Василь Грималюк та Василь Мартищук - видатні народні митцi Гуцульщини: українознавчі-культурологічні студії

ZelenchukI. М., Zelenchuk J. I.

BASIL GRIMALYUK AND BASIL MARTISCHUK - OUTSTANDING CRAFTSMEN OF HUTSULSHCHYNA:

UKRAINIAN-CULTURAL STUDIO

This article contains results of Ukrainan expeditional research about creative collaboration between famous huculian musician Vasyl' Ivanovych Grymaliyk and talanted violin master Vasyl' Myhailovych Martyshchuk on the territory of Ivano-Frankivs'k oblast'. Defined methodological principles of humanitarian research, methodology reasons of interdisciplinary studies. Found that authentic Hutsul folk heritage belong to the world culture.

Key words:Huculshchyna, artists, Vasyl' Grymaliyk, Vasyl' Martyshchuk, methodology, interdisciplinary research, culture.

Ключові слова: Гуцульщина, митець, Василь Грималюк, Василь Мартищук, методологія, міждисциплінарні дослідження, культура.

творча співпраця музикант скрипковий майстер

Самобутня етнокультура Гуцульського регіону Українських Карпат є органічною складовою частиною української національної культури. Тому комплексне українознавче дослідження кращих надбань народної культури гуцулів та життя й творчої діяльності видатних творців етнокультурної спадщини Гуцульщини є актуальним науковим завданням. Актуальність зазначеного дослідження також визначається низкою методологічних вимог. Не є відкриттям, що у сучасних гуманітарних дослідженнях в сучасній Україні переважаючого ознакою є надмірне опертя на суто теоретичні джерела. Попри те, що вони можуть стосуватися тих царин, які безумовно передбачають накопичення і первинне упорядкування емпіричного матеріалу. Власне, сама проблема наукового вирізнення емпіричного матеріалу в гуманітарній науці і наразі залишається актуальною у світовій гуманітарній методологічній думці. Цією обставиною запропоноване дослідження підноситься до проблематики філософії і методології науки, зокрема проблематики гуманітарних наук.

Окрім проблеми встановлення фактів гуманітарного дослідження стаття містить і опис застосування методів міждисциплінарних досліджень. Оскільки набуття наукового результату зосереджує використання як дієво- експериментальних заходів, так і історично-розшукових.

Таким чином, результати встановлюються у багатовимірній методологічній призмі. Одним з таких позитивних результатів є той, який встановлює, що автентичні культурно-філософські прояви спільноти Гуцульського краю у власних кращих зразках спираються на технологічні і культурні стандарти, прийняті і поширені у європейському співтоваристві. А встановлення факту світового визнання авторського доробку є, водночас, і визнанням видатного внеску українських мистців у скарбницю світової культури.

В даній роботі ми наводимо результати експедиційних українознавчих досліджень творчої співпраці видатних митців Гуцульщини: Василя Грималюка і Василя Мартищука. Внаслідок багаторічної творчої співпраці цих двох талановитих майстрів нашого краю було створено удосконалену модель традиційної гуцульської скрипки, що одержала народну назву: "Гуцульська скрипка Мартищука", і належить до кращих зразків культурної спадщини Гуцульщини і України.

Теоретичною основою українознавчих досліджень, які проводяться колективом Відділення "Філія Гуцульщина" НДІУ в Гуцульському регіоні Українських Карпат, починаючи з 1993 року, є українознавчі роботи вчених НДІ українознавства МОН України. На основі даних теоретичних українознавчих робіт ми розробили науко

ву "Концепцію експедиційного українознавства" й практично використовуємо її при проведенні експедиційних українознавчих досліджень Гуцульщини [3].

Для проведення об'єктивного українознавчого дослідження Гуцульщини потрібно доповнити існуючу джерельну базу краю сучасними експедиційними матеріалами. Про важливість збору емпіричних матеріалів наголошується в українознавчій монографії Т. Кононен- ка "Божественна симфонія Григорія Сковороди: Українознавчі виміри філософської спадщини". В цій роботі коротко сформульована сутність сучасного емпіричного підходу до українознавчих студій: "Феномен "Україна" дається у сув'язі вражень інтелектуального, моральніс- но-звичаєвого, почуттєвого та осязанного характеру, що і складає джерельну чи емпіричну основу українознавчого дослідження. Спроможності українознавчого сприйняття України людиною є наслідком етнозосере- дженої освіченості та культурності" [5, с. 22]. Саме на основі безпосередніх живих вражень дослідників від експедиційних зустрічей із талановитими митцями Гу- цульщини та цифрової фіксації документальних аудіо- записів, відеозаписів й фотографій (зроблених під час проведених зустрічей із ними) ми створюємо доповнену джерельну базу українознавчо-культурологічних досліджень цього самобутнього регіону України.

