Касти Індії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Касти Індії

Вступ

Індія - країна загадок, чарівності і краси, де безліч способів життя зливаються в один народ. Це дивне змішення мов, звичаїв і вірувань, настільки багатогранне, що потрібне ціле життя для їх пізнання.

Більше мільйона чоловік говорить на двадцяти чотирьох мовах і незліченних діалектах.

У Індії існують сім основних релігій, а також багато релігійних меншин, налічується шість головних етнічних груп. Центральне місце в індійській культурі займає релігія і знаходить віддзеркалення фактично в кожному аспекті життя країни. Домінуючою вірою серед населення є Індуїзм, що налічує близько вісімдесяти відсотків послідовників.

В Індії представлені змішані найрізноманітніші культури. Країна відрізняється неймовірною безліччю мов, релігій і етнічних груп. Можна виділити такі етнічні групи як Гінді в північній частині країни, Таміли на Півдні, Бенгали на Сході й Наги на північному сході, що говорять на різних мовах. Індія представляє яскравий приклад того, чого може досягти синтез Західного матеріалізму й Східного духовного початку. Можливо, це єдиний регіон на землі, де ви можете побачити парадоксальну сцену, коли вчений-фізик після ранкового занурення у священне джерело перебуває в стані медитації перед сусіднім храмом. Така ситуація може спантеличити, хоча ми розуміємо, що цей фізик пізнає істину, як і свій власний світ з позиції своєї професії. Навіть якщо рухатися в інших напрямках, однаково прийдеш до усвідомлення того, що абсолютна істина подібна до кінця шляху. І досить розсудливо, що мир починає прагнути пізнати цю загадку.

1. Система варн

Найдавнішою формою соціальної стратифікації індійського населення є система варн, яка, можливо, почала формуватись ще в Доведійський період, але остаточно утвердилась із приходом у Північну Індію "аріїв". Поступово знатні роди, які постачали суспільству жерців-брахманів, царів-раджів та військову знать, перетворились на замкнені соціальні стани -- варну брахманів та варну кшатріїв. Рядові общинники, переважно селяни та купці, стали варною вайшів. Пізніше з'явилась також варна шудрів, до якої входили здебільшого ремісники, наймити та раби.

В історичній літературі систему варн часом називають кастовою. Проте варна і каста -- це далеко не одне й те саме. Касти в Індії остаточно оформилися вже в середньовічну добу, вони існують і нині (їх налічується понад 10 тисяч). До касти входять представники однієї професії, що стала спадковою. Варни ж -- інститути соціальні. Вони відрізнялися між собою передусім своїм суспільно-правовим статусом, місцем у певній релігійній системі, кодексом моралі й поведінки (дхармою), родинними зв'язками, професією.

Варни не були індійським феноменом, адже соціальна замкнутість окремих груп населення мала місце також в інших стародавніх суспільствах. Проте лише в Індії система варн набула, так би мовити, класичних форм, стала основою основ суспільного життя.

Вершину соціальної піраміди становили брахмани, яких релігійні тексти називали "володарями всесвіту", а населення вважало земними богами. Колосальний суспільний престиж випав на їхню долю завдяки тому, що вони монополізували релігійний ритуал.

С. Ф. Ольденбург зазначав, що в Індії "без брахмана не можна й кроку ступити, від дня свого народження до самої смерті й похорону людина залежить від брахманів, бо залежить від богів, і шлях до богів -- через брахманів; і жертва, й молитви -- шлях до богів -- в їхніх руках".

Кшатрії були військовою елітою (колісничними, кіннотниками, вожаками бойових слонів). Суспільний статус цієї варни був менш престижний, аніж брахманської, проте саме в руках кшатріїв зосереджувалися матеріальні ресурси держави й сама державна влада (раджами ставали здебільшого кшатрії).

Байті займались торгівлею, землеробством, престижними видами ремесел, служили в піхоті, посідали дрібні адміністративні посади, проте на державну політику майже ніякого впливу не мали. Вони становили основну оподатковувану масу населення країни, бо брахмани й кшатрії (як і каліки, жінки та студенти) податку не платили.

