «житла-механізму» в «житло-організм» з притаманними йому властивостями адаптації. Ряд закордонних компаній фінансує прогностичні дослідження житлового середовища, ґрунтуючись на неминучості якісного стрибка в побутовій культурі ХХІ століття. Прогностичні розробки середовища і меблів неминуче давали і дають в якості практичного результату проектні пропозиції з нового формоутворення меблів, що ініціює розвиток передових меблевих технологій.

Виробництво експериментальних зразків меблів-трансформерів за винятком деяких найпростіших моделей - складальних столів і стільців, розкладних диванів і крісел - не налагоджено серійно, тому що вважаються нерентабельними. Ці меблі дорожчі у виробництві, ніж інші типи (корпусні, вбудовані). За межами серійного виробництва залишаються такі корисні вироби, як секретери і бюро, «зростаючі» дитячі меблі, що трансформуються, робочі місця для школярів або студентів, шафи-контейнери з багатофункціональним внутрішнім устроєм. Всі ці вироби є багатофункціональними та зручними, що вказує на доцільність їх використання в дизайні сучасного житлового інтер'єру.

Передбачення затребуваності меблів-трансформерів властиве більшості видатних архітекторів і дизайнерів у сфері проектування меблів і житлового середовища в цілому. Захоплення створенням багатофункціональних меблевих об'єктів особливо характерне для творчих пошуків функціоналістів 20-х рр. XX століття. Серед видатних діячів авангарду зазначеного періоду можна виділити Ейлін Грей як прогнозиста-футуролога. Її проектні пропозиції нових принципів формоутворення меблів обігнали свій час, тому що на той період ще не були розроблені відповідні технології для промислового виробництва таких меблевих предметів. Тому, маючи вигляд промислових зразків меблів індустріальної епохи, об'єкти Ейлін Грей являли собою ексклюзивні речі, виготовлені вручну. Серед них - багатофункціональні агрегати і трансформовані меблі [6]. Цілий ряд меблів, орієнтованих на особливий комфорт, стали тиражуватись в кінці ХХ - початку ХХІ ст. як дорогі престижні речі. Проектні пропозиції Ейлін Грей не тільки не втратили актуальності, але й зараз сприймаються як авангардний дизайн-продукт. Це журнальні столики змінної висоти, легкопереміщувальні столики зі скла і металу, з рухомим пристроєм функціональних деталей, настінне дзеркало з прихованим об' ємом для туалетного приладдя та інші речі, що втілювали прагнення до рафінованої чистоти, порядку і комфорту житлового інтер'єру. Всі ці предмети були свого часу виготовлені в єдиних екземплярах і призначались для власної вілли Ейлін Грей, побудованої за її проектом, що мала назву «Е 1027». Для цієї вілли також був виготовлений трансформований шезлонг - версія «машини для сидіння та відпочинку» [4, с. 430, 446].

Відомий шезлонг-гойдалка Ле Корбюз'є, створений в 1928 році, відображав ту ж концепцію, але був більш авангардний за формою і матеріалом та був успішно розтиражований в кінці XX століття. Трансформація форми цієї моделі шезлонгу була механічною - проводилась вручну та була простою та надійною. А коли в середині XX століття стали вбудовувати електромотори в подібні меблі, щоб змінювати профіль ложа, не встаючи з нього, то ідея такої механізації не отримала широкого практичного поширення через збої і відмови у роботі цих механізмів [4, с. 65-73].

При проектуванні меблів з елементами механічної трансформації форми головним питанням є безпека експлуатації. Досліди щодо вбудування в меблі механічних, електричних і пневматичних автоматів продовжуються і в XXI столітті та сформували напрям із розробки інтерактивних об'єктів, де ефект взаємодії об'єкта і суб'єкта носить двосторонній характер. Напрацювань у цьому напрямі поки не дуже багато, але вже звернули на себе увагу інтерактивні об'єкти італійського дизайнера Деніса Сантак'яра. Деякі об'єкти цього дизайнера надзвичайно прості, але привабливі закладеною в них готовністю бути корисними. За іронічними на межі жарту предметами ховається перспективний напрям дизайну XXI століття, здатний на новому рівні вирішувати серйозні проблеми житлового середовища [5].

