Роль родини і дитинства у становленні особистості м. Вінграновського, як митця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль родини і дитинства у становленні особистості м. Вінграновського, як митця

Актуальність

Микола Степанович Вінграновський був людиною непересічного таланту та невичерпної енергії. Він зміг посісти видатне місце, як в кінематографі, так і в українській літературі ХХ ст. Не зважаючи на це, досі відсутнє комплексне історичне дослідження життєвого шляху митця, в якому б висвітлювалася націокультурна діяльність його творчого життя, що робить наше дослідження актуальним, особливо в реаліях сьогодення сучасного українського суспільства, коли воно знову зіткнулося з новим імперським викликом - з його ідеологією «русского мира», тому суспільно значимим та науково важливим є дослідження громадсько-політичної та націокультурної діяльності представників національно свідомої української еліти, що в умовах імперського колоніального панування з його асиміляційною політикою знаходила у собі духовні сили відстоювати права українців на вільний націокультурний розвиток. У цьому контексті потребує подальшого розвитку українська біографістика, зокрема дослідження особливостей становлення та формування, як особистості та як митця, представника українських «шістдесятників» М. Вінгранов- ського, що дозволить більш повно розглянути його як історичну особистість та визначити суспільно-політичні та націокультурні чинники становлення та діяльності діячів української культури його покоління загалом.

Історіографія. Культурницька та громадсько-політична діяльність Миколи Вінграновського є знаковим явищем в історії культури України другої половини ХХ - початку ХХІ ст. Історіографічна складова досліджень життя та творчості М. Вінграновського представлена роботами наступних авторів: Доній В.¹, Дудюк Л. Доній В. С. Художня концепція ментальності українського народу (за романами М. Він-грановського "Северин Наливайко" та Л. Костенко "Берестечко") / В.С. Доній // Науковий вісник Миколаївського державного університету: зб. наук. праць. - Миколаїв, 2007. - Вип. 14. - С. 84-88. Дудюк Л. П. Історичні факти і художній вимисел в романі М. Вінграновського "Северин Наливайко" / Л. П. Дудюк // Науковий вісник Миколаївського державного університету : зб. наук. праць. - Миколаїв, 2007. - Вип. 14. - С.135-142., Кіт Д. Кіт Д. Дорога до храму / Д. Кіт // Краєзнавчий альманах. - 2003. - Вип. 2. - С. 53-58., Кремінь Д. Кремінь Д. Історіософський контекст лірики Миколи Вінграновського / Д. Кремінь, О. О. Криницька // Науковий вісник Миколаївського державного університету: зб. наук. праць. Вип. 17. Філологічні науки / ред. М. І. Майстренко та ін. - Миколаїв: МДУ, 2008. - С.90-96., Підопригора С. Підопригора С. В. Фольклорна основа "химерних" елементів у історичному романі Миколи Вінграновського "Северин Наливайко" / С. В. Підопригора // Науковий вісник Миколаївського державного університету : зб. наук. праць. - Миколаїв, 2007. - Вип. 14. - С. 108-112.. Незважаючи на це, і досі відсутні ґрунтовні історичні та просопографічні дослідження його життєвого та творчого шляху. Джерельна база по життю і діяльності М. Вінграновського в більшості своїй представлена напрацюваннями його друзів та колег (згадки у власних мемуарах, літературні нариси та характеристики). Окремо у цій категорії варто виокремити доробок Мирослава Лазарука та Івана Дзюби. М. Лазарук у своїх мемуарній праці «Степовий Сварог» Лазарук М. Микола Вінграновський. Степовий Сварог. Есе про незабутні мандри Україною з Миколою Вінграновським. - К.: «Фоліо», 2009. - 186 с., описує своє знайомство з М. Вінгра- новським та останні роки життя митця. І. Дзюба у своїй праці «Спогади та роздуми на фінішній прямій» Дзюба І. М. Спогади і роздуми на фінішній прямій / вступ, ст. М. Г. Жулинського. -- К.: Криниця, 2008. -- 928 с.:іл., використовуючи матеріал свого щоденника, висвітлює 1980-ті роки у житті М. Вінграновського, його погляди на тогочасні події та стосунки з українськими митцями другої половини ХХ ст. Ще одним джерелом про життєвий шлях, особливо про юнацькі роки М. Вінграновського є його автобіографічний твір «Рік з Довженком» Вінграновський М. С. Вибрані твори: У 3 т. - Т.1: Поезії/Вступна стаття Т. Салиги. - Тернопіль: Богдан, 2004. - 400 с.(Серія «Маєстат слова»).. Досліджуючи історію Миколи Вінграновського, ми активно використовували епістолярій, спогади, щоденники, мемуари, частина яких була опубліковані у документальному збірнику «Маршал Вінграновський» Маршал Вінграновський. Книга про поета(спогади, есеї, листи, інтерв'ю)/передм., упорядкув. П. Вольвач. - К.: Ярославів Вал, 2011. - 480 с.:іл..

