Політична віра, освіта та менталітет як чинники формування політичної культури українського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 323+37.06 (477)

Політична віра, освіта та менталітет як чинники формування політичної культури українського суспільства

Олена Косьмій

У статті розглядаються особливості формування та функціонування політичної культури українського суспільства. Виокремлено основні чинники, які впливають на трансформацію політичної культури. Проаналізовано роль освіти у даному процесі. Розкрито можливості використання методики Р4С для утвердження зразків демократичної взаємодій всередині суспільства.

Ключові слова: політична культура, критичне мислення, філософія для дітей (Р4С). суспільство політичний культура

The peculiarities of forming and functioning of Ukrainian society's political culture are analyzed in the article. The author has focused on the main factors which influenced the transformation of political culture. The role of education in this process is analyzed. The article shows the possibilities of using of the P4C methods for asserting of the models of democratic cooperation within the society.

Keywords: Political Culture, Education, Critical Thinking, Philosophy for Children (P4C).

На сьогодні Україна переживає період політичної та економічної кризи, що викликає потребу в докорінному реформуванні основних сфер суспільного життя. Відтак, постало питання формування якісно нового змісту україн-ського суспільства, від вирішення якого залежить майбутнє нашого народу та держави. У контексті цього потребують нового осмислення основні чинники, які впливають на світоглядні та ціннісні орієнтири українців.

Проблему сутності та механізму формування політичної культури суспільства в своїх роботах розглядали Г Гердер, Г Алмонд, С. Верба, а також українські дослідники В. Андрущенко, І. Курас, М. Михальченко, В. Полохало, С. Рябов та ін.

Мета статті полягає в аналізі основних чинників фор-мування і трансформації політичної культури українського суспільства.

Варто зазначити, що до основних чинників, які впливають на формування та трансформацію політичної культури, варто віднести менталітет народу, політичну віру та систему освіти.

1. Менталітет народу. Головною рисою характеру українця є його індивідуалізм, який проявляється не в активній, а в споглядально-пасивній формі, що ускладнює сприйняття демократичних цінностей. Цей індивідуалізм не передбачає активної діяльності та прагнення до перетворень навколишнього середовища, а спонукає до пристосування. Можна припустити, що такий індивідуалізм сформувався в результаті постійного переслідування нації. Така особливість менталітету впливає на політичні вірування як окремого громадянина, так і малих соціальних груп, що виражається в наданні переваги особистому благу (індивідуальному та благу найближчого оточення) над загальним. Проте на публічному рівні можна простежити неабияку одностайність поглядів серед народу. Труднощі полягають у тому, що демократія передбачає активність і контроль влади з боку пересічних громадян, а не пасивне спостереження за політичним процесом.

Другою характерною рисою українців є персоналістична інституалізація, що проявляється у переважанні суб'єктивних чинників при формуванні політичних інститутів. Необхідною умовою функціонування демократичного політичного режиму є реалізація абстрактно-рольової інституалізації, яка передбачає відкритість та оцінку особи на підставі її здібностей, отже «безталанний свояк потрапить у високе крісло скоріше, ніж здібний незнайомець» [1, с. 221]. Слід зазначити, що це є передумовою недовіри до правових норм та підкріплює функціонування неформальних інститутів у взаємодії із владою.

Характерний для українців кордоцентризм у структурі менталітету визначається перевагою емоцій та почуттів над мисленням і волею. Особливості кордоцентризму - це неусталеність емоційних реакцій на одні й ті ж стимули, а також створення своєрідного замкненого кола, бо в більшості випадків емоції не спрямовані на об'єкт. Таким чином, переконаність більшою мірою залежить від емоційної насиченості певних постулатів, що спричиняє тяжіння до продукування міфів. «Українець вірить у міф, сподівається на те, що міф є і реальністю водночас, і любить себе у цьому міфі» [1, с. 248]. Яскравими прикладами слугують результати голосувань на виборах. За кілька місяців активної політичної реклами та пропаганди населення починає вірити у краще майбутнє, яке змальовують кандидати. Критичне мислення та усвідомлення можливості реалізації обіцяного відступає на другий план. Кордоцентизм є підґрунтям досить легкого маніпулювання. Українця можна в останній момент схилити до протилежного рішення, спираючись на його анархічну сенсорику, тоді як стратегічні пріоритети згадуватимуться десь на периферії під тиском наслідків. Усе це ускладнює дослідження політичної віри, адже не всі вчинки виражатимуть її зміст. Також проявом цієї особливості є відчуття дискомфорту при зіткненні з жорсткими нормативними вимогами, що виражається у перманентній зневазі до існуючого законодавства.

