Представники вірменської громади Харкова в образотворчому мистецтві наприкінці ХX - на початку XXI століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Представники вірменської громади харкова в образотворчому мистецтві наприкінці ХX - на початку XXI ст

С.Г. Кочарян

Вірменська громада Харкова від самого початку свого існування брала активну участь у культурному житті міста, важлива складова якого -- образотворче мистецтво. Однією із загальновизнаних засад розвитку культури незалежної України є подальший розвиток культур народів та етносів, що її населяють.

Спеціальних наукових досліджень з цієї теми немає. Окремі дані про вірмен-художників Харкова наводяться в нарисі Т. Онопрієнко з історії вірмен Харкова в збірці К. Кеворкяна «Первая столица», а також: у книзі В. Карнацевича «100 знаменитых харьковчан». Джерельною базою є публікації в періодичних виданнях, Інтернеті, матеріали «усної історії» (інтерв'ю).

Мета статті -- з'ясувати роль представників вірменської громади Харкова в розвитку образотворчого мистецтва міста наприкінці ХХ -- на початку XXI ст.

У сучасному в Харкові живе і працює ціла група відомих художників-вірмен. Популярний художник і поет Євгенія Вікторівна Моргулян народилася в 1958 р. в Харкові. У 1980 р. закінчила Харківський художньо-промисловий інститут, факультет «Інтер'єр та обладнання». Її перша персональна виставка відбулася в 1986 р. в Будинку художника (Харків), персональні виставки -- у Харківській обласній державній телерадіокомпанії (ХОДТРК) у 1994 р., Міській художній галереї (1997), Пархомівському музеї (1998), музично- театральній бібліотеці ім. Станіславського (2000).

Із 1988 р. Є. Моргулян є членом Національної спілки художників та Спілки театральних діячів України. У 1987-2013 рр. вона працювала головним художником-постановником ХОДТРК. Є. Моргулян -- автор таких книг: «Євгенія Моргулян. Живопис. Вірші» (1999), «Подарунок. Вірші. Живопис» (2002-2003). Вона брала участь у міжнародних виставках: у музеї Зіммерлі (Нью-Йорк, США, 1990), Галереї «Захво» (Німеччина, 1998), Музеї сучасного російського мистецтва (Джерсі-Сіті, США, 1999), «Геле Гелері» (Магдебург, Німеччина, 2000), Галереї «Дас Айнхорн» (Німеччина, 2002), на міжнародному мистецькому фестивалі (Магдебург, Німеччина, 2001, 2002) та багатьох інших [4].

Відомий художник Тагуї Степанівна Барсегян народилася в 1959 р. в Єревані. У 1978 р. закінчила Єреванське художнє училище ім. Терлемезяна (факультет оформлення). У 1978-1980 рр. працювала художником-постановником «Арменфільму», в 1985-1987 рр. -- на аналогічній посаді в телестудії Вірменії. У середині 1990-х рр. Тагуї Барсегян переїхала до Харкова. Із 1981 р. є членом Спілки художників Вірменії, а з 1998 р. -- членом Спілки художників України. її персональні виставки відбулися в Будинку художників (Єреван, Вірменія, 1997), Культурному центрі «АОХ» (Єреван, Вірменія, 1997), галереї «Вернісаж:» (Харків, 1996), Культурному центрі «Нерон» (Чехія, 1998), Міській художній галереї (Харків, 1999), «Музеї сучасного російського мистецтва» (Джерсі-Сіті, США, 1999), «Глес Гереж Файн Арт Гелері» (Каліфорнія, США, 1999), готелі «Дрюо» (Париж, Франція, 1999), а також: у «Гренд Гелері» (Нью-Йорк, США, 2002). Картини художника експонувалися на I міжнародному мистецькому фестивалі (Магдебург, Німеччина, 2000). Крім того, Тагуї Барсегян брала участь у колективних виставках у Єревані, Сімферополі, Києві, Москві, Санкт-Петербурзі, Празі, Магдебурзі, Лос-Анджелесі, Джерсі-Сіті та Парижі [11].