Період 60-70-х рр. ХХ століття ознаменувався комплексними концептуальними проектами «Візіон» і «Житло-80». Серію «Візіон» відкрив в 1969 році проектний макет житла майбутнього Джое Чезаре Коломбо. У 1970 році був показаний «Візіон» В. Пантон - своєрідний житловий ландшафт. Наступний «Візіон» 1972 року дизайнера О. Мурга відображав захоплення мотивами японського інтер'єру в поєднанні з європейським авангардом. Проект «Житло-80» було продемонстровано у 1971 р. Всі ці прогностичні розробки об'єднані однією ідеєю - великий простір, в якому поперемінно розвертаються потрібні в певний момент функціональні пристрої [1, с. 117].

Виставка італійського дизайну в 1972 р. в Нью-Йорку представила нове розуміння концепції житла, що відображає погляди лідерів італійського дизайну не тільки на житло, але взагалі на майбутнє людства. У нью-йоркській експозиції дизайнер Еторе Соттсасс запропонував контейнерну систему мобільного устаткування житла, але не в аспекті впровадження в практику, а в якості концептуальної пропозиції. Розвиваючи ідею «меблів- контейнера», матеріальне втілення прогностичних концепцій незмінно приймає вигляд мобільних агрегатів із щільно «упакованими» функціональними пристроями, які можуть бути розгорнуті в будь-якій точці житлового простору з гнучким плануванням, а потім прибрані в спеціальні ніші, передбачені в стінах або шафах. Серед цих «контейнерів» - високомеханізовані гібриди меблів і електронної аудіовізуальної апаратури. Це одна з футурологічних концепцій, спрямована на створення так званих «зникаючих» меблів, що з' являються тільки в момент потреби і звільняють місце для розгортання мобільного устаткування іншої функціональної зони [7].

Найбільш яскраво прогностичні тенденції формування меблів-трансформерів та новаторські методи у сфері експериментального проектування проявились у творчості італійського дизайнера Джое Чезаре Коломбо (1930-1971). Розроблений ним універсальний житловий контейнер для підлітка перейшов з позиції концептуального проекту в практично реалізований, привабливий для виробництва і популярний у споживачів об'єкт. Цей компактний об'єм, виконаний у формі паралелепіпеда, займає площу, рівну за розміром ліжка. У цьому об'єкті було поєднано одразу три функціональні зони: місце для відпочинку, місце для роботи та простір для зберігання речей. Для розробки цього контейнера Д. Коломбо використав принцип «матрьошки» - стілець компактно засувається під стіл, а той у свою чергу під ліжко, де ще залишається місце для зберігання речей (одяг, білизна, книги, невеликі предмети спортивного інвентарю тощо). При трансформації форм у цьому контейнері важливе місце займають елементи своєрідної гри. Інноваційні проекти меблів і житлового середовища Д. Коломбо в подальшому отримали розвиток в розробках інших дизайнерів. Ідея меблів- контейнера Д. Коломбо дала поштовх до розробки цілого ряду модифікацій, наприклад, у Японії, де особливо цінується можливість економії простору, меблі-контейнери для дітей і підлітків розробляються серійно протягом десятиліть [2].

Наприкінці XX століття поряд з вимогою функціональності і необхідності промислового тиражування меблів набули поширення тенденції компактності і портативності, що було відображено у формулюванні концепцій «зникаючих меблів». Побут людини кінця XX століття стрімко заповнився різноманіттям всіляких речей, і привабливою метою стає можливість поєднання їхніх функцій, дозволяючи позбавлятися від рідковикористовуваних речей, передаючи їхні функції предметам, використовуваним постійно, підвищуючи практичну значущість меблевих предметів. Ця тенденція достатньо чітко виявлена у світовій практиці експериментального меблевого дизайну.

Аналізуючи сучасні приклади західноєвропейських меблевих компаній, можна вивести основні особливості формоутворення меблів-трансформерів:

— створення комбінованих меблів-трансформерів за рахунок використання або модульних елементів, або поєднання різнорідних елементів;

— трансформація форми за рахунок використання системи «стиснення-розсування» форми;

— застосування розкладних Х-подібних трансформацій меблів;

-- висування різних елементів з одного об'єму.