Екзекутивність (домінування жіночого начала) менталітету виявляється у перевазі цілевиконання над цілепокладанням. Небажання творити унеможливлює реалізацію месіанських ідей українського народу. Для будь-яких змін у такому суспільстві необхідний зовнішній поштовх, при цьому зміни відбуваються поривчасто, імпульсивно та здебільшого мають зовнішній характер. Повинен пройти досить значний проміжок часу, щоб змінити укорінені уявлення про світ. Екзекутивність хоч і несе в собі необхідність збереження родини та роду, проте є передумовою антидержавних тенденцій через ідентифікацію індивіда з малою соціальною групою, що тісно переплітається з індивідуалізмом. Зазначені вище риси у процесі трансформації політичного режиму проявляються в зовнішній підтримці демократизації та гальмуванні її на практиці. Тому постає питання: виникнення дефектних демократій є результатом об'єктивної неможливості втілення в життя демократичних цінностей, чи - наслідком суб'єктивної невіри в їх реалізацію?

Не слід також забувати і про таку рису українців, як толе-рантність. Однак спонукальним мотивом до толерантності служить не становлення авторитету писаного права, як у європейців, а страх, що примушує терпіти будь-якою ціною: «Страх перед силою і, одночасно, заздрість до її носія, децентралізація волі та слабка рефлексивність робить українця поступливим» [1, с. 260]. У більшості випадків він не займає певної позиції, знаючи, що її відстоювання потребує більших зусиль, ніж відмова від будь-якої позиції, що є досить небезпечним як у соціальному, так і в психо-логічному аспектах.

Незважаючи на домінування жіночого начала, політичній свідомості пересічного українця притаманний патерналізм, що полягає в ототожненні суб'єкта здійснення влади з батьком великої патріархальної родини, який «по-батьківськи» піклується про своїх підлеглих, а ті, у свою чергу, зобов'язані відповідати «синівською» відданістю та слухняністю. Найважливішою рисою патерналізму є декларування спільних інтересів правлячих та підлеглих.

Основними чинниками функціонування відносин патерналізму виступають залишки патріархальності в економічному та соціальному житті; приналежність до соціально вразливих верств, які не можуть самостійно покращити своє становище; низький рівень культури; певні психологічні особливості, оскільки значна частина людей розглядає право вибору та самостійного прийняття рішень не як благо, а як тягар, від якого охоче відмовляються на користь зовнішнього авторитету, його заступництва та захисту [4, с. 414 ]. Дані тенденції призводять до формування паройкіальної та підданської політичної культури в українському суспільстві.

2. Політична віра - ставлення до дійсності, продиктоване глибокою прихильністю до політичного ідеалу, векторно-регулятивний чинник змін у суспільному житті; особисто набуті, емоційно пережиті й визнані політичні ідеали, принципи й норми поведінки та діяльності, ознака політичної культури людини [2, с. 86]. Вона виступає частиною політичної свідомості. Щодо динаміки політичної віри, то її підсилення та загострення можна спостерігати саме під час революцій, змін політичного режиму, коли відбувається масове захоплення одними поглядами на суспільний устрій та повне розчарування в інших. Один кумир скидається для того, щоб в цей же час був створений новий і почали йому поклонятися з колишньою пристрастю. Зневі- рення в старі ідеї веде до руйнування суспільних інститутів, які вже не відповідають вимогам сьогодення. Зміна політичної віри веде за собою зміни як політичної системи, так і глибокі духовні зміни в суспільстві.

