Становлення і розвиток хореографічного мистецтва

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Комунальний вищий навчальний заклад

Корсунь-Шевченківський педагогічний коледж імені Т.Г. Шевченка

Черкаської обласної ради

Реферат

на тему:

Становлення і розвиток хореографічного мистецтва

Підготувала Пожар А.Р.

студентка 32 групи

Хореографія (від грец. "чпсеЯб" - танець і "гсбцЮ" - пишу) інтерпретується як танцювальне мистецтво взагалі.

Хореографічне мистецтво - це дуже об'ємне поняття, яке містить балет, мистецтво народного сучасного танцю.

Хореографія сформулювала цілу систему специфічних засобів і прийомів, свою художньо виразну мову, за допомогою чого створюється хореографічний образ, який виникає з музично-ритмічних рухів. Він має умовно-узагальнений характер і розкриває внутрішній стан і духовний світ людини. Основу хореографічного образу складає рух, який безпосередньо пов'язаний з ритмом.

Специфічною особливістю мистецтва хореографії є її безпосередній зв'язок з музикою, яка допомагає розкрити хореографічний образ у всій яскравості і повноті, впливає на його темпоритмічну побудову.

При аналізі музичного мистецтва йшлося про існування важливого зв'язку композитор - виконавець. У хореографії цей зв'язок значно ускладнюється, адже між композитором і виконавцем з'являється постать хореографа. Саме цей «потрійний союз» і робить хореографію видом мистецтва.

Перші свідчення про зародження мистецтва хореографії відсилають нас до глибокої давнини, коли у доісторичну добу танець виконував певну ритуальну функцію. Ця тенденція мала своє продовження і розвиток у культурах Стародавніх Єгипту і Греції, тоді як у Стародавньому Римі танець вже починає сприйматися як видовище.

Середньовіччя накладає на хореографічне мистецтво табу - заборону, хоча народний танець, незважаючи на будь-які перешкоди, продовжує свій розвиток (ця ситуація певною мірою стала основою для відомого роману В. Гюго «Собор Паризької Богоматері»).

Процес відновлення мистецтва хореографії пов'язаний з добою Відродження, але справжній його розвій починається у XVII ст., коли у Франції було створено Королівську академію танцю (1661).

Новерр Жан Жорж (1727-1810) - французький хореограф, реформатор західноєвропейського балету. Його теоретичні та художні пошуки були пов'язані з розробкою двох важливих складових балетного мистецтва: феномену ритму і концепції природних даних танцівника. Згідно з позицією Ж.Ж. Новерра, професійна майстерність виконавця повинна органічно поєднуватися з емоційним началом, що сприятиме процесу створення повноцінного художнього образу. Теоретичні міркування щодо природи і специфіки балетного мистецтва були викладені хореографом на сторінках роботи «Листи про танець». Розвідки Ж.Ж. Новерра у розробці жанрової структури балету мали значний вплив на подальший розвиток хореографічного мистецтва.

Академією була розроблена основна система класичної хореографії і закладено фундамент балету (від фр. і лат. - танцюю), який має свою жанрову структуру:

Хореографія - це своєрідна метатеорія балетного мистецтва, яке поряд з класичним і народно-характерним танцем використовує елементи пантоміми тощо.

Становлення і розвиток мистецтва балету пов'язані з культурами Італії, Англії, Австрії та особливо Франції. Саме у цій країні розпочався процес відокремлення балету від опери і надання балетному мистецтву статусу самостійної галузі хореографії.

Засновником класичного балетного мистецтва був французький балетмейстер Ж.Ж. Новерр, який відстоював ідею синтезу між танцем і музикою. На думку Новерра, саме синтез зумовлював створення повноцінного хореографічного образу.

Провідними школами класичного балету на початку XIX ст. стають італійська і французька, які удосконалюють, розвивають на новому рівні основні принципи балету XVII-XVIII ст., ведуть пошуки нових засобів і прийомів, значно ускладнюють техніку стрибка, обертання тощо.

