Зображення історичних осіб у сучасному монументальному церковному малярстві України. церква Архистратига Михаїла в селі Верин на Львівщині

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗОБРАЖЕННЯ ІСТОРИЧНИХ ОСІБ У СУЧАСНОМУ МОНУМЕНТАЛЬНОМУ ЦЕРКОВНОМУ МАЛЯРСТВІ УКРАЇНИ. ЦЕРКВА АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА В СЕЛІ ВЕРИН НА ЛЬВІВЩИНІ

О. М. РУДАК

В українському сакральному малярстві завжди було прийнято зображувати не тільки святих, але й осіб, які відіграли важливу роль в українській історії. Для українського народу споконвіку церква була основою духовності, була невіддільна від державності, тому не викликає подиву використання у храмовому живопису зображень постатей видатних історичних і культурно-політичних діячів. Історичні перипетії вносили свої корективи у церковне малярство. На кожному проміжку української історії з'являлися свої «герої», яких подекуди зображали на іконах та монументальних розписах під покровом святих. Геополітичне розташування України між західною римсько-католицькою традицією та східною греко- візантійською поставило країну на роздоріжжі двох культурних традицій.

Українські монументальні розписи та іконопис ХУІІ-ХУПІ ст. як історичне та іконографічне джерело, яке містить багату інформативну базу про побут, одяг, архітектурні споруди, розглядає у своєму дослідженні О. Суховарова-Жорнова. Основна увага тут акцентується на наявності в іконописі та монументальному церковному розписі реальних історичних постатей усіх верств населення [7]. О. Якимова розглядає використання фігуративних образів історико-культурних і політичних діячів України в контексті формотворчих і сюжетних пошуків митців, які працювали над стінописами та вітражами для храмів на території Східної Галичини в першій третині ХХ ст., аналізує появу цих сюжетів для розуміння значення церкви у свідомості українського народу [10]. Історію української ікони та проблеми сучасних іконографічних зображень, зокрема і церковних розписів, висвітлює у своєму дослідженні Р. Галуйко. [2].

Мета статті - виявити сучасні монументальні церковні розписи із зображенням історико-культурних та політичних діячів, проаналізувати передумови, мистецьке значення таких монументальних церковних розписів, виявити елементи новаторства та інтерпретації основних сюжетів у розписах.

Зображення портретів конкретних історичних осіб у сакральному малярстві сягає часів Київської Русі. З прийняттям християнства можна побачити позитивний момент в українській духовній візуальній культурі. Як вважає Д. Степовик, «уподібнення ликів святих до постатей людей, які моляться перед цими ликами, скорочує відстань між високим небом і очевидним і близьким до людини земним світом» [3, с. 7]. На фресках Софійського, Михайлівського соборів у Києві зображували князів та їх родину. Один з найвідоміших ранніх портретних зображень родини Ярослава Мудрого міститься на фресках Софійського собору.

Обличчям святих надавали українських рис, тобто почався відхід від усталених церквою канонів. Ще в кінці ХУІ ст. в с. Наконечному на Галичині майстер Федоск створює іконостас, де упізнаються в зображених постатях святих національні українські риси. Іконопис Федоски справив великий вплив на творчість галицьких майстрів, які також почали відходити від застиглих канонічних зразків, надаючи їм національних мотивів.

У ХУІІ ст. з'являється новий, досить популярний у народі своєрідний тип ікони - портрет-ікона «Козацької Покрови», яка набула світського характеру і знайшла поширення переважно на Лівобережній Україні. Такі зображення з'являються також і в монументальних розписах. На знак ушанування особливих чеснот видатних осіб їхніми портретами прикрашали стіни церков і соборів. Наприклад, на стінах київської церкви Спаса на Берестові було написано портрет митрополита Петра Могили, в соборі монастиря на Чернігівщині - портрет гетьмана Івана Самойловича, в Успенському соборі Києво-Печерської лаври - цілу галерею образів князів, гетьманів і царів. На них зображали не тільки козацьку старшину, а й представників духівництва та царських сановників.