Цим трьом вищим варнам, генетично пов'язаним, на думку деяких індологів, з "аріями", протистояла як нерівноправна варна шудрів. Шудри, священним обов'язком яких вважалося прислуговування представникам вищих варн, передусім брахманам, були цілком відлучені від релігії (їм навіть заборонялося слухати Веди), що являло собою жорстоку форму дискримінації в суспільстві, де ритуально-міфологічне життя цінувалося надзвичайно високо. Вони не справляли упанаяну -- ведійський обряд ініціації, який полягав у носінні посвяченим особливого пояса й шнура (його надягали на ліве плече під праву руку) і за своїм релігійним значенням прирівнювався до другого народження людини (тому брахманів, кшатріїв та вайшів називали двіджаті -- "двічі народженими"., а шудрів -- екаджаті -- "раз народженими"). До шудрів ставилися як до домашньої худоби чи хатнього майна.

Поділ населення на варни вважався священним.

2. Касти

Англійський історик так описав роль касти в житті індійця: "Каста вказує, як слід приймати роди й освячувати людську істоту відразу після її появи на світ, як годувати груддю, пити, їсти та справляти нужду, як умиватися, прати, наносити знаки, накладати грим, одягатися й прикрашати себе, як сидіти, підводитись і кланятись, як рухатись, робити візити, мандрувати, розмовляти, читати, слухати й думати, співати, працювати, відпочивати, воювати. В неї свої закони щодо суспільних і релігійних прав, переваг і прерогатив, щодо професії, навчання та виховання, щодо зобов'язань, обов'язків та практичної діяльності, щодо осягнення суті божества та обрядів, щодо помилок, провин і гріхів, щодо зв'язків між кастами, чого тут треба остерігатись, щодо виключення з касти, осквернення й очищення, щодо податків, щодо покарань, ув'язнення, вигнання за межі країни та страти. Каста визначає, що є гріхом, і пояснює, як його слід спокутувати, займається питаннями успадкування, дарчими, стягненням боргу, кредитами, прибутками, збитками й банкрутствами. Вона ухвалює рішення з питань, пов'язаних зі смертю своїх членів, їх похованням чи кремацією, увічненням їхньої пам'яті, захисту від образи душ померлих, коротше кажучи -- причетна до всіх життєвих зв'язків, обставин, подій, до всього того, що передує життю і що приходить зі смертю".

До речі, суспільний статус індійця визначався не лише його варновою чи кастовою належністю, а й ашрамами -- етапами життя. Перебіг життя "двічі народженого", передусім брахмана, складався з чотирьох етапів: дитинства (тривало до ведійської ініціації-упанаяни), юнацтва (роки, коли індієць покірливо вивчав Веди в домі свого релігійного наставника-брахмана), зрілого віку (індієць повертався в батьківський дім, одружувався і ставав "домогосподарем") та старості, що приходила з появою онуків (індієць спершу ставав пустельником, а потім мандрівним аскетом).

Кастою називають соціальну групу (страту), членством в якій людина зобов'язана виключно народженню. Він не може перейти з однієї касти в іншу за життя. Всього в Індії чотири основні касти: брахмани (священики), кшатрії (воїни), вайшии (купці), шудри (робітники і селяни) і близько 5 тисяч неосновних каст і подкаст. Індійські касти - спадкові групи людей, що займають певне місце в соціальній ієрархії, пов'язані з традиційними заняттями і обмежені в спілкуванні один з одним. Касту протягом багатьох століть визначала насамперед професія. Вона переходила від батька до сина, не змінюючись протягом життя десятків поколінь. Представники кожної касти одружуються і виходять заміж тільки за "своїх". Вищі не повинні спілкуватися з нижчими: ні їсти разом, ні пити з їх рук, ні дивитися на їх жінок, пі вирішувати своїм дітям грати з їхніми дітьми. Навіть тип одягу говорить про приналежність людини до тієї чи іншої касти.

В основі кастової системи лежить ідеологія брахманізму, суть якої зводиться до таких принципів.

1. Тільки члени перших трьох варн (каст) можуть проходити обряд ініціації ( упанаяна ), які допускають їх до вивчення Вед і відповідно закону дхарми і робить їх "дваждирожденнимі" (народженими духовно).

2. Кожна Варна має коло дозволених занять. Для брахманів - це вивчення священних текстів, навчання їм інших, вчинення жертвопринесення для себе і для інших, роздача і отримання дарів. Для кшатріїв - охорона підданих, роздача милостині, жертвопринесення, вивчення Вед. Для вайшиїв - випас худоби, торгівля, лихварство, землеробство, вивчення Вед, жертвопринесення. Для шудр - слухняне служіння трьом вищим "станам". Законним є тільки порушення цього кола обов'язків в умовах потреби.

3. Члени всіх варн повинні слідувати ендогамії, змішані шлюби є причинами деградації всього суспільства.

4. Всі чотири варни повинні відповідати загальній дхарми - чеснот заборони завдавати зла, правдивості, чесності, цнотливості і самоприборкування.

Членством в касті людина зобов'язана виключно своїм народженням. Індивід не може перейти з однієї касти в іншу за життя. Для цього йому треба народитися ще раз. Кастове становище людини закріплено індуїзмом, згідно з канонами якого люди проживають більше ніж одне життя. Кожна людина потрапляє у відповідну касту залежно від того, яким було її поведінка у попередній життя: якщо поганим, фп після чергового народження він повинен потрапити в нижчу касту, і навпаки.

Будучи членом певної касти, індієць має низку невід'ємних прав, в тому числі правом на підтримку з боку всієї касти. Страшне покарання - виключення з касти. Знедолені не приймаються в інші касти. Вони позбавляються права користуватися криницею, сільським ставком, храмом, будинком, навіть гноєм своєї худоби. Вигнані з усіх каст іменуються недоторканними. Чисельність недоторканних досягає 160 млн осіб, до неї відносяться 95% всіх будинків країни. Серед них 75% проживають за межею бідності, дві третини неписьменні, половина є сільськогосподарськими робітниками .

Походження каст не цілком ясно. Вивчаючи генетичні корені індійської нації, сучасні вчені прийшли до висновку, що вищі касти за складом ДНК ближче до європейців, а нижчі - до азіатам . Згідно зі встановленими даними, у другому тисячолітті до нашої ери в Індію з півночі вторглися індоєвропейські племена аріїв, які в стратифікації суспільства зайняли пануючі позиції і стали іменуватися кастою брахманів. Цілком природно, що переможці, не бажаючи змішуватися з переможеними, встановили жорсткі бар'єри, які згодом отримали релігійне освітлення і професійне закріплення.

В ході індустріалізації касти поступово замінюються класами. Індійський місто все більше стає класовим, а село, в якій проживають сім десятих населення, залишається кастової.

Дослідження індійських соціологів в період з 1986 по 1994 р виявили п'ять класів: 1) дуже багаті (6 млн чоловік); 2) клас споживачів (150 млн); 3) нижній середній клас (275 млн); 4) бідні (270 млн); 5) дуже бідні (210 млн) .

Висновок

Індійці вірять, що все в світі було створено з частин тіла Бога Брахми. З його рота з'явилися брахмани, які вміють правильно молитися; з рук народилися кшатрії, що навчилися воювати; зі стегон з'явилися вайшья, що займаються землеробством і скотарством; а з запилених ступень Бога народилися шудри, що опинилися нижче за інших каст. За легендами, недоторканними стали племена, які проживають на території Індії на момент її завоювання аріями.

Індійці сподіваються, що, живучи за правилами своєї касти, вони зможуть зайняти більш високе положення в наступному житті. Народжені в сім'ї недоторканних, за їх вірою, несуть покарання за гріхи в минулому житті.

Список використаної літератури

варна каста індійський культурний

1. http://pidruchniki.com/10310208/religiyeznavstvo/dzhaynizm

2. ^ http://waking-up.org/religii-svitu/kasty-indujizmu/?lang=uk

3. ^ http://www.yoga.net.ua/lib.php?show=sub&mat_id=329&genre_id=17&action=show_articul

4. ^ http://www.sambandha.ru/4-sosloviya-obshhestva/

Размещено на Allbest.ru