Колекція Олеся Гончара в музеї "Літературне Придніпров’я": історія формування, форми і методи комплектування

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОЛЕКЦІЯ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА В МУЗЕЇ «ЛІТЕРАТУРНЕ ПРИДНІПРОВ'Я»: ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ, ФОРМИ І МЕТОДИ КОМПЛЕКТУВАННЯ

С. М. Мартинова (м. Дніпро)

У статті розглянуто колекцію матеріалів життя та творчості Олеся Гончара, що зберігаються у фондах Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького. Досліджено історію її формування, особливості відбору матеріалу, його комплектування; відзначено властивості колекції, що зумовлюють її комунікативний потенціал. Через призму колекції

О.Гончара простежується історія створення музею «Літературне Придніпров'я», розмаїта його діяльність, географія пошуків нових експонатів і широта контактів. На прикладі колекції Олеся Гончара розкривається дефініція поняття музейної колекції.

Ключові слова: Олесь Гончар, музейна колекція, музейний предмет, комплектування, фондове зібрання, рукопис, автограф, епістолярій, меморіальний предмет.

олесь гончар музей дніпропетровський

Annotation

Martynova S. M. Oles Honchar's collection in “Literary Prydniprovia" museum: the history of organization, the forms and methods of gathering The article is devoted to the review of the collection of materials connected with Oles Honchar's life, gathered and saving in funds of Dnipropetrovsk national historical museum named by D. Yavornytskyi. This collection directly represents the history of our national literary in the XXst century and includes numerous manuscripts ofwriter's novels, stories and novellas, letters, photos, pa intings,books, personal stuff like a gas lamp, a work table, a mouthpiece with case or an icon of Christ. It is emphasized that every memorial artefact has its own legend - the story from Oles Honchar's and his family's life. The collection is a result of the years of painstaking work by many people, of gathering and selection artefacts and knowledges. We researched the history of the collection's gathering, the peculiarities of choosing the materials and their completing, the collection's specificity which provides its communicative and scientific potential. Through the prism of Oles Honchar's collection we investigatedthe history of founding the museum “Literary Prydniprovia”, its employees' various activity, the geography of looking for the new exhibits and the width of the scientific contacts.

Key words: Oles Honchar, museum collection, museum artefact, gathering and completing, funds, manuscript, autograph, epistolary texts, memorial artefact.

В статье рассмотрено коллекцию материалов жизнедеятельности и творчества Олеся Гончара, которая хранится в фондах Днепропетровского національного исторического музея им. Д. Яворницкого. Исследуется история ее формирования, особенности отбора материала, его комплектования, определяются особенности коллекции, определяющие ее коммуникативный потенциал. Сквозь призму коллекции О. Гончара прослеживается история создания музея «Литературное Приднепровье», разнообразие его деятельности, география поисков новых экспонатов и широта контактов. На примере коллекции Олеся Гончара расскрывается дефиниция понятия музейной коллекции.

Ключевые слова: Олесь Гончар, музейная коллекция, музейный предмет, комплектование, фондовое собрание, рукопись, автограф, эпистолярий, мемориальный предмет.

Культурологічна концепція епохи, погляди на роль літературної спадщини, традицій і їх трансляція здійснюють фундаментальний вплив на розвиток музеєзнавчої думки. Еволюція поглядів корегує музеологічні уявлення і пріоритети практичної діяльності, з-поміж яких сталим і головним залишається формування музейної колекції. У музеєзнавчих дослідженнях останніх років закріпилася дефініція поняття «музейна колекція» як науково організована, систематизована сукупність музейних предметів, об'єднаних за однією або декількома ознаками, що мають наукову, історичну, художню, меморіальну цінність як єдине ціле. Музейна колекція є наслідком копіткої дослідницької роботи, у результаті якої кожен предмет музейної колекції набуває особливого значення і місця серед інших. Саме ціприкмети характеризують колекцію Олеся Гончара, що зберігається у фондах Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького.

