Застосування поняття "патерн" у мистецтвознавчій літературі: підходи до проблематики

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАСТОСУВАННЯ ПОНЯТТЯ «ПАТЕРН» У МИСТЕЦТВОЗНАВЧІЙ ЛІТЕРАТУРІ: ПІДХОДИ ДО ПРОБЛЕМАТИКИ

Оксана Ігорівна Белько викладач кафедри

методики музичного виховання та диригування

Прикарпатського національного

університету імені Василя Стефаника

Анотація

мистецький патерн культурологічний культурний

Мета статті полягає у вивченні поняття «патерн» у сфері культурологічного дослідження певної мистецької (потенційно - музичної) ситуації на основі положень різних за профілем наукових досліджень. Методологія роботи передбачає оновлення мистецтвознавчих досліджень шляхом пошуку осягнення закономірностей взаємодії з різними сферами суспільного і особистого життя. Наукова новизна полягає у виявленні можливостей антропоцентричної і культуроцентричної інформації, що відкриває широкі можливості взаємозв'язків між особистістю та функціонуванням мистецьких, культурних і суспільних тенденцій чи ситуацій як втілення певних технологій. Висновки. Ані ідеологічні патерни, ані будь-які інші не можуть бути зведені до жанрів, або ж співвідноситися за масштабом з факторами, які впливають на розвиток певної тенденції, в тому числі жанрово-стильової. Натомість виявлення патернів у цій царині ґрунтується на зіставленні варіантів їх втілення в певних образах у різних жанрах і стилях на тій же основі, на якій І. Леонов обґрунтував їх поширення в різних системних організаціях. Закономірно припустити, що варіанти такої ситуації притаманні українській музичній культурі як частині суспільного життя. Зокрема, її ознаки повинні виявлятися в періоди інтенсивності ідеологічних детермінант та їх активного привнесення в музичне мистецтво як засіб унормування суспільної свідомості й консолідації громадян, тобто у міжвоєнне двадцятиліття ХХ ст. Отже, відкриваються істотні і при цьому суголосні загальним тенденціям історичної гуманітаристики перспективи систематизації інформаційних потоків вивчення реалій музичної культури. Значною мірою воно означає переосмислення чи, принаймні, поглиблення усталених поглядів на основі систематизації інформаційних потоків за допомогою чинників і понять, які виявляються на міждисциплінарному рівні.

Ключові слова: патерн, жанр, музична культура, систематизація інформаційних потоків.

Annotation

Belko Oksana, Lecturer of the Department of Music Education and Conducting Methods of the Vasyl Stefanyk Precarpathian National University.

Application of the term “pattern” in the literature of art: approaches to the problem

The purpose of the article is to study the concept of«pattern» in the field of cultural studies of a particular artistic (potentially - musical) situation on the basis of provisions of different scientific profil. The methodology of work provides updating of art research by finding comprehension of patterns of interaction with different spheres of public and personal life. Scientific novelty is the identification of opportunities, anthropo-centric and cultural-centric information, which opens wide possibilities of interconnections between the individual and the functioning of artistic, cultural and social tendencies or situations as the embodiment of certain technologies. The conclusions Neither ideological patterns nor any other can be reduced to genres, or correlated in scale with factors that influence the development of a particular trend, including genre-style. However, the identification of patterns in this area is based on comparing variants of their implementation in certain images in different genres and styles on the same basis on which I. Leonov justified their distribution in different system organizations. It is natural to assume that variants of such a situation are inherent in Ukrainian musical culture as a part of public life. In particular, its features should be manifested in periods of intensity of ideological determinants and their active introduction into the musical art as a means of normalization of public consciousness and consolidation of citizens, that is, in the interwar twentieth century of the twentieth century. Thus, significant and at the same time perspectives of the general humanities tendency, systematization of information flows of studying the realities of musical culture are opened. To a large extent, this means rethinking, or at least deepening, established views based on the systematization of information flows by means of factors and concepts that are identified at the interdisciplinary level.

