Мистецький проект "Поташня" в контексті образотворчих процесів в Україні на початку XXI століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут музики та образотворчого мистецтва

Мистецький проект «Поташня...» в контексті образотворчих процесів в Україні на початку XXI ст

Прокіп Колісник

Постановка наукової проблеми. Дослідження становлення і розвитку образотворчої культури в Україні має важливе значення для глибшого пізнання особливих рис національної культури в контексті світової, та для одухотворення людини й середовища в якому вона живе.

Окреме місце в контексті образотворчих процесів в Україні на початку XXI ст. посідає мистецький проект «Поташня...» і зокрема пленери, проведені в рамках цього проекту під назвою: «Поташня -- чарунка Поділля».

Мета даної публікації. Мета даного дослідження -- аналіз та висвітлення проекту як цілісного мистецького явища. На прикладі творів, написаних безпосередньо в Поташні доведено специфічну силу кольору в живопису як прояв сокровенного. Також автором здійснена спроба представити проект «Поташня...» як цілісне явище, спрямоване на одухотворення потреб людини. Стаття написана в контексті дослідження культури, і зокрема культури кольору як прояву іманентного в живопису, того, як це виявляється у творчості окремих художників, зокрема у творчості учасників проекту.

Аналіз досліджень і публікацій. Про проект «Поташня...» вже було написано чимало, однак огляд публікацій засвідчує, що цій темі ще не було приділено належної наукової уваги. Більшість статей не мають наукового характеру.

Одним з перших, хто звернув увагу на цей проект, був журналіст В. Іль- їн. Своє розуміння теми він виклав у статті «Храм од Валерія та Прокопа» [7]. Неодноразово події, пов'язані з проектом висвітлював у своїх публікаціях журналіст-письменник Ф. Шевчук [18]. Як подію на мистецькій ниві України висвітлює виставку творів учасників поташнянських пленерів у музеї Т. Шевченка (2006) журналіст А. Яремчук [17]. Про поташнянські пленери писав мистецтвознавець С. Бушак [3].

У контексті сучасного пленерного живопису про пленери в Поташні згадує мистецтвознавець О. Федорук [16]. Самі учасники проекту чимало говорили про проект у радіо- та теле- інтерв'ю (окремої уваги заслуговують теледіало- ги з митцями, які провів поет В. Герасим'юк [5]), а також тема прозвучала у публікаціях О. Соловея [15], Л. Воєдила [4] та інших [20]. Частина публікацій -- це статті автора даного дослідження [10], [11], [12], [20]. Для глибшого розуміння суті проекту «Поташня...» варто також звернути увагу на зміст поезій В. Герасим'юка: «Про твій цвіт у роду свого я спитав», «Оглядаючись», «Заклинання» [6] та інші. А також на поетичні твори І. Римарука: «Новорічне», «В намулі душі золотисті біси...» [14]. І хоч вони не були написані безпосередньо до теми «Поташня» і є самостійними художніми творами -- все ж близькі їй по суті. Співзвучні у прагненні збагнути правдиве -- істинне. Щось магічне і містичне є у словах поетів про вітри у покинутих хатах...: «Ну звісно, хтось тут жив. «Давно померли» -- про це я чув. А хто ті люди? Як жили ? -- не знаю. ... Немов би їх забрали ці вітри» [6, с. 136]; про те, що можливо лише у Поташні, у «поташні душі», «...і з рушника, як із куща, зненацька вилітали птиці» [14, с. 96]. Щось містичне і магічне є в зображеннях художників: самотні, покинуті хати, а ще -- байраки, поля, небо і вітри... Окремим виданням про цей проект є публікація «Поташня -- чарунка Поділля» [9], [8]. Проте, на думку автора, ця тема потребує повнішого наукового аналізу, що сприятиме глибшому розумінню національних образотворчих процесів на тлі сучасної європейської і світової образотворчої культури.

Виклад основного матеріалу. Проявом реальної духовної культури, вважається мистецький Проект «Поташня...», здійснений у 2004--2013 рр. в с. Поташня на Поділлі, Бершадського р-ну, Вінницької обл. (Автор і куратор проекту -- П. Колісник).

У рамках проекту було засновано осередок образотворчої культури «Музей культури села та галерея Прокопа Колісника», урочисто відкритий 22 серпня 2004 року (іл. 1).