Колекція Г ончара є однією із найвагоміших серед літературних колекцій музею. Вона налічує понад 470 експонатів, які багатогранно репрезентують постать Олеся Гончара, його творчість, епоху в яку він жив і діяв. Початком формування колекції матеріалів, пов'язаних із його життєдіяльністю та творчістю, можна вважати 1982 рік. 24. 02. 1982 року Дніпропетровський міськвиконком ухвалив рішення «Про створення в місті в будинку на пр. Карла Маркса, 64 літературного музею» [6]. Першими експонатами музею стали два рукописи ОлесяГ ончара:рукопис оповідання «За посадкою» (КП-129951 / Арх .-42036), уперше опублікованого в газеті «Зоря» 14 листопада 1948 року, та рукопис другої частини роману «Прапороносці»-«Голубий Дунай» (КП-129952 / Арх.-42037). Згідно акту прийому № 5124 від 7. 09. 1982 року їх передав до музею дніпропетровський журналіст Михайло Штейн (Шатров), якого поєднували з О. Гончаром тривалі дружні стосунки. До рукопису додано копії листів Михайла Штейна й Олеся Гончараодин до одного, виконані рукою М. Штейна, у яких простежується історія побутування і надходження до музею предметів, які на сьогодні набули загальнонаціонального значення, а також реакція Олеся Гончара на звістку про створення «на центральному проспекті рідного міста “такого поважного культурного закладу”» [3, 386] як літературний музей. «Хай це дитя новітньої цивілізації росте й набирає сил», - пише О. Гончар [3, 386]. Надалі прихильність О. Т. Гончара до музею засвідчено його листами до дніпропетровських письменників, спогадами про особисті зустрічі працівників музею з письменником, які стали регулярними, починаючи з 1988 року.

Як було зазначено вище, музейна цінність колекції О. Гончара забезпечена її матеріалами як кількісно,так і якісно. Особливу цінність, безумовно, мають меморіальні речіписьменника. Перші меморіальні предмети до музею надійшли 1987 року, коли сестра Олеся Гончара О. Т. Сова передала музею його особисті речі: брюки - галіфе та кітель - предмети польової форми 1941-1945 років, у яких О. Гончар повернувся з війни, прийшов на Клубну,25 і деякий час ходив на заняття в Дніпропетровський університет (КП-164819; Т--1981 / 1-2); сорочку, яку О. Т. Сова вишила у 1960-і роки для свого братавласноруч (КП--174960, Т--2276); шовкову хустку, їх мами - Біличенко Тетяни Гаврилівни [1918 рік] (НВ--20048).

1998 року, коли було ухвалено рішення про поетапне відкриття літературного музею, для створення експозиції «“Кабінет за грубкою” Олеся Гончара в Ломівці», як одного із сюжетів виставки «Сторінки літературної історії краю», якою відкрився музей 24 травня 1998 року, О. Т. Совою булопередано стіл 30-х років з точеними ніжками, що всі роки знаходився в її хаті на Клубній, 25, за яким писалися перші повоєнні твори О. Гончара - новели «Модри Камень», «Весна за Моравою»; нариси «Співачка», «Аспірантка», перша частина роману «Прапороносці» (ЕТ--4644 / КП--187877), книжкова шафа, яку в 1950-х роках придбав Олесь Гончар і яка стояла в хаті на Клубній, 12, яку побудував Гончар і де щоліта упродовж 19 50-1980-х років жив з родиною, друкарська машинка, на якій «дружина Валя друкувала твори» [2, 534] під диктовку письменника. Шафа й машинка були передані Малим Анатолієм Даниловичем братом дружини О. Гончара - Валентини Данилівни Гончар, яка додала до цих речей ще й меморіальні речі письменника: ножик кишеньковий складний 1955--1959 років (ЕТ--4395, КП--187879), годинник наручний 1970--1980 років (ЕТ--4397, КП--187881), ручку кулькову 1960--1980 років, мундштук з футляром 1940-х років (ЕТ--4396, КП--187880), прикрасу настінну у формі медальйону з рельєфною квіткою (КС--683, КП--189640), чашку з блюдцем (КС--684, КП--189641), вазочку (КС--663, КП--187878), куманець (КС--662, КП--187877), окуляри. Усі ці речі, за винятком прикраси настінної, чашки з блюдцем, куманця стосуються дніпропетровського періоду життя О. Гончара, який він називав «найщасливішим і найпродуктивнішим» у своєму житті. Адже, «добра половина творів», за зізнанням письменника, була написана «на незабутній Клубній», де «сама атмосфера, середовище людей трудових» спонукали до творчості [3, 516].

