Естетика гендеру як об'єкту оцінки соціальної дійсності: історико-культурний аспект (XIX - XX ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет митної справи та фінансів

Естетика гендеру як об'єкту оцінки соціальної дійсності: історико-культурний аспект (XIX - XX ст.)

Солоділова О. В.,

кандидат філософських наук, доцент

Дніпро

Анотація

В умовах антропогенних змін в сучасному суспільстві -- суспільстві інформації та знань і культури, відбуваються трансформації в сфері гендеру як соціального процесу, що в ньому задіяні сутнісні константи буття людського і суспільного. В історії культури -- від стародавніх цивілізацій до сьогодення, сталися перетворення, що впливають на стан дихотомії «чоловіче-жіноче». Така бінарність як цілісність розглядається у міждисциплінарному контексті в системі гуманітарних наук; де наш основний акцент робиться на естетиці. В добу Постмодерну, в ХТХ -- ХХ стт., розгорнулися хвилі фемінізму Актуальність гендерних досліджень в цьому потоці викликана зрушеннями в свідомості особистості другої половини ХХ ст., коли мистецтво і література поп-арту як фронтальної частини авангарду, зайняли вагому нішу в всесвітньому культурному процесі. Молодіжні рухи в суспільстві Заходу, сексуальна революція, гендерні процеси в мистецтві і літературі інтенсифували взаємодію нашої дихотомії. У час віртуалізації і глобалізації культури такі напрями набувають особливого значення. Опрацьована вітчизняна і західна література дає змогу розвинути дослідницький інтерес в цій галузі. Особливо це стосується нашого жіноцтва, яке опинилося в коліщатах криз і викликів сучасності. Наданий матеріал розкриває простір подальших теоретичних і практичних досліджень гендеру як соціального і полікультурного явища.

Ключові слова: естетика, гендер, об'єкт, соціальна дійсність, історія культури, оцінка.

Annotation

In the conditions of anthropogenic changes in modern society -- the society of information and knowledge, culture, and the transformations in the sphere of gender as a social process that involves the essential constants of human existence and the public. In the history of culture -- from ancient civilizations to the present, the recent transformations affecting the status of the dichotomy of “male-female ". Binary such as integrity are considered in an interdisciplinary context in the system of Humanities, where our main focus is on aesthetics. In the Postmodern era, in the XIX and XX centuries, turned wave of feminism. The relevance of gender studies in this stream caused by shifts in the consciousness of the personality of the second half of the twentieth century., when the art and literature of pop art as on the front of the avantgarde, has won a significant niche in the international cultural process. The youth movement in the society of the West, the sexual revolution, gender processes in art and literature intensively the interaction of our dichotomy. During the virtualization and globalization of culture such trends are of particular importance. Researched domestic and Western literature gives the opportunity to develop research interest in this area. This is especially true of our women, which was in a complex world crises and challenges. The material reveals a space for further theoretical and practical studies of gender as a social and multicultural phenomenon.

Keywords: aesthetics, gender, object, social reality, cultural history, evaluation.

Виклад основного матеріалу

Актуальність теми генерується сучасними проблемами у сфері гендеру як суспільно-соціальної системи. Суспільної, з точки зору взаємодії політики, культури, соціального життя; соціальної, з точки зору системи соціальних відносин: в побуті, праці, сімейних стосунках, дозвіллі, акціях всіх рівнів: В даному контексті гендер розглядається як соціальний процес, що в ньому відбуваються загальносвітові перетворення. Глобальна політика через кризи, революції, війни, інші виклики суспільного характеру новітнім чином структурує традиційну систему стосунків «чоловік-жінка». На жаль, доля обернула жіноче обличчя України у бік війни, суспільних і соціальних викликів. Як у Світлани Олексієвич: «У війни не жіноче обличчя...». В нашому випадку гендер слугує в якості суспільно-соціальної системи забезпечення рівними правами громадян; піднесення прав жінки у вирішенні найважливіших соціально-політичних питань. Сюди відносяться: боротьба з насильством, гендерними стереотипами; встановлення адекватних можливостей для жінок у всіх сферах. Феміністичні кампанії суспільного спрямування є рушійною силою сучасних соціальних змін. В умовах України жінка виконує функції захисниці Вітчизни; жінки захищають Батьківщину зі зброєю в руках, демонструють жіночість і відданість у волонтерстві, доброчинстві, взагалі, в житті і, зокрема, в соціальній роботі. Стосовно нашого дослідження зараз особливо вирізняється мілітарна естетика - одягу, конструкцій масових зібрань, оформлення медіа простору, мистецтва і літератури. Ця тема потребує окремого дослідження. В соціальному житті гендерний підхід охоплює багатоманітність жіночого життя: в освіті, захисті материнства і дитинства, соціальні гарантії, послуги та ін. Гібридна війна зачіпає самі основи життєдіяльності соціуму України - від дитинства до зрілості; соціальні негаразди порядку підсилюють гендерний момент у соціальній політиці; насилля в суспільстві є результатом загальної напруженості соціальних стосунків. Духовна культура тут у позитивному спрямуванні виконує функцію заміщення, підвищуючи статус особистості, розвиваючи її світоглядні орієнтири.