Key words: pattern, genre, musical culture, systematization of the information flows.

Аннотация

Белько Оксана Игоревна, преподаватель кафедры методики музыкального воспитания и дирижирования Прикарпатского национального университета имени Василия Стефаника.

Применение понятия «паттерн» в искусствоведческой литературе: подходы к проблематике

Цель статьи заключается в изучении понятия «паттерн» в сфере культурологического исследования определенной художественной (потенциально - музыкальной) ситуации на почве положений различных за профилем научных исследований. Методология работы предусматривает обновление искусствоведческих исследований путем поиска закономерностей взаимодействия с различными сферами общественной и личной жизни. Научная новизна заключается в представлении возможностей антропоцентрической и культуроцентрической информации, которая открывает широкие возможности взаимосвязей между личностью и функционированием художественных, культурных и общественных тенденций или ситуаций как воплощение определенных технологий. Выводы Ни идеологические паттерны, ни любые другие не могут быть сведены к жанрам или же соотноситься по масштабу с факторами, которые влияют на развитие определенной тенденции, в том числе жанрово-стилевой. Зато выявление паттернов в этой области основывается на сопоставлении вариантов их воплощения в определенных образах в разных жанрах и стилях на той же основе, на которой И. Леонов обосновал их распространение в различных системных организациях. Закономерно предположить, что варианты такой ситуации присущи украинской музыкальной культуре как части общественной жизни. В частности, ее признаки должны проявляться в периоды интенсивности идеологических детерминант и их активного привнесения в музыкальное искусство как средство нормализации общественного сознания и консолидации граждан, то есть в межвоенное двадцатилетие ХХ в. Таким образом, открываются существенные и при этом созвучные общим тенденциям исторической гуманитаристи- ки перспективы систематизации информационных потоков изучения реалий музыкальной культуры. В значительной степени это означает переосмысление или, по крайней мере, углубление устоявшихся взглядов на основе систематизации информационных потоков с помощью факторов и понятий, которые выявляются на междисциплинарном уровне.

Ключевые слова: паттерн, жанр, музыкальная культура, систематизация информационных потоков.

Виклад основного матеріалу

Необхідність оновлення методології мистецтвознавчих досліджень сьогодні є очевидним фактом. При цьому йдеться не тільки про вихід за межі констант «класичного рівня» в осмисленні тих чи інших явищ (фактично, кожна теоретична чи аналітична сфера вже володіє значним комплексом напрацювань такого роду). До такого спрямування дослідження призводить таке: сьогодні набуває очевидності те, що з'ясування сутності тих чи інших культурно-мистецьких ситуацій не може обмежуватися звичними параметрами стилів, жанрів, тематики чи образності. Самі ж ці ситуації також не можна зводити до очевидних проявів культурно-мистецького життя, вторинних характеристик такого роду процесів. Міждисциплінарний підхід до такого роду проблем сприяє введенню в традиційну методологію достатньо нових понять, що становить актуальність дослідження. Це своєю чергою впливає на оновлення самої методології і виявляє перспективну продуктивність інтеграції спеціалізованих знань у масштабніший простір гуманітаристики. Так, раціональність застосування поняття в сфері музичної культурології і мистецтвознавства зумовлено специфікою сучасного наукового процесу, насамперед розширенням сфери досліджень і необхідністю розгортання горизонту досліджуваних проблем. Важливу передумову використання терміну та його смислових проекцій є й те, що його «застосовують для визначення культурної заданості, стандартизованості великого кола предметів, явищ, взаємин, норм, стилів» [13]. Адже його конкретизуючими проявами є «породжувані цілісним ядром певної культури інтеріоризовані, суб'єктивовані культурні зразки (нормативи, алгоритми), що перебувають у рамках культурного інваріанту, модифікуються і ретранслюються через знаково-символічний код та об'єктивуються у вигляді вчинків, стосунків, предметів тощо» [13].