Наукова новизна нашого дослідження полягає у спробі доповнити біографію Миколи Вінграновського в контексті основних етапів його життя, зокрема розкрити роль родини, атмосфери дитинства та років юності, висвітливши фактори впливу, їх взаємозв'язки та відображення в творчості митця, що дозволило б комплексно вивчити особистість Миколи СтепановичаВінграновського, його життєвий шлях та окреслити деякі нові аспекти впливів на його творчість.

Виклад основного матеріалу дослідження

Микола Вінграновський народився в селянській родині на Миколаївщині. Його батько, Степан Миколайович Вінграновський був уродженцем села Кумарі(Первомайський район, Миколаївська область), а на життя заробляв столяруванням. Мати, Зінаїда Олексіївна (в дівоцтві Садовніченко) походила з містечка Велика Корениха Одеського повіту, Херсонської губернії (нині частина міста Миколаєва). Її родина була не дуже заможною і, до того ж, багатодітною: четверо сестер і брат Тимофій. У зв'язку зі складним матеріальним становищем сім'ї, вона ще з дитинства була вимушена працювати наймичкою у панському маєтку. Подорослішавши, вона разом зі своєю сестрою Анною, вирішили переїхати та вибралися до Кумарів. Поселились у тій частині села, що називалася Ляхи. Своєю назвою ця місцевість була зобов'язана прізвищам більшої частини своїх жителів: Кулачинські, Платовські, Крижанівські, Занєвські, Вінграновські. Степан Вінграновський вподобав молоду працьовиту дівчину Зінаїду Садовніченко. Одружившись, у селі Кумарі вони заснували нову гілку роду Вінграновських. Сестра Анна вийшла заміж за Івана Кулачинського Лазарук М. У Первомайськ, до Вінграновського...[Електронний ресурс] //Українська літературна газета. - №11(17) - 2010. - Режим доступу: http://litgazeta.com.ua/artides/u- pervomajsk-do-vingranovskogo/ Марочко В. І. Колективізація сільського господарства в УСРР/ УРСР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А.Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл. - Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Kolektyvizaciya.

Приватне господарство молодої родини Вінграновських, з середини 20-х років ХХ століття, в умовах нової економічної політики, що стимулювала підприємництво, поступово ставало прибутковим, але на заваді цьому поступовому фінансовому та матеріальному зростанню добробуту родини стала нова політика радянської влади. Восени 1929 року було проголошена масова колективізація, що охоплювала усі сфери сільськогосподарського виробництва та розповсюджувалась на усі райони та села УСРР. Суть колективізації полягала в масовому створенні колективних господарств шляхом примусового усуспільнення земельних ділянок, реманенту, робочої та продуктивної худоби селянських господарств українців¹¹. У зв'язку зі спротивом політиці колективізації, який чинила переважно більш заможна частина селянства, було проголошено курс на «ліквідацію куркульства як класу». Це курс, що протягом 1930-31рр. здійснювався керівництвом СРСР, шляхом примусового безоплатного відчуження майна у частини селянства та ізоляції постраждалих від таких дій, шляхом як насильницької висилки їх із місць їхнього проживання, так і фізичного знищення. Така терористична політика мала за мету змусити більшу частину селянства об'єднатися в колгоспи. Для того, щоб досягти задуманого, керівництво СРСР штучно розкололо членів сільських громади на "куркулів" (вони були оголошені ворожим щодо радянської влади класом) і незаможників (бідняків та середняків), а також запровадило репресування "куркулів" за добровільної або примусової участі незаможників Кульчицький С. В. Ліквідація куркульства як класу [Електронний ресурс] // Енци-клопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл. - Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Likvidatsiya_kurkulstva. Родину Вінграновських також було класифіковано, як «куркулів». Прагнучи уникнути репресій, Степан Миколайович, на початку 1930-х років, разом з сім'єю відправився до Мурманська - вільнонайманим робітником на будівництво Біломорканалу Історія української літератури ХХ століття [Текст] : у 2 кн. : навч. посіб. для студ. філолог. вузів. Кн. 2 Ч. 2 1960-1990-ті роки / ред. В. І. Дончик. - К. : Либідь, 1995. - 510 с.- С. 125..

