Наукова розвідка на тему: "Стріт-арт в контексті сучасної візуальної культури"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наукова розвідка на тему: "Стріт-арт в контексті сучасної візуальної культури"

Романюк Ольга

Стріт-арт як новітній феномен урізноманітнив прояви сучасного мистецтва останніх десятиліть ХХ століття. Таке мистецтво з'явилось у результаті неможливості заливатись в межах стандартних музеїв та арт-галерей, тому воно, відповідно, віднаходило нові форми прояву. Вуличне мистецтво включає в себе такі форми, як графіті, трафарети, перформанси тощо. Колись його вважали результатом діяльності та бешкетуванням криміналізованих маргіналів, але помалу стріт-арт і графіті почали визнавати частиною сучасного мистецького канону. Нині це один з видів декоративно-прикладного та монументального мистецтва, практика молоді, пошук нею нових форм самовираження, в том числі і в мистецтві. Завдання, котрі ставить перед собою стріт-арт включають агітацію, самовираження, пропаганду, критику, привернення уваги до проблеми тощо. Міру художності такого мистецтва визначає виключно глядач. Важливим моментом те, що стріт-арт-художники вийшли за рамки загальновизнаних правил, відмовилися від популярності, критики, комерції та визнання.

Вуличне мистецтво художньо осмислює різноманітні вуличні поверхні, тобто тротуари, дороги, стіни будівель тощо та інтегрує різні форми образотворчого мистецтва у вуличний простір. Графічні і живописні зображення при нанесенні на форму об'єкта перетворюють її: збагачують, розвивають, змінюють, а при необхідності і руйнують. Варто помітити, що стріт-арт став не тільки новою формою самовираження художника в міському, вуличному просторі, але і мовою спілкування. Тематика сучасних стріт-арт об'єктів абсолютно різноманітна, проте провідною їх функцією є прагнення до комунікації в межах певної соціальної групи. Графічні та живописні зображення використовують для поширення повідомлень політичного і соціального характеру. Стріт-арт-спільнота нині досягла масштабів всесвітньої, відкритої і мультикультурної. Мова графіті прагне стати універсальним кодом комунікації [3]. Вони є публічним текстом, звернені до потенційного читача і мають відправника та одержувача. Цікаво, що можливо навіть розрізнити графіті за типом адресата (для будь-кого, хто прочитає; для того, хто належить до певної групи; для самого себе).

Історія культури графіті досить обширна (від італійської - дряпати) і протягом довгого часу графіті були представлені написами побутового чи суспільно-політичного змісту, видряпаними на стінах будівель. Текстуальні графіті, які нерідко носили опозиційний характер, з часом починають доповнюватись образотворчими. Прийом графіті (в нашому розумінні) першими відкрили печерні люди близько 30 тисячоліття до н. е., видуваючи через порожнисті кістки порошок пігменту на стіну, як трафарет використовуючи долоню. В ренесансній Італії, Римі графіті розвивається до однієї з основних технік монументального живопису - "сграфіто", функція якої - декоративне доповнення архітектурного простору.

З кінця 60-х років ХХ століття розпочинається друге народження графіті як різновиду вуличного мистецтва, воно набуває широкого поширення в США (Філадельфія, Нью-Йорк), де аерозольними фарбами розфарбовуються різноманітні поверхні міського ландшафту: вагони, стіни занедбаних будівель, станцій метро і підземних переходів, паркани і т.д. В цей чат графіті стає частиною молодіжних субкультур, спочатку рок-н-ролу і панк-року, потім хіп-хопу. У хіп-хопі графіті символізує ідею візуального втілення реп-музики, контрольовані окремими групами молоді території розфарбовувались певним чином, "маркірувалися", що дозволяло їм розмежувати зони впливу [1]. За легендою, перший райтер з'явився під час Другої світової війни в Детройті, залишаючи на ящиках з бомбами тег "Kilroy was here" [рис. 10]. художник вуличний графіті

До початку 1980-х років влада Нью-Йорка вступила в боротьбу проти графіті-вандалів, але галереї і інститути стали поступово визнавати їх потенціал. Молоді райтери виходять з підпілля, влаштовуючи виставки, отримуючи визнання. І слід помітити, що стріт-арт - це не тільки графіті і спрей-арт. У минулому багато політичних рухів (радянські комуністи, німецькі націонал-соціалісти) для агітації людей використовували мистецтво плаката і трафаретні написи.

Такі приклади чкісного вуличного мистецтва, як Кіт Харинг, Бенксі, AVANT, Баррі МакГі, Клет Абрахам, Петер Гібсон, Паша 183, Тимофій Радя, "310", Олексій Спай, "Zukclub", "ЛюдіСтен" не залишають питання, чи є стріт-арт мистецтвом. Їх твори, що несуть ідею, містять певний заклик, яскравий авторський стиль, що викликає послідовників як в андеграунді, в дизайні і кітчі, так і в комерційному галерейному мистецтві згодом (Бенксі).

Дослідники відзначають певну близькість стріт-арту до проектів російських футуристів. У футуристичному Декреті №1 "Про демократизацію мистецтва" 1918 р. говориться [2]:

· "Отныне вместе с уничтожением царского строя отменяется проживание искусства в кладовых, сараях человеческого гения - дворцах, галереях, салонах, библиотеках, театрах".

· "Во имя великой поступи равенства каждого перед культурой, свободное Слово творческой личности пусть будет написано на перекрестках домовых стен, заборов, крыш, улиц наших городов и селений".

· "Пусть самоцветными радугами перекинутся картины (краски) на улицах и площадях от дома к дому, радуя, облагораживая глаз (вкус) прохожего... Пусть улицы будут праздником искусства для всех. Все искусство - всему народу!"