Відомо, що одним із видатних творців автентичного музичного мистецтва Гуцульщини був народний музикант Василь Іванович Грималюк (1920-1998), що відомий у цьому гірському краю під місцевою назвою - Мо- гур [1]. Пан Василь Грималюк мав абсолютний музичний слух, був знаменитим скрипалем-віртуозом та автором низки автентичних гуцульських мелодій. На вшанування пам'яті цього видатного митця Гуцульщини на Верховинщині, починаючи з 2007 року, проведено чотири регіональні Фестивалі автентичної гуцульської музики імені Василя Грималюка (Могура). В даній статті ми, на основі літературних джерел й одержаних експедиційних матеріалів, досліджуємо життєвий і творчий шлях Василя Грималюка (Могура) та його плідну співпрацю із талановитим скрипковим майстром Василем Мартищуком (Дупачуковим).

Цієї весни, 10 березня 2015 року, Гуцульщина відзначила 95-річний ювілей В. Грималюка (Могура). Знаменитий гуцульський музикант В. Грималюк (Могур) народився 10 березня 1920 року в селі Зелене на Верховинщині. Його батьками були корінні жителі Зеленого: Іван Грималюк (Кидичуків) і Ївдоня Зеленчук (Їлинчукова). Все своє життя видатний народний митець проживав і творив прекрасну гуцульську музику на рідному Прикарпатті: Зеленому, Верховині, Кривобродах і Ковалівці. Починаючи з 1945 року, більше 50-ти років, В. Грималюк (Могур) майстерно виконував гуцульські мелодії на скрипці на поважнихреспубліканських і всесоюзних музичних конкурсах, фестивалях та численних гуцульських весіллях, храмових святах, хрестинах, іменинах, входинах і толоках у місцевих жителів Гуцульщини й залишив прекрасні спогади про свою музику в народній пам'яті краю [4].

На початку становлення незалежної України, весною 1990 року, цьому видатному гуцульському митцю виповнилось 70 років. На жаль, в той складний перехідний історичний період, пану В. Грималюку (Могуру) не було присвоєно почесне звання Заслуженого майстра народної творчості України. За півстоліття творчої діяльності Могур створив цілий ряд автентичних музичних творів та заслужив велику народну любов і шану на всій Гуцуль- щині. На запрошення видатного кінорежисера Сергія Параджанова, гуцульська музична капела Могура, 1964 року, брала участь в озвученні кінофільму "Тіні забутих предків" у Київській кіностудії ім. Олександра Довженка. Найвище світове визнання прийшло до Могура 1971 року, коли він, у віці 50 років, виконав авторський музичний твір "Ранок на полонині" і одержав блискучу перемогу на "Міжнародному музичному конгресі" в Москві.

За дослідженням професора Ігоря Мацієвського: "Саме в мистецтві гри на скрипці виявився творчий геній най- видатніших художніх індивідуальностей, класиків гуцульської музики Івана Курилюка (Гавиця), Василя Грималюка (Могура) та Спиридона Прилипчана" [6, с. 67].

Ще з-за життя Могура називали "гуцульським Пага- ніні", про його музичний дар складали народні легенди, а це є найвищим народним визнанням талановитої особистості за її майстерність, а не за чин. Значний період свого життя він проживав і творив музичне мистецтво у селі Ковалівка на Коломийщині. Могур відійшов у вічність зимою, 3 лютого 1998 року, і був похоронений в цьому славному гуцульському селі.

Варто відзначити, що видатний народний митець і філософ В. Грималюк (Могур) ввійшов у історію етно- музичного мистецтва Гуцульщини і України не тільки як знаменитий народний музикант, але і як мудрий порадник талановитих народних майстрів саморобних гуцульських скрипок, цимбалів і флояр та найкращий випробувач новостворених музичних інструментів. Тому дальше ми провели експедиційне дослідження винаходу талановитим скрипковим майстром В. Мартищуком, спільно із видатним скрипалем В. Грималюком, сучасної моделі автентичної гуцульської скрипки, яку в народі називають "Гуцульська скрипка Мартищука".

