НМАУ імені П.І. Чайковського – Національнаопера України: взаємодія як чинник розвитку оперного мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

НМАУ імені П.І. Чайковського - Національнаопера України: взаємодія як чинник розвитку оперного мистецтва

Розглянуто актуальні питання творчої співпраці і плідної взаємодії двох провідних національних установ України у сфері культури і мистецтв - Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (вищого навчального закладу) та Національного академічного театру опери та балету України імені Т. Г. Шевченка (закладу культури). Зосереджено увагу на їх взаємозв'язку, оскільки Академія здійснює підготовку для театру високопрофесійних кадрів (співаків-акторів, артистів симфонічного оркестру і хору, диригентів, музичних режисерів та ін.), а до науково-педагогічної роботи залучаються найвидатніші майстри оперної сцени, музиканти, які мають високі творчі здобутки й визнання в Україні і світі. Так виявляється спадкоємність поколінь у сфері оперного мистецтва. Дані про випускників Академії (співаків-акторів, диригентів, хормейстерів, режисерів), які працюють у творчому колективі Національної опери України, часом поєднуючи роботу в театрі з науково-педагогічною чи артистичною діяльністю в Оперній студії в НМАУ ім. П. І. Чайковського узагальнено відтворено в наведених таблицях. Виявлено, що в соціокультурному просторі України просвітницька і культурно-мистецька діяльність колективів Національного академічного театру опери та балету України імені Т. Г. Шевченка і Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського сприяє культурному і духовному розвитку особистості.

Актуальність теми дослідження. Традиційно важливою для розвитку оперного мистецтва в Україні є творча взаємодія оперних театрів з музичними навчальними закладами. Надзвичайно потужна і продуктивна співпраця протягом багатьох десятиліть склалася між Національним академічним театром опери та балету імені Т. Г. Шевченка і Національною музичною академією України імені П. І. Чайковського. Головним мотиватором зацікавленості у тісній співпраці і взаємодії є взаємозалежність між цими закладами.

Академія здійснює підготовку для театру високопрофесійних кадрів (співаків-акторів, диригентів, хормейстерів, музичних режисерів, артистів симфонічного оркестру і хору тощо), а до науково-педагогічної роботи залучаються найвидатніші майстри оперної сцени, які мають високі творчі здобутки і визнання в Україні і світі. Творча молодь переймає практичний досвід у своїх наставників в Оперній студії НМАУ ім. П. І. Чайковського.

Склад оперної трупи Національної опери України щорічно поповнюють вихованці Академії, це переважно співаки-актори - випускники кафедр сольного співу й оперної підготовки та музичної режисури. Серед співаків-акторів у складі оперної трупи театру, сформованої протягом 1983--2017 років, близько 80% (61 особа) - вихованці Академії. Детальний аналіз якісного складу трупи станом на початок 2018 року відтворено у списку випускників Академії (Додаток 1)1.

Найвищих творчих результатів на головній оперній сцені України досягли вокалісти, випускники Академії, удостоєні почесного звання народного артиста України, зокрема: Олександр Дяченко (тенор, клас професора Володимира Тимохіна, 1996), Олександр Гурець (баритон, клас професора Віктора Куріна, 1999), Тарас Штонда (бас, клас професора Галини Сухорукової, 2008), Анжеліна Швачка (мецо-сопрано, клас професора Галини Туфтіної, 2012), Ігор Борко (тенор, клас професора Костянтина Огнєвого, 2012), Андрій Романенко (тенор, клас професора Володимира Тимохіна, 2013), Ольга Нагорна (сопрано, клас професора Євгенії Мірошниченко, 2015), Лілія Гревцова (сопрано, клас доцента Олександра Вострякова, 2016), Людмила Монастирська (сопрано, клас професора Діани Петриненко, 2017). Крім цього, лауреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка стали Ольга Нагорна (1998), Людмила Монастирська (2014) та Анжеліна Швачка (2016). Ще 22 випускники Академії зі складу оперної трупи удостоєні почесного звання артиста України.