На рідну Миколаївщину повернулися в 1933 році. Але політична та економічна ситуація в українському суспільстві все ще була вкрай напруженою. Після насильницької колективізації сільського господарства, "розкуркулення" селян, хлібозаготівельних кампаній та масового терору на селі -більшовицька влада вдалася до політики Голодомору. Терор голодом, що діяв в УСРР протягом 22-х місяців, - це була свідома і цілеспрямована політика сталінського уряду. Ця карально-репресивна акція була спрямована на упокорення українських селян, на знищення в УСРР самодіяльних селянських господарств - соціально-економічних підвалин української нації Кульчицький С. В. Ліквідація куркульства як класу [Електронний ресурс]... - Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Likvidatsiya_kurkulstva. Як наслідок деморалізація населення, втрата моральності, зневага до духовних цінностних ідеалів, нехтування загально- прийнятними нормами людського співжиття, зростання кримінальної злочинності. Матір Миколи Вінграновського про ці роки згадувала: «Був 1933-й, голод, убивства. Зійшла на станції Кам'яний Міст поночі. Кажуть: ,,Не здумай зараз іти в село, дочекайся ранку, бо можуть убити”. А як тут чекати - хочеться до своїх, знайшлися й попутчики: «Ми вас проведемо...» При першій нагоді вони вихопили в неї валізу й кинулися втікати, але підіспів якийсь залізничник, порятував... Лазарук М. У Первомайськ, до Вінграновського...[Електронний ресурс] //Українська літературна газета. - №11(17) - 2010. - Режим доступу: http://litgazeta.com.ua/artides/u- pervomajsk-do-vingranovskogo/».

У рідному селі Кумарі сім'я проживала недовго, і вже через кілька років переїздить в місто Первомайськ. Саме тут, згідно з більшістю джерел, 7 листопада 1936 р. у с. Богополі, що разом з іншими селами Голтою та Орликом утворюють надбужанське містечко Первомайськ, народився Микола Вінгранов- ський Історія української літератури ХХ століття. ... - С. 125.. Хоча сучасники М. Вінграновського, зокрема колишній учитель Григорій Усатюк, який вступив до восьмого класу,коли Микола Вінграновський з Григорієвим братом Павлом уже закінчував десятий, уточнив, де народився поет: «У багатьох джерелах неправильно вказують місце народження Вінгра- новського - Богопіль. Насправді ж він народився в Голті у провулку Луначар- ського, 1, де тоді мешкала сім'я Коломійців, у якої Вінграновські винаймаликімнату. Це може підтвердити й Павло Коломієць. Тільки через рік молода сім'я переселилася в с. Богопіль. Їхня хата була на самому краю міста, дивилася у степ. За нею тягнулися город і гектар вишневого саду.Мати возила ті вишні продавати, за що й виживала сім'я. Виростав майбутній поет на крутому березі ріки Південний Бог, а не Буг, як називають. Може, саме тому так багато вклали Бог і природа в поетову душу, яка зростала, гартувалася й мужніла на цих цілющих степових землях Лазарук М. Микола Вінграновський. Степовий Сварог. ... - С. 79.». Він був другою дитиною в сім'ї. Всього в Степана та Зінаїди Вінграновських було четверо дітей Лазарук М. У Первомайськ, до Вінграновського...[Електронний ресурс] //Українська літературна газета. - №11(17) - 2010. - Режим доступу: http://litgazeta.com.ua/artides/u- pervomajsk-do-vingranovskogo.