Основний зміст роботи. І. Леонов виокремив кількісно доволі значну групу в науковій літературі, що «відтворює різні грані проблеми патернів культурно-історичного процесу» [5] і пов'язаної, серед інших, «з предметними сферами різних дисциплін, які торкаються загальних проблем осягнення сутності і специфіки культурно-історичного процесу». Такими патернами, які поки що доцільно розуміти як вияви певних ідеологічних констант, і послуговується композитор. Вони можуть фігурувати у його текстах як цитати і водночас «цілісні одиниці художнього досвіду», що зафіксовані попередніми поколіннями. Саме патерни утворюють «метатекст» культури, а авторські посилання на них визначають загальну спрямованість і зміст творчості окремого художника. Водночас патерн слугує формотворчим каркасом тексту-потоку, оскільки дозволяє автору вибудовувати власний твір, спираючись на вже зафіксовані моделі» [14]. Беручи до уваги цитовану в статті Н. Широкової думку У. Еко, що до зв'язування певного роду патернів (патернів стимулу) з різними видами минулого досвіду, у складному процесі інтеграції, ще більшої очевидності набуває ідея можливості використання цього поняття щодо музичних жанрів як здобутків «минулого» і певних показових для тієї чи іншої ситуації культурно-мистецьких кліше. Таке бачення вже було констатоване в мистецтвознавстві Н. Широковою на матеріалі вивчення джазу в художній культурі постмодерну. Причому спочатку йдеться про елементарну художню одиницю, що як ідея виникла в надрах мінімалізму і концептуалізму, а згодом поширюється на формотворчу сферу в межах «прихованих структур» [14]. Зрештою, наголошується на патернах як «закінчених жанрових і стильових моделях, що сприймаються як цілісні одиниці художнього досвіду, зафіксовані попередніми поколіннями» [14].

Якщо ж розуміти патерни як дещо ширше, ніж прийоми чи технічні засоби тих чи інших стилів, то виявляється таке. Здатність патернів до циклічних проявів у колективній свідомості¹ [10, с. 41] вводить їх у коло засобів, що забезпечують стабільність системи. Тому їх недоцільно зводити тільки до поведінкових шаблонів, або ж тих чи інших прийомів впливу на реципієнта. Висловимо припущення, що потрібно звернути увагу і на музичні жанри, які навіть поза образно-тематичним наповненням втілюють константи певного культурно-суспільного устрою, громадянської чи індивідуалізованої свідомості. Саме жанрова система певного періоду, що вирізняється темпорально-хронологічною і культурно-ментальною специфікою серед явищ найближчого контексту, яскраво виявляє особливу «взаємопов'язаність постійних рис культурного явища» [13]. Її зразки виявляються саме як патерни або «стійкі культурні зразки, за якими у своїй послідовності та значущості вибудовуються стереотипні поведінкові моделі, алгоритми ситуативних дій представників певної культури та стійкі стереотипізовані внутрішні структури культурних явищ» [13]. Аналогічні властивості музичних жанрів констатувалися й іншими вченими, хоча і без «прив'язки» до патернів «Патерни виявляються в колективній свідомості циклічно: вони з'являються в певний момент (в певних умовах), наростають, проходять критичну точку, потім зникають. У колективних настроях це може проявлятися цікавістю, натхненням, розчаруванням і навіть соромом