Від 2004 року до літа 2013, в рамках проекту в Поташні та інших містах було проведено 44 головні мистецькі заходи: 10 пленерів, 20 виставок, 19 мистецьких зустрічей, десятки екскурсій, лекцій тощо. Базовим місцем проведення пленерів, виставок і свята культури завжди була галерея та музей в Поташні, однак проект проводився також у м. Бершадь (Вінничина) та смт Березнегуватому (Миколаївщина), а тричі (2006, 2010, 2013) був презентований в Національному музеї Тараса Шевченка та Національному музеї літератури України в Києві.

Мистецькі пленери «Поташня -- чарунка Поділля» проводилися в Поташні влітку 2004-2013 рр. Упродовж цих років в галереї та музеї відбувалися також вернісажі виставок творів учасників пленерів, свято культури кольору, слова і пісні.

Дослідження засвідчує, що проект «Поташня...» -- це ще один маленький приклад гуманізації суспільства мистецтвом. Йдеться про «проект честі і любові». Такі проекти варті уваги вже тому, що його учасниками були написані твори мистецтва, які не тільки прикрашають, але й одухотво- рюють людське середовище, а також -- це ще один живий осередок культури. Основою експозиції стали твори П. Колісника (подаровані автором громаді села), а також предмети матеріальної культури та історії села, зібрані в Поташні, мистецькі твори, зроблені художниками, учасниками поташнян- ських пленерів. Про Проект варто говорити і розглядати його з точки зору історичної, соціо-культурної, а головне, досліджувати його як мистецьке явище. Дотепер у вітчизняному українському мистецтвознавстві такі явища (такі проекти) мало досліджені. Основне творче ядро проекту -- художники: П. Колісник, Л. Воєдило, О. Соловей, В. Гарбуз, В. Корчинський. У рамках проекту вони, по суті, були об'єднані у спільне неформальне товариство митців під назвою «Мистецький гурт «Чарунка» (Іл. 2).

Не вперше в історії світової і вітчизняної культури самовідданні художники проводили «барбізонські» пленери поза межами великих міст, однак найчастіше це бувало якраз поблизу міст, ближче до цивілізації, до ринку, або ж у місцях вже відомих своєю історією тощо. Подібні заклади виникали також і в інших містах. У згаданий період, як приклад можна назвати: музей-садибу Анатолія Марчука в Макарові на Київщині (2005), Будинок творчості «Потік Ірва» у Кременці (засновник Олександр Смик, 2005) та інші. Однак проект унікальний тим, що саме в селі Поташня на Поділлі вперше в Україні був здійснений мистецький проект подібного рівня. Особливість пленерів була в тому, що в результаті спільної праці митців, організаторів і всіх небайдужих, у селі заснували живий осередок культури. Характерним для нього було специфічне поєднання традиційної образності з образністю творів сучасних професійних митців. Також важливою складовою цього проекту завжди було свято культури: вернісажі виставок творів учасників пленерів; народна, автохтонна пісня; поезія з уст авторів сучасності; сучасна пісня у виконанні професійних співаків; неформальні зустрічі діячів культури з громадськістю, лекції та екскурсії і просто цікаве спілкування. На святі у Поташні зі своїми творами виступали поети, співаки, композитори, кобзарі: В. Герасим'юк, І. Римарук, М. Лазарук, В. Довжик, Н. Гнатюк, П. Дворський, О. Савчук, а також І. Кава- цюк, О. Смик, І. Шинкарук, Т. Силенко, Г. Тимченко та інші. Значущістю і величчю цього маленького мистецького проекту пройнявся і тодішній Міністр культури України В. Вовкун, котрий особисто взяв участь у святі, відвідавши с. Поташню у серпні 2008 року.

Що ж до історії цього проекту, про це йдеться у вже згадуваній публікації «Поташня -- чарунка Поділля» [9], [8]. В даній статті вважаємо за потрібне лише коротко згадати про головні події та осіб, позаяк предметом нашої зацікавленості є проект як цілісна подія, але з акцентом саме на образотворчій його частині.

