Творчість М.М. Синельникова та її вплив на формування культурно-мистецького простору України кінця ХІХ - початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституту практичної культурології та арт-менеджменту НАКККіМ

Творчість М.М. Синельникова та її вплив на формування культурно-мистецького простору України кінця ХІХ - початку ХХ століття

Лукашева Людмила Тимофіївна

м. Київ, Україна

Українська театральна культура кінця ХІХ - початку ХХ століття - це яскраве визначне явище у просторі вітчизняного мистецтва. Складне, суперечливе, несумісне, взаємовиключне і взаємотворче українське театральне мистецтво в поліфонізмі методів і жанрів набуло в порубіжну добу високого художнього рівня. Одним із найвідоміших, найвпливовіших в ті часи був Микола Миколайович Синельников - актор, режисер, педагог, антрепренер.

Творча постать М. М. Синельникова цілковито відповідає поняттю «феномен». За мірою обдарованості, за множиною талантів й високим рівнем їх реалізації, за ступенем впливу на соціокультурні метаморфози, він, безсумнівно, знакова й визначна фігура у вітчизняному мистецтві кінця ХІХ - початку ХХ століття.

Феномен творчості давно і владно інтригує, збуджує наукову та мистецьку увагу. За незчисленні сотні років спродуковано колосальний масив теорій, тверджень, уявлень щодо природи творчості і, як не дивно, людство не одержало остаточного, загальноприйнятого висновку, визначення про сутність виключного видатного явища. В умовах сучасного культурно-мистецького поліфонізму динамізуються намагання зануритися у витоки і активізуються спроби визначити певні закономірності, характерні ознаки феномену творчої особистості. Поняття яскравої виключної творчої постаті виміряються в парадигмах кількох наук, що надає різнобічне (культурологічне, соціологічне, мистецтвознавче) уявлення про предмет.

«Від феодалів - до соціалізму!» - так схарактеризував свій життєво- творчий шлях М. М. Синельников у своїх мемуарах «Шістдесят років на сцені. Нотатки». Красномовний афоризм видатного митця не є просто фігурою мови, в ньому виявлення і рекордної тривалості творчої практики, і набуття великого життєвого та професійного досвіду, і насиченість непересічними враженнями за багаторічну мистецьку діяльність. До цього слід додати ще й наявність у митця великого хисту. таланту до справи, якій присвячено життя.

Біографія М. М. Синельникова - це перебіг доволі драматичних подій, складний і суперечливий літопис, який розпочався у 1855 році народженням у Харкові в родині незаможного повітового вчителя. Батьки, попри матеріальні нестатки, все ж таки вважали за необхідне віддати дітей до гімназії. М.М. Синельникову не судилося відчути дитинство у повній відповідності. В початкових класах навчання він втратив батька і став основним заробітчанином в родині.

Шлях будь-якої творчої особистості починається з вибору мистецької професії, з питання - чому? У випадку М. М. Синельникова цей процес позначений бінарною опозицією: з одного боку прищеплена вчителем російської мови Петром Борисовичем Лук'яновим з ранніх гімназичних років любов до театру та літератури; з другого боку - складні життєві події, що спричинили використання природних талантів (виключний музичний слух, чудового тембру тенор) аби матеріально підтримати родину. Тобто у виборі справи щасливо поєдналися і бажання, і обов'язок. «Доросле» дитинство М. М. Синельникова привчило його до дисципліни та відповідальності. З церковного хору розпочався для нього доленосний мистецький шлях, сходження до вершин професійної досконалості. Тож актуалізується наступне питання - як?

Після закінчення гімназії для М. М. Синельникова, напевно, не ставало питання про майбутню професію. Він робив те, що краще за все міг робити. Співав. У 1873 році він вступає до популярного у той час в Харкові студентського хору. Якось харківському театру для вистави знадобився студентський хор і М. М. Синельников потрапив за куліси. Нові враження, погляд не із глядацької зали, а зі сцени, тобто з боку «касти обраних», дієво позначилися на свідомості юнака, відтворили ілюзію причетності до «таїнства», налаштували на творчість. Він звернув на себе увагу своєю органічною, осмисленою поведінкою на сцені і тим самим прискорив момент виокремлення із хорової маси у персоніфікованого виконавця. Йому доручали спочатку ролі без слів. Зрештою, 1 січня 1874 року сталася подія цілковито водевільна: на виставу не з'явився виконавець і М.М. Синельникову доручили його замінити на сцені. Невеличка роль, на яку зазвичай не звертала уваги публіка, у виконанні М.М. Синельникова викликала оплески глядачів і схвальні оцінки досвідчених акторів. Можна припустити, що саме той день постав точкою біфуркації для юнака. Невдовзі його буде прийнято до трупи харківського театру, де актор-початківець із захватом зануриться у непростий світ мистецтва і швидко здобуде собі гучне ім'я як серед колег, так і серед глядачів.