1 спробою забути. Такий етап зазвичай пов'язаний з дезорганізацією системи і періодом нестабільності. Це не веде до руйнування системи, але маркує певний етап у розвитку, пов'язаний з вибором нових форм існування в мінливому світі, в якому відбувається взаємодія великих надскладних соціальних макросистем» [10, с. 41]. Фундамент для найрізноманітніших напрямків осмислення специфіки і закономірностей багатьох сфер музичних жанрів послідовно зміцнювався на різних етапах взаємодії наукової і творчої практики в ХХ ст. Окрім вже класичних праць Б. Яворського, Л. Мазеля, В. Цуккермана, В. Бобровського, С. Скребкова, В. Конен та ін., оновлення теоретичної бази відбулося завдяки працям Л. Березов- чук, І. Земцовського, Л. Акопяна, Т. Кюгерян. В українському музикознавстві проблеми теорії жанрів висвітлено у працях Н. Алек- сандрової, А. Верещагіна, О. Костюка, І. Ляшенка, В. Москаленка, А. Мухи, І. Пясковського, І. Тукової, Л. Шаповалової, С. Шипа та ін.. Наприклад, йдеться про визначений, історично сформований специфічний зміст [4, с. 74] та «тип музичного твору, який існує в певних культурних та національних ареалах, історично зумовлено втілює конкретні соціальні, естетичні, конструктивно-семантичні та інші реалії в певній єдності ознак і визначається спрямованістю ідеальної абстрактної моделі на його соціально-комунікативну функцію» [там само]. Аналогічне русло міркувань виявляється у поясненні Євгенієм Мінаєвим закономірностей музичних жанрів як інформаційно-польової категорії. Цікавим є те, що вихідною позицією для такого розуміння стало визначення у праці О. Соколова «Морфологическая система музыки и ее художественные жанры»: «жанром називається породжуюча закономірність виду музичної структури, відповідного певній функції - соціально-практичній або художній» [11, с. 20]. Узгодивши це положення з ідеєю мислеформи Г. Шпета («певна сукупність і послідовність прийомів, «методів» здійснення «енергії»), Є. Мінаєв застосував радикально оновлене визначення жанру: «певний енергетичний код, мислеформа коадаптивної ідеалізованої інформації» [9]. Звернемо увагу на те, що саме вказаний «код» чи «мислеформа», що так ототожнено з поняттям «структурно організованого гену», виявляється базовим для розуміння жанрової системи як «системи <...> сформованих і постійно виникаючих музичних ”мислеформ”», що слугує «своєрідним художньо-генетичним кодом, що перетворює соціальні імпульси в художні структури» [9]. Очевидно, що таке бачення цілком підтверджує можливість привнесення в теорію жанру поняття патерну. Адже історичні умови функціонування жанрів посилюють чи послаблюють значення так званої жанрової моделі чи канону.

Наукова новизна полягає в закономірності жанру як феномену мистецького чи літературного процесу Взаємодія між музичним і літературним пластами важлива, оскільки на наступних етапах дослідження буде аналізуватися матеріал зі сфери хорового академічного і масового мистецтва. Нового часу, який помітно посилювався від епохи Романтизму. Польський літературознавець Генрік Маркевич у праці «Основні проблеми науки про літературу» з цього приводу писав, що «якщо в передро- мантичний період жанрова приналежність літературного твору була творчою передумовою автора, регулювалась нормами, то пізніше вона стала непередбачуваною рівнодіючою жанрових традицій і вільно їх перетворюючого творчого задуму» [7, с. 186].

Звернемо увагу, що константа зміщена від жанру в сфери авторської інтерпретації та відображення певних суспільних запитів. Це закономірно, оскільки саме культурно-мистецьке середовище як середовище, в якому особливу цінність мають актуалізовані історичними умовами архетипи, символи минулих здобутків і сучасні артефакти чи генеровані образи (одночасно із масовим запитом), є джерелом породження нових патернів. Закономірно і те, що в епохи посилення суб'єктивних зумовлень ці пласти отримують значно важливішу роль, ніж жанрові константи. Ймовірними причинами є, з одного боку, прихованість патернів за очевидними для кожного символами та іншими подібними феноменами, а з іншого - їх відокремленість чи усамостійненість від них же у випадках необхідності втілювати суспільні / ідеологічні запити чи «замовлення».