Член Спілки художників України Вачаган Миколайович Норазян народився в 1957 р. у Кисловодську (Росія). У 1979 р. закінчив Харківський художньо-промисловий інститут (ХХПІ). У 1981-1993 рр. викладав у ХХПІ. Із 1984 р. брав участь у республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках. Персональні виставки художника відбулися в Будинку художника (Харків, 1987), Галереї «Захво» (Нюрнберг, Німеччина, 1988),галереїсучасногомистецтва «Вернісаж» (Харків, 1989, 1996), «Пінк Брідж Арт Гелері» (Філадельфія, США, 1999), Міській художній галереї (Харків, 2001, 2004), галереї «Студія М» (Нью-Йорк, США, 2001), «Файн Арт Гелері» (Каліфорнія, США, 2001), Асоціації Д. Яроша (США, 2002), «Зе Лільян Берклі Колекшин » (Ескондідо, США, 2002), галереї «Арт блюз» (Київ, 2005) та на інших виставкових майданчиках. Роботи Вачагана Норазяна зберігаються у фондах Союзів художників Росії і України, Міністерства культури і туризму України, Харківського художнього музеї, музею «Зіммерлі» (США), музею сучасного російського мистецтва (Джерсі-Сіті), Харківської міської художньої галереї, а також у приватних колекціях в Україні, Росії, США, Німеччині, Ізраїлі, Франції, Польщі, Канаді, колишньої Югославії й Австрії [2].

Відомий художник Роман Рафаелович Агасян народився 12 серпня 1959 р. в місті Баку. Малювати почав ще в дошкільному віці. Першим педагогом Романа була Тамара Сатян. Під її керівництвом він почав серйозно зацікавився малюнком і живописом (акварель). Під час навчання в 10 класі написав безліч робіт, брав участь у виставках у місті Горіс (Вірменія). Перша персональна виставка відбулася, коли він закінчував 10 клас.

У 1978-1980 рр. Р. Агасян служив у групі радянських військ у НДР. Спочатку він був водієм, а потім, коли дізналися, що він малює, «забрали машину й дали майстерню». Писав портрети командирів із сім'ями, багато робіт дарував місцевій владі. Коли писав портрет Брежнєва з Хоннекером, до кімнати німецько-радянської дружби ввійшла група німців з екскурсоводом. Німці були здивовані, що такий молодий художник пише серйозний портрет. Після армії Р. Агасян вступив до художнього училища на факультет «Художник-оформлювач » і водночас працював художником у кінотеатрі «Москва» в Баку.

У 1985 р. він закінчив училище з відзнакою і поїхав до Харкова вступати до художньо-промислового інституту. З першого разу не пройшов за конкурсом, тому влаштувався на роботу на Харківський велосипедний завод, де працював малярем, а після роботи відвідував підготовчі курси при Харківському художньо-промисловому інституті. У 1986 р. вступив на факультет «Інтер'єр та обладнання» означеного ВНЗ, який закінчив у 1991 р. Із 1986 р. брав участь у виставках у Спілці художників, харківських галереях «Данс» та «Вернісаж:», у виставці «Невідома Росія-4» (2001) та виставці музею російського сучасного мистецтва в Джерсі-Сіті (США). У 2002 р. був одним із трьох учасників виставки в Московському будинку національностей у рамках року України в Росії і Дня слов'янської писемності. Роботи Р. Агасяна зберігаються в посольстві України у Вірменії і в МВС РФ, а також у приватних колекціях в Україні, Росії, Великобританії, Німеччині, Єгипті, Іспанії, Марокко, Ізраїлі, Італії, Канаді, Польщі, Португалії, США, Чехії [10].