Тенденція зображувати на монументальних розписах самих замовників та їх близьких, конкретних історичних діячів та їхнє оточення сягає в Західній Європі доби Відродження. Донатори часто зображалися навколішках біля образу Спасителя. Саме такі сюжети знайшли своє поширення і в Україні, але дещо пізніше - з ХУІІ ст.

Іконографія культового призначення ХУІІ-ХУІІІ ст. представляє ікони, ікони-портрети, портрети донаторів, ктиторів, фундаторів конкретних храмів, натрунні портрети, епітафіальні, тощо. Усі вони у свій час мали функціональне призначення, пов'язане з християнською обрядовістю. Перші портрети, як правило, були груповими. Іконопис цього періоду містить портретні зображення не тільки святих отців церкви, які прославилися святістю життя, благородством вчинків, а й представників козацтва, міщан, і навіть селян. Так званий тип ікони- портрета з' явився в середньовіччі та набув свого розквіту в барочну добу, коли людину почали підносити до рівня Бога, тобто увічнювати поряд з ним, возвеличуючи у такий спосіб. У іконах вітчизняних майстрів цього періоду бачимо українські ландшафти, постаті людей теж стають відчутно національними. Ці зображення складають цінну історичну інформацію, оскільки містять багатий інформативний матеріал про свій час: культуру, побут, одяг, архітектуру. Також особливої уваги потребують розписи, на яких зображали історичні події: Переяславська Рада, боротьба з татарами тощо. Боротьба за свою державу, за територіальну, політичну та культурну незалежність природно призвела до надання іконопису національних рис. Причиною цього, безперечно, стає усвідомлення художниками своєї національної приналежності.

У ХУІІІ ст. традиція зображати святих в образах вищих посадовців знайшла своє місце і в живописі Центральної України, в тому числі в розписах Троїцької надбрамної церкви Києво- Печерської лаври. В образах святих зображали також видатних діячів-просвітян. Повага й любов народу до своїх героїв відображалася навіть в образах святих, яким надавали портретну схожість з Іваном Гонтою, Богданом Хмельницьким. Їх зображували в «Покрові» та «Розп'ятті». У ХУІІ-ХУІІІ ст. на іконах-портретах з'являються зображення міщанських та козацьких родин (ікона-портрет «Христос - вседержитель» 1683 р. худ. І. Руткович.). Родинні портрети представників різних соціальних верств все частіше зустрічаються на іконах «Розп'яття». Цей сюжет подекуди містить зображення замовників та їхніх дітей. У цьому люди вбачали захист родини від усілякого лиха та хвороб.

Спроба відбудови української держави після Першої світової війни призвела до актуалізації теми «народності» серед митців, більшість з яких під час визвольних змагань перебувала в епіцентрі військово-політичних подій. Сприятливі умови для розвитку церковного малярства були тоді на західноукраїнських землях, де однією з найвизначніших осіб був митрополит Андрей Шептицький. Саме тому його образ найперше вгадується серед персонажів стінописів українських храмів і церков інших християнських конфесій, зокрема вірменської церкви Львова. Шлях розвитку українського національного мистецтва як окремого феномена європейського мистецтва Андрей Шептицький вбачав у розвитку сакрального малярства, яке мало, на його думку, відштовхуватися від великих традицій давньоруської ікони та монументальних розписів церков [10]. З'являються також розписи історичних сюжетів, таких як «Берестейська Унія», «Об'єднання УНР та ЗУНР». Серед храмів з такими зображеннями можна виділити стінописи церкви Серця Христового у м. Жовква Львівської обл. Склепіння храму прикрашають фрески на тему козаччини та українських визвольних змагань. В композиції «Берестейська Унія» поруч стоять православні та уніатські герої, Йосиф Рутський та Петро Сагайдачний, Іпатій Потій та Костянтин Острозький. На фресці «Акт Злуки» біля ніг Божої Матері зображені краєвиди Києва та Львова, а під ними - герої УНР та ЗУНР: Петлюра, Скоропадський, Грушевський, Вітовський, Левицький, січовики та пластуни. В центрі композиції - Андрей Шептицький, що молиться за волю і єдність України і дівчина з хлопчиком, що символізують голодомор [10].