В основі набутого професіоналізму випускників Академії, їх виконавської майстерності лежать творчі здобутки і практичний досвід їхніх викладачів-наставників, набуті ними у процесі багаторічної роботи на професійній оперній сцені. Виконавський і педагогічний досвід студенти переймають у процесі навчання від своїх викладачів, майстрів українського музичного мистецтва. Так відбувається закономірна наступність і спадкоємність поколінь. Розвиток виконавських шкіл передбачає «практичну виконавську діяльність як форму кристалізації та накопичування досвіду; навчально-освітні заходи як спосіб передання набутого досвіду; теоретико-методологічні розробки як фактор необмежених можливостей професійної комунікації».

Значних зусиль для розвитку київської вокальної школи доклала свого часу Герой України (2006), лауреат Державної премії СРСР (1981) і Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка (1972), народна артистка СРСР, видатна оперна співачка і педагог, професор Євгенія Семенівна Мірошниченко. Відзначимо її 40-річний досвід роботи (1957--1997) на головній оперній сцені України і майже три десятиліття (1980--2009) педагогічної діяльності на кафедрі сольного співу у НМАУ ім. П. І. Чайковського. Навчаючись у класі відомої української оперної співачки і педагога, професора

М. Е. Донець-Тессейр, Є. Мірошниченко досягла високого рівня вокальної майстерності. Творчий шлях співачки розпочався на сцені Оперної студії, тут вона виявила яскравий співочий талант і акторські здібності в досить різноманітному репертуарі. Багаторічний головний хормейстер Національної опери України Л. М. Венедиктов, звертаючи увагу на унікальність постаті Є. Мірошниченко, згадував: «У консерваторії вона пройшла прекрасну школу в оперній студії у легендарного диригента Веніа- міна Тольби, який виховав блискучу плеяду видатних артистів, а Мірошниченко була її окрасою».

У класі оперного співу Академії Є. С. Мірошниченко як педагог виховала багатьох обдарованих учнів, які демонстрували свої вміння та навички на сцені Оперної студії. Нині випускники класу видатної української співачки представляють її школу в численних провідних театрах України і зарубіжжя. Зазначимо, що в нинішньому складі трупи Національної опери найбільше саме її вихованців, зокрема: народна артистка України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Ольга Нагорна (сопрано, 1994); заслужені артисти України - Сергій Пащук (тенор, 1996), Катерина Стращенко (сопрано, 1999), Сусанна Чахоян (сопрано, 2000), Тетяна Ганіна (сопрано, 2002), Сергій Ковнір (бас, 2006).

Багато зусиль до підготовки майстрів сцени в Оперній студії доклали й професори Академії А. Мокренко, Г. Туфтіна, В. Курін, М. Кондратюк та багато інших досвідчених педагогів, а в минулому відомих широкому загалу оперних співаків. Зокрема, Анатолій Юрійович Мокренко більше 30 років свого творчого життя (1968-1999) працював у Національній опері України, з яких останні вісім - генеральним директором і художнім керівником театру. Професійну вокальну освіту він здобував у педагогів М. Зубарєва і О. Гродзинського. Одразу після закінчення Київської консерваторії (1963) почав працювати в Оперній студії. Протягом п'яти років роботи солістом виконав чотирнадцять головних партій у майже ста п'ятдесяти студійних спектаклях. За вагомі творчі досягнення був удостоєний почесного звання заслуженого артиста УРСР. Ці професійні здобутки стали основою подальшої творчої діяльності і значною мірою сприяли професійному зростанню, завдяки чому його було запрошено солістом до Національної опери.

Серед учнів Анатолія Мокренка - лауреати багатьох національних і міжнародних конкурсів: заслужені артисти України Михайло Киришев (баритон, 1995) і Ген- надій Ващенко (баритон, 2001); солісти - Андрій Гонюков (бас, 2008), Сергій Скоче- ляс (тенор, 2009) та Олександр Мілєв (бас, 2011).

Більше 20 років свого творчого життя був солістом оперних театрів Кишинева (1965-1975) та Києва (1975-1988) і майже чверть століття викладав в НМАУ ім. П. І. Чайковського видатний співак і педагог професор Віктор Миколайович Курін (баритон, народний артист Молдови - 1974, народний артист України - 2000). Вокальну виконавську майстерність набув у класі свого педагога Д. Євтушенка в Київській консерваторії. Для Національної опери він підготував плеяду талановитих співаків- акторів. У його класі навчались нинішні солісти столичної опери: народний артист України Олександр Гурець (тенор, 1988), заслужений артист України Дмитро Агеєв (бас, 1996), Ігор Мокренко (баритон, 1990), Олександр Бойко (баритон, 2005).