Із листопада 1996 р. директором Харківської муніципальної художньої галереї є Тетяна Аркадіївна Тумасян [9, с. 396]. Народилася в Харкові, але її родина походить із Західної Вірменії: по лінії матері -- з Карса, а по лінії батька -- з Ерзерума. Після закінчення бібліографічного факультету Харківського інституту культури працювала в бібліотеці ім. В. Г. Короленка, спочатку бібліотекарем, потім -- керівником відділу мистецтв. У 1990 р. її друзі відкрили кооператив «Вернісаж», який хотіли зробити художнім салоном і запросили Т. А. Тумасян організовувати виставки [3]. Із 1991 по 1994 р. вона була керівником виставкового напряму міжнародного фестивалю мистецтв «Харківські асамблеї». Багато харківських митців розпочинали свою мистецьку кар'єру саме з виставок, організованих Тетяною Аркадіївною, яких за час її керування муніципальною галерею було понад 400. На 2012 р. Т. А. Тумасян була членом експертної ради Асоціації арт-галерей України, Асоціації діячів сучасного мистецтва України та членом Художньої ради при Харківській міській раді. Нагороджена професійним призом «Золотий перетин» на II і III міжнародних арт-фестивалях (Київ), а також стала лауреатом творчої Муніципальної премії та рейтингу «Харків'янин року » (2005, 2010). За підсумками 2006-2007 рр. Харківська міська галерея здобула перше місце як краща галерея України [12].

Народний майстер-умілець Іван Аршалуйсович Карапетян (1925-2008) спеціалізувався на виготовленні мініатюрних копій шедеврів світової архітектури з каменю, привезеного з Вірменії. Народився в 1925 р. у Вірменії [5]. За фахом -- інженер-механік, усе життя будував газопроводи. Перший мініатюрний храм змайстрував у 1978 р. в себе на батьківщині. У 1993 р. родина Карапетян переїхала з Вірменії до Харкова. І. А. Карапетян майстрував переважно церкви, кількість яких за тридцять років сягнула п'ятдесяти. Кожен храм народного умільця -- точна копія оригіналу, зменшеного в сотні разів. Здебільшого храми Іван Карапетян майстрував за фотографіями. Усередині макетів розташовані мініатюрні іконостаси, ікони та люстри. У деяких моделях є навіть внутрішнє освітлення. Якщо потрібно замінити лампочку, доведеться розбирати всю конструкцію. У найкоротші терміни Іван Карапетян зробив макет Вірменської церкви «Сурб Арутюн », яка розташована на вул. Шевченка в Харкові. У 2005 р. завершив роботу над десятикі- лограмовим макетом Успенського собору, яка тривала більше року [1]. І. рапетян тричі ставав лауреатом рейтингу «Харків'янин року» (2002, 2003, 2006). культурний художник виставка

Алек Акопович Геворгян малював з дитинства, але професійно живописом зайнявся, коли йому виповнилося 40 років. Народився в 1957 р. в селі Хроли Харківської області. Його батько -- Геворгян Акоп Мнацаканович, родом із міста Ленінакан (нині Гюмрі, Вірменія), -- був водієм, працював на ХТЗ. Сам художник згадує: «...легше перелічити, ким я не працював, ніж ким працював: був робітником на заводах -- токарем, шліфувальником, будівельником, випробувачем військової техніки, навіть сантехніком» [6].

У 1987 р. А. А. Геворгян працював художником у видавництві «Соціалістична Харківщина», а в 1991 р. -- кореспондентом у газеті «Событие». У березні 1992 р. його призначили відповідальним секретарем Українського тижневика «Газета», а в червні 1992 р. -- креативним директором рекламного агентства «Регіон-інформ». У 2000-2002 рр. -- художній редактор видавничого дому «Фактор», а у 2002-2005 рр. -- головний редактор інтернет-видання ДП «Студіо Ітекс». Водночас працював художником-карикатуристом у «Ленінській зміні». Паралельно до основної роботи А. А. Геворгян займався живописом, декілька разів брав участь у виставках. Його роботи написані в традиціях сюрреалізму. Останнім часом дедалі більше уваги художник приділяє іконопису [6].

У Харкові 23 травня 1938 р. народився й провів дитинство та молодість всесвітньо відомий художник і літератор-концептуаліст Вагрич Акопович Бахчанян. Виріс він у творчій сім'ї: мати чудово співала, а батько, який до Першої світової війни був іранським підданим, вивчав фарсі, писав вірші й малював. Саме від батька маленький «тигр » («Вагрич » саме так перекладається) успадкував любов до живопису. Сім'я Бахчанян пережила німецьку окупацію в Харкові. Відома історія про те, як Вагрич виліз на німецький танк, а німецькі солдати повісили йому на шию кільце ковбаси, яке він потім обміняв на кольорові олівці. До школи В. А. Бахчанян пішов у 1945 р., малюванням займався в гуртку під керівництвом художника лялькового театру Щеглова. У 1957 р. призвали в армію, де служив три роки. З початку 1960-х рр. на останній сторінці газети «Червоний Прапор» друкувалися його карикатури, які були гостріші і зліші, ніж роботи інших художників навіть у часи хрущовської відлиги. У той час Бахчанян уже входив до андеграундного гуртка нонконформістів. Серед його найближчих друзів -- Савенко (Лімонов), Милославський та ін. В. А. Бахчанян мав особливий талант складати каламбури, оксюморони й афоризми. Під час репресій абстракціоністів у місцевій пресі була опублікована стаття «Таланти без шанувальників», у якій критикували абстракціонізм загалом і Бахчаняна зокрема, художника почали переслідувати й позбавили можливості друкувати свої карикатури. У середині 1960-х рр. він переїхав до Москви. Разом із дружиною знявся в художньому фільмі «Крадіжка ». У 1966 р. В. А. Бахчаняна запросили працювати у відділ гумору «Літературної газети». Його колажі також: публікувалися в журналах «Знання -- сила» та «Юність». У 1970 р. він дебютував на Всесвітній виставці карикатуристів і отримав четверту премію. За чотири роки брав участь у 33 міжнародних виставках, де посідав високі місця (отримані гроші забирала держава), і тільки в одній виставці у власній країні -- у редакції журналу «Юність» [8]. У 1974 р.

В. А. Бахчанян емігрував до США. За кордоном опублікував книги з віршами і каталог своїх творів, виставляв власні роботи і викладав в Американській академії мистецтв [7, с. 38].

Таким чином, представники вірменської громади Харкова зробили значний внесок у розвиток образотворчого мистецтва міста наприкінці XIX ст. -- на початку ХХ! ст. Вони брали участь у міжнародних, всеукраїнських та регіональних виставках. Роботи вірменських художників Харкова зберігаються в музейних і приватних колекціях.

Перспективи дослідження полягають у подальшому науковому вивченні історії вірменської громади України і можуть бути використані в процесі написання узагальнюючих праць з історії національних меншин Харкова й України, підготовки підручників та навчально-методичних посібників з історії культури України.

Список літератури

1. Вернисаж Татьяны Тумасян // Армянский час. -- Вып. 1. -- 15 сентября 2012 г -- С. 2.

2. Інтерв'ю з А. А. Геворгяном. Від 14.10.2013. Архів автора. -- 15 хв.

3. Карнацевич В. Л. 100 знаменитых харьковчан / Владислав Карнацевич. -- Х. : Фолио, 2005. -- 511 с.

4. Оноприенко Т. Из истории харьковских армян / Т. Оноприенко // Кеворкян К. Э. Первая столица. -- Х. : Фолио, 2007. -- С. 388-397.

Анотація

Присвячена представникам вірменської громади Харкова в образотворчому мистецтві наприкінці ХX -- на початку XXI ст, що зробили значний внесок у розвиток цього виду мистецтв міста.

Ключові слова: вірмени, Харків, художники, образотворче мистецтво.

Посвящена представителям армянской общины Харькова в изобразительном искусстве в конце ХХ -- начала XXI в., которые внесли значительный вклад в развитие этого вида искусств города.

Ключевые слова: армяне, Харьков, художники, изобразительное искусство.

The representatives of the Armenian community of Kharkiv in the visual arts in the end of XX -- at the beginning of the XXI cen. which have made significant contributions to the development of this kind of arts are discovered.

Key words: Armenians, Kharkiv, artists, visual arts.

Размещено на Allbest.ru