Кожен меморіальний предмет у музеї має свою легенду. Так, зі старого, зірваного в роки Другої світової війни будинку Терентія Біличенка - батька О.Т. Гончара, вціліли дві речі: стіл та Ікона Спасителя. Ікона під час вибуху снаряда вилетіла через відчинену кватирку, а стіл незадовго до цієї події сестра винесла на подвір'я. Таким чином вони і збереглися: ікона й зараз висить у хаті на Клубній, 25, а стіл став власністю музею. Так символічно поєдналися ці речі: ікона Спасителя, який захистив майбутнього класика української літератури в роки війни, пройшов через випробування війни та став захисником української літератури й української мови.

У той же час ці дві вцілілі речі визначали й своєрідний код життєвого призначення дітей Терентія Біличенка - доньки Олександри та сина Олександра. Перед іконою Спасителя молилася «баба Шура» за болящих (вона лікувала молитвою, яку передавали з роду в рід у родині її чоловіка - Г аврила Сови), а син - Олександр через цей стіл піде у велику літературу.

Мундштук з футляром - предмет із того періоду життя Олеся Гончара, коли, за словамиВ. Д. Гончар, Олесь Терентійович палив. А вазочка, та, куди кожного дня, повертаючись з прогулянки, сідаючи до столу працювати в ломівській хаті, ставив троянду Олесь Терентійович.

Завдяки взаємопов'язаності названих предметів колекція, принаймні в меморіальній частині, набула характерних для її музейного статусу рис інформативності, атрактивності, експресивності й репрезентативності, що визначило її комунікативний потенціал, що засвідчено експозиціями виставки «Космос Олеся Гончара» (1993 рік) у Дніпропетровському історичному музеї ім. Д. Яворницького, «Сторінки літературної історії краю. Кабінет за грубкою Олеся Гончара в Ломівці»», «Олесю Гончару присвячується», «Життя як джерело» проекспонованих у музеї «Літературне Придніпров'я» (1998, 2008, 2013 роки), але й виставки «Історичні постаті XX століття: Олесь Гончар» у Національному музеї історії Великої Вітчизняної війни 1941-1943 (м. Київ, 2013), для яких було передано для експонування меморіальні речі О. Гончара із музею «Літературне Придніпров'я».

Поряд з меморіальними речами Олеся Гончара музею «Літературне Придніпров'я» особливу цінність становить архівно-книжковий фонд, який є найчисельнішим у зібранні музею. Він налічує 310 експонатів. Типологічно - це документи, рукописи, книги, епістолярії. Окрім рукопису «Голубого Дунаю» (КП-129952 / Арх.-42037), який зберігся в архіві М. Штейната згаданого раннього оповідання «За посадкою» (КП-129951 / Арх.-42036), написаного акуратним, майже школярським почерком, у фондах музею зберігаються рукописи фронтових поезій «Партизан» (КП-193527 / АФС-5819), «Небо» (КП-193526 / АФС-5818), нотатки до роману «Собор» (кП-189649 / АФС-5231; КП-189648 / АФС-5230; КП-189647 / АФС-5229), у яких наявні топоніми «Клубна», «Ломівка», що для письменника були не лише просторово-часовими константами, а й своєрідними точками опори в житті, чернетки романів «Тронка», «Таврія», повісті «Бригантина», рукопис післямови до роману «Людина і зброя» «Слово до уважливого читача» (АФС-1346 / 1347), написаної 1988 року на прохання видавництва «Промінь», яке готувало до видання роман «Людина і зброя» (Дн-ськ: Промінь, 1989), де презентовано цікавий спогад автора про перебазування бійців після Маріупольського «виздоровбату» у район Новомосковська, де «вперше в сутіні темряви, як щось фантастично прекрасне», відкрився майбутньому письменнику «славнозвісний козачий собор. Мовби озвався до бійців самий творчий геній народу, героїчна й багатостраждальна наша історія» [ 1, 4]. Особливу увагу привертають і сторінки рукопису незавершеного роману «Великий Луг», присвяченого Д. І. Яворницькому, постать якого цікавила й хвилювала письменника (65 с.). Для музею, який носить ім'я видатного вченого, як і нотатки до роману «Махно» (6 с.) про Нестора Махна, вони є неоціненними.

