Жанрові особливості аудіовізуальної кінокритики на YouTube

Постановка проблеми. Стан кінокритики у ХХІ ст. можна назвати парадоксальним: у той час як професійне рецензування у засобах масової інформації переживає занепад, інтерес до професії стабільно зростає, як і кількість критиків- аматорів, які здобули можливість спробувати себе у цій екзотичній ролі завдяки Інтернету та технологіям Web 2.0. Сьогодні кінокритика знаходиться у перехідному періоді: академічний аналіз веде боротьбу з комерціалізованою критикою, яка підкорюється законам ринку та читацькому попиту, і програє; межі між професіоналізмом та аматорством стираються; традиційні моделі функціонування кінокритики згасають; відбувається «розмивання» професії і пошук нових видів та форматів критики, які б змогли задовольнити вимоги сучасного медіапростору. Одним із таких форматів є аудіовізуальна кінокритика, популярність якої зумовлена, передусім, тенденцією цифрового середовища боротися за користувачів за допомогою

видовищ, інтерактивності та інфотейменту. Варто відзначити, що ідея дослідження кінематографу з використанням його власної мови не нова. Ще у 1978 р. у серії імпровізованих лекцій «Вступ до справжньої історії кіно і телебачення» Ж.-Л. Годар зазначав, що традиційна форма рецензування, тобто інтелектуальне відтворення фільму як продукту індустрії за допомогою слів та пам'яті критика, перетворення зображення та звуку на текст для читання - це спосіб написання критичних статей, що втрачає актуальність [1].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В останні роки YouTube все частіше потрапляє у поле зору дослідників. Феномен відеохостингу як платформи, де панує аматорський контент, досліджували М. Стренджлав, Е. Кін, Дж. Берджесс, Дж. Грін, Г. Дженкінс. Було зроблено спроби представити жанрово-тематичну класифікацію відеоблогингу (І. Текутьєва). Аудіовізуальна кінокритика, зокрема її академічний різновид - аудіовізуальне есе - також не раз ставали об'єктом дослідження кінознавства та медіанауки. Провідними дослідниками у галузі аудіовізуальної критики є К. Грант, А. Мартін, К. Альварез Лопез, які у своїх роботах розглядають аудіовізуальну критику, перш за все, як академічну форму пізнання та вивчення кінематографу. Так, К. Грант вважає аудіовізуальні дослідження принципово новою, перформативною формою наукової діяльності, яка є альтернативою традиційним кількісним та якісним дослідженням і передбачає формування нової методологічної системи [2].

Мета статті - запропонувати варіант жанрової типології аудіовізуальної кінокритики на YouTube.

Об'єктом дослідження є кінокритичні проекти, створені на базі відеохостингу YouTube.

Методи дослідження. Під час дослідження кінокритичні проекти переважно англомовного сегменту YouTube було проаналізовано з точки зору їхньої жанрової належності з використанням методу типологічного аналізу. Для систематизації результатів та підведення підсумків було використано метод узагальнення.

1. Результати й обговорення

Як зазначають дослідники, всі мультимедійні жанри за природою гібридні, змішані, і в цілому схильні до дифузії, тобто перетікання один в одного [3, c. 134]. YouTube - надзвичайно динамічна онлайн-платформа, яка дуже яскраво демонструє цю гібридність та схильність до дифузії. Щодня кількість користувачів та об'єм контенту зростає, постійно утворюються нові, специфічні для YouTube жанри: стабільною популярністю користуються влоги (скорочено від «відеоблог»), пранки (від англ. «prank» - розіграш), летсплеї (від англ. «let's play» - давайте грати; коментоване проходження відеоігор), челленджі (від англ. «challenge» - виклик), туторіали (від англ. «tutorial» - підручник; покрокові інструкції) тощо. За тринадцять років існування YouTube перетворився на окрему медійну систему, всередині якої працює специфічна ієрархія та властиві конкретно цій системі поняття про професіоналізм та аматорство, які, однак, визнаються і за її межами.

Загалом весь контент з кінотематики, присутній на YouTube, можна розділити на три рівні:

- професійний кінематографічний контент, який створюється кіновиробниками і розповсюджується за допомогою відеохостингу;

- аматорський контент, до якого відносяться фанвіди (від. англ «fan video» - це, як правило, змонтовані фанатами відеокліпи, що складаються з фрагментів фільмів чи серіалів, скомпонованих під музичне супроводження), збірки «кращих сцен» або просто епізодів, вирізаних та згрупованих за певним критерієм, фан-теорії, персональні топ-списки, - такий контент характеризується порівняно низькою якістю і кількістю переглядів;

- професійний контент, який створюється спеціально для YouTube - саме до цієї групи належить аудіовізуальна кінокритика.