Концептуальні напрями в західноєвропейському дизайні меблів-трансформерів:

1. Механізовані меблі-трансформери для людей з обмеженими можливостями.

Яскравим прикладом втілення цього концептуального напряму є проект компанії «Panasonic» - ліжко «Robotic Bed» («Ліжко-робот»), яке може перетворюватися в крісло і назад - у ліжко. Модель була спеціально створена для людей з обмеженими можливостями. Пристрій «Robotic Bed» полегшує процес перетворення ліжка в крісло за допомогою однієї голосової команди. Ліжко має висувний модуль, який потім трансформується в крісло. Пристрій відрізняється зрозумілим управлінням, завдяки якому людина може, сидячи в кріслі, легко пересуватися по кімнаті. «Robotic Bed» здатний розпізнавати людей, які знаходяться поблизу, і об' їжджати їх, уникаючи зіткнення.

2. Дитячі розвивальні меблі-трансформери, що дозволяють не лише пристосовувати розмір меблів до зросту дитини, а й перетворити сам процес трансформації форми на гру. Датський архітектор Крістіан Сольмер Ведель розробив дитяче крісло, поєднавши в одному предметі форму, функціональність і елемент гри. Це крісло можна регулювати за положенням полиць (зсередини або зовні), за їхньою висотою або кількістю. Крісло складається з декількох частин: гнутої напівциліндричної деталі з букової фанери з отворами та фанерної площини, що можуть бути сидінням крісла, стільниці або полиці. Залежно від місця розташування завдяки легкості матеріалу та простоті трансформації діти можуть самі безпечно користуватись такими меблями, регулююючи їх під необхідну висоту й свої потреби. Ще одним цікавим прикладом «зростаючих» дитячих меблів-трасформерів є проект столу від французького дизайнера Гійома Жано. Стіл спроектовано таким чином, щоб супроводжувати дитину з дитячого садка до закінчення школи. На початковому етапі це не стіл, а дошка, на якій діти можуть малювати. Через деякий час дошку можна повернути горизонтально, і вона перетвориться в письмовий стіл. За необхідністю стільницю можна підняти, поки стільниця не досягне рівня, комфортного для дорослої людини. До стола додається стілець, що також оснащений механізмом регулювання висоти сидіння.

3. Трансформація об'єкта в невелику геометричну форму для зручності зберігання, транспортування та експлуатації. Прикладом цієї концепції є стіл-трансформер «Olivia Pocket» студії S.T.C., що складається до куба глибиною 42 см. Стільці знаходяться всередині. Із звичайного кухонного помічника «Olivia Pocket» легко стає комодом-тумбочкою. Також цікавим прикладом трансформації об'єкта в невелику форму є розкладний стіл «Grand Central», розроблений шведськими дизайнерами Санна Ліндстром і Сігрід Стромгрен. Стільниця «Grand Central» складається з двадцяти двох різних частин. Лінії згинів, які ділять вже розкладену стільницю на сегменти, виглядають як декоративне графічне наповнення об'єкта. Складне крісло «Flux Chair» від голландських дизайнерів Доуі Джекобса та Тома Шутена є унікальними прикладом можливості компактності об'єкта, який із плоского переносного пакета з ручкою трансформується в оригінальне дизайнерське крісло. Ще одним цікавим вирішенням крісла, що складається в площинну форму, є проект «Rising Chair» від Роберта ван Ембрікса. що у складеному вигляді являє собою плоску панель, зручну для зберігання. Одним рухом ця панель перетворюється в крісло, що виконане з рейок, які перетинаючись і гнучись, утворять сидіння й спинку. Конструкція з рейок дозволяє міняти кут нахилу сидіння й спинки.