На самому початку проект мав робочу назву: «Поташня -- рядно* таїни». (Нагадаємо, що *рядно -- це цупке домоткане полотно з конопляної або лляної пряжі; різнокольорове, картате; використовувалося як килим, простирадло або покривало. Ще донедавна вироблялося у селах на Поділлі. Своєю архитиповістю і автохтонністю мало аж містерійний характер, було символом ряду, порядку, космічної впорядкованості. Ця тканина стала не тільки виразним експонатом музею, але й своєрідним символом проекту). Пізніше проект загалом стали називати одним словом «Поташня...», а пленери з самого початку проводили під назвою «Поташня -- чарунка* Поділля”. (Слово *чарунка означає гніздечко, місце у щільнику, виямка на рядні... також, в даному випадку воно має свою символіку й у значенні -- осередок. Ці слова- означення мають глибоке символічне значення, як щось рідне, близьке, тепле навіть сентиментальне й інтимне, щось таке, без чого людина в житті не може жити, без чого вона перетворюється у перекотиполе або ще гірше...). У вірші про Поташню є слова, які кидають промінь світла на суть проекту: «У кожного в душі є своя “поташня”, тому що “поташня” -- це Перше, це Рідне, це Своє...» (автор П.Колісник) [9, с. 15]. Так Поташня перетворилася в ідею, а з маловідомого села на мапі України вона, бодай на мить, стала епіцентром культури, як для безпосередніх учасників проекту, так і для поташнянського школяра, для кожного, хто пам`ятає, що «не хлібом єдиним сита людина».

Все починалося з ідеї. І в нашому випадку виник задум -- заснувати в селі сучасний живий і діючий осередок образотворчої культури, а саме: створити музей та галерею, проводити пленери та свята культури. Неписане гасло майбутнього проекту -- культуру треба робити скрізь. Мета -- створити бодай маленький, але діючий осередок культури. Йшлося про такий заклад, який був би не стільки пам'яткою історії, складом старожитностей, чи тільки галереєю, але й живим осередком культури та освіти. Треба зауважити, що йшлося про осередок насамперед образотворчої культури у поєднанні з історією, етнографією, природознавством, а головне -- у поєднанні з живим творчим процесом живописання, з живим поетичним словом, з музикою і співом, і саме в селі. Задум організаторів -- пробудити творця в душі кожного, хто прагнув долучитися до цього проекту.

У лютому 2004 р. був написаний проект, викладено основну ідею, програму та календарний план роботи [13]. Ідея була підтримана головним меценатом проекту (на той час головою правління ВАТ «Явір-Агросервіс» у Поташні) В. В. Фалілєєвим, а також донатором А. О. Павліченком (тодішнім головою Бершадської райдержадміністрації), котрі разом з автором ідеї (куратором проекту) П. Колісником, стали співзасновниками задуманого осередку культури.

Влітку 2004 р. була реалізована перша частина ідеї проекту у співпраці з представниками ВАТ-а «Явір-Агросервіс», Поташнянської загально-освітньої школи І--ІІ ступенів, Поташнянської сільської ради та громади села, а також представниками різних районних та республіканських організацій, зокрема НСХУ, АУП... Так, Поташнянська сільська рада на своєму засіданні 15 липня 2004 р. сформувала комітет із заснування музею та проведення святкування ювілею села й офіційно затвердила куратора проекту [9].

Було проведено ремонтні роботи в будинку так званої «старої школи», в якому потім розмістили музей та галерею. До речі, варто сказати, що обраний будинок -- це колишній панський палац, побудований ще наприкінці XVIII ст., приблизно в 1766 р. в стилі, так званого, сільського, скромного, але вишуканого класицизму.

Після 20-х років XX ст. його використовували за різним призначенням, тривалий час там була школа. А коли у другій половині XX ст. поряд було збудовано нову школу, то колишній палац зовсім занедбали. І лише проект «По- ташня...» вдихнув у нього нове життя.

Свято культури образу, слова і пісні вперше відбулося в Поташні 22 серпня 2004 року. Це було свято для всіх -- без штучно «заслужених» і незаслужено забутих, без назначено «праведних» і безправно відчужених -- всі були запрошені, всі були вибрані, залежало лише від кожного особисто, в якій мірі він був здатний і охочий бути причетним до цієї справи.

Основна складова проекту «Поташня...» -- це мистецькі пленери. Вони з самого початку задумувались як великий проект, але з самостійними творчими заходами. Насамперед їх варто розглядати як мистецьке явище, та писати окремі дослідження. Навіть побіжний аналіз свідчить, що таке явище як пленерний живопис на початку XXI ст. набув нового розвитку в українському образотворчому просторі.