Процес розвитку балетного мистецтва XIX ст. мав взаємовпливовий характер. Так, пошуки, що відбувалися у європейській хореографії, стимулювали становлення цього виду мистецтва у Росії, що згодом приведе до зворотного процесу - впливу мистецтва російського балету на західноєвропейський («Російські сезони» у Парижі).

Плідно працювали у Росії західні балетмейстери Ш. Дідло (1767-1837), який поставив багато різножанрових вистав і виховав таких зірок балетного мистецтва, як А. Істоміна (1799-1848) і Є. Телешова (1804-1857), та А. Сен-Леон (1821-1870).

Подальший розквіт балету відбувається у другій половині

XIX - на початку XX ст. і пов'язаний передусім з іменем М. Петіпа (1818-1910), який здійснив новаторські балетні постанови. Всесвітнє визнання Петіпа принесли балети «Спляча красуня» і «Лебедине озеро» (у співавторстві з Л. Івановим), а імена О. Преображенської, М. Кшесинської, П. Гердта увійшли до історії балетного мистецтва.

Новий етап у розвитку російського балету пов'язаний з іменем О. Горського (1871-1924) - постановника балетів «Дон Кіхот» та «Саламбо». Він відмовився від застарілих прийомів пантоміми, зробив дію чіткішою і динамічнішою, почав активно залучати до художнього оформлення своїх спектаклів відомих художників, зокрема К. Коровіна та О. Головіна.

Справжнім авангардистом хореографічного мистецтва XX ст. став М. Фокін (1880-1942). Його творчість формувалась під безпосереднім впливом художнього доробку М. Петіпа та О. Горського. Водночас він шукав нові засоби виразності, удосконалював, а багато у чому видозмінював малюнок танцю, створював нові танцювальні форми.

У постановках М. Фокіна «Єгипетські ночі», «Дафніс і Хлоя», «Петрушка» засяяли зірки російського балету А. Павлова, В. Ніжинський, Т. Карсавіна, О. Спесивцева.

Саме з іменами цих представників мистецтва хореографії і пов'язаний тріумф всесвітньо відомих «Російських сезонів» у Парижі, що були організовані видатним театральним діячем С. Дягилевим.

Внесок дягилєвських сезонів у розвиток мистецтва світового балету важко переоцінити. Видатні митці того часу Р. Роллан, Ж. Кок-то, О. Роден, П. Пікассо, К. Сен-Сане були у захваті від цієї культурної акції.

Дягилєвські сезони є яскравим прикладом міжвидового синтезу мистецтв - музики, хореографії та живопису, що був уможливлений завдяки творчим пошукам художників О. Бенуа, Л. Бакста, В. Серова, М. Реріха; композитора І. Стравинського; хореографів М. Фокіна і Д. Баланчина.

Аналізуючи феномен «Російських сезонів», необхідно чітко пам'ятати про важливе місце, яке посідав у контексті цього явища наш великий співвітчизник, провідний соліст трупи Дягилєва, видатний хореограф Серж (справжнє ім'я - Сергій Михайлович) Лифар (1905-1986).

Серж Лифар танцював головні ролі практично у всіх балетах «Російських сезонів» - у «Видінні троянди», «Аполлоні Мусагеті», «Блудному сині», «Післяполуденному відпочинку фавна» тощо. Впродовж багатьох років ім'я Сержа Лифаря було несправедливо забутим, але у червні 1994р. у Києві відбувся І Міжнародний конкурс балету ім. Сержа Лифаря. З того часу він проводиться кожні два роки. Великий митець нарешті повернувся на батьківщину, від якої, до речі, ніколи не відмовлявся. Саме тому на могилі видатного майстра написано: «Серж Лифар з Києва». Отже, творчість цього блискучого художника слід інтерпретувати як загальноцивілізаційний фенюмен.