4. Задоволення повсякденних потреб людини. Ця концепція є найбільш розповсюдженою. Найбільш цікавими прикладами її втілення є стіл «Capstan» дизайнера Девіда Флетчера. Це стіл-трансформер, що легко й швидко змінює свій розмір завдяки використаній телескопічній системі вбудованих трикутників. Розсувна система трансформації форми дозволяє вдвічі збільшити площу стільниці. Дизайн меблів для сучасного житла прагне до максимальної функціональності й універсальності. Все повинно бути зручним для людини в будь-який момент і в будь-якій ситуації. Цей принцип використовує італійська компанія «Moredesign», виготовляючи меблі-трансформери, які складаються за принципом мозаїки. Конструкція зроблена із твердого каркаса й складальних подушок для спинки та сидіння. Каркас являє собою «набір» квадратних отворів, у які вставляються подушки, як фішки в мозаїку. Використовуючи квадратні подушки, виходить пуф, або ліжко, або інші меблі без спинки, а за допомогою подушок зі спинкою створюється диван або крісло. Використовуючи один каркасний елемент меблів або встановлюючи кілька елементів підряд, можна по-різному сполучити м'які елементи. Також до цієї концептуальної групи можна віднести: розсувну книжкову шафу «The Rek bookcase» студії «Reinier de jong»; книжковий стелаж «Urban» від італійського дизайнера Клаудіо Белліні для компанії «Casamania», що складається з модульних L-образних елементів, надаючи можливості різноманітним комбінаціям; стіл від Тома Росау «Covertible table», що шляхом висувних конструкцій перетворюється з кофейного на обідній; комбіновані стільці від іспанської компанії «Elemento design», що надають змогу складати різні форми; комплекти меблів Клаудіо Сібілле. До цього концептуального рішення створення нескладних систем трансформації для меблів повсякденного користування належать численні приклади розкладних меблів: стільці, столи, пюпітри, ліжка-розкладачки.

5. Створення багатофункціональних меблів-контейнерів. Цікавими прикладами цього концептуального рішення є проект «Boxetti» латвійської студії «EL Studija», що складається з блоків - наборів меблів, які мають різні функціональні навантаження: кухня, спальня, житлова зона, робочий кабінет і т.ін. Кожний з модулів розроблений, виходячи з максимальних вимог функціональності й комфорту. При цьому кожний блок трансформується в компактний стан, створюючи чистий, вільний і в той же час зручний інтер'єр без зайвих предметів. Блок «Спальня» трансформується у двоспальне ліжко, тумбочку й шафу. Блок «Робоче місце» включає всі необхідні предмети меблів: робочий стіл, системи зберігання - різні полиці і ящики, є навіть ніша для відпочинку або альтернативне робоче місце. Модуль «Кухня» також передбачає все необхідне - кухонний стіл з ящиками для посуду, частина якого є «ковзною» і відкриває вбудовану раковину. Також тут є місце для вбудованого холодильника, шафи для вина, полиці, контейнери для сміття, і навіть барні крісла. Багатофункціональний модуль «Житлова зона» у відкритому положенні - це тримісний диван, два виймальні блоки служать журнальним столиком. У закритому положення модуль може використатись як стіл або стійка зі складними бічними сидіннями [2].

Досліджуючи західноєвропейські приклади меблів-трансформерів, можна виділити основні конструктивні рішення:

-- З'єднання елементів за рахунок «пазлової» системи - поєднання пазів та відповідних за формою випуклих елементів. До такої конструктивної розробки можна віднести серію модулів «Play» від дизайнера Антуана Фелузета компанії «Movisi», Німеччина, 2005 р. До складу серії входять три базові елементи, за допомогою яких можна створювати різноманітні варіанти меблів.

-- Застосування модульної каркасної конструкції та різноманітних наповнень.

Цікавим прикладом цієї конструктивної розробки є модульні меблі «Grado» від «Nintek Design». Ця система складається з дерев'яних каркасів і м'яких подушок та дозволяє робити різноманітні варіанти компонування елементів, створюючи необхідну конфігурацію.

-- Використання системи взаємозалежних кріплень. Ця складна конструктивна система присутня в дизайн-пропозиції Мартина Саеммера, що розробив тумбу-трансформер «Transformer». Його дизайн дозволяє кожному користувачеві перебудовувати такі меблі в безліч різних форм. Предмет меблів розміром 1200x850x750 мм складається з восьми різних модулів, з' єднаних між собою системою взаємозалежних кріплень. Складений з окремих деталей, компактний корпус «Transformer» може бути розширений за рахунок активного використання ящиків тумби. При цьому стає видною внутрішня структура предмета меблів, у якій сховані різні таємні ящики, полиці й площини.