Варто звернути увагу й на те, що загалом творчі заходи, пленери почали організовувати не тільки у великих містах, на базах творчості НСХУ, але й у районних центрах та навіть у селах, зокрема в Поташні.

Художники завжди були уважними до природи, пильно стежили за її змінами, намагаючись відтворити побачене у своїх творах. Достеменно відомо, що «барбізонці» виходили безпосередньо на природу, щоб робити ескізи, етюди, начерки, а потім завершували свої твори в майстерні, під свіжими враженнями баченого і відчутого в природі. Однак ще до «барбізонського» руху живописці творили під враженнями від природи. Над цим замислювалися й ренесансні художники, зокрема Леонардо да Вінчі (1452--1519). Так, свої етюди на природі робили: А. Альтдорфер (1480--1538), Р. Бонінгтон (1802--1828), К. Брю- лов (1799--1852), А. Дюрер (1471--1528), А. Іванов (1806--1858). Д. Констебль (1776--1837), В. Тернер (1775--1851). Проте справжній пленерний живопис розпочався аж з появою фарб у тубах (приблизно у другій половині XIX ст.). А з появою імпресіоністів (К.Моне (1840--1926), К. Пісаро (1830--1903), Е. Дега (1834--1917) він посів своє особливе місце в образотворчому мистецтві завдяки особливому способу творення, та змінам в образотворчій свідомості суспільства. Майстрами пленерного живопису тих часів були: І. Левітан (1860--1900), В. Полєнов (1844--1927), І. Рєпін (1844--1930). Пленерний живопис в Україні також має свої традиції. Так, серед майстрів пленерного живопису можемо назвати: С. Васильківського (1854--1917), В. Забашту (1918). О. Киселицю (1912-1999), П. Левченка (1856-1917), О. Новаківського (1872-1935), І. Похі- тонова (1850-1923).

Сучасні митці також продовжують традиції українського пленеризму, зокрема члени мистецького гурту «Чарунка» -- учасники пленерів у Поташні. Так, інформацію про пленери в Україні можна отримати як зі сторінок численних інтернет-видань, так і з різних друкованих.

Відомий український мистецтвознавець, професор, академік Академії мистецтв України О. Федорук у своїй статті «Пленери як мистецький дискурс» [16] досить ґрунтовно описує місця, де проводяться пленери в останні десятиліття та подає ретроспекцію, згадуючи також пленери в Поташні [16]. Досить цікавими є зауваження автора статті щодо суті самого явища пленеризму: «У підґрунті пленеризму лежить ініціатива одержимих ідеєю мистецького віталізму. Особиста життєва енергія помножена на відданість мистецькому побратимству і бажання збагатити мистецтвом рідне місто, село вростається в сутність пленеристики» [16, с. 2].

Варто сказати про своєрідність поташнянських пленерів, яка стосується мистецьких творів, написаних саме в Поташні, однак йдеться не лише про об'єкти, зображені митцями, а й про те, як саме вони це зробили. У Поташні художники написали цикли живописних творів, де саме мовою кольору намагалися передати і настрій краю, і власні відчуття у ньому. Зауважимо, що глибший і докладніший аналіз цих творів потребує окремого дослідження.

Наразі, в контексті статті про проект як цілісне явище, наведемо лише декілька прикладів з творчості окремих учасників цього проекту. Характерною рисою їхнього творчого доробку є, перш за все, те, що твори «дихають» безпосередністю, щирістю і теплотою. Глядачеві запропоновано образ правди і доброти, показаний щиро в кольорі -- тобто те, що так важливо для образотворчої культури, для візуального мистецтва в усі часи, але у своєрідній інтерпретації. Ці твори не репродукують, а презентують природу, не зважаючи на те, що у багатьох з них зберігається візуальна чуттєва правдоподібність, проте це не поверховий імпресіонізм, а намагання проникнути до глибини таємниці [19]. Як приклад наведемо суцільну сув'язь насиченого колориту й виразної живописної пластики творів Л. Воєдила (іл. 3); ліричність живописних нашарувань пейзажів О. Соловея (іл. 4); експресивність космічно-казкових етюдів В. Гарбуза (іл. 5); графічну площинність і кольорову декоративність, специфічно поєднаних у валерному, пленерному живописові В. Корчинського

П. Колісника (іл. 7). Перед глядачем -- образ краю і душ митців. Своєрідна рапсодія в кольорі.