Матір - Зінаїда Вінграновська - проста українська селянка була найпершим взірцем для малого Миколи. Вона мала напрочуд волелюбну натуру, в довжен- ківському розумінні - аристократичну. І зуміла передати певну частину своїх рис сину - вміння розповідати історії Маршал Вінграновський. Книга про поета ... - С.178., працелюбність, любов до книги (в дитинстві особливо любив О. Пушкіна та М. Лєрмонтова). Шанобливе ставлення і любов до своєї неньки Микола Вінграновський проніс через усе своє життя. Хоча, як відмічають сучасники, його любов до неїніколи не була яскраво вираженою ні в житті, ні в творчості. Він ніколи нею не хвалився, «ніби боявся загубити ті почуття, які зберігав в душі все життя. І жив у невимовній любові до неї. А коли говорив, то яснів обличчям, як дитина Там же ... С. 375.]». Про важливість матері у формуванні особистості М. Вінграновського свідчить спогад його другої дружини Олександри Білинкевич-Вінграновської: «Найбільшою похвалою від Миколи вважаю його слова: «Ти така сильна, як моя мама» Там же ... С. 449.. Цією оцінкою однієї з найважливіших рис своєї матері М. Вінграновський засвідчував їй вдячність за те, що в роки Голодомору, Другої світової війни, тяжких повоєнних років з їхнім голодом 1947 р. уся турбота про родину лежала на її тендітних жіночих плечах Там же ... С. 449.. Рідний дім, повернення додому все життя асоціюватимуться в нього саме з особистістю матері. Мотиви повернення додому, на кшталт: «Будеш, мати, мене зимувати,Будеш мати мене коло хати Вінграновський М. С. Вибрані твори: У 3 т. - Т.1: Поезії/Вступна стаття Т. Салиги.. -», часто зустрічаються в його поетичній творчості, хоча і не завжди у поезіях зустрічається образ власне матері.

Поряд з матір'ю, не менш важливим для становлення особистості майбутнього митця слова М. Вінграновського є вплив батька. Степан Вінграновський був людиною стійкого характеру, і не дивлячись на різні життєві труднощі, що випали на його долю, він чесно трудився, прагнучи забезпечити добробут своєї сім'ї. Особистість батька для М. Вінграновського стала уособленням воїна-хлібо- роба, українця-хлібороба, що живе за «селянським законами» на своїй землі.Саме батько стане прообразом багатьох персонажів у творах М. Вінграновського («Пересядка», «Наш батько»). Так, український дослідник Тарас Салига, відмічаючи ставлення Миколи Степановича до свого батька, до пам'яті про нього, зазначає: «Один із найголовніших персонажів прози Миколи Вінграновського - це батько! Скільки він розповів хвилюючих історій про батьків його юних героїв! Вони воюють на фронті чи повертаються з війни, орють чи засівають землю. І діти завжди ним гордяться! Я б сказав, що проза Вінграновського позначена «культом» батька Там же ... - С. 50.».

Важливе місце у становленні світоглядних та духовних цінностей малого Миколки, крім батьків, посідає його бабуся по материній лінії - Євдокії Садов- ніченко. І хоча були часи панування войовничого атеїстичного світогляду, саме бабуся формувала у свого онука уявлення про Бога, як верховної та направляючої сили. Вона часто водила онуків до церкви. Про силу цього впливу, красномовно свідчить, згадуваний згодом самим митцем, той факт, що будучи учнем 4-5 класів, він мріяв стати священиком. Ця мрія займала його настільки, що, за його власними словами, що він по ночах виходив у сад і молився Маршал Вінграновський. Книга про поета ... - С. 436..