Розквіт мистецтва балету другої половини XX ст. пов'язаний з іменами Г. Уланової, О. Лепешинської, Ю. Григоровича, М. Плисецької, Н. Безсмертнової, М. Лієпи, В. Васильєва, Є. Макснмової, В. Чабукіані, Р. Нурієва, М. Баришникова та ін.

Сьогодні розвиток балетного мистецтва України безпосередньо асоціюється з творчістю А. Шекери, В. Калиновської, В. Ковтуна, Т. Таякіної, А. Рубіної, В. Писарева та ін.

Аналізуючи мистецтво хореографії, слід наголосити, що воно представлене не тільки класичним балетом, а й безпосередньо пов'язане і з традиціями народного танцю, який відтворює у русі та пластиці специфіку національної самосвідомості (ансамбль танцю ім. П. Вірського).

Яскрава сторінка у розвитку мистецтва народного танцю пов'язана з традиціями іспанської національної культури, зокрема з діяльністю хореографа і танцівника А. Гадеса, у творчості якого поєдналися мистецтво класичного балету та унікальне явище іспанської культури - мистецтво фламенко.

Отже, мистецтво хореографії постійно розвивається і видозмінюється, адже мова пластики, мова танцю, якою володіють її провідні митці, завжди привертатиме увагу і викликатиме захоплення у глядачів усього світу.

Вихід України на світовий культурний простір після проголошення Незалежності сприяв активному проникненню до країни великої кількості нових художніх форм, опанування якими за радянських часів було неможливо в зв'язку з їх невідповідністю принципам соцреалізму. Тому нинішній розвиток сучасних форм хореографії, розширення сфери інтересів вітчизняних фахівців завдяки вивченню більшого різноманіття їх стилів і видів відбувається під знаком інтеграції в галузі культури та мистецтв. Активне співробітництво та обмін досвідом між українськими та зарубіжними фахівцями відкрили необмежені можливості для творчого пошуку, проте недостатня теоретична база, нечітке усвідомлення характерних ознак різних напрямків сучасної хореографії призвели до змішування різних за сутністю стилів та видів. В результаті утворилися нерегламентовані художні форми, які не можна було однозначно класифікувати.

Наукові роботи стосовно даної проблематики проводились у дисертаційних дослідженнях із мистецтвознавства: Пастух В.В, Кохана Т.Г., Васильєвої Л.Л., Романенко В.І., Білаша П.М., Бернадської Д.П.. У данних дослідженнях аналізувались і розглядались окремі танцювальні форми модерністичного, імпресіоністичного танцю, музичні форми джазу, року, імпресіонізму на вітчизняному тлі, а також балетмейстерське мистецтво в Україні початку ХХ ст. хореографія балет модерн фламенко контемпорарі

Перфоманс (від англ performance - виступ, гра, виконання) - вид та сукупність різних постмодерністичних авторських виконань в сучасній хореографії американо-європейського походження. На сьогодні основою перфомансу є експеримент. Перфоманс також включає в себе певні техніки сучасного танцю і мистецтва - contraction & release, contactly improvisation, body-art, пантоміму, рок- і поп-стилі, відео, кіно, новітні технології (світло, музику, піротехніку). Серед сучасних представників перфомансів можна виділити роботи та танцювальну техніку Піни Бауш, Тріши Браун, Стіва Пекстона, студії-трупи Г. Абрамова, М. Огризкова, Н. Каспарової, Н. Агульник, Л. Венедіктової. Важливо додати, що усі представники виду перфоманс постійно експериментують, створюючи нові авторські техніки, котрі поєднують, як професійні засоби танцю, так і аматорські.