Всі твори циклу написані майстрами безпосередньо в Поташні, як правило, за один (два) сеанси, або ж дописані в майстерні безпосередньо під враженням пленеру. Майже всі картини написані на полотні олійними фарбами, розміри полотен приблизно 60--90 см по більшій стороні; час виконання -- літо 2004--2013.

Твори кожного автора мають свою назву, але ми наводимо їх під загальною, умовною й об'єднучою: із циклу «В Поташні...». Про твори поташнянського циклу загалом можемо говорити як про оригінальні у своєму індивідуальному прояві і водночас розглядати їх як «класичні», навіть «традиційні» (олійні фарби, на полотні, і мотив звичайний -- вода, земля, небо, хата, криниця, пшениця, вікно, дорога -- світ.., колір). Однак «традиційними» їх можна назвати не стільки в розумінні продовження традицій пленерного українського пейзажного живопису, що має місце, скільки у сенсі постійного пошуку першопричин і невтомного дослідження творчості геніальних особистостей (і не лише регіональних чи національних), котрі передають нащадкам духовне и інтелектуальне життя людства, а також у сенсі постійного діалогу сучасних пленеристів з духом природи, творчості на основі досвіду попередників і власного та особистих відкриттів [19], у розумінні духовної співзвучності.

Це особистісне, пантеїстичне співпереживання і наповнення кожного твору, зображене особливим, оригінальним, властивим тільки йому, кожному авторові, способом. Варто подивитися на таку творчість, на «звичайні етюди» під кутом зору: сакрум -- профанум.

Коротко про основних учасників проекту.

Творчість кожного учасника проекту «Поташ- ня...» -- це окрема глава в історії образотворчої культури України, що має ще бути досліджена науковцями. У даній статті подаємо лише коротку довідку про основних учасників пленерів -- стосовно їхньої участі у проекті, а також наводимо їхні думки щодо проекту.

Прокіп Колісник (1957) -- художник-живописець, педагог.

Автор і куратор проекту «Поташня...», засновник осередку культури в Поташні. Організував, провів та взяв участь в усіх мистецьких заходах у рамках цього проекту (2004--2013). Член неформального мистецького гурту «Чарунка» (з 2004 ); член Національної спілки художників України (з 1988); учасник всеукраїнських та міжнародних виставок. Його твори експонувались на персональних виставках, зокрема і в галереї у Поташні.

Закінчив Київський державний художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, викладачі -- професори В. І. За- башта, О. М. Лопухов, р.н. 1981--1987). У 1995 закінчив Міжнародну літню академію мистецтв у Зальзбургу, Австрія.

Є автором книги «Поташня -- чарунка Поділля» [9] та багатьох публікацій щодо проекту, про який йдеться у даній статті.

Левко Воєдило (1962--2013) -- художник-живописець, педагог.

Брав участь у всіх мистецьких заходах, що відбувалися у рамках проекту.

Був членом неформального мистецького гурту «Чарунка» (з 2004 р.); член НСХУ (з 1989 р.). Закінчив Київський державний художній інститут (1981-- 1987) (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, викладачі -- професори В. І. Забашта, О. М. Лопухов).

Учасник всеукраїнських та міжнародних виставок. Під назвою «Поташ- нянські пасторалі» відбулася виставка його творів у Поташні (2005). Про своє захоплення краєм і людьми він казав: «Село Поташня, що на Вінниччині, захопило мене своєю мальовничістю, душевною добротою людей та поезією похиленого стовпчика, що не дає мені спокою, ні душі ні олівцеві, ні пензлю. З великою вдячністю до поташнян» [20, с. 15].

Олесь Соловей (1969) -- художник-монументаліст, педагог. Учасник майже усіх мистецьких заходів, проведених у рамках проекту. Автор оригінальних художніх творів.

Член неформального мистецького гурту «Чарунка» (з 2004); член НСХУ. Закінчив Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури (майстерня монументального живопису професорів М. А. Стороженка і В. А. Чеканюка, 1994) та асистентуру-стажування при НАОМА (1997). Учасник всеукраїнських та міжнародних виставок. На думку художника: «Проект «Поташня -- чарунка Поділля», немов ковток джерельної води, духмяна левада, пісня від серця, яка наповнює мистецьку палітру витонченими нюансами барв...» [20, с. 15].

Володимир Гарбуз (1951) -- художник графік, живописець.

Брав участь майже в усіх мистецьких заходах у рамках проекту (пленери, виставки, презентації тощо, 2005--2013).

Закінчив Український поліграфічний інститут ім. І. Федорова (1988).

Член неформального мистецького гурту «Чарунка» (з 2005 р); член НСХУ (з 1988 р).

Учасник всеукраїнських та міжнародних виставок. Неодноразово презентував свої твори на персональних виставках, зокрема в галереї у Поташні під назвою «Космогонія образу» (2006). Майстер зізнавався: «Поташня, її краєвиди і люди вкотре відкрили для мене душу рідної землі, з її кольорами...» [20, с. 15].

Василь Корчинський (1955) -- художник-графік, педагог.

Брав участь у більшості мистецьких заходів проекту «Поташня...» (2006-- 2013). Закінчив Український поліграфічний інститут ім. І.Федорова (1988).

Член неформального мистецького гурту «Чарунка» (з 2006 р.); член НСХУ (з 1993 р.).

Учасник всеукраїнських та міжнародних виставок. І для нього Поташня стала тим мальовничим «барбізоном», який не треба було шукати десь у світах, адже він народився у цьому краю, а світ треба шукати насамперед у собі. культурний музей пленер образотворчий

Він вважав, що: «Поташня -- моє повернення до батьківського краю... Я щасливий, що доля дала мені можливість творчо попрацювати на цій благодатній землі» [20, с. 15].

Висновки

Мистецький проект «Поташня...» -- як маленька зоря в образотворчому просторі України. Ця духовна місія має своє особливе місце і значення в історії культури, передовсім як цікаве мистецьке явище образотворчої культури, а також як явище суспільне, соціокультурне і просвітницьке. Цей проект був свідченням того, що культуру треба робити і зрощувати скрізь, де живе людина, і де б вона не жила, тягнутиметься до Краси.

У контексті творчих процесів в Україні на початку XXI ст. був здійснений оригінальний, цікавий мистецький проект, в рамках якого утворений живий осередок культури під назвою «Музей культури села та галерея Прокопа Колісника».

Живописні твори художників, написані в Поташні, вірші і пісні, які лунали там -- це своєрідна сповідь і причастя: через колір, через слово, через пісню; уклін селу, рідній хаті, криниці дитинства і подихові вічності -- гімн природі і Творцеві. Крок за кроком до образу, до джерела, до людяності. Адже у кожного в душі є своя „поташня”. І кожен час від часу шукає те місце на землі, де може відчути єдність душі природи і власної душі. Твори, написані безпосередньо просто неба, не можна вважати сакральними буквально, однак такі етюди, писані прямо в природі можуть мати сакральний підтекст і духовне наповнення (про що не раз говорили класики пленерного живопису -- Ван Гог, П. Сезан та інші). «...А мистецтво, думаю, вводить нас до певного стану благодаті, де нам, ніби побожно, але при тому дуже природно з'являється всесвітнє відчуття» [19, с. 29]. Мистецький заклад, який заснували в Поташні, був діючим -- живим осередком культури. Тут глядач міг відчути відлуння культури предків, а в галереї побачити живі твори сучасних художників. Галерея бодай якийсь час була культурно-освітнім, мистецьким, науково-дослідним, виховно-просвітницьким закладом, об`єктом матеріальної і духовної культури не тільки краю, але й національної. Значення проекту «Поташня...» не тільки і не стільки у кількості проведених акцій, і навіть не в кількості експонатів у заснованованому осередку культури. Його значення не у величині, а у величі образу Творця, який являється в творчості. Економічну, прагматичну користь таких проектів, таких закладів культури і творів, написаних за покликом душі, неможливо визначити лише математично (хоча і це можна), його вартість і значущість головним чином у духовній площині.

Автор ставив за мету відчути, зрозуміти і показати духовну зумовленість і потребу появи таких проектів, таких мистецьких творів і такого прояву духу.

Подальші наукові дослідження. Мистецький проект, здійснений в Поташні...», а також пленери «Поташня -- чарунка Поділля» як головна його складова, творчість окремих митців, безпосередніх учасників цього проекту, зокрема

у цій частині їхньої творчості, потребують глибокого і повного дослідження.

На даному етапі, у даному дослідженні важливим було показати проект

«Поташня...» як цілісне явище культури.

Література

1. Бурма Теодозія. Поезія похиленого стовпчика // Українська культура. -- 2005. -- бере- зень--квітень. -- С.18--19.

2. Бушак Станіслав. Поташнянські пленери // Слово просвіти. -- 2007. 26.07, ч. 30. -- С. 8, 9.

3. Воєдило Левко. Боривітер -- Прокіп Колісник // Українська культура. -- 2008, ч. 1. -- С. 16.

4. Герасим'юк Василь. Діалог: Василь Герасим'юк -- Прокіп Колісник. -- Телеканал Культура, 13.8.2011, 10.30 г.

5. Герасим'юк Василь. Папороть / Герасим'юк Василь. -- Київ : Видавничий центр «Просвіта». -- 2006. -- 327 с., С. 136.

6. Ільїн Всеволод. Храм від Валерія та Прокопа // Дзеркало тижня. -- 2004. -- № 46(5210), 13-19.11.

7. Колісник Прокіп. Поташня -- чарунка Поділля: монографія-альбом / П. Колісник. -- Київ-Поташня : Національний музей Тараса Шевченка в Києві, галерея Прокопа Колісника в Поташні. © П. Колісник. -- 2009. -- 280 с.

8. Колісник Прокіп. ... сім літ // Поташня -- чарунка Поділля -- сім літ. -- Київ, «Промінь». -- 2010. -- С. 10.

9. Колісник Прокіп. Поташнянський барбізон // Артанія. -- 2009. -- 17 №4, Київ. -- С. 94-96.

10. Колісник Прокіп. Поташня -- рядно таїни // Дукля. -- 2004, ч. 6. -- С. 85-95.

11. Колісник Прокіп. Лист Валерію Борисовичу Фалілєєву. Пряшів, 18 лютого 2004.

12. Римарук Ігор. Діва обида / Ігор Римарук. -- Л. : Кальварія. -- 2002. -- 160 с. -- С. 96.

13. Соловей Олесь. Поташнянський барбізон // Образотворче мистецтво. -- 2006, ч. 3. -- С. 23.

14. Федорук Олександр. Пленери як мистецький дискурс // Образотворче мистецтво. -- 2010, ч. 2/3. -- С. 2-5.

15. ЯремчукАндрій. Проект любові і честі // Українська культура. -- 2006, ч. 10. -- С. 1-2.

16. Шевчук Федір. Прокіп Колісник «У кожного в душі є свій майдан» // Бершадський край. -- 12.02.2005.

17. Lamac Miroslav. Myslenky modernich maliru /od Cesanna po Daliho / -- Praha, Odeon, -- 1989. -- 518 с. -- С. 29, 31, 43, 75.

18. Поташня -- чарунка Поділля -- сім літ. -- Київ, «Промінь». -- 2010, 12 с. -- С. 15.

Анотація

В статье говорится о художественном проекте «Поташня...», который осуществлялся в с. Поташня на Подолье, в 2004-2013 гг; об этапах создания и деятельности самобытного культурного центра в регионе под названием «Музей культуры села и галерея Прокопа Колисныка»; о части творчества непосредственных участников пленэров, проводившихся в Поташне. Введено (впервые) в научный оборот проект как целостное явление культуры в контексте изобразительных процессов в Украине в начале XXI в., а также проанализирован ряд работ, созданных непосредственно на пленэ- рах в Поташне в рамках этого проекта.

Ключевые слова: проект, центр культуры, пленэр, пейзаж, живопись, камерная живопись, импрессивность, экспрессивность, цвет.

The article writes about art project: «Potasna...» held in the village of PotaSna, Podolli in Ukraine in 2004-2013 r. Referred to the creation and operation phases of current and peculiar culture center called: Culture Village Museum and Gallery of Prokop Kolisnyk. Analysis of creativity, regarding to the project, masters and direct participants of plein airs, held in PotaSna, in the framework of this project, titled:“PotaSna -- carunka Podilja; and were his strongest primary constituent part. Introduced for the first time, up to a scientific context project as a whole project, as a phenomenon of culture, in the context of pictorial processes inUkraine at the beginning of the XXIst century, and also a number of works that were created directly in the plein airs in PotaSna within this interesting, peculiar art project.

Key words: project, a center of culture, plein air, landscape, painting, chamber painting, impression, expressiveness, color.

Размещено на Allbest.ru