Як похідне явище від архетипів патерни інтерпретує у праці «Феномен музыкального сознания: методология исследования и развитие» Алла Топорова: «Архетип - першообраз підсвідомої символізації енергочасових патернів переживання “Я в контексті реальності”» [12, с. 10]. Вчена визначає музичний архетип як «інтонаційно-виражений енергочасовий патерн, що володіє культурним представленням і забарвлений особистим емоційним переживанням» [12, с. 11], але не пов'язує його безпосередньо із жанровою площиною. Навпаки, в контексті з'ясування специфіки музичної свідомості наголошується на «незмінності і універсальності базових патернів інтонування <...> в координатах історичної, етнокультурної і індивідуально-особистісної» [12, с. 51]. Вчена вважає можливим співвіднести патерни базових переживань із системою архетипів у авторській інтерпретації та протоінтонацією музичної форми [12, с. 28]. А це означає, що як і протоінто- нації (архетипний рівень), патерни у музичних текстах «читаються» більшою мірою підсвідомо.

Так чи інакше, закладені в патернах і трансльовані в зовнішні кола символи і смисли [2] представниками суспільства - залежно від типу його організації - розцінюються і як закономірний вияв актуальних культурно-суспільних, мистецьких, індивідуальних запитів, і як чужорідні для нього факти Це дозволило Н. Бєломєстновій і О. Плебанек досліджувати арти- фіковане середовище з ракурсу успішності взаємодії засобів її регулювання і самі засоби регулювання, тобто коди [2].. Така ситуація цілком характерна і для музичної жанрової системи, «оскільки жанри музичні постають у єдності з середовищем функціонування» і «до них застосовують критерії наставлення на аудиторію, масштаб, стилістику, образність та композиційну структуру музичних творів» [4, с. 73--74]. З цим пов'язано явище класифікаційних опозицій («високі» та «низькі» жанри) як «відображення в музичних творах світоглядних та стильових парадигм (це виразно проявляється в добу класицизму)» [4, с. 74]. Ці ж опозиції більш чи менш загального або часткового характеру є явищем, принципово спорідненим із виявленим Ю. Лотманом «багатоголоссям» у строго синхронному зрізі мов культури: «Поширене уявлення про те, що, сказавши «епоха класицизму» чи «епоха романтизму», ми визначили єдність культурного періоду або хоча б його домінантну тенденцію, є тільки ілюзією, що породжується прийнятою мовою опису. Колеса різних механізмів культури рухаються з різною швидкістю. Темп розвитку природної мови не зіставляється з темпом, наприклад, моди, а сакральна сфера є завжди консервативнішою за профануючу. Цим збільшується та внутрішня різноманітність, яка є законом існування культури» [6, с. 192]. І якщо у цій інтерпретації «символи представляють собою один з найбільш стійких елементів культурного континууму» [там само], то патерни уявляються тим динамічним складником, що приводять ці «стійкі елементи» до відповідності нагальним культурно-соціальним потребам і запитам. Те, що патерни культури відіграють важливу роль навіть у стилістично-класифікаційних дослідженнях музичного мистецтва, засвідчує думка В. Медушевського про необхідність присутності високих духовних настанов у підході до аналізу музичного матеріалу: «Приналежність жанрів до тих чи інших високих страт культури повинна враховуватися в методології їх аналізу (вивчати Ницше - значить підтримувати його брехливий авторитет; представники кон- тркультурної «культурології» також наполягають на позацін- нісному <...> підході до опису нових страт, що обертається апологією і експансією цього моря бруду)» [8].