Не можна сказати, що у вуличному мистецтві використовується якась принципово нова техніка, або воно володіє приголомшливими ідеями. У даному випадку швидше можна говорити тут про новий тип подачі інформації глядачеві і про новий спосіб її прочитання. Стріт-арт доступний масовому глядачеві, і сенс його, як правило, простий для розуміння. Графіті та вуличне мистецтво - особлива мова вираження думки. Тут поєднуються тексти, каліграфія, зображення різного характеру, змішання фарб і композицій. Вуличне мистецтво є новим засобом вираження і самовираження, що представляє собою великий об'єм можливостей для художника.

В 2008 році фасад галереї "Тейт Модерн" вкрили шістьма муралами стріт-артистів з усього світу, серед яких був молодий француз Джей Ар, який називає себе "фотографістом", натякаючи на чорно-білі фотографії з політичним підтекстом, які він наносить на стіни будинків, наче мурали [рис. 1, 2, 3]. Чимало його робіт експонуються без офіційного дозволу, вони не створені на замовлення чи продаж, не ставали можливими завдяки діяльності патронів. Він вкривав будівлі нетрів, що славились злочинністю, чорно-білими зображеннями очей людей, що було, як кажуть, реакцією на вбивства на районі. Творчість JR визначається конкретною локацією і живиться його мистецтво таким підходом. Тобто його інсталяція не дістала б міжнародного розголосу, якби він виставив її на стінах якоїсь галереї, адже вона стала б антитезою мистецтва сучасних музеїв, що перетворили його на товар, того мистецтва, що живе за рахунок корпорацій.

Прямота відверто політичних та соціальних висловлювань Джей Ар є спільною рисою вуличних художників, але те, що стріт-арт є діяльністю саме стражденних міських маргіналів, є міфом [1]. Один з найвідоміших творів стріт-арту належить дуже успішному дизайнеру Шепарду Фейрі, який розробив серію наліпок та розклеїв їх на стінах. Дуже скоро обличя дещо мультяшного персонажа та слова "Підкорюйся Велетню" стали феноменом стріт-арту, який копіювали по всьому світу [рис. 4, 5]. Під час президентської кампанії 2008 року він зробив плакат на підтримку Барака Обами, роздрукував тисячі копій цього зображення і пообліплював без дозволу ним стіни по Штатах. Згодом твір стріт-арту був схвалений Обамою і став іконою його виборчої кампанії [рис. 6].

В Британії митець, який творить під псевдонімом Бенксі, став національною зіркою завдяки гостро сатиричним настінним трафаретам. Серед них і поліцейські, які цілуються, і реалістичні ілюзії [рис. 7, 8, 9]. Він також приховує відомості про себе, оскільки більшість його робіт експонуються незаконно. В 2009 році музей у Брістолі надав йому приміщення під виставку. Глядачі лишали напрочуд схвальні відгуки, попередні рекорди відвідуваності музею були побиті одразу.

Таким чином, для багатьох молодих художників, які перебувають поза офіційною культурою, графіті стає єдиною можливістю зробити публічним своє висловлювання, здійснити внесок в суспільне середовище, увічнити свої думки. Проте, діалог між непрофесійними вуличними художниками і суспільством формується досить важко, адже суспільство, породжене світом комерції, переважно сприймає незалежне вуличне мистецтво як хуліганство. Глядачі змушені споглядати анонімні твори мистецтва на вулиці, на стінах власних будинків, на транспорті. Але при цьому виникає питання про те, як же, в такому випадку, сприймати повсюдну рекламу, яка несе комерційний заклик? Як бути з тим, що жителі мегаполісу регулярно піддаються психологічному тиску з боку реклами, яка купила собі місце, стала дозволеною і прийнятною? Справжнє мистецтво, на відміну від політики, ЗМІ та реклами, не може нічого, на жаль, нав'язати.

Критикуючи сформовану систему цінностей західної цивілізації, мистецтво ХХ-ХХІ століття ідеологічно протистоїть масовій культурі, яка загрузла в "виставі" і "споживанні". Є ті, хто може звинуватити стріт-арт у привласненні громадського простору. Але якщо дивитися глибше, незалежне вуличне мистецтво, дійсно тимчасово вторгаючись в суспільний простір, закликає вирватися з контексту повсякденності, з побуту. Стріт-арт - цілком соціальне мистецтво. Оскільки більшість творів створюється анонімно, можна зробити висновок, що автор не зацікавлений в прославлянні свого імені. Тому в даному випадку, я вважаю, можна говорити про те саме утопічне мистецтво заради мистецтва, яким і є, на чийсь подив, стріт-арт, що відкидає комерцію у такому комерційному світі, за виключенням окремих випадків.

Список літератури

1. Гомперц В. Що це взагалі таке? 150 років сучасного мистецтва в одній пілюлі / Гомперц Вілл; пер. з англ. Л. Белея, І. Зайцевої, А. Корягіної. - Київ: ArtHuss, 2017. - 528 с. - (UkrainianArtBook)

2. Маяковский В.В. Декрет № 1 о демократизации искусства // Маяковский В.В. Полное собрание сочинений: В 12 т. - М.: Гос. изд-во "Худож. лит.", 1939--1949.

3. Языковые особенности street art как средства коммуникации. Електронний ресурс: https://scienceforum.ru/2017/article/2017030883

Додатки

Рис. 1, 2

Рис. 3

Рис. 4, 5

Рис. 6

Рис. 7, 8

Рис. 9

Рис. 10

Размещено на Allbest.ru