У наш час починають повертатися до традиції розпису храмів, де поруч зі святими небожителями зображають віруючих. До храмів такого типу можна віднести церкву Архистратига Михаїла в селі Верин Миколаївського району Львівської області - мурований храм у формах тридільної дерев'яної церковної архітектури XIX ст., де у розписах зображено сучасних політиків, історичних діячів та діячів церкви.

Ідея розпису стін храму виникла у священика церкви - отця Василя Говгера. Біля входу до церкви - ікони на тематику Старого Завіту, у протилежній стороні будівлі зображення, що відображають сучасність. На центральній бані головною на зображенні є Богородиця з Ісусом Христом на руках. А під її покровом - Іван Павло II, Любомир Гузар, два єпископи Стрийської єпархії, два сотники УПА, Віктор, Катерина і Тарас Ющенки. Усе східне склепіння храму розписане ангелами та історичними персонажами. Провідна ідея розпису - показати триєдність Матері Божої, матері земної та Матері-Батьківщини. Тож біля Богоматері Катерина Ющенко - це образ земної матері зі своєю родиною. Образ Матері-Батьківщини - земля навкруг людей. «Світських осіб чи засновників храму часто малювали у церквах. Навіть в іконах на євангельські сюжети нерідко можна побачити світські обличчя. Такі образи були ще у ранньому середньовіччі в європейському та українському малярстві. Тож ми і вирішили повернути давно забуті українські традиції», - пояснює художник церкви [8].

Автором розписів храму був Микола Гаврилів - «львівський Далі», як його називають в мистецьких колах міста, автор більше десяти розписів церков на Україні. Для втілення ідеї особливого стилю художник працював разом із богословами та мистецтвознавцями.

«Церква Архистратига Михаїла у Верині - це моя перша творча церква у кар'єрі художника, - говорить Микола Гаврилів. - Мені дали повну свободу створити власну композицію, працювати у стилі сюрреалізму. Після тривалих нарад зі священиком ми вирішили відійти від традиційних симетричних розписів і прикрасити купол образом Преображення. Із часів радянської влади наші церкви розписувалися без будь якого стилю, - розповідає він. - За часів атеїстичного Радянського Союзу ми втратили всі ті традиції, які накопичувалися роками. Якщо 20-30-ті роки XX століття в церковних розписах впізнати можна, то проміжок від 30-х і донині - це лише ілюстрації на церковну тематику. Лише зараз з' являються храми, що мають свій індивідуальний стиль, і можна навіть говорити про формування нового періоду у церковному розписі» [6].

В «барабані» під банею розташована цікава композиція - Свята Вечеря. За одним столом із Христом і апостолами сидять 28 українських святих, яких канонізував Папа Римський під час свого візиту до України. «Багато хто заперечує такий живопис, мовляв, він тут ні до чого і що слід робити Візантію. Проте, як на мене, цієї псевдовізантії сьогодні вистачає» - говорить художник [6].

В «епізоді» хрещення України-Русі можна побачити й обличчя парафіян храму, що продовжує традицію зображення віруючих поряд зі святими. У художній композиції про вхід Ісуса Христа в Єрусалим деталі євангельської розповіді зображені дуже чітко. Для цього художник разом із помічниками проаналізував багато інформації: з якого боку міста заїжджав

Христос, з якого боку світило сонце. Разом із древніми юдеями, які тримають у руках пальмові гілки, стоїть маленька дівчинка у вишиванці з вербовою гілочкою. Дівчинка - з нашої епохи, вона мешкає у цьому ж селі Верин. Фоном для композиції стали краєвиди села. «Це не вважається порушенням канонів, - запевняє художник. - Можна зобразити євангельський сюжет на карпатському тлі (всі біблійні події в Гавриліва й справді відбуваються на тлі карпатських краєвидів), а не на палестинському. Так само Благовіщення можна показати в будь-якій кімнаті, кам'яній чи мармуровій. Головне - щоб там були Богородиця й архангел Гавриїл та лілія, яка є символом Пречистої» [6]. Зважаючи на загальну концепцію розписів храму, таке трактування сюжету є доречним.

Художник зобразив Ісуса Христа у Гетсиманському саду з кривавим потом, що виступає на обличчі. Така деталь згадується лише в Євангелії від Луки, жоден інший євангеліст про це не згадує. Пишучи євангеліста і художника Луку на «парусах», іконописець зобразив свій автопортрет, навпроти святий Іван, обличчя якого змальоване з колеги художника.

Такий розпис стін храму до вподоби і священику з сусіднього села, який під час розпису церкви тимчасово відправляв службу у храмі села Верин. «Спершу були непорозуміння, адже люди не знали змісту розпису бані. Та потім здавали пожертви на продовження робіт у церкві. Якось жінка принесла гроші, одержані від продажу корови. Віддала всі до копійки», - розповів отець Василь Репеньовський, тимчасовий парох с. Верин.

Проте владика Венедикт, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, зауважив, що так би не розписував стіни у храмі. Він не погоджується, що поміж святими можна зображати і державних діячів. «Думаю, в розписі церкви має місце наша українська творчість. Священик і художник керувались правилом: «Якщо це мені подобається, то чого так не має бути? Щоправда, є традиція на іконах зображати і осіб, які не святі. Але над ними обов'язково має бути зображена Діва Марія», - розповів єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ. Владика Венедикт додав, що також практикують не розписувати «низ» храму до рівня двох метрів, адже це місце для людей. Але, попри дискусії, які точаться навколо розпису храму, прихожан у церкві не стало менше. Селяни в цілому задоволені розписами церкви. При цьому художник Микола Гаврилів каже, що, розписуючи храм, він не порушив жодних церковних канонів. А зображення на східному куполі - бажання самого настоятеля отця Василя Говгера.

Зображення колишнього президента В. Ющенка та його найближчих політичних соратників також з'явилося на іконі після Помаранчевої революції 2004 року. Як виявилося, греко- католицький священик з Донецька Василь Пантелюк одразу після Помаранчевої революції замовив львівському художнику Оресту Хоркавому картину із зображенням революційного Майдану. На верхньому полі зображення намальований Віктор Ющенко. По обидві сторони від нього можна бачити князя Володимира, хрестителя Київської Русі, та княгиню Ольгу. Однак Ющенка О. Хоркавий зобразив навіть двічі. По центру композиції на масивному кріслі засідає президент з символом влади - булавою у правій руці та з посудинкою трунку у лівиці. Цей елемент нагадує про отруєння Ющенка під час передвиборної кампанії. Далі, довкола президентського трону і під ним зображено помаранчевий Майдан. Тут Юлія Тимошенко, Катерина Ющенко разом з дітьми. За ними видно Патріарха Київської Русі-України Філарета. А в лівій нижній частині композиції стоять поряд фронтмен гурту «Океану Ельзи» Святослав Вакарчук і співачка Марія Бурмака. Далі на передньому плані можна впізнати Олександра Зінченка, тогочасного спікера парламенту Олександра Мороза та інших політиків.

У сучасній українській іконографії присутнє зображення ще одного президента Віктора Януковича. Ікона знаходиться у храмі Покрови Пресвятої Богородиці у Донецьку. Виникла ідея відзначити кінець тисячоліття написанням ікони Пресвятої Богородиці. Незвичайність задуму полягала в тому, що на іконі зображені відомі в регіоні особи. Зокрема - тодішній голова обласної держадміністрації Віктор Янукович та міський голова Володимир Рибак. Отець Василь, протопресвітер Донецько-Луганський, каже: «Ідея - щоб матір Божа накривала весь Донбас. І друга - щоб божественна ідея через матір Божу прийшла і щоб пізнали Бога всі суспільні верстви. Всі, які тут знаходяться». Верхня частина ікони нагадує терикон. По обидва боки Матері Божої із дитям на руках видно донецькі символи: море, заводські труби, хлібне поле. Під рядом ангелів ідуть зображення металурга, шахтарів, лікарів тощо [4].

На просторах близького і далекого зарубіжжя є немало прикладів релігійного поклоніння політикам, діячам культури та правлячим президентам. Президента Білорусі Лукашенка в 1996 році зобразили на тканому полотні висотою з шестиповерховий будинок. Художник, малюючи одвічну боротьбу добра і зла, зобразив поряд з ангелами та святими ще 80 політиків минулого століття. Сам Лукашенко зображений трохи вище Спасителя. У церкві Пресвятої Богородиці в місті Аксиуполі, що у Греції, намальована незвичайна фреска, де зображено Володимира Леніна, який стриже бороду святителю Луці, що символізує переслідування церкви більшовиками [4]. Російський архієпископ Лука (Валентин Войно-Ясенецький (1877-1961), священнослужитель, сповідник, хірург і теоретик медицини, пройшов сталінські табори) є одним із шанованих святих у сучасній Греції. Зображення голови адміністрації Кустанайської області Казахстану Сергія Кулагіна потрапило на фреску собору святого Івана Богослова, відкритого в місті Рудному. Чиновника зобразили серед тих, хто зустрічає Ісуса Христа в Єрусалимі [4]. Ще одна цікава фреска виявлена в православному храмі селища Петресті в Румунії. На розписі - Джордж Буш-старший, Іван Павло II і Михайло Горбачов. «Свята трійця», яка, на думку іконописця, змінила хід історії, зображена на тлі карти світу [4].

Отже, можна стверджувати, що українське сакральне мистецтво у своєму надбанні має церковні розписи з властивими національними рисами. Монументальний церковний живопис відображає політичні, соціальні процеси в країні, життя і побут українського народу. Історичні сюжети на теми «Козацької Покрови», «Берестейської Унії», «Об'єднання УНР та ЗУНР» містять реальні зображення історичних осіб, визначних діячів, борців за державу і віру. Це свідчить про те, що люди пам'ятають своїх предків і національних героїв та визначних діячів культурного розвитку країни та діячів церкви. На сучасному етапі в монументальних розписах також присутні зображають політиків, діячів культури та навіть і простих людей. Яскравим прикладом цього є монументальні розписи церкви у селі Верин, що на Львівщині, де святі вдягнуті у вишиванки, а серед них колишній президент з сім'єю, єпископи, сотники УПА, діячі культури, політики та церкви.

львівщина монументальний церковний малярство

ЛІТЕРАТУРА

1. Владика Венедикт не погоджується з розписом церкви у с. Верин. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: - http://zik.ua/ua/news/2011/08/29/305945.

2. Галуйко Р.М. Традиция и современность в иконах ХХІ века // Культура и образование. - Февраль 2014. - № 2 [Электронный ресурс]. - Режим доступа: - http://vestnik-rzi.ru/2014/02/1331.

3. Дрэничеру А. Записки мирянина. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: - http://dralexmd.livej ournal.com/1743 82.html.

4. Друдинина В., Надеждина А., Кирейко М. Как попали на иконы Сталин, Ельцин и Горбачёв. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: - http://www.eg.ru/daily/politics/30557/.

5. Заславський В. Духовне і національне у жовківській спадщині Юліана Буцманюка. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: - http://risu.org.ua/ua/relig_tourism/religious_ region/31994/.

6. Інжуватова Х. Святі і грішники на стінах храму. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: - http://risu.org.ua/ua/index/monitoring/kaleido_digest/47794/

7. Суховарова-Жорнова О. Історичні постаті в українському іконописі та церковних портретах ХУІІ - ХУІІІ ст. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: - http://www.history.org.ua/JournALL/ sid/12/2/12.pdf.

8. Цимбаліста В. Віктора Ющенка намалювали під куполом церкви. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: - http://gazeta.ua/articles/people-newspaper/_viktora-uschenka-namalyuvali-pid-kupolom-cerkvi/355694?mobile=true.

9. Ющенка і Мороза намалювали на іконі. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: - http://tabloid.pravda.com.ua/focus/471e006e641d5/.

Размещено на Allbest.ru