Дослідниками виокремлюються два підходи щодо визначення стану сучасних форм мультимедійного контенту [3, c. 134]. Згідно з першим підходом, жанри зникли, а їх місце зайняв формат. Така позиція видається дещо перебільшеною, адже в літературі і кінематографі усталені жанри функціонують успішно, а для масового кінематографу і телебачення застосовується поняття «формульних жанрів», яке відображає розважальну функцію цих видів медіа. Другий підхід розмежовує поняття «жанр» і «формат» як такі, що перетинаються у певних аспектах, проте не дублюють один одного. Отже, поняття жанру - це визначення окремого виду того чи іншого роду творчості та його продуктів, яким властиві певні стійкі ознаки [3, c. 134]. Щодо поняття формату, то воно є більш конкретним і вказує на сукупність ознак певного предмету комунікації. Ці якості виокремлюються для співвідношення досліджуваного предмету з іншими предметами комунікації і виступають критеріями для його презентації аудиторії, а також визначають найбільш зручний спосіб його подачі [3, c. 135].

Зауважимо, що YouTube-кінокритика функціонує у аудіовізуальному форматі, а вся сукупність YouTube-контенту представлена такими форматами аудіовізуальної кінокритики:

- окремі відеоогляди на каналах, тематика яких не має прямого відношення до

кіно;

- канали, на яких з'являються випуски, що присвячені кінокритиці (наприклад, відеоесеїст Еван Пушак на каналі Nerdwriter1 охоплює широкий спектр тем - від політичних коментарів до есе про фіджет-спіннери - серед яких є і кінематограф);

- канали, які повністю присвячені кінокритиці. До них відносяться персональні канали кінокритиків (як, наприклад, канал критика Кріса Стакмена має більше мільйона підписників), канали з кінокритичними відеоесе (наприклад, канал Lessons From a Screenplay, де кіно аналізують з точки зору сценарних прийомів, або канал Every Frame a Painting, який пропонує матеріали, що присвячені специфічним аспектам кінематографу - від побудови кадру до саундтреку), а також комедійні кінокритичні канали (у цьому сегменті лідирує проект SinemaSins, що відомий своїм слоганом «Нема фільму без гріха»);

- веб-серіали (наприклад, «Honest Trailers», який виходить на каналі ScreenJunkies та є комедійною пародією на кінотрейлери).

У жанровому відношенні YouTube-кінокритика представлена двома основними групами: відеоогляд та відеоесе.

Як відомо, перші аудіовізуальні кінематографічні огляди з'явилися на телебаченні у 1975 році у телешоу «Sneak Previews», яке вели кінокритики Роджер Еберт та Джин Сіскел [4, с. 22].

Дослідниця цифрових медіа І. Текутьєва визначає огляд як один із найпопулярніших жанрів на YouTube. Вона зокрема зазначає, що огляд є презентацією та аналізом одного або кількох об'єктів, якими можуть бути як товари, предмети і послуги, так і фільми, серіали чи люди [5].

Щодо жанру «огляд» у YouTube-кінокритиці, то варто акцентувати перевагу його інформаційної складової над аналітичною. Відеоогляд представлений такими різновидами:

- відеорецензія - це, фактично, текстова рецензія в аудіовізуальній формі, розмова автора з камерою, яку періодично розбавляють кадрами з трейлерів. Перевагою таких відеорецензій є їхня оперативність. Слід також зауважити, що доволі часто рекомендаційний характер домінує над аналітичною частиною, а критик намагається уникнути спойлерів і не «зруйнувати» майбутній перегляд фільму;

- топ-список - популярний різновид огляду, в якому ранжують певні твори, елементи творів чи явища. Як правило, топ-списки охоплюють широкий тематичний спектр і стабільно набирають велику кількість переглядів. Досить часто топ-списки відображають основні тенденції масової думки у сфері кінематографу;

- кінодискусії - обговорення кількома учасниками певних фільмів або пов'язаних з кінематографом тем (приміром, вже згадуваний канал ScreenJunkies пропонує глядачам «Movie Fights» кінодискусії, протягом яких ведучим-суддею визначається найпереконливіший учасник);

- відеокоментарі, представлені, зокрема, критичними зауваженнями в інформаційних відеоматеріалах про кіно, а також відеосписками так званих «пасхальних яєць», тобто додаткових елементів або посилань на інші медіа, прихованих творцями фільмів для уважних глядачів (хоча такі матеріали потребують глибшого знайомства з фільмом, ніж поверховий перегляд, вони не є повноцінним та всебічним аналізом кінопродукту).

Іншою жанровою групою кінокритичного контенту є відеоесе, які К. Альварез Лопез та А. Мартін визначають як «вираження критичної, аналітичної та теоретичної роботи з використанням аудіовізуальних ресурсів - зображень та звуків» [6]. Лопез та Мартін схильні до ототожнення понять «аудіовізуальне есе» та «відеоесе», у той час як К. Грант їх розмежовує. Так, дослідниця характеризує «аудіовізуальне есе» як маркер академічності дослідження, а «відеоесе» вона асоціює з онлайн-простором, як продукт для масового споживання [2]. Друга частина терміну, «есе», на думку Лопез та Мартіна, покликана передавати одночасно «конотації інтелектуального дослідження та поетичного експерименту» [6].

