Формування ціннісно-орієнтованого потенціалу сільських клубних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНО-ОРІЄНТОВАНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКИХ КЛУБНИХ ЗАКЛАДІВ

В. Комар, аспірант кафедри менеджменту та економіки

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Анотація

У статті узагальнено основні організаційні чинники формування та розвитку ціннісно- орієнтованого потенціалу сільських клубних закладів.

Ключові слова: ціннісно-орієнтований потенціал, чинники формування, сільський клубний заклад.

Аннотация

В. Комар, аспирант кафедры менеджмента и экономики Национальной академии руководящих кадров культуры и искусств, г. Киев

ФОРМИРОВАНИЕ ЦЕННОСНО ОРИЕНТИРОВАННОГО ПОТЕНЦИАЛА СЕЛЬСКИХ КЛУБНІХ УЧРЕЖДЕНИЙ

В статье обобщены основные организационные факторы формирования и развития ценностноориентированного потенциала сельских клубных учреждений.

Ключевые слова: ценностно-ориентированный потенциал, факторы формирования, сельские клубные учреждения.

Annotation

V. Komar, graduate faculty Management and Economics National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts, Kyiv

FORMATION OF VALUE-ORIENTED BUILDING OF VILLAGE CLUBS

This article summarizes the main organizational factors in the formation and development of value- oriented building of village clubs.

Keywords: value-oriented potential factors shaping rural clubs.

Виклад основного матеріалу

Сьогодні розвиток соціально-культурної сфери відбувається за нових культурологічних умов, що відповідно визначає нові ціннісно-смислові, змістові й технологічні підходи до наукового дослідження й опрацювання практичних рекомендацій її модернізації. Соціальна інфраструктура більшості сільських населених пунктів України представлена закладами культури, які у зв'язку з цим потребують реальних корінних змін.

Питання організації управління сферою культури та розвитку системи сільських клубних закладів представлені у роботах Л.Г. Богуша [1], О.А. Ляшенка [2], Л.О. Поліщука [3], Н.Г. Сорокіна [4], Н.П. Чорної [5] та інших учених.

Проте залишаються недостатньо вивченими організаційні аспекти розвитку ціннісно- орієнтованого потенціалу клубних закладів сільської місцевості, що зумовило необхідність даного дослідження.

Мета статті полягає в узагальненні основних чинників організації формування ціннісно- орієнтованого потенціалу сільських клубних закладів, що дозволить підвищити якість життя у сільській місцевості.

Відсутність системи комплексного управління розвитком економічних, політичних та соціальних інститутів держави призвела до кризового стану в суспільстві України. Поміж загальною кризою, вітчизняне село опинилося у тяжкій економічній, соціальній, культурній та демографічній ситуації. Фактично зруйнована інфраструктура села як інституту. Державна політика підтримки та розвитку сільських територій на місцях виявилася недієздатною. Потребує реформування наявна законодавча база, розробки - стратегічні плани за видами діяльності в селах та їхню реалізацію для проведення комплексних фундаментальних інсти- туціональних змін у політиці держави, спрямованої до населених пунктів сільської місцевості та сільських жителів. Подолання системної кризи в державі, на наш погляд, потрібно починати з утвердження національної ідеології, яка б ґрунтувалася на загальнолюдських цінностях, ураховувала особливості українського менталітету та сприяла формуванню повноцінного українського національно-культурного простору.

Як зазначає науковець Н.П. Чорна, розвиток села і структурні перетворення у сільському господарстві на сучасному етапі розвитку пов'язані з реалізацією двох паралельних процесів: 1) модернізацією сільськогосподарського сектора економіки, що спрямовується на поліпшення аграрної та суспільно-професійної структури, а також на зростання конкурентоспроможності виробленої агропродукції; 2) усебічним розвитком села на основі ефективно діючої соціально- культурної інфраструктури [5].

Проблеми села слід розглядати комплексно, починаючи від поступового вимирання сіл, - наслідку відсутності робочих місць для сільського населення через моніторинг влади реальних потреб сільського населення - до розробки відповідних цільових програм із забезпечення жителів сільської місцевості повноцінними медичними, освітніми та культурними послугами, яких вони у 80% випадків позбавлені (задоволеність сільського населення роботою клубних закладів становить приблизно 10-20% по регіонах).

Л.В. Богуш пише: «Через складні умови життя продовжує погіршуватися суспільно визнаний рівень привабливості сільських поселень і районів сільського розселення як середовища життєдіяльності. Особливо для місцевої молоді та направлених на роботу молодих фахівців. Соціальні проблеми, недостатнє матеріально-технічне забезпечення закладів культури, скорочення їхньої чисельності - всі ці фактори істотно гальмують розвиток сфери культури в сільській місцевості» [1].

Вирішення питання підвищення ефективності діяльності клубних закладів у сільській місцевості України, безумовно, є одним із пріоритетних завдань вищих органів влади та регіональних управлінь виконавчої влади з питань культурної політики на місцях, оскільки близько 80% клубних формувань було переведено в комунальну власність. Натомість, клубні заклади сільської місцевості почали фінансуватися із залишкових бюджетних коштів сільських та селищних рад без реальних, закріплених законодавчо інструментів впливу місцевої влади на сферу культури, що разом із постійним недофінансуванням галузі спричинило часткову руйнацію системи клубних закладів та зумовило появу низки невідповідностей у динаміці клубної роботи в сільській місцевості, що додалися до проблем із належним кадровим та матеріальним забезпеченням працівників культури на місцях.