М.М. Синельников писатиме про ті роки: «А ні театральних шкіл, а ні театральної літератури тоді не було. Ми йшли безпосередньо в театр і вчилися з досвіду старших товаришів» [1, 52]. Тож залишалися самоосвіта і самовдосконалення. Цей вектор стане основоположним у творчій діяльності М. М. Синельникова на все життя.

Акторська доля М.М. Синельникова позначена неодмінним успіхом. Захоплені відгуки прихильників його творчості численно свідчать про це. «Треба мати синельниківське обдарування, аби володіти найщасливішою і неосяжною здатністю у найпримітивніших речах знаходити такий внутрішній зміст, який має безпосередній зв'язок із реальним життям» (Н. П. Россов) [2]. І далі: «З ім'ям Миколи Миколайовича Синельникова в мені злиті найніжніші, найчистіші спогади юності. Так, таке враження міг справляти оперетковий актор, який володів дивовижним даром з опереткового жанру робити велике мистецтво. Майже кожна роль М. М. Синельникова в опереті відзначалася суворим смаком, що поєднувався з гострою сатирою і непідробним почуттям у, так званих, «драматичних місцях» опереткових героїв. театральний творчий режисер афіша

В результаті, ледь позначені образи, майже схеми персонажів «легкого» жанру, перетворювалися в живі, своєрідно-чарівні образи, при тому без тіні будь-якої непристойності, із справжньою карикатурністю, із викривальною глузливістю... Участь М. М. Синельникова в оперетах неодмінно робила їх визначними виставами» (Россов). Ми навмисне акцентуємо саме на відгуках щодо «опереткового таланту» М. М. Синельникова, адже випробування оперетою витримують далеко не всі. Додамо, що митець не тільки був прем'єром оперети, але й посідав визначне місце і як драматичний актор.

Вивчаючи тривалий творчий шлях М. М. Синельникова, виникає переконливе відчуття домінування в усіх його творчих репрезентаціях (актор, режисер, педагог, антрепренер) зацікавленості у справі. Стрімкий поступ митця від актора до режисера відбувався за законами творчої еволюції, а не з причин: не склалося - спробую інше. Феномен творчої особистості М. М. Синельникова характеризується і красномовно пояснюється множиною його талантів, що реалізовані ним на найвищому художньому рівні. До відгуків про акторську славу митця необхідно додати захоплені оцінки щодо його режисерської діяльності. «В його постановках все злито, все єдине - автор, актори, оформлення; ніщо не кричить про режисера, але в кожному слові, яке ви чуєте зі сцени, в кожному русі акторів, в кожному штриху художника, в кожні дрібниці костюму, обстановки - на всьому печатка високої майстерності і в усьому рука справжнього художника-режисера. Наслідувати Синельникова не можна: в нього можна тільки вчитися, можно належати до його школи, але, щоб ставити так, як ставить він, треба бути Синельниковим. Шлях його творчості - це невпинний рух уперед» (Н. Н. Урванцов. Классик русской сцены).

Багатоаспектність творчої діяльності М. М. Синельникова мала реформаторські наслідки і значення для становлення та розвитку вітчизняного театру кінця ХІХ - початку ХХ століття. В мемуарах митця знаходимо оповіді про непрості умови існування тогочасних театрів. М.М. Синельникову вартувало великих сил впровадити в своєму театрі правила і порядки, якими б театр із осередку суто розваги, перетворився у висококультурне мистецьке явище. Цій меті підпорядковувалась низка важливіших завдань і заходів: М. М. Синельников заборонив пускати глядачів до театральної зали після початку вистави. Були скандали, бо в ті часи практикувалося приходити на «свого актора». Наступним заходом М.М. Синельников впорядкував театральну афішу, де відтепер прізвища виконавців вказувалися не за принципом прем'єрства, а демократично - за алфавітом. З метою збереження цілісного сприйняття вистави глядачем, ним були скасовані музичні антракти і виходи акторів на аплодисменти серед дії. Синельников-режисер, маючи за мету удосконалити постановчий процес, збільшив репетиційний період. Сукупність цих революційних для мистецтва кінця ХІХ століття заходів, які впроваджені творчими зусиллями М. М. Синельникова, суттєво вплинули на культурно-естетичні трансформації театру, поставивши його в ранг вагомого соціокультурного явища.

Цій глобальній меті - творенню високохудожнього мистецтва - було підпорядковано усе життя М. М. Синельникова. «Життя поза мистецтвом пройшло повз мене. І я не жалкую про це», - так закінчує свою сповідь, свої мемуари видатний діяч вітчизняного театрального мистецтва Микола Миколайович Синельников.

Размещено на Allbest.ru