Галина Опанасівна Туфтіна (сопрано, народна артистка УРСР - 1969, СРСР - 1980), здобувши освіту в Ленінградській консерваторії, майже 30 років пропрацювала педагогом Київської консерваторії. Школу професора Г. Туфтіної засвоїли нинішні солісти Національної опери: народна артистка України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Анжеліна Швачка (мецо-сопрано, 1997), заслужена артистка України Вікторія Ченська (сопрано, 1999), Ольга Матушенко (сопрано, 2006) та Людмила Циган (мецо-сопрано, 2004).

Діяльність видатного співака і педагога, лауреата Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка (1972), народного артиста УРСР (1974) та СРСР (1978), ректора (1974-1983) та професора кафедри сольного співу Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського Миколи Кіндратовича Кондратюка заслуговує на особливу увагу. Основи вокальної виконавської майстерності М. Кондратюк засвоїв у Київській консерваторії, у класі професора О. Гродзинського, вихованця перших професорів Київської консерваторії - В. Цвєткова, Е. Гандольфі, М. Чистякова. Більше десяти років він очолював кафедру оперної підготовки і протягом десятиліття - кафедру сольного співу Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. За роки педагогічної діяльності він виховав багато талановитих оперних і камерних співаків. Як ректор консерваторії, М. Кондратюк здійснив значний внесок у розвиток Оперної студії. Його учениця, професор кафедри сольного співу В. Антонюк в одній зі своїх праць зазначала: «У роки його роботи ректором <...> приміщення Оперної студії було повністю реконструйоване: встановлено концертний орган, розширено оркестрову яму, що дало змогу вміщати не двадцять шість, а п'ятдесят п'ять музикантів. Нагадаємо, що М. Кіндратович став тоді на перепоні чергової державно-адміністративної «кампанії», коли з Оперної студії хотіли утворити окрему театральну структуру на зразок ленінградської. Спеціально поїхав до міста на Неві вивчати гіркий досвід такої реорганізації, а повернувшись, порадився з колегами-ректорами й розробив для свого дітища статут лабораторії на зразок тих, які діяли у київських вишах немистецького профілю. Саме тоді було «закладено» в плані цього нового статуту практику двох вистав на тиждень - у середу й суботу». Нині в Національному академічному театрі опери і балету імені Т. Г. Шевченка солістами працюють вихованці М. Кондратюка - Василь Колибаб'юк (бас, 1996) та Олександр Мельничук (баритон, 2008).

Кожен викладач кафедри сольного співу має не лише власний досвід роботи на професійній оперній сцені, а й зберігає і примножує традиції вокальної школи своїх наставників. Тому показником високого рівня професійної підготовки співаків- акторів в Академії є те, що значна частина нинішніх солістів Національного академічного театру опери і балету імені Т. Г. Шевченка (станом на початок 2018 року це - Тарас Штонда, Ольга Нагорна, Михайло Киришев, Тетяна Пімінова, Андрій Романенко, В'ячеслав Базир, Анжеліна Швачка, Людмила Монастирська, Сусанна Чахоян, Ген- надій Ващенко, Лілія Гревцова, Оксана Терещенко, Дмитро Кузьмін, Сергій Ковнір, Андрій Гонюков, Володимир Тишков), ще студентами були запрошені працювати на головній оперній сцені.

Переважна більшість артистів симфонічного оркестру і хору Національної опери - це теж випускники Академії, які набували професійного досвіду в студентських колективах (симфонічний, камерний та духовий оркестри; хор студентів) на сцені Оперної студії.

Характерна ознака сучасного колективу Національного академічного театру опери і балету імені Т. Г. Шевченка полягає в тому, що всі його нинішні диригенти (зокрема й головний), хормейстери і головний режисер - це випускники кафедр оперно-симфонічного диригування, хорового диригування, оперної підготовки та музичної режисури у складі вокального й диригентського факультетів Академії (узагальнена інформація подається у хронологічному порядку за роками випуску у таблиці - Додаток 2). Це яскраве свідчення плідної роботи Академії із забезпечення Національної опери кваліфікованими кадрами. Не секрет, що київські школи оперно- симфонічного диригування, хорового диригування є найбільш потужними в державі. Саме тому більшість таких фахівців представляють київську школу в оперних театрах України та на провідних сценах світу.