Модерн джаз (від фр. modern та англ. jazz) - вид і танцювальна система сучасної хореографії американо-європейського походження. На сьогодні модерн-джаз як танцювальна система поєднує в собі певні сучасні техніки танцю: техніку М. Грехем - стиснення та розширення (contraction & release), техніку Д. Хамфрі та Х. Лімона - підйоми та падіння (suspend - recovery), техніку М. Каннінгема - спіралі та штопорні оберти (spiral, corkscrew turn), техніку К. Данхем, Дж. Коула, Г. Джордано, М. Метокса, Р. Одумса, Б. Феліксдала - використання пози „колапсу”, ізоляція та поліцентрія, поліритмія. мультиплікація, координація, імпульс і управління, побудова уроку з модерн-джазу, який складається з розігріву (warm-up), ізоляції (isolation), партеру (par terre), адажіо (adagio), кросу (cross-moverments, jumps, turn), комбінацій та імпровізацій (combination & improvisation). Термінологія англійська, французька. Отже, модерн-джаз активно застосовується як у сучасних балетних постановках (особливо у постнеокласиці, постмодерні, постмодернізмі та хіп-хопі), так і в системі професійної хореографічної освіти. Даний вид, як сучасна танцювальна дисципліна та предмет представлений у професійних вищих та середніх навчальних закладах культури та мистецтв із хореографічною спрямованістю, наприклад: Державна академія театрального мистецтва (ГІТІС), кафедра хореографії(Москва-Росія). Національний університет культури і мистецтв, кафедра сучасної хореографії, кафедра сучасної хореографії(Київ-Україна), Училище хореографічного мистецтва „КМУАТ”, відділення класичної хореографії, відділення народної хореографії, відділення сучасного танцю(Київ-Україна). На сьогодні вид модерн джаз широко використовується у сучасних балетах М. Канінгема, М. Бєжара, Б. Ейфмана, У. Форсайта, І. Кіліана, М. Екка, П. Бауш, П. Тейлора, Р. Брюса, Р. Рехвіашвілі.

Імпровізація (від лат. improvisus ? раптовість; англ. improvisation - імпровізація) - вид і танцювальна система сучасної хореографії американського походження. На сьогодні імпровізація у сучасній хореографії є творчим актом митця у момент виконання, без попередньої підготовки, танцювальна фантазія на тему. Це головний чинник для всієї сучасної хореографії (модерн джаз, перфоманс, хіп-хоп, контемпорарі, постмодернізм, постмодерн, джаз, теп). Містить певні сучасні танцювальні техніки - традиційну (tradition), дунканівську (Dunkan) ? імпровізація від внутрішнього настрою, постмодерністичну (postmodernistic) - імпровізація Форсайта з деконструктивними експериментами, контактну імпровізацію (contactly improvisation) - імпровізація з партнером Пекстона, імпровізацію звільнення (deliverence) - імпровізація, вільна від законів та обмежень, яка передбачає миттєве застосування будь-якої танцювальної техніки чи пластики (модерну, джазу, буто, йоги, акробатики тощо). Термінологія англійська. Імпровізація та контактна імпровізація активно застосовуються у сучасному балеті, а також у системі професійної хореографічної освіти. Даний вид, як сучасна танцювальна дисципліна та предмет представлений у професійних вищих та середніх навчальних закладах культури та мистецтв із хореографічною спрямованістю, наприклад: Державна академія театрального мистецтва (ГІТІС), кафедра хореографії (Москва - Росія). Національний університет культури і мистецтв, кафедра сучасної хореографії, кафедра класичної хореографії (Київ - Україна), Училище хореографічного мистецтва „КМУАТ”, відділення класичної хореографії, відділення народної хореографії, відділення сучасного танцю (Київ-Україна). На сьогодні вид імпровізація широко використовується у сучасних балетах М. Канінгема, М. Бєжара, Б. Ейфмана, У. Форсайта, І. Кіліана, М. Екка, П. Бауш, П. Тейлора, Р. Брюса, Р. Рехвіашвілі.