Постановка проблеми. В культурній сфері тендерний підхід до об'єктів соціальної діяльності означає звернення до глибинних витоків духовного життя в умовах загальної кризи культури. Його трендами тут є: 1. Характеристика генези духовного (життя культури в цілому) часопростору через огляд його гендерних форм, зокрема в стилістиці Постмодерну: мистецтво і література у соціально-філософському контексті; 2. Абрисного аналізу основних тенденцій естетики гендеру, що знаходиться в перехідному стані - від традиційних форм до сучасних. Дискусія у світі наповнення контенту освіти, наукових досліджень, особливо гуманітарних, набуває стратегічного характеру в умовах гібридної війни. При цьому, на думку В. Гайденко, «.філософія гендеру в дослідженнях українських науковців абсолютно доказово пов'язується зі зміною загальної парадигми пізнання та зміною реальності;...інтерес до вивчення феміністської епістемології зумовлений зміною глобального цивілізаційного імперативу;...відношення людина-світ більше не можуть описуватися в термінах панування і підпорядкування.

соціокультурна дійсність як гетерогенна, мінлива, різноманітна, плюральна, викликає до життя... нетрадиційні, альтернативні підходи, що дозволяють відійти від однозначного визначення реальності і людини, відмовитися від понять дійсності і редукціонізму на користь гармонії, цілісності, багатоманітності.» [3, с. 3]. Практичні висновки з цього матеріалу можуть бути використані як поле подальших напрацювань в річищі співвіднесення традиційної класики і новацій, полі культурності і моноідеології, що живиться ідеологемами різного характеру, в тому числі, антилюдського.

Мета дослідження: абрисно оцінити генезис духовної культури в гендерному контексті відносно оцінок соціальної реальності (ХІХ-ХХ ст.). Завданнями дослідження є: 1. охарактеризувати ґенезу підходів естетики як науки до феномену гендеру через абрисну оцінку явищ соціальної дійсності; 2. намітити можливі шляхи вирішення протиріч в цій сфері.