Релігійне виховання малого Миколи було нерозривно пов'язано з залученням до народних звичаїв і традицій. Так, регулярно відвідуючи церкву і маючи непоганий голос, на Різдво 1944 року, він разом з місцевим священиком «носить Різдвяну вечерю» односельчанам (події відбувались в селі Кумарі). На малолітнього Миколу було покладено обов'язок співати Різдвяні колядки та малювати крейдою на дверях хрест Там же ... - С. 409.. Набожність та кмітливість, співочий талант цієї дитини вразять, навіть, румунського священика, який разом з окупаційними румунськими військами перебуватиме в місті в період Другої світової війни. Він безуспішно буде просити Зінаїду Вінграновську, матір Миколи, щоб вона відпустила сина з ним до Румунії, де він обіцяв допомогти йому вивчитись на свя- щеника Там же ... - С. 436..

М. Вінграновський ріс надзвичайно допитливим хлопчиськом з веселою вдачею. Перед війною батько купив йому велосипед. У тогочасному селі це була надзвичайно велика рідкість. Цей факт як не найкрасномовніше свідчить, що Миколчиних батьків не заробітчанство та накопичення грошей, а розвиток їхніх дітей був чи не найголовнішим у їхній тяжкій праці селян-трударів. Однолітки заздрили Миколі. Але він завжди ділився велосипедом з товаришами. Але захоплення їздою велосипедом мало ще і пізнавальне значення, виховувало певну ерудованість. Так, коли їхав селом, бувало, голосно казав: "Повертаю праворуч -- їду на Одесу", "Повертаю ліворуч -- їду в Первомайськ", "Їду на північ там Київ". Така не по літах обізнаність, впевненість, особливо фантазія малого Миколки дивували однолітків Там же ... - С. 402..І ще однією сильною рисою його характеру, що формувалась у ці роки - була спостережливість, уміння помічати те, на що інші не звертали увагу, милуватись неповторною красою природи, відповідати на доброту людську, сприймати народну мудрість. З дитинства був непередбачуваним, як розповідають друзі та сестра Гелерія: то ні з того, ні з сього загасить багаття; страху не відчував ні до чого, тому будучи п'ятикласником, катався на крижинах; часто його товаришами були різні звірі: собака, кінь Манюня. Ровесники М. Вінгра- новського згадують, що Микола, коли пас череду, завжди був душею компанії юних пастухів: умів розповідати захоплюючі історії та оповідки. А між розповідями - міг годинами ходити степом, задумавшись про щось і розмовляючи сам з собою. Умів спостерігати за природою і відчувати її чи то в листочку, чи в квітці, чи любуючись річкою Рось Там же ... - С. 402..

Новим після колективізації, Голодомору 1932-1933 рр.випробуванням для сім'ї Вінграновських стала нацистська агресія на СРСР, що не оминула й рідної України. Ще на початку війни, батька М. Вінграновського було мобілізовано й відправлено на фронт. Родина залишилась в місті Первомайськ. 3 серпня 1941 року місто було окуповано румунськими військами (Румунія виступила союзницею гітлерівської Німеччини у роки Другої світової війни), увійшовши до Голтянського повіту губернаторства Трансністрія. Це були українські землі поміж Дністром і Південним Бугом Михайлуца М. І., Нікульча І. Я. Трансністрія [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Transnistriia. Окупація тривала до 22 березня 1944 року. Проте зафіксовані у пам'яті п'яти - восьмилітнього хлопчака події у житті родини, пов'язані з воєнним лихоліття (артилерійські обстріли, відсутність батька, побутові складнощі), як зазначає М. Лазарук, потім ляжуть в основу багатьох його творів («Жоржина», «Демон», «Сестри білять яблуні в саду» та інші). Вічним нагадуванням про війну стане і каліцтво малого Миколки. Як стверджували сучасники митця, його травма стала наслідком необережного поводження із покинутими (чи нездетонованими) залишками боєприпасів. Вибухом йому відірвало мізинець правої руки Маршал Вінграновський. Книга про поета ... - С. 93.. Уже дорослим він мріятиме описати цю «найлиховіснішу у світі війну очима крихітної дитини, <...> детально описуючи свої перші враження від побаченого у небі ворожого літака, і почуття, що охопили дитяче серце при цьому Лазарук М. Микола Вінграновський. Степовий Сварог. ... - С. 86.».