Відзначимо, що за результатами творчої діяльності усі диригенти Національної опери удостоєні почесних звань: народного артиста України - Кожухар Володимир Маркович (1993), Власенко Аллін Григорович (2000), Дядюра Микола Володимирович (2008), Баклан Олексій Федорович (2009), Макаренко Герман Георгійович (2015); заслуженого діяча мистецтв України - Барвінський Олександр Петрович (200і), Кульбаба Алла Анатоліївна (2008).

Вагомий внесок у розвиток київської школи оперно-симфонічного диригування здійснив яскравий український диригент, високоосвічений музикант, талановитий педагог, гідний вихованець і послідовник славнозвісних маестро Ф. М. Блуменфельда й М. А. Малька - Михайло Маркович Канерштейн. Завдяки своїй наполегливості і професіоналізму, М. Канерштейн організував симфонічний оркестр обласного радіокомітету у місті Києві, на базі якого згодом було утворено Державний симфонічний оркестр України (нині - Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України). Багато років свого життя присвятив Михайло Маркович педагогічній діяльності в Київській консерваторії. Він працював викладачем оперного класу та відділення оперно-симфонічного диригування (завідував відділенням, яке згодом було перетворене на кафедру), паралельно вів клас хорового диригування. Саме під його керівництвом відбувалося професійне навчання, опанування диригентської майстерності багатьма сучасними українськими диригентами, серед яких - Євген Васильович Дущенко, Володимир Маркович Кожухар, Аллін Григорович Власенко, Роман Ісаакович Кофман. Своїм професійним становленням ці митці значною мірою завдячують саме йому. Вони успішно продовжили справу свого вчителя як педагоги, виховавши молодих оперно-симфонічних диригентів. Так, серед випускників класу професора Р. Кофмана - народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, теперішній головний диригент Національного академічного театру опери і балету імені Т. Г. Шевченка та Київського камерного оркестру Національної філармонії України Микола Володимирович Дядюра, народний артист України, доктор мистецтвознавства, професор кафедри оперно-симфонічного диригування, диригент Національної опери України імені Т. Г. Шевченка, художній керівник і головний диригент симфонічного оркестру «Ки- їв-Класик», володар почесного звання «Артист ЮНЕСКО в ім'я миру» - Герман Георгійович Макаренко, гідний послідовник своїх педагогів. Він також передає молодому поколінню свій багатий практичний досвід.

Випускники класу легендарного українського диригента Стефана Васильовича Турчака продовжують справу свого наставника в оперному театрі - це досвідчені диригенти: народний артист України Олексій Федорович Баклан і заслужений діяч мистецтв України Олександр Петрович Барвінський. Єдиною жінкою-диригентом в Київській опері є заслужений діяч України, випускниця класу народного артиста України, професора Вадима Борисовича Гнєдаша - Алла Анатоліївна Кульбаба, яка поєднує свою діяльність в оперному театрі з педагогічною роботою на кафедрі оперної підготовки НМАУ ім. П. І. Чайковського. Під її орудою відбуваються оперні постановки в Оперній студії Академії. Доречно зазначити, що А. Кульбаба першу вищу освіту у Київській консерваторії здобула за спеціальністю «хорове диригування» (клас народного артиста України, професора В. Р. Лисенка).

Усі хормейстери Національної опери здобули вищу професійну освіту теж у НМАУ ім. П. І. Чайковського. За результатами творчої діяльності всі вони удостоєні почесних звань: Інеса Володимирівна Шилова - народна артистка України» (2008), Олександр Леонідович Тарасенко, Богдан Йосипович Пліш, Анатолій Леонідович Семенчук - заслужені діячі мистецтв України (відповідно 1994, 2013, 2016), Владислав Михайлович Загуровський - заслужений артист України (1993).