Поряд з рукописами безумовно вагомими в музейній колекції є його книги з дарчими написами, автографами, отриманими співробітниками музею під час безпосереднього спілкування з письменником. Найцікавішими з яких є такі: «В Дніпропетровськ, колективу літературного музею - від щирого серця Олесь Гончар квітень, 1988 Київ» на титулі книги «Злата Прага» (Київ, 1948); «Читачам Дніпропетровщини з вітанням від автора Олесь Гончар квітень 1988 Київ» на титулі книги «Модри Камень» (Київ, 1948); «Читачам Дніпропетровська, людям того рідного мені краю, де створювалися «Прапороносці» - від усієї душі Олесь Гончар квітень 1988» на титулі «Вибраних творів» (Київ, 1971); «У Дніпропетровськ, тим, хто боронив «Собор». Олесь Гончар, 1990, Київ» на титулі книги «Собор» (Київ, 1968); «У козацькі краї друзям - читачам. Ваш Олесь Гончар. Київ, 1992» на зворотній стороні форзацу книги «Тронка» (Київ: Дніпро, 1992); «Друзям у Дніпроград з вітанням від автора. Ваш Олесь Гончар. Київ, 1992» на титулі «Собор» (Київ: Веселка, 1990); «Друзям у місто на Дніпрі від автора. 1992, Київ» на титулі книги «Далекие костры» (Москва, 1990); «На південь, до Дніпра, до близьких друзів Ол. Гончар квітень, 1988» на титулі «Фронтових поезій» (Київ, 1985), «Людям країв незабутніх Олесь Гончар 1991» на першій сторінці журналу «Роман газета» з романом «Собор»; «Дніпропетровцям - з весняним вітанням! Ол. Гончар, квітень, 1988 Київ» на титулі книги «Собор; Твоя зоря» (Москва, 1987).

Книги з автографами виділені в окремий розділ колекції творів О.Гончара, яка налічує 79 видань. До фондового зібрання вони надійшли з різних джерел. Перші надходження його книг згідно акту прийому матеріалів від 20. 03. 1984 року, О. Гончар передав новостворюваному музею «Літературне Придніпров'я» через письменника І. М. Шаповала - «Вибране», до якого ввійшли «Прапороносці» та «Тронка» - твори «написані на дніпропетровській землі, в <...> улюбленій Ломівці» [3, 412], з дарчим написом автора:«Дорогимземлякам з нагоди утворення літературного музею у Дніпропетровську. Олесь Гончар 1983, Київ». Ще одним джерелом надходження книг до музею постають обмінно -резервні фонди бібліотек (Центральної наукової бібліотеки АН УРСР (Київ); Державної республіканської бібліотеки ім. КПРС (Київ, Кірова, 1); базової бібліотеки міськради профспілок (Київ, Хрещатик, 16); Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка (Харків, пров. Короленка, 18); Державної публічної історичної бібліотеки РСФСР (Москва, Старосадский проспект, 9); Дніпропетровської обласної дитячої бібліотеки). У них працівниками музею було знайдено перші видання творів О. Гончара: «Прапороносці» (Київ: Рад. письм., 1947), «Прапороносці» (Київ: Молодь, 1947), «Голубий Дунай» (Київ: Рад. письм., 1948. / додаток до журналу «Україна» (1947, № 6)), «Знаменосцы» (Куйбышевское обл. изд. 1949), «Знаменосцы» (Москва: Совет. писатель, 1948), «Модри Камень» (Київ, 1948), «Південь» (Київ: Молодь, 1950) та ін.