Досліджуючи академічні аудіовізуальні есе, Лопез і Мартін виділили дві умовні групи: «знайдена плівка» (англ. «found footage») та фільм-есе [6]. Отже, адаптувавши цю класифікацію до відеоесе на YouTube, їх можна охарактеризувати таким чином:

- проекти, зроблені в традиції «знайденої плівки», як правило, створені на основі вже існуючих відеоматеріалів. Такі есе зазвичай недовгі за тривалістю (до 10 хвилин), а окрім традиційних інструментів - відео, звуку та слів - в них активно використовується інфографіка. У більшості випадків такі есе сконцентровані на специфічних аспектах фільмів або кінематографу взагалі, а аналітична робота спрямована власне на фільм, що виступає об'єктом дослідження [6];

- проекти, зроблені в традиції фільму-есе, характеризуються, перш за все, наявністю авторських відеоматеріалів та відчутною присутністю особистості автора (а оскільки фільми-есе нерідко є продуктами командної роботи, особистість автора у таких проектах можуть репрезентувати персонажі). Популярними представниками такої форми есе є веб-серіал «NostalgiaCritic» та кінокритичний канал BadComedian, які поєднують в собі і фрагменти фільмів, і елементи огляду (розмову з камерою), і комедійні скетчі. Такі есе зазвичай мають довшу тривалість (приблизно 40-50 хв). Для академічних фільмів-есе властива увага до інформаційного поля навколо об'єкту дослідження і широкий тематичний спектр [6]. Ця тенденція проглядається у роботах есеїстки Ліндсі Елліс.

У час, коли якісна професійна кінокритика презентована лише у академічному середовищі та на сторінках спеціальних видань, відеоесе пропонують її у доступному та полегшеному для сприйняття вигляді. Відеоесе, як правило, випускаються через певний час після виходу фільму - коли він стає доступний для придбання і, відповідно, автор може використати фрагменти для свого проекту. На відміну від відеорецензій, які знімаються до або відразу після прем'єри, відеоесе не обмежені часом і пропонують всебічний та вичерпний погляд на кінематограф.

Таким чином, відеоконтент на YouTube виразно демонструє загальну, характерну для цифрового середовища тенденцію до жанрової дифузії, а тому представлені у дослідженні жанри характеризуються взаємним впливом та мінливістю. Такі тенденції зумовлені динамічністю та конкуренцією всередині YouTube-середовища, яке розвивається так швидко, що автори змушені постійно шукати нові способи завоювання уваги аудиторії.

Висновки

кінокритика аудіовізуальний відеохостинг

YouTube пропонує широкий спектр онлайнової кінокритики: від ТОП-списків до глибоких та вичерпних досліджень у аудіовізуальній формі. Дослідження жанрової природи аудіовізуальної кінокритики дозволяє виокремити дві групи кінокритичного контенту: відеоогляди і відеоесе, які також мають численні різновиди. Головною відмінністю між цими групами є кількісно і якісно представлене співвідношення інформаційної та аналітичної частин: у відеооглядах переважає інформаційна, вони мають здебільшого рекомендаційний характер, у відеоесе - аналітична, вони пропонують оригінальні дослідження, пропагують критичне мислення та виконують просвітницьку функцію, але при цьому розраховані на широку аудиторію і прагнуть бути простими для сприйняття і розуміння. Таким чином, відеоесе як жанр, що динамічно розвивається, найбільше сприяє відродженню притаманної кінокритиці функції формування естетичних смаків.

References

1. Martin, A. (2014), "The Inward/Outward Turn", available at: http://cineticle.com/behind/1136- audiovisual-essay.html (accessed 26 April 2018).

2. Grant, C. (2016), "The audiovisual essay as performative research", available at: https://necsus- ejms.org/the-audiovisual-essay-as-performative-research/ (accessed 26 April 2018).

3. Kachkaeva, A. & Shomova, S. (Ed.) (2017), Multimedia Journalism, HSE Publishing House, Moscow,

416 p.

4. Battaglia, J. (2010), "Everyone's a Critic: Film Criticism Through History and Into the Digital Age"

available at:

https://digitalcommons.brockport.edu/cgi/viewcontent.cgi?referer=https://en.wikipedia.org/&httpsredir= 1&article=1031&context=honors (accessed 26 April 2018).

5. Tekuteva, I. (2016), "Genre and Thematic Classification of Videoblogging", available at: https://cyberleninka.ru/article/n/zhanrovo-tematicheskaya-klassifikatsiya-videobloginga (accessed 26 April 2018).

6. Alvarez Lopez, C. & Martin, A. (2014), "Introduction to the audiovisual essay: A child of twomothers", available at: https://necsus-ejms.org/introduction-audiovisual-essay-child-two-mothers/(accessed 26 April 2018).

Размещено на Allbest.ru