Традиції київської школи хорового диригування в Київському оперному театрі наслідував і збагачував Лев Миколайович Венедиктов, учень і послідовник визначного хорового діяча України Григорія Гурійовича Верьовки. Свою багаторічну творчу діяльність в оперному театрі (59 років) він поєднував із педагогічною у Київській консерваторії, у якій за період більше п'ятдесяти років виховав плеяду талановитих митців. Школу виконавської майстерності Л. Венедиктова у Київській опері нині представляють його вихованці - А. Семенчук і Б. Пліш. Зокрема, Б. Пліш здобув музичну освіту в Академії за двома спеціальностями - як хоровий диригент у класі Л. Венедиктова та оперно-симфонічний диригент у класі Р. Кофмана. Так само дві спеціальності опанував хормейстер А. Семенчук (хорове диригування - у Л. Венедиктова, оперно-симфонічне диригування - у В. Гнєдаша). Здобуття освіти за двома спеціальностями у НМАУ ім. П. І. Чайковського не поодиноке явище для хорових і оперно-симфонічних диригентів. Ця особливість надає певну перевагу таким митцям на ниві оперного мистецтва, оскільки опанування цих суміжних і взаємопов'язаних спеціальностей дає змогу знаходити більш точні й досконалі засоби виразності для втілення задумів, а також допомагає зрозуміти суто інтерпретаторські наміри і особливості роботи своїх колег.

Багаторічну діяльність в оперному театрі (з 1970 р.) хормейстер Інеса Шилова поєднує із педагогічною роботою (професор кафедри хорового диригування) в Академії (з 1993). За чверть століття вона виховала плеяду талановитих хормейстерів. Хормейстер Олександр Тарасенко, доцент кафедри хорового диригування Академії (з 2013), який активно долучився до виховання нових поколінь хорових диригентів. Ще у 2005-2006 навчальному році він успішно працював диригентом хору студентів НМАУ ім. П. І. Чайковського.

Головний режисер театру Анатолій Анатолійович Солов'яненко кваліфікацію «режисер музичного театру» здобув у НМАУ ім. П. І. Чайковського (клас заслуженого діяча мистецтв України В. В. Бегми). Він удостоєний почесного звання «Народний артист України» (2008), став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка (за постановку опери В. Белліні «Норма», 2011).

У соціокультурному просторі України особливо важливе місце посідають Національний академічний театр опери та балету імені Т. Г. Шевченка і Національна музична академія України імені П. І. Чайковського завдяки багатогранній творчій та професійній діяльності. Адже просвітницька і культурно-освітня робота, забезпечення культурного і духовного розвитку особистості - це основні завдання їх діяльності. Результати творчої співпраці та плідної взаємодії цих двох закладів важко переоцінити.

Список використаної літератури

музичний оперний мистецтво

1.Антонюк В. Г. Микола Кондратюк: виміри особистості // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського : наук. журн. Київ, 2016. № 1 (30). С.163-176.

2.Лисиченко И. Народный артист СССР Анатолий Мокренко: «В своём первом турне по Великобритании наша концертная бригада во главе с секретарем горкома комсомола Ко-стей Масиком зарабатывала деньги для... Английского комсомола».Ц^: http://fakty.ua/32072-narodnyj-artist-sssr-anatolij-mokrenko-v-svoem-pervom-tume-povelikobritaшi-nasha-koncertnaya-brigada-vo-glave-s-sekretarem-gorkoma-komsomola-kostej- masikom-zarabatyvala-dengi-dlya-anglijskogo-komsomola (дата звернення: 01.02.2018).

3.Макаренко Г. Г. Київська школа оперно-симфонічного диригування // Академія музи¬чної еліти України: історія та сучасність. До 90-річчя Нац. муз. акад. України

ім. П. І. Чайковського / авт.-упоряд.: А. П. Лащенко та ін. Київ : Муз. Україна, 2004. С. 454-477.

4.Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка. Ц^: https://www/opera.com.ua (дата звернення 22.01.2018).

5.Оперна студія Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського Ц^: http://operna-nmau.kiev.ua (дата звернення: 22.01.2018).

6.Тарасенко Л. Рік без [оперної співачки] Євгенії Мірошниченко: [висловлювання] // День. 2010. 28 квітня. С. 7.

Размещено на Allbest.ru