В монографії Ігоря Мацієвського "Музичні інструменти гуцулів" підкреслюється, що в Гуцульському регіоні України нараховується біля 200 видів і різновидностей музичнихінструментів, що є справжнім феноменом матеріальної і духовної культури гуцулів. Автором зроблено висновок про збереження на Гуцульщині традиції виготовлення саморобних скрипок: "На Гуцульщині ще й досі активно зберігаються власні традиції виготовлення скрипки, і вправний весільний музика-професіонал користується виключно музичними інструментами місцевих майстрів, він ніколи не гратиме на фабричних" [6, с. 60].

Загальновідомо, що до основних народних музичних інструментів Гуцульщини відносяться: скрипка, цимбали, ліра, трембіта, сопілка, флояра і телинка. Названі гуцульські народні музичні інструменти виготовляються із смерекової і яворової деревини. Унікальний досвід створення саморобних музичних інструментів ще зберігся у окремих населених пунктах Галицької, Буковинської і Закарпатської Гуцульщини. На жаль, з кожним роком, число досвідчених майстрів, які виготовляють народні музичні інструменти зменшується, а їх цінний досвід не завжди передається обдарованим учням. На нашу думку, кожен сучасний народний майстер, який в наші дні самостійно виготовляє музичні інструменти, повинен бути відомий на всю Гуцульщину і Україну.

Про традиційні музичні інструменти Гуцульщини та унікальні технології їх виготовлення можна довідатись із відомих наукових монографій, які написали Володимир Шухевич, Гнат Хоткевич, Роман Герасимчук, Ігор Мацієв- ський та інші українські мистецтвознавці [9; 8; 2; 6].

За нашими експедиційними українознавчими дослідженнями автентичного гуцульського музичного етномистецтва, на сьогоднішній день на Гуцульщині живуть і творять ряд талановитих народних майстрів музичних інструментів.

Зокрема, в згадуваному нами, гуцульському селі Ко- валівка на Івано-Франківщині, живе і творить талановитий народний майстер класичних і гуцульських скрипок Василь Мартищук, що був близьким другом і учнем В. Грималюка (Могура).

Добра слава про майстерність видатних народних митців Гуцульщини В. Грималюка (Могура) і В. Марти- щука відома в Україні та дійшла до Канади, Росії, Німеччини, Італії, Польщі й інших країн Європи.

Народний митець Василь Михайлович Мартищук, народився 1943 року в селі Снідавка, Косівського району. Витоки майстерності В. Мартищука полягають в тому, що він у третьому поколінні є скрипковим майстром. Його дідусь, Микола Медвідчук (Дупачук), уродженець села Річка на Косівщині, мав справжню скрипку Антоніо Стра- діварі й був відомим народним майстром із виготовлення гуцульських скрипок, а тато - Михайло Мартищук, ремонтував гуцульські скрипки і був добрим столяром. Тому можна сказати, що майстерність із виготовлення скрипок В. Мартищуку передалась по спадковості.

Важливим періодом в творчій діяльності скрипкового майстра В. Мартищука була праця протягом 13-ти років на Московській експерементальній скрипковій фабриці із виготовлення класичних скрипок. Згідно творчого плану, кожного року митець виготовляв і захищав перед художньою радою три "робочі" і одну "виставкову" скрипки.

Талановитий митець багато років співпрацював над створенням власної моделі автентичної гуцульської скрипки із видатним гуцульським музикантом В. Грималюком (Могуром). На сьогоднішній день В. Мартищук визнаний одним із найкращих майстрів із виготовлення скрипок в Україні.

Найбільшою своєю перемогою скрипковий майстер В. Мартищук вважає Почесний диплом імені Антоніо Страдіварі, який він одержав на "Міжнародній виставці- конкурсі класичних скрипок", що проходила 1988 року у м. Кремона в Італії. Таким чином, талановитий митець з України, у віці 45 років, одержав заслужене визнання своєї майстерності на світовому рівні.

Пан В. Мартищук є неперевершеним у своїй майстерності із виготовлення автентичних гуцульських скрипок, котрі відомі під народною назвою - "Гуцульська скрипка Мартищука", а самого майстра мистецтвознавці називають "гуцульським Страдіварі". Варто додати, що його брат - пан Микола Мартищук живе у селі Снідавка і виготовляє добротні гуцульські цимбали. На нашу думку, найкращі народні гуцульські музичні твори і авторські технології виробництва народних музичних інструментів становлять безперечну національну цінність для Гуцульщини і всієї України.