Аналіз розробок в досліджуваній галузі. Враховуючи міждисциплінарний характер дослідження, оглянемо основні його напрями: 1. Естетика. Засновником естетики як науки є А. Баумгартен. Класичними її розробками стали праці: І. Канта; Г. Гегеля, Ф. Шіллера. У ХІХ-му ст., з розвитком позитивізму, проблеми сутності творчості оминаються, і тепер центр естетики - образ (в усіх його проявах у свідомості), переміщується у царину емпіризму; продукується феноменологія - від соціологізму (Г. Спенсер, О.Конт) - до розвідок у галузі психології, філософії (Г. Фехнер, Т. Ліппс, З. Фройд; Н. Бердяєв, К. Юнг, О. Вейнінгер). Були інспіровані ідеї Е. Кассірера щодо символічної природи культури та мистецтва; в герменевтиці Х.Г. Гадамера була розвинена ідея щодо принципової спорідненості естетичної і міфологічної свідомості; стверджувалися засади уявлення про всезагальність естетики як ціннісної експресивної форми, що є притаманною людській всезагальній культурі. Праці Е. Гартмана розкривають світ, в якому єдність волі і уявлення (ідеї) не тільки роз'єднуються, але й витлумачуються як чоловіче і жіноче начала. Від Т. Адорно стався розвиток критики репресивної тотальності й афірмативного мистецтва; вважає напрямом критичного пізнання мистецтво, звільнене від мислення поняттями; виникла концепція «трансестетики» Ж. Бодріяра. Доречно звернутися до тлумачення цих понять англійською: «... Aesthetics... 1....branch of philosophy (гілка філософії. - укр.. Авт.) dealing with such notions (поняття. - Авт.) as the beautiful, the ugly, the sublime, the comic...as applicable to the fine arts,with a view to establishing the meaning and validity of critical judgments concerning works of art, and the principles underlying or justifying such judgments;...2...the study of the mind and emotions in relation to the sense of beauty.» [11, с. 24]. В цьому напрямі оцінюються витвори мистецтва і літератури (як мистецтва слова); наш предмет: «5. а phiolophycal theory or idea of what is aesthetically valid (цінність, оцінювання. - Авт.) at a given time and place...» [11, с. 24].У фундаментальних роботах Г. Вельфліна, Т. Манро, А. Хаузера, Г. Зедльмайера, Е. Гомбріха, визнано, що художній розвиток у своїх циклах не збігається з соціальним, має власну логіку. 2. Постмодерн. У ракурсі нашої розвідки непересічне значення має звернення до набутків Постмодерну. Саме це явище суспільної і філософської думки ХІХ-ХХ століть відкрило нові горизонти культури сучасності. На думку, В. Лук'янця, це є: «.особливий умонастрій,.поширений у всіх сферах людської життєдіяльності: культурі, філософії.» [7, с. 501]. За ним, Ф. Ніцше, М. Гайдеггер, Л. Вігенштайн, М. Вебер, М. Фуко, Оретга-і-Гассет розгорнули новий філософський дискурс, акцентуючи на вадах Модерну. Автор відносить до розробників філософії Постмодерну філософів: Ж. Дерріда, Ж.Ф. Ліотар, Р. Рорті, Ф. Джеймсон, У. Еко, Ж. Дельоз, Е. Левінас, Ф. Гваттарі, Р. Гаше, М. Серр, Ж. Батай, М. Бланшо, Р. Барт, тощо. Постмодерн став ойкуменою для естетики гендеру. Англомовне видання так визначає гендер: «1. The most familiar sets (ознаки, властивості. - Авт.) of genders are three classes (as masculine, feminine, and neuter in Latin and German)...2. sex.(оцінка за статями. - Авт.)» [2, с. 824]. Теоретичне розмежування понять гендеру і статі здійснила антропологиня М. Мід (Sex and Temperament: In Three Primitive Societies; by Margaret Mead, 1935 р.). Стать трактується як природний об'єкт і суб'єкт,а гендер є формоюіснування статі в соціумі. Другий етап (фемінізму.-Авт.) започатковується Simone Lucie Ernestine Marie Bertrand de Beauvoir [8]. На цьому етапі поняття «гендер» використовується для засудження соціальної дискримінації жінки (друга половина ХХ ст.). Розлогу картину Постмодерну в галузі естетики (у полі антропологізму як філософського осмислення феномену людини) як методологічної бази гендеру, розгортає Дарія Скальська [6]. Дослідниця розкриває напрям «естетичний антропологізм» через характеристику «філософії життя», герменевтики, феноменології (Е.Гуссерль; М. МерлоПонті, М. Дюфренн, Г. Морпурго-Тальябуе), які ставили на меті побудову соціальної організації за логікою та принципами мистецтва; так виникає соціальний конструктивізм, що здійняв підвалини естетики гендеру; виникає «артизована дійсність», в якій соціальні актори - чоловіки і жінки граються ролями - (в прямому і переносному смислах. - Авт.); неотомізму, персоналізму, що разом склали кумулятивний ефект розгортання людського в культурній діяльності. Розглядається творчість Р. Інгардена, який залучив до своїх логіко-гносеологічних експериментів літературу та види й жанри мистецтва. Потужним рухачем цих ідей виступив М. Шеллер та його школа: А. Гелен, Е. Ротхаккер, Е. Хенгстенберг. Екзистенціалістська естетика К. Ясперса, М. Гайдеггера, Ж. П. Сартра, Н. Аббаньяно прагнула осягнути буття як безпосередню, нерозчленовану цілісність об'єкта й суб'єкта. У 6070-х рр. художні есе та філософські романи отримали раціонально-понятійний спосіб аргументації, ставши предметом академічної філософії. Авторка застосовує праці П. Гайденко, Т. Гуменюк, К. Долгова, Л. Левчук, Б. Маркова, Ю. Мельвиль. Для М.