-- З'єднання елементів комбінованих меблів-трансформерів за рахунок використання допоміжних кріплень. Прикладом цієї системи є модульні полички «Vielfach» від студії «Blumerang Design». Ці меблі-трансформери складаються з модулів 4-х розмірів, що з' єднуються між собою за допомогою скоб, розташованих на передній і задній гранях полиці. Перший модуль, прикріплений до стіни двома гвинтами через спеціальні отвори в задній стінці, утворює основу для приєднання наступних елементів. Модулі кріпляться один до одного в напрямі зверху вниз і праворуч-ліворуч, утворюючи міцне з'єднання без додаткових елементів кріплення. Полиці можна розміщувати на стіні вертикально або з нахилом, збираючи з них стелажі різної конфігурації.

-- Застосування електронних пристроїв реагування. Цікавим прикладом цієї конструктивної розробки є стіл «ArchiMedrn» від Альберто Меда компанії «Vitra». Трансформація столу з одного положення в інше відбувається за допомогою електронних пристроїв, вбудованих в конструкцію столу. Висота регулюється в межах від 68 до 113 см за допомогою електроніки - технічного пристрою, захованого під стільницею. Одна частина хромованої основи залишається на підлозі, а інша відсувається вбік на ковзаючих ніжках.

-- Впровадження розкладних систем. Система складання широко використовується в дизайні журнальних столиків, причому багато моделей таких меблів-трансформерів розкладаються не в одній площіни, а відразу в декількох, як стіл «REK» від дизайнера Рен' є де Йонга. Основою конструкції є система схованих площин, які можуть висуватись вперед або вбік, або в обидві сторони одночасно. Таким чином, можна сформувати поверхню, виходячи з числа людей, присутніх в приміщенні, або їх розташування за столом. Ще одним цікавим прикладом використання розкладних систем є стіл «Sancho in Panka» від словенської компанії «FPTrgovina». Конструкція столу являє собою закріплені на стіні дерев'яні елементи, які легко перетворюються на зручний стіл і лаву. У складеному вигляді ці меблі займають всього 4 метри простору. Комплект можна використовувати і в сучасній міській квартирі, і в заміському будинку, і в дитячій студії.

Аналіз сучасних західноєвропейських прикладів меблів-трансформерів показав, що цей напрям у меблевому дизайні є поширений, різноспрямований та обґрунтований. Меблі- трансформери є не демонстрацією сучасних можливостей перетворення форми, а прагненням вирішення проблем малогабаритного житла, збереження житлового простору, надання поліфункціональності об'єктам меблевого дизайну.

західноєвропейський дизайн меблі трансфомер

ЛІТЕРАТУРА

1. Канева М. И. Мебель-трансформер. Исторические прототипы интерактивной мебели будущего / Мария Ивановна Канева. - Санкт-Петербург: «Издательский дом «Ноосфера СПб», 2007. - 128 с.

2. Коллекция Boxetti [Електронний ресурс]. - 2009. - Режим доступу до ресурсу: http://www.boxetticoncept.eom/ru/#home.

3. Курьерова Г. Джоэ Чезаре Коломбо (Joe Cesare Colombo) (1930-1971) [Електронний ресурс] / Галина Курьерова // Сборник «Сто дизайнеров Запада». «История дизайна», 2том, С. Михайлов - Режим доступу до ресурсу: http://www.designstory.ru/designers/colombo/.

4. Миллер Дж. Мебель. Все стили от древности до современности / Джудит Миллер. - Москва: АСТ. Астрель, 2006. - 560 с.

5. Мусиенко Ю. Денис Сантакьяра. Свой среди чужих - чужой среди своих. [Електронний ресурс] / Ю. Мусиенко. - 2011. - Режим доступу до ресурсу: http://www.a3d.ru/design/stars/55.

6. Эйлин Грей. Eileen Gray [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: http://arx.novosibdom.ru/node/542.

7. Этторе Соттсасс (Ettore Sottsass, 1917-2007) [Електронний ресурс]. - 2005. - Режим доступу до ресурсу: http://www.designstory.ru/designers/sottsass/.

Размещено на Allbest.ru