Політична віра українського суспільства за час незалеж-ності проходить шлях трансформації від комуністично-авторитарного змісту до демократичного. Позитивна динаміка цього процесу простежується в період отримання незалежності - початок 90-х років, а також під час «Помаренчевї революції» - 2004 рік, «Революції гідності» - 2014 рік. Після таких сплесків завжди відбувався відкат у підтримці демократичних ідей.

Також активізація політичної віри завжди відбувалась під час виборчих процесів. Значний відсоток українського суспільства вірив у передвиборчі обіцянки, тому довіра до керівників держави завжди була високою напередодні та після виборів, проте потім (з інтервалом в 1-2 роки) рівень підтримки вибраного курсу знижувався. Також слід відмітити відсутність єдності у політичних переконаннях в середині правлячої еліти, що гальмує процес демократизації.

Щодо механізму впливу політичної віри в процесі побудови нового режиму, то на кожному етапі відбувалась побудова нового ідеалу суспільного устрою, що позначилось у відсутності цілісної стратегії державного розвитку.

Проте, демократія, хоча і формально, але стала цінністю та абстрактною метою, в яку час від часу вкладався різний зміст. Слід відмітити, що відбувались інституційні зміни в структурі державного управління та громадянського сус-пільства, проте вони так і не почали працювати на користь демократії, що можна пояснити відсутністю досвіду у їх функціонуванні. Варто наголосити, що досить швидко виникали і все нові неформальні практики взаємовідносин держави та громадянського суспільства, що розвивало корупційні схеми. Також слід відмітити, що залишаючись у стані переходу, в українському суспільстві завжди домінувала харизматична легітимність влади, на відміну від раціонально-легальної, яка є необхідною умовою демократії.

3. Система освіти та виховання. Сучасна українська освіта отримала значний спадок від радянського минулого, який до сих пір активно використовується і лише частково адаптований до вимог сьогодення. Такий тип освіти спря-мований на отримання студентами значного об'єму готового знання, проте не береться до уваги важливість формування мисленнєвих навичок (thinking skills). Наприклад, навіть при вивченні логіки основна частина часу приділяється формуванню понятійно-категоріального апарату, вивченню основних законів та принципів, розв'язанню кількох задач, проте поза увагою залишається можливість формування навичок вільного володіння цими законами при прийнятті щоденних рішень та обґрунтуванні власної точки зору у професійній та побутовій діяльності.

Слід звернути увагу на те, що у сучасному світі кількість інформації невпинно зростає, володіння нею у повному обсязі стає фізично неможливим, також докорінно змінюються технології, що призводить до швидкої втрати актуальності отриманої освіти, тому основним завданням школи та університету є навчити майбутнього працівника критично мислити, аналізувати та синтезувати нові. Виконання даних вимог сприяє формуванню демократичної особистості, яка є основним елементом побудови громадянського суспільства та демократичної держави.

Важливо наголосити, що сама ідея необхідності фор-мування мисленнєвих навичок не є новою для української науки. Відомий український педагог В. Сухомлинський писав, що: «Як показав багаторічний досвід, необхідні спеціальні уроки мислення. Їх треба проводити час від часу вже в дошкільний період. Урок мислення - це і живе безпосереднє сприймання образів, картин, явищ, предметів навколишнього світу, і логічний аналіз, здобування знань, розумові вправи, знаходження причини та наслідків» [3, с. 126]. На жаль, через низку об'єктивних причин так і не вдалось повною мірою реалізувати дані настанови.

Одним із сучасних способів формування культури мислення є «Філософія для дітей» (Р4С). Дана методика допомагає формувати власну точку зору, впевнено вести дискусію, логічно мислити, аргументувати свою позицію та робити обґрунтовані судження, що у свою чергу сприяє утворенню навичок демократичної взаємодії та культури спілкування.

Основними засадами Р4С є побудова спільноти дослідників, де взаємодія між учасниками ґрунтується на критичному, креативному та турботливому мисленні.

