Сучасні методики розвитку вокальних здібностей дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні методики розвитку вокальних здібностей дітей

Христина Карайван, студентка ІІ курсу педагогічного факультету, Ізмаїльського державного гуманітарного університету

Банкул Л.Д., науковий керівник, доцент

Анотація. У статті обґрунтовуються різні методики вокальної майстерності, розглядаються техніки, які є ефективними для розвитку вокальних здібностей дітей.

Ключеві слова: вокальні здібності, творчий розвиток, сучасні вокальні методики.

Постановка проблеми. Музичне мистецтво займає особливе місце в сучасній культурі. У суспільстві все більше набуває популярності творчий розвиток особистості, індивідуальності дитини, пошук творчого «Я» та ін. В закладах отримання музичної освіти педагог з вокалу допомагає дітям розкрити творчі здібності, розвинути тембр голосу, індивідуальну манеру виконання. Заняття з вокалу не тільки розвивають особистість з творчої сторони, а й підвищують IQ.

Аналіз досліджень і публікацій. Методологічну основу дослідження склали: методика Лондонської вокальної школи [1, с.92 ], «Фонопедичний метод розвитку голосу В. Емельянова» [2, с.124], техніка С. Ріггса [3, с.15], вокальна методика І Цуканової «ImproviNation» [4, с.23], комплекс вправ А. Карягіної [5, с. 34].

Метою роботи є теоретичне обґрунтування сучасних методик розвитку вокальних здібностей, що сприяють формуванню у дітей навичок виконавства репертуару.

Виклад основного матеріалу. Вокальні здібності - це індивідуальні особливості особистості, які ґрунтуються на мистецтві володіння голосом, умінні передати зміст музичного твору. За допомогою вокальних здібностей людина може засвоювати різноманітні закономірності і опановувати їх музичною мовою - розуміти, запам'ятовувати і відтворювати музичні висловлювання.

Талантом називається така сукупність здібностей, яка дозволяє отримати продукт діяльності, що відрізняється новизною, високою досконалістю і суспільною значимістю. Разом з музичними здібностями складається і формується музичний талант. Під основними музичними здібностями зазвичай розуміють: музичний слух, почуття ритму і музичну пам'ять. Крім того, комплекс музичних здібностей спирається на інтонаційний слух, що становить центр музикальності дитини, фундамент його здатності розшифрувати зміст музичного послання і відгукуватися на нього. Вершиною механізмів музичних здібностей є внутрішній слух, який позначає здатність уявляти організовані послідовності високоритмічних структур - музичні висловлювання.

Головне завдання вокалу є пошук оригінального звуку, своєї неповторної манери та розвиток сценічності. Іноді молоді люди, мимоволі, а інколи і свідомо, намагаються наслідувати своїх улюблених виконавців, копіюючи їхню манеру співу.

У соціальних мережах існує багато сайтів, де вчать різним технікам вокалу. Зараз дитячий естрадний вокал набирає величезної популярності, в тому числі і завдяки проекту «Голос. Діти». В ході цього проекту можна побачити різні рівні підготовки вокальної майстерності. У більшості випадків проект здатен виконати функцію зразка, блискучого підсумку тривалого процесу підготовки та освоєння вокального мистецтва в єдності з природним талантом, смаком, розвиненим музичним слухом та почуттям ритму. Це все слугує для сучасних дітей своєрідним «кумиром», джерелом натхнення і орієнтиром для педагогів, які працюють з дітьми та підлітками. Вчителі, завдяки таким проектам, не зупиняються на досягнутих успіхах, шукають нові знання, методи, технології, удосконалюють свою професійну майстерність.

Як відомо, у перекладі з давньогрецької мови поняття «метод» означає вибір найбільш короткого шляху для здобуття якісного результату у вокальному мистецтві. Існує сучасна вокальна методика Лондонської школи вокалу. Вона охоплює практично всі аспекти сучасного співу. Методика миттєво формує та розвиває співочі навички, розвиває емоційну сферу дитини і виховує особистість, здатну творити. Вокальна методика Лондонської школи ґрунтується на нетрадиційних вправах, які сприяють розвитку, в першу чергу, правильного дихання, а це, як відомо, є основою для подальшого розвитку вокальних здібностей учня [1, с.92 ].