Важливий контекст для розуміння дії патернів в культурі і музичній творчості надає підхід та фактологічний матеріал статті Анни Ганжі «Советская музыка как, объект сталинской культурной политики». Вчена в необхідному пошуку такої дослідницької позиції, «що надасть можливість встановити зв'язок “мови епохи” з реальністю» [3, с. 124] і в процесі вивчення «радянської міфології» виявила певний «семантичний кластер, в якому семеми “формалізм”, “натуралізм”, “реалізм”, “партійність”, “народність” тощо отримують смисл у взаємному співвідношенні. Такий підхід накладає на дослідника жорсткі обмеження у виборі моделі перекладу мови радянських архетипів на мову “реальності”». У цей же контекст «семем», в яких ми схильні вбачити ідеологічні патерни, вчена вводить терміни із заключної промови Андрія Жданова на нараді діячів радянської музики в ЦК ВКП(б) 13 січня 1948 року - «висока ідейність», «змістовність», «глибина», «правдивість», «реалістичність» («реалізм», «соціалис- тичний реалізм»), «глибокий, органічний зв'язок з народом, його музичною, пісенною творчістю», «висока професійна майстерність», «високохудожність», «краса», «витонченість» [3, с. 149--150] тощо. На цій основі виник підсумок про те, що головним напрямом музики того часу було слідування нормі, а отже, в інших умовах, контексті та емоційній атмосфері відроджувався принцип класичної «взірцевості» з тією відмінністю, що різницю між взірцем і нормою регламентували не художні, а суто ідеологічно-політичні наставлення.

Водночас, випереджуючи аналіз конкретних творів, потрібно враховувати таке. Попри значну кількість ідеологічних патернів, що значною мірою регулювали творчі процеси в образно-тематичному аспекті, звернемо увагу на їх змістовність з точки зору музикознавців. На такій «двоїстості» музичної творчості не тільки обраного міжвоєнного періоду, а й попередніх і наступних в історичній динаміці розвитку національних культур, наголошували представники різних наукових профілів. Проілюструємо це цитатою зі статті українського філософа і культуролога Юрія Афанасьєва, що безпосередньо торкається бінарності творення в радянський період: «Особливо це стосується розвитку національних культур. Компартійне гасло “мистецтво повинно бути соціалістичним змістом і національним формою” створювало для цього сприятливі культурні умови. Адже форма, як відомо, завжди змістовна. Тому за радянських часів у так званих радянських національних республіках було створено по-справжньому самобутні національно-культурні утворення, які заклали міцні підвалини для розбудови самостійних модерних націй» [1, с. 172]. У цьому річищі закономірним є залучення ще однієї різновидності патернів - патернів сприйняття і оцінювання, надзвичайно важливих для художньої творчості, в тому числі й музичної, у її багатовекторних зв'язках із середовищем побутування. Патерни такого роду так чи інакше відбивають ідеологічні засади (в тому числі й відповідні патерни) того чи іншого суспільства, взаємовідносини особистості (громадянина) і цього суспільства, духовні запити і потреби тощо У такому баченні використано концепцію О. Іванова щодо патернів поведінки і мислення. В інтерпретації цього вченого вони підпорядковуються певним типологічним схемам, одним з ключових компонентів культури. Вирізнення ним функційних (сприяють збереженню культурної спадщини; підтримують спадкоємність в розвитку) і дисфункційних (дезорганізуюча роль, руйнують спадкоємність) патернів спирається на ціннісні позиції [10, с. 22].. Очевидна оцінювальність цих патернів щільно стикається з естетичними настановами, прийнятними для суспільства загалом або для окремих його верств чи груп.

Наукова новизна полягає у виявленні можливостей, антро- поцентричної і культуроцентричної інформації, що відкриває широкі можливості взаємозв'язків між особистістю та функціонуванням мистецьких, культурних і суспільних тенденцій чи ситуацій як втілення певних технологій.