Актуальність питання полягає також і у невідповідності сукупної пропозиції культурного продукту клубних закладів попиту територіальних громад у селах та селищах міського типу. Відсутність дієвої комплексної соціально-орієнтованої системи управління діяльністю клубних закладів, яка забезпечила б повноцінне виконання поставлених завдань перед сучасним клубним закладом сільської місцевості, як перед безпосереднім центром творчості, осередком розвитку культури та духовності усіх вікових категорій населення відповідної територіальної одиниці, продукує потребу поглибленого вивчення діяльності клубних закладів України.

За повідомленням Н.Г. Сорокіна, національні культурні традиції, система освіти, соціального захисту, молодіжна та інформаційна політика і є тими компонентами, які закладають основи соціокультурного розвитку. Регіональна неоднорідність створює унікальність держави, але, водночас, може бути й фактором уповільнення процесу консолідації суспільства. Розбіжності в специфіці ідентифікацій свідчать про значну амплітуду розходження позицій громадян у різних регіонах країни щодо низки питань соціокультурного розвитку, насамперед з питань державної мови, вибору та способів реалізації суспільно-політичної моделі управління державою тощо. Це дає підстави для виявлення впливу регіональних особливостей на перспективи становлення нації та спільної ідентичності в державі та на формування системи ціннісних орієнтацій суспільства [4].

Зараз же базова система клубних закладів бере тільки поверхневу участь у формуванні світогляду та морально-культурних цінностей сучасного українського суспільства.

За сучасних культурологічних умов у сільській місцевості клубні заклади повинні стати оплотом громадянської свідомості українського народу, патріотично-громадськими і спортивно- творчими об'єднаннями, де стомлені побудовою нашої молодої держави сільські жителі та їхнє підростаюче покоління будуть отримувати повноцінні послуги культурного, громадського та спортивного характеру. Як показує досвід зарубіжної культуротворчої діяльності, виважена політика в галузі культури дає можливість сформувати високоморальне, висококультурне патріотичне суспільство, сформувати нову, національно визначену та високодуховну націю. клубний ціннісний сільський місцевість

На думку О.А. Ляшенка, сільська криза зумовлена низкою причин, серед яких: постійне соціально-економічне відставання села, недостатня ефективність аграрної політики, фактичне (на відміну від проголошеного) виключення сільського господарства з числа пріоритетних галузей, криза великих сільськогосподарських підприємств, що виконували поселенсько- утворювальну і життєво-забезпечувальну функції в сільській місцевості, фактична відсутність політики щодо зближення рівня і якості життя в місті та селі, вузькогалузевий підхід до розвитку села, обмеженість доступу сільського населення до ринків матеріально-технічних, фінансових та інформаційних ресурсів, інформаційна ізольованість села [2].

У діяльності інституту сільського господарства України спостерігається значна диспропорція кількості та якості надання медичних, освітніх та культурних послуг по відношенню до тих само послуг, що надаються міським жителям. Не зважаючи на те, що клубні заклади, зокрема, є єдиним джерелом реалізації культурної політики держави, реальні факти свідчать лише про скорочення мережі клубних закладів (попри накладений мораторій на продаж приміщень клубних закладів), спостерігається відсутність системних кроків щодо покращення стану культури села в діяльності органів державної влади, а діяльність клубних закладів сільської місцевості в більшості випадків зводиться до періодичного проведення тематичних заходів та діяльності «гуртків за інтересами», секцій клубних закладів, часто не відповідних запитам та потребам сільського населення.

Сьогодні в Україні діє значна кількість клубів державного та комунального підпорядкування, громадських та комерційних. Доступними для більшості населення є клуби (будинки та палаци культури) державного підпорядкування. Це близько 500 районних будинків культури, понад 400 міських будинків культури у невеликих містах, 24 обласних центри народної творчості, майже 16,5 тис. сільських клубів та будинків культури (рис.).

Розроблено автором на основі ukrstat.gov.ua.

Як свідчать дані, представлені на рис., кількість клубних закладів зменшилася з 24,7 1991 р. до 18,5 (а фактично, як зазначають деякі науковці, до 15,6 тис.) [3] 2013 р. закладів базової мережі в сфері культури.

Відсутність доступу до повного спектра культурних продуктів сільських жителів, обмеженість у виборі культурних послуг на сільських територіях, зумовлена відсутністю якісного фінансового та кадрового забезпечення клубних закладів сільської місцевості, а також поверхневим характером співпраці з районними та обласними методичними центрами - стали негативною тенденцією комплексного розвитку локальних закладів культури в селах з моменту набуття Україною незалежності, що в результаті викликало занепад системи клубних закладів, і як наслідок - системи духовно-культурних цінностей, покинутих у селах без економічної та соціальної підтримки жителів.

Отже, сільська соціально-культурна сфера України потребує нагальних змін у зв'язку зі зміною геополітичного положення нашої країни та потребою формування більш свідомого, патріотичного українського суспільства. Оскільки базова мережа клубних закладів є, як правило, єдиним ретранслятором державної політики галузі культури в сільській місцевості, існує пріоритетна потреба у формуванні загальноукраїнської системи цінностей, єдиної мети з урахуванням регіональних особливостей, яка, поруч із реформою самої системи клубних закладів, утворить інституціональний фундамент для національно свідомого громадянського суспільства на сільських територіях.

Використані джерела