Наступна відома методика «Фонопедичний метод розвитку голосу В. Емельянова», яка спрямована на технічний розвиток голосу. Основною умовою виконання вокальних вправ є спів з рухом в такт фонової музики. Тим самим це ускладнює виконання вокальних творів і в той же час розкріпачує учня, даючи йому потрібну свободу в голосі, яку, так складно домогтися особливо у початківців-вокалістів при виконанні звичайних вправ без рухів [2, с.124].

Уроки з початківцями не повинні бути тривалими за часом. Треба намагатися не перевищувати 2025 хв. з перервами між вправами. У співака під час занять стомлюється, перш за все, нервова система. Якщо завдання виконується недостатньо точно - то нервова система вже стомлена, і продовжувати заняття не має сенсу, так як у стомленому стані рефлекси будуть встановлюватися дуже погано. В цьому випадку заняття не буде ефективним. Найкращими умовами для освіти рефлекторного зв'язку є багаторазовість і щоденність повторення потрібних вправ. На цьому наголошували італійські педагоги (Ж.Дюпре, Ф. Лампері), які рекомендували щоденні заняття 2 рази в день по 15-20 хвилин з учнями.

Щоб розкрити творчий потенціал учня, недостатньо просто виконувати вокальні вправи, їх потрібно застосовувати за призначенням, тобто напрацьований вокальний навик потрібно використовувати в освоєнні пісенного репертуару. При роботі з вокальним репертуаром не можна відразу працювати над динамікою, драматургією, звуком та ін. Все повинно відбуватися поетапно. Такий підхід забезпечує якісний і швидкий результат. Спочатку необхідно вивчити мелодію, потім необхідно розібратися з диханням. Слід пам'ятати, що дихання потрібно брати не забуваючи про фразування. В цей же час можна почати працювати і з текстом: потрібно прочитати декілька разів і визначити складності в дикції. Ці уривки потрібно ізолювати від усього тексту і завчити як скоромовку. Темп промовляння можна довести до швидкого. Потім потрібно проговорити текст з виразною інтонацією, щоб надати смислового забарвлення. Також текст можна проговорити ще кілька разів, застосовуючи емоційне і звукове забарвлення. Після цього можна все з'єднати воєдино.

Суттєвим моментом є правильно обрана сила звуку, з якої треба починати роботу над голосом. Гучний спів, як і тихий, найчастіше є нераціональним для перших етапів роботи над голосом. Гучний спів у більшості пов'язаний з перенапругою голосового апарату і не дає проявитися найкращим тембровим якостям голосу, а також заважає досягти рівності голосу на всьому діапазоні. Тихий спів на початкових етапах роботи призводить до «зняття звуку з опори» та «бездиханного» співу. Правильний, «опертий» спів на piano вимагає достатньої майстерності володіння звуком. Гарна робота голосових зв'язок можлива лиш тоді, коли під ними є достатній повітряний тиск. Заняття вокалом спрямовані, перш за все, на становлення і розвиток особистості дитини, формування її творчого потенціалу і розвиток її індивідуальних музичних здібностей [6, с. 175]. Займаючись співом, майбутній вокаліст не тільки опановує мистецтво вокалу, вивчає специфічні прийоми характерні для різних жанрів сучасної популярної музики, сольного виконання під акомпанемент фортепіано, але і вчиться працювати в команді з іншими дітьми.

Дуже важливим є зовнішнє оформлення номера. Причому, всі ці прийоми потрібно застосовувати так, щоб вони працювали на створення цілісного синтетичного образу. Не менш важлива акторська інтерпретація - це погляд на даний матеріал через особисте ставлення, де вокальна техніка є активною помічницею акторської майстерності. Використовуючи знання різних манер, дитина поступово знаходить свій стиль, близький їй по духу і природним якостям. Створення власного образу - довгий шлях і він складається з попередніх знань, практичного досвіду, навичок і стану душі.

Ще один прийом, який покращує вокальні здібності є прийом співу з внутрішнім сміхом або на посмішці. Сміх - одна з найкращих емоцій в нашому житті. Коли людина сміється, то голос легше звучить, без затиску. Це допоміжна техніка співу для тих, у кого проблеми на верхніх нотах. Корисно застосовувати техніку внутрішнього сміху на перехідних нотах. Коли ми піднімаємося від низьких звуків до верхніх. А далі на верхніх нотах використовуємо або вокальний крик - якщо хочемо співати голосно. Або плач - якщо хочемо заспівати тонко і зібрано. Або спів з придихом для ніжного м'якого звуку. У західних техніках вокалу плач виділяють в прийом співу «cry». Їм часто співають високі ноти soul-співачки. Особливо, коли потрібно перейти на верхні ноти акуратно, без крику. Всі три прийоми полегшать спів верхніх нот. Спів на усмішці дуже впливає на текст пісні. Коли ми посміхаємося, всередині наповнюємося радістю від цього механічного руху. І в голосі з'являється енергія, текст стає чітким та ясним.