Фуко стать є таємницею, невловимим ноуменальним буттям, про яке відомо через гендер та тренди, які тяжіють до статі як до своєї субстанційності [9, с. 112]. Англійська мова була мовою культури Постмодернізму, гендеру і фронтальної його частини - фемінізму. На сьогоднішній день праці з гендеру зарубіжних дослідників з цих проблем класифікуються наступним чином: 1. Conceptions of Sex; The Sex/Gender Distinction; Eliminativism about Sex; Social Conceptions of Sex; Conceptions of Sex, Misc.; Conceptions of Gender; Eliminativism about Gender; Realism about Gender; Gender as Personality; Gender as Sexuality; Gender as Socialized; Gender as Socially Constructed; Conceptions of Gender, Misc; 3. Conceptions of Womanhood; Womanhood as a Social Collective; Womanhood as a Political Kind; 4. Gender and Equality; Gender and Oppression; Science and Gender Equality; Sexism; Sexual Discrimination; Women's Rights; Gender and Equality, Misc; 5. Affirmative Action; 6. Transgender Issues; Gender Identity Disorder; Intersexuality; Transgender Rights; Transgenderism and Postgenderism; Transsexuality; 7. Topics in the Philosophy of Gender; Gender and Race; Gender and Multiculturalism; Gender Identity; Maleness and Masculinity; Women in Philosophy [10]. Ці праці розподілюються за жанрами: 1. Наукові праці (science research papers); (філософія ПостМодерну, соціологія, політологія, культурологія); 2. Науково-популярні праці; 3. Есе. В Україні реалізація гендерних процесів сталася з часів обрання нею незалежного шляху розвитку. Складено словник гендерних термінів (З. Шевченко). В українській філософії активно розвиваються дослідження з гендеру на базі наукових, освітніх установ; громадських жіночих організацій, рухів. Вивчається та збирається світова статистика щодо гендерної нерівності тадискримінації за статтю (на ринку праці, в освіті, в питаннях здоров'я, шлюбу, в законодавстві, тощо); теоретизуються спрямовані на її подолання: гендерні акції: локальні, загальнодержавні (Л. Гриневич, І. Лазар, О. Яйко). Визначальними для наукового простору України в цьому аспекті є праці: І. Андронова, Г. Герасименко, Н. Ковалішина, І. Лазар, Т. Хавлін. Напрацювання українських вчених в галузі естетики характеризуються наступним чином:загальні праці з культурології, включаючи праці з мистецтвознавства, філології і лінгвістики в естетичному спрямуванні: Т. Андрущенко, В. Афонін, Л. Бабушка, О. Білий, М. Бровко, О. Бродецький, Л. Ф. Буланова-Дувалко, С. Бусел, О. Дудоладова, О. Сизова, Р. Вечірко, О. Горохова, О. Гринько, С. Гулевський, А. Данилюк, Н. Доній, К. Ірдиненко, В. Ісаєв, Н. Копилова, Д. Кучерюк, Л. Левчук, Л. Левченко, Ю. Легенький, В. Личковах, О. Лук'яненко, Л. Мізіна, В. Мовчан, П. Наконечна, О. Оніщенко, С. Пазиніч, Н. Пальм, В. Панченко, В. Петрушенко, Н.Поліщук, А. Пустовит, М. Розенфельд, Ю. Сабадаш, П. Соболь, В. Татаркевич, В. Терещенко, Г. Улюра, А. Федь, С. Холодинська, О. Шутов, М. Яковенко. Сучасними є праці в галузі педагогічних аспектів гендеру: Н. Байдюк: В. Швирка; інших аспектів: Л. Дихнич, М. Карповець, О. Костюченко, Л. Олійник. Філософсько-етичні і естетичні проблеми гендеру розглянуті в працях: О. Артем'єва, Б. Марченко, О. Власова, Т. Власова, О. Кісь, Д. Коновалов, К. Откович, О. Павлова, Е. Скиба, С. Сторожук, О. Стяжкіна. Особливо змістовним сегментом є творчість Н. Хамітова і С. Крилової [1]. Узагальнюючий характер має праця І. Грабовської; вказуючи на місце гендеру в житті Заходу, дослідниця стверджує: «...Європейські цивілізовані спільноти сьогодні... толерують тендерні дослідження, мають розвинену феміністичну філософію. викладають. курси з крос-гендерної проблематики, фемінізму; на рівні світових організацій задіюють. важливий маркер розвитку суспільства. - ІГР» [4, с. 38]. Авторка наводить дані з творчості С. Жерьобкіна, який аналізує гендерні досягнення сучасної україністики через тексти В. Агеєвої, Т. Гундорової, О. Забужко, Н. Зборовської, С. Павличко; акцентує на розробці О. Гомілко. У гендерному русі ХІХ-початку ХХ ст. нашими брендовими фігурами були: Л. Українка, О. Кобилянська, М. Вовчок, С. Русова. Л. Українка стала предтечею філософії культури, піддавши реверсії традиційні гендерні ролі активного («сильного») чоловіка і пасивної («слабкої») жінки («Камінний господар»). У цьому напрямі є цікавими роботи: Н. Кривда, Л. Осадча, О. Волосюк, О. Башкирова. Презентовані роботи, що оцінюють проблеми гендеру в медіа, віртуальному просторі: Т. Бурейчак, О. Горошко. Т. Марценюк, дослідниця гендеру - як соціальної проблематики; гендерної нерівності в сучасній Україні, зачіпає гострі питання, пов'язані з сучасністю. Проблеми міжстатевих стосунків розглянуті в гендерному ракурсі: О. Кюь, Л. Шкіль.

Естетика Гендеру в його соціальній спрямованості є загальним тлом процесів суспільно-політичного, культурного і соціального характеру; проектує методологічні і праксеологічні позиції його суб'єктів. Культура Постмодерну є цариною застосування естетичних ідеалів та цінностей. На нашу думку, доцільно розглядати наш предмет з точки зору авангардної культури та її історико-культурних етапів; ці етапи відображають часово-просторові характеристики гендеру як хвилі жіночого руху: а. перша хвиля: кінець 90-х рр. ХІХ ст. - до 1939 р.; друга - 5060-70-і рр. ХХ ст.; третя (і 4-a) хвилі: 80-90-і рр. ХХ ст. - донині. Ключовою в даному напрямі стала праця: Fredric Jameson (1991) (Postmodernism or, The Cultural Logic of Late CapitalismSource: Postmodernism, or, The Cultural Logic of Late Capitalism). Саме в авангардітрапилися новаторські, революційні, бунтарські, епатажні, маніфестарні рухи, напрями в художній культурі, філософії, знанні та у сфері інформації. Ідеї А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, З. Фрейда, С. Кьєркєгора, А. Бергсона стали мейнстрімом цієї культури. Основними його рисами у час першої хвилі гендеру в Європі стали: а. піонерний праксеологічний характер;

б. пафос революційної руйнації щодо традиційного мистецтва та традиційних цінностей культури;

в. різкий протест проти консервативного, буржуазного, академічного; у візуальних видах мистецтва та літературі, має місце реалістично-натуралістичне зображеннянаочної дійсності; здійснюються декларативність, маніфестарність, скандальний епатаж презентації представниками авангарду як себе, так і своїх творів, напрямів, рухів і т.ін. Політичний фемінізм став річищем реалізації авангарду в зазначений період: Консервативний фемінізм; Радикальний фемінізм: залежно від ступеня радикальності поглядів; розвиваються: а. фемреволюція; б. феміністичний сепаратизм; в. заміначоловічої культурина жіночу; Ліберальний фемінізмдомагається рівності жінок та чоловіків через політичні і правові реформи без зміни структури суспільства; Матеріалістичні форми фемінізму виросли із Західної марксистської думки і спричинили політичні рухи жінок; Анархо-фемінізм. З точки зору естетики гендеру, авангардні рухи пов'язані з тенденціями соціального протесту. 25.11. увесь світ відзначає день усунення насильства проти жінок (International Day for the Elimination of Violence against Women). Відкритими суспільствами пропагується пафос протесту, заперечення, негативізму; генерація художників, письменників, драматургів, композиторів, кінематографістів, узаконює найбільш радикальні знахідки в сфері художньої мови. Для нас непересічне значення має загальний огляд феміністської літератури. Йдеться про англомовну літературу ХІХ-ХХ ст. На Заході, у Великобританії, Франції жінки-авторки мали значний вплив на громадськість - Джейн Остін, Шарлотта Бронте, Маргарет Фуллер, Натанієль Готорн, Сожурне Трус, Луїза Мей Елкотт, Жозефіна Батлер, С'юзен Ентоні, Кейт Шопен; в 90-і рр. ХІХ ст. підключилася Клара Цеткін - видатна діячка соціалістичного руху, з 0-х ХХ ст. письменницький рух активізується: Зофія Налковська, Емма Голдон і Сільвія Панкгерст стають фем-зірками початку ХХ ст. Їхні фотографічні зображення на масових акціях стали іконами стилю; Еммелін Панкгерст була найпомітнішою активісткою у Великобританії, у США серед визначних лідерок руху були Лукреція Мотт, Елізабет Кеді Стентон та Сьюзен Ентоні; Лаура Джейн Адамс; Емма Голдман; в 20-і рр. прогресує Вірджинія Вульф; іконами стилю в кіно стали: Мері Пікфордта Грета Гарбо.

Друга хвиля гендеру в Європі і США, спирається на здобутки екзистенціалізму та структуралізму. Тепер характерними ознаками мистецтва є: активність, динамізм, пристрасть до руху, бажання діяти проти: зневага до традиційних цінностей, культурна революційність; оформлюються новітні принципи: а. естетична стратегія автономії мистецтва;

б. відмова від миметичного принципу; в. акцентується художня форма, тотожна змісту твору; г. абсолютизація візуальної (аудіо) презентації твору. Авангард винайшов художні засоби: «потік свідомості», асоціативний монтаж, колаж, «вивільнення» кольору та ін. Модерністи розвинули поетику «відкритого твору» - програмного концептуалізму. Розроблюються: абстрактний експресіонізм (Джуді Чикаго), конкретне мистецтво, поп-арт, концептуалізм, мінімалізм, новітня архітектура та ін. У 60-70-і рр. іконами фем-стилю в літературі стають:

Глорія Стайнем, Сільвія Плат, Андреа Дворкін, Робін Морган, Ширлі Чісхолм, Майя Енджелоу, Мардж Пірсі; твір «The Feminization of Society», Йоко Оно (1972) став маніфестом фемінізму; Еліс Вокер, Люс Ірігаре; Індіра Ганді виборювала постколоніальні та релігійні права жінок; Джоана Расс; Гейл Рубін; Сильвія Федерічі; Елен Сіксу; Мардж Пірсі; Анджела Картер. У 60-80-і чорний та пост-колоніальний фемінізми активно виступають.

Контркультура 60-80-х років на Заході стала викликом суспільству, в тому числі, і в гендерній сфері. Молодіжні контр культурні рухи активно вплинули на тодішню в США базову культуру: тут мають значення твори: Т Роззака; Г. Маркузе; Е. Поттера, Д. Хіза, Д.У О'Ніла, Д. Закревскі. У мистецькому напрямі контркультурні рухи ототожнюються з музикою, перш за все, роком (з його радикальними різновидами): Дженіс Джоплін, Джоан Баез; Кріс Вільямсон, Мег Крістіан, Марджі Адам; афро-американські активістки: Берніс Джонсон Рігон; Голлі Нір. Жінки взяли участь у розробці глем-року; субкультури фанкерів. Комуни екзальтованої молоді мали стати зразком для нового типу людських взаємовідносин. Розвивається сексуальна революція Заходу (в тому числі, натуризм, бодіарт). В 1994 р. Army of Lovers видали пісню «Sexual revolution»; 2003 року Бернардо Бертолуччи зняв фільм «Мечтатели» (рос.), де зображуються події в Парижі кінця 1960-х. Пізнавальне значення мають праці І. Кона (рос.) [4]. У другій половині 70-х рр. в США розвивається панк-культура, з яскравим контркультурним, політичним «месиджем». Зелений (екологічний фемінізм) розпочався з організації «Greenpeace Foundation». Значний вплив ідеї хіпі мали на становлення феміністичного руху; останній змінив структуру американського суспільства; домігся рівноправності у відносинах між чоловіками та жінками; звів нанівець існуючу дискримінацію за статевими ознаками. Розвивається феміністичне кіно: Клер Джонстон, Лора Малві; Тереза де Лауретіс, Аннеке Смелік, Кая Сілверман; Саллі Поттер, Катрін Брейя, Клер Дені, Джейн Кемпіон, Кетрін Бігелоу, Петті Дженкінс [2]. Мистецтво в контексті постіндустріальної культури переорієнтовується з художнього твору на процес його створення; з вербальності на невербальне спілкування; формувається ігровий, альтернативний тип особистості; дедалі більшу роль відіграють комп'ютерні методи створення артефактів. Серед розробників постмодерністських стратегій в естетиці та художній критиці можна виділити Ж.Ф. Ліотара, Ж. Дерріда, Ч. Дженкса, Ж. Бодрійяра, Ю. Кристеву, І. Хассана, У Еко та ін. Акцент робиться на цілеспрямованій епатажності у пошуку нових форм; акцентуються маргінальні для класичної естетики універсальні поняття гри, іронії, потворного. Естетичним каноном тут є відсутність канону, антисистемність, неієрархічність. В центрі естетичної уваги опинилися маргінальні теми, пов'язані з тілесністю, сексуальністю, споживчою естетикою.

В мистецтві зародження третьої хвилі фемінізму прослідковують до появи Riot grrrls (феміністичної панк-субкультури 1990-х.). Розвивається фемінізм сексуального ґатунку: інтерсексуальний фемінізм: ЛГБТ з кольоровою естетикою; трансформуються феміністичні погляди на трансгендерність. Виступили Femen. Ключовим поняттям в транс-фемінізмі стають: трансмізогінія, ірраціональний острах, несприйняття, дискримінація транс-жінок; осіб з непідтвердженою жіночою статтю. Культурний фемінізмформує свободу від патріархату; розвивається «сестринство»; акцентується естетика добра, любові і мудрості. Культурними взірцями тут є: Бейонсе, семпл з лекцій ТЕД Цімаманді Нгоз Адичи «We should all be Feminists»; акторка ЕммаУотсон є засновницею трендового феміністського жіночого клубу; визначається Дженніфер Лоуренс; сюди можна віднести андрогінний гендер (Еді Сліман); формується фешн-гендер (Саскія де Брау, Кан'є Уест); стає актуальною культура флепперів; в 80-і був поширений стиль «бізнес-вумен»; стилі Calvin Klein; Tommi Hilfiger; Raf Simons; Ent. Marras; Max Mara - military style; movies в стилі Wudi Allan; (10 movies about women). У літературі в 80-і проявили себе: С'юзан Зонтаг, Джудіт Батлер, Маргарет Етвуд; 90-і відзначили Тасліму Насрін; «Seneca Falls Anniversary Speech», Гілларі Клінтон (1998) стала сенсацією; відзначилися фем-лідерки: Глорія Анзалдуа, Белл Гукс,Чела Сандоваль,Черрі Морага, Одрі Лорд, Максін Гонг Кінгстон, інші небілі феміністки; намагалися в межах феміністичної думки розглянути питання расових суб'єктивностей; у 2000-і «The Color of Violence Against Women», Анджела Девіс (2000), стала маніфестом постколоніального вивільнення жінок. Сьогодні прогресивний характер мають наступні напрями: феміністична наукова фантастика; феміністська поезія; як літературознавча категорія виділяється жіноче письмо (Елен Сіксу; Люс Ірігаре).

Четверта хвиля фемінізму визначається сучасними технологіями і характеризується, зокрема, використанням Facebook, Твіттеру, Instagram, You Tube, Tumblr, а також блогів, таких як Feministing, для протистояння мізогінії та досягнення гендерної рівності. Ця тема потребує подальшого вивчення.