Відтак, критичне мислення допомагає аналізувати наявну ситуацію за допомогою інстументарія формальної та неформальної логіки. У цілому критичне мислення є основою прогресу людства у всіх сферах. Найуспішніші інновації та підприємницькі технології були зроблені на основі навичок критичного мислення для належного використання цифрових послуг, щоб відповісти на потреби широких верств населення у багатьох сферах суспільства. Той, хто здатен критично мислити щодо глобальних проблем людства, і буде готовий зробити реальні зміни [5].

Формування креативного мислення необхідне для пошуку шляхів вирішення тих питань, які були підняті за допомогою критичного мислення. Воно має допомогти у формулюванні припущень та гіпотез, пошуку аргументів для їх підтвердження або спростування. Основними характеристиками креативного мислення є оригінальність, продуктивність, незалежність, винахідливість.

Участь у діалозі та процесі генерування нових ідей вимагає турботливого мислення. Без турботи мислення позбавлене свого суспільного значення. Якщо мислення позбавлене цінностей та оцінки навколишньої дійсності, то воно підходить до поставлених проблем апатично, без жодної зацікавленості, а це означає, що воно буде невпевненим у собі навіть на етапі постановки проблеми. Саме турбота лежить в основні побудови взаєморозуміння між людьми та в ефективному вирішенні поставлених завдань.

Критичне, креативне та турботливе мислення є основ-ними складовими спільноти дослідників. Що ж є основними регулятивними ідеями у спільноти дослідників? Їх принай-мні дві. Перша стосується соціально-політичного устрою в цілому, а друга має справу з окремими індивідом. Перша - це демократія, а друга - розумність [6, с. 235].

Основним аргументами на користь необхідності запровадження P4C в українських навчальних закладах є наступне.

Дана методика сприяє становленню правової культури громадян. Вона несе демократичні принципи та цінності, що є дуже важливим у процесі формування громадянського суспільства та побудови демократичної держави.

Проблемою багатьох посттоталітарних країн є відсутність навичок, з одного боку, аргументовано висловлювати свою думку, а з іншого відсутність здатності почути співрозмовника. Таким чином, через нездатність порозумітись втрачається значна кількість креативних ідей. Р4С одночасно навчає і самостійно мислити, і вести діалог, тому розвиток таких здібностей має збагатити суспільство в цілому.

За допомогою Р4С формуються основні цінності та моральні принципи поведінки, які є результатом внутрішньої рефлексії над основними філософськими питаннями, а не наслідком зовнішнього впливу. Саме турботливе мислення має бути підґрунтям для сучасної взаємодії індивіда з природним та соціальним середовищем, оскільки розвиток науки і техніки без врахування турботи про іншого здатен знищити все навкруги.

Підводячи підсумки, варто зазначити, що реформування українського суспільства має розпочинатись зі зміни способу мислення, з формування системи ліберальних цінностей, почуття власної гідності і, як наслідок, турботи про оточуючих. «Філософія для дітей» є одним із інструментів для досягнення даної мети і запровадження її в систему освіти є необхідним для належного розвитку суспільства.

Литература

1. Донченко О. А. Архетипи соцієтального життя і політика / О. А. Донченко, Ю. В. Романенко. - К.: Либідь, 2001. - 334 с.

2. Політичний енциклопедичний словник [За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка]. - К.: Ґенеза, 2004. - 736 с.

3. Сухомлинський В. О. Сто порад вчителеві / В. О. Сухомлинський. - К., 1988. - 310 с.

4. Філософія політики: Короткий енцикл. словник [Авт.-упоряд.: Андрущенко В. П. та ін.] - К.: Знання України, 2002. - 670 с.

5. Carolyn Gregoire The Unexpected Way Philosophy Majors Are Changing The World Of Business / Carolyn Gregoire [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.huffingtonpost.com/2014/03/05/ whv-philosophv-maiors-rule n 4891404.html.

6. Lipman M. Thinking in education / Matthew Lipman - Cambrige, 2003. - 318 р.

Размещено на Allbest.ru