Контемпорарі (від англ. contemporary та фр. contemporain) - вид сучасної хореографії неокласичного спрямування європейського походження. Саме причетність цього виду до неокласики і відповідає його другій назві - контампорен. На сьогодні контемпорарі (контампорен) є сукупністю синтезованих авторських технік неокласичного спрямування (танцювальні лабораторії, студії, авторські та академічні театри Франції, Люксембурга, Великої Британії, Німеччини, Нідерландів, Данії), які містять фундамент класичного танцю (системи), неокласичні балетні прийоми, а також техніки модерн джазу, імпровізацїі. Термінологія - головним чином, французька, другорядна - англійська. Урок складається з розігріву (warm-up), вправ біля станку (exercises sur la barre), вправ на середині (exercises dance le centre), швидкої частини та стрибків (allegro & sautes), комбінацій (combinations). Важливим чинником у цьому виді є часте поєднання вправ на дрібну техніку та велику амплітуду, поєднання рухів par terre зі стрибками (petit et grand saute). Даний вид, як сучасна танцювальна дисципліна та предмет представлений у професійних вищих та середніх навчальних закладах культури та мистецтв із хореографічною спрямованістю, наприклад: Державна академія театрального мистецтва (ГІТІС), кафедра хореографії (Москва-Росія). Національний університет культури і мистецтв, кафедра класичної хореографії(Київ-Україна), Училище хореографічного мистецтва „КМУАТ”, відділення класичної хореографії, відділення сучасного танцю(Київ-Україна). На сьогодні вид контемпорарі широко використовується у сучасних балетах М. Канінгема, М. Бєжара, Б. Ейфмана, У. Форсайта, І. Кіліана, М. Екка, П. Бауш, П. Тейлора, Р. Брюса, Р. Рехвіашвілі. Отже, контемпорарі (контампорен) є сучасним видом та сукупністю авторських технік європейського походження, орієнтованих на класичний танець при застосуванні новітніх технологій сучасної хореографії. Представниами даного виду є New-York City Ballet, English National Ballet, Grand D'Opera, І. Кіліан, Б. Ейфман, Д. Багуе та ін.

Хіп-хоп (від англ. hip-hop - танцювальний варіант музики реп) - вид і танцювальна система авторських студійних технік масово-популярного синтезованого танцю в сучасній хореографії американо-європейського походження. На сьогодні вид хіп-хоп поєднує різні стильові форми танцю ? соул-фанк, джаз рок, хіп-хоп, диско, техно, хаус, брейк, чорний поп, особливістю яких є емоційна передача настрою музики та співу, а також висока віртуозність та динамічна виразність. Термінологія англійська; урок містить розігрів (warm-up) та комбінації (combinations). Даний вид, як сучасна танцювальна дисципліна та предмет представлений у професійних вищих та середніх навчальних закладах культури та мистецтв із хореографічною спрямованістю, наприклад: Державна академія театрального мистецтва (ГІТІС), кафедра хореографії (Москва-Росія). Національний університет культури і мистецтв, кафедра сучасної хореографії, кафедра класичної хореографії (Київ-Україна), Училище хореографічного мистецтва „КМУАТ”, відділення класичної хореографії, відділення народної хореографії, відділення сучасного танцю (Київ-Україна). Також хіп хоп як професійний вид сучасної хореографії, активно розвивається, збагачується різними виразними засобами інших видів сучасної хореографії: модерн джазу, імпровізації, сьогоденної молодіжно-побутової, вулично-танцювальної субкультури. Серед представників хіп-хопу ? танцювальні групи поп-зірок і студії США, Великої Британії, Німеччини, Італії, Франції, танцювальна студія „А6”(Україна-Київ), а також російська група „Тодес” (танцгрупою ми називаємо так звані „шоу-балети” в шоу-бізнесі; балети є лише у балетному театрі ? модерн балет, класичний балет тощо).

Література

1. Левчук Л.Т. Західноєвропейська культура XIX ст. // Історія світової культури. - К., 1994.

2. Мазепа В.И. Художественная реальность в составе культуры // Искусство: художественная реальность и утопия. - К., 1992.

3. Панченко В.Ґ. Мистецтво в контексті культури. - К.,1998.

4. Никитин В.Ю. Модерн джаз танец. Начало обучения. - М., 1998. - с. 12-13. 3.

Размещено на allbest.ru