Останнім надходженням до книжного фонду музею є «епістолярний діалог» науково-публіцистичне видання «Листи до Олеся Гончара: у двох книгах», упорядковане й передане до музею доктором філологічних наук, професором М. І. Степаненком.

Окрему группу архівно-книжкового фонду складають листи О. Гончара до різних адресатів. З-поміж яких концептуально знаковим є відомий сьогодні лист до Василя Бережного від 30. 05. 46 (АФС-5815), у якому знайшли висловлені письменником роздуми «про користь літератури», про літературну роботу як «те єдине, що тримає на ногах, єдине варте доцільності» [3, 13], на який здебільшого посилаються сучасні науковці, аналізуючи епістолярну спадщину О. Гончара. А також лист з Едмонтона (Канада) від В. Моравецької (неопублікований) (КП-193525, АФС-5817), де йдеться про роман «Собор», що став весільним подарунком родині. Обидва ці листи передані музею В. Д. Гончар.

Серед листів Олеся Гончара, переданих музею, чи не найбільше до Михайла Штейна (АФД 340-352), датованих 1947-1948 роками, у яких ідеться про перші враження О. Гончара про Дніпропетровськ після його переїзду до Києва, у них щемні спогади про Ломівку, друзів, опікування літературним середовищем Придніпров'я, з яким зберігав духовний контакт протягом усього життя. Співробітниками музею ці листи були знайдені в архіві М. О. Штейна (Шатрова) в 1985 році. З фондів музею вони були передані для публікації у виданні «Листи. Том десятий» творів у дванадцяти томах (Київ, 2011). Неопублікованим залишився лист від 8. 05. 1947 року. У листах О. Гончара неопосередковано прочитується особистість письменника, його роль у розвитку літературного життя на Придніпров'ї, його присутність у творчій долі низки письменників Придніпров'я, які завдячують йому за уроки письменницької майстерності, громадянської мужності, людяності, порядності й відповідального ставлення до слова.

З-поміж документів, що зберігаються в архівно-книжковому фонді колекції, чимало витягів із виступів першого секретаря Компартії України П. Ю. Шелеста та першого секретаря Дніпропетровського обкому партії О.Ф. Ватченка на квітневому 1968 року пленумі ЦК Компартії України, у яких дається оцінка роману «Собор» (НВ-18554/55), знайдених у Центральному державному архіві громадських об'єднань України, зокрема справи 2056.

Музей літературного профілю покликаний збирати й дбайливо зберігати все, що стосується життєвого та творчого шляху письменника. Саме цим зумовлено, що поряд з меморіальними речами та архівно-книжковим фондом не менш цінні матеріали фотогрупи, яка широко представляє фотолітопис Олеся Гончара та нараховує 98 фото. За типологією це фотопортрети, групові й сюжетні знімки. Серед них найбільш вартісніші - фото воєнних років: «Олесь Гончар на бойовому коні. 1943-1945» (КП-74361, Ф-17180);«З бойовим товаришем. Прага, 23 травня 1945рік» (КП-148049, Ф-26555); «З сестрою Шурою та її чоловіком Гаврилом Совою. Перша зустріч. Ломівка. 25. 08. 1935 рік»(КП-172323, Ф-302520); «Фотопортрет 13-річного Сашка Біличенка. Полтавщина. 12. 09. 1931»(КП-74355,Ф-17174); «Випуск студентів