З надією, що у селі буде легше пережити окупацію, ніж у місті, матір Миколи з іншими дітьми переїздять у село Кумарі. У ці роки розпочинається і його шлях здобуття освіти. Саме в Кумарях, під час румунсько-німецької окупації він йде в нульовий клас. Війна вносить свої корективи у навчальний процес Кумарівської початкової школи. Місяці занять чередувалися з довгими місяцями перерв. Але, як відзначають сучасники та біографи,учень Микола Вінграновський ставився до навчання надзвичайно відповідально Маршал Вінграновський. Книга про поета ... - С. 402..По закінченню війни, як мільйони українських родин, сім'я Вінграновських починає прилаштовуватись до мирного життя післявоєнної доби. Повернувся з фронту батько. Матеріальне становище родини поліпшується і, з часом, вони знову переїхали жити до міста. Поселилися на околиці міста Первомайськ, в с. Богопіль. Тут Микола Вінграновський продовжив своє навчання в Богопіль- ській десятирічній школі №17, яку закінчив в 1955 році. Як згадуватимуть на вечорі-спогаді 26 травня 2005 року вчителі, однокласники, друзі, «саме у шкільні роки у ньому спалахнула мрія стати поетом і артистом, про що він неодноразово заявляв оточуючим Лазарук М. Микола Вінграновський. Степовий Сварог. ... - С. 78.». У ці шкільні роки він дебютує як поет. Друг дитинства М. Вінграновського, поет та мовознавець Олекса Різників згадував: «А стрілися ми на літстудії, яку при районній газеті, яку організував Василь Годований, санітарний лікар та поет, який, по суті, дав нам усім путівку у життя, бо вперше привів на радіо, і ми прозвучали на вест район, бо вперше надрукував нас у «Прибузькому комунарі». До Миколи він ставився дещо упереджено, думаючи, що той списує у когось вірші. Це зайве свідчення талановитості юного Миколи. Справді, як можна було за тиждень списати віршами (своїми!!!) цілий учнівський зошит!? І це систематично Маршал Вінграновський. Книга про поета ... - С. 174.».

Природній талан фантазувати, мріяти, красномовно оповідати, уміння помічати невловиме на перший погляд, чудовий голос, знання народних пісень, захоплення літературою (особливо любив О. Пушкіна та М. Лєрмонтова), участь у театральних постановках у школі, підтримка з боку родини і вчителів посприяли, як на наш погляд, і обумовили його прагнення обрати своєю професією - професію актора. По закінченню школи, Микола Вінграновський планує вступати до Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого.

Висновок

References

1. Vermenych Ya. V. Pervomaisk [Elektronnyi resurs] // Rezhym dostupu: http:// www.history.org.ua/?termin=Pervomajsk_mst [in Ukrainian]

2. Vinhranovskyi M. S. (2004) Vybrani tvory: U 3 t. T.1: Poezii/Vstupna stattia T. Salyhy. Ternopil: Bohdan, 400 s.(Seriia «Maiestat slova») [in Ukrainian]

3. Dziuba I. M. (2008) Spohady i rozdumy na finishnii priamii / vstup, st. M. H. Zhulynskoho. K.: Krynytsia, 928 s.:il. [in Ukrainian]

4. Donii V. S. (2007) Khudozhnia kontseptsiia mentalnosti ukrainskoho narodu (za romanamy M. Vinhranovskoho "Severyn Nalyvaiko" ta L.Kostenko "Berestechko") / V.S. Donii // Naukovyi visnyk Mykolaivskoho derzhavnoho universytetu : zb. nauk. prats. Mykolaiv, Vyp. 14. S. 84-88. [in Ukrainian]