За кілька десятків років років творчої співпраці видатного музиканта Могура і скрипкового майстра В. Мар- тищука було створено досконалу "Гуцульську скрипку Мартищука" із найкращим звучанням гуцульських мелодій і прекрасним зовнішнім виглядом. Для винаходу такої досконалої скрипки майстрові справді потрібно мати "світлу голову, чутливе серце і золоті руки".

Зараз майстер живе і творить свої прекрасні скрипки в селі Ковалівка, Коломийського району. На даний час В. Мартищук майстерно виготовляє два види скрипок: "Гуцульські скрипки Мартищука" із місцевої карпатської деревини смереки і явора та класичні скрипки, моделі Антоніо Страдіварі.

За дослідженнями відомого етномузиколога Ігоря Мацієвського, славетна династія скрипкових майстрів Медвідчуків (Дупачукових) із села Снідавка на Косівщи- ні, здавна робила досконалі гуцульські скрипки для відомих народних музикантів Гуцульщини: Івана Курилю- ка (Гавиця), Василя Грималюка (Могура), Андрія Семенюка (Юрчака), Семена Минайлюка (Шкапа), Дмитра Мельничука (Гриценька), Миколи Кошелюка (Малєра), Миколи Готича (Коця) та багато інших музикантів [6].

Цінність винаходу "Гуцульської скрипки Мартищука" полягає в тому, що В. Мартищук разом із своїм учителем музики В. Грималюком (Могуром), суттєво удосконалилитрадиційну модель гуцульської народної скрипки, яка найкраще підходить для виконання саме гуцульських народних мелодій. Для того, щоб піднятись на якісно вищий рівень майстерності із виготовлення автентичних гуцульських скрипок, В. Мартищук навчився виконувати на скрипці гуцульські мелодії у В. Грималю- ка (Могура), а потім "за науку" подарував своєму славному вчителеві кращу скрипку власної роботи.

Таким чином, багаторічна творча співпраця В. Мар- тищука, як талановитого скрипкового майстра, і В. Гри- малюка (Моґура), як неперевершеного народного скрипаля, мудрого музичного консультанта і випробувача новостворених скрипок, дала можливість за багато років творчих удосконалень створити якісно нову модель "Гуцульської скрипки Мартищука", що користується великим попитом в сучасних народних скрипалів Гуцульщини.

Творча лабораторія майстра В. Мартищука, його авторська технологія із виготовлення класичних і гуцульських народних скрипок, у створенні якої брав участь В. Грималюк (Могур), є неоціненним національним надбанням України. Сам В. Мартищук так висловився про свою співпрацю із В. Грималюком: "Я пішов до Могура на науку, аби досягти майстрового звучання своїх скрипок".

На нашу думку, В. Мартищук давно заслужив на те, щоб одержати почесне звання "Заслужений майстер народної творчості України". А ідея організації в Ковалі- вці "Майстер-класу Василя Мартищука із виготовлення класичних та гуцульських скрипок", варта на особливу увагу з боку сучасних майстрів народних музичних інструментів та мистецтвознавців України.

На завершення варто відзначити, що за багато століть на Верховинщині, як етнографічному центрі Гуцу- льщини, створилась і діяла самобутня "Гуцульська народна консерваторія", фундаторами якої були найкращі музиканти цього краю. В цьому контексті варто згадати відомі слова Могура про музику: "Музика помогаї лю- дем жити, робить їх крашшими" й не забувати про гідне вшанування великих творчих заслуг, збереження пам'яті цих видатних музичних митців України.

Українознавче дослідження творчої співпраці В. Грималюка (Могура) і В. Мартищука ми виконували на основі відомих літературних джерел та експедиційнихматеріалів, зібраних під час проведення багатократних українознавчих експедицій на тему: "Українознавче дослідження автентичного етномистецтва Гуцуль- щини". Під час даних експедицій було знято документальні відеофільми: "Могурова музика" і "Гуцульська скрипка Мартищука" та розроблено проект створення в с. Зелене на Верховинщині "Музично-меморіального музею Василя Грималюка (Могура)". В експедиційній групі Відділення "Філія Гуцульщина" НДІ українознавства, в різні часи, крім авторів даної статті, брали активну участь місцеві жителі цього краю, які цікавляться автентичним гуцульським мистецтвом: Іван Мицканюк, Галина Черкалюк, Катерина Зеленчук, Іван Сліпенчук, Марія Кавацюк, Іван Шатрук, Василь Рибчук та багато інших. Всім їм ми виражаємо щиру вдячність за різносторонню допомогу та плідну співпрацю.