філологічного факультету Дніпропетровського державного університету, серед яких О. Гончар»(КП-190335, Ф-32240); «Учасники всеукраїнської наукової конференції, присвяченої творчості О. Гончара. Дніпропетровськ, 1964», що було передане музею доцентом кафедри української літератури (на час навчання Олеся Гончара в ДДУ - куратор курсу Дніпропетровського державного університету) М. Калиниченко; «Олесь Гончар з односельцями після охоти. Ломівка, літо 1957»(КН-74359, Ф-17178); «В кабіні електрокрану з машиністомпід час збору матеріалів до роману “Собор”. Дніпродзержинськ, 1967 рік»; «Олесь Гончар - студент Українського газетярського технікуму. Харків. 1937» (КП-74353, Ф-17172). Крім документальної й образотворчої функції, такі фотокартки виконують роль анотацій в окремих творах. Так, на фото після охоти зображені прототипи новели «Чари Комиші». За словами Валентини Данилівни, це був «...єдиний випадок, після закінчення Великої Вітчизняної війни, коли Олесь Терентійович тримав у руках гвинтівку. Вдивившись у очі пташки, він не побачив у них страху, а тільки зневагу до людини, яка підняла гвинтівку» [7]. Машиніст електрокрану заводу імені Дзержинського стане прототипом Віруньки, героїні роману «Собор».

Художній відділ колекції О. Гончарав музеї «Літературне Придніпров'я» нараховує 18 образотворчих джерел, пов'язаних із творчістю Олеся Гончара. Це графічні роботи відомих українських художників М. Стратілата, Р. Багаутдінова, В. Лопати, зокрема: ілюстрації до книги «Фронтові поезії (Х-2335-38), до «Тронки» (авт.М. Стратілат), до роману «Собор», виконані для видання 1968 року (авт.Ф. Багаутдінов); екслібриси книгозбірні О. Гончара роботи В. Лопати (Х-2869-70). З-поміж образотворчої колекції потрібно виокремити також портрет О. Гончара 1959 року (авт. худ. Ю. Баланівський (Х-2871) та гравюру «Стара Прага» (Х-3501), подаровану автору «Златої Праги» під час поїздки до Праги в 1950-х роках.

Отже, музейна колекція О. Гончара - це меморіальні речі, архівно- книжковий фонд, зразки фотоматеріалів та образотворчі роботи, що забезпечують її повноту і цілісність.

Олесь Гончар - це ціла епоха в історії вітчизняної культури, його творчість - знакове явище у вітчизняній літературі. Через колекцію О. Гончара, яка зберігається у фондах Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького неопосередковано прочитується історія вітчизняної літератури, зокрема й літератури Подніпров'я. Іменний покажчик каталогу фондової колекції Олеся Гончара, який укладають співробітникимузею, нараховує біля 150 імен, серед яких імена відомих науковців, письменників, митців та просто шанувальників творчості письменника. Колекція О. Гончара віддзеркалює й історію створення самого музею «Літературне Подніпров'я», розмаїту його діяльність, зокрема пошукову, географію пошуків ішироту контактів і взаємостосунків.

Список використаних джерел

Гончар О. Слово до уважного читача: [машинопис] / Олесь Гончар // Фонди ДНІМ. - КП-168001/АФС-1347.

Гончар О. Щоденники:У 3-х т.:Т. 3(1984-1995) / Упоряд.

В. Д. Гончар. - К. : Веселка, 2004. - 606 с.

Гончар О. Твори у дванадцяти томах: Том десятий: Листи / Олесь Г ончар. - К.: Наукова думка, 2011. - 805 с.

Музейний предмет: атрибуція, систематизація, евристичні можливості: збірник наукових праць з проблем музеєзнавства та краєзнавства, присвячений Міжнародному дню музеїв. - Вип. 12. - Д.: АРТ - ПРЕС, 2015. - 393 с.

Рябчикова Ф. Музейна колекція: відповідність правової дефініції засадам музеології / Ф. Рябчикова // Краєзнавство: науковий журнал. - 2015. - № 3/4 (92/93).

РешениеДнепропетровскогогорсовета № 104 от 24. 02. 82 «О создании литературногомузея в здании по пр. К. Маркса, 64» [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://dniprorada.gov.ua.

Спогади В. Д. Гончар // Архів музею «Літературне Подніпров'я»

Размещено на Allbest.ru