Певні жанри і стилі, що вважаються приналежними одній верстві, можуть домінувати над жанрами іншої сфери відповідно до суспільної ідеології і взаємодіяти з іншими підпорядкованими сферами або активно і творчо, або - впритул до відчуження - ігнорувати інші. Така ситуація не є культурним феноменом, а є характерною для різних епох у зіставленні «високих» і «низьких», «елітарних» і «масових» жанрів, і це дозволяє зробити певні висновки. Ані ідеологічні патерни, ані будь-які інші не можуть бути зведені до жанрів або ж співвідноситися за масштабом з факторами, які впливають на розвиток певної тенденції, в тому числі жанрово-стильової. Натомість виявлення патернів у цій царині ґрунтується на зіставленні варіантів їх втілення в певних образах у різних жанрах і стилях на тій же основі, на якій І. Леонов обґрунтував їх поширення в різних системних організаціях [5]. Закономірно припустити, що варіанти такої ситуації притаманні українській музичній культурі як частині суспільного життя. Зокрема, її ознаки повинні виявлятися в періоди інтенсивності ідеологічних детермінант та їх активного привнесення в музичне мистецтво як засіб унормування суспільної свідомості й консолідації громадян, тобто у міжвоєнне двадцятиліття ХХ ст.

Отже, відкриваються істотні і при цьому суголосні загальним тенденціям історичної гуманітаристики перспективи систематизації інформаційних потоків вивчення реалій музичної культури. Значною мірою воно означає переосмислення чи, принаймні, поглиблення усталених поглядів на основі систематизації інформаційних потоків за допомогою чинників і понять, які виявляються на міждисциплінарному рівні.

Список літератури

1. Афанасьєв Ю. Соціальне призначення мистецтва як систем о утворювальний чинник національної художньої культури. Культурологічна думка: щорічник. Київ, 2010. № 2. С. 169--173.

2. Беломестнова Н.В., Плебанек О.В. Сознание и культура в естественно-научной картине мира. Вопросы философии. URL: http://vphil.m/mdex.php?option=com_content&task=view&id=617&Ite mid=52.

3. Ганжа А. Советская музыка как объект сталинской культурной политики. Логос. Москва, 2014. № 2 (98). С. 123--155.

4. Костюк Н. Музичні жанри: класифікаційні проблеми. Студії мистецтвознавчі. 2007. № 2 (18). С. 73--80.

5. Леонов И. Паттерны культурно-исторического процесса: парадигмально-тематический анализ: автореф. дисс.... докт. культурологии. Санкт-Петербург 2015. 41 с.

6. Лотман Ю. Символ в системе культуры. Избранные статьи в трех томах. Том I. Статьи по семиотике и топологи культуры. Таллин: «Александра», 1992. С. 191--200.

7. Маркевич Г. Основные проблемы науки о литературе [пер. с польского;общ. ред. и предисл. М.Я. Полякова]. Москва: Прогресс, 1980. 374 с.

8. Медушевский В. Музыкальные жанры и жанровый анализ. Harmony. URL: http://harmony.musigi-dunya.az/rus/archivereader. asp?s=1&txtid=100.

9. Минаев Е. Музыкально-информационное поле в эволюционных процессах искусства: автореф. дисс.. канд. Искусствоведения: 17.00.02. Москва, 2000. URL: https://ref.online-books.net.ua/ major/284/175321/.

10. Иванов О.И. Культурное пространство как пространство паттернов поведения и мышления. Труды Санкт-Петербургского государственного института культуры. Санкт-Петербург, 2015. Том 206. Социология культуры: опыт и новые парадигмы. Часть 1. С. 19-25.

11. Соколов О.В. Морфологическая система музыки и ее художественные жанры. Нижний Новгород, Н-НГУ, 1994. 220 с.

12. Торопова А. Феномен музыкального сознания: методология исследования и развитие: дисс.... докт. педагогических наук: 13.00.08, 19.00.01. Москва, 2009. 58 с.

13. Черниш М. Основні поняття та методологічні принципи культурологічного аналізу проблеми збереження культурного розмаїття. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2013. № 2. С. 90-95.

14. Широкова Н.А. Постмодернистский текст в джазе (вторая половина XX - начало XXI вв.): URL: https://cyberleninka.ru/article/n/ postmodernistskiy-tekst-v-dzhaze-vtoraya-polovina-xx-nachalo-xxi-vv.

Размещено на Allbest.ru