Міжкультурні весілля в Кореї: на шляху до мультикультурного суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖКУЛЬТУРНІ ВЕСІЛЛЯ В КОРЕЇ: НА ШЛЯХУ ДО МУЛЬТИКУЛЬТУРНОГО СУСПІЛЬСТВА

Согу Гонг Сеул, Республіка Корея

Анотація

У статті розглянуто, як відбувається міжкультурна комунікація у процесі весілля між корейцями та представниками слов'янських народів з різними культурними традиціями, та чи створюється мультикультурне співіснування і мультикультурна ідентичність у корейському суспільстві. У цьому дослідженні, весілля корейсько-слов'янських пар поділяються на чотири типи залежно від способу вираження самобутності на весіллі. Мета дослідження - з'ясувати випадки мультикультуралізму в корейському суспільстві, вивчаючи, чи подружні пари відображають культурні та традиційні елементи обох сторін збалансовано, і чи належно поєднують символи та ритуали двох культур, щоб створити нову культуру інтеграції.

Ключові слова: міжкультурне весілля, мультикультуралізм, «типове весілля», Корея.

Аннотация

В статье рассмотрено, как происходит межкультурная коммуникация в процессе свадьбы между корейцами и представителями славянских народов с разными культурными традициями и создается ли мультикультурное сосуществования и мультикультурная идентичность в корейском обществе. В этом исследовании, свадьбы корейско-славянских пар подразделяются на четыре типа в зависимости от способа выражения самобытности на свадьбе. Цель исследования - выяснить случаи мультикультурализма в корейском обществе, изучить, отражают ли супружеские пары культурные и традиционные элементы обеих сторон сбалансировано и сочетают ли должным образом символы и ритуалы двух культур, чтобы создать новую культуру интеграции.

Ключевые слова: межкультурные свадьбы, мультикультурализм, «типичная свадьба», Корея.

Annotation

This study examines how cultural communication is occurring in the process of wedding between Korean and Slavic people with heterogeneous cultural backgrounds, and whether multicultural coexistence and multicultural identity are created in Korean society. In this study, Korean-Slavic couples' weddings will be divided into four types according to the way of expressing identity in their wedding. By discussing whether wedding couples represent the cultural and traditional elements of both sides in balance, and even properly combine the symbols and rituals of both cultures to create a new culture of integration, this study aims to examine the situation of multiculturalism in Korean society.

Keywords: intercultural wedding, multiculturalism, mainstream wedding, Korea.

На початку ХХ століття іммігранти, які мріяли про краще життя, переїхали з своєї батьківщини у нові землі за межі континенту чи за океан, і як наслідок, світ у другій половині XX століття набуває все більшої етнічної, расової та культурної різноманітності. Тенденція цих змін продовжує збільшувати темпи напливу робітників-мігрантів, міжнародних шлюбів, дітей із змішаною кров'ю та мультикультурних сімей, одночасно сприяючи глобалізації та відкритості корейського суспільства у ХХІ столітті. Згідно зі статистикою Міністерства юстиції у 2018 році понад 2,3 мільйона іноземців, включаючи довготермінових, короткотермінових резидентів та мешканців без реєстрації, становили 4,6% населення Республіки Корея¹. Зі збільшенням кількості іноземців, які перебувають у країні, кількість міжкультурних шлюбів також швидко збільшується. У Кореї поняття «міжкультурний шлюб» означає шлюб між корейцями та іноземцями.

Іноземці, які приїхали до Кореї головно з метою одруження, потрапляють у приватний простір сім'ї та відчувають нові аспекти корейського суспільства. Згідно з даними Національної статистики Кореї, кількість шлюбів з іноземцями у 2018 році становила 22 698, що поступово зменшувалося з 26 274 у 2000 році², але ніколи не була меншою, ніж 22 000. Хоча корейське суспільство швидко перетворилося на мультикультурне у зв'язку з напливом трудових мігрантів та міжнародних шлюбів, та сконцентрувалося на втілення глобалізації Кореї. На жаль, Республіка Корея, ймовірно, приділяла недостатньо уваги різноманітним культурам, які формуються в суспільстві. Визнання та використання культури інших етнічних груп в Кореї не буде легким. Це можна реалізувати лише переосмислюючи та змінюючи цінності, які виховувало нинішнє корейське суспільство, а саме: «Корея є нащадком міфології Тангуна, яка успадкувала унікальну культуру та єдиний родовід у своїй довгій історії». Мультикультуралізм - це ще одна культура, яка формується завдяки гармонії різних культур.

Останнім часом, коли швидко зростає кількість міжкультурних шлюбів, корейське суспільство проявляє дуже велику зацікавленість до мультикультуралізму³. Зараз уряд Кореї здійснює полікультурний дискурс, окреслюючи різні питання, пов'язані з мультикультурними сім'ями та мультикультуралізмом. Країна активно проводить політику щодо мігрантів з позначкою «мультикультуралізм». Однак видається, що країні нелегко здійснити реальний перехід до мультикультурного суспільства. Причиною цього є те, що корейське суспільство, як і раніше, дуже сильно турбується про родовід та національну ідентичність, та прагне зміцнити кордони щодо потрапляння сторонніх людей та не вважає їх «своїми». Упереджене ставлення щодо міжкультурних шлюбів також не легко змінити⁴.

Можна стверджувати, що нинішня ситуація щодо мультикультуралізму орієнтується не на іммігрантів, а на корейське суспільство. Основну увагу зосереджено на адаптації іноземців в корейському суспільстві та на покращені їхнього взаємопорозуміння з корейцями. Однак тут слід уникати етноцентричного погляду. Цілком імовірно, що нам потрібно розглянути, як іммігранти можуть пристосуватися до життя в корейському суспільстві, не відмовляючись і не змінюючи своєї культурної ідентичності. У демократичному суспільстві дуже важливо, щоб культурам меншин дозволяли співіснувати як субкультурам суспільства. У мультикультурному суспільстві також слід розуміти, що більшість має вирішувати більше проблем, ніж меншість.

Отже, у цьому дослідженні розглянемо, як відбувається міжкультурна комунікація у процесі весілля між двома людьми з різноманітним культурним походженням, та чи створюється муль- тикультурне співіснування і мультикультурна ідентичність у корейському суспільстві.

Основа дослідження

У Кореї міжкультурний шлюб трактується як шлюб між чоловіком і жінкою різних національностей. В англійській мові цей вираз має й інші значення. Наприклад:

- міжрасовий (шлюб між різними расами);

- міжетнічний (шлюб між різними етносами);

- міжконфесійний (шлюб між різними релігійними конфесіями);

- міжкласовий (шлюб між різними соціальними класами).

Термін «міжкультурний шлюб» можна використовувати для охоплення усіх цих понять⁵. У цьому дослідженні зосереджено увагу на шлюбі між слов'янами та корейцями. Можна припустити, що будуть відмінності не лише у національності, але й у расі, етнічній приналежності, віросповіданні та соціальному класі. Отже, проаналізуємо подружжя, на основі поняття «міжкультурний шлюб», який охоплює вищезазначені відмінності, що виходять за рамки міжнародного шлюбу, який відноситься тільки до відмінностей у громадянстві в Кореї. Згідно зі статистикою Національного статистичного управління у 2011 році для позначення мультикультурного населення використовувався термін «мультикультурний шлюб», що відповідає цьому поняттю, яким послуговується Лідс-Гурвіц. Тому в цій статті будемо використовувати термін «міжкультурний шлюб».

Ще одне важливе поняття у цьому дослідженні - «типове весілля» (mainstream wedding). Це найпопулярніший вид шлюбу в корейському суспільстві. Нинішня весільна церемонія, що є продуктом популярної та комерційної культури в Кореї, планується весільними організаторами, які є фахівцями з підготовки весілль⁶. «Типові весілля» проводяться у професійно підготовленому весільному залі, подібно, як і інші масові заходи. У статті звернено увагу на те, як стандартизовані корейські шлюби сприймаються корейсько-слов'янськими подружніми парами, та як відображено їхню культурну ідентичність у таких весіллях.

У цьому дослідженні весілля корейсько-слов'янських пар поділяються на чотири типи залежно від способу вираження самобутності на весіллі:

1) весілля, на якому проявляється домінування однієї культури та ідентичності;

2) два весілля, які відбуваються окремо (одне у нареченої, а інше у нареченого). На такому весіллі самобутність та культура кожної зі сторін виражається окремо;

3) весілля, яке виключає будь-яку ідентичність та культуру обох сторін. Найімовірніше, така тенденція притаманна для «типового весілля»;

4) весілля, яке поєднує традиції та ідентичність обох сторін.

У статті прагнемо з'ясувати, чи Корея перебуває на вірному шляху до мультикультурного суспільства та яка природа мультикультуралізму в Кореї⁷.

Для дослідження було обрано близько 10 корейсько-слов'янських пар, які зараз проживають в Кореї, та проведено докладне опитування. Загалом інтерв'ю з кожним учасником відбувалося віч-на-віч і тривало близько 1-2 годин. Запитання були двох типів, які з'ясовували персональну інформацію та особливості весілля. Інтерв'ю проводилися корейською, англійською, російською або українською мовами, залежно від рівня знань мови респондентів, але зміст запитань не був відомим заздалегідь.

ІІІ. Чотири типи міжкультурних весіль

Коли люди різноманітного культурного та расового походження зустрічаються та одружуються, вони стикаються з багатьма проблемами у проведенні міжкультурного весілля. Лідс-Гурвіц зазначила, що для вирішення цих проблем, слід обрати один із чотирьох типів весілля.

1. Весілля, на якому проявляється домінування лише одної культури та ідентичності

Для цього типу весілля лише погляди, традиції та культура однієї сторони є домінуючими протягом усього весілля. Половина з 10-ти опитаних пар були в такій ситуації. Оскільки у корейському суспільстві досі існують упередження та стурбованість міжкультурними весіллями, з самого початку наречений і наречена часто страждають через те, що бояться повідомити своїх батьків та родичів про намір одружитися.

Ольга⁸ (24 роки) - росіянка з Узбекистану. Майбутній чоловік Ольги кореєць, запропонував їй одружитися, коли був студентом та навчався в Узбекистані. Сім'я нареченого і нареченої з самого початку висловлювали стурбованість, тому підготовка до весілля була нелегкою. Батьки нареченої боялися відправити доньку далеко в Корею, тоді як батьки нареченого не могли легко прийняти рішення сина про одруження через соціальні упередження щодо невісток із зарубіжних країн⁹.

Суперечка між сторонами нареченого та нареченої стала помітною, коли було вирішено провести весілля. Мати нареченого намагалася організувати велике стандартне корейське весілля, тим часом як наречена і наречений хотіли маленьке весілля. Навіть було важко вибрати дату проведення церемонії, адже в Кореї традиційно це вирішує сім'я нареченого. Ольга, яка не розуміла корейської культури, не могла збагнути, чому мати нареченого проігнорувала її думку і в односторонньому порядку призначила дату весілля.

Думка Ольги про маленьке весілля в церкві не розглядалася. Зрештою їхнє весілля було вирішено провести в готелі. Кількість гостей становила майже 300 осіб, де більшість була зі сторони нареченого. Також була проведена одна з традиційних весільних церемоній в Кореї - «пхебек», під час якої потрібно роздати родичам фініки та горіхи. Після чого, коли наречені кланяються родичам, вони кидають їх на молодят, щоб сім'я жила в достатку. За відсутності родини Ольги цей ритуал був дуже важким для неї¹⁰.

Коли її запитали, що зміниться, якщо у неї знову відбудеться весільна церемонія. Ольга сказала: «Я взагалі не могла до кінця усвідомити, що вийшла заміж. Якщо я зможу знову провести весільну церемонію, я хотіла б додати традиції моїх батьків та узбецькі традиції. Це дуже погано, що я зовсім не показала своєї самобутності»¹¹.

2. Два окремі весілля

Ще одна опитувана особа, Оксана (28 років) - українка. Вона приїхала в Корею з метою навчання в магістратурі. У той час вона завершила базову середню освіту зі спеціальності «корейська мова і література» в Україні, тож добре розмовляла корейською і вже була знайомою з корейською культурою. її корейський наречений не розмовляв українською мовою, але він міг спілкуватися з Оксаною корейською без проблем. Після двох років знайомства вони вирішили одружитися. Протягом цього часу вони багато обговорювали, як буде відбуватися весілля. Вони були фінансово незалежними, а їхні наміри були відносно сильними у визначенні форми та способу проведення весільної церемонії. Однак, нареченому Оксани, який виріс у Кьонджу (місто на південному сході Кореї з сильними традиціями), потрібно було узгоджувати все з батьками. На щастя, не було сильного протистояння міжкультурному весіллю, але оскільки весілля - це союз нареченого і родини нареченої, існували розбіжності в поглядах щодо розміру та способу весільної церемонії¹².

Наречений і наречена хотіли організувати невелике весілля, виходячи з своїх фінансових можливостей, а також використати власні вирази у запрошеннях на весілля. За словами Оксани, вона хотіла написати у запрошенні вираз «хлопець і дівчина з різних кінців світу зустрілися і одружуються», але батьки нареченого вважали це недоречним. Вони хотіли замовити традиційні запрошення на весілля. Однак Оксана та її наречений склали дві різні версії запрошень, одну для батьків та іншу для себе. Зрештою батько нареченого був дуже розчарований, дізнавшись, що зроблено дві версії запрошення. весілля обряд корея культурний

Оксана як високоосвічена людина дуже пишалася своїми традиціями та самобутністю, а також поважала культуру інших. Отож, вона уявляла, що її весілля в Кореї повинно відбутися за корейськими традиціями, а в Україні - за українськими. Зрештою Оксана та її наречений домовились організувати два весілля¹³. Перш за все, вони вирішили провести конфуціанський весільний обряд за традицією регіону Кьонджу в Кореї. Наречений і наречена одягнули традиційний одяг і весільна церемонія відбулася в національному стилі. Хоча більшість гостей на весіллі були родичами та друзями нареченого, а зі сторони нареченої були лише батьки та сестри з України, та кілька українських і корейських колег, з якими дівчина познайомилася в Кореї. Оксана, яка вийшла заміж у Кореї, планувала вдома організувати друге, українське весілля. На жаль, воно ще не відбулося через великі витрати та нестачу часу, щоб поїхати в Україну. Але це все ще залишається в її планах.

На думку Ліз-Гурвіц, два весілля є найкращим рішенням, коли сім'я нареченого і нареченої сперечаються щодо способу проведення весільної церемонії, оскільки обидві мають сильні традиції та самобутність, і хочуть дотримуватися їх у своїх весільних ритуалах¹⁴. У випадку Оксани, хоча обидві сім'ї не проявляли сильного протистояння щодо проведення весілля, вони, найімовірніше, знайшли компроміс, оскільки виявили прихильність до традицій та самобутності один одного. Зокрема, для родини нареченої, дотримання весільних традицій нареченого у його рідному місті є виразом поваги до його сім'ї. Також батьки нареченої сподіваються на таке ж ставлення з боку сім'ї нареченого до весільної церемонії в Україні. Висловлюючи чітку позицію щодо своїх традицій та ідентичності, наречені не хотіли «типового весілля», яке зазвичай проводиться у спеціальному весільному залі. Оксана віддала перевагу традиційному, а не «типовому весіллю», яке не має чітких ознак корейських традицій.

Троє з десяти опитаних були за проведення двох окремих весіль. Усі вони були заможними слов'янками з вищою освітою.

3. Весілля, яке виключає будь-яку самобутність та культуру обох сторін

На думку Лідз-Гурвіц, «третій тип весілля» може відбуватися в таких випадках. По-перше, коли сім'я нареченого і нареченої дотримуються власних традицій та ритуалів, та не погоджуються один з одним щодо форми, змісту та розміру весілля. Як вирішення проблеми, обидві сторони часто обирають нейтральний вид весілля без традицій. По-друге, якщо обидві сім'ї не сильно прив'язані до традицій та культури. Ця причина, ймовірно, є найпопулярнішою. По-третє, цей тип весілля часто вибирають, коли наречений і наречена вважають, що акцент на расі, національності та культурних особливостях одної зі сторін, негативно впливає на їхній авторитет і репутацію¹⁵.

Загалом, якщо іноземні наречені чи женихи не знають весільних звичаїв Кореї, а витрати бере на себе сім'я їх корейського партнера, то церемонія весілля, ймовірно, відбуватиметься так, як цього хоче корейська сім'я. У разі, якщо родина корейського нареченого чи нареченої не дотримується традицій, слід обрати форму так званого «типового весілля», коли організатори весілля, які добре знаються на цьому, все влаштовують.

Наташа (28 років) - білоруска. Вона не знала, де і як організувати весілля, тому всі клопоти взяв на себе наречений. Сім'я нареченого не мала особливих весільних традицій, а також у них не було симпатії до традиційного конфуціанського ритуалу. Отож наречений довірив організацію весілля фахівцям. Навіть весільну сукню нареченої чоловік вибрав зі зразків, які підготував організатор весілля. Наташа познайомилася зі своїм корейським чоловіком, коли він був у відрядженні в Білорусі, і так почалося їх кохання. У результаті чоловік запросив Наташу до Кореї та запропонував їй одружитися. Весілля Наташі відбулося без її родини. Вона сказала, що «не було нічого, що б відображало мою культуру протягом усього весілля, але тоді у мене не було вибору»¹⁶. Наташа, яка зараз має щасливу сім'ю, пояснює, що якщо вона зможе знову провести весільну церемонію, вона обов'язково додасть свої побажання та культурні елементи Білорусі.

Інший приклад - Ніколай (29 років) - росіянин, який одружився з кореянкою. Він скрипаль, який протягом п'яти років давав концерти в готелі в Кореї. У випадку Ніколая його родини не було в Кореї, тому на нього не впливали ні сімейні традиції, ні російська культура. Крім того, він був фінансово незалежним, приймаючи рішення про весілля. Його наречена усвідомлювала негативні погляди інших людей на їхнє міжкультурне весілля. Однак вона хотіла дуже вишуканого та витонченого весілля, і не намагалася підкреслити традиції чи будь-які етнокультурні елементи: «Деякі люди вважають мене такою ж дивною, як і міжкультурний шлюб. Але Ніколай - митець і настільки освічений, тому, я думаю, що він набагато кращий за будь-якого корейця. Я хотіла виглядати стильно, навіть якщо наше весілля буде малим. І весільна церемонія мала бути більш сучасною та вишуканою, ніж корейські чи російські традиції»¹⁷.

Їхнє невелике, але сучасне весілля, де було менше 70 гостей, відбулося в готелі без елементів обох культур і традицій. На весіллі, яке визначається, як так званий «третій тип весілля», Ніколай і його наречена також змінили корейське «типове весілля» на своє власне і зробили його більш вишуканим. Наприклад, вони запланували цілий ряд програм, які презентували колеги чоловіка - оперні співаки та виконавці, та додали винятковий ритуал, коли наречений і наречена входили в зал під виконання весільного маршу. Роль ведучих весільної церемонії виконували іноземці, а не корейці, і проводили її англійською мовою. Серед гостей було багато корейців та росіян, а також інших іноземців, які відзначили, що це весілля було дуже схоже на закордонне весілля.

4. Весілля, яке поєднує традиції та самобутність обох сторін

Подружні пари цього типу весілля представляють культурні та традиційні елементи обох сторін збалансовано і навіть належно поєднують символи та ритуали двох культур, щоб створити нову культуру інтеграції. Пари цієї групи, як правило, добре урівноважують культурні особливості один одного, поєднуючи «свої» та «чужі» традиційні елементи та символи. У такій ситуації обидві сторони проходять процес розробки та гармонізації творчих ідей для створення нової культури.

Для цього дослідження серед опитуваних було непросто знайти приклад весільної інтеграції. На жаль, жодне з весіль не відбулося на цих засадах, однак було часткове поєднання двох культур.

Як згадувалося раніше, батьки Оксани приїхали з України, щоб взяти участь у весіллі дочки в Кореї. В Україні урочиста церемонія офіційної реєстрації шлюбу (так званий «розпис») проводиться у відділі державної реєстрації актів цивільного стану (відомий як РАЦС чи «ЗАГС») ще з радянських часів¹⁸. Оскільки радянська влада забороняла будь-яку релігію, то і забороненим було вінчання в церкві. Тому реєстрація шлюбу як головний етап весілля в «палаці урочистих подій» була і досі залишається одним із найбільших обрядів в Україні. Батьки Оксани, які звикли до цієї традиції, мали великі сподівання, що такий обряд буде відбуватися в Кореї в Центрі обслуговування громадян, де проходила реєстрація шлюбу.

Оксана пояснювала батькам, що процес реєстрації шлюбу в Кореї відрізняється від процесу в Україні, але її батьки та сестри вирішили разом з молодятами поїхали до Центру обслуговування громадян, одягнувши святковий одяг та підготувавши букети квітів. Коли закінчилася церемонія реєстрації шлюбу, батьки Оксани продовжували розпитувати, чи існують ще якісь ритуали, виявляючи розчарування та бажаючи зрештою сфотографуватися з працівниками центру. У кінці вони все ж сфотографувались з молодятами та працівниками Центру обслуговування громадян. Це було народження нового ритуалу, якого досі не було в Кореї. Цей ритуал не був спеціально розроблений за згодою двох сторін, але став випадковим весільним обрядом.

У інтерв'ю не було знайдено випадків, коли обидві культури були творчо інтегровані. Через обмежену кількість опитаних у цьому дослідженні не можна стверджувати, що в Кореї не відбувалося інтегрованого міжкультурного весілля. Але для того, щоб створити нову культуру інтеграції, кожен повинен мати як гордість за власну культуру, так і повагу до інших культур.

Це дослідження показало, що корейські традиції та культура, як правило, домінують на міжкультурних весіллях, тоді як етнічна самобутність іноземних партнерів рідко виражається у весільній церемонії. Загалом багато іноземних наречених і женихів, які одружуються в Кореї, зазвичай, тримаються подалі не лише від своїх сімей та родичів, але і від своїх весільних традицій та обрядів. Крім того, ті, хто оплачує витрати весілля, мають право визначати вид та зміст весілля. На міжкультурних весіллях, які було розглянуто у цьому дослідженні, корейські сім'ї часто брали на себе витрати, тому вони прагнули провести весілля на власний смак і розсуд. До того ж конфуціанська традиція, яка протягом багатьох років панує в корейській культурі, настільки сувора, що не дає можливості приймати традиції чи культуру іноземних партнерів. Зокрема, культуру, в якій голова сім'ї несе відповідальність за все весілля, іноземцям нелегко зрозуміти. Сучасне «типове весілля», яке організовують спеціальні фахівці чи компанії, також є популярним у наш час. Навіть у такій ситуації ідеї та традиції іноземних партнерів важко відобразити на весіллі. За словами Лідс-Грувіц, найкреативнішим є таке весілля, що поєднує різні традиції та етнічну самобутність як нареченої, так і нареченого. У статті такий тип інтегрованого весілля, про який згадує дослідниця, було важко знайти. Для того, щоб запровадити весілля такого типу в корейському суспільстві, потрібно активно працювати над прийняттям та втіленням ідей мультикультуралізму.

Література

1 Statistics Korea (2018) «Status of Foreign Residents in Korea».

2 Statistics Korea (2018) «International Marriage in Korea». -

3 Kim, Hyun-Mi (2008) «Multicultural Discourse and Policy in the Korean Society». Manuscript for «Multicultural Forum» hosted by the Ministry of Culture, Sports and Tourism.

4 Більше інформації про вивчення цього питання, можна знайти у дослідженнях: Kim, Jin-Ho (2010) «Improvement of pure blood nationality - Has it improved: Korean government and multiculturalism». Minjung Theology.; Choi, Un-Sun (2009) «A Study on the Social Adaptation of Migrant Women in International Marriage». Asian Women Research 46 (1).

5 Leeds-Hurwitz, Wendy (2002). Wedding as Text: Communicating Cultural Identities Through Ritual. - London: Lawrence Erlbaum Associates. - P 10.

6 Kendall, L (1996). Getting married in Korea: Of gender, morality and modernity. - Berkeley, CA: University of California Press. - P 22.

7 Кендалл досліджував, які весільні звичаї були характерними в Кореї на початку 1990-х років, і показав, як на них впливає комерціалізація весіль. На думку Кендалл, весілля стали настільки ж стандартними, як і масове виробництво в компаніях у 90-х роках.

8 Leeds-Hurwitz (2002). - Op. cit. - Pp. 51-70.

9 З етичних міркувань у дослідженні змінено усі імена респондентів.

10 Інтерв'ю з Ольгою провів Соґу Гонґ 20 березня 2012 р.

11 Інтерв'ю з Оксаною провів Соґу Гонґ 30 березня 2012 р.

12 Leeds-Hurwitz (2002). - Op. cit. - Р 55

13 Leeds-Hurwitz (2005). - Op. cit. - Pp. 56-65; Hong, Sogu (2005) Ukrainian Canadian Weddings as Expressions of Ethnic Identity: Contemporary Edmonton Traditions. Ph.D. Dissertation of Departemtnt of Modern Language and Cultural Studies, University of Alberta, Canada. - Pp. 170-172.

14 Інтерв'ю з Наташею провів Соґу Гонґ 1 квітня 2012 р.

15 Інтерв'ю з Ніколаєм та його дружиною провів Соґу Гонґ 5 квітня 2012 р.

16 Борисенко В. К. Весільні звичаї та обряди на Україні. - К., 1988. - С. 159.

Размещено на Allbest.ru