Наступною методикою є техніка Сет Ріггс - одного з найвідоміших викладачів вокалу у світі. Фішка його школи співу полягає в прийомі, який називається «спів у мовній позиції» (гортань знаходиться в такому положенні, як і під час розмови). Це дозволяє при співі користуватися голосом так само легко і комфортно, як це робиться під час розмови. Спів у мовній позиції - це спів, при якому голос працює без зусиль. Сет Ріггс переконаний, що високі звуки виходять з голови - звідси виходить висока звукова позиція. Саме ця установка дуже важлива для управління процесом співу [3, с.15]. вокальний здібності діти

Деякі українські педагоги використовують методику І. Цуканової . Вона вважає, що гортань - найважливіша частина звукоутворення. Від гортані залежить результат на мелізми, вібрато, прикраси голосу, перехід з одного регістра в інший. Українська співачка, розробляючи методику, виявила ряд вправ, які дозволяють правильно і гарно співати не тільки в одному регістрі або позиції. Змішування музичних жанрів, а також грамотне застосування різних вокальних позицій в одному творі і стало основними рисами вокальної школи, які вона об'єднала в одну назву ImproviNation. Унікальність методики полягає в тому, що І. Цуканова змішує різні стилі. Вона пропонує унікальний метод розбору твору, який дозволяє дитині швидко і професійно співати. Ця техніка є здоров'язберігаючою і підходить різним віковим групам [4, с.23].

Ще однією відомою методикою є комплекс вправ А. Карягіної. «Енергетична зібраність» - ось головний її вираз. У поняття «Енергетична зібраність» входять: ментальна (енергія думок), емоційна (енергія почуттів) і фізіологічна (енергія м'язів) функції. Для того, щоб відновити енергетичний баланс, необхідно розвивати свою сенсорику, і навчитися працювати зі своїми внутрішніми відчуттями [5, с.34]

Розвиток більшості видів техніки ведення звуку завжди пов'язано з перебуванням правильно утвореним співочим звуком. Тільки тоді, коли звук вірно утворений, коли знайдена правильна співоча координація в роботі голосового апарату, дитина стає здатною до повноцінного освоєння всіх видів техніки. Вірне звукоутворення має завжди бути в основі розвитку різних видів вокальної діяльності.

Підсумовуючи сказане вище, можемо зробити такі висновки. По-перше, існує безліч різних методик для розвитку вокальних здібностей дітей. По-друге, педагог повинен вміти підбирати потрібний музичний матеріал для занять. По-третє, музично-естетичне виховання та вокально-технічний розвиток дітей взаємопов'язані нерозривно. Сучасною наукою доведено, що діти, які займаються співочою діяльністю, більш чуйні, емоційні, чутливі і товариські. Володіння голосом дає дитині можливість миттєво висловити свої почуття у співі. Ефективне використання різних сучасних методик розвитку співочої майстерності сприяють індивідуальному розвитку дитини, розвитку культурного потенціалу особистості і формує конструктивну життєву стратегію з орієнтацією на успіх.

Бібліографія

1. Економова Е. Методика психолого-педагогічної підготовки співаків до концертного виступу: методичні рекомендації. Київ: Молодий вчений, 2014. 96 с.

2. Емельянов В. Розвиток голосу. Координація і тренінг: монографія. Москва: Лань, 2015. 176 с.

3. Ульєва І. Плюси і мінуси вокальної методики Сета Ріггса: методичні рекомендації. Москва: Bel Canto Mobile, 2011. 54 с.

4. Цуканова. І. Формування вокальних навичок у початкових виконавців : монографія. Єкатеринбург, 2019. 51 с.

5. Карягіна А. Сучасний вокал: методичні рекомендації. Санкт-Петербург, 2016. 52 с.

6. Ізюрова О. Дитяча вокальна естрада у системі додаткової освіти: методичні рекомендації. Москва, 2009. 186 с.

Размещено на Allbest.ru