5. Dudiuk L. P. (2007) Istorychni fakty i khudozhnii vymysel v romani M. Vinhranovskoho "Severyn Nalyvaiko" / L. P. Dudiuk // Naukovyi visnyk Mykolaivskoho derzhavnoho universytetu : zb. nauk. prats. - Mykolaiv, Vyp. 14. S. 135-142. [in Ukrainian]

6. Istoriia ukrainskoi literatury KhKh stolittia [Tekst] : u 2 kn. : navch. posib. dlia stud. filoloh. vuziv. Kn. 2 Ch. 2 1960-1990-ti roky / red. V. I. Donchyk. - K. : Lybid, 1995. 510 s. [in Ukrainian]

7. Kit D. (2003) Doroha do khramu / D. Kit // Kraieznavchyi almanakh. Vyp. 2. S. 53-58. [in Ukrainian]

8. Kremin D. (2008) Istoriosofskyi kontekst liryky Mykoly Vinhranovskoho / D. Kremin, O. O. Krynytska // Naukovyi visnyk Mykolaivskoho derzhavnoho universytetu : zb. nauk. prats. Vyp. 17. Filolohichni nauky / red. M. I. Maistrenko ta in. Mykolaiv : MDU, S. 9096. [in Ukrainian]

9. Kulchytskyi S.V. (2009) Likvidatsiia kurkulstva yak klasu [Elektronnyi resurs] // Entsyklopediia istorii Ukrainy: T. 6: La-Mi / Redkol.: V. A. Smolii (holova) ta in. NAN Ukrainy. Instytut istorii Ukrainy. K.: V-vo "Naukova dumka", 790 s.: il. - Rezhym dostupu: http://www.history.org.ua/?termin=Likvidatsiya_kurkulstva [in Ukrainian]

10. Lazaruk M. (2009) Mykola Vinhranovskyi. Stepovyi Svaroh. Ese pro nezabutni mandry Ukrainoiu z Mykoloiu Vinhranovskym. K., : «Folio», 186 s. [in Ukrainian]

11. Lazaruk M. U. (2010) Pervomaisk, do Vinhranovskoho.../Elektronnyi resurs] // Ukrainska literaturna hazeta. - №11(17). - Rezhym dostupu: http://litgazeta.com.ua/ articles/u-pervomajsk-do-vingranovskogo/ [in Ukrainian]Mykhailutsa M.I. (2004) Nikulcha I.Ia. Transnistriia [Elektronnyi resurs] // - Rezhym dostupu: http://www.history.org.ua/?termin=Transnistriia [in Ukrainian]

12. Marochko V. I. Holodomor 1932-1933 rokiv v URSR [Elektronnyi resurs] // Entsyklopediia istorii Ukrainy: T. 2: H-D / Redkol.: V. A. Smolii (holova) ta in. NAN Ukrainy. Instytut istorii Ukrainy. K.: V-vo "Naukova dumka", 688 s.: il. - Rezhym dostupu: http://www.history.org.ua/?termin=Golodomor_1932_1933 [in Ukrainian]

13. Marochko V. I. Kolektyvizatsiia silskoho hospodarstva v USRR/ URSR [Elektronnyi

resurs] // Entsyklopediia istorii Ukrainy: T. 4: Ka-Kom / Redkol.: V. A. Smolii (holova) ta in. NAN Ukrainy. Instytut istorii Ukrainy. K.: V-vo "Naukova dumka", 2007. 528 s.: il. - Rezhym dostupu:http://www.history.org.ua/?termin=Kolektyvizaciya [in

Ukrainian]

14. Marshal Vinhranovskyi. Knyha pro poeta (spohady, esei, lysty, interviu) / peredm., uporiadkuv. P. Volvach. - K.: Yaroslaviv Val, 2011. 480 s.:il. [in Ukrainian]

15. Pidopryhora S. V. (2007) Folklorna osnova "khymernykh" elementiv u istorychnomu romani Mykoly Vinhranovskoho "Severyn Nalyvaiko" / S. V. Pidopryhora // Naukovyi visnyk Mykolaivskoho derzhavnoho universytetu : zb. nauk. prats. Mykolaiv, Vyp. 14. S. 108-112. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru