Камерний оркестр "Лик домер": штрихи до творчого портрета

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Камерний оркестр «Лик домер»: штрихи до творчого портрета

Т.А. Литвинець

Розвиток українського національного академічного народно-інструментального мистецтва, зростання його значення і ваги в духовному житті суспільства, принципово новий якісний рівень обумовили стрімкий вихід на широку концертну естраду народних інструментів як рівноправних носіїв високих естетичних цінностей.

Серед розмаїття національного народного інструментарію особливе місце посідає українська (чотириструнна) домра, яка за останні чотири десятиріччя досягла особливого розвитку саме на донецькій землі. Донецька школа виконавства на домрі завдяки успіхам музикантів на різноманітних міжнародних фестивалях в Україні, країнах близького і далекого зарубіжжя, на престижних міжнародних конкурсах, де донецькі домристи незмінно входять до складу переможців, набула високого авторитету і стала важливим центром домрового мистецтва. Далеко за межами України відома майстерність унікального камерного оркестру «Лик домер» під керівництвом видатного діяча народно-інструментального мистецтва, заслуженого артиста України, завідувача кафедри струнно-щипкових інструментів Донецької державної музичної академії імені С.С. Прокоф'єва, професора Валерія Микитовича Івка. Цей колектив з успіхом гастролював як в різних регіонах нашої країни, так і за її межами, завойовуючи прихильників за допомогою особистого виконавського почерку, широчезної репертуарної палітри та характерних, притаманних лише йому рис музичної інтерпретації, що стали візитною карткою оркестру.

Актуальність даної статті полягає в необхідності різнобічного висвітлення художньо-виконавських можливостей оркестру «Лик домер», який є важливою складовою музичної культури сучасної України. Серед завдань статті -- спроби виявлення виконавських принципів колективу, методів формування репертуару, прийомів його творчого опанування, створення оригінальних інтерпретаторських версій. Вважає Т.А. Литвинець, за необхідне підкреслити, що узагальнення творчих позицій колективу здійснюється, так би мовити, з середини, від першої особи, оскільки автор статті з 1996 року є солісткою оркестру «Лик домер».

Відомо, що творче обличчя колективу завжди визначає його керівник, диригент. Принципово важливим є те, що очолює «Лик домер» такий видатний музикант як Валерій Івко. Про особисті творчі досягнення засновника оркестру в галузі сольного виконавства на домрі писали в пресі ще задовго до появи колективу. Слова величезної професійної пошани музикантові неодноразово виражали його колеги та співвітчизники, відомі виконавці та викладачі. Наприклад, професор М. Михальченко майже 20 років тому зауважив: «Это признанная, широко популярная личность и как музыкант -- звезда первой величины, ибо ни в одной консерватории и ни в одной филармонии страны нет такого домриста» [2, с. 2]. Німецькі критики після сольних виступів Валерія Івка за кордоном писали, що це був «єдиний концерт, де слухачі, буквально, втратили відчуття реальності» [5, с. 3].

Підсумовуючи численні відгуки, слід узагальнити, що «всюди, де б не виступав з концертами маестро домри, його вітають “standing ovations” (оригінальне написання цієї англійської ідіоми -- буквально: “оваціями стоячи” -- зберігається в текстах іншомовних -- німецьких, польських рецензій), вдячно вшановуючи великий музикантський талант -- в Києві чи в будь-якому з міст України... в Москві, Мінську, Єкатеринбурзі, Омську, Череповці, Вологді, Краснодарі... в Польщі, Голландії, Німеччині. в сольних концертах, в дуеті з німецьким гітаристом А. Мокри, у супроводі симфонічного оркестру або камерного. в дуеті з концертмейстерами А. Кірсановою, О. Жаркою, Р. Юрко (фортепіано)» [1, с. 9].

У домровому осередку, де за мету ставиться виховати кожного учня-музиканта аби сформувався цілий «виконавський клан», виходячи з правила «від приватного до загального», В. Івко створив школу, в основі котрої лежить філігранне інтонування на всіх рівнях вертикалі та горизонталі. Для В. Івка та його учнів це головна ідея, найважливіша стратегія -- «інтонування як мета і засіб музичного виконавства <.> інтонування як осмисленість сприйняття і донесення будь-якого з елементів музичного тексту: від усвідомленої “генералізуючої інтонації” твору -- до мікроінтонованих так званих “загальних форм руху”» [1, с. 15].

Більше двох десятиліть В. Івко накопичував та передавав свої знання вихованцям, багато з яких, у свою чергу, передавали творчу естафету своїм учням. Плекаючи ідею створення оркестру віртуозів він розширює масштаби донецької школи виконавства до таких меж (кількість випускників В. Івка сягає більше сотні), що втілення мрії у життя стає реальним. «Идея зрела давно, лет 20 назад, -- згадує музикант в одному з інтерв'ю. -- Мысль же продиктована самим инструментом, его богатыми возможностями. Домра, “народный” инструмент, давно уже переросла это определение (данное, кстати, послереволюционной номенклатурой, выделившей ряд инструментов, как наиболее доступных и легких для народных масс). В оркестре Андреева вы не найдете такого определения. Я могу согласиться с определением “национальный” (подобно восточным музыкальным инструментам, исполняющим музыку национальную, как, например, в Индии). Но кроме национального колорита есть еще образная сфера музыки. И домра, с ее богатыми техническими и интонационными возможностями, может справиться с самыми сложными художественными задачами, которые мы и ставим перед оркестром, расширяя горизонты домрового репертуара. А разрешить их могут блистательные профессионалы, студенты и выпускники консерватории, многие из которых -- лауреаты. В связи с их невостребованностью и был создан оркестр. В решительности и быстроте его создания помогла и моя колега Т. М. Сетт, предложившая: “надо делать дело!”»[3, с. 2].

Так, у лютому 1992 року народжується камерний оркестр «Лик домер» і вже 28 травня 1992 року на сцені Донецької обласної філармонії проходить перший концерт оркестру з творів від А. Вівальді і Й. Гайдна до сучасних авторів. В інтерв'ю у газеті «Музыкальный вестник» Валерій Микитович пояснює незвичайну з елементами інтриги назву свого дітища: «Столь непривычное сочетание слов в названии оркестра навеяно рисунком из илюстрированного Евангелия 16--17 веков, на котором изображен играющий домрист. Автор рисунка не удовлетворившись изображением, счел необходимым приписать под ним: “лик домер”. Меня поразила красота, объемность и многозначность слова “лик”...» [4, с. 2].

Перший склад оркестру налічував 16 виконавців та мав суто домрову складову. Всі оркестранти тодішнього «Лику домер» були випускниками або ще студентами професора В. Івка. До групи перших домр входили Василь Кисіль (нині викладач ДМШ), Світлана Колесник (тепер -- С. Білоусова, доцент ДДМА імені С.С. Прокоф'єва), Світлана Козлова (тепер -- С. Конрад, хормейстер католицького собору у Німеччині), Тетяна Петрова (викладач ДМШ), Тетяна Романова (викладач училища культури), до других домр -- Тетяна Сетт (професор ДДМА імені С.С. Прокоф'єва), Тетяна Горохова (викладач ДМШ), Любов Мартинішина (викладач училища культури), Ірина Бойко (викладач ДМШ). На домрах-альтах грали Людмила Вальчук (тоді викладач ДМШ), Тетяна Гуртяк (тепер -- Т. Козаченко). Тенорову групу склали -- Крістіна Роянова (викладач ДМШ), Павліна Євпак (тепер П. Маркевич, випускниця проф. Т. Сетт), басову групу -- Володимир Заболотний, Дмитро Кириченко, Олександр Бахолдін -- випускники кафедри струнно-щипкових інструментів. Згодом до музикантів домрового оркестру приєднався контрабасист Євген Мілка, композитор, колега Валерія Івка по музичній академії, автор численних творів і перекладень музики для оркестру «Лик домер».

Звичайно, за роки існування «Лика домер» кількість та склад виконавців змінюється. Приходять інші музиканти такого ж високого професійного рангу. Напевно, багато колективів бажали б мати таку професійну еліту, адже майже увесь оркестр складається з лауреатів різних, переважно міжнародних, конкурсів, і кожний з цих музикантів є яскравою творчою індивідуальністю, а за своїми професійними виконавськими можливостями -- концертним виконавцем. Як зазначають дослідники: «Поширена думка про принципову колективну “не- сполучуваність” музикантів такого калібру спростовується найвагомішим з аргументів -- “унісонністю дихання” цього унікального художнього організму з бездоганною, вишуканою, майже рафінованою манерою інтонування. Її зумовленість -- в причетності до єдиної школи домрового виконавства, в засвоєнні її керівних принципів: всі артисти оркестру -- вихованці В. Івка та його колишніх учнів. Тому навіть неминучі процеси оновлення складу та “кадрових перестановок” проходять досить непомітно і практично безболісно для оркестру, не порушуючи його стабільної творчої аури» [1, с. 18].

Нині колектив налічує 19 оркестрантів. Теперішній склад камерного оркестру «Лик домер»: І домри -- Василь Кисіль, Світлана Колесник, Тетяна Петрова, Анна Мірошниченко, Карина Туманська; ІІ домри -- Анатолій Пряхін, Таміла Литвинець, Анна Ісакова, Ольга Шеїна, Ірина Філіпенко; альти -- Євгенія Лебідь, Тетяна Козаченко, Юлія Хрипунова, Олена Саїк; тенори -- Наталія Рассолова, Ольга Пря- хіна; баси -- Любов Мартинішина, Василь Раделицький; контрабас -- Євген Мілка.

При розгляді виконавських досягнень оркестру часто стикаєшся із запитанням: «Звідки така майстерність?» та «Як вони це роблять?» А й насправді? Погляд на природу питання «з середини» оркестру, від безпосереднього виконавця, напевно, дозволить дещо детальніше розтлумачити аспекти професійної діяльності колективу.

Серед найважливіших завдань, які вирішуються керівником «Лика домер» Валерієм Івко в репетиційному процесі, варто відзначити наступні:

Розвиток продукуючої функції слуху учасників оркестру на базі ясного розуміння і відчуття співвідношення інтонаційних процесів, що формують логіку лінії кожного окремого голосу, з об'єктивною заданістю агогічності незалежного музичного часу Більш детально проблема незалежного музичного часу розглядається в роботі В. Івка «Время в аспекте концепции „музыкально-исполнительское право”» [матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Акаде-мічне народно-інструментальне мистецтво України ХХ--ХХІ століть»]. -- К..

Виховання артикуляційної дисципліни оркестрантів на основі отриманих в спеціальному класі домри уявлень про закони зв'язного і роздільного вимовлення тих чи інших інтонаційних сполучень.

Ретельна увага приділяється до відчуття музикантами вагомості і змістовності кожної інтонації, зокрема, в моториці, націлення виконавців на відтворення того явища, яке В. Івко називає інтонованою віртуозністю.

Створення такого звукового простору, в якому кожний з інтонаційних макро - і мікроелементів сприяє побудові форми твору.

Зрозуміло, наведеними вимогами далеко не вичерпується процес роботи диригента, проте зазначені аспекти сприяють формуванню обличчя дивовижного ансамблю, яке завжди викликає захоплення, а нерідко й подив слухачів, зокрема, професійних музикантів.

Слід відзначити, що високий мистецький рівень «Лика домер» в значній мірі полягає в дотриманні «законів» та дисципліни при використанні таких засобів художньої виразності, як агогіка, артикуляція, аплікатура, динаміка тощо, а головне -- у відданості та любові до свого рідного інструменту і музикантської справи самого керівника оркестру й кожного з оркестрантів.

В одній з програм концерту «Лика домер» зазначено, що репертуар оркестру руйнує звичні стереотипи виконавського амплуа подібного роду інструментальних складів, орієнтованих переважно на фольклорний матеріал. Виражальні можливості сучасної академічної домри, її темброва спорідненість зі звучанням старовинних щипкових інструментів -- лютні, клавесина -- дозволяють втілювати широкий спектр музичних образів, усуваючи будь-які репертуарні бар'єри. Шедеври музичної класики від бароко до сучасності -- така історична амплітуда, що репрезентує у своїх виступах «Лик домер». Технічна досконалість та високий рівень інтонаційної культури виконавців, максимально реалізовані художні і віртуозні можливості стародавнього інструменту опредметнюють символічну сутність самої назви оркестру.

Інтенсивна концертна діяльність сприяла активному формуванню оригінального репертуару, що поряд з класикою містить в собі твори, написані українськими композиторами спеціально для камерного оркестру «Лик домер», а також зразки музики неакадемічного напрямку. Так, композитори Донецької організації Спілки композиторів України створюють опуси для молодого колективу, серед них -- триптих «Гуцульські гобелени» О. Некрасова, Скерцо та Дзига О. Скрипника, Пасакалія О. Рудянського, Веснянка В. Стеценка, диптих «Закликання весни» М. Шуха. Творчим доробком молодих композиторів є музичні імпрези «Quasi motto» А. Івко, «Коло» Є. Петриченка. Важливу частину репертуару для цього колективу складають твори безпосередніх учасників оркестру. Композитор Є. Мілка, який є незмінним виконавцем партії контрабаса, доповнив репертуарну скарбницю оркестру Симфонією, циклами «Українська сюїта» та «Польський віночок», вокальними творами, оригінальними транскрипціями. В. Івко є автором цілої низки опусів для камерного оркестру «Лик домер», написаних з урахуванням художніх та віртуозних можливостей колективу: Симфонія-концерт, «Чотири композиції на теми українських народних пісень», Поема-концерт та Концерт № 3 для домри з оркестром, «Basso- ostinato», багатьох аранжувань та перекладень.

Варто зазначити, що перекладення взагалі займають значне місце в репертуарі «Лика домер». Особлива увага приділяється тим творам, в яких тембральні якості інструментарію не претендують на провідний засіб художньої виразності. В програми оркестру залучаються такі твори А. Вівальді, Й.-С. Баха, віденських класиків, які в новому тембровому забарвленні не лише не програють у порівнянні з оригіналом, але й подекуди звучать більш природно і органічно. Яскравим прикладом є записаний «Ликом домер» компакт-диск, до якого увійшли Концерт Соль-мажор для двох мандолін і камерного оркестру (солісти -- лауреати міжнародних конкурсів В. Кисіль та С. Колесник) та «Пори року» (соліст -- В. Івко) А. Вівальді. Суттєву перевагу мають п'єси, основані на будь-якому національному фольклорі, такі, як «Наварра» П. Сарасате, «П'ять народних мелодій» В. Лютославського, «Регтайми» С. Джопліна.

Значне місце у спадщині «Лика домер» посідає музика В. Моцарта, любов до якої маестро проніс через все життя і зумів прищепити таке ж ставлення до дивовижного світу генія всім учасникам оркестру. Не випадково в репертуарі оркестру значна кількість творів В. Моцарта -- від широко відомих «Маленької нічної серенади» і Дивертисмента Ре мажор до рідко виконуваних Квінтета До мажор і чарівних пісень.

Несподіванкою для шанувальників домрового виконавства є звернення до шедеврів класичного джазу. Зокрема, в останньому з концертних виступів знайшли своє нове тонке та оригінальне втілення відомі композиції С. Джопліна, Дж. Гершвіна, Г. Манчіні, Д. Елінгтона, О. Петерсона, В. Зубицького та інші. Безсумнівно, самобутнім є вміння, здавалося би на перший погляд, в однотембровому складі, демонструвати найяскравіші краски інструмента, знаходити різнобічні колористичні ефекти.

Всі концертні програми колективу (на даний час їх понад десять) дуже різнопланові і їх кількість постійно збільшується завдяки новим перекладенням, новоствореним опусам. Про широту творчих пошуків свідчать -- монографічні концерти з творів А. Вівальді, В. Моцарта (Тільки Моцарт), Є. Мілки, В. Івка; програма з творів членів Донецької організації Спілки композиторів України; «Музыка для струнных» (Концерти Й.-С. Баха, А. Вівальді, В. Моцарта); У світлих тонах («Моцарт і трохи джазу»); твори Й. Гайдна, Ф. Мендельсона, П. Сарасате, В. Лютославського, Ж. Ібера, Й. Штрауса, Ф. Шуберта, Д. Шостаковича, С. Прокоф'єва, З. Кодаї, Дж. Шенбергера, А. Штогаренка, Є. Станковича та багато інших.

Досить широка географія концертної діяльності оркестру -- виступи у Німеччині, Польщі, Росії, багатьох містах України. І, мабуть, не існує концерту, що не відзначений словами глибокої поваги та вдячності за почуте. Одним з таких показових моментів стали слова професора Олега Криштальського у приватній бесіді з В. Івко: «В Україні після цього оркестру показувати в музиці нічого...».

Достеменно, «Лик домер» -- явище, значно більше, ніж це можна окреслити в рамках статті. Це справжній «лик» домрового виконавства в українській музичній культурі.

Література

оркестр академічний інструментальний мистецтво

1. Варнавська В. Геній української домри: портрет в ескізах / В. Варнавська, Т Філатова // Музичне мистецтво Донбасу: вчора, сьогодні, завтра. -- Київ-Донецьк: Юго-Восток, 2001. -- С. 4--29.

2. Михальченко Н. А музыка звучит / Н. Михальченко // Комсомолец Донбасса. -- 1986. -- 30 марта. -- С. 2.

3. Рябко И. Презентация оркестра «Лик домер» : [интервью с проф. В. Ивко] / И. Рябко // Музыкальный вестник. -- 1995. -- № 1. -- С. 3.

4. Хохлова И. Знакомьтесь: «Лик домер»: [интервью с проф. В. Ивко] / И. Хохлова // Музыкальный вестник. -- 1991. -- № 14. -- С. 2.

5. Smit-Teusse M.J. Fijnbesnaard concert op domra en gitaar / M.J. Smit-Teusse // Contact met de Egmonden. -- 1996. -- 6 nov. -- S. 3.

Размещено на Allbest.ru