Висновки

гендерний соціальний культура фемінізм

Проблематика дослідження знаходиться в площині міждисциплінарного наукового простору. Основоположні засади підходу до розкриття теми знаходяться в річищі естетики - сегменту філософського знання; сучасних напрацювань в культурі Постмодерну - від позитивізму, засад філософської антропології і культурології до постнекласичної філософії. Особливістю даної роботи є розкриття специфіки естетики гендеру як процесу фокусування на вивченні об'єктів соціальної дійсності. Таким об'єктами є система взаємовідносин «чоловік-жінка». Гендер з історикофілософської, соціологічної точки зору виступає в якості комплексу часо-просторових характеристик такої системи. У ХІХ-ХХ ст. жінки Європи - у найбільш її передових країнах - Великобританії, Франції, пізніше в США, розпочали суфражистський і феміністський рух. Це було зумовлене суспільно-політичними, економічними, соціальними причинами. Ренесанс капиталізму в розвинених країнах у післявоєнний час викликав активність жінок як розвинених країн, так і пост колоніальних, у 60-70-х рр. ХХ ст. проводяться масові акції, видається література наукового, науково-популярного, художнього характеру. У цей період на Заході розвивалася контркультура. В мистецтві гендерні форми були виражені в: поп-музиці (радикальний рок, соул), архітектурі, образотворчому мистецтві, кіномистецтві, дизайні, дозвіллі, моді (фешн-стилі) та ін. В 90-і роки - на початку ХХІ ст. ці проблеми зайняли важливе місце в медіа-просторі, а соціальні мережі поширюють нові тренди в цій галузі. В Україні проблеми гендеру набули значення з початку 90-их. Розпочався рух на відкриття України і її чудових жінок і дівчат для світової спільноти. Події з 2013 року трансформували формат гендеру в двох напрямах: мілітаризація як шлях забезпечення цілісності країни і максимально повне забезпечення людських економічних, соціальних платформ життя жінок і дівчат. Духовна культура України з її славетним минулим розповсюджує простір виявлення жіночості в найважливіших сферах соціального життя. Практичне застосування матеріалів дослідження дає змогу розширити поле подальших пошуків, піднести рівень розробок в актуальній площині гендеру ХХІ століття.

Список використаних джерел

1. Андрущенко В., Хамітов В.. Філософія освіти і наука як каталізатор цивілізаційного прокту України / Вища освіта України. №2. 2017. С. 1-13.

2. Барчій І. М., Шафраньош О. І. Становлення контркультури США в 60 - 70-х рр. ХХст./ І. Барчій // Науковотеоретичний альманах «Грані». Серія Соціологія. №90 (10), 2012. С. 77 - 81.

3. Гайденко В. О. Феміністська епістемологія як постнекласичний феномен / В. О. Гайденко. Автореф. дис. на здоб. н. ст. канд. філос. н. К., 2000. 18 с.

4. Грабовська І. (Grabovska І.) (2015). Гендерна проблематика в сучасних філософських текстах українських дослідників (Gender Problems in Modern Philosophicstudies in the Texts of Ukrainian Scientists). Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Гендерні дослідження». Вип. 1. pp. 38-46.

5. Игорь Семёнович Кон. Феминизм - какой именно? www.pseudology.org. Дата звернення 24.03.2019.

6. Скальська Д. М. Естетичні виміри філософськоантропологічних вчень ХХ століття / Д. М. Скальська. Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, Факел, 2003. 231 с.

7. Філософський енциклопедичний словник. Довідкове видання. НАН України. Інститут філософії ім.. Г. С. Сковороди. Ред. колегія: В. І. Шинкарук (голова редколегії), члени редколегії, Н. П. Поліщук (заст. гол. редколегії). Наукові редактори (Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук). Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди; Державний фонд фундаментальних досліджень. К.: Вид-во «Абрис», 2002. 742 с.

8. Bergoffen, Debra, «Simone de Beauvoir», The Stanford Encyclopedia of Philosophy(Fall2010 Edition), Edward N. Zalta (ed.), URL= <http://plato.stanford. edu/archives/fall2010/entries/beauvoir/>; Beauvoir, The Second Sex, 267; Mikkola, Mari (3 January 2018). Zalta, Edward N. (ed.). The Stanford Encyclopedia of Philosophy. Metaphysics Research Lab, Stanford University - via Stanford Encyclopedia of Philosophy.

9. Foucault M. Two Lectures // Foucault M. Power / Knowledge: selected interviews and other writings, 1972-77. N. Y.: Pantheon, 1980.

10. History/traditions: Philosophy of Gender; Hume: Philosophy of Gender obs. in this area: University of Groningen (Assistant Professor); Michigan Technological University (Assistant or Associate Professor in Ethics); New York University Arts and Science (Professor Of Native American Studies, Department Of Social & Cultural Analysis, New York University Arts and Science. 2017.

11. The Random House Dictionare of the English Language / Jess Stein, editor in Chief; Laurence Urdang, Managing editor // RANDOM HOUSE. New York. 1973. 2058 